Реферат циклу наукових праць к е. н. Мандзика Валерія Миколайовича Рентні



Скачати 110.77 Kb.
Дата конвертації12.04.2016
Розмір110.77 Kb.


РЕФЕРАТ

циклу наукових праць к.е.н. Мандзика Валерія Миколайовича

Рентні відносини в системі водного господарства України: теорія і практика


До циклу наукових праць входить 9 наукових праць, в тому числі 2 колективні монографії та 7 статей.

Мета роботи: обґрунтувати пріоритетні напрями та механізми формування рентних відносин у водогосподарському комплексі України.

Відповідно до зазначеної мети були поставлені та послідовно розв’язувались такі основні завдання:


  • визначити місце та економічну природу виникнення водної ренти у системі рентних відносин;

  • виявити основні джерела утворення рентного доходу у процесі спеціального водокористування;

  • поглибити методологічні підходи до визначення рентних доходів у водокористуванні;

  • здійснити комплексну оцінку нормативно-правового регулювання рентних відносин у водогосподарському комплексі України;

  • проаналізувати світовий досвід вилучення рентних доходів у процесі водокористування;

  • удосконалити методичні підходи до визначення рентного доходу як складової плати за спеціальне водокористування;

  • доповнити пропозиції щодо покращення системи платного водокористування;

  • удосконалити механізм розподілу рентних платежів за водокористування;

  • визначити пріоритетні напрями трансформації системи інституціонального забезпечення формування рентних відносин у водогосподарському комплексі України.

Наукова новизна циклу наукових праць полягає у тому, що вперше було проведено комплексну оцінку джерел утворення рентних доходів та основних факторів впливу на їх величину у водному господарстві України, що спирається на всебічний аналіз показників ефективності водокористування в галузевому та територіальному розрізі на основі якої, розроблено механізм формування зборів за спеціальне використання водних ресурсів, який передбачає врахування рентної частини доходу, що не залежить від підприємницької діяльності суб’єкта господарювання.

На сучасному етапі соціально-економічного розвитку суспільства важливою проблемою науки та практики є економічна оцінка обмежених природних ресурсів, що повинна підвищити рівень ефективності їх використання, створити умови для сталого розвитку територій, забезпечити умови для стримування негативних тенденцій, що виникають у процесі інтенсивного освоєння та використання природних ресурсів, шляхом проведення природоохоронних заходів. При цьому сталий розвиток природокористування вимагає системного розгляду в тісному зв'язку екології та економіки.

Особливо гостро стоять проблеми трансформації системи водного господарства в умовах формування відносин власності та рентних відносин.

Необхідність системної трансформації водогосподарського комплексу України у напрямі підвищення ефективності використання водних ресурсів та забезпечення низки заходів спрямованих на їх охорону та відтворення вимагає залучення додаткових фінансових надходжень. Проте сучасний механізм платежів і зборів за використання водних ресурсів недостатньо адекватно відбиває реальні екологічні витрати суспільства і не створює достатньої фінансової бази природоохоронної діяльності. Це негативно впливає на водогосподарський комплекс, деформуючи процеси його структурної перебудови, оскільки учасники інвестиційної діяльності за таких економічних умов схильні вибирати енерго- та ресурсомісткі проекти. У зв’язку з цим одним із найважливіших завдань розвитку водного господарства є вдосконалення механізмів та нормативної бази платності на основі об’єктивних рентних оцінок і забезпечення на цій основі більш адекватного фінансування заходів щодо охорони та відтворення водоресурсного потенціалу. Тому виникає необхідність у розробці теоретичних засад та практичних рекомендацій формування рентних відносин у водогосподарському комплексі України.

Вагомий внесок у дослідження особливостей економічного механізму раціонального використання та охорони природних ресурсів в цілому і водних зокрема, зроблено такими вітчизняними вченими-економістами, як: Веклич О.О., Геєць В.М., Гофман К.Г., Ібатуллін Ш.І., Коваль Я.В., Міщенко В.С., Пасхавер Б.І., Хачатуров Т.С., Хвесик М.А., Чернявська А.П., та інші. Крім цього вирішенню актуальних теоретичних та прикладних питань досліджуваної проблематики присвячені роботи таких зарубіжних вчених, як: Гафні М.І., Данілов-Данільян В.І., Кузик Б.Н., Купріянов І.В., Львов Д.С., Олівер Н.Д., Ушаков Е.П., Хартвік Д.М., Яковець Ю.В. та інші.

Не дивлячись на те, що дослідження окремих проблем формування рентних відносин у водогосподарському комплексі в умовах ринкових відносин мають місце у ряді публікацій зазначених вітчизняних та зарубіжних вчених, низка базових теоретичних та прикладних аспектів не отримали належної розробки.

Перш за все це стосується таких питань як розкриття сутності поняття водної ренти як економічної категорії, поглиблення методологічних підходів визначення рентних доходів у водокористуванні, удосконалення нормативно-правового регулювання рентних відносин у водогосподарському комплексі, розробки механізму включення абсолютної та диференційної частки рентного доходу у збори за спеціальне використання водних ресурсів для підприємств-водокористувачів України, визначення пріоритетних напрямів трансформації системи інституціонального забезпечення формування рентних відносин у водогосподарському комплексі України. Виходячи з цих передумов предметом циклу представлених наукових досліджень визначено сукупність теоретичних, методологічних і прикладних процесів щодо формування рентних відносин у водогосподарському комплексі України.

Робота представлена на здобуття щорічної премії Президента України складається із 9 наукових праць, які поєднуються між собою спільною ідеєю, а саме – розробкою економічного механізму вилучення водоресурсної ренти. У поданих наукових працях послідовно розглядаються різноманітні аспекти виявлення, вилучення та розподілу водної ренти. Зокрема аналізуються методологічні підходи визначення рентних доходів у водокористуванні, розглядається світовий досвід справляння платежів за користування водними ресурсами, досліджуються регіональні особливості формування системи платежів за водокористування в Україні, оцінюються основні тенденції та закономірності використання водних ресурсів у системі суспільного відтворення, висвітлюються особливості вилучення рентної складової у доходах економічних агентів тощо.

В результаті написання циклу праць установлено, що водна рента як один із видів природо-ресурсної ренти – це певний вид надприбутку, який безпосередньо залежить від природних властивостей води, що отримує суб’єкт господарювання завдяки експлуатації обмежених різноякісних водних ресурсів. Детально проаналізовано основні форми природної водної ренти – абсолютну, диференційну та монопольну, у результаті чого визначено, що наведені форми рентного прибутку є важливим фінансовим джерелом економічного механізму інноваційної політики держави. На нашу думку, більша частина привласненої диференційної ренти, а також повністю вилучені монопольна рента та екологічна антирента повинні спрямовуватись на фінансування інноваційних проектів з метою підвищення конкурентоспроможності продукції, залучення новітніх технологій та забезпечення сталого водокористування в Україні. Виявлено, що передумовою виникнення диференційної водної ренти є вплив сукупності різноманітних умов та факторів, які безпосередньо визначають її величину. Усю сукупність цих факторів поділено на чотири групи: географічні, еколого-економічні, соціально-економічні та антропогенні та детально проаналізовано специфіку їх впливу на процес водокористування.

Доведено, що сучасна нормативно-правова база регулювання використання водних ресурсів не достатньо враховує рентну специфіку плати за водокористування. Тому запропоновано напрями вдосконалення нормативно-правового регулювання рентних відносин у водогосподарському комплексі України, які повинні здійснюватись передусім шляхом внесення відповідних змін до природоохоронного, податкового, митного, біржового законодавства. Запропоновано спрямувати увагу на вдосконалення законодавства в частині визначення водних ресурсів як засобу виробництва, упровадження принципів ринкової економіки, більш чітке і деталізоване визначення функцій державних органів, децентралізації управління. Згідно із українською конституцією водні ресурси належать українському народу, тому відповідна водна рента теж повинна розподілятись та використовуватись на загальні потреби суспільства такі як охорона водних ресурсів. Уповноважені державні інституції повинні забезпечити вилучення водоресурсної ренти з тим, щоб спрямувати відповідні доходи на користь усього суспільства і запобігати необґрунтованому їх привласненню. Рентна система платежів має сприяти вирівнюванню економічних умов господарювання, зокрема реалізації ролі рентних платежів як регулятора інвестиційних процесів.

Обґрунтовано, що саме через збори при за спецвикористання води різними економічними агентами вилучається рентна складова доходу від використання водних ресурсівцього ресурсу. Фактично, це перший етап вилучення водної ренти на користь держави. Визначено, що в Україні 84% варіації збору за спеціальне використання водних ресурсів пов’язані з різними систематичними факторами. Варіація за рахунок випадковості становить 31,8%. Шляхом детального статистичного аналізу збору за спеціальне використання водних ресурсів у територіальному та галузевому розрізах обґрунтовано, що величина платежів залежить у першу чергу від галузевої структури водокористування та загального обсягу водоспоживання. Таким чином, основним джерелом рентних платежів є промислово розвинені області України, у структурі водоспоживання яких переважає використання води на промислові потреби. На нашу думку, одним із напрямів удосконалення нормативно-правового забезпечення платежів за водокористування повинен стати перегляд коефіцієнтів до нормативів плати за спеціальне використання водних ресурсів. Це стосується перш за все нормативів плати для теплоелектростанцій з прямоточною системою водоспоживання за обсяг води, пропущеної через конденсатори турбін для охолодження конденсату. Існуючий коефіцієнт 0,005 робить плату за воду символічною і не сприяє її раціональному використанню.

Аналогічна ситуація з понижувальним коефіцієнтом для підприємств житлового та комунального господарства. З 1997 року по теперішній час він змінювався з 0,1 до 0,3 з метою зменшення фінансового навантаження на населення. На наш погляд, ці коефіцієнти потребують перегляду в сторону суттєвого збільшення, оскільки вони нівелюють регуляторну функцію водоресурсних платежів.

У результаті проведеного факторного аналізу середньобагаторічних значень витрат води за відповідний місяць року розроблено коефіцієнт сезонності водокористування. Цей показник пропонується використовувати при визначені платежів за водокористування, що дасть змогу більш справедливо диференціювати нормативи плати за спеціальне використання водних ресурсів протягом року та врахувати їх рентну природу. Запропоновано, що крім плати за спеціальне водокористування, яка є, по суті, ціною відшкодування витрат на відновлення та охорону водних об'єктів, водокористувачі, які одержують додатковий, нерозподілений дохід, обумовлений фактом залучення водних ресурсів у господарську діяльність, повинні сплачувати додаткові рентні платежі. Адже зростаючий рівень залучення водних ресурсів у технологічні процеси та значна водомісткість сучасного українського виробництва, а також незаперечність факту обмеженості й унікальності водних ресурсів та неможливість заміни води іншою хімічною речовиною доводять її цінність і є об'єктивними причинами виникнення абсолютної та диференціальної водної ренти.

Розроблено механізм включення рентної складової до зборів за спеціальне використання водних ресурсів для підприємств-водокористувачів України та вдосконалено методичні підходи до визначення рентних доходів у водогосподарському комплексі України. Доведено, що збільшення частки зборів за спеціальне водокористування, яка надходитиме до місцевих бюджетів, дасть змогу вирішити регіональні проблеми раціонального використання та охорони водних ресурсів. Тому, на нашу думку, необхідно внести зміни до ст. 32 Водного Кодексу України в частині зарахування платежів за спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного значення: до Державного бюджету України – у розмірі 20 %, до місцевих бюджетів – 80%, а також відновити дію окремої частини цієї статті, що конкретно визначає, на які заходи можуть бути спрямовані ці кошти.

Визначено, що завдання оптимізації існуючої системи оподаткування спеціального водокористування та посилення її рентної складової можливо вирішити лише за умови збалансування всього економічного механізму регулювання водогосподарської діяльності. У податковій системі водокористування зазначені зміни повинні мати лише поступовий еволюційний характер і супроводжуватися відповідними вдосконаленнями природно-відтворювальної та державно-інституціональної складових механізму формування рентних відносин.

Обґрунтовано, що для формування рентних відносин у водогосподарському комплексі України потрібне якісно нове інституціональне середовище, яке змінить принципи вкладання капіталу у сферу водного господарства та прискорить ринкові трансформації в ньому. Цього можна досягти, якщо сформувати державну ідеологію реформування водогосподарського комплексу, що включатиме комплекс інституціонально-організаційних форм, методів та важелів управління і регулювання процесів використання водних ресурсів.

Таким чином наукова цінність представленого циклу наукових праць полягає в розробці та поглибленні теоретичних засад формування рентних відносин у водогосподарському комплексі України, удосконаленні методичних підходів до оцінки територіальної та галузевої диференціації зборів за спеціальне водокористування, як основного інструменту вилучення рентних доходів. Запропоновано власний механізм включення абсолютної та диференційної частки рентного доходу у збори за спеціальне використання водних ресурсів для підприємств-водокористувачів України, що дозволяє вилучити ту частину доходу, яка не залежить від підприємницької діяльності суб’єкта господарювання та враховує сезонність водокористування. Значну прикладну цінність також становлять пропозиції щодо удосконалення системи розподілу зборів за спеціальне водокористування, що порівняно з наявною враховує рентну складову у доходах водокористувачів, яка розподіляється між бюджетами різних таксономічних рівнів.

Практичне значення одержаних результатів представленого циклу наукових праць полягає в тому, що сформульовані положення про вдосконалення методичних підходів до визначення рентних доходів у водогосподарському комплексі України та обґрунтовані напрями оптимізації існуючої системи оподаткування спеціального водокористування дають можливість уповноваженим державним органам влади використати їх для розробки відповідних законопроектів та програм розвитку водного господарства. Крім цього, упровадження розробленого механізму включення рентної складової до зборів за спеціальне використання водних ресурсів для підприємств-водокористувачів дасть змогу збільшити надходження коштів до бюджетів різних таксономічних рівнів на 100 – 150 млн. грн., які можна застосувати для забезпечення раціонального використання, охорони та відтворення водних ресурсів України.



Результати дослідження дають можливість вирішення значної наукової проблеми, яка пов'язана із пошуком додаткових джерел фінансування водоохоронних заходів спрямованих на покращення екологічного стану водних ресурсів України. Зроблено відповідний вклад у теорію та практику формування та реалізацію рентної політики у водному господарстві. Те ж стосується системи розподілу зборів за спеціальне водокористування, яка порівняно з наявною враховує рентну складову в доходах водокористувачів, що підлягатиме розподілу між бюджетами різних таксономічних рівнів. Прикладний зміст має комплексна оцінка джерел утворення рентних доходів та основних факторів впливу на їх величину у водному господарстві України. Пропозиції щодо оптимізації системи оподаткування спеціального водокористування є актуальними та науково достатньо обґрунтованими.
Науковий співробітник ДУ “Інститут економіки

природокористування та

сталого розвитку НАН України”

к.е.н. В.М. Мандзик

Вчений секретар ДУ “Інститут економіки

природокористування та

сталого розвитку НАН України”

д.держ.упр., проф. М.Х. Корецький


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка