Рівненський навчально-виховний комплекс «Колегіум» Модель інноваційного освітнього закладу «Акме-школа» Науковий керівник Карпенчук Світлана Григорівна – доктор педагогічних наук



Сторінка2/8
Дата конвертації24.04.2016
Розмір1.66 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8

Рівні сформованості синтетичного мислення

У відповідності з умовами, що забезпечують професійну підготовку вчителя, пропонуємо орієнтовні рівні й показники сформованості синтетичного тину педагогічного мислення:

  • перший рівень - початковий: започатковує синтетичне мислення, ґрунтується на монологіці як провідному компоненті у мисленні людини, а ставлення до педагогічної професійної діяльності - гносеологічним;

  • другий рівень - аналітико-синтетичний, відповідно - аналітико-синтетичний тип педагогічного мислення, в процесі якого множини розумів, думок, голосів, уявлень розуміються педагогом як диз’юнктивні (малопов’язані) множини різних «моно». На цьому рівні педагог вибирає чи констатує свою монологіку щодо проектування педагогічного процесу;

  • третій рівень характеризує процес переходу від розуміння й сприймання різних «моно» як малопов’язаної множини до діалектичної множини різних «моно» (їх синтезу), компоненти якої взаємодіють та співіснують на основі доповнюваності. Такий рівень називається діалектичним (відповідно - діалектичне мислення).

  • четвертий рівень характеризується вступом різних «моно» у діалог. Виникає новий спосіб мислення педагога - діалогіка, коли він у своїй діяльності одночасно на основі доповнення користується різними логіками, що синтезуються, а не переходять одна в одну, як у процесі діалектичного мислення. Такий рівень названо діалогічним (інтерпретовано за А.Кушніром).


Поетапність процесу формування синтетичного мислення

в умовах моделі «Акме-школа» на основі педагогічної взаємодії (система «учитель-учень») Інтерпретовано за технологією Ж.Піаже)?

Перший етап – сенсорно-моторний

Сенсорний (у перекладі з латинської – орган чуттів, від sensus – відчуття) – відчуваючий, чутливий, що вважається базовим етапом. Тіло, з цієї точки зору, є вмістилищем багатьох каналів сприйняття інформації: слух, зір, дотик, нюх, смак виокремлюють як п’ять основних сенсорних каналів, що легко фіксуються й виражаються за рахунок людської мови. Однак, не всі розуміють хвильовий механізм цих каналів сприйняття. На сучасному етапі розвитку науки і практики знання ритмодинатічних процесів в інформаційній сфері неминуче (за Н.В.Масловою). На чуттєво-образному рівні сприйняття інформації вчителю початкової школи слід особливо зосередити увагу на власній природі: потребах, схильностях, здібностях, найвиразніше виражених обдаруваннях, таланті, – і це обов’язково, оскільки вчитель молодших класів – це винятковий професіонал. Він відрізняється від усіх інших не лише багатогранністю знань (загальнопедагогічна й багатоаспектна підготовка), умінь і навичок: виразності мовлення, художнього слова, музики й співу, малювання, хореографії, він має бути тонким психологом. Оперування образом – першооснова асоціативного, чуттєво-образного, чуттєво-дійового мислення, що, в свою чергу, започатковують моральне (емпірично-ціннісна сфера), творче – уміння відтворювати образ різними засобами – схемами, проектами, моделями тощо. На цій стадії мислительної діяльності педагогу допоможуть такі методики мислительної діяльності як мнемотехніка і ейдотехніка, що забезпечують перехід від чуттєво-образного до символьного мислення, або, як його ще називають, понятійного.

Символ (у перекладі з грецької мови – σύμβολον – знак, прикмета, ознака) – форма вираження й передачі духовного змісту культури через певні матеріальні предмети чи спеціально створювані образи та дії, що виступають як знаки цього змісту. Символ споріднений поняттю «знання», однак їх слід розрізняти. Для знака (особливо у формально-логічних системах) багатозначність – явище негативне; чим однозначніша розшифровка знака, тим конструктивніше він може бути використаний. Символ, навпаки, чим багатозначніший, тим змістовніший [Сл. Петровського с.361].

Символьно-знакова система зафіксувала себе як понятійне мислення або словесно-логічне (оперування поняттями закодованими в слові).


Словесно-логічне мислення – один із його видів, що характеризується використанням понять, логічних конструкцій. Його підґрунтям є мовленнєві засоби. З погляду історії й онтогенетики розглядається як таке, що виникло в значно пізніший етап розвитку мислення. В структурі словесно-логічного мислення формуються й функціонують різні види узагальнення [там само; с.226].
Поєднуємо 1-й та 2-й етапи мислительної діяльності.

На ІІ етапі (За Піаже) мозок людини формує символічні аналогії сприйнятого, тобто відображає інформацію на своїй мові. Ці трансформовані сигнали подані й сприйняті мозком називаються символами. Вони створюються за принципом аналогій і сприймаються як голографічні моделі об’єктивної і суб’єктивної реальності з усіма їх властивостями й можливостями. При цьому потрібно чітко розуміти, що створюється 2 моделі одночасно. У правій півкулі – образно-чуттєва модель зі смаком, кольором, запахом, просторовими відношеннями. Тут відбувається якби «проживання» моделі. Відношення – філософська категорія, що відображає взаємозалежність компонентів певної системи. У логіці – те, що об’єднує певну сукупність речей в єдине ціле.

? Карпенчук С.Г., Семенюк-Іванюк Л.Ю. Вчимося й учимо мислити…Науково-методичний посібник. – Рівне, 2010.- С. 27-28

Саме ця модель і синтезує функції органів чуття й засоби відтворення об’єктів, що пізнаються (варіативно), і є якби перекидним місточком від правопівкулевого мислення до лівопівкулевого й здійснює в такий спосіб перший крок до їх поєднання: об’єкти, що до цього сприймалися в певній цілісності, але у вигляді хаосу, невпорядкованості, безсистемно, починають переінтегровуватися в ієрархічному порядку, систематизуватися й утворювати систему, тобто появляються перші спроби системного мислення, як такого, що чітко враховує всі положення системного переходу – всебічність, взаємопов’язаність, цілісність, багатоаспектність − вплив усіх значущих для такого розгляду систем і розв’язків.

Цей момент переходу від однієї моделі сприйняття до іншої забезпечує синергетивний підхід до процесу системотворення на природній основі. В результаті в лівій півкулі формується так звана дискурсивно-логічна модель, у якій фіксуються розміри, співвідношення частин, форма, вага, швидкість тощо, тобто все, що ми звикли так чи інакше вимірювати, досліджувати, фіксувати. У цей момент людина усвідомлено чи неусвідомлено робить вибір, з якою із моделей їй легше «спілкуватися». Тут приховується джерело «логіків» і «ліриків» («лівопівкульних»і «правопівкульних» людей), однобокості (інколи дуже могутньої, сильної), або цілісності, що й забезпечує синтетичне мислення. І вибір за людиною: хоче вона володіти цілісним мисленням, або не хоче (виховувати в неї це, значить, викликати потреби). На цьому етапі прилучається виховний компонент, що полягає у формуванні в учнів професійного синтетичного мислення. Забезпечує цей процес моральне мислення, оскільки на його основі формується ставлення людини до оточуючої дійсності, до самої себе, професійної діяльності.



На ІІІ етапі взаємодії з інформацією відбувається обробка, порівняння сформованого символу з наявним досвідом людини. Операції крос-кореляції (за К.Прибрамом) і складають сутність операцій мислення – тобто «шляхи погодженості образів, що вже є». При цьому логічний етап включає потрібний пошук через структурні, логічні, причинно-наслідкові. Ці операції є аналітичними.

autoshape 44
ІV етап – лінгвістичний проявляється в момент усвідомлення й акомодації первинної інформації. Найменування предмета, об’єкта, явища відбувається в момент.

Ця система сприйняття інформації охоплює чуттєво-образне та словесно-логічне (символьне) мислення, на основі чого в мислительну діяльність включаються розсудок, результатом його дії є судження, що виражаються за допомогою мови. Таким чином, словесно-логічне (символьне) мислення започатковує етап логічного освоєння світу й конкретних його явищ, подій, об’єктів тощо.



Отож, педагогічне мислення ґрунтується на загальній моделі, що відображає мислительний процес і виокремлюється специфічною особливістю – професійною. Тобто педагогічне мислення, як і будь-яке професійне, є варіативним, оскільки синтезує чуттєво-образне (оперує образами, чуттям, інтуїцією), словесно-логічне (за К.Д.Ушинським «людське мислення відбувається тільки в словах, і слово є головним засобом людського розвитку»), теоретичне, що забезпечує педагога системою педагогічних знань, навичками наукового мислення та практичне (емпіричне) – уможливлює процес програмування цілей в контексті освітньо-виховного процесу й засобів їх реалізації, а також формування навичок творчого підходу до педагогічної діяльності (інноваційного).
Теоретичне мислення спрямоване на відкриття законів, властивостей об’єктів, явищ, процесів. Це галузь наукового мислення, що слугує фундаментальним дослідженням у науці. У педагогічній діяльності реалізується й розвивається в процесі освоєння інформації, теоретичних (наукових) текстів – педагогічної літератури.
Цей процес відображено в науково-методичному інструментарії «Педагогічна герменевтика» (Див.: Педагогічна герменевтика. Науково-методичний інструментарій/ С.Г.Карпенчук, Л.Ю.Семенюк-Іванюк.– Рівне: РДГУ, 2009.– 76с.).
Мислення, що передбачає пошук загальних закономірностей, абстрагування від усього часткового й поодинокого, здійснюється в умовах конкретних, часткових, цілісних, індивідуально-своєрідних ситуацій називається практичним.
Система формування синтетичного педагогічного мислення (див. рис.1), яку розробила доктор педагогічних наук С.Г.Карпенчук, розширивши модель, пропоновану Ж.Піаже теоретичним та практичним мисленням, є базовою для дослідно-експериментальної роботи педагогічного колективу Рівненського НВК «Колегіум».



Рівні сформованості

Назва фази

Зміст фази

початковий рівень

«Я відчуваю Світ»

Чуттєве сприйняття на основі органів чуття (зір слух, смак, дотик, нюх). Шостим відчуттям вважається інтуїція – перший складник бачення Світу на основі чуттєвого відображення, чуттєвих дій.


«Я сприймаю»

Виокремлюється другий складник бачення Світу – у формі хаосу, невпорядкованості, неієрархічності, безсистемно тощо.


аналітико-ситетичний рівень

«Я розмірковую»

Реалізується розсудковий складник бачення Світу – виражається за допомогою думки, судження й інтуїції. Забезпечує розуміння людиною своєї приналежності до світу природи, суспільства, Космосу (духовна сфера).

«Я мислю»

Аналізую (розкладаю, складаю) – думка рухається в напрямку від загального до конкретного і навпаки, як на наш погляд, реалізується синергетивний підхід упорядковування хаотичного сприйняття у систему (формування системного мислення).

«Я знаю»

Реалізується індуктивно-дедуктивний підхід, що забезпечує «знання» людини щодо Світу природи, людей (груп, спільнот, націй, цивілізацій – забезпечує світова історія, література) та, стосовно самого себе як суб’єкта, який реалізує ці знання, виокремлюється логіка як засіб мислення.

діалектичний рівень

«Я оцінюю»

Вирізняється аспект, що не завжди виокремлювався в логічній моделі, яку ми прагнемо відтворити, – «ставлення». Мислення, осмислення супроводжується певним ставленням людини до здобутих знань, а на цій основі оцінки й прийняття певних рішень, позиції. Тут прилучається дуже важлива емоційно-оцінювальна сфера людини, мотиваційно-моральний компонент процесу, що відтворюється.

«Я відображаю»

Стиль мислення, своїх думок та мислительних операцій за допомогою провідного засобу – мови – внутрішньої (думка), зовнішньої (слово, звук, знак, жест, фарби, образ). Тобто відобразити мислеобраз можна за допомогою мовних та мовленнєвих засобів, що відображають різними способами бачення Світу, його розуміння, сприйняття, що ґрунтуються на чуттєвому й емпіричному досвіді і виражаються наочно. Побутує теза: як людина мислить, так вона і говорить – йдеться про словесно-логічне мислення.

«Я програмую»

Знання уможливлюють процеси синтезу, аналізу, умовисновків, реалізацію контрастних і аналогічних суджень і на цій основі прогнозування цілей, передбачення певних моделей, удосконалення тощо. Відбувається прогностичний етап реалізації (самореалізації) знань.

далогічний рівень

«Я дію»

Реалізую проект, програму, систему за допомогою наявних чи програмованих засобів.





Етапи розвитку мислительної сфери вчителя
Обгрунтування моделі освітнього закладу «Акме-школа»

Акме-школа – загальноосвітній заклад,що реалізує проблеми навчання і виховання на найвищі рівні досконалості – піки, характерні для вершинної педагогіки – галузь педагогічної акмеології. (С.Карпенчук)
autoshape 71

арка 11



Цілісність змісту освіти Інтегрування



округлений прямокутник 2округлений прямокутник 4


пряма зі стрілкою 6autoshape 72autoshape 20

Акмеологічні технології


арка 12


пряма зі стрілкою 7


округлений прямокутник 3округлений прямокутник 5
Акмеологічний супровід



Модель навчального закладу «Акме-школа»


Цілі, завдання освітнього закладу «Акме-школа»


  1. Мета «Акме-школи» – цілісний, гармонійний розвиток людини.

  2. Створення у закладі акмеологічного простору – атмосфери прагнення до успіху, творчості усіх суб’єктів навчально-виховного процесу.

  3. Впровадження акмеологічної системи виховання, мета якої – формуваня життєвої стратегії стійкого розвитку моральної особистості.

  4. Формування акмеологічного світогляду педагога як показника його професійної зрілості.

  5. Надання пріоритету людинознавству як суті освітнього процесу.

  6. Запровадження акмеологічних технологій – стратегії забезпечення розвитку людини.

  7. Акмеологічне забезпечення педагогічного процесу – системна діагностика, реалізація технології акмеологічного супроводу учня на сходинках навчання.

  8. Взаємодія з батьківською громадою як суб’єктом навчально-виховного процесу.

  9. «Акме-школа» - школа розвитку, мислення, творчості, успіху.


Основні параметри моделі випускника

  1. Підхід до учня як цілісної особистості.

  2. Системоутворювальним компонентом моделі є самовизначення особистості в різних сферах життєдіяльності. Творче ставлення до світу, до людей, до себе.

Провідна ідея моделі – ідея самоцінності, унікальності особистості за умови її реалізації в системі гуманістичних відносин, у співвідношенні з інтересами та потребами інших людей.

Цією моделлю закладаються обриси нової системи, яка націлюється на формування компетентної особистості, на реалізацію суб’єктивного підходу, в рамках якого кожен учень наділяється правом активно обирати й самостійно конструювати своє життя.



  1. Модель визначає ключові компетентності, тобто ті характеристики і здібності учнів, які дозволяють їм досягти особистісно значущих цілей.




Модель випускника «Акме-школа»
Створення акмеологічного простору

З точки зору педагогічної акмеології важливим є тлумачення освітнього простору як системи впливу умов на професійне педагогічне вдосконалення та формування особистості учня, а також забезпечення можливостей для його розвитку, що обумовлюються соціальним та просторово-предметнним оточенням. Тобто в цьому контексті виокремлюється сукупність матеріальних чинників освітнього процесу та міжособистісних стосунків, які встановлюють суб’єкти освіти (вчитель та учні) в процесі своєї комунікативної педагогічної взаємодії.

Основна мета створення акмеологічного педагогічного простору полягає у прагненні вчителя змоделювати освітньо-виховний процес навчання у такий спосіб, щоб кожен учень перебував у сприятливих для його розвитку умовах, відчуваючи комфортний вплив усього освітнього середовища, прагнув до свого піку (вершини) власного вдосконалення.

Базисом моделювання акмеологічного простору освітнього закладу може слугувати еколого-психологічний підхід (з а Є.Климовим, Г.Ковальовим), які виокремлюють 3 основних компоненти: просторово-предметний, технологічний,соціальний.

Змістовно у просторово-предметний компонент можуть бути включені:


  • Інтер’єр школи, класу, що сприяють ефективній роботі: добра освітленість, модернізоване оформлення, зручні меблі.

  • Естетичний наочний та дидактичний матеріал розвиваючого спрямування;

  • ТЗН

  • Символічна насиченість та атрибутика:

Просторово-предметний компонент характеризує не стільки сукупність певних просторових або предметних «одиниць», скільки спосіб їх стимулюючого впливу педагогічного простору на прагнення суб’єкта до «акме».

Технологічний компонент складається з комплексу компонентів, що дозволяють суб’єктам навчального процесу включатися у різні види діяльності, актуалізуючі їх особистісний зріст та шлях до успіху:

  • діяльнісна структура навчання;

  • стиль викладання, заснований на принципі розвитку партнерської взаємодії

суб’єктів;

  • особистісно орієнтовані форми навчання;

  • гнучкість та розвиваючий характер освітніх програм.

Соціальний компонент уможливлює задоволення потреб суб’єктів навчального процесу у самоактуалізації, підвищення самооцінки, визнання успіхів конкретної особи, створення почуття безпеки та комфорту.

Основні елементи:



  • авторитет вчителя;

  • взаєморозуміння та задоволення усіх суб’єктів взаємними стосунками;

  • позитивні установки на діяльність та взаємодію;

  • якісна результативність взаємодії суб’єктів.

Такий підхід передбачає інтегрування компонентів.

«Перетин» просторово-предметного та технологічного компонентів забезпечує зміст навчально-виховного процесу.

«Перетин» просторово-предметного та соціального компонентів створює психологічний клімат як педагогічної діяльності взагалі, так і на уроці зокрема, а «перетин» соціального та технологічного - певний тип взаємовідносин суб’єктів у комунікативної діяльності на соціально-педагогічному рівні.

Усі суб’єкти навчального процесу – вчитель та учні – перебувають у центрі моделі. Безумовно, вчитель – це ключова фігура в процесі організації акмеологічного простору уроку. Він буде професійно успішним, якщо відчуватиме зв'язок з іншими професіоналами, розглядатиме себе як компетентного фахівця, який несе відповідальність за свої дії та відчуває свою особисту гармонію, коли буде оволодівати основами наукових знань, модернізованих засобів, що забезпечують передачу персонального досвіду дітям.



Акмеологічні технології в підвищенні якості освіти

Акмеологічні технології спрямовані на розвиток внутрішнього потенціалу, підвищення професіоналізму й адаптаційних можливостей людини. Вони включають комплекс природничо-наукових і гуманітарних знань (є синтетичними по суті).

Особливості акмеологічних технологій обумовлені внутрішньою установкою суб'єкта на розробку та впровадження. Об'єктом технологізації стають особистісні зони розвитку людини, способи й засоби життєдіяльності, професійного становлення.

Структура акмеологічних технологій: мета та задачі технології; методологічна основа; принципи розробки; умови технологічного процесу; аналіз конкретної ситуації; характеристики суб'єкта й об'єкта технології, особливості їхньої взаємодії; етапи, прийоми (стратегічні, тактичні) досягнення мети; способи прогнозування результатів; упровадження.

Головне завдання акмеологічних технологій - сформувати та закріпити у свідомості людини потребу у самопізнанні, саморозвитку й самореалізації, що дозволяють спеціальними прийомами та техніками самоактуалізувати особистісне та професійне "Я".

Акме-технології спрямовані на формування мотиву самоствердження. У зв'язку з цим пріоритетним для вчителя й керівника стає проблема розвитку навчальної мотивації учнів. Успішність соціалізації залежить від ціннісних орієнтацій і відносин, що складають ядро особистості. Багато в чому вона визначається запасом придбаних у школі знань, умінь і навичок, що будуть характеризувати дитину як суб'єкта діяльності. Кінцевий результат використання акме-технологій - стійка здатність до самостійного вибору, самовдосконаленню, самореалізації в мінливих соціокультурних умовах.



Зв'язок із різними видами середовища

Акмеологічна школа – не замкнута, а відкрита система.

Функціонування моделі «Акме-школа» передбачає систематичну співпрацю не лише із батьківською громадою, а й з суспільством, громадськими організаціями, бізнес-структурами, центрами розвитку людини та іншими навчальними закладами.

Мікро – учасники навчально-виховного процесу: педагоги, діти, батьки.

Макро – громадськість, центр розвитку людини, навчальні заклади міста, області.

Мега – зв'язок із навчальними закладами (школи, ВНЗ) України,міжнародні зв’язки.

Конкретизацію реалізації проблеми, що досліджується в умовах моделі загальноосвітнього закладу «Акме-школа» подається у схемі.



Реалізація концептуальних засад в умовах моделі «Акме-школа»

autoshape 68

Реалізація проблеми в умовах діяльності предметних кафедр – моніторингових майданчиків
Кафедра початкового навчання (методист кафедри Голиш І.М.) – працює над реалізацією науково-педагогічного проекту «Росток». Основою проекту є інтегративно-діяльнісний підхід до формування мислення учня і вчителя.

Мета: формування здібностей до саморозвитку та самореалізації особистості на засадах інтеграції, діяльнісного підходу до навчання і виховання.

Актуальність. Створення розвивальних освітніх програм, зорієнтованих на формування здібностей до самоорганізації, самонавчання, саморозвитку.

Основні завдання проекту:

- підвищення рівня фізичного, психічного, морального, інтелектуального, духовного і творчого розвитку учнів у процесі організації активної діяльності на основі інтеграції;



- гуманітаризація й екологізація змісту, педагогічних технологій і методів навчання, реалізованих в науковому та навчально-методичному забезпеченні педагогічного процесу школи.


Кафедра суспільно-гуманітарних дисциплін (методист кафедри Духіна Т.Б.) – працює над проблемою «Гармонізація особистості як процес формування синтетичного типу мислення». Створення «ситуацій успіху», портфоліо учня, метод проектів, складання сіквейну формують «Я-концепцію», сприяють процесу самопізнання, створюють умови для самореалізації та самовдосконалення, надають можливість розкрити творчий потенціал учнів.

Кафедра природничо-математичних дисциплін (методист кафедри Хойна Н.В.) – реалізовує проблему формування планетарного світогляду учнів як основи синтетичного мислення технологіями природо відповідного розвитку.
Кафедра української мови та літератури (методист кафедри Мороз О.К.) працює над вирішенням проблеми забезпечення розвитку мислительної діяльності учнів на уроках словесності. Акцентується увага педагогів на синтезі чуттєво-образного, словесно-логічного, теоретичного мислення (у старшій ланці), з виходом на мислення творче (практичне). Як наукове підґрунтя роботи педагоги використовують засоби педагогічної герменевтики.

Кафедра художньо-естетичних дисциплін (методист кафедри Опришко А.О.) обрала для реалізації проблему формування синтетичного типу мислення на уроках художньо-естетичного циклу. Використовуючи принцип інтегрування, педагоги кафедри формують в учнів цілісне сприйняття світу через культурологію. Курс «Художня культура» передбачає синтез музики, образів, слова, архітектури у розумінні духовної культури людства у системі «Людина - світ »; відбувається побудова власного образу світу, власного світовідчуття у слові, зображенні, музиці, дії і самого себе в цілому світі.

Кафедра іноземних мов (методист кафедри Кастровська Л.Т.) спрямовує діяльність на формування синтетичного типу мислення на уроках іноземної мови, що передбачає використання прийомів ейдотехніки та мнемотехніки (синтез чуттєво-образного та словесно-логічного мислення), засоби герменевтики, формуванню цілісного сприйняття світу сприяють також методи порівняльної граматики в умовах вивчення двох іноземних мов.

Кафедра виховної роботи (методист кафедри Зуєва Р.Т.) працює над проблемою «Виховання потреби багатогранного мислення як передумови творчої самореалізації школяра у контексті «Я - концепція». Реалізація відбувається за технологіями, виокремленими С.Г.Карпенчук у науково-методичному посібнику «До вершин досконалості» (С.Г. Карпенчук. До вершин досконалості. Науково-методичний посібник з проблем самовиховання. – Рівне, 2009. – 260с.). Провідною ідеєю є те, що виховний процес розглядається як триєдина інтегрована система, реалізація якої здійснюється у «Я - концепції». (Термін «Я-концепція вживається як збірний, що характеризує сукупність уявлень індивіда про себе»).






Інтегрування технологій, що забезпечують формування синтетичного мислення

Назва та суть інноваційної педагогічної технології, автор – розробник

Прогнозовані результати

Технологія розвивального навчання (за Л.Занковим) – активно – діяльнісний спосіб навчання, під час якого враховуються та використовуються закономірності розвитку дитини, процес навчання планується на основі пристосування до рівня та особливостей індивіда. Провідні цілі навчального процесу – розвивальні.

Формування творчої особистості. Навчання вмінню вчитися, адаптуватися у соціумі.

Загальний природовідповідний розвиток дитини.



Розвиток розуму, почуттів, волі.

Інтерактивне навчання (ґрунтуються на основі постійної активної взаємодії усіх учасників навчального процесу).

Створення атмосфери співробітництва. Формування вміння працювати у команді, розвиток почуття відпові-дальності за результат індиві-дуальної та колективної діяльності.Формування цінностей.Створення комфо-ртних умов навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

Уміння синтезувати комуні-кативні засоби навчально-виховного процесу (вербальні) із інформаційно-комунікати-вними технологіями.


Технологія розвитку критичного мислення

Забезпечити в учнів уміння мислити критично: Індивідуальний характер мислення;

Вміння виокремити та поставити проблему; Вміння прийняти рішення; Чітка аргументація; Вміння у спілкуванні довести свою позицію.




Інформаційні технології (використання комп’ютера як засобу навчання): НІТ, електронні підручники, електронні практикуми, комп’ютерні тренажери.

Підвищення ефективності навчально – виховного процесу, підвищення інтересу учнів до навчання. Демонстрація дослідів, експериментів, показ яких нереальний без належного оснащення. Стимуляція когнітивних процесів учнів.

Технологія концентрованого навчання (лекційно – семінарська система) – об’єднання занять у навчальні блоки, застосування методів навчання, які максимально враховують підготовку та динаміку працездатності учнів.

Оптимізація вивчення навчального матеріалу. Посилення практичного і прикладного напрямку викладання математики. Залучення учнів до активної роботи з навчальною літературою. Підвищення рівня підготовки старшокласників.


Проектна технологія – зведення навчання до основаної на інтересах дітей практичної діяльності. Учні разом з учителем, виходячи з власних інтересів, проектують вирішення певного практичного завдання.(Дж. Дьюї,

В. Кілтпатрік, С.Шацький)



Формування умінь та навичок організації власної практичної діяльності; Розвиток умінь збору та опрацювання наукової та теоретичної інформації, формування уміння алгоритмізації, планування та прогнозування дій, Підготовка до самостійного життя шляхом моделювання ситуацій. Формування культури публічних виступів.


«Діалог культур» - постійне відтворення ситуації «ученого знання», у «насиченні» свого бачення проблеми у формі, слові, образі, гіпотезі. Навчання ґрунтується навколо основних «точок подиву» - загадок і мислення, визначених у початкових класах. Учень у навчальному діалозі опиняється у проміжку культур. Зіставлення різних культур і способів розуміння вимагає від кожного відповідного індивідуально – неповторного слова, учинку. (за Є Субботським)


Розвиток творчого мислення, інтуїції, самостійності.

Творча самореалізація учнів.



Особистісно зорієнтоване навчання: у центрі навчання – учень. Навчання розглядається як процес. Стимулюються спрівробітництво та взаємодопомога. Зорієнтованість на внутрішню мотивацію, що ґрунтується на успіхах та радості пізнання. (за Т.Шамовою)


Формування особистісно значущих способів пізнання шляхом організації цілісної навчальної діяльності учнів. Надання можливості для кожного учня реалізувати себе у різних видах діяльності. Створення умов для розвитку та саморозвитку учнів.

Біоадекватна технологія (REAL-методика): мислеобраз вмотивовується як допоміжний засіб знання з навчального предмета, закладається в довготривалу пам'ять учня для подальшого використовування у практичній діяльності. В основі REAL-методики ідеї В. Вернадського, С. Френе Ш. Амонашвілі, Н.Маслової, М. Бердяєва.


Забезпечення взаємодії правої та лівої півкуль головного мозку, що відповідає за гармонійний розвиток особистості.

Науково-педагогічний проект «Росток». основою даного проекту є інтегративно-діяльнісний підхід до формування інноваційного мислення учня і вчителя. Формування здібностей до саморозвитку та самореалізації особистості на засадах інтеграції, діяльнісного підходу до навчання і виховання.

Підвищення рівня фізичного, психічного, морального, інтелектуального, духовного та творчого розвитку учнів у процесі організації активної діяльності на основі інтеграції. Гуманізація й екологізація змісту, педагогічних технологій та методів навчання, реалізованих в науковому та навчально-методичному забезпеченні педагогічного процесу навчального закладу.


autoshape 38



Тип уроку

Мета уроку

Педагогічні прийоми постановки завдань

Вступ до теми

Мотивувати учнів до вивчення нової теми.

Створити образ теми, яку вони вивчатимуть



Назвіть асоціації, які викликає у вас назва теми. Прочитайте, перекажіть близько до тексту. Випишіть наукові терміни, поняття, формули, правила, трапляються принципи, теорії, закони, що трапляються в матеріалі. Скоротіть зміст. Сформулюйте як назву… Зробіть виписки тільки нового. Позначте нове, незрозуміле. Випишіть ключові слова. Складіть план прочитаного… Встановіть зв’язки з іншими навчальними дисциплінами. На яких уроках ви стикалися з аналогічним? Складіть розгорнутий план прочитаного, придумайте рубрики, назви, розділіть на частини. (прийоми герменевтики)

Вивчення та первинне закріплення нових знань і способів діяльності

Організувати діяльність учнів зі сприйняття, осмислення та первинного запам’ятовування нових знань і способів діяльності.

Перекажіть детально, назвіть ключові слова, відтворіть головну інформацію: що є головним, що – другорядним. Складіть перелік наукових термінів, понять, формул. Назвіть принципи, правила, теорії, закони, на яких базується матеріал теми. Сформулюйте назви. Об’єднайте факти і зробіть загальний висновок (системне мислення). Перефразуйте/ скоротіть/ доповніть вираз, закінчіть речення, складіть схему, таблицю, доповніть логічний ланцюг.

Закріплення знань і способів діяльності

Забезпечити закріплення знань і способів діяльності

Знайдіть невідповідність, помилку. Що ви вважаєте зайвим (чого бракує)? Змініть текст розповіді, щоб…Почніть із середини… Чи існує взаємозв’язок? Підберіть аналогію; зробіть навпаки; чи є і пропуски в схемі, опорі, таблиці, скластинші варіанти; відтворіть схему, таблицю, заповнити пропуски в схемі, опорі, таблиці, скласти з цього матеріалу кросворд, сканворд; показати можливі варіанти класифікацій; знайти предмети, які відрізняються тільки однією, але суттєвою (несуттєвою) ознакою; які системи елементів входять до цілої речі (явища), що з’єднує елементи в ціле; від чого залежить; вичленити кількісні показники предмета чи явища (скільки яких елементів входить до предмета чи явища; побудувати графік; об’єднати менші класи предметів (явищ) у більші; об’єднати в єдине ціле ці системи, об’єднати менші класи предметів (явищ) у більші.


комплексне використання знань і способів діяльності


створити змістовні та організаційні умови для самостійного використання учнями комплексу знань і способів діяльності.

Як зміниться ситуація, якщо змінити такі умови? Скоротити (цей) запис (текст, рівняння тощо); назвати подібне до цього; підібрати аналогію. Порівняйте і знайдіть схожість (відмінність) між предметами (явищами); складіть перелік ознак для порівняння предметів чи явищ за формою (структурою, призначенням, важливістю, необхідністю, наслідками, походженням, розвитком тощо); вичленіть найсуттєвіші ознаки; розкладіть за порядком; розкладіть на однакові частини; знайдіть загальний принцип побудови; складіть план розв’язання проблеми; класифікуйте; поясніть причину; поясніть наслідки. Розділіть на частини, знайдіть логічну закономірність; вичленіть якісні показники (колір, розмір, формулу, запах, твердість, густину, чіткість); з яких елементів складається; які системи елементів входять до цілої речі (явища), що об’єднує елементи в ціле; від чого залежить; знайдіть закономірність; підсумуйте; винесіть рішення; зробіть висновки; узагальніть.




узагальнення та систематизація знань і способів діяльності

Організувати діяльність учнів з узагальнення знань і способів діяльності.

Перетворіть цю формулу так, щоб; модифікуйте цей твір, задачу в..; що зайве в цьому предметі (явищі); пов’яжіть ці явища в одне ціле; зробіть так, щоб у тексті залишився лише композиційний зміст, ліквідуйте несуттєві ознаки (явища, предмети); придумайте інші способи кодування інформації, із даних уривків складіть оповідання; до якого рівня можна це скоротити (збільшити); виведіть формулу, за якою можна розв’язати цю задачу; об’єднайте ці правила в єдиний закон; усуньте зайве; надайте своїм матеріалам вигляду таблиці (тез, розширеного плану); складіть словник термінів за темою. Знайдіть найбільше число задовільних відповідей на запитання..; розкажіть про всі можливі варіанти виконання..; назвіть максимальне число слів, синонімів (антонімів). Придумайте максимальне число слів, що закінчуються (починаються) на..; наведіть найбільший список..; що ще можна додати до..; яка відмінність між; придумайте вірш, використовуючи такі..; опишіть зовнішній вигляд.., використовуючи максимальну кількість епітетів; придумайте найдовше речення; класифікуйте предмети (явища), використовуючи найбільше число їхніх ознак; порівняйте предмети (явища) за максимально великим переліком ознак; створіть найдетальніший алгоритм діяльності, покрокових дій, чи завжди можна користуватися алгоритмом; чи вистачить у вас знань для..; як відреагує на..; виставте оцінку.

перевірка і оцінка знань і способів діяльності

забезпечити перевірку знань і способів діяльності.


Відберіть; виберіть; відокремте, що ви думаєте про..; висловіться щодо оцінки результатів, висловіть критичні зауваження, доберіть необхідний матеріал; що не відповідає (відповідає) ситуації; що зайве (потрібне); чого не вистачає для..; чи відповідає це дійсності; що тут хибного; на який результат сподіваєтесь; що потрібно для повного завершення, що відповідає даній умові, чому; як зміниться, якщо..; скільки потрібно часу для.., який потрібен обсяг, які необхідні елементи.

корекція знань і способів діяльності

організувати діяльність учнів з корекції своїх знань і способів діяльності

Придумайте інший шлях (варіант); знайдіть іншу причину; сформулюйте свій закон; виведіть потрібну формулу; охарактеризуйте предмет (явище) в цілому; об’єднайте ці факти; знайдіть найкоротший шлях; назвіть покрокові дії; доповніть іншими фактами; підсумуйте; винесіть рішення; зробіть висновки; узагальніть; дайте іншу відповідь; придумайте інший варіант, знайдіть іншу причину, знайдіть той елемент, який об’єднує в ціле; знайдіть загальні властивості у.., знайдіть помилку, доберіть правило, що пояснює.., поясніть свої дії... Об’єднайте частини в ціле; згрупуйте матеріал навколо ідеї (принципу, правила, закону)..; сконструюйте; придумайте інший шлях (варіант); знайдіть іншу причину; сформулюйте закон; виведіть потрібну формулу; охарактеризуйте предмет (явище) в цілому; об’єднайте ці факти; знайдіть найкоротший шлях; доповніть іншими фактами; дайте іншу відповідь; придумайте інший варіант, знайдіть іншу причину, знайдіть той елемент, який об’єднує в ціле; знайдіть загальні властивості у..; доберіть правило, що пояснює правопис.




Реалізація моделі у системі виховної та позакласної роботи

НВК «Колегіум»

«Крок за кроком»

Крок перший. Цілепокладання.

Формування і розвиток гармонійної особистості, яка прагне до постійного самовдосконалення, реалізації творчого потенціалу, володіє синтетичним мисленням, сприймає світ як єдину цілісну систему та здатна адаптуватися у суспільстві.



Крок другий. Забезпечення основи, на якій ґрунтується і розкривається зміст виховного процесу в колегіумі.

Провідними її компонентами є:



  • персоналізація виховного процесу (активізація суб’єктної позиції особистості й забезпечення її досвіду самопізнання, самоосвіти, самореалізації);

  • педагогічна підтримка й супровід учня (спільне визначення з дитиною її особистісних інтересів, шляхів подолання проблем в досягненні бажаних результатів у різних сферах);

  • культура знань, спілкування, творчої діяльності, самовизначення;

  • індивідуалізація навчання та виховання (допомога дітям у реалізації їхніх потреб на основі врахування індивідуальних компонентів розвитку кожної дитини);

  • гуманізація виховання (виховання, становлення дитини, розвиток її творчого потенціалу, визнання права на самостійність та самовизнання).

Крок третій. Дитиноцентристський підхід.

В центрі виховної системи дитина, її потреби, самооцінка, інтерес, суб’єктна позиція, її ціннісна орієнтація, характер самореалізації.



Крок четвертий. Прогноз – передбачення основних виховних цілей та завдань, що полягають у такому:

  • різнобічний розвиток особистості учня на основі його задатків, здібностей, ціннісних орієнтацій, задоволення інтересів, потреб;

  • формування інтересу учнів до самовизначення, самоаналізу, здатності до самодослідження, творчого саморозвитку;

  • виховання учня як громадянина України, національно свідомої, життєво й соціально компетентної особистості, здатної здійснювати самостійний вибір і приймати відповідальні рішення в різних життєвих ситуаціях;

  • застосування оптимальних методів, форм, що сприяють формуванню в учнівської молоді життєвої компетентності;

  • забезпечення учнів колегіуму знаннями щодо проблеми формування потреби творчої самореалізації особистості, відповідними уміннями й навичками, що забезпечують здатність до творчої самореалізації в контексті „Я – особистість”, „Людина і суспільство”, „Людина і культура”, „Моє життя – мій власний вибір”;

  • розвиток дитячого самоврядування як осередку творчої самореалізації учнів;

  • впровадження в навчально-виховний процес програми розвитку життєвої компетентності колегіанта;

  • допомога учням в опануванні мистецтвом життєтворчості.

Крок п’ятий. Реалізація орієнтовної програми самовдосконалення школярів «Я – концепція».

Самопізнання, саморозвиток учня колегіуму, його самовиховання реалізується в когнітивній, афективній, регулятивній сферах. Учні отримують уявлення про важливі складники особистості (мотивацію, потреби, цінності); в них формуються навички самопізнання, самооцінки, прагнення до самовдосконалення. У такий спосіб реалізується напрям „Я – особистість, у контексті якого життєве самовизначення учня колегіуму, життєвий вибір, самопроектування орієнтирів майбутнього життя за власною програмою розвитку учня. В основу програми покладено три модулі:



  1. «Людина і суспільство». Провідні напрями: «Я – громадянин України», «Я і мій клас», «Я і сучасний світ». Здійснюється формування уявлень учня про власну особистість та навколишню дійсність; створення умов для реалізації міської програми з виховання школярів. Заключний етап модуля - створення соціального проекту типу «Я – українець, я – європеєць», «Я і світ».

  2. «Людина і культура». Провідні параметри – «Мій рідний край», «Український світ», «Діалог культур». Педагоги колегіуму використовують власні цільові програми: 1) з українського народознавства (за цією програмою працює виховний центр „Український світ”); 2) з краєзнавства „Мій рідний край від сивої давнини до сьогодення” (за нею працює виховний центр „Пошук”). В колегіумі створено власну модель виховної роботи «Формування цінностей в школярів засобами пошуково-краєзнавчої роботи».

  3. «Моє життя – мій власний вибір». Передбачає формування в школярів навичок самопроектування власного життя, подальшого професійного самовизначення. Провідні напрямки - «Я і професія», «Мій життєвий вибір», «Я – ідеальне» Кінцевий результат роботи в цьому модулі – створення індивідуальних життєвих проектів.

Крок шостий. Творча самореалізація учнів у процесі різнобічної діяльності.

Сфери творчої діяльності учнів:



  • навчально-пізнавальна (в колегіумі діє наукове учнівське товариство „Пошук”, учні мають можливість працювати в секціях МАН, брати участь у роботі предметних гуртків – математичному, екологічному, „Реклама і дизайн”, в олімпіадах, інтелектуальних конкурсах);

  • організаторська (у школі лідера учні вчаться принципам демократії, спілкуватися з опонентами цивілізованими способами спілкування вчить учнівський дебат-клуб);

  • гуртково-студійна (робота у ВЦ „Український світ”, „Пошук”, студії дизайну одягу, екодизайну, клубу інтелектуальної творчості, гуртків – бісероплетіння, „Юна вишивальниця”, вокально-хорового);

  • спортивно-оздоровча (в закладі створені можливості для реалізації програми „Рівний – рівному”, в учнів формуються навички роботи в ролі підлітків-інструкторів з пропаганди ЗСЖ; діє міська школа тренерських умінь; школярі тренуються в секціях футболу, баскетболу, волейболу;

  • трудова (учні активно залучаються до трудових десантів в мікрорайоні закладу, беруть участь в акціях „Прибери шкільне подвір’я”, „Квіти – колегіуму”).

Крок сьомий. Добровільне партнерство, співпраця з батьківською громадськістю ( дозволяє виокреслити та активізувати виховні можливості сім’ї, підвищити педагогічну культуру батьків, організувати спільну діяльність учнів та батьків з проблеми громадського виховання. Використовуються масові, групові, індивідуальні форми і методи роботи: батьківські збори, бесіди, спостереження, відвідування вдома, лекції, диспути, круглі столи, конференції, відкриті уроки, дні відкритих дверей, презентації класів, загальноколегіантські свята, усні журнали, анкетування, консультування, батьківські лекторії, засідання батьківського комітету, листування з батьками, тестування, ділові ігри, аналіз малюнка про сім’ю, аналіз дитячих творів про сім’ю. Реалізується програма занять педагогічного всеобучу ( розглядаються проблеми сучасної родини, підготовки молоді до сімейного життя, державної сімейної політики, проводяться семінари, тренінги з питань соціальної адаптації учнів, усвідомленого батьківства, родинного виховання. Організовуються свята за участю батьків). Проводяться заняття в батьківському лекторії з метою здійснення систематичної просвіти батьків.

Крок восьмий. Управління виховним процесом з урахуванням психолого-педагогічного забезпечення розвитку творчої особистості ( діагностика та планування; організація життєдіяльності педагогічного та учнівського колективів; підвищення методичного рівня педагогів; введення інновацій у виховний процес; аналіз результативності розвитку виховної системи колегіуму та кожного класу зокрема). Підструктури управління виховним процесом: адміністрація, педагогічна рада, учнівський парламент, методичне об’єднання класних керівників.

Крок дев’ятий. Експериментальні зрізи, моніторингрезультатів виховної діяльності закладу. Корекція та програмування нових освітньо-виховних цілей у площині формування цілісної особистості учня.

Універсальна базова програма розвитку пам’яті, уваги, уяви, позитивного творчого мислення та саморегуляції за методикою «Школи ейдетики» та «Школи позитивного мислення» в учнів середнього шкільного віку.

Автор: психолог, інструктор ейдетики Плахтина О.С.

« Розум людський має три ключі, які все відкривають:

Знання, Думку, Уявлення» (В.Гюго)

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

1.Вступне слово

Історія виникнення нових ідей в науці і мистецтві демонструє те, що ідеї не завжди з’являються внаслідок тільки логічних мислительних операцій. Цей інший, своєрідний тип мислення називають по-різному: «нешаблонний», алогічний, творчий, креативний та інше. Але все це синоніми однієї суті. Їй характерні такі якості:

- як конструктивність, нестандартність сприйняття оточуючої ситуації, а значить унікальність реагування на неї, і досить часто головну роль тут відіграє почуття гумору( тобто зцілення ситуації);

- продуктивність – найефективніше рішення при найменших затратах енергії;

- гнучкість, що значно розширює можливість знаходження нових виходів чи рішень в поставленій задачі;

- оригінальність – рідкість, незвичайний спосіб розв’язання проблеми;

- новизна, краса, те що надихає інших на рух вперед, розвиватися, або просто приносить задоволення.

Креативність має такі компоненти як мотиваційний, когнітивний, поведінковий, поліваріантність сприйняття, гнучкість мислення на які завжди впливає складність та різноманітність зовнішніх чинників.

«Образи – це носії реальності, але вони не вся реальність …» (А. Менегетті)…іх необхідно домислювати, вплітати в канву реальності і таким чином формувати її вищу якість. Отже,створений в уяві образ – це віртуальна( від.лат.virtualis- сильний, здібний) реальність, яка може і має здійснитися. Культура образного мислення –є особливим мистецтвом, яким користуються в науці та мистецтві всі геніальні особистості. І неважливо чи ми будемо говорити про високохудожній літературний твір, чи про доведення унікальних математичних теорем, чи про найвищі досягнення в науці та техніці. Всьому існуючому в реальному світі передує думка, ідея, образ.

Використання ейдетичних (дав.грец.«ейдос»-образ) методів роботи з інформацією, розвиток асоціативного творчого мислення, врівноважує роботу обох півкуль, дає цілісне сприйняття інформації з якої легко формуються процеси аналізу і синтезу, призводить до внутрішніх інсайтів(прозрінь, відкриттів). А головне те, що у дитини з'являється впевненість у власних силах (зростає рівень самоповаги), що знижує рівень тривожності і врівноважує усі психологічні процеси, що супроводжують учбовий процес. А в результаті – покращення психологічної атмосфери у колективі( класі) загалом, та психічного, а значить і фізичного здоров’я кожного зокрема.

Ігрові техніки роботи з пам'яттю, увагою, уявою, непросто розвивають творчість дитини, а є основою позитивного, радісного сприйняття процесу навчання (пізнання світу і себе у цьому світі) – одночасно являючись і методом і мотивацією.

"Не знаючи і не розуміючи себе, людина не володіє собою". Тому завдання освіти, не просто завантажити учнів великою кількістю знань, а насамперед розкрити і розвинути внутрішній творчий потенціал дитини, дати техніки формування якісно нової сучасної самодостатньої особистості , інтелектуальний, культурний і духовний рівень якої відповідатиме суспільній вимозі «успішного та самореалізованого громадянина України».

2. Цілі та завдання навчальної програми ейдотехнік.



Навчальні цілі:

- зацікавити дитину до процесу пізнання навколишнього світу та себе у цьому світі, як невід’ємної часточки цілісного простору, розвинути само-мотивацію до навчання у творчому позитивному руслі;



  • навчити дітей швидко оперувати вербальними та невербальними асоціаціями при вивченні віршів, текстів, цифрової інформації, складних термінів, іноземних слів;

  • навчити учнів як можна розвинути власні творчі можливості, використовуючи різні види пам'яті та власну уяву при роботі з інформацією;

  • підвищити рівень знань та вмінь, кожного учня, використовуючи методики керування власною увагою та вмінням концентруватися на вивченні того чи іншого учбового матеріалу.

Розвиваючі цілі:

- сформувати у дитини навики та вміння самостійно працювати з будь-якою інформацією, що створить особистісний підхід дитини до роботи з

навчальним матеріалом на основі вивчених методик розвитку пам’яті, уяви, уваги, виходячи з власних внутрішніх потреб та можливостей дитини закладених природою;

- сформувати основи креативного підходу учнів до процесу навчання, що в свою чергу розширить внутрішній потенціал дитини, сформуює впевненість у власних силах. Творчий підхід до вирішення шкільних та життєвих завдань – головна мотиваційна складова будь-якого розвитку.



Пізнавальні цілі:

- формувати науковий світогляд школярів шляхом розширення процесу пізнання, виходячи за рамки шкільної освіти, вплітаючи знання законів життя (соціально – економічних, культурних, науково-природничих та інше) ;

- навчити аналізу окремих частин з цілого, й синтезу нового бачення, нових процесів, структур та ін., виходячи з накопичених(наявних) знань;

- навчити дитину бачити себе невід’ємною частиною цілого, й одночасно, сприймати себе як окрему неординарну особистість, яка знає як творити власне життя згідно законів Всесвіту, та несе відповідальність за свої думки, слова та дії.


Психологічні цілі:

- навчити дитину самоповазі, зміцнити віру у власні сили та власні унікальні здібності, які мають можливість проявитися у процесі навчання;

- сформувати у дітей основи вмінь та навичок емоційної саморегуляції (розвиток емоційного інтелекту), навчити керувати власним настроєм, думками, емоціями та діями, що значно підвищує самосвідомість учнів;

- навчити механізмам, що формують стійкість до стресових ситуацій, долати власні страхи, неспокій, роздратування, знімати втому,та жити в гармонії з оточуючим світом;



- навчити дитину створювати ситуації успіху, радісної творчості,

розуміння життєвих ситуацій, що вчать сприймати помилки як моменти росту, аналізувати ці ситуаціїї та знаходити шляхи їх вирішення у навчанні та у житті.



Виховні цілі:

- сформувати розуміння та повагу до себе та до інших учнів, та оточуючих, керуючись знаннями, що кожна людина індивідуальна, несхожа на інших, а значить має право на враження власної унікальності. Це створить високий рівень емпативності (спів відчуття іншого), та значно підвищить комунікативну компетентність(володіння навичками

ефективних взаємовідносин);

- сформувати у дітей здатність до самореалізації та самоактуалізації;

- сформувати шанобливе ставлення до оточуючого середовища,

керуючись знаннями тісного взаємозв’язку та взаємодії «частини – цілого» у Всесвіті, сформованих на засадах Вищої Гармоніїї та рівноваги на різних рівнях ( учень-клас, клас-школа, сім'я -місто, держава – планета та інше ).



Форма занять

Форма розвиваючих занять - груповий інтелектуальний тренінг.



Груповий інтелектуальний тренінг - система ігор, пов'язаних між собою, спрямована на досягнення максимальної ефективності навчального процесу, за рахунок групового процесу, при якому йде взаємний обмін думками і збагачення учасників навчання (розширення усвідомлення).

Викладені у програмі методи та прийоми розвитку пам'яті, образного мислення та уяви, не замінюють діючі методи навчання. Вони ix доповнюють, розвивають та виводять на якісно новий рівень.

Програма рекомендована для використання у початкових класах середньої шкільної освіти(вікова категорія учнів 10-15 років).

Програма буде корисною не тільки для учнів шкільного віку, а й для викладачів, батьків, психологів, які зацікавлені у розвитку власних пізнавальних здібностей.



Список рекомендованої літератури

  1. Антощук Є.В. Вчимося запам'ятовувати. - Київ, КИМО: «Рута», 2001

  2. Артихович В.В. Мислення творчого сходинки - Київ, 2003

  3. Білий Є.А. 150 тестов, игр, упражнений для подготовки детей к школе. -
    Москва, «АСТ», 2002

  4. Васильева Е.Е, Васильев В.Ю. Суперпамять или как запомнить, чтобы вспомнить? - Москва «Издательство Астрель», 2006

  5. Головко З.Л., Морська Я. Ф. Цікава граматика в початкових класах. -
    Тернопіль, "Богдан" 1997

  6. Матюгин И.Ю. Рыбникова И.К. Развитие памяти. Зрительная, тактильная
    осязательная памяти. - Москва: Эйдос 1994.

  7. Матюгин И.Ю. Как развить внимание - Москва: Эйдос, 1994.

  8. Матюгин И.Ю. Как запоминать лица - Москва: Эйдос, 1997.

  9. Матюгин И.Ю, Рыбникова И.К. Как развить хорошую память - Москва 2001

  10. Матюгин И.Ю. Как запоминать цифры. - Москва:"Ринол - Класик", 2001

  11. Нікітін Б. П. Сходинки творчості або розвиваючі ігри. - Київ "Радянська
    школа", 1991

  12. Чепурной Г.А. Просто память или игра воображения. – Поділля,2003

1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка