Рецензенти: Зайченко І. В., доктор педагогічних наук, професор кафедри менеджменту освіти Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти Рубан С. В., директор колегіуму №11 М. Чернігова Науковий редактор



Скачати 411.15 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації13.04.2016
Розмір411.15 Kb.
  1   2
Упорядники:

Єрмак Н.В., завідувач лабораторії управління та керівних кадрів освіти Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти

Мащенко О.М., проректор Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти

Рецензенти:

Зайченко І.В., доктор педагогічних наук, професор кафедри менеджменту освіти Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти

Рубан С.В., директор колегіуму № 11 М.Чернігова

Науковий редактор:

Гальонка О.А., проректор Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти

Відповідальний за випуск:

Скрипка В.І., ректор Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти

Дані методичні рекомендації допоможуть керівникам загальноосвітніх навчальних закладів організувати роботу по вивченню, узагальненню та впровадженню перспективного педагогічного досвіду у практичну діяльність.

Для підготовки методичних рекомендацій використаний досвід роботи керівників шкіл області.

1. Вивчення, узагальнення та впровадження перспективного педагогічного досвіду - обов'язок керівника загальноосвітнього навчального закладу
Обов'язком керівника загальноосвітнього навчального закладу є вивчення, узагальнення та впровадження перспективного педагогічного досвіду у практичну діяльність.

Однак, як підтверджує практика, значна частина директорів шкіл відчуває певні труднощі з даного питання, оскільки керівники слабо володіють теоретичними основами проблеми, технологією вивчення досвіду, опису, необізнані з вимогами щодо узагальнення матеріалів.

Як відомо, недооцінка ролі перспективного педагогічного досвіду гальмує процеси реформування освіти. Кожен керівник навчального закладу повинен не тільки знати про сучасні досягнення психолого-педагогічної науки та перспективного педагогічного досвіду, а й володіти вміннями вивчати, узагальнювати досвід учителів, створювати умови для його пропаганди та впровадження.

Роботу щодо вивчення, узагальнення та впровадження перспективного педагогічного досвіду необхідно організовувати відповідно до рекомендацій, схвалених колегією Міністерства освіти України №9/108 від 23.11.1987 "Про вдосконалення системи вивчення й поширення передового педагогічного досвіду"(Збірник наказів та інструкцій Міністерства освіти України - 1988. - №1).


2. Види педагогічного досвіду
Виділяють такі види педагогічного досвіду:

  • комплексний - охоплює різні питання організації навчально-виховного процесу вчителем або педагогічним колективом;

  • локальний - відбиває одне або кілька взаємопов'язаних питань;

  • індивідуальний - автором досвіду є одна особа;

  • колективний - автором досвіду є колектив.

За внутрішнімй ознаками розрізняють педагогічний досвід перспективний, ефективний, неефективний, раціональний, нераціональний, позитивний, недостатній.

Найбільшою групою є позитивний досвід, що характеризує практику основної маси вчителів.

Недостатній досвід — це неповний досвід молодих учителів або застарілий чи помилковий.

Перспективний педагогічний досвід складає особливу групу і нагороджується із досвіду позитивного.

За рівнем творчої самостійності розрізняють три рівні перспективного педагогічного досвіду:


  • репродуктивний (зразковий), що передбачає діяльність вчителя, яка не має в собі чогось принципово нового, але спрямована на сумлінне виконання професійних обов'язків з обов'язковим внесенням елементів новизни, є взірцем для тих педагогів, які достатньою мірою не володіють педагогічною майстерністю;

  • раціоналізаторський, що передбачає діяльність, пов'язану з творчим, оригінальним, притаманним тільки цьому педагогу використанням відомих форм і методів з внесенням елементів новизни та спрямовану на підвищення ефективності педагогічної праці, її оптимізацію;

  • новаторський, що передбачає діяльність, спрямовану на суттєві зміни в навчально-виховному процесі, що має в собі елементи новизни, творчого пошуку, оригінальності, спрямована на вирішення найбільш актуальних проблем навчання і виховання. Такий досвід прокладає нові шляхи в шкільній практиці та педагогічній науці.



3. Поняття "перспективний педагогічний досвід"
Слід зауважити, що поняття "передовий" досвід поступово витісняється і все частіше використовується більш сучасне -"перспективний" досвід!1

Що таке перспективний педагогічний досвід? Є багато визначень цього поняття. Пропонуємо, деякі з них:



  • передовий педагогічний досвід відображає актуальні, соціальні вимоги сучасного суспільства, забезпечує якісне вирішення завдань щодо вдосконалення масової практики, несе в собі елементи новизни в змісті, формах і методах щодо певних навчально-виховних завдань (Ю.М.Бабанський,1982 р.);

  • передовий педагогічний досвід — це організований, цілеспрямований педагогічний процес та його результат, який відображається в якостях особистості школяра (М.М.Скаткін, 1986 р.);

  • передовий педагогічний досвід характеризується високою результативністю, творчою новизною, тривалістю функціонування, актуальністю, перспективністю, науковою обгрунтованістю, раціональними витратами часу на досягнення високих результатів (М.М.Поташник, 1988 р.);

  • передовий досвід-це результат творчої праці вчителя (групи працівників освіти), що має новизну (М.Ю.Красовицький, 1990 р.);

  • передовий педагогічний досвід — це такий засіб цілеспрямованого підвищення ефективності та вдосконалення навчально-виховного процесу, який здатний в сучасних умовах задовольнити актуальні потреби практики навчання й виховання (І.П.Підласий, 1998 р.);

  • передовий педагогічний досвід — це така навчально-вихована чи організаційно-педагогічна діяльність, у процесі якої стабільні позитивні результати у розв'язанні актуальних педагогічних проблем забезпечуються використанням оригінальних форм, методів, прийомів, засобів навчання та виховання або інтеграції вже відомих форм, методів, прийомів, засобів (І.П.Жерносек, 1999 р.);

  • перспективний педагогічний досвід - це система творчої, оптимальної, повторюваної професійної діяльності педагога з елементами новизни, яка дає стабільні позитивні результати в удосконаленні навчально-виховного процесу (Л.Я.Набока, 1999 р.);

Таким чином, спільними рисами, що характеризують перспективний педагогічний досвід, виходячи із наведених визначень, є творчість, новизна, високі й стійкі результати щодо розвитку, навчання та виховання учнів.
4. Критерії перспективного педагогічного досвіду
Вчасно виявити та оцінити педагогічний досвід як перспективний - завдання адміністрації школи.

Виявлення перспективного педагогічного досвіду грунтується на таких основних методологічних засадах:



  • об'єктивність - конкретні педагогічні факти, результати педагогічної діяльності мають бути оцінені з найвищою мірою об'єктивності, відповідальності, конкретності;

  • комплексність у підході до педагогічних явищ. Виявляючи досвід, необхідно виходити зі спрямованості на всебічне удосконалення навчання з виділенням провідної ланки на даний момент, із урахуванням аналізу реальної педагогічної ситуації;

  • науковість, що передбачає виявлення Досвіду з позицій найновіших досягнень педагогічної теорії, тісного взаємозв'язку її з практикою, наукового осмислення практичних здобутків.

Науково обгрунтованим вважається виявлення досвіду на основі системи критеріїв та їх показників.

Подаємо основні критерії перспективного педагогічного досвіду.



Актуальність досвіду. Завдання, що стоять перед сучасною школою, є основою для визначення актуальності і соціальної значущості досвіду. До актуальних завдань освіти належать: формування інтелектуального потенціалу особистості, розкриття здібностей і талантів кожної дитини, виховання високоморальної особистості, формування громадянина, здатного до свідомого суспільного вибору.

Новизна досвіду може мати різний характер - від наукового відкриття до раціоналізації окремих питань педагогічної науки. Її характеризують такі показники:

    1. Відкриття нових форм, методів, способів педагогічної діяльності, вихід за межі відомого в науці.

    2. Творча реалізація на практиці нових теоретичних концепцій, ідей.

    3. Творче впровадження нових форм, методів, способів педагогічної діяльності з урахуванням місцевих умов та специфіки.

    4. Раціоналізація окремих сторін особистої педагогічної діяльності.

    5. Використання методичних рекомендацій, розроблених вченими, методистами, кращими вчителями.

    6. Оптимальна організація педагогічної діяльності, що є зразком для інших педагогів.

Щоб оцінити новизну педагогічного досвіду, необхідно його зіставити з тим, що вже відомо з цієї тематики та проблеми. Новаторський досвід оцінюється показниками 1-2, раціоналізаторський - 3-4; зразковий має відповідати 5 і 6 показникам.

Результативність досвіду - невід'ємний показник, що передбачає забезпечення відповідного рівня знань, умінь і навичок учнів. Досвід можна вважати результативним лише тоді, коли протягом кількох років учитель досягає високої результативності в роботі (понад 70% дітей опановують матеріали на достатньому та високому рівнях). Але вивчення досвіду не слід розпочинати з аналізурезультативності.

Основні показники результативності:



  • наявність в учнів міцних і стійких знань з предмета, умінь і навичок в обсязі державної програми (стандартів освіти) з урахуванням індивідуальних особливостей і здібностей кожного учня;

  • високий рівень інтелектуального та розумового розвитку учнів відповідно до вікових особливостей (застосування знань у нестандартних ситуаціях);

  • вихованість учнів, сформованість їхнього світогляду тощо.

Стабільність досвіду. Відомо, що досвід — це ті методи,прийоми та форми роботи, які регулярно повторюються, постійно використовуються в діяльності педагога.

Перспективність характеризує досвід з точки зору можливості наслідування його іншими.
5. Пошуки та виявлення перспективного педагогічного досвіду із масової

практики
У кожному навчальному році закладі вся робота із даного напрямку має бути чітко спланованою як у перспективному, так і в річному планах роботи школи.

Як підтверджує практика, пошук перспективного педагогічного досвіду може бути цілеспрямованим і випадковим. Цілеспрямований пошук перспективного педагогічного досвіду здійснюється за заздалегідь визначеним планом; випадковий



  • пов'язаний зі спостереженням за роботою вчителів під час відвідування уроків, позакласних заходів, факультативів або в процесі обміну досвідом на якомусь методичному форумі, засіданні педагогічної ради; з вивченням шкільної документації, матеріалів, представлених на педагогічну виставку; проведенням атестації тощо.

Виявлення перспективного педагогічного досвіду найчастіше відбувається в ході відвідування шкільних занять. При цьому спостерігають, вивчають і аналізують систему уроків учителя з певної теми, систему позакласних заходів, здійснюють епізодичне відвідування уроків учителя в різних класах. У ході відвідування слід звертати увагу на відповідність змісту роботи вчителя поставленим завданням, урахування індивідуальних особливостей учнів, оптимальність вибору організаційних форм, методів і прийомів навчання для формування його мотивації, розвитку пізнавальних інтересів, творчої активності, розумової діяльності учнів, доцільність та ефективність використання вчителем засобів навчання тощо. Для отримання найбільш об'єктивних показників у роботі певного вчителя відвідування уроків здійснюється в різних класах.

З метою виявлення перспективного педагогічного досвіду також доцільно протягом навчального року двічі - орієнтовно в листопаді й травні — вивчати систему уроків учителя, періодично проводити моніторинг навчальних досягнень,^ учнів, а наприкінці навчального року, здійснюючи підсумкову перевірку якості навчальних досягнень, проаналізувати ефективність його роботи.

Слід вивчати й ведення вчителем шкільної документації, аналізувати його участь у роботі методичних служб школи, району, в громадському житті школи, вивчати стосунки з колегами по роботі, учнями, батьками тощо.

Якщо в результаті проведеної роботи досвід учителя відповідає критеріям перспективного педагогічного досвіду, на засідання методичної (педагогічної) ради школи приймається рішення про вивчення перспективного педагогічного досвіду вчителя з певної науково-методичної проблеми (Додаток 1), видається відповідний наказ по школі (Додаток 2) та складається план роботи щодо вивчення і впровадження цього досвіду у практичну діяльність учителів (Додаток 3).


6. Методи вивчення перспективного педагогічного досвіду
Вибір методів вивчення досвіду визначається характером науково-методичної проблеми, а також залежить від мети, предмета, змісту та конкретних умов роботи вчителя.

До методів емпіричного вивчення педагогічного досвіду належать: вивчення літератури* спостереження, анкетування, тестування, логічні4 методи (індукція, дедукція, аналіз, синтез, порівняння,класифікація), іуетод експертних суддів (оцінювання), метод портфоліо тощо.



Метод вивчення літератури

За допомогою цього методу уточнюються вихідні позиції, межі пошуку, створюється та розширюється емпірична база для наступного аналізу. Робота з літературними джерелами та документальними матеріалами триває впродовж усього процесу вивчення досвіду.



Метод спостереження

Цей поширений метод використовують і окремо, і як складову частину інших методів. Спостереження полягає в безпосередньому сприйманні явищ за допомогою органів чуття або в їх опосередкованому сприйманні через описування іншими людьми. Організовуючи спостереження, необхідно заздалегідь виділити об'єкти, сформулювати цілі, скласти план. Об'єктом спостереження є сам процес діяльності педагога або учня, про хід та результати якого судять із дій, вчинків, результатів виконаних завдань.



Метод експертних суддів

Це оцінювання роботи вчителя кількома колегами або незалежними експертами (методистами відповідних служб). Діяльність експертів передбачає оцінювання перспективності та доцільності тих чи інших методів, дидактичних засобів тощо, які використовуються вчителем. Відповідно до теми досвіду формулюються питання для його оцінювання суддями. Якщо експерти діють незалежно один від одного і стабільно дають оцінки, які є близькими або збігаються, висловлюють подібні судження, то є підстави, що вони наближені до об'єктивних.



Метод анкетування

Це метод виявлення суб'єктивної думки та оцінки діяльності педагога. Його використовують для збору первинної інформації, яка має бути перевірена іншими методами. Зібрана інформація аналізується, робляться попередні висновки. Створюючи анкету (окремо для учнів і вчителів), слід пам'ятати такі правила:



  • вона має бути цілеспрямованою (визначена мета, питання, що слід розкрити);

  • запитання потрібно формулювати таким чином, щоб вони були доступними і зрозумілими, чіткими, однозначними.

Метод портфоліо

Це збір інформації щодо діяльності вчителя з різних джерел: письмові доповіді, фотографії, відеозаписи уроків, самозвіти, самоаналіз літератури, проекти, аналізи контрольних робіт, психологічні характеристики тощо. Ці матеріали віддзеркалюють рівень компетентності педагога. За допомогою даного методу можна визначити не тільки результати праці, а й причини та фактори, що забезпечили даний результат. Систематизувати інформацію можна створивши картотеку у формі скриньки, папки, зошита і т.д. Дуже зручним є те, що вся інформація про вчителя зібрана в одному місці.



7. Технологія вивчення перспективного педагогічного досвіду
Центром виявлення та вивчення перспективного педагогічного досвіду є школа. Завдання директора школи-своєчасно виявити носія досвіду, вивчити його суть та проінформувати рай(міськ) методичний кабінет. Для організації роботи рекомендуємо керівнику школи користуватись відповідною пам'яткою (Додаток 4).

Вивчення досвіду розпочинається із визначення педагогічної проблеми та формування мети. Назва має вказувати на сутність досвіду, провідну його ідею. Мета вивчення досвіду формулюється в загальній формі.

Доцільно оформити картку вивчення перспективного педагогічного досвіду (Додаток 5).

Важливим етапом є теоретична підготовка як учителя, так і особи, яка вивчає досвід. Він передбачає підбір та опрацювання сучасної психолого-педагогічної літератури з теми досвіду та близьких до неї проблем. Етап завершується розробкою методики основного вивчення досвіду.

Вивчення досвіду включає визначення матеріалу, який треба зібрати та термінів його підготовки, а також виділення окремих ланок навчально-виховного процесу, за якими будуть проводитись спостереження та контрольні зрізи знань. Висновки, зроблені під час спостережень, підтверджуються або не підтверджуються емпіричним матеріалом. Це дає можливість зробити часткові узагальнення. Коли обсяг спостережень достатній, їх класифікують на типові, характерні та випадкові. Тоді матеріал систематизують та узагальнюють.

Робота з вивчення та узагальнення досвіду планується на 2-3 роки. Не варто при цьому скорочувати терміни, оскільки це зумовлює формальне ставлення до роботи, також знижує об'єктивність та науковість узагальнень.

Б. Тевлін пропонує педагогічний досвід учителя вивчати в динаміці його розвитку, використовуючи таку методику:


  • вивчення системи роботи вчителя, спостереження за його діяльністю;

  • бесіди з учителями з метою виявлення таких елементів у його педагогічній діяльності, які складно визначити тільки під час відвідування уроків, позакласних заходів, гурткових та факультативних занять;

  • вивчення педагогічної документації (поурочних планів роботи вчителя, його особистого планування, класних журналів, учнівських зошитів, матеріалів, що відображають участь учителя у методичній роботі, громадському житті школи тощо);

  • бесіди з педагогічними працівниками та учнями школи;

  • анкетування колег носія досвіду, його учнів, їхніх батьків;

  • здійснення моніторингу навчальних досягнень учнів тощо.

Вивчення перспективного педагогічного досвіду слід здійснювати таким чином:

  • проводити попереднє спостереження за роботою вчителя у вересні-жовтні протягом 10-15 днів з метою визначення суті досвіду загалом, його оцінювання у точки зору критеріїв;

  • ґрунтовне вивчення досвіду, яке передбачає тривалу, планомірну роботу за певною схемою, зміст якої залежить від характеру досвіду, встановленому під час попереднього спостереження. Вивчення слід проводити в два періоди: у грудні-травнГ з інтервалами 3,5-4 місяці протягом 5-7 днів. При цьому слід уточнити й поглибити висновки про суть досвіду, надати допомогу в усуненні виявлених недоліків і довести досвід до необхідного ступеня досконалості;

  • контрольне вивчення досвіду - аніліз ефективності роботи вчителя, результативності його досвіду; проведення вивчення рівня навчальних досягнень учнів на кінець навчального року (контрольні, тестові роботи, державна підсумкова атестація тощо).

Носію перспективного педагогічного досвіду можна порекомендувати протягом року вести щоденник спостережень з питань реалізації основних аспектів досвіду (позитивні моменти, труднощі, які вчитель долає в процесі роботи), описати власний досвід. Цей матеріал значною мірою допоможе реалізувати наступний етап- узагальнення перспективного педагогічного досвіду.
8. Основні вимоги щодо узагальнення та опису досвіду
Зміст узагальнення досвіду полягає у визначенні його провідної ідеї , засобів, прийомів та методів, за допомогою яких досягнуто позитивний результат, умов; що забезпечать ефективне впровадження його в педагогічну практику.

Після глибокого педагогічного аналізу та оцінки зібраних факторів про досвід роботи вчителя приступають до його опису. Описуючи суть досвіду керівники шкіл допускають ряд недоліків:



  • спроби розглядати глобальний досвід. На практиці треба узагальнювати не систему роботи окремого вчителя, а стан вирішення конкретної актуальної педагогічної проблеми, форми, методи і прийоми, що вміло використовуються педагогом;

  • в узагальнених матеріалах описується лише робота вчителя, поза увагою залишається робота учнів; слід не забувати, що навчально-виховний процес- процес двосторонній;

  • здебільшого проводять оцінювальні положення загального типу (тобто йдеться про те, що робить учитель, однак не розкривається, як він це робить);

  • подаються конкретні результати навчальних досягнень, вихованості учнів, а не відображається динаміка змін цих показників;

  • нехтуються труднощі, які довелося долати вчителю в процесі роботи;

  • не визначаються умови запровадження досвіду в масову педагогічну практику.

Досвід, що описується, повинен мати такі розділи:

вступна частина, в якій висвітлюється актуальність і соціальна значущістьдосвіду, робляться посилання на психолого-педагогічні джерела з теми досвіду та близьких до неї проблем, розкриваються умови, в яких формувався досвід ;

основна частина, в якій подається технологія досвіду, описуються форми та методи роботи, здобутки творчої діяльності, науково-методичні ідеї, методичні розробки (елементи); обґрунтовується ефективність нових прийомів та засобів навчання, аналізується їх результативність, труднощі, що вдалося подолати;

заключна частина, в якій формулюються загальні висновки, що підтверджують цінність, значущість досвіду та пропозиції щодо його впровадження.

Узагальнення перспективного педагогічного досвіду відбувається із дотримання таких вимог:



  • ознайомлення з досвідом із обгрунтування конкретної проблеми, яка зумовила необхідність узагальнення саме цього досвіду;

  • опис змістової значущості досвіду й можливих варіантів його реалізації в навчально-виховному процесі з урахуванням найважливіших внутрішкільних"' і позашкільних зв'язків; ,

  • з'ясування системи умов у певній послідовності та взаємозумовленості, яка забезпечує ймовірність досягнення найвищих результатів;

  • опис технологій, методики досвіду з обов'язковим зазначенням найбільш характерних особливостей роботи вчителя;

  • опис виявлених труднощів, можливих негативних наслідків у процесі використання досвіду;

  • визначення потреб, які можна задовольнити, використовуючи узагальнений досвід, а також окреслення меж його застосування;

  • здійснення аналізу допущених помилок та умов, за яких використання досвіду небажане чи неможливе;

  • визначення динаміки змін навчальних досягнень, вихованості, розвитку учнів;

  • осмислення питань, які не знайшли в досвіді професійного вирішення і потребують подальшої поглибленої роботи.

Вступна частина за обсягом становить 1/8 всього тексту. У вступі подаються теоретичні викладки з проблеми досвіду. Поступово вони підводять до мети та змісту досвіду. Важливим моментом тут є посилання на те, які теорії, концепції, технології і моделі навчання запозичені вчителем у інших авторів, адаптовані до власних потреб і реалізовані на практиці (Додаток 6 ).

В основній частині в розгорнутому вигляді характеризується весь арсенал методів і прийомів, засобів навчання учнів, що використовує вчитель на уроках.

Як приклад подаємо опис основної частини досвіду вчителя біології з проблеми ''Лекційно-семінарська система викладання біології в класах медичного профілю" (Додаток 7).

Подаємо орієнтовну структуру узагальненого опису перспективного педагогічного досвіду запропоновану, Б. Тевліним:



    1. Тема досвіду.

    2. Стислі відомості про носія досвіду.

    3. Роки вивчення та оформлення досвіду.

    4. Обгрунтування актуальності досвіду, значення його для вдосконалення навчально-виховного процесу.

    5. Аргументація необхідності його вивчення й поширення відповідно до

загальноосвітніх та регіональних завдань, соціальної значущості, спрямованості на подолання суперечностей та недоліків масової педагогічної практики.

    1. Визначення виду досвіду за характером новизни-новаторський чи раціоналізаторський. Визначення наукової основи досвіду: які наукові теорії, положення, розробки використовує автор (автори) для вдосконалення навчально- виховного процесу (відокремити властиві лише автору досвіду підходи до раціоналізації своїх провідних ідей, застосування модифікованих форм і методів педагогічної діяльності, що дають високий результат).

    2. Провідна ідея досвіду. Визначення головного, найбільш суттєвого в досвіді, виходячи з прогнозованого результату його впровадження, а саме: які позитивні зміни в удосконаленні навчально-виховного процесу очікуються.

    3. Суть (технологія) досвіду: за допомогою яких форм, методів, прийомів, способів діяльності автор досягає реалізації провідної ідеї досвіду. Особливості педагогічної системи ноАя досвіду, педагогічні закономірності, на які спираєтіся досліджуваний дорвід, конкретні зразки напрацювань. Постановка педагогічного експерименту та його результати.

    4. Врахування в досвіді роботи психологічних особливостей учнів.

    5. Які труднощі подолав носій досвіду в процесі роботи.

11 .Результативність досвіду на основі аналізу показників: особистісного розвитку учнів, сформованості в них громадських, полікультурних, мовних та інших компетенцій; навчальних досягнень та наявності навичок пошукової діяльності. Порівняльний аналіз результативності роботи.

      1. Можливості та умови використання даного досвіду в масовій педагогічній практиці.

      2. Додатки (за потреби), необхідні для повного розкриття досвіду: ілюстрації, таблиці, діаграми тощо.

Обсяг описаного досвіду — не менше 5 сторінок друкованого тексту (без

додатків).

Додатки - матеріали, що відображають досвід роботи вчителя:


  • розроблений носієм досвіду цикл уроків (у межах однієї теми);

  • відео-, фонозаписи уроків;

  • методичні розробки вчителя, його доповіді, виступи на науково-практичних конференціях, педагогічних читаннях, засіданнях методичного об'єднання, педагогічної ради тощо;

  • планування роботи вчителя (плани класного керівника, факультативних, гурткових занять тощо);

  • творчі роботи носія досвіду, його друковані праці;

  • зразки дидактичного роздаткового матеріалу, виготовленого вчителем, його учнями;

  • публікації про його діяльність у педагогічній пресі;

  • зразки учнівських робіт (твори, реферати, зошити для контрольних, практичних, домашніх робіт тощо);

  • зразки проведеного анкетування.

На узагальнений матеріал досвіду готується авторська або фахова анотація

(Додаток 8).


9. Оцінювання та впровадження перспективного педагогічного досвіду
Слід пам'ятати, що перш ніж впроваджувати досвід педагогами, його необхідно об'єктивно оцінити. Поширеними методами оцінювання перспективного педагогічного досвіду є:

метод експертного оцінювання, який полягає в широкому обговоренні й оцінювані досвіду експертами - вчителями, психологами, методистами, вченими- практиками тощо;

метод експерименту, перевірка відповідності всього досвіду або його елементів загальноприйнятим в сучасній педагогіці правилами. Наприклад, в одному класі працює вчитель, який пройшов навчання в носія досвіду, в другому - вчитель, який вивчив досвід за друкованими матеріалами, третій клас- контрольний, який працює за загальноприйнятою методикою. Порівнюючи результативність навчально-виховного процесу в цих класах, роблять висновки про результативність досвіду та можливість його використання у масовій педагогічній практиці. ,

Важливим етапом є затвердження перспективного педагогічного досвіду на засіданні методичної (педагогічної) ради та видання наказу про його впровадження в практику роботи педагогічного колективу (Додаток 9).

Слід зауважити, що керівники загальноосвітніх навчальних закладів часто ототожнюють терміни - "поширення", "впровадження", "використання" та "освоєння" досвіду, які не є лексичними еквівалентами і несуть різне навантаження.

"Поширення" досвіду — це дії організаційного характеру, спрямовані на популяризацію педагогічної ідеї.

Термін "впровадження" відображає обов'язковість дій із реалізації перспективного педагогічного досвіду. Керівники шкіл покликані своєчасно інформувати вчителів про наявний досвід навчально-виховної роботи і забезпечувати умови для його вивчення.

Коли провідна ідея вчителем засвоєна, перевага нового над існуючими методами і прийомами усвідомлена і він прагне укорінити запозичене у власну практику, то ці дії називаються "впровадження".

"Використання" — означає втілення тих чи інших досягнень у навчально- виховній роботі вчителя.

"Освоєння" починається з вивчення змісту досвіду, виділення в ньому головного і завершується реалізацією перспективних ідей у педагогічній практиці.

Поширеними методами впровадження перспективного педагогічного досвіду в залежності від джерела знань є:

словесні (пояснення, розповідь, лекція, бесіда, виступ тощо);

наочні (плакати, буклети, методичні бюлетені, статті, рекомендації, кінофільми, відеозаписи);

практичні (семінари, ділові та рольові ігри, дискусії, розв'язання педагогічних завдань та ситуацій).

Ефективними формами впровадження перспективного педагогічного досвіду у практичну діяльність є курси підвищення кваліфікації, науково-практичні конференції, семінари-практикуми, опорні школи, творчі групи, наставництво, методичні об'єднання та інші форми методичної роботи із педагогічними кадрами (Додаток 10).

Додаток 1


Витяг із протоколу

засідання методичної ради

загальноосвітньої школи №34 М.Чернігова
Слухали: інформацію заступника директора з навчально-виховної роботи.
Учитель хімії має глибокі теоретичні знання з предмета, високий рівень володіння методикою викладання.

Розвиток пізнавальних інтересів учнів здійснює різноманітними методами стимулювання та мотивації навчально-пізнавальної діяльності (пізнавальні, дидактичні, ситуаційні ігри тощо). Чільне місце посідають словесні методи навчання (розповідь, лекція з використанням опорних схем, бесіда); наочні (таблиці, дидактичні картки, ТЗН); практичні (досліди, лабораторні і практичні роботи, хімічний експеримент). Особлива роль відведена проблемно-пошуковому методу, за допомогою якого здійснюється активізація розумової діяльності учнів на всіх етапах уроку. Значну увагу вчитель приділяє формуванню логічного мислення. Враховуючи індивідуальні особливості мислення учнів, націлює їхню діяльність на самостійний пошук розв'язання проблеми.

На уроках особлива увага приділяється творчому застосуванню знань на практиці - випуск листівок, захист проектів тощо.

Аналіз контрольних робіт свідчить, що учні добре знають програмовий матеріал, у них сформовані предметні вміння та навички.

Досвід учителя необхідно вивчити та узагальнити з проблеми "Розвиток пізнавального інтересу учнів на уроках хімії".

Ухвалили: створити творчу групу вчителів для вивчення та узагальнення досвіду роботи.

Додаток 2
ХАЛЯВИНСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ ст.

ЧЕРНІГІВСЬКОГО РАЙОНУ

07.09.2004 р. №21

НАКАЗ


Про вивчення досвіду роботи вчителя фізичної культури Гайового А.І.

Згідно з графіком атестації педагогічних кадрів вивчено систему роботи вчителя фізичної культури Гайового А.І., яка характеризується високим рівнем професіоналізму, впровадженням сучасних освітніх технологій в організацію навчально-виховного процесу на уроках фізичної культури та в позаурочний час і забезпечує результативність.

З метою підтримки творчих здобутків учителя, їх поширення та створення творчої атмосфери в педагогічному колективі

наказую:


    1. Організувати вивчення досвіду роботи вчителя фізичної культури Гайового А.І.

до 20.09.04 р., заступник директора з НВР

    1. Створити творчу групу з числа досвідчених учителів, скласти план роботи.

до 20.09.04 р., заступник директора з НВР

    1. Провести бесіду з учителем Гайовим А.І. щодо узгодження плану вивчення перспективного педагогічного досвіду.

до 20.09.04 р., заступник директора з НВР

    1. Створити експертну групу щодо оцінки досвіду роботи Гайового А.І.

до 01.03.05 р,. заступник директора з НВР

    1. Контроль за виконанням даного наказу залишаю за собою.

Директор школи (підпис) П.І.Б.

Додаток 3



Орієнтовний план

вивчення перспективного педагогічного досвіду

Рік вивчен ня

досвіду


Підготовчий етап

Термін

1-й рік

1. Визначення педагогічної проблеми (актуальність, відповідність досягненням психолого-педагогічної науки тощо).

Вересень

2. Вибір об'єкта вивчення

Вересень

- збір конктерних даних про носія досвіду;




- проведення бесіди з носієм досвіду.

3. Створення творчої групи по вивченню досвіду, розподіл обов'язків.




4. Створення експертної групи.




5. Підбір та опрацювання психолого-педагогічної літератури, що розкриває тему досвіду.

Вересень- жовтень

Вивчення досвіду




1. Попереднє вивчення системи педагогічних дій вчителя:




- збір емпіричного матеріалу;

Вересень- листопад

- відвідування уроків;

Жовтень- березень

-. консультації, корекція діяльності;

Січень- травень

-. контрольні заміри знань учнів.

Грудень,тр авень

2-й рік

2.Основне вивчення досвіду роботи:, -відвідування уроків та інших форм навчально-виховного процесу з метою ґрунтовного вивчення системи творчої діяльності вчителя;

Вересень- квітень

-. консультації та корекція;

Вересень- травень

- надання допомоги вчителю щодо моделювання досвіду.

Жовтень- квітень

3.Контрольне вивчення досвіду:

Грудень,

квітень,


травень

- аналіз результативності досвіду (проведення контрольних робіт, тестування, тематичного опитування учнів тощо)




4. Класифікація досягнень учителя не типові, характерні та випадкові. Систематизація досвіду.

Березень- квітень

5. Частковий опис досвіду

Січень- травень

3-й рік

1. Творчий звіт учителя

Листопад- грудень

2. Контрольні заміри знань учнів

Грудень

3. Аналіз діяльності вчителя (кінцевий)

Грудень- жовтень

4. Опис досвіду

Жовтень- грудень

5. Обговорення узагальнених матеріалів на засіданні педагогічної ради (ради методкабінету).1

Січень

4. Рецензування матеріалів досвіду.

Січень- березень

5. Оформлення матеріалів для затвердження

Січень- березень

Додаток 4


  1   2


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка