Психолого-педагогічні проблеми



Сторінка9/24
Дата конвертації15.04.2016
Розмір4.82 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   24

Інна Нагрибельна
МЕТОДИКА ВПРОВАДЖЕННЯ НАРОДОЗНАВЧОГО

МАТЕРІАЛУ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ ЯК ФАКТОР СОЦІОКУЛЬТУРНОГО РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ

(В АСПЕКТІ ПРОВЕДЕННЯ УРОКІВ ЧИТАННЯ)
Проблема формування соціокультурного середовища є актуальною у наш час. Особливо гостро стоїть вона в початковій школі, оскільки – це первинний етап адаптації дитини в соціокультурному середовищі.

В умовах розбудови України як суверенної держави перед школою стоїть складне і відповідальне завдання – виховати високоморальне, національносвідоме підростаюче покоління. Сучасна школа здійснює це як на уроках, так і в позаурочний час, використовуючи могутню систему виховного впливу, що спрямована на формування та розвиток ціннісного ставлення особистості до минулого свого народу, його традицій, культури, духовної спадщини. Такою формою впливу є народознавчий матеріал, застосування якого створює сприятливі умови для подолання бездуховності нашого суспільства, відродження та розвитку національної культури.

Актуальність даного матеріалу зумовлена включенням народознавства у навчально-виховний процес, що сприяє засвоєнню учнями знань про Батьківщину, свій народ, його культуру, виробленню умінь і навичок застосовувати їх на практиці, оволодінню рідною мовою, співробітництву вчителів та учнів на уроках в початковій ланці освіти.

Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить про те, що цю проблему аналізували та розробляли в своїх працях А. Асмолов (1990 р.) [1], І. Бех (2003 р.) [2], О. Джежелей (2001) [3], О. Савченко (2005) [4].

Звичайно, введення до шкільної програми елементів народознавства не вирішить остаточно виховних завдань, але принаймні дасть підґрунтя для майбутньої роботи у плані створення національної освіти і виховання. Особливої уваги в цьому контексті набуває введення народознавчого матеріалу на уроках читання в початкових класах. Оскільки такі уроки відкривають молодшим школярам цілий світ, задовольняють освітню мету навчання.

Мета даної статті полягає в аналізі методики впровадження народознавчого матеріалу на уроках читання як одного з важливих факторів соціокультурного середовища. З перших днів перебування в школі потрібно вводити дітей у чарівний світ культурно-історичних надбань рідного народу. Глибоке засвоєння рідної культури, історії як цілісності духовного життя народу – одна із найголовніших умов формування активно-творчої особистості. Таким чином застосування народознавчого матеріалу на таких уроках дає всі можливості для розвитку уявлень про минуле українського народу в усіх аспектах (вивчення побуту, традицій, обрядів, усної народної творчості та ін.), а розуміння минулого дає підстави для свідомого сприйняття теперішнього та майбутнього свого народу, нації, держави.

Організація народознавчої роботи – це систематичний творчий пошук, спрямований на оновлення змісту навчально-виховного процесу, наповнення його народознавчим матеріалом, впровадження нових підходів, пробудження пізнавальних інтересів учнів до вивчення і засвоєння національних та загальнолюдських цінностей. Формування змістовної організації і проведення народознавчої роботи в школі на уроках читання вимагає оновлення змісту, форм і методів навчання і виховання. Визначальними тут є реалізація ідеї народності і на цій основі – формування системи знань про культурно-історичний шлях розвитку українського народу і народів, які проживають на території України; демократизація всіх сторін життя школярів, відхід від регламентації в організації їхньої діяльності; індивідуалізація виховання, врахування інтелектуального розвитку, здібностей, інтересів та нахилів, генетичної спадковості та етнізації особистості, складності та неоднозначності її внутрішнього світу, що зумовлює варіативність змісту, форм і методів виховання; органічне поєднання організаційно-педагогічної, національно-культурної та просвітницької форм роботи; індивідуальних, групових і фронтальних з активно-творчою діяльністю учнів різних вікових груп.

Визначаючи шляхи реформування змісту загальноосвітньої підготовки, Державна національна програма «Освіта» («Україна XXI століття») вказує на «відображення у змісті історичної освіти закономірностей історичного розвитку, широке вивчення україно-(народо-)знавства, етнічної історії та етногенези українців, інших народів України.

Формування особистості засобами народознавства включає пізнання, розуміння нею своєї Батьківщини, самовіддану активно-творчу діяльність. Отже, основою духовного життя людини, її громадської свідомості є розуміння історії свого народу, краю, культурної спадщини. Усе це становить складову частину національного світогляду і поведінки людини у її ставленні до рідного народу, до інших націй і народів. Формування національної культури молодої людини забезпечує і розвиток її полікультурності. Тому національне виховання шкільної молоді є важливою ланкою у процесі розбудови незалежної України, духовного відродження і демократизації нашого суспільства. Така робота є доцільною уже в початковій ланці освіти, бо саме тут закладається підґрунтя майбутньої особистості. Кожний з предметів в системі початкової освіти так чи інакше може репрезентувати матеріал народознавчого характеру, проте найбільш придатними для такої роботи є уроки читання. Бо на їх тлі реалізується декілька завдань:


  • прищеплювання любові до читання – це значить переконати дитину у необхідності дружити з книгою, відчувати її корисність у повсякденному житті;

  • реалізація напрямів естетичного, психологічного, соціального виховання;

  • ознайомлення з творами різних жанрів, які притаманними їм художніми засобами відбивають навколишній світ, це значить, що читання художніх творів покликане переконати учнів в тому, що словесний твір здатний впливати на розум і почуття людини;

  • виховання почуття поваги до історії свого народу в усіх її виявах: культурної спадщини, народних традицій, звичаїв.

Останнє завдання здійснюється в контексті реалізації соціокультурної і змістової лінії програми. Витоки цієї роботи на уроках читання беруть свій початок з часів народної педагогіки.

Так, Г. Ващенко вважав, що основу навчання і виховання молоді становлять такі загальнолюдські і національні цінності, як творення добра і боротьба зі злом, шукання правди і побудова справедливого ладу; складовою системи виховання має бути родинне виховання, адже ніщо не може замінити дитині материнської любові, добра, ласки. Повноту виховного процесу, на думку Г. Ващенка, забезпечить міцний зв’язок школи з родиною, молодіжними організаціями, які справляють великий вплив на виховання національного характеру, волі, патріотизму. Виховний ідеал людини, твердив педагог, криється у пісенному фонді України, у звичаях українського народу, в його літературі, мистецтві, у християнській вірі й історичному минулому. Відтворення минулого з його культурними цінностями і черпання зі скарбниць інших народів того, що відповідає нашій духовності, послужить основою творення власного виховного ідеалу.

Аналіз програмового та навчально-методичного забезпечення курсу «Читання» в початковій школі дозволив зробити висновок про те, що уроки читання є невичерпним джерелом для реалізації соціокультурної змістової лінії програми, а саме народознавчого аспекту.

Навчально-виховний процес у початкових класах організовується відповідно до переліку програм, підручників та навчальних посібників, рекомендованих Міністерством освіти і науки України для використання в 2008–2009 навчальному році.

До Державного стандарту початкової освіти внесено ряд змін, що стосуються передбачення використання народознавчої роботи на уроках читання.

Зміст і методика предмета «Читання» мають величезний потенціал для морально-етичного, естетичного виховання; мовленнєвого, інтелектуального і творчого розвитку дітей засобами художнього слова. Хоча уміння читати розвивається на всіх уроках і життєвих ситуаціях, однак лише на уроках читання воно є об’єктом цілеспрямованого, системного опрацювання, що дозволяє умінню стати повноцінною навичкою, яка є інструментом неперервної освіти людини упродовж життя.

З наступного навчального року вчителі розпочинають новий етап впровадження змісту і методичного забезпечення предмета «Читання».

У доопрацьованому варіанті Державного стандарту початкової загальної освіти освітню галузь «Мови і літератури» представлено цілісно. «Читання» в ній виступає окремо як літературний компонент, що є невід’ємною складовою навчання української мови. Він ґрунтується на особливостях мовленнєвого розвитку молодших школярів, урахуванні їхніх пізнавальних потреб та на основі тематично-жанрового, художньо-естетичного та літературознавчого принципів. Важливо, що у стандарті і у типовій програмі позакласне читання представлене як органічна складова курсу у вигляді змістової лінії «Робота з дитячою книжкою. Позакласне читання», що сприятиме взаємозв’язку уроків класного і позакласного читання, реалізації соціокультурної змістової лінії програми.

За матеріалами апробації програм і підручників їх авторами здійснено розвантаження і упорядкування кола дитячого читання з метою посилення мотиваційної та естетичної складової читацької діяльності учнів.

У зв’язку з необхідністю забезпечити цілеспрямоване формування у школярів навчальних досягнень, які передбачені Державним стандартом, у типовій програмі запроваджено компетентнісний підхід. Стосовно читацької діяльності, то її втілення знайшло вияв у структуруванні вимог до результативної складової засвоєння програми відповідно до функцій кожної змістової лінії. Тому так по-різному формулюються результати (скажімо, учень має уявлення про жанри і вміє розрізняти їх, уміє складати розповідь, план, називає основні елементи книжки, вміє після попередньої підготовки свідомо, правильно, плавно читати з дотриманням засобів виразності і т. ін.). Це дає вчителеві чіткі орієнтири щодо цілей уроків, їх результативності, що в свою чергу зумовлює необхідність обґрунтованого вибору і застосування різноманітних методичних прийомів і засобів для досягнення саме вказаного результату. Особливу увагу звертаємо на необхідність відпрацювання повноцінного уміння читати і розуміти тексти, яке є міжпредметним базовим умінням. За результатами моніторингу цього уміння у випускників початкової школи виявлена необхідність більш продуктивно забезпечувати цей аспект навчання. Зокрема, є потреба систематично з нарощуванням складності та достатньої частотності пропонувати дітям визначити послідовність подій у тексті, головну думку прочитаного, висловити оцінні судження, встановити причинно-наслідкові зв’язки тощо.

Впровадження ідей особистісно зорієнтованого навчання зобов’язує вчителів активно і послідовно застосовувати на уроках різні моделі співпраці дітей (парна, групова робота, ігрові прийоми, інсценізація, зміна ролей), завдання різної складності, залучання учнів до літературної творчості та самооцінки тощо.

У методичних пошуках ефективності уроку читання є великі резерви: варіативність його побудови, застосування емоційно привабливих елементів (ігрового сюжету, девізів, оцінка форми уроків), використання музики, образотворчого мистецтва і краєзнавчого матеріалу; заохочення дітей до використання короткочасних проектів та ін.

Змістова лінія «Робота з дитячою книжкою. Позакласне читання» реалізується через систему спеціальних занять. Час на їх проведення виділяється із загальної кількості годин, передбачених на уроки читання.

У 1 класі на роботу з дитячою книжкою рекомендується відводити до 20 хв. уроку з навчання грамоти (1 раз на тиждень). Якщо учні класу мають достатній рівень розвитку навички читання, учитель може проводити заняття упродовж усього року. У 2–4 класах уроки проводяться 1 раз на 2 тижні (17 годин на рік).

Особливість таких занять полягає в тому, що вони покликані формувати у школярів спеціальні уміння самостійно і продуктивно працювати з дитячими книжками, різними за типом видання, обсягом, жанровим, тематичним спрямуванням; іншими джерелами друкованої продукції для знаходження потрібної інформації; уміння орієнтуватися у світі книжок і вибирати їх для задоволення власних пізнавальних потреб, читацьких інтересів.

З метою раціонального проведення уроків роботи з дитячою книжкою крім класних занять педагог передбачає бібліотечні заняття, які проводяться у кожному класі кілька разів на рік у шкільній та дитячій (районній, міській) бібліотеці, а також літературні ранки, вікторини, екскурсії і т. ін. Така робота також може передбачати вивчення народознавчого матеріалу засобом відвідування краєзнавчого музею, літературних зустрічей, ознайомлення з предметами народного побуту українців.

У шкільній програмі чітко окреслені мета і завдання уроків читання. Читання – це складова освіти, це «Багатофункціональний предмет». Там же читаємо: «У 3 і 4 класах кількість навчальних годин на читання – у І семестрі – 3 години, у ІІ – 4 години. Із загальної кількості годин у кожному класі виділяється 17 годин на проведення уроків позакласного читання». Отже проблема позакласного читання (читання додаткових книжок) повинна поєднуватися із загальною системою шкільного навчання та з виховною роботою в класі і в школі. У цьому плані зв’язок між класним і позакласним читанням повинен бути різноманітним і надзвичайно плідним.

Ще в ХІХ ст. педагоги різних напрямів виражали думку про необхідність тісного зв’язку класних і позакласних занять. Зв’язок цей може здійснюватися і безпосередньо, і опосередковано. Сама наявність цього зв’язку у початковій школі цілком природна вже тому, що проведення уроку позакласного читання пов’язано з уроками класного читання. Таким чином, під час рекомендації творів для позакласного читання є доцільним передбачення вивчення елементів народознавства.

Уроки читання мають навчити дітей добре читати, що надто важко, тому що існує велика відмінність в начитаності, у володінні технікою читання, в інтересі до предмета. До того ж, крім безпосереднього читання, сам урок включає і екскурсії, і спостереження, і бесіди етичного порядку тощо. Розв’язати ж проблему навчання дітей читанню і зацікавити їх у ньому повинен урок позакласного читання, який має вплинути на формування у школярів навички читання, адже вона більш ефективно розвивається при самостійному читанні нових текстів, що і відбувається у процесі підготовки до уроків позакласного читання.

Висновки і перспективи подальших досліджень аналізованої проблеми полягають у тому, що у процесі планування того чи іншого уроку з позакласного читання слід ураховувати, що він має допомагати засвоєнню літературного матеріалу, який вивчається на уроках читання, і розширювати кругозір школярів. Отож поглиблення знань щодо класного читання може здійснюватися за рахунок позакласного.

Як сказано у шкільній програмі «базовий компонент змісту початкового навчання з читання визначається на основі таких принципів: тематично-жанрового, художньо-жанрового, художньо-естетичного, літературознавчого». На основі цих принципів мають добиратися твори для читання. Проте обов’язкове урахування народознавчого аспекту при доборі таких творів для читання мало б підвищити рівень знань молодших школярів про український етнос, звісно за умови дотримання принципів вікових особливостей учнів.

Звісно дана стаття не вичерпує всіх аспектів порушеної проблеми, а є лише одним із її перспективних напрямів. У подальшому уваги заслуговує напрям впровадження народознавчого матеріалу на уроках української мови в контексті адаптації дитини до соціокультурного середовища.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Асмолов А.Г. Психология личности. – М.: Изд-во МГУ, 1990. – 367 с.

  2. Бех І.Д. Виховання особистості: науково-практичні засади. Кн. друга. – К.: Либідь, 2003. – 341 с.

  3. Джежелей О. Учимся читать. – К.: Либідь, 2005. – 241 с.

  4. Савченко О.Я. Навчально-виховне середовище для учнів. Особистісно орієнтоване спілкування // Навчання і виховання учнів третього класу. – К.: Вид-во «Початкова школа», 2004. – С. 6–19.


Оксана Онопрієнко
ПОРТФОЛІО ЯК ЗАСІБ КОНТРОЛЮ РЕЗУЛЬТАТІВ НАВЧАННЯ УЧНІВ НА ЗАСАДАХ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ
Запровадження компетентнісного підходу в шкільну освіту зумовлює потребу у науковому і методичному осмисленні побудови змісту й організації навчального процесу в початковій школі. У зв’язку з цим набуває актуальності забезпечення системи початкової освіти відповідними засобами контролю результатів навчальної діяльності молодших школярів.

Проблема реалізації компетентнісного підходу перебуває в центрі уваги вітчизняних і зарубіжних учених. У методологічних розробках О.Г. Бермуса, В.В. Краєвського, О.М. Новикова, О.Я. Савченко, А.В. Хуторського розкривається сутність компетентнісного підходу до побудови освіти. Ключові й міжпредметні компетентності як результат навчання учнів виділено в працях В.М. Блінова, І.Я. Зимньої, Є.О. Іванової, О.І. Пометун, І.С. Сергеєва, С.Є. Шишова. Окремі питання оцінювання освітніх результатів на засадах компетентнісного підходу відображено в науково-методичних публікаціях В.В. Вороніної, О.Г. Матвієвської, О.Г. Рубіна, О.В. Чиндилової, проте, вони викладені в контексті організації навчання учнів основної школи.

Новизна методологічних і теоретичних засад побудови навчального процесу в початковій ланці освіти зумовлює визнання в якості об’єкта контролю інтегрований результат навчальної діяльності учнів. У зв’язку з цим виникає потреба поєднання традиційних засобів контролю навчальних досягнень з інноваційними, серед яких – учнівські портфоліо.

У межах цієї статті зосередимо увагу на характеристиці результів навчання молодших школярів; розкритті сутнісних ознак учнівських портфоліо, їх видів і структури; технології роботи з портфоліо.

Відповідно до сучасної освітньої парадигми навчально-виховний процес спрямований на освітній результат, що розглядається як здатність учня орієнтуватися у динамічному і мінливому інформаційному просторі, приймати обґрунтовані рішення і розв’язувати життєві проблеми на основі здобутих знань, умінь, особистого досвіду. «Важливо, що компетентнісний підхід дозволяє у результатах задіяти суб’єктність, досвід учня, що охоплює ті складові якості освіти, які лише декларувались, а насправді не виступали об’єктом контролю» [1, с. 1].

Згідно проекту нової редакції Державного стандарту початкової загальної освіти, метою навчання виступає формування в учнів ключових і предметних компетентностей [3]. Ця мета досягається шляхом реалізації змісту навчання, визначеного Стандартом за предметними галузями і конкретизованого навчальними програмами у вимогах до навчальних досягнень молодших школярів.

Предметоутворювальним компонентом змісту початкової освіти є загальнокультурні знання про дійсність, які відображаються у вигляді термінів, уявлень, понять, законів, залежностей, властивостей, взаємозв’язків тощо. Це базові елементи складніших знань, які підлягатимуть засвоєнню учнями в основній школі. Зазначені компоненти знань застосовуються відповідними способами діяльності. Учні оволодівають ними в процесі навчання кожного предмета, тобто у них формуються предметні уміння і навички. Уміння і навички – це обов’язкові компоненти змісту навчального предмета, які виявляються в різних видах діяльності. Уміння характеризують здатність учня виконувати певні види діяльності на основі засвоєних знань, використовувати раніше набутий досвід. Прості уміння при достатньому вправлянні трансформуються у навички діяльності – здатність виконувати певні дії автоматично, без покрокового контролю.

Важливим компонентом змісту, контекстно пов’язаним із реалізацією компетентнісного підходу до побудови освіти, є досвід творчої і пошукової діяльності учнів у виявленні життєвих проблем і пошуку способів їх розв’язування. Досвід діяльності розуміємо як актуальну для молодшого школяра інформацію, яка, по-перше, стала надбанням особистості; по-друге, відклалася у резерв довготермінової пам’яті; по-третє, знаходиться у стані постійної готовності до застосування у конкретних життєвих ситуаціях. На практиці цей компонент змісту реалізується, наприклад, у процесі розроблення учнями і вчителями міжпредметних навчальних проектів.

Новою складовою змісту освіти є досвід емоційно-ціннісного ставлення. Він включає когнітивні емоції – специфічні переживання учнів, які виникають під час навчання. Це відчуття здивування, здогадки, переконаності, сумніву, задоволення від пізнання нового, подолання проблеми, результатів своєї праці. Вони не лише з’являються у процесі навчальної діяльності, але й впливають на неї – залежно від мотивів оцінюють її успішність або неуспішність. Емоційно-ціннісне ставлення здебільшого належить до сфери самооцінювання, яке безпосередньо впливає на формування самоповаги, впевненості учня в собі або, навпаки, зневіру у своїх силах і можливостях. Від цих якостей значною мірою залежить перебіг розумових процесів, пов’язаних із удоволенням пізнавальних потреб; вони визначають успішність учня у навчанні, його спроможність розкривати й формувати власні здібності.

Таким чином, знання, уміння, навички, досвід здійснення способів діяльності й емоційно-ціннісного ставлення у сукупності є показниками компетентності учнів, вони відображають заплановані результати навчання. Як зазначалося вище, компетентнісний підхід зорієнтовує контроль на інтегровані результати навчальної діяльності, а не окремі елементи, які формуються у процесі навчання. До того ж, компетентність як цілісне особистісне утворення виявляється у конкретній проблемній ситуації. Отже, провідним завданням нині постає формування й розвиток здатності учня застосовувати набуті знання і вміння у практичній діяльності. Їх реалізація зумовлює відбір таких засобів оцінювання, щоб «налаштуватися не на репродуковану учнем інформацію, а на створений ним самостійний продукт, що має вжиткову цінність» [2, с. 41].

Одним із ефективних засобів контролю, зорієнтованим на продукт навчання, і таким, що доповнює традиційні засоби, виступає портфоліо. Саме поняття запозичено в педагогіку з галузі бізнесу. Воно означає – перелік (коротке портфоліо) або збірку (розгорнуте портфоліо) виконаних робіт і напрацювань певної особи або компанії.

Учнівське портфоліо визначимо як колекцію робіт і результатів, яка демонструє зусилля учня, його прогрес і досягнення в освітньому процесі за певний період навчання. Це форма організації зразків і продуктів навчально-пізнавальної діяльності школяра, а також відповідних інформаційних матеріалів із зовнішніх джерел, призначених для аналізу, кількісної і якісної оцінки рівня досягнень конкретного учня й подальшої корекції процесу навчання.

На відміну від звичних засобів контролю результатів навчання, портфоліо містить об’єктивніші дані, які показують різнобічну діяльність учня: його участь у гуртковій роботі, у суспільно-корисних справах, в олімпіадах, навчальних проектах. Такий зміст портфоліо дозволяє школяреві не лише самоствердитись у колективі ровесників, а й усвідомити свої можливості, визначити пріоритети, спланувати подальше навчання.

Основними характеристиками учнівських портфоліо є такі: відображають освітні результати учнів відповідно до нормативних документів; зосереджені як на навчальному процесі, так і на сформованих компетенціях; засвідчують володіння різними способами діяльності; містять роботи, які демонструють використання різноманітних методів і прийомів навчання; включають зразки робіт і зафіксовані результати оцінювання цих робіт самим учнем, учителем, батьками.

Портфоліо виконують модельну функцію – показують динаміку розвитку особистості школяра по відношенню до виявлених результатів; його ставлення до навчання; результати самореалізації; особливості загальної культури, властивості інтелекту; індивідуальні можливості, здатності й інтереси; допомагають здійснювати рефлексію і самооцінювання учнем власної діяльності [4]. Це дидактичний засіб, який дозволяє реалізувати ідею індивідуалізації навчання, оскільки відображає пізнавальну активність учня, відповідність наявного стану запроектованій траєкторії розвитку.

Учнівські портфоліо особливо актуальні з огляду на те, що учня визнано головним учасником освітнього процесу. Найчастіше цей засіб контролю використовується у допрофільній і профільній підготовці учнів середньої школи. Проте, зважаючи на необхідність реалізації ідеї наступності у навчанні, виникає потреба ознайомити зі способами укладання портфоліо й молодших школярів.

Педагогічні цілі створення портфоліо у початковій школі можуть бути такими: стимулювати навчально-пізнавальну активність учня; формувати у нього мотивацію учіння; заохочувати до самостійної пізнавальної творчої діяльності; розширювати можливості навчання і самонавчання; виробляти навички самоконтролю й самооцінювання; формувати вміння учитися (ставити мету, планувати й організовувати власну діяльність, презентувати її результати); виховувати відповідальність, обов’язковість, охайність у роботі, впевненість у власних можливостях; здійснювати соціалізацію учня.

Залежно від мети створення портфоліо бувають різних видів: портфоліо-власність, портфоліо-звіт, портфоліо презентації та ін.

За змістом, на нашу думку, прийнятними для початкової школи є такі види учнівських портфоліо.

Портфоліо досягнень. Спрямоване на підвищення власної значущості учня і відзначення його успіхів. Вміщує колекцію матеріалів, які відображають рівень володіння учнем знаннями й уміннями з певного предмета, досвід творчої і соціальної діяльності. Це можуть бути похвальні листи та грамоти за навчальні досягнення, дипломи за участь у культурно–масових заходах, подяки, медалі, інші відзнаки.

Портфоліо розвитку. Розкриває динаміку особистісного розвитку учня, допомагає простежити результативність його діяльності в кількісному і якісному вимірах. Містить матеріали, які відображають прогрес школяра в освітньому процесі. Це достовірне ілюстрування успіхів і проблем, необхідне для постановки педагогічної мети щодо індивідуального розвитку школяра в подальшому навчанні. До такого портфоліо добираються самостійні, контрольні й творчі роботи учня (перекази, твори, малюнки, поробки тощо), які демонструють зміни в розвитку протягом визначеного терміну (місяця, семестру, навчального року, всього навчання у початковій школі).

Портфоліо теми. Показує роботу учня у процесі вивчення певної теми, отже, його зміст безпосередньо залежить від конкретних цілей вивчення предмета. До цього портфоліо вносяться завдання за темою, виконані учнем в урочний та позаурочний час; завдання, які виконані самостійно поза навчальною програмою (наприклад, підвищеної складності); виготовлені учнем наочні посібники за темою; копії текстів, дібраних і прочитаних учнем під час вивчення теми; роботи з інших предметів, у яких учень зміг застосувати набуті знання і вміння з цієї теми, описи практичних ситуацій; матеріали тематичної перевірки навчальних досягнень; оцінки за кожну виконану роботу; листки самоконтролю з описом того, що учень не розуміє з даної теми; висновки, зроблені батьками під час контролю навчання дитини.

Портфоліо проектної діяльності. Демонструє мету, хід і результат розв’язання проблеми під час роботи над навчальним проектом. Складається з візитної картки проекту із зазначенням творчої теми, задуму, мети; листка планування проекту; критеріїв оцінювання проектної діяльності; дібраних матеріалів за проблемою; матеріалів презентації результату.

Таким чином, учнівські портфоліо будь-якого виду є одночасно формою, процесом організації і технологією роботи учня з продуктами його пізнавальної, творчої, дослідницької і проектної діяльності, призначеними для публічного показу, аналізу, оцінювання, розвитку рефлексії, усвідомлення результатів власної роботи.

Учнівські портфоліо не мають сталої, остаточно визначеної структури. Вона передусім залежить від мети створення. Оскільки портфоліо нами розглядається як засіб контролю індивідуальних результатів навчання молодших школярів, то вони створюються для відстеження динаміки розвитку учня та його навчальних результатів. Пропонуємо укладати портфоліо з таких розділів: «Мій портрет» (самопрезентація); «Скарбничка» (інформація); «Творчий доробок» (робочі матеріали); «Досягнення» (матеріали, які демонструють успіхи учня).

Перший розділ – «Мій портрет» – містить інформацію про автора портфоліо, його ставлення до навчання і до себе самого. Може включати рубрики: «Моя сім’я», «Мої друзі», «Світ моїх захоплень», «Мій клас» тощо. До розділу можна віднести анкети, фотографії, малюнки, «асоціативні павутинки», ессе тощо.

До «Скарбнички» входять готові матеріали інших авторів, дібрані учнем самостійно й використані під час створення портфоліо, – інформаційні довідки, художні або публіцистичні тексти, пам’ятки, схеми, вирізки з журналів, статті з Інтернету, ілюстрації, ксерокопії документів, статистичні дані тощо. Одна частина дібраної інформації може використовуватись у роботі, інша – перейти до «архіву».

Розділ «Творчий доробок» укладається з матеріалів, безпосередньо пов’язаних із призначенням портфоліо й особисто створених учнем. Це його творче надбання – плани, щоденники спостережень, описи дослідів, самостійно складені таблиці чи діаграми, результати тематичних і підсумкових контрольних робіт або самі роботи, малюнки, авторські твори, буклети тощо. Матеріали цього розділу доповнюються стислим коментарем про процес і мету його створення й позначаються датою заповнення.

До розділу «Досягнення» учень відносить матеріали, які відображають найвагоміші результати його праці, підтверджують успіхи.

Зауважимо, що кількість розділів, а також їх тематика можуть бути різними й визначаються у кожному окремому випадку.

У початковій школі структуру портфоліо допомагає визначати вчитель; це не стільки пов’язано з недостатнім досвідом молодшого школяра, як із необхідністю одержати необхідну для роботи педагога інформацію. Учитель виконує роль координатора – він зорієнтовує учня на такий зміст, що якнайкраще відобразить рівень інтелектуального, комунікативного, творчого розвитку, а також володіння різноманітними способами діяльності під час створення освітнього продукту.

У зв’язку з цим, до започаткування портфоліо педагог з’ясовує: чи придатний певний етап навчального процесу для використання такого засобу контролю; якими мають бути вимоги до портфоліо, щоб на основі його матеріалів визначити прогрес учня у навчанні; чи є можливість і бажання додатково витрачати час на консультації для кожного учня, вносити коментарі щодо їхньої роботи; які матеріали з даного курсу будуть обов’язковими в портфоліо, а які – учень обиратиме сам; яких умінь, необхідних для організації портфоліо, бракує в учнів, як компенсувати цей брак; скільки часу необхідно витратити для роботи на кожному етапі організації портфоліо; які критерії запропонувати учням для успішного виконання роботи та її презентації; коли і в який спосіб буде відбуватися презентація портфоліо; яким буде подальше використання учнівських робіт.

Учнівське портфоліо є власністю учня, тому він бере безпосередню участь у прийнятті рішення про його зміст і переміщення матеріалів з одного розділу в інший. Оскільки це важливий мотивуючий фактор навчання, то за будь-якої структури він організовується таким чином, щоб школяр найповніше продемонстрував свій прогрес.

Організація роботи над укладанням портфоліо здійснюється за такою схемою:



  1. Мотивація до створення портфоліо.

  2. Визначення мети створення портфоліо і його виду.

  3. Планування змісту портфоліо, формулювання назв розділів.

  4. Визначення обов’язкової частини портфоліо відповідно до його мети.

  5. Вироблення критеріїв оцінювання портфоліо.

  6. Визначення способу презентації доробку.

  7. Виконання роботи.

  8. Публічна презентація портфоліо, оцінювання.

Важливо, щоб у процесі організації портфоліо учень навчався самостійно відбирати необхідні матеріали, вносити їх до відповідних розділів. Він має спробувати докласти зусилля, оскільки більшу педагогічну вартість має осмислення самим школярем власних досягнень.

Це саме стосується й оцінювання портфоліо. Ним передбачається аналіз й оцінювання процесу й характеру роботи над доробком за визначеними критеріями. Оцінюванню можуть підлягати окремі рубрики, всі розділи, остаточний варіант портфоліо, його презентація. Критерії оцінювання мають бути відомі учню, узгоджені з ним.



Таким чином, учнівські портфоліо як засіб контролю результатів навчання впливають на освітній процес – вони не лише адекватно відображають реальні досягнення школярів, а й водночас забезпечують підвищення якості навчання. Їх педагогічна цінність полягає в особливих можливостях забезпечити активність, емоційність і цілеспрямованість учнів у навчальній діяльності; створити сприятливі умови для осмислення ними мотивів, цілей і прийомів навчання; розширити й поглибити сферу застосування навчального досвіду. Реалізація описаних вимог до організації учнівських портфоліо дозволить удосконалити процес контролю результатів навчання молодших школярів на засадах компетентнісного підходу.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   24


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка