Рецензенти: Зайченко І. В., доктор педагогічних наук, професор кафедри менеджменту освіти Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти Рубан С. В., директор колегіуму №11 М. Чернігова Науковий редактор



Скачати 411.15 Kb.
Сторінка2/2
Дата конвертації13.04.2016
Розмір411.15 Kb.
1   2

Пам'ятка

керівнику школи по вивченню

перспективного педагогічного досвіду вчителя

  1. Вивчити наявну літературу з даної проблеми. Уточнити питання, які можуть виникнути під час формування досвіду роботи вчителя.

  2. Зібрати відомості про носія досвіду, провести цикл бесід із його колегами, учнями, їхніми батьками.

  3. Відвідати систему уроків учителя (бажано двічі, орієнтовно в грудні і в травні). З'ясувати суть досвіду, науково-методичну основу його роботи, методику конструювання й проведення уроків.

  4. З'ясувати, який вплив має вчитель на учнів , як учні ставляться до вчителя і до предмета, який в®іи викладає.

  5. Здійснити, моніторинг навчальних досягнень учнів, вивчити, як вони володіють елементами наукової організації праці.

  6. Провести аналіз вихованості учнів.

  7. Проаналізувати спільно з вчителем досвід його роботи:

  • основні педагогічні завдання, які він вирішує;

  • наукова обгрунтованість досвіду, рівень його новизни та актуальності;

  • можливість застосування досвіду в інших умовах.

  1. Запропонувати вчителю стисло описати систему його роботи. За потреби допомогти йому скласти план опису.

  2. Допомогти вчителю систематизувати матеріал із досвіду роботи: конспекти уроків, сценарії позакласних заходів, матеріали планування роботи, тестування учнів, методичні розробки, зразки дидактичного, роздаткового матеріалу тощо. Запропонувати зібрати кращі зразки робіт учнів: зошити для контрольних, лабораторних, практичних робіт, учнівські твори, реферати тощо.

  3. Підготувати науково-методичний аналіз досвіду роботи вчителя, обговорити висновки та пропозиції на засіданні педагогічної ради школи. Вирішити питання про доцільність узагальнення досвіду роботи вчителя з визначеної проблеми.

  4. Визначити "форми узагальнення та впровадження досвіду роботи, можливість його використання на рівні загальноосвітнього навчального закладу, вчителями району, області.

Додаток 5


Картка обліку перспективного педагогічного досвіду
1. Навчальний заклад (повна назва)

2. Тема (проблема) досвіду

3. Прізвище, ім'я, по-батькові носія досвіду


    1. Рік народження

    2. Освіта

    3. Фах

    4. Посада

    5. Педагогічний стаж

    6. Нагороди, звання

10. Наслідки останньої атестації

11 .Хто, коли вивчав досвід (П.І.Б., посада)

12.Сутність досвіду (коротка анотація)


      1. Форма узагальнення

      2. Ким схвалений досвід (методичною радою, педагогічною радою райметодкабінету, вченою радою ОІППО)

15.Де зберігаються матеріали узагальнення досвіду

Додаток 6


Зразок вступної частини опису досвіду з проблеми

"Диференційоване навчання за допомогою методу динамічних груп із використанням блокового конспекту та системи дидактичного матеріалу"
"Визначною особливістю сучасності є розвиток інформаційних технологій, бурхливе нагромадження, безперервне оновлення, ускладнення наукової інформації, вторгнення її в усі сфери життя та діяльності людини. Нині неможливо не навчатися протягом життя в безпосередньому практичному розумінні цих слів.

Усе це не могло позначитися на характері навчання підростаючого покоління, на змісті навчальних програм, підручників, навчально-методичних посібників, а також на методах навчання, які використовує сучасна школа.

Пильна увага до кожного учня, ретельне та всебічне вивчення його навчальних можливостей, визначення на цій основі ефективних умов розвитку зумовлюють істотні зміни в організації навчально-виховного процесу.

Індивідуалізація навчання в класно-урочній системі передбачає роботу вчителя одночасно з різними групами учнів. Така форма організації навчання вимагає розробки до кожного уроку завдань різних ступенів складності, використання різних критерії оцінювання, проведення додаткових занять з відстаючими учнями з урахуванням аналізу причин їх неуспішності. Якщо вчитель цього не робить, то він ставить у невигідне становище всіх учнів: і сильних, і слабких. Сильні учні втрачають інтерес до засвоєння знань, якщо педагог пояснює матеріал, повторюючи одне й те саме по кілька разів. Слабкі учні, в свою чергу, перестають слухати пояснення вчителя, якщо матеріал викладається на більш складному рівні, ніж це доступно їх розумінню.

Навчальна діяльність спрямована на засвоєння знань, одне із найважливіших джерел формування особистості школяра. Серед інших видів діяльності - правої, трудової- вона є провідною протягом усього часу навчання в школі, змінюються її мотиви, удосконалюються форми і засоби, визначається професійна спрямованість. Усе це здійснюється в межах навчальної діяльності. Ось чому розкриттю структури цієї діяльності, її пізнавальних та мотиваційних аспектів, потреб у реалізації нині надається особливе значення.' У зв'язку з цим слід продумати різноманітність" методів навчання. Відомо, що стандартне застосування методів навчання, навіть за їх ідеальної організації, швидко набридає школярам. Якщо учень постійно займається одноманітною діяльністю, він втрачає інтерес до уроку. На розвиток інтересів школярів впливає і зміст навчального матеріалу і вибір методів навчання.

На засадах гуманізації навчання, використовуючи елементи педагогічного досвіду В.Пасічника (Москва), Р.Никифорова і Т.Попової (Симферополь), С.Шевченка (Суми), автор створив власну інформаційно-блокову систему нетрадиційного викладання біології - диференційоване навчання за допомогою методу динамічних груп із використанням блокового конспекту та системи дидактичного матеріалу. Ефективність системи полягає в тому, що:



  • вона забезпечує високу пізнавальну діяльність, активність учнів;

  • підвищує результативність процесу навчання;

  • учні на уроках включаються в ділове спілкування, яке за характером відповідає основному виду діяльності підлітків.

Додаток 7



Зразок основної частини опису досвіду роботи вчителя біології з проблеми "Лекційно-семінарська система викладання біології в класах медичного профілю".
Основними цілями своєї педагогічної діяльності вчителька вважає:

    1. Формування в учнів системи біологічних знань і спеціальних предметних умінь та навичок, розкриття зв'язку біології з іншими навчальними дисциплінами.

    2. Формування в учнів стійкого пізнавального інтересу, цікавості до форм і проявів життя та до біології як науки, що їх вивчає.

    3. Формування в учнів загально навчальних умінь та навичок (робота з навчальною та науковою літературою, складання конспектів та рефератів, проведення самостійних досліджень та оформлення їх результатів тощо). ,

    4. Розвиток самостійного, критичного, наукового мислення учнів та формування в них навичок свідомого здійснення .основних розумових операцій (аналіз, порівняння, виділення головного, узагальнення, систематизація, доведення тощо).

    5. Виховання в учнів позитивних психологічних та особистісних якостей (охайність і наполегливість у роботі, доброзичливе ставлення до думки іншої людини, потреба в самоосвіті та самовихованні, повага до інтелектуальної праці як рушійної сили прогресу суспільства та до науковців, що її здійснюють).

Головними принципами, які вчителька намагається впроваджувати у своїй роботі є:

      1. Науковість та проблемність викладу навчального матеріалу;

      2. Доказовість та логічність викладу навчального матеріалу;

      3. Доступність та наочність навчання;

      4. Систематичність навчання, його послідовність та наступність;

      5. Свідомість навчання та активна участь учнів у навчальному процесі;

      6. Забезпечення реалізації освітніх, розвивальних та виховних цілей навчання.

З метою забезпечення реалізації цілей та принципів навчання особливу увагу учитель приділяє таким аспектам навчально-виховного процесу:

        1. Удосконалення, уточнення мови вчителя; забезпечення чіткої відповідності між поняттями та словом, що його відбиває.

        2. Наявність конкретної мети щодо навчання кожного елемента системи знань, умінь, навичок.

        3. Обов'язкове підтвердження теоретичних положень фактами, наявність висновків та узагальнень під час викладу фактів.

        4. Створення в учнів гнучкої системи знань, в якій простежуються внутрішньопредметні та міжпредметні зв'язки.

        5. Заохочення учнів до самостійної активної розумової діяльності як під час уроку, так і в процесі роботи над домашнім завданням.

У профільних класах учитель працює за лекційно-семінарською системою, використовуючи такі форми навчання:

1. Лекції. Шкільну лекцію вчитель будує згідно з основними принципами навчання,

враховуючи вікові особливості учнів класу. Залежно від навчальної мети використовує такі типи лекцій за дидактичною метою:


  • вступна;

  • тематична;

  • узагальнююча.

Матеріал лекції учитель подає у вигляді чітко оформленого структурованого конспекту, сукупності опорних схем, порівняльних та узагальнюючих таблиць тощо. Викладання нової інформації обов'язково завершується закріпленням, у процесі якого перевіряється первинне усвідомлення та осмислення учнями навчального матеріалу. З метою підтримання пізнавального інтересу в учнів, учитель багато уваги приділяє етапу мотивації навчально-пізнавальної діяльності. Для цього у кожній темі передбачене висвітлення короткої історії відповідної галузі науки як змагання ідей, а також її актуальних проблем.

2. Семінарські заняття. Ця форма навчання може виконувати у навчальному процесі різноманітні функції. Тому вчитель використовує різні типи семінарських занять за дидактичною метою:



  • самостійного вивчення нового матеріалу;

  • закріплення набутих знань;

  • узагальнення та систематизація набутих знань;

  • формування спеціальних умінь та навичок;

  • контролю та корекції знань, умінь та навичок.

Кожний тип семінарського заняття проводиться за певним методичним планом, з обов'язковою мотивацією навчальної діяльності учнів та відповідним попереднім домашнім завданням.

Так, самостійне вивчення учнями нового матеріалу передбачає їхню самостійну роботу із навчальною літературою (підручниками, посібниками). Тому на перших семінарських заняттях такого типу спеціальну увагу учитель приділяє особливостям навчального друкованого джерела інформації та основним правилам роботи з ним. Із метою забезпечення цілеспрямованої роботи учнів над темами, які доцільно пропонувати для самостійного вивчення учителем розроблені інструктивні картки з визначенням теми, мети, основних етапів та передбачуваних результатів роботи. Матеріал, вивчений учнями самостійно, обов'язково обговорюється в класі, узагальнюється та робляться висновки.

Закріплення, а також узагальнення та систематизацію набутих знань учитель організовує як повторення навчального матеріалу у різних видах його логічних зв'язків. Для цього під час обговорення вводяться запитання репродуктивного характеру пошук відповіді на які потребує основних розумових операцій з вивченим матеріалом, а також запитання проблемного характеру (в тому числі й підвищеної складності). Семінарське заняття цього типу вчитель намагається побудувати за чітко визначеною структурою, логіка якої зрозуміла учням і забезпечує розгляд навчального матералу від простого до складного. Але на семінарі закріплення та обговорення допустимими є другорядні питання, то на семінарі узагальнення та систематизації виносяться виключно головні, вузлові питання теми, що дозволяють зробити тематичні, загальнобіологічні і навіть світоглядні висновки.

Спеціальні вміння та навички формуються під час лабораторних (практичних) робіт, що виконуються за відповідними інструктивними картками. На перших такихзаняттях особливу увагу учитель приділяє поясненню питань техніки безпеки під час роботи з лабораторним обладнанням, проведення досліджень за інструкцією, оформлення результатів роботи та висновків до неї. Надалі вчитель вимагає від учнів самостійного обгрунтування даних етапів роботи.

Контроль знань учитель проводить у формі письмового тестування, індивідуального або ущільненого фронтального опитування, роботи з контрольними дидактичними картками тощо. Учитель намагається поєднувати різноманітні форми контролю (наприклад, тестовий контроль опорних знань з розгорнутими усними чи письмовими відповідями учнів та роботою з науковими термінами). З метою активізації розумової діяльності учнів і забезпечення індивідуального та диференційованого підходу у навчанні, поряд із завданнями репродуктивного характеру учням пропонуються також продуктивні та індивідуальні творчі завдання.

3. Екскурсії, основний зміст яких підпорядковується змісту вивченого навчального Матеріалу, вчитель використовує як засіб отримання йової фактичної інформації, що потребує висновків та узагальнень, як засіб отримання конкретних наочних фактів, що ілюструють певні теоретичні положення, а також як засіб формування в учнів спеціальних умінь та навичок із предмету. Структуру екскурсії вчитель відображає у відповідних інструктивних картках, за якими організовується індивідуальна, групова та фронтальна навчально-пізнавальна діяльність учнів.



  1. Нетрадиційні форми навчання - учнівські конференції з проблемних питань відповідних розділів науки, інтегровані уроки.

Протягом навчального року учитель організовує 1-2 учнівські конференції, причому найбільш активну участь у них беруть старшокласники, які готують власні науково-дослідницькі роботи. І оловною метою проведення інтегрованих уроків є формування глибоких міжпредметних зв'язків, що забезпечують системність знань учнів, якої при викладанні окремих тем неможливо досягти зусиллями одного вчителя-предметника.

Учитель працює й над формуванням логічного та діалектичного мислення учнів. Вона постійно заохочує їх до самостійного здійснення доведень та спростувань, формування логічних висновків. Із цією метою учитель систематично впроваджує в роботу методику формування інтелектуальних умінь та навичок, розроблену відомим дидактом, доктором педагогічних наук, професором В. Паламарчук.

Учитель намагається досягти усвідомлення учнями навчального процесу. Тому вона регулярно організовує роботу з визначення термінів; вимагає аргументованості відповідей та пошуку причинно-наслідкових зв'язків у навчальному матеріалі; використовує пропедевтичний підхід під час вивчення окремих тем.

Педагог постійно підтримує зворотній зв'язок з учнями для своєчасної корекції процесу навчання; вчить їх планувати свою діяльність; опрацьовує разом із дітьми типові та індивідуальні помилки; обов'язково аргументує оцінки та ознайомлює учнів із правильними відповідями на те чи інше запитання.

Учитель систематично працює над підвищенням пізнавального інтересу учнів до біології як науки та навчального предмета. З цією метою спирається на наявні опорні знання та уявлення, окремим учням пропонує запитання підвищеної складності; до кожної теми рекомендує додаткову навчальну та науково-популярнулітературу; заохочує прояви ініціативи та самостійності учнів у навчальному процесі; проводить індивідуальні та групові консультації з окремих складних або проблемних питань програми.

Щороку разом із колегами, вчителями біології, учителька організовує та проводить предметні декади, до плану яких зазвичай входять відкриті уроки, позакласні заходи (біологічні вікторини, КВК, брейк-ринги, ботанічні чаювання тощо), екскурсії, зустрічі учнів із науковцями вузів міста.



Методичними проблемами, що потребують подальшого опрацювання у власному досвіді, вчитель вважає:

  1. Створення відповідно до дидактичних планів опорних конспектів - блоків, що подають навчальний матеріал тем та розділів збільшеними дидактичними одиницями з метою його узагальнення та систематизації.

  2. Створення системи інструктивних карток за принципом програмового навчання до тем, що передбачають самостійне опрацювання.

  3. Впровадження певних підходів (фізико-хімічного, екологічного, еволюційного, історичного тощо) у вивченні окремих тем.

  4. Розробку сценаріїв інтегрованих занять з тем, що потребують поглиблених міжпредметних зв'язків із хімією, фізикою, мовознавством тощо.

  5. Розробку програми інтелектуального розвитку учнів, яка міститиме пам'ятки та системи завдань із формування в учнів основних розумових операцій.

Отже, досвід учителя можна охарактеризувати за такими показниками:

  • За кількістю авторів - індивідуальний;

  • За обсягом теми-комплексний;

  • За характером діяльності-дослідницький, раціоналізаторський;

  • За перспективністю впровадження-доступний.















  • Додаток 8

Орієнтовна структура

анотації на узагальнений матеріал

перспективного педагогічного досвіду



  • Тема досвіду:

  • Об'єкт досвіду: короткі дані про носія досвіду

  • Адреса досвіду: назва навчального закладу

  • Роки вивчення та рік оформлення досвіду



  • Актуалізація досвіду. Аргументація необхідності його вивчення і поширення у відповідності до загальноосвітніх та регіональних завдань, соціальної значущості, спрямованості на подолання суперечностей та недоліків масової педагогічної практики. .

  • Визначення виду досвіду за характером новизни — новаторський чи раціоналізаторський. Виокремити властиві лише автору досвіду підходи щодо реалізації своїх провідних ідей, застосуванням модифікованих форм і методів педагогічної чи управлінської діяльності, що дають високий результат.

  • Провідна педагогічна ідея досвіду. Необхідно виділити головне найбільш суттєве в досвіді, виходячи з прогнозованого результату його впровадження, а саме: які позитивні заліки в удосконаленні навчально-виховного (управлінського) процесу очікуються.

  • Сутність (технологія) досвіду. Даний розділ анотації (або опису досвіду) має відповісти на питання, яким чином (з допомогою яких форм, методів, прийомів, способів діяльності) автор досягає реалізації провідної ідеї досвіду. Розкриваються особливості педагогічної системи носія досвіду, педагогічні закономірності, на які спирається досліджуваний досвід, подаються конкретні зразки педагогічних напрацювань.

  • Результативність досвіду. Планується на основі показників особистісного розвитку учнів сформованості в них громадських, полікультурних, мовних та інших компетенцій; навчальних досягнень та наявності навичок пошукової діяльності.

  • Рекомендована література за проблемою досвіду.

  • Додатки. Подаються матеріали, необхідні для повноти досвіду (ілюстрації, таблиці, відеозаписи, описи комп'ютерних програм тощо).

Додаток 9

ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА I II ст. № 34

м.Чернігів

НАКАЗ


16.04.2005 р. №56

Про впровадження перспективного педагогічного досвіду учителя хімії Іваненко В.П.
Відповідно до плану роботи школи вивчено та узагапьнецо перспективний педагогічний досвід учителя хімії Іваненко В.П. з проблеми "Диференційоване навчання за допомогою методу динамічних груп із використанням блокового конспекту та системи дидактичного матеріалу". На підставі рішень педагогічної ради наказую:

І Досвід роботи Іваненко В.П. занести до картотеки перспективного педагогічного досвіду школи.

До.01.06.05 р., заступник директора з НВР


    1. Узагальнені матеріали та додатки, що розкривають досвід роботи, розмістити в шкільному методичному кабінеті.

До 01.06.05 р., заступник директора з НВР,

учитель хімії



    1. Організувати виступ Іваненко В.П. на шкільній науково-практичній конференції.

15.01.06 р., заступник директора з НВР

    1. Підготувати матеріали з досвіду роботи вчителя Іваненко В.П. на районний педагогічнйй ярмарок.

01.12.06 р., заступник директора з НВР

    1. Підготувати статтю з досвіду роботи вчителя Іваненко В.П. до фахового журналу "Хімія в школі"

01.09.05 р., заступник директора з НВР,

вчитель хімії



    1. Повідомити РМК про наявний досвід роботи вчителя хімії Іваненко В.П.

01.09.05 р.;заступник директора НВР

    1. Контроль за виконанням даного наказу залишаю за собою.

Директор школи (підпис) П.І.Б.

Список використаних джерел

      1. Державна національна програма "Освіта" (Україна XXI столі і іч) К . 1 .

  1. Закон України "Про освіту":-К., 1996.

  2. Десятов Т.М., Коберник О.М., Тевлін Б.Л„ Чепурна Н.М. Наука управління загальноосвітнім навчальним закладом. - X: Основа, 2003.

  3. Набока Л. Невичерпні можливості. Впровадження педагогічних ідей у практику// Освіта У країни.-2003.-№ 11-12.-С.22-24.

  4. Передовий педагогічний досвід: Теорія і методика.-К.: Радянська школа. І990

  5. Про удосконалення системи вивчення і поширення передового досвіду // Збірник наказів та інструкцій Міністерства освіти України.-1988.-№ І.

  6. Рабченюк Т.С. Внутрішкільне управління-К.:Рута, 2000.

  7. Руснак Т. Методика вивчення та узагальнення педагогічного досвіду // (Сільська , школа України.-2004.-№ 30.-с.3-12. ,

  8. Сухомлинський В.О. Вивчення, узагальнення і поширення передового педагогічного досвіду// з досвіду роботи директора школи К.: радянська школи, 1995.
1   2


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка