Реферат Проблема виховання в контексті соціалізації особистості



Скачати 444.42 Kb.
Сторінка3/3
Дата конвертації01.04.2016
Розмір444.42 Kb.
1   2   3
Так, однолітки обговорюють дії вищого керівництва країни – 70 % членів групи, в той час як з учителями ці проблеми обговорює лише 21 % учнів; національні проблеми – відповідно 65 % і 19 %; нестачу продуктів і дефіцит товарів – 63 % і 23 %; проблему сексу – 72 % і 8 %; особистість вчителя – 68 % і 7 % [25].
Отже, в підлітковий період група однолітків є тією формою культури, що найліпше пристосована до виявлення соціальної позиції підлітка. Це та форма, в якій він може успішно засвоювати соціальний досвід, встановлювати ширші відносини зі „світом дорослих”. Підліткова група виступає як система форм культури, що відповідає віковим особливостям підлітка через такі ознаки :
· підліткова група є носієм культури, яку можна визначити як сукупність конвенційних уявлень, що виявляються в діях і артефактах групи і через які реалізується загально-соціальне. Тобто, загально-соціальне існує як групове, як „ми”;
· загально-соціальне в підлітковій групі існує в конкретно-особистісній формі, в настановленнях, цінностях інших членів групи, з якими індивід контактує безпосередньо. Конкретно-особистісна форма сприйняття відповідає рівню розвитку свідомості підлітка;
· в підліткових групах створюється механізм „ми” і „вони”, який забезпечує ефективність засвоєння соціально-загального (групового);
· підліткова група забезпечує вільне спілкування, що є необхідною умовою виявлення позиції підлітка. Поза спілкуванням з однолітками, де стосунки побудовані на рівних засадах і статус необхідно заслужити і вміти його підтримувати, дитина не може сформувати необхідних для людини комунікативних якостей. Особливу роль у становленні цих особистісних якостей відіграє змагальний характер групових взаємин;
· підліткова група – це специфічний вид емоційного контакту, який виникає на основі забезпечення потреби підлітка в афіліації, тобто потреби в належності до якоїсь групи, спільноти. Усвідомлення своєї належності до групи, солідарності, дає підліткові надзвичайно важливе для людини відчуття благополуччя і стабільності. Це має також важливе значення для формування самооцінки і самосвідомості підлітка.
Скаутська ігрова група як форма організації виховного впливу
Існує велика кількість підліткових груп. У соціально-психологічній літературі вони класифікуються за десятком ознак. І. Кон дає класифікацію підліткових груп за одинадцятьма ознаками [11, c. 139 — 140]. Серед усіх цих груп найсприятливіші умови для соціалізації підлітка через задоволення його потреби у „дорослості” створюються в ігрових підліткових групах скаутського типу.
Особливості цих підліткових груп порівняно з іншими такі: по-перше, в основу їх організації покладено ігрову діяльність, по-друге, діяльність груп організується на основі потреби підлітка в „дорослості”, по-третє, вони цілеспрямовано створюються дорослими. Саме ці фактори забезпечують те, що скаутська група, порівняно з іншими підлітковими групами, є найкращою формою входження підлітка у „світ людини”.
Найважливішою ознакою скаутингу є те, що в ньому завжди на першому місці – гра. Ігрова діяльність є однією з основних форм людської діяльності, в якій виявляються, задовольняються і формуються потреби людини. Поняття гри дуже широке, воно охоплює різні форми. На нинішньому етапі розвитку науки окреслились різні аспекти та рівні спеціального наукового дослідження проблем гри. Проте за межами наукового вивчення лишаються проблеми, які постають у сфері діяльності позашкільних підліткових ігрових груп.
Особливості цих груп визначаються взаємозв’язками, що утворюються в ігровій взаємодії між членами спільноти на основі колективної ігрової діяльності, якій притаманні такі ознаки: 1) вона виконується як невимушена, добровільна, вільна; 2) підпорядковується певним, заздалегідь визначеним правилам; 3) відбувається в обмеженому просторі й часі, всередині якого буденне життя тимчасово виключається; 4) супроводжується емоційним збудженням, почуттям змагальності.
Проте не завжди ці зовнішні характеристики ігрової діяльності свідчать про наявність ігрової групи. Асоціальні протиправні групи навіть із зовнішніми проявами гри не можуть вважатись ігровими. Ігрові групи за своєю справжньою сутністю є просоціальними. Моральний момент ігрової групи можна виявити насамперед в тому, заради чого відбувається гра.
Метою ігрової діяльності є досягнення успіху, прагнення перевершити себе чи іншого в фізичній або духовній силі, кмітливості, витримці. Справжня гра не ставить за мету отримання матеріального виграшу. Гра не утилітарна. Цілі, яким вона служить, лежать поза сферою матеріального задоволення потреб. Грають „на інтерес”. У цьому терміні найлаконічніше виражається сутність гри, її моральний момент.
Діяльність скаутських груп свідчить про їх людинотворчу сутність, прогресивно-соціальну спрямованість. Наочно ця спрямованість виявляється в артефактах скаутської групи. Символіка, геральдика, ритуали, обряди, мовні знаки та інші зовнішні аксесуари, що використовуються членами скаутської групи, є виявленням її норм і цінностей, а тому сприйняття символіки означатиме орієнтацію на норми і цінності, яким вони відповідають. Зовнішні аксесуари скаутської групи є виявленням соціальних норм і цінностей, яких індивід сам хоче дотримуватись. Якщо він дотримується певних стереотипів, то це означає, що він діятиме відповідно до прийнятих в організації моделей поведінки.
Ідентифікація підлітка з групою, норми і цінності якої є морально-прогресивними, означатиме, що процес його соціалізації відбувається в напрямку формування його як моральної особистості
Як уже зазначалося, скаутські ігрові групи створюються на основі врахування потреб підлітків, особливо потреби в „дорослості”. Можна впевнено стверджувати, що скаутські групи дають якнайбільше можливостей для задоволення саме цієї потреби.
Скаутські групи є ігровими не тому, що в них використовуються ігри. Ігри можуть використовуватися і в будь-якій іншій групі (дитячий садок, сім’я, шкільний клас, виробництво, тренінгові групи тощо), але від цього їх характер і тип не змінюється, вони не стають ігровими. Скаутські групи є ігровими тому, що вони побудовані (їх структура, взаємини учасників, програми діяльності, методи виховання тощо ) на основі теорії гри.
Скаутське об’єднання, з одного боку, є серйозною діяльністю, тому що за зовнішними ознаками, проявами вона є реальним способом життя, суспільно корисними напрямками діяльності (пізнавальна, фізкультурна, дозвіллєва, благодійна тощо). З іншого боку, ця „об’єктивна серйозність” за своєю сутністю є гра, бо вона не є тією об’єктивною реальністю справжнього буденного життя, в якій живуть всі люди.
Справжньою метою всіх видів діяльності, якими б вони не були різноманітними, є формування особистості молодої людини через задоволення її потреб. Наприклад, скаутам надається постійна інформація про життя тварин і рослин. Скаут обов’язково має вдома тварин, за якими спостерігає, веде щоденник. Ця діяльність за своїм реальним напрямком є соціально корисною. В цьому відношенні можемо говорити, що ця діяльність є такою ж серйозною, як і будь-яка інша суспільна діяльність. Проте вона виконується з метою виховання певних рис підлітка, зокрема, його гуманності. І уже з цього боку діяльність є такою, що не відповідає „об’єктивно серйозному змістові діяльності”, тобто мета діяльності переноситься з об’єкта на сам суб’єкт цієї діяльності. І якраз в такому перенесенні слід бачити ігровий її характер.
Найбільше, що сприяє умовам реалізації підліткової дорослості, це така характеристика ігрової групи, як схильність до самовідособлення. Ця сторона ігрової групи пов’язана із засобами самовизначення підлітка та умовами, що найбільш задовольняють його бажання захистити певні сфери свого життя від контролю, втручання дорослих. Схильність до самообособлення скаутської групи виявляється в тому, що ігрова діяльність відбувається в просторі, відокремленому від буденності. Саме у відокремленості від буденності більшість дослідників вбачає основну ознаку гри.
Для ігрових груп характерна властивість створювати локальні території з іншим порядком, ніж у довкіллі. Зовні це виявляється в такій притаманній ігровій групі рисі, як іншобуття, що позначається у використанні символіки, геральдики, в особливих ритуалах, обрядах тощо. Здатність до самовідособлення настільки сильна, що ігрова група може самозберігатися навіть тоді, коли гра вже зіграна. Ця схильність до самозбереження і консервування базується на внутрішніх механізмах взаємодіяльності між ігровими партнерами, зокрема на механізмі „ми” і „вони”. Цей механізм виявляється в об’єднуючому партнерів почутті того, що вони разом роблять щось важливе, перебувають у якомусь винятковому становищі.
Винятковість становища виявляється в тій таємничості, якою гра любить себе оточувати, в, так би мовити, „секреті”, зрозумілому лише учасникам ігрової спільноти, і яка відокремлює їх від інших. Цей механізм виявляється в почутті, що „ми” існуємо і діємо „по-іншому”, ніж „вони”. Гра існує для „нас”, а не для інших, тому закони і звичаї повсякденного життя існують не для „нас”, а для „них”.
Необхідно мати на увазі, що почуття винятковості може мати тенденцію до переростання у зверхність щодо інших груп і світу в цілому. Така тенденція дуже небезпечна для ігрової групи, бо здатна її спотворити і навіть зруйнувати. Те ж можна сказати й про тенденцію до відособлення, яка може перерости у відчуження, що загрожуватиме спотворенню ігрової групи, переростанню її в об’єднання, яке має руйнівні властивості щодо людини й суспільства. Для запобігання цим тенденціям потрібно вивчати механізми їх утворення та розвитку.
Однією з характеристик діяльності скаутів є невимушеність, демократизм стосунків, свобода. Демократизм у скаутській групі – це участь усіх її членів разом з лідером в управлінні її життям. Кожен член групи завжди готовий взяти на себе роль лідера, котрий призначається на певний термін. Кожен несе відповідальність за себе. Це особливо важливий момент у діяльності скаута, бо відповідає природним потребам підлітків, пов’язаним з реакцією емансипації.
Демократизм взаємин у скаутських групах виявляється у таких моментах: у вільному вступі до групи та виході з неї; у вільному виборі різних видів діяльності; у системі заохочень до виконання завдань, яка відрізняється від тієї, що застосовується в школі.
Cкаут сам обирає, чому навчатись. Рівень успіхів залежить від його бажань, зусиль, здібностей. Він пам’ятає, що відзнаки за майстерність, за доблесть він повинен здобути до свого 18-річчя. Тренуючись і навчаючись, скаут не підтягується за іншими дітьми, він змагається сам із собою. Скаут домагається того, на що штовхає його власна амбіція.
Демократичність стосунків між дорослим і підлітком у скаутській організації є важливим фактором самоствердження, самовиявлення можливостей підлітка. В демократизмі стосунків найбільше задовольняється потреба у свободі як найважливішій умові реалізації підліткової дорослості. Така система стосунків у скаутських групах є не тільки важливим фактором самоствердження підлітка, але й умовою засвоєння норм демократії в суспільних відносинах.
Важливою характеристикою ігрової діяльності скаутських груп є позитивне емоційне забарвлення. Не можна не погодитись з Й. Хейзінгою, що в здатності гри доводити до нестями гравців приховується сутність гри, її одвічна якість. Позитивний емоційний настрій у скаутських групах створюється такими факторами, як змагання і свобода діяльності. Ця атмосфера робить „серйозну” діяльність скаута такою надзвичайно привабливою, як є привабливою гра.
Позитивний емоційний настрій у скаутських групах створює не тільки творчу атмосферу в них, але й умови для формування в індивідів настановлення на отримання задоволення від позитивних результатів від суспільно корисної діяльності.
Для з’ясування привабливості для підлітка скаутської групи ми провели емпіричне дослідження в скаутських групах „Гайди України” і СПОК. Було виокремлено такі найважливіші чинники, що стимулюють членство в групі, як можливість брати участь у цікавих заходах (загальний коефіцієнт значущості склав 1,38), бажання спробувати свої сили, перевірити себе (той же коефіцієнт склав 1,01), можливість спілкуватися з однолітками (0,63 ).
Отже, було встановлено, що скаутська група досить приваблива для підлітків, бо саме в ній вони знаходять найсприятливіші умови для задоволення потреб у спілкуванні та реалізації своїх інтересів. Найбільш привабливими для підлітків у скаутській групі є можливість вдосконалення особистості, виховання лідерських здібностей (1,27 і 1,04). Членів групи об’єднують спільні цілі і почуття духовної близькості (1,35 і 0,61), атмосфера взаєморозуміння і довіри (0,61), відчуття невимушеності і розкутості (1,59). Велике значення для підлітків має також спільно проведений час, бажання бути цікавими для своїх партнерів (1,04) [18, c. 77 – 79].
Аналіз отриманих результатів показав, що скаутська група має великий потенціал позитивної емоційної енергії. „Робота в групі – моя насолода”. Цей принцип є основою діяльності скаутської групи. Якщо в групі немає хоча б невеликого задоволення від роботи – то це не скаутська група. Завдяки позитивному емоційному станові, який створюється в скаутській групі, вона стає фактором розкриття індивідуальності і творчих потенцій особистості підлітка.
За допомогою позитивних емоцій можна сформувати позитивні навички, настановлення на просоціальну діяльність. Коли в змістові гри є певні позитивні ролі, то можна програмувати позитивні почуття і формувати працелюбну особистість з високими громадянськими, моральними почуттями. Про це свідчать дані, одержані за допомогою методики ціннісних орієнтацій М. Рокича.
При ранжуванні термінальних цінностей активному діяльнісному життю підлітки скаутської групи присвоїли 3-й ранг, а контрольної – 15-й; свободі, самостійності, незалежності в судженнях підлітки ігрової скаутської групи присвоїли 4-й ранг, а контрольної – 8-й; цікавій роботі – відповідно 5-й і 16-й ранги.
Серед інструментальних цінностей в ігрових групах пріоритет було віддано чесності (2-й ранг), у контрольній вона посідає 7-й ранг; незалежності, самостійності і рішучості – 3-й ранг, у контрольній групі – 8-й ранг; самоконтроль у скаутській групі має 5-й ранг, а у контрольній – 13-й; тверда воля у скаутській групі має 6-й ранг, у контрольній – 10-й [17, c. 130 – 133]. Отже, було встановлено, що в ігрових групах скаутського типу створюються сприятливі умови для формування і розвитку моральності підлітків.
Було також отримано дані, які засвідчили, що ігрова група скаутського типу є важливим фактором формування адекватної самооцінки підлітків. Вона забезпечується: можливістю діяти за власним вибором, реалізувати особистісні здібності, можливістю отримувати задоволення від досягнень, успіхів у діяльності, можливістю „довірчого” міжособистісного спілкування, наявністю референтних членів групи, які можуть стати еталоном власного ідеалу [17, c. 135 – 146].
Однією з суттєвих рис скаутської ігрової групи, на відміну від інших груп, що організуються стихійно (класичний приклад ігрових підліткових груп – це ігрові групи у подвір’ї), є те, що скаутські групи організуються цілеспрямовано дорослими. Це свідоме втручання в природність становлення і розвитку ігрових груп підлітків виправдовується тим, що самоорганізаційність як один із базових принципів виникнення ігрових груп не гарантує позитивності її аксіонормативного порядку. Система цінностей, на яких базується те чи інше ігрове об’єднання, не обов’язково відповідає суспільним загальноприйнятим моральним нормам і цінностям.
Брак достатнього досвіду, як соціального, так і особистісного, соціальних знань та організаційно значущих умінь і навичок містить в собі небезпеку появи груп з протиправною або асоціальною діяльністю. Тому виникає необхідність цілеспрямованого впливу на цей процес.
Втручання суспільства в процес формування і розвитку ігрових підліткових груп потребує знань закономірностей функціонування та методів керівництва цими групами. Останні мають базуватися на принципі самоорганізаційності і самодіяльності ігрових груп підлітків. У зв’язку з цим важливим є питання взаємостосунків „діти – дорослі” в ситуації ігрової асоціації підлітків. Модель управління ігровими групами повинна враховувати такі моменти: яке місце в системі керівництва виховними інститутами мають посідати ігрові об’єднання; якою мірою в цих об’єднаннях мають бути представлені дорослі і якою мірою дитячий рух має скеровуватися ними; як повинно здійснюватись керівництво ігровими асоціаціями?
Важливим питанням у зв’язку з цілеспрямованою організацією скаутських груп є непорушність природності, невимушеності, стихійності ігрової діяльності. Уміння втручатися в природний процес так, щоб його не порушити, вимагає великої майстерності і знань закономірностей цього процесу.
Висновки
Якщо сучасна система освіти звертається до завдання соціалізації дітей, то вона неминуче постане перед проблемою пошуку можливостей забезпечити кожній молодій людині позицію учасника різноманітної діяльності в усіх сферах суспільного життя, бо соціалізація охоплює різні сфери життєдіяльності.
Реальне життя дітей відбувається у спільному просторі з дорослими. Уже зараз діти зустрічаються з багатьма видами діяльності, які зовсім недавно маркувалися як тільки дорослі: споживання послуг мас-медіа, екстремальні види спорту, осмислена участь у споживацькому ринку тощо. Не є реальною та педагогічна діяльність, яка намагається виключити дітей з реальної дійсності, навіть якщо ця дійсність маркується різними політичними фарбами.
У вихованні як організації процесу формування соціального досвіду потрібно враховувати всю сукупність елементів соціокультурного, духовного середовища, тих відносин, в які реально включається дитина. В умовах сучасної інформаційної культури засобами виховання стають практично будь-які факти особистого життя дитини, які викликають сильні переживання і породжують потребу виявляти свій соціальний досвід.
Висновки щодо необхідності включення школярів у реальну дійсність в процесі їх виховання ґрунтуються на дослідженнях сучасних соціальних психологів, у яких підкреслюється, що врахування обмежувальних факторів соціалізації так само важливе, як і рушійних. В соціалізації як динамічному, багатофакторному процесі задіяна значна кількість одночасно існуючих факторів, які мають характер силового поля та існують як напружена система.
Позашкільний соціум сам по собі не є дуже досконалим, тому покладатись тільки на стихійність у засвоєнні особистістю соціального досвіду неможливо. Відмова від школоцентризму не означає збільшення стихійності у процесі соціалізації.
Щоб забезпечити справжнє дорослішання, а не пристосування до випадкових обставин і сумнівних цінностей, потрібно цей позашкільний простір організовувати. Відповідний рівень соціалізованості потребує також застосування організованих форм педагогічного впливу. Прикладом їх організації є ігрові групи скаутського типу, які створюються дорослими з врахуванням основних потреб підростаючої людини.
Виховання полягає в налагодженні співробітництва та асоціативності старшого і молодшого поколінь у різних ситуаціях, особливо в тих, які мають характер напруженої системи. Не виключати дітей з „дорослого” життєвого простору, а пропонувати їм партнерство, викликати потребу в співробітництві в загальному соціальному просторі соціалізації – в цьому і є сенс організованого виховання.
Література:
1. Авер’янова Г. М., Москаленко В. В. Теоретико-методологічні проблеми соціалізації особистості / Психологія. Збірник наукових праць. - К.: НПУ імені М. П. Драгоманова. Випуск 17.2002. С. 3 – 7.
2. Андреева Г. М. Психология социального познания. – М. Аспект- Пресс. 2000. - 288 с.
3. Балакирева О. Н. Жизненные пути молодёжи как объект социологического исследования / Молодь України: стан, проблеми, шляхи розв’язання . – К., 1992.
4. Бронфенбреннер У. Два мира детства: Дети в США и СССР. – М. 1976.
5. Бурлачук Л. Ф., Коржова Е. Ф. Психология жизненных ситуаций. – М. 1998.
6. Голованова Н. Ф. Социализация и воспитание ребёнка. Учебное пособие для высших учебных заведений. – СПб.: Речь. 2004. - 272 с.
7. Головаха Е. И. Жизненная перспектива и профессиональное самоопределение молодёжи. – К., Наукова думка. 1988. – 142 с.
8. Жизненный путь личности: вопросы теории и методологии социально-психологического исследования. / Отв. ред. Л. В. Сохань – К. Наукова думка. 1987. –150 с.
9. Жизнь как творчество. - К ., 1985.
10. Кон И. Ребёнок и общество. (Историко-этнографическая перспектива). - М. Наука. 1988. – 270 с.
11. Кон И. С. Психология ранней юности. М. Просвещение, 1989.
12. Костюк Г. С. Навчання і розвиток особистості. Вид. „Радянська школа”, Київ, 1968.
13. Лавренко О. Соціалізація студентської молоді в культурно-дозвіллєвій сфері. / Соціально-психологічний вимір демократичних перетворень в Україні / За ред. Максименка С. Д., Циби В. Т., Шайгородського Ю. Ж. та ін. – К. Український центр політичного менеджменту. 2003. – С. 318 – 330.
14. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М. - 1975.
15. Личко А. Е. Подростковая психиатрия. Л.: Медицина, 1985.
16. Мид М. Культура и мир детства. - М. 1988.
17. Москаленко В. В., Лавренко О. В., Никифоренко Н. О. Виховання підлітків: скаутський рух (соціально-психологічний аспект): Навчальний посібник / За ред. проф. Москаленко В. В.- Донецьк, ДІУ, „Компьютер Норд”, 2003, - 186 с.
18. Петровский А. В. Вопросы истории и теории психологии. Избранные труды. -М. 1984.
19. Психология современного подростка. / Под ред. Д. И. Фельдштейна. М.: Педагогика. 1987.
20. Психология жизненного успеха. / Л. В. Сохань, Е. И. Головаха, Р. А. Ануфриева, О. Н. Балакирева, В. В. Очеретяный. – К., Ин-т социологии НАН Укр. – 150 с.
21. Рубинштейн С. Л. Бытие и сознание. - М. 1967.
22. Росс Л., Нисбетт Р. Человек и ситуация. Уроки социальной психологии. – М. Аспект Пресс. 2000. – 429 с.
23. Сухомлинский В. А. Мудрая власть коллектива. М. 1975.
24. Толстых А. В. Подросток в неформальной группе. М. 1991.
25. Хейзинга Й. Homo Ludens. –М.: Прогресс. Академия. 1992.
26. Нerbert Hyman. Political sozialisation. Columbia university. - A Study in the Psychologie of Political Behaviour – the Free Press , Glencol Illinois , 1959.
27. www.politik.org.ua
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка