Реферат циклу наукових праць на здобуття щорічної премії Президента України для молодих вчених



Скачати 235.37 Kb.
Дата конвертації12.04.2016
Розмір235.37 Kb.
ПІВДЕННИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ
Національний університет “Одеська юридична академія”


РЕФЕРАТ

Циклу наукових праць на здобуття щорічної премії Президента України для молодих вчених


ЗВЕРНЕННЯ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ ЯК РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВА НА ПРАВОСУДДЯ


Севостьянова Наталія Іларіонівна


кандидат юридичних наук

доцент кафедри міжнародного права та міжнародних відносин


2014 р


Загальна характеристика роботи
Актуальність роботи. Інтернаціоналізація проблеми належного забезпечення захисту прав людини в другій половині ХХ століття призвела до підвищення значимості функціонування міжнародного правосуддя. Одним із найважливіших міжнародних судових органів у сфері захисту прав людини в цей період став Європейський Суд із прав людини (далі – ЄСПЛ), що функціонує на підставі Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р. та є унікальним міжнародним органом. Специфічною рисою системи захисту прав людини в рамках Ради Європи стало забезпечення права особи на звернення з індивідуальною заявою до ЄСПЛ. Зазначене право може бути ефективно реалізовано лише за умови реально забезпеченої, а не формально проголошеної доступності правосуддя, адже доступ до ЄСПЛ виступає початковим етапом усієї правозахисної процедури, і будь-які його обмеження є перешкодою для відновлення справедливості. Але у зв’язку зі щорічним збільшенням кількості звернень до Суду, що станом на березень 2011 р. склала 145700 заяв, які очікують розгляду, середній строк розгляду справи в Страсбурзі досяг 6 років. Наслідком цього стало поступове зниження фактичної доступності правосуддя у ЄСПЛ.

Більше ніж за 50 років свого існування європейська система захисту прав людини, пройшла декілька етапів розвитку, а процес пошуку нових організаційних форм та методів відправлення правосуддя продовжується і сьогодні. На фоні реформування контрольного механізму Конвенції відбувається і еволюційна зміна умов реалізації права на звернення за захистом порушених прав.



Метою даного циклу робіт є аналіз параметрів, які є передумовою реалізації права на звернення з індивідуальною заявою, що знайшли своє відображення у структурі міжнародно-правового механізму доступу до ЄСПЛ, що запропоновано визначити як тріаду об'єднаних між собою структурно-функціональними зв'язками компонентів: юрисдикції Суду, субсидіарної природи Суду та умов прийнятності індивідуальних заяв.

Також дослідження включає оцінку трансформаційних змін міжнародно-правового механізму доступу до Суду під впливом положень Протоколу №14 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який змінив контрольну систему Конвенції, набравши чинності 1 червня 2010 р., та вплив подальших реформ за результатами Інтерлакенської, Ізмірської та Брайтонської конференцій на рівень доступності правосуддя у Європейському суді з прав людини.

Для досягнення зазначеної мети необхідно було вирішити такі основні задачі:

- дослідити генезис європейської системи захисту прав людини; висвітлити її специфіку та значення;

- розглянути основні доктринальні підходи до ідентифікації поняття правосуддя;

- висвітлити міжнародно-правову регламентацію і практику застосування права на правосуддя;

- проаналізувати реалізацію права на справедливий судовий розгляд як елементу права на правосуддя в Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини;

- здійснити ретроспективний аналіз теоретичного і практичного розвитку концепції права на звернення з індивідуальною заявою;

- визначити поняття та виділити основні компоненти права особи на звернення з індивідуальною заявою до ЄСПЛ;

- виявити характерні риси права на доступ до суду як елементу права на правосуддя в контексті практики ЄСПЛ;

- сформулювати поняття та з’ясувати зміст і функціональні особливості міжнародно-правового механізму доступу до ЄСПЛ;

- обґрунтувати структуру міжнародно-правового механізму доступу до ЄСПЛ;

- розкрити значення юрисдикції ЄСПЛ у структурі міжнародно-правового механізму доступу до нього;

- узагальнити і проаналізувати критерії прийнятності індивідуальних заяв до ЄСПЛ, вивчити практику вирішення питань про прийнятність та її вплив на рівень доступності правосуддя;

- з’ясувати роль субсидіарності у функціонуванні міжнародно-правового механізму доступу до ЄСПЛ;

- прослідкувати етапи та методи трансформації міжнародно-правового механізму доступу до ЄСПЛ у контексті забезпечення ефективної реалізації права особи на звернення з індивідуальною заявою;

- проаналізувати положення Протоколу №14 до Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та визначити їх вплив на реалізацію права на правосуддя.

Короткий зміст роботи. На монографічному рівні досліджено проблему доступу до Європейського суду з прав людини у світлі його постійного реформування з метою збереження рівня ефективності відправлення правосуддя та за умов трансформації критеріїв реалізації права на індивідуальне звернення, передбченого Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод. Робота спрямована на поширення знань не лише про європейський механізм захисту прав людини серед пересічних громадян України, а і має на меті запропонувати систематизований матеріал теоретичного та прикладного характеру для самостійної підготовки обгрунтованої заяви до Європейського суду з прав людини в сучасних умовах. Україна, будучи одним з 47 членів Ради Європи, за результатами статистичних досліджень посідає четверте місце за кількістю звернень до Європейського суду з прав людини, тому не викликає сумніву актуальність та доцільність дослідження питань звернення до цього успішного органу міжнародної юстиції. Застосування запропонованих підходів до підготовки заяв до Європейського суду з прав людини як професійними юристами так і не фаховими спеціалістами дозволить значно підвищити якість таких заяв, зменшити кількість не прийнятних заяв від України та як наслідок сприятиме виконанню Україною її міжнародних зобовязань перед Радою Європи.

Також дана робота стала фундаментом для підготовки спеціалізованих курсів для студентів Національної школи суддів та Інституту підготовки професійних суддів, спрямованих на поширення застосування норм міжнародного права судами України.

Усі основні результати цієї роботи одержані вперше, є оригінальними, надруковані в провідних наукових виданнях, та доповідались на вітчизняних і міжнародних наукових конференціях.

Результати роботи опубліковані в 30 наукових працях у фахових виданнях України, юридичних журналах та збірниках тез конференцій.


Структура роботи. Науково-дослідницька робота виконувалась протягом 2008-2012 рр. на кафедрі міжнародного права та міжнародних відносин Національного університету “Одеська юридична академія”. Результат дослідження представлено у вигляді статей у фахових виданнях, тез міжнародних-науково-практичних конференцій, науково-методичного посібника та монографії. Об'єм поданої науково-дослідницької роботи становить 246 друкованих сторінок.


Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що вперше в Україні на монографічному рівні вирішене наукове завдання, що полягає в дослідженні права на звернення до ЄСПЛ крізь призму права на доступ до Суду в контексті сучасних тенденцій його реформування.

Наукова новизна одержаних результатів розкривається в таких положеннях:



уперше:

- розроблено та запроваджено в науковий обіг поняття міжнародно-правового механізму доступу до ЄСПЛ як тріади об'єднаних між собою структурно-функціональними зв'язками компонентів, відповідність яким є передумовою реалізації права на звернення до ЄСПЛ: юрисдикції Суду, субсидіарної природи Суду та умов прийнятності індивідуальних заяв;

- на монографічному рівні з’ясовано основні правові наслідки трансформації умов реалізації права на звернення до ЄСПЛ після вступу в силу Протоколу №14 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод;

- аргументовано висновок про те, що позитивний вплив положень Протоколу №14 до Конвенції на реалізацію права на звернення до Суду, який полягає, насамперед, у скороченні строків розгляду індивідуальних заяв та зменшення внаслідок цього завантаженості Суду, пов'язано з можливістю звуження права на доступ до ЄСПЛ у зв'язку зі зміною порядку ухвалення рішення про визнання заяви неприйнятною, оскільки питання про початок судової процедури передається у провадження одного судді;

- обґрунтовано вірогідність зниження рівня доступу до ЄСПЛ у зв'язку з доповненням Протоколом №14 умов прийнятності індивідуальних заяв критерієм обов’язковості «суттєвої шкоди» та розкрито зміст цього критерію;

- доведено існування тенденції посилення конституціоналізації ЄСПЛ під впливом практики пріоритизації індивідуальних заяв, з’ясовано тенденції розвитку і подальшого реформування європейської системи захисту прав людини у контексті реалізації положень Інтерлакенської декларації;



Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в ході дисертаційного дослідження висновки та положення можуть бути використані у:

науково-дослідній сфері – з метою подальшого вивчення діяльності та шляхів реформування ЄСПЛ, зокрема особливостей реалізації права на індивідуальну заяву;

нормотворчій та правозастосовній діяльності – під час підготовки та ухвалення правових актів, які б гарантували ефективну реалізацію права на звернення з індивідуальною заявою до ЄСПЛ; у практичній діяльності органів держави щодо виконання рішень ЄСПЛ;

навчальному процесі – при викладанні дисциплін «Міжнародне право», спеціальних курсів «Юрисдикція та ключові прецеденти Європейського Суду з прав людини», «Міжнародне право прав людини», «Міжнародне правосуддя»; при розробленні методичних рекомендацій, наукових коментарів та навчальних посібників.
Зміст та основні результати роботи



Розділ 1. «Міжнародно-правова характеристика права на правосуддя в європейській системі захисту прав людини» складається з трьох підрозділів, у яких досліджуються передумови формування та подальше становлення міжнародних правозахисних систем, поняття та розвиток права на правосуддя, його еволюція в міжнародно-правових актах, визначаються засоби реалізації права особи на правосуддя в Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини.

У підрозділі 1.1. «Заснування Європейського суду з прав людини та його роль у становленні права прав людини» досліджено історичний розвиток, теоретичне й філософське обґрунтування концептуальних засад формування та становлення міжнародної системи гарантій дотримання прав людини, розвиток в її межах європейської правозахисної системи.

У підрозділі 1.2. «Право на правосуддя в системі гарантій міжнародно-правового захисту прав людини» досліджуючи інститут права на правосуддя, автор аналізує доктринальні підходи щодо визначення поняття правосуддя, звертаючись до першоджерел, відомих сучасній науці («Призначення візира», трактат Гуго Гроція «Про право війни і миру», проект «Декларації прав людини і громадянина з наступним планом справедливої, мудрої і вільної конституції» Жана-Поля Марата). Право на правосуддя ідентифікується як комплекс найважливіших і в силу цього конституційно закріплених процесуальних прав, покликаних гарантувати захист основних матеріальних прав та свобод людини.

Підрозділ 1.3. «Право на справедливий судовий розгляд та право на ефективний засіб правового захисту в європейській системі захисту прав людини як елементи права особи на правосуддя» присвячено аналізу змісту положень статей 6 та 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, дослідженню прецедентної практики ЄСПЛ із питань визначення понять ефективного засобу правового захисту, незалежного і неупередженого суду, розумних строків розгляду справи, рівності і змагальності сторін у процесі, що є складовими елементами справедливого судового розгляду.



Розділ 2. «Право на звернення в механізмі доступу до Європейського Суду з прав людини» складається з п’яти підрозділів і присвячений аналізу міжнародно-правового механізму доступу до правосуддя в ЄСПЛ як фактору, що впливає на ефективність реалізації права на індивідуальну заяву.

Підрозділ 2.1. «Загальна характеристика права на звернення з індивідуальною заявою до Європейського Суду з прав людини» розкриває зміст, ознаки та значення права особи на звернення з індивідуальною заявою до ЄСПЛ як «пускового елементу» правозахисного механізму Конвенції.

Право на звернення розглядається в діахронічній перспективі, аналізується етап, коли заявники не мали locus standi в ході розгляду справи та подальше його становлення за умов прямого доступу до Суду. Акцентується увага на тому факті, що право на подання до Суду індивідуальної заяви не гарантує заявнику права на те, щоб його справу було розглянуто Судом по суті поставлених питань, оскільки правила сумісності та умови прийнятності індивідуальної заяви регламентуються цілим рядом формальних критеріїв, які потребують систематизації.

У підрозділі 2.2. «Поняття права на доступ до суду і міжнародно-правовий механізм доступу до Європейського Суду з прав людини».

Обґрунтовується позиція, відповідно до якої дане право належить до процесуальних прав-гарантій, оскільки представляє собою одночасно і самостійне право, і гарантію захисту інших прав. Право на доступ до суду розглядається з позиції de-jure, у контексті встановлення певної зразкової системи організації правосуддя, яка б уважалася справедливою; та de-facto, – звертаючись до позитивних зобов’язань держави, сприяти своїми діями ефективному використанню права на доступ до суду, та негативних обов’язків утримуватися від перешкоджання незалежному використанню зазначеного права.

Визначено поняття міжнародно-правового механізму доступу до ЄСПЛ, який розглядається як тріада об'єднаних між собою структурно-функціональними зв'язками елементів: юрисдикції Суду, субсидіарної природи Суду та умов прийнятності індивідуальних заяв, відповідність яким є передумовою реалізації права на звернення до ЄСПЛ.

У підрозділі 2.3. «Юрисдикція Європейського Суду з прав людини в структурі міжнародно-правового механізму доступу до нього» з’ясовано, що під юрисдикцію ЄСПЛ підпадає юридична оцінка виконання державами своїх зобов’язань за Конвенцією і протоколами до неї у випадках, коли Суд розглядає заяви, визнані прийнятними відповідно до Конвенції. Автор акцентує увагу на зобов’язанні держави забезпечити в межах своєї юрисдикції права і свободи, закріплені в Конвенції і в протоколах до неї, та робить висновок про посилення впливу концепції позитивних зобов’язань держав щодо не лише наявності законодавства, яке найбільш повною мірою забезпечує дотримання конвенційних прав і свобод, але й вжиття всіх необхідних заходів для того, щоб воно реально діяло, а не залишалося на папері («Marckx v. Belgium», «Airey v. Ireland»).

У підрозділі 2.4. «Критерії прийнятності індивідуальних заяв до Європейського Суду з прав людини» ключовим елементом міжнародно-правового механізму доступу до ЄСПЛ визначаються критерії прийнятності індивідуальних заяв, передбачені ст. 35 Конвенції, оскільки близько 90 % заяв, що надходять до Суду, відхиляються саме з причини недотримання умов прийнятності. Досліджується умова про подання заяви впродовж шести місяців після постановлення остаточного національного рішення та підкреслюється, що даний критерій має переконливе ratio legis та дисциплінуючий ефект, спираючись на рішення «K v. Ireland». Автор ідентифікує поняття «остаточне рішення», «тривала ситуація» на підставі аналізу практики Суду по справах «De Becker v. Belgium», «Laçin v. Turkey», «Worm v. Austria», «P. v. Switzerland», «Nielsen v. Denmark», «X v. Belgium» та ін., та доходить висновку, що зазначений критерій прийнятності не перешкоджає ефективній реалізації права на звернення до Європейського Суду. У підрозділі також охарактеризовано умови про недопустимість анонімних заяв (рішення по справах «Lover of Tranquility», «Confederation des Syndicats Medicaus Francais v. France»); заяв, що є зловживанням права на звернення (рішення по справах «M v. United Kingdom», «Lawless v. Ireland», «Aksoy v. Turkey», «F. v. Spain»); явно необґрунтованих заяв, якщо їх розгляд не виявляє prima facie порушення Конвенції (рішення по справах «Pataki v. Austria», «De Becker v. Belgium») та зроблено висновок про оціночний характер поняття «необґрунтованість», визначено наявність ризику обмеження права на звернення до ЄСПЛ за цією підставою.

У підрозділі 2.5. «Субсидіарність як компонент міжнародно-правового механізму доступу до Європейського Суду з прав людини» автор досліджує становлення концепції субсидіарності в міжнародному праві, її елементи, зазначаючи, що стосовно юрисдикції ЄСПЛ даний принцип є сприятливим для доступності правосуддя, оскільки захист прав людини максимально наближується до людини. Підкреслюється, що проявом субсидіарності в контрольному механізмі Конвенції є також вимога про вичерпання всіх національних засобів захисту прав людини, що підтверджується рішеннями по справі «Handyside v. United Kingdom», «Saidi v France». Головною метою діяльності європейської системи захисту прав людини є саме досягнення такого становища, коли людина зможе отримати дієвий захист своїх прав, звернувшись у першу чергу за захистом до доступних та ефективних засобів захисту у своїй державі, а звернення до ЄСПЛ стало б засобом виняткового характеру у випадках, коли держава з тієї чи іншої причини не змогла забезпечити належного захисту.

Розділ 3. «Реформування міжнародно-правового механізму доступу до правосуддя в Європейському Суді з прав людини» складається з трьох підрозділів, присвячених розгляду стану доступності правосуддя на різних етапах становлення правозахисного механізму Конвенції.

У підрозділі 3.1. «Основні етапи трансформації міжнародно-правового механізму доступу до правосуддя у Європейському Суді з прав людини» в історичній ретроспективі досліджуються еволюційні етапи становлення механізму доступу до ЄСПЛ. Автор аналізує динаміку зростання кількості звернень на підставі аналізу статистичних даних і матеріалів практики Суду. Автор звертає увагу на розвиток механізму доступу до правосуддя у ЄСПЛ на різних етапах його реформування та робить висновок про наявність тенденції до спрощення процедури доступу до Суду за умов отримання індивідом можливості безпосереднього звернення до Суду (Протокол №9) і припинення існування Європейської Комісії з прав людини (Протокол №11).

Звертається увага на те, що положення Протоколу №11 позитивно вплинули на розвиток міжнародно-правового механізму доступу до Суду в контексті трьох ключових моментів: 1) Суд почав працювати на постійній основі; 2) на Суд було покладено повноваження щодо формування «судового досьє» стосовно кожної прийнятої до розгляду справи; 3) сам Суд почав вирішувати питання про прийнятність скарги і на нього було покладено обов’язок сприяти процедурі мирного врегулювання спорів. Аргументом на підтримку цієї тези є статистична звітність, що вказує на наявність 837 рішень у період з 1955 р. по 1998 р., а після вступу в силу Протоколу №11 лише у 2000 р. було винесено 695 рішень. Але автор також наголошує на прогалинах у реформі, передбаченій Протоколом №11, що у свою чергу стали передумовами до подальшого реформування Протоколом №14, серед яких головною є неврахування тенденції до постійного зростання кількості індивідуальних заяв. Вирішення цієї проблеми є неможливим без внесення до системи контролю істотних змін, які б дозволили зменшити темпи зростання кількості заяв, прискоривши процедуру розгляду «неперспективних» справ. Водночас автор наголошує на існуванні ризику обмежити доступ до Суду на шляху впровадження методів прискорення його функціонування.

Підрозділ 3.2. «Роль Протоколу №14 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у реформуванні міжнародно-правового механізму доступу до Європейського Суду з прав людини» присвячено аналізу основних етапів становлення сучасного контрольного механізму Конвенції, дається оцінка результатам реформування цього механізму після набрання чинності Протоколу № 14 до Конвенції, визначаються основні напрямки розвитку європейської системи захисту прав людини.

Досліджується динаміка зростання кількості індивідуальних заяв, окреслено сутність кризи ЄСПЛ під впливом великої кількості очевидно неприйнятних та повторних заяв, що є наслідками системних проблем національних правових систем держав – сторін Конвенції. Досліджується процедура підготовки Протоколу №14, звіти Оціночної групи, Виконавчого комітету з прав людини (CDDH), Комітету мудреців, Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи, значення Протоколу №14-bis. Автором запропоновано оцінку положень Протоколу №14, а зміни до Конвенційного механізму аналізуються за трьома напрямками: продовження повноважень суддів до 9 років, спрощення механізму винесення рішень про прийнятність, новий критерій прийнятності. Обґрунтовується теза, згідно з якою запровадження спрощеного механізму з винесення рішень про прийнятність заяв (суддею одноосібно) є фактором, що спричиняє ризик зниження рівня доступності правосуддя у ЄСПЛ.

У підрозділі 3.3. «Зміна критеріїв прийнятності індивідуальних заяв та їх вплив на реалізацію права на правосуддя» розкривається зміст додаткового критерію прийнятності індивідуальних заяв у ракурсі його ролі в міжнародно-правовому механізмі доступу до ЄСПЛ. Аналізуються позиції провідних вчених (М. Дембур, Ф. Ліч, Р. Амстердам, Ф. Алстон, С. Грір), неурядових організацій («Amnesty International», «Human Rights Watch»), на підставі чого дисертант доходить висновку, що категорія «суттєва шкода» ще не набула конкретизації шляхом Судового тлумачення та може розглядатися як обмежуючий фактор для ефективної реалізації права особи на звернення з індивідуальною заявою до ЄСПЛ. Розглядаючи перші рішення Суду після набрання чинності Протоколу №14 («Ionescu v. Romania», «Rinck v. France»), автор виокремлює основні елементи нового критерію прийнятності: безпосередньо зазнана грошова втрата повинна бути пов’язана з матеріальним становищем заявника; поняття «повага до прав людини» визначається у співвідношенні з положеннями національного законодавства держави-сторони Конвенції. У підрозділі аналізуються подальші напрямки реформування конвенційної системи, зокрема положення Інтерлакенської та Брайтонської декларацій.

Підрозділ 3.4. присвячено інноваційній практиці ЄСПЛ – винесення пілотних постанов. Автор досліджує поняття та еволюцію процедури винесення пілотних та квазіпілотних постанов, аналізує вплив таких рішень на національне законодавство країн-учасниць Конвенції. Особливу увагу приділено пілотним постановам проти України та актам національного законодавства спрямованим на вирішення структурних проблем у механізмі захисту прав людини.
ВИСНОВКИ

У результаті проведеного дослідження виконано наукове завдання, що має значення для науки та практики, і зроблено такі висновки.

1. Ідея міжнародного правосуддя завжди уявлялася як дещо екстраординарне, тому доступ до міжнародних судів має специфіку, обумовлену цілями та завданнями міжнародного правосуддя й особливостями реалізації права на звернення з індивідуальною заявою. Ця специфіка може бути відображена в понятті «міжнародно-правовий механізм доступу до ЄСПЛ». Воно містить необхідні параметри, які є передумовою реалізації права на звернення з індивідуальною заявою, та представляє собою сукупність міжнародно-правових норм і засобів, що існують у формі тріади об'єднаних між собою структурно-функціональними зв'язками компонентів: юрисдикції Суду, субсидіарної природи Суду та умов прийнятності індивідуальних заяв.

2. Право на правосуддя посідає особливе місце серед загальновизнаних прав людини, тому що за умов його неналежної реалізації втрачається можливість захисту від порушення всього переліку гарантованих прав. Створена в рамках Ради Європи система захисту прав людини є прикладом високоефективного механізму реалізації права індивідів на правосуддя. Але у зв’язку зі зростанням кількості очевидно неприйнятних та повторних заяв, наявність яких є наслідками системних проблем національних правових систем держав – сторін Конвенції, строки розгляду справ у Суді значно зросли.

3. За час функціонування в умовах інтенсивного зростання заяв Суд виробив власні новаторські підходи до процедури розгляду справ. Він перейшов до практики одночасного винесення рішень про прийнятність та по суті справи; виробив уніфіковані вимоги до оброблення індивідуальних заяв; мінімізував бюрократичні перешкоди при переданні повторюваних справ державам-відповідачам. Перспективною виявилася практика винесення пілотних рішень, було врегульовано велику за обсягом категорію справ, що очікували розгляду з аналогічних питань. Нова процедура розгляду індивідуальних заяв у порядку їх пріоритетності має суперечливий характер, оскільки з одного боку сприятиме вирішенню найбільш актуальних і серйозних справ про порушення прав людини, а з іншого – вплине на продовження строків очікування розгляду інших заяв.

4. Із метою збереження ефективності реалізації права на звернення з індивідуальною заявою про порушення Конвенції за умов постійного збільшення кількості звернень до Суду європейська система захисту прав людини постійно вдосконалювалася. Результатом еволюційного розвитку та системного реформування, з набранням чинності Протоколу №14 до Конвенції, стало створення нової системи доступу до ЄСПЛ, яка, незважаючи на надзвичайну перевантаженість Суду, зберегла безоплатним право на звернення з індивідуальною заявою.

5. Основними правовими наслідками трансформації умов реалізації права на звернення до ЄСПЛ після вступу Протоколу №14 до Конвенції стало продовження строку повноважень суддів; запровадження спрощеного механізму винесенню рішень про прийнятність заяв та по суті заяв, що стосуються чітко виробленої прецедентної практики Суду; запровадження нового критерію прийнятності індивідуальних заяв – обов’язковість наявності в заявника суттєвої шкоди.

6. Позитивний вплив положень Протоколу №14 до Конвенції на реалізацію права на звернення до Суду, насамперед, полягає в скороченні строків розгляду індивідуальних заяв та зменшення внаслідок цього завантаженості Суду. Це пов'язано з можливістю звуження права на доступ до Суду у зв'язку зі зміною порядку ухвалення рішення про визнання заяви неприйнятною, оскільки питання про початок судової процедури передається у провадження одного судді.

7. За наявності безумовних позитивних рішень слід визнати, що існує вірогідність зниження рівня доступу до ЄСПЛ у зв’язку з доповненням Протоколом №14 умов прийнятності індивідуальних заяв критерієм обов’язковості «суттєвої шкоди», тому що поняття «суттєва шкода» представляє собою дуже абстрактну категорію. Через відсутність нормативної конкретизації це може стати причиною відхилення великої кількості індивідуальних заяв, що за своєю суттю є порушеннями Конвенції та потребують розгляду Судом.

8. Незважаючи на те, що право на звернення з індивідуальною заявою було збережено в ході Інтерлакенського процесу, такі фактори, як ускладнення міжнародно-правового механізму доступу до ЄСПЛ додатковим критерієм прийнятності, що має оціночний характер, та політика пріоритизації заяв свідчать про те, що процес конституалізації Суду набирає обертів.

10. Суперечливість результатів реформування ЄСПЛ є свідченням того, що вирішення проблеми належного забезпечення захисту прав людини перебуває в площині національних правових систем та полягає в необхідності імплементації міжнародних стандартів відправлення правосуддя й виконання судових рішень. Це пояснюється тим, що ЄСПЛ не може замінити собою внутрішньодержавну судову систему, а лише за допомогою своєї практики може стати важливим орієнтиром на шляху вдосконалення національних засобів захисту прав людини, що отримало своє закріплення в «Плані дій» до Інтерлакенської декларації від 19 лютого 2010 р.

11. У світлі забезпечення ефективності права на звернення з індивідуальною заявою доцільно погодитися з пропозицією щодо впровадження змін до Конвенції, пов’язаних із регламентацією інституту доповідача по справі. Запорукою професіоналізму та неупередженості доповідача може стати створення окремого інституту Генеральних адвокатів на зразок Суду ЄС. Також раціональним буде створення на базі Конвенції системи тісного взаємозв’язку Суду з національними судовими інстанціями, що не тільки дозволить значно полегшити діяльність Суду при розгляді конкретних справ, але й створить передумови ефективної взаємодії Суду з національними правопорядками її держав-учасниць, зокрема у питанні гармонізації методів тлумачення конвенційних норм.

Перелік публікацій автора:
1. Монографія: "Зверенення до Європейського суду з прав людини як реалізація права на правосуддя" /

Н.І. Севостьянова. – Одеса: Фенікс, 2012. – 216 с. – (Серія “Міжнародне право”)

2. Посібник: Sevostianova N.I. Jurisdiction and Key Case Law Issues of the European Court of Human Rights / N.I. Sevostianova // National University «Odesa Academy of Law». – O.: Feniks, 2011. – 126 p.
Статті у фахових виданнях:


  1. Севостьянова Н.І. Роль 14 Протоколу до ЄКПЛ в реформуванні Європейського Суду з прав людини / Н.І. Севостьянова // Актуальні проблеми політики : Зб. наук. праць / О.: Фенікс, 2009. – Вип.37. – С. 76-83.

  2. Севостьянова Н.І. «Виконання рішень Європейського Суду з прав людини як форма імплементаційних процесів» / Н.І. Севостьянова // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. праць. – О.: Юрид. л-ра, 2010. - Вип. 52. - С. 310-315.

  3. Севостьянова Н.І. «Процедура прийняття пілотних рішень в Європейському Суді з прав людини» / Н.І. Севостьянова // Правова держава: наукове видання. – О.: Астропринт, 2010. - Вип. 12. – С. 375-381.

  4. Севостьянова Н.І. «Інтерлакенська декларація як новий етап реформування Європейського Суду з прав людини» / Н.І. Севостьянова // Митна справа. 2010 – О. - №2(68). – ч. 2 - С. 187-192.

  5. Севостьянова Н.І. «Право на справедливий судовий розгляд в Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» / Н.І. Севостьянова // Митна справа. 2010 – О. - №5(71). – ч. 2. - С. 178-185.

  6. Севостьянова Н.І. Право на індивідуальне звернення до Європейського суду з прав людини: генезис, еволюція, сучасність // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. праць. – О.: Юрид. л-ра, 2011. - Вип. 58. - С. 202-208

  7. Севостьянова Н.І. Право на харчування в системі продовольчої безпеки // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. праць. - О.: Юрид. л-ра, 2011. - Вип. 62. - С. 379-386 

Статті в журналах та тези наукових конференцій:




  1. Севостьянова Н.І. 10 помилок при зверненні до Європейського суду з прав людини / Н.І. Севостьянова // Юстиніан – К, 2010. - №9(87). - С.51-55.

  2. Севостьянова Н.І. Instigating a procedure in European Court of Human Rights / Н.І. Севостьянова // Держава і право: de lege praeterita, instante, futura. – Миколаїв, 2009, С. 384.

  3. Севостьянова Н.І. Принцип субсидіарності юрисдикції Європейського Суду з прав людини / Н.І. Севостьянова // Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави : Зб. тез доповідей Міжнародної щорічної наук. конфер. молодих вчених, аспірантів і студентів. – Л.; О. - 2010. – С. 64-66.

  4. Севостьянова Н.І. Право на індивідуальну заяву: самостійне право чи процесуальна гарантія прав? / Н.І. Севостьянова // Від громадянського суспільства – до правової держави : Тези V Міжнародної наук. конфер. студентів та молодих вчених. – Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2010. - С.202-203.

  5. Севостьянова Н.І. «Участь України в Страсбурзькому правозахисному механізмі» / Н.І. Севостьянова // Тенденції та пріоритети реформування законодавства України: Матеріали Всеукр. науково-практ. конфер.: у 2-х ч. – Запоріжжя : Істина, 2010. – Ч.1. - С. 66-67.

  6. Севостьянова Н.І. «The meaning of the victim status in practice of the European Court of Human Rights» / Н.І. Севостьянова // Государство и право в условиях глобализации: реалии  перспективы. Сборник научных трудов. Материалы ІІ Междун. науч.-практ. конфер. – Симферополь: КРП «Крымучпедгиз», 2010. - С.446-447

  7. Севостьянова Н.І. «Поняття жертви у тлумаченні Європейського Суду з прав людини» / Н.І. Севостьянова // Реформування правової системи України в контексті розбудови правової держави та євроінтеграції: тези доповідей, Дніпропетровськ, 26 квітня 2010 р. – Д.: Вид-во ДУЕП, 2010. - С. 64-66

  8. Севостьянова Н.І. «Individual petition mechanism within Human Rights System of the Council of Europe and United Nations» / Н.І. Севостьянова // Актуальні проблеми право творення в сучасній Україні. Матеріали науково-практичної конференції. 29 квітня- 1 травня 2010 р. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2010. -  С.475-477

  9. Севостьянова Н.І. «Право на ефективний захист в Європейській Конвенції про захист прав людини» / Н.І. Севостьянова // Правове життя сучасної України. Тези доповідей наук. конф. професорсько-викладацького і аспірантського складу. – О.: Фенікс, 2010. - С. 718-721

  10. Севостьянова Н.І. Новий критерій прийнятності індивідуальних заяв до Європейського Суду з прав людини (перші рішення після Протоколу №14). – Верховенство права та права людини: Матеріали Міжнародної науково-практич. конфер., 11-12 серпня 2010 р., - Запоріжжя: «Істина», 2010. - С.34

  11. Севостьянова Н.І. «Crisis of success» of the European Court of human rights / Н.І. Севостьянова // Сучасне міжнародне та вітчизняне право як регулятор суспільних відносин: матер. міжн. науково-практичної конференції (м. Одеса, 7-8 жовтня 2010 р.): у 3х частинах. – О.: ГО «Причорноморська фундація права», 2010. – ч.1. – С. 90-91

  12. Севостьянова Н.І. European Court of Human Rights – endless quest for efficient justice // Міжнародні читання, присвячені пам’яті професора імператорського новоросійського університету П.Є. Казанського (Одеса, 22-23 жовтня, 2010 р.): матеріали Міжнародної конференції. – О. - 2010. – С.105-108

  13. Севостьянова Н.І. Evolution of the right to a fair trial // Міжнародна конференція «Розбудова демократичного суспільства після Нюрнберзького трибуналу»: матеріали міжнародної конференції. – О. - 2010. – С. 197-202

  14. Севостьянова Н.І. Новий етап розвитку процедури прийняття пілотних рішень у Європейському суді з прав людини // матеріали міжн. наукової конференції проф.-виклад. складу <<Правове життя сучасної України>>. - О.: Фенікс, 2011. - С.355-357 

  15. Севостьянова Н.І. Поняття та значення м'якого права // матеріали міжн. конференції <<Міжнародні читання пам'яті професора П.Є. Казанського>> . - О.: Фенікс, 2011. - С.51-54 

  16. Севостьянова Н.І. «The accession of the European Union to the European Convention for the protection of human rights: genesis, pro and contra» // матеріали міжн. наукової конференції проф.-виклад. складу <<Правове життя сучасної України>>. - О.: Фенікс, 2012. – C.361-362 

  17. Севостьянова Н.І. «The draft Brighton declaration on the future of the ECHR» // Наукові записки МГУ. – Вип.16 – О.: Міжнар. гуманіт. Ун-т, 2012 – С.88-91 

  18. Севостьянова Н.І. Степень учения (LLM) // MAXLI Ukraine, ООО Издат. Дом «Аванпост-прим». – К., - январь 2012. – С.52-59 

  19. Севостьянова Н.І. IPO от I до O // MAXLI Ukraine, ООО Издат. Дом «Аванпост-прим». – К., - февраль 2012. – С.86-90 

  20. Севостьянова Н.І. Наши в Англии // MAXLI Ukraine, ООО Издат. Дом «Аванпост-прим». – К., - май 2012. – С.86-87

  21. Севостьянова Н.І. Національні правозахисні установи та Європейський суд з прав людини // Правовое обеспечение эффективного исполнения решений и применения практики Европейского суда по правам человека : сб. науч. ст. Междунар. науч.-прак. конф. (Одесса, 15 сентября 2012 г.) / под ред. д.ю.н., проф., академика Кивалова С.В. ; Национ. ун-т «Одесская юридическая академия». – Одесса : Феникс, 2012. – С.407-414

  22. Севостьянова Н.І. Міжнародно-правові засоби захисту права власності // Міжнародні читання з міжнародного права пам’яті проф. П.Є. Казанського : матер. 3 міжн. наук. конф. (м. Одеса, 2-3 листопада 2012 року) . ; Націон. ун-т «Одеська юридична академія». – Одеса : Фенікс, 2012. С. 319-323

  23. Севостьянова Н.И. Стадии рассмотрения дела в Европейском суде по правам человека // Теоретичні та практичні проблеми забезпечення сталого розвитку державності і права : матеріали Міжнар. наук. конф. (Одеса, 30 листопада 2012 р.) Т.1 ; Націон. ун-т «Одеська юридична академія». – Одеса : Фенікс, 2012. – С. 407-409

  24. Sevostianova N.I. Concept of legitimate expactation in practice of ECHR // матеріали наукових читань з сучасних проблем міжнародного права, порівняльного правознавства і права європейського союзу (7 лютого 2013 р.) .; Націон. ун-т “Одеська юридична академія”. – Одеса: Юридична література, 2013. – С.31-34

  25. Севостьянова Н.І. Європейський суд з прав людини – ефективний механізм захисту прав юридичних осіб // Правове життя сучасної України: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф.; Націон. ун-т “Одеська юридична академія”. – Одеса: Фенікс, 2013. - С.354

  26. Севостьянова Н.І. Імплементація Конвенції про захист прав людини та основоположнх свобод – міжнародний досвід та уроки для України // Правовое обеспечение эффективного исполнения решений и применения практики Европейского суда по правам человека : сб. науч. ст. Междунар. науч.-прак. конф. (Одесса, 21-22 сентября 2013 г.) / под ред. д.ю.н., проф., академика Кивалова С.В. ; Национ. ун-т «Одесская юридическая академия». – Одесса : Феникс, 2013.

  27. Севостьянова Н.І. Поняття та зміст принципу незалежності судді органу міжнародної юстиції // Міжнародні читання з міжнародного права пам’яті проф. П.Є. Казанського : матер. 3 міжн. наук. конф. (м. Одеса, 8-9 листопада 2013 року) . ; Націон. ун-т «Одеська юридична академія». – Одеса : Фенікс, 2013. С. 145-148


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка