Психолого-педагогічний супровід розвитку особистості у навчально-виховному процесі. Психологічний аналіз уроку



Скачати 64.66 Kb.
Дата конвертації07.09.2017
Розмір64.66 Kb.
Психолого-педагогічний супровід розвитку особистості у навчально-виховному процесі. Психологічний аналіз уроку

Питання для обговорення

  1. У чому полягають особливості супроводжуючої роботи у системі гуманістично орієнтованої освіти?

  2. Які вікові та індивідуальні особливості молодших школярів важливо враховувати у процесі супроводу?

  3. Які критерії, на Ваш погляд, у найбільшій мірі характеризують рівень розвитку учня?

  4. З якими туднощами Ви зустрічаєтеся при здійсненні супроводу?

  5. Наведіть приклади ситуацій, коли дитина потребує психологічної підтримки. Проаналізуйте шляхи їх вирішення.

  6. Які знання з педагогічної психології потрібні керівнику школи для проведення аналізу навчально-виховного процесу.?

  7. Які критерії ефективності роботи вчителя є найбільш значимими з позиції гуманізації освіти?

  8. Які типові помилки допускаються у ході психологічного аналізу навчальної діяльності?

  9. Розгляньте схему аналізу, запропоновану у теоретичному блоці. Які доповнення або уточнення Ви пропонуєте внести, щоб підвищити її ефективність?

  10. Які труднощі Ви відчуваєте, аналізуючи психологічну складову уроку або інших форм навчально-виховного процесу?

  11. Як допомогти вчителю здійснювати самоаналіз уроку з позицій психологічної науки?

( теоретичний матеріал)

Ключові поняття теми: психологічний супровід, розвиток особистості, етапи та завдання супроводу, показники розвитку, психологія діяльності, психічні процеси, індивідуальні особливості учнів, емоційний стан, емпатія, мотивація, рівні спілкування, педагогічне співробітництво

В умовах гуманізаціі освіти важливого значення набуває проблема психолого – педагогічного супроводу розвитку особистості кожного учня з метою забезпечення оптимальних умов для успішного навчання, виховання та самореалізаціі.



Психолого – педагогічний супровід – це професійна діяльність дорослих, що взаємодіють з дитиною в шкільному середовищі. Супроводжуюча робота спрямована на створення сприятливих умов для навчання та соціального і психологічного розвитку.

Основні завдання супроводу:

  • Систематичне відстеження психолого – педагогічного статусу учня та динаміки його психічного розвитку в процесі шкільного навчання.

  • Створення соціально – психологічних умов для розвитку особистості та успішного навчання. Вирішення цієі проблеми можливе, коли навчальний процес будується за гнучкими схемами і може трансформуватись в залежності від психологічних особливостей учнів, що навчаютьсяу у даному закладі.

  • Створення соціально – психологічних умов для надання допомоги учням, що мають проблеми у навчанні та психологічному розвитку. Цей напрямок діяльності орієнтований на школярів, які слабо засвоюють навчальний матеріал, мають труднощі у спілкуванні, поведінці, психологічному самовідчутті, тощо. Для надання допомоги таким учням необхідна система дій та конкретних заходів, яка допоможе подолати або компенсувати існуючи проблеми.

Найбільш важливі питання супроводу вирішуються в паралелях 1, 4, 5 та 10 класів. Кожен цикл супроводу має певну універсальну структуру, алгоритм реалізаціі, вирішує своі конкретні завдання.

Перший етап – усвідомлення та постановка проблеми, що може виявитися в процесі діяльності або в результаті погибленоі психодіагностики. При цьому дуже важливо визначити психолого – педагогічний статус учня на даний момент, особливості його розвитку, індивідуальну Я- концепцію, як систему ставлення до себе та до інших тощо.

Другий етап - уточнення проблеми. Його головне завдання – визначити суть проблеми, яка виникла у дитини, знайти іі приховані причини. При цьому слід пам’ятати, що труднощі можуть бути пов’язані з сімейними, педагогічними, медичними факторами, тому необхідно узагальнити та ситематизувати всю інформацію, якою володіють дорослі – учасники супроводу.

Формою організаціі такоі узагальнюючоі роботи може бути психолого – педагогічний консиліум, у процесі якого вчителі та психолог мають унікальну можливість побачити кожну дитину як цілісну особистість, врахувати більшу частину факторів, що впливають на навчання та розвиток.



Третій етап – вирішення проблеми. На даному етапі необхідно розробити едину стратегію супроводу, визначити завдання і форми роботи окремих шкільних спеціалістів та реалізувати цілісну систему заходів, спрямованих на розвиток та корекцію. На цьому етапі мають бути реалізовані рекомендаціі психолого – педагогічного консиліуму по відношенню, як до класу в цілому, так і до окремих учнів.

Основні напрямки роботи:

  • Загальна розвивальна робота з учнями;

  • Корекційно – розвивальна та консультативна робота з учнями, в яких виявлені психологічні проблеми у начанні та розвитку;

  • Консультування учасників педагогічного процесу (в першу чергу, батьків) з питань навчання та розвитку окремих школярів та учнівських груп;

  • Надання допомоги для пошуку спеціалістів, які можуть надати допомогу у вирішенні проблеми.

Зміст діяльності на даному етапі залежить, в першу чергу, від віку учнів, проте можливо визначити основні показники, які повинні бути в центрі уваги учасників супроводу.

  • Пізнавальна сфера
  • Рівень розвитку мислення


  • Сформованість навчальних навичок

  • Розвиток мови

  • Працездатність та рівень енергіі

  • Взаємодія з однолітками

  • Взаємодія з педагогами

  • Поведінкова саморегуляція

  • Наявність і характер навчальноі мотиваціі

  • Емоційний стан

  • Особливості індивідуальноі Я- концепціі.

  • Комунікативна готовність

Підготовка вчителя до реалізаціі у співробітництві з пихологічною службою школи основних завдань супроводу передбача, насамперед, підвищення рівня його психолого – педагогічноі культури і професійноі майстерності, оволодіння сучасними методами діагностики та корекціі.

Нова парадигма освіти змінила ставлення до основних критеріів, за якими оцінюється якість навчально – виховного процесу в сучасній школі.

Головним показником ефективності педагогічної діяльності є на сьогодні рівень розвитку особистості учня, можливості його самореалізації в суспільстві та особистому житті.

В зв’язку з цим для керівника школи актуальною є проблема аналізу педагогічного процесу з позицій особистісно-орієнтованого підходу як основи гуманізації діяльності освітнього закладу.

Схеми психологічного аналізу уроку, як основної форми організації навчального процесу, представлені в роботах таких психологів, як Р.В. Овчарова, А.К. Маркова, Н.В. Кузьміна, Р.С. Немов тощо.

Розглянемо зміст основних блоків психологічного аналізу та питань, які конкретизують вимоги до сучасного уроку.



1. Організація діяльності учнів.

  • Яке співвідношення різних видів пізнавальної діяльності ( перцептивної, мнемічної, мисленевої, імажитивної ) мало місце на уроці?

  • Які засоби активізації учнів використовувались вчителем?

2. Розвиток і тренаж пам’яті.

  • Чи правильно була визначена мета запам’ятовування?

  • Як організований процес осмислення матеріалу?

  • Які види опор використовувались вчителем? Чи вміють учні самостійно підбирати і використовувати опори?

  • Які види діяльності допомагали засвоєнню матеріалу, що вивчався?

  • Як організоване повторення на даному уроці, в системі уроків?

  • Як використовувались можливості « ефекту краю» ?

  • Чи використовував учитель можливості незавершених завдань, проблемних ситуацій, випереджуючих завдань для розвитку пам’яті?

3. Організація процесу мислення і розвиток уяви.

  • Які операції мислення відпрацьовувались вчителем протягом уроку?

  • ( визначення відмінних та класифікаційних ознак, порівняння, аналіз, синтез, абстрагування, формування понять, тощо )

  • Які прийоми розвитку мислення та уяви використовувались?

  • Які завдання сприяли розвитку відтворюючої і творчої уяви?

4. Керівництво увагою учнів.

  • Як використовувались можливості розподіляти та переключати увагу учнів?

  • Які види уваги ( мимовільна, довільна, позадовільна ) використовувались вчителем?

  • Які фактори сприяли активізації уваги?

  • Чи були використані можливості психологічного розвантаження, зняття напруженості і перевтоми?

5. Врахування індивідуальних особливостей учнів.

  • Які індивідуальні завдання були запропоновані учням?

  • Як використовувались можливості диференційованої допомоги з боку вчителя?

6. Емоційний фон навчання.

  • У якому настрої перебував учитель, учні?

  • Чи були використані можливості позитивного заохочення, ситуації успіху для створення позитивної мотивації навчання?

  • В якій мірі враховувався емоційний стан окремих учнів?

  • Чи здатний учитель до емпатії?

7. Спілкування на уроці.

  • Як організовано процес спілкування?

  • Які рівні ( примітивний, маніпулятивний, ігровий, діловий, конвенційний, духовний ) переважають?

  • Чи відповідають дистанції спілкування його характеру? Як змінювались протягом уроку позиції спілкування?

  • Чи були реалізовані на уроці відношення співробітництва?

Висновки, рекомендації і конструктивні пропозиції.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка