Психолого-педагогічні проблеми



Сторінка5/24
Дата конвертації15.04.2016
Розмір4.82 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   24

Валентина Черній



ТЕХНОЛОГІЇ ВПЛИВУ НА ПРОЦЕС ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖЕННЯ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

Нова якість освіти, яка покликана забезпечувати розвиток сучасного суспільства, може бути досягнута лише при створенні певних умов організації такого навчально-виховного процесу, який не зашкодить здоров’ю дитини. А це вимагає змін організації життєдіяльності дітей у школі, створення емоційного і фізичного комфорту, освоєння прогресивних технологій духовного становлення особистості учнів, створення умов для самореалізації їх сутнісних сил у різних видах творчої діяльності. Сьогодні в школі виникла необхідність інтегрування і втілення в практику принципово нових педагогічних ідей, концепцій, технологій, у центрі яких – особистість дитини з її потребами й інтересами, життєвими цінностями. Але найголовнішою цінністю, яку має плекати сучасна школа, є здоров’я дитини, його формування й підтримка на різних етапах навчання дитини в школі [4, 2]. Тому соціально-педагогічна діяльність школи з виховання і формування здорового способу життя повинна бути спрямована на гармонійний розвиток особистості кожної дитини та формування й збереження її інтегрального здоров’я.

Сучасна школа виконує не тільки традиційні освітні функції, але й готує дітей до життя. Тому однією з актуальних проблем сьогодні є виховання особистості, здатної обирати здоровий спосіб життя як пріоритетний для досягнення успіху у ньому.

До проблеми формування здорової особистості дитини зверталися філософи, соціологи, психологи, педагоги, зокрема, Брехман, Л. Виготський, П. Лесгафт, В. Сухомлинський, К. Ушинський та ін. Питанням формування, збереження, зміцнення і відтворення здоров’я присвячені праці М. Амосова, Г. Апанасенко, В. Горащука, О. Дубогай, В. Казначеєва, Ю. Лисицина, В. Ліщук, В. Петленка. До пошуку нових соціально-педагогічних технологій формування в учнів здорового способу життя звернулися В. Беспалько, Н. Заверико, В. Петрович, Л. Сущенко. У дослідженнях Г. Латишева, Б. Міллера, М. Орлової, С. Титової вперше висвітлено досвід використання навчання «рівний – рівному» в превентивній роботі. У сучасній системі формування й збереження здоров’я школярів накопичений великий зарубіжний і вітчизняний досвід. У той же час завдання щодо формування в учнів здорового способу життя школою майже не розв’язані, відсутність системного підходу не дозволяє вирішувати проблему формування у дітей здорового способу життя в цілому.

Актуальність зазначеної проблеми зумовила необхідність розгляду використання здоров’язберігаючих технологій у контексті початкової освіти.

Мета статті – розкриття сутності і змісту здоров’язберігаючих технологій, та розкриття головних умов їх успішного використання у практиці роботи початкової школи.

Відповідно до проблеми та мети статті поставлені такі завдання:


  • розкрити аспекти педагогічної діяльності з використання технологій навчання здоров’я;

  • показати ефективність системи роботи із застосування здоров’язберігаючих технологій

Можна говорити про різні види здоров’я: а) фізичне, що визначає повноцінне і правильне функціонування організму; б) психічне, що зумовлює рівновагу і нормальне протікання психічних процесів; в) духовне – як прагнення до ідеалу, що є головним джерелом сили і енергії людини; д) соціальне, від чого залежить безконфліктна взаємодія з довкіллям. Як засвідчують дослідження, стан усіх названих видів здоров’я у наших дітей, як і стосовно всього нашого суспільства, дає серйозні підстави до занепокоєння. На думку О.Я. Савченко, проблема виховання у дітей здорового способу життя є багатоаспектною. Вона охоплює впровадження нового змісту забезпечення умов для позитивного впливу на всі складові здоров’я і поширення інноваційних технологій збереження і зміцнення здоров’я [5, 101].

Одним із актуальних шляхів вирішення зазначеної проблеми є впровадження освітніх технологій формування й збереження здоров’я, і розпочинати впровадження здоров’язберігаючих технологій у навчально-виховний процес необхідно з початкової школи, де престиж здоров’я на високому рівні.

Науковці вважають, що здоров’язберігаючими освітніми технологіями в широкому розумінні цього слова необхідно вважати всі педагогічні технології, які не шкодять здоров’ю учнів, створюють їм безпечні умови для перебування, навчання й праці в школі (М. Безруких, Н. Смирнов).

Інші науковці під здоров’язберігаючими технологіями пропонують розуміти: сприятливі умови навчання дитини в школі (відсутність стресових ситуацій, адекватність вимог, методик навчання ти виховання); оптимальну організацію навчального процесу (відповідно до вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм); повноцінний та раціонально організований руховий режим [2, 3]. Отже, поняття «здоров’язберігаючі технології» об’єднує всі напрями діяльності загальноосвітнього закладу щодо формування, збереження й зміцнення здоров’я учнів. Така діяльність загальноосвітнього закладу лише тоді може вважатися повноцінною й ефективною, якщо в повній мірі професійно й творчо в єдиній системі реалізуються здоров’язберігаючі технології.

Процес впровадження технологій формування здорового способу життя включає ряд компонентів, які є нероздільними у своїй взаємозумовленості:, оздоровчі технології, технології навчанню здоров’я, здоров’язберігаючі технології.

Оздоровчі технології спрямовані на вирішення завдань зміцнення фізичного здоров’я учнів (фізична підготовка, фізіотерапія, лікувальна фізична культура, ароматерапія, фітотерапія, музична терапія, гімнастика, масаж, проведення уроків і занять на свіжому повітрі сприяє активізації біологічних процесів, підвищує працездатність дитячого організму, гальмує процес стомлення) [2, 6].

Технології навчання здоров’я в початковій школі (формування санітарно-гігієнічних навичок, розвиток життєвих навичок, профілактика травматизму та девіантної поведінки) реалізуються шляхом викладання курсу «Основи здоров’я», валеологізації змісту багатьох навчальних предметів, використання педагогічних методів, що грунтуються на активній участі й співпраці між учнями і вчителем (використання методу «рівний-рівному», уроків-тренінгів, розгляд та аналіз конкретних життєвих ситуацій, створення проектів та їх презентація тощо).

Формування у молодших школярів свідомого ставлення до свого життя та здоров’я, оволодіння навичками здорової та безпечної поведінки, формування здоров’язберігальних компетентностей, сприятимуть виробленню намірів та ставлень особистості до ведення здорового способу життя. Ці завдання реалізуються через вивчення предмета «Основи здоров’я», який поєднує знання зі збереження і захисту життя та зміцнення здоров’я. Знань й життєвих навичок у предметі «Основи здоров’я» учні безперервно та систематично набувають з поступовим нарощуванням обсягу і складності змісту і вимог до його засвоєння. Уміння й навички, які стосуються здорового способу життя, потребують багаторазового вправляння, тому в організації їх засвоєння переважають практичні методи: ігрові ситуації, практичні вправи, поєднання індивідуальної роботи з груповою, колективною [3; 5].

Навчання на основі розвитку життєвих навичок базується на формуванні системи цінностей і розвитку соціально-психологічних компетентностей життєвих навичок. Метод навчання на основі життєвих навичок спрямований на формування здорової особистості. На відміну від звичайних уроків, коли вчитель переважно говорить, а учні слухають і механічно відтворюють почуту інформацію, цей метод дозволяє вчителю застосовувати інтерактивні методи навчання, зокрема тренінги. Саме вони забезпечують творчу співпрацю вчителя та учнів, дозволяють учням, крім теоретичних знань, оволодіти практичними вміннями і навичками, вчать шукати правильну відповідь, прислухатися до думки товаришів, відстоювати свою точку зору, брати на себе відповідальність, допомагають швидко зорієнтуватися і прийняти правильне рішення без допомоги вчителя.

До здоров’язберігаючих технологій належать:



  • диспансерізація учнів (діагностика і корекція найбільш поширених захворювань, контроль за станом здоров’я і виявлення ранніх відхилень у фізичному розвитку школярів, перевірка учнів початкових класів на порушення роботи вегето-судинної системи, що зумовлено гетерохронністю морфофункціонального дозрівання внутрішніх систем організму);

  • профілактичні щеплення. Варто наголосити, що руховий режим, загартування, заходи зміцнення імунної системи надзвичайно важливі для молодшого шкільного віку. Але не треба забувати й про те, що захист від інфекційних хвороб потребує не лише загального, а й специфічного імунітету, який забезпечується тільки відповідними щепленнями;

  • низька рухова активність загрожує психічному і фізичному здоров’ю молодших школярів, адже дитина, яка веде малорухомий спосіб життя, має не лише проблеми зі здоров’ям, а й труднощі у навчанні. Передусім це стосується концентрації уваги, пам’яті, засвоєння навчального матеріалу, тому важливим для збереження здоров’я молодших школярів є забезпечення рухової активності (фізичні вправи, фізкультхвилинки, динамічні перерви, рухливі ігри, чергування всикого та низького рівнів рухової активності тощо);

  • організація здорового харчування – це найкраща профілактика захворювань органів травлення, попередження розвитку відхилень у стані здоров’я дітей. Існує велика ймовірність, що неправильне харчування, може запустити механізм хвороби, що проявиться через багато років. Статистка ВООЗ вражає більше 50 % дітей, які помирають у світі, мали проблеми з харчуванням;

  • вітамінізація (йодування їжі, «С»-вітамінізація, вітамінізовані напої, що готуються за 3 години до реалізації тощо);

  • санітарно-гігієнічний режим закладу (попередження можливих захворювань за допомогою профілактичних заходів).

Мати знання про здоров’язберігаючі технології, це ще не значить їх уміле використання. Оволодіння технологіями навчання, формування, зміцнення здоров’я вимагає від педагогів застосування своєрідних підходів в освіті і виховання на основі здоров’язбереження. Будь-яке нововведення починається з освіти вчителів. Доля кожного нововведення у системі освіти насамперед залежить від учителя, рівня його готовності до певної роботи, сформованості його особистісних якостей, професійних знань, умінь, навичок та їх творчого використання. Високий професіоналізм вчителя, який сам має міцне здоров’я та володіє високим рівнем культури здоров’я, його особистий приклад щодо цього, реальне дотримання тих правил здорового і безпечного життя, яких він має навчити своїх вихованців, є передумовою ефективності навчально-виховної діяльності із забезпечення здоров’я школярів. Думка вчителя для молодших школярів є найбільш істотною і безапеляційною. Молодші школярі беззастережно приймають його авторитет. Вони звертаються до нього з різних причин – від випадкових до найбільш глибоких і особистих. Позитивна роль школи, вчителів, особливо на початковому етапі навчання – надзвичайно важливий чинник у вихованні здорового способу життя. Адже, у цей час відбувається перші зв’язки дитини з людьми, вона навчається орієнтуватися в розмаїтті життєвих ситуацій, співвідносити наявні в неї уявлення з життям, реальними вчинками, конкретною поведінкою [1, с. 46].

Прикладом цікавої і досить ефективної для сучасної початкової школи є «Веселкова» педагогічна технологія запропонована творчою групою вчителів-практиків Довжанської ЗОШ І–ІІІ ступенів Іршавського району Закарпатської області, яка працює під науковим методичним супроводом науковців та методистів Закараптського ІППО. «Веселкова» технологія – альтернативна до традиційної системи навчання в загальноосвітніх навчально-виховних закладах, метою якої є її модернізація і висхідний розвиток освіти України та впровадження оздоровчих технологій. У початковій школі «Веселкова» технологія дає змогу навчити молодших школярів із значним випередженням навчальної програми МОН України, а найголовніший результат – зниження захворюваності за рахунок скорочення навантажень на учнів, зменшення тривалості уроків, щоденні уроки фізкультури, рухової, кінестетичної діяльності учнів, навчальних ігор та арт-терапії за темою уроку.

В межах «Веселкової» технології пропонуються наступні ефективні методи й прийоми здоров’язбереження молодших школярів:

Навчальні рухові ігри – ігри за темою уроку, які вводять у структуру уроку, вони виконують навчальну, пізнавальну та розвантажувальну функції. Ігрова та рухова дільність учнів на уроці відрізняють «Веселкову» школу від звичайної. Рух – це запорука здоров’я. Практика показує, що учні перших і других класів втомлюються на уроках через 15–20 хвилин сидіння за партою. Педагогічна технологія пропонує поєднання нетрадиційних (авторських) із традиційними методів, прийомів навчання та введення в навчальний процес методу ігро-терапії за темою уроку, що саме й дає змогу зберегти високу продуктивність роботи та забезпечує високу парцездатність учнів на уроці. Захоплююча гра знімає надмірне навантаження у процесі розумової роботи: кудись щезає втома; коли діти виконують завдання знайомих героїв казок, легко підтримати увагу учнів.

Рухливі ігри на свіжому повітрі підвищують ефективність сприйняття навчального матеріалу на уроці й прекрасно зміцнюють здоров’я дітей.



Відновлення енергії – прийоми, що дають змогу швидко ліквідувати втому, освіжити інтерес до уроку (сонячний душ, навчальні пісні, рухливі ігри, досліди, експерименти).

Сонячний душ – ефективний спосіб відновлення енергії під час уроку, базований на сугестивній техніці (акивний вплив на уяву, емоції, підсвідомість шляхом уявного стоврення позитивних образів – наприклад, самозанурення в потік сонячного ствітла)

Арт-терапія – навчання і виховання засобами мистецтва. Головною метою арт-терапії у навчально-виховному процесі є оздоровлення і зацікавлення дітей начанням, згуртування колективу. Впровадження у «Веселковій» технології арт-терапії як засобу й методу навчання, впливу на емоційний та фізичний стан учнів засобами мистецтва, заняття різними видами музичної і художньої діяльності сприяють розвантаженню учнів, розвитку творчості, креативності й індиівдуальності, поліпшенню самопочуття. Результати апробації педагогічної «Веселкової» технології засвідчують, що використання музики як засобу навчання і виховання в поєднанні з руховою діяльністю дають унікальні результати у засовєнні навчального матеріалу та підтримці належної працездатності учнів на уроці, що поліпшує міжпівкульну взаємодію і сприяє гармонійному розвиткові обох півкуль мозку. У «Веселковій» школі учні прослуховують навчальні пісні під час образотворчого мистецтва, художньої праці, музики, каліграфічних хвилинок. Дітям провонують музичні паузи на уроках письма, математики, читання; коли вчитель помічає, що школярі втомлені, пасивні, або навпаки – дратовані, збуджені, він вмикає неголосну музику. Тільки-но вона зазвучить, пасивні, втомлені учні оживають, а збуджені, галасливі – затихають і починають слухати. Після того, як учні мимоволі прослухають навчальну пісню 2–3 рази, розпочинається активне навчання на уроках матемитки, грамоти тощо. Тривалість такої оздоровчо-лікувальної паузи спочатку 3–5 хвилин, а потім її можна продовжити до 10 хвилин [6].

Процес формування, зміцнення, збереження здоров’я у молодших школярів буде ефективнішим, якщо його здійснювати, використовуючи здоров’язберігаючі технології, що сприятимуть створенню здоров’язберігаючого освітнього середовища у початковій школі, поліпшенню в учнів показників як фізичного, так і розумового розвитку, зростанню даних рухововї підготовленості, зменшенню пропусків навчальних днів через хворобу, своєчасному зняттю розумової втоми та поліпшенню успішності молодших школярів, успішність даної роботи визначається такими умовами: доцільне поєднання традиційних та інноваційних педагогічних технологій, спрямованих на формування, збереження здоров’я; застосування інтерактивних методів навчання; забезпечення участі учнів у діяльності щодо покращення здоров’я; готовність фахівців.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Васійчук О. В. Соціально-педагогічні аспекти формування здорового способу життя молодших школярів / О. В. Васійчук // Збірник наукових праць ЧНУ (Педагогічні науки). – Черкаси : ЧНУ, 2009. – Вип. 121. – С. 43–48.

  2. Ващенко О. Готовність вчителя до використання здоров’язберігаючих технологій / О. Ващенко, С. Свириденко // Здоров’я та фізична культура. – 2006. – № 8. – С. 2–6.

  3. Коваль Н. Календарне планування уроків з курсу «Основи здоров’я» / Н. Коваль // Початкова школа. – 2004. – № 8. – С. 47–55.

  4. Овчарова А. В. Управління сучасною Школою сприяння здоров’ю / А. В. Овчарова // Управління школою. – 2009. – № 31. – С. 2–23.

  5. Савченко О. Я. Виховний потенціал початкової освіти / О. Я. Савченко. – К. : «Цудзинович Т. І.», 2007. – 204 с.

  6. Химинець В. В. Інновації в початковій школі / В. Химинець, М. Кірик. – Тернопіль : Мандрівець, 2009. – 312 с.



Олександра Шкуренко
ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ

КОМУНІКАЦІЙ У МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ІНТЕРАКТИВНИХ

МЕТОДІВ НАВЧАННЯ
Реалізація завдань Державної національної програми «Освіта: Україна ХХІ століття», програми «Вчитель», Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті вимагає підготовки вчителя, який уміє встановлювати різноманітні комунікативні зв’язки, усвідомлює свою професійну відповідальність, є суб’єктом особистісного й професійного зростання, який уміє самостійно добувати інформацію, аналізувати й використовувати її у своїй практичній комунікативній діяльності, впевненого у власних можливостях щодо організації комунікації з різними людьми, спроможного імпровізувати, готового до будь-яких змін; вчителя, що реально оцінює будь-яку комунікативну ситуацію й те, що відбувається навколо неї, сміливо дивиться в майбутнє, володіючи умінням керувати комунікативним розвитком учнів [3].

На думку філософів, соціологів, спілкування є таким соціальним процесом, у якому відбувається обмін діяльністю, досвідом, що втілений в матеріальну та духовну культуру. Комунікація є однією з найважливіших умов формування свідомості, самосвідомості особистості, стимулятором її психічних властивостей. Особливо це стосується освітньої сфери, покликаної забезпечити підготовку дитини до життя.

Педагогічне спілкування вимагає від учителя спеціальної підготовки, педагогічної мудрості в організації взаємин з учнями, батьками, колегами в різних сферах навчально-виховного процесу; уміння оперативно, правильно орієнтуватися в умовах спілкування, які швидко змінюються знаходити відповідні комунікативні засоби, які відповідали б його індивідуальності, ситуації спілкування та індивідуальним особливостям учня, постійно відчувати і підтримувати зворотній зв’язок у спілкуванні. На особливому рівні у майбутнього педагога повинно стояти вміння реалізовувати власні можливості в спілкуванні з іншими людьми, здатність сприймати, розуміти, засвоювати, передавати зміст думок, почуттів, прагнень у процесі навчання і виховання [3].

Спілкування є найважливішим професійним інструментом педагогічної діяльності. Усе починається з учителя, з його вміння організувати з учнями педагогічно доцільні відносини як основу творчого спілкування.

Найголовніші якості педагога не обмежуються знанням свого предмета. Він – умілий комунікатор. Комунікативна поведінка педагога, заснована на його коректності, вимогливості до себе й учнів, стимулює пізнавальний інтерес, мотивацію процесу навчання. Продуктивна комунікативна поведінка сприяє створенню в процесі навчання ділової атмосфери, налаштовує на взаємодію, ритмічність у роботі [4].

Через безпосереднє спілкування педагога з учнем здійснюється найголовніше в педагогічній діяльності – вплив особистості на особистість. У зв’язку з цим комунікативні здібності та вміння педагога набувають ролі професійно значущих. Ефективність професійно-педагогічного спілкування викладача залежить від рівня сформованості його комунікативної культури, що особливо необхідно при підготовці майбутнього вчителя сільської школи.

Аналіз вітчизняної та зарубіжної науково-педагогічної літератури свідчить, що питання педагогічної комунікації вивчали за такими напрямами: теорія і методологія організації педагогічного спілкування, його зміст і функції в навчально-виховному процесі (Н.П. Волкова, А.С. Нісімчук, О.С. Падалка, Н.Ю. Бутенко). Аналіз практики майбутніх вчителів молодших класів, опитування студентів, засвідчило, що в майбутніх педагогів недостатньо розвинені навики професійно-педагогічної комуікації, уміння формулювати ціль майбутньої діяльності та обгрунтовувати її доцільність, невміння налагоджувати контакти з учнями, формулювати різні комунікаційні ситуації.

Інформаційна революція в усьому світі призводить до того, що вчителю доводиться безпосередньо спілкуватися з різними за фахом людьми, використовуючи вербальні та невербальні засоби комунікації, вступати в опосередкований комп’ютерними засобами комунікації діалог з віртуальними партнерами, здійснювати пошук необхідної інформації у всесвітній мережі Інтернет. У зв’язку з цим у навчально-виховному процесі ВНЗ активізуються дослідження з вивчення особливостей підготовки майбутніх фахівців, здатних до вирішення сучасних проблем комунікації (А. Алексюк, С. Архангельский, Н. Боритко, Н.П. Волкова, С. Броннікова, І. Богданова, І. Гапійчук, Л. Гапоненко, О. Грейліх, В. Гриньова, В. Зінкевічус, І. Зязюн, В. Кан-Калик, А. Капська, Н. Морзе, В. Пасинок, Л. Рувинський, А. Фурман, Р. Хмелюк та ін.). Проте науковці не виявили однозначних поглядів і не досягли згоди у вирішенні питання щодо технологічного забезпечення підготовки майбутніх учителів до здійснення педагогічної комунікації. Також ми не знайшли загальновідомих і загальновизнаних технологій, які б гарантували досягнення поставлених цілей у підготовці майбутніх учителів до професійно-педагогічної комунікації.

У зв’язку з демократизацією суспільних відносин постійно зростає вимогливість сучасної людини до характеру міжособистісного спілкування. Для майбутнього педагога початкових класів компетентність у сфері спілкування є професійною вимогою.

В Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини у складі дисципліни «Методика навчання математики в початковій школі» читається курс «Сучасні комунікаційні технології». В межах курсу студенти вивчають основні закономірності побудови навчального процесу, методи і форми органцізації навчальних занять з предмету, знайомляться з високоефективними комунікаційними технологіями, зокрема, інтерактивними технологіями навчання. На лекціях та семінарських заняттях з курсу «Сучасні комунікаційні технології» розглядаються види теоретичного навчання учнів, форми практичного навчання, комбінація різних форм організації навчальних занять і можливості використання комунікаційних технологій на заннятях з використанням інноваційних технологій.

Навчальний курс надає інформацію про психологічну природу та технологію спілкування у різних сферах діяльності людини, зокрема у ділових, сімейних, педагогічних, побутових стосунках. Комунікативний процес розглядається з позиції історичних тенденцій його розвитку, теорії ролей, трансактного аналізу, теорії конфліктів та інших точок зору. Широко використовуються дані сучасних психологічних та педагогічних досліджень, новітня вітчизняна та зарубіжна література. Формами роботи є лекції, практичні заняття, виступи студентів з повідомленнями з різних тем навчального курсу, в яких центральне місце відводиться життєвим спостереженням студентів та їх вмінню науково аналізувати комунікативні ситуації.

Студенти повинні знати:



    • особливості, функції, структуру та стилі педагогічного спілкування;

    • типи, види міжособистісних стосунків;

    • мовні стратегії успішного спілкування;

    • особливості вербальної та невербальної комунікації;

    • правила психолого-педагогічного спілкування;

    • стадії міжособистісного розуміння.

Студенти повинні вміти:

    • створювати дружню, комфортну атмосферу спілкування;

    • використовувати механізми взаємовпливу;

    • застосовувати технології успішності спілкування;

    • адекватно інтерпретувати поведінку інших людей, переходячи від оцінювання до суто розуміння;

    • долати бар’єри та ускладнення спілкування;

    • бачити ситуацію очима партнера (рефлексія);

    • сприймати почуття іншої людини як власні (емпатія).

Найважливішим завданням цього курсу є набуття практичних умінь у діловому, педагогічному спілкуванні, таких як:

  • уміння успішно виступати перед аудиторією;

  • уміння переконувати співрозмовника;

  • уміння ефективно говорити й слухати співрозмовника;

  • уміння правильно подати себе;

  • уміння вибирати правильний стиль спілкування;

  • уміння захищатися від маніпуляцій співрозмовника;

  • уміння орієнтуватися в особливостях партнера за допомогою невербальних засобів спілкування;

  • уміння вести дискусію, переговори;

  • уміння вирішувати конфліктні ситуації і багато чого іншого.

Для цього використовуються вже відомі багатьом інтерактивні технології навчання. Так як серед усіх сучасних технологій навчання найбільш ефективними, з нашої точки зору, є інтерактивні, які передбачають діалогічність, діяльнісно-творчий характер, підтримку індивідуального розвитку дитини, надання їй самостійності в прийнятті рішень, творчості, вибору змісту й способу навчання та поведінки. Можна сказати, що саме інтерактивні технології навчання здатні забезпечити особистісно-орієнтовану освіту.

Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної, позитивної взаємодії всіх студентів. Відбувається колективне, групове, індивідуальне навчання у співпраці, коли викладач і студенти – рівноправні суб’єкти навчання. В результаті організації навчальної діяльності за таких умов в аудиторії створюється атмосфера взаємодії, співробітництва, що дає змогу вчителеві стати справжнім лідером дитячого колективу. Організація інтерактивного навчання передбачає використання дидактичних і рольових ігор, моделювання життєвих ситуацій, створення проблемної ситуації. Вирішення певних проблем відбувається переважно в груповій формі. Але не слід плутати інтерактивне навчання з груповими формами роботи, які компенсують всі недоліки фронтальної та індивідуальної роботи. Групова форма роботи передбачає навчання однією людиною групи студентів.

Інтерактивні технології передбачають організацію кооперативного навчання, коли індивідуальні завдання переростають у групові, кожний член групи вносить унікальний вклад у спільні зусилля, зусилля кожного члена групи потрібні та незмінні для успіху всієї групи. Для роботи за інтерактивними технологіями вчителеві необхідно змінити свої особисті підходи до навчання, а в учнів у такому разі повністю змінюється життя в класі. Тому для роботи за даними технологіями викладачу необхідна певна підготовка(дидактична, моральна) та студентам, як і викладачу, треба звикнути до них. Свою роботу викладачу слід починати з простих інтерактивних технологій – робота в парах, малих групах – і переходити до більш складних. Коли у викладача й студентів з’явиться досвід подібної роботи, то заняття проходитимуть набагато легше, цікавіше, а підготовка до них не забиратиме багато часу.

Крім того, використання інтерактивних методів дозволяє реалізувати ідею співробітництва тих, хто навчає і тих, хто навчається, вчить їх коструктивній взаємодії, сприяє оздоровленню психологічного клімату на занятті, створює доброзичливу атмосферу, вчить правильно висловлювати свої думки та створює ситуації позитивного викладу матеріалу.

Наприклад. Метод «ПРЕС» Технологію «Метод ПРЕС» можна запропонувати до будь-якої проблеми за умови дотримання чотирьох етапів:


  • висловіть свою думку, поясніть у чому полягає ваша точка зору(починаючи зі слів: я вважаю, що…).

  • поясніть причину виникнення цієї думки, тобто на чому ґрунтуються докази(починаючи зі слів: оскільки…).

  • наведіть приклади, додаткові аргументи на підтримку вашої позиції, а також факти, що демонструють ваші докази (…наприклад…).

  • узагальніть свою думку (зробіть висновок, починаючи зі слів: Отже, таким чином…).

Коли студенти засвоять «Метод ПРЕС» та його етапи, можна використовувати його на всіх уроках у початкових класах, оскільки це привчає студентів до мислення. «Метод ПРЕС» – застосовують при обговоренні вправи. Фактично студентам потрібно виконати чотири етапи при виконанні вправ. Цей метод сприяє виробленню і формуванню студентами аргументів, правильно висловлювати свої думки стосовно даного питання.

На дошці під час вивчення «Методу ПРЕС» повинна бути таблиця з написами:



  • я вважаю, що…;

  • тому, що…;

  • наприклад…;

  • отже, таким чином….

Використання методу «навчаючи – вчуся», розвиває не тільки комунікативні здібності, а й пам’ять.

На кольорових аркушах паперу надрукований текст. Кольорові смужки роздаються студентам. Вони їх опрацьовують таким чином:



    1. Прочитай свій текст.

    2. Знайди учасника зі смужкою такого ж кольору.

    3. Розкажіть один – одному свою інформацію.

    4. Збирайтесь не більше двох осіб.

Краще коли завчасно студенти будуть ознайомлені з правилами, вивісивши їх на дошці. Обговорення та аналіз проведеного заняття краще використовуючи метод «Мікрофон». Наприклад:

    • Мене звати…;

    • На минулому занятті я дізнався (-лась)…;

    • Сьогодні я хочу зрозуміти…

Обов’язково провести рефлексію: які думки, почуття у вас викликала вправа? Навіщо ми це робили?

Для успішного проведення занять за інтерактивними технологіями необхідно дотримуватись певних правил і структури інтерактивного заняття.

Заняття за інтерактивними технологіями проводяться обов’язково в колі, щоб усі учасники навчального процесу (і викладач у тому числі) могли бачити один-одного. Ні в якому разі не можна допускати, щоб хтось знаходився за колом, був стороннім, чужим, не брав участі у роботі.

Всі учасники заняття повинні бути позитивними (так краще сприймається і засвоюється інформація). Тому так важливо у спілкуванні обходитись без частки «не», старатись замінити її на інше слово. Наприклад: «не перебивати один-одного» – «бути толерантними». Учасники повинні намагатись уникати слова «розподілятись», «розділитись», краще застосовувати слово «Об’єднуватись» у пари трійки, групи. Таким чином ми закладаємо здатність учасників до об’єднання, до праці «разом».

Все, що пропонують учасники навчального процесу, має бути прийняте і обговорене. Не давайте оцінки у вигляді «правильна відповідь», «неправильна відповідь», «добре», «погано». Викладач на занятті лише допомагає опанувати інформацію аудиторії і прийняти власні рішення, висновки. Обов’язково стежте за тим, щоб хтось не залишився поза увагою, не брав участі в обговоренні.

Отже, підготовка студентів за інтерактивними технологіями навчання позитивно впливає на формування вербальної комунікації. Саме завдяки інтерактивним методам навчання студенти можуть розігрувати різні життєві ситуації, які часто виникають при перших роках викладання в школі. Разом з цим студенти набувають знань засобами інтерактивного навчання, спочатку теорія, методика, потім написання курсових, дипломних, магістерських робіт і завершують своє навчання – педагогічною практикою.

Таким чином формування педагогічної комунікації у майбутніх вчителів початкових класів через застосування інтерактивних технологій навчання є необхідною передумовою для створення успішного та ефективного начального процесу та, дає змогу розкрити сутність комплексної підготовки майбутнього вчителя початкових класів до процесу навчання.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   24


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка