Психолого-педагогічні проблеми



Сторінка19/24
Дата конвертації15.04.2016
Розмір4.82 Mb.
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   24
2. Вибір тем і відбір навчального матеріалу у відповідності до найбільш актуальних, зрозумілих проблем, які визначають СР, і, з одного боку, викликають схвильованість учнів, а з іншого – є предметом їхньої турботи, пошуком особистих і колективних шляхів розв’язання проблеми. Турбота або інформація про що-небудь, що непокоїть виступають як мотивація учнів до власної дії. Отже, учні черпають мотивацію до навчання з внутрішнього бачення того, в якому середовищі й суспільстві вони прагнуть жити, а не зі страху перед наслідками екологічних проблем.
В нашому досвіді серед тем, що були відібрані вчителями і учнями під час апробації окремих частин курсу, такі:
  • СМІТТЯ – вивчаємо проблеми сміття в нашому домі та шукаємо шляхів для їх вирішення
  • ВОДА – вимірюємо власні витрати води та намагаємось скоротити їх
  • ПОКУПКИ – знайомимось з тим, що і як ми купуємо, перетворюємось на мудрого покупця
  • ЕНЕРГІЯ – досліджуємо енерговитрати в сімї та школі, починаємо економити енергію
  • СТОСУНКИ – шукаємо та випробуємо шляхи гармонізації своїх стосунків з оточуючими

  • ЗДОРОВ’Я – вчимося бути здоровими та дбати про здоров’я близьких

  • РОСЛИНИ – піклуємось про рослини в домі та навколо.

Формат курсу дозволяє доповнювати його новими темами. На наш погляд, найбільш актуальними сьогодні є демократичне життя в громаді, персональні фінанси, права людини та ін.

3. Систематична постановка учнями і вчителем запитань: запитання у навчанні переважають над відповідями. Це необхідно, оскільки сьогодні, як пише М. Меллманн «Ми знаємо доволі багато про характеристики суспільства стійкого розвитку, але практично нічого про те, як стійке суспільство може функціонувати на такий перенаселеній планеті. Іншими словами, ми знаємо дуже мало про місце, якого ми хочемо дістатись...» Крім того, постановка перед учнями питань спонукає їх до пошуку відповіді – здобування знань. Маючи знання, отримані самостійно, вони більш готові до нових викликів і чергових дій.

4. Відкриття нового, дослідження, пошук інформації. Кожна тема курсу починається з дослідження власних звичок, власного стилю життя, яке проводиться за допомогою запитань, запропонованих у підручнику. Після цього учням пропонується також знайти інформацію щодо проблеми. Таке дослідження – це також спосіб ініціювати дискусію, учнівське обговорення, увійти в тему. Тільки щось здійснивши, учень зможе щось зрозуміти, а потім щось змінити. Основне запитання, на яке відповідають учні в результаті такого самодослідження, самовивчення: яким є мій власний вплив та вплив моєї родини на навколишнє середовище? Продовження досліджень у процесі вивчення теми уможливлює поступове усвідомлення учнями того, що «мої розумні дії принесуть користь не тільки природі, людству, але й мені особисто.

5. Формулювання наміру, запрошення до постановки індивідуальних і групових цілей. На основі дослідження і виникнення бажання діяти у напрямі бажаних змін, учні формулюють наміри, проводячи в екокомандах обговорення щодо обраних дій. Таке формулювання є важливим з точки зору самостимуляції, посилення мотивації учня. Коли наміри учнів сформульовані і висловлені, вчитель має запросити їх до постановки ясних і чітких цілей. Сам він також завжди доводить до учнів власні цілі і наміри на кожному етапі навчання.

6. Реалізація пробних дій. У процесі вивчення курсу учні запрошуються до виконання пробних дій у напрямі стійкого розвитку. Подібні дії є досить прості й пояснені у підручнику з певним почуттям гумору. Наприклад, дія «Думай, перш ніж купуєш» запрошує учня: «Перед тим, як Ти маєш купувати щось або вирішити купити – запитай сам у себе: Чому я цього хочу? Чи можу я бути щасливим, якщо я куплю щось менш шкідливе для планети? Спробуй хоча б один день обходитись без покупок».

7. Зворотній зв’язок. Методика курсу передбачає постійне отримання учнями зворотнього зв’язку щодо їхніх дій і думок від однокласників і вчителя у процесі роботи в малих групах та загальнокласного діалогу. Інформація про результати та значення попередніх дій створює мотивацію для наступної дії для стійкого розвитку. Наочність цих результатів укріплює піклування про людей і довкілля. У цьому процесі вчитель виконує роль майстра, який демонструє приклад поведінки й стимулює в учнів розвиток мислення і мотивації.

8. Запрошення. Оскільки діяльність учнів під час ОСР більшою мірою самостійна, то вчитель не може наказувати їм щось чи тиснути на них. Він намагається пробудити власну активність учнів, їх внутрішню силу і натхнення на дії. Він запрошує учнів до отримання персонального досвіду та експериментування, до надання та отримання зворотнього зв’язку, до взаємо підтримки і взаємо навчання.

9. Повторення окремих елементів. В методиці курсу присутні кілька постійно (у кожній темі повторюваних елементів, серед яких:



  • безперервне коло: вибір дії – дослідження (пошук інформації – дії), отримання результатів

  • низький поріг складності (кожен з учнів обирає доступне для себе), маленькі кроки

  • командна робота (базова модель для дій учнів в курсі – співпраця), інтеркультурна співробітництво.

10. Законність того, що зроблено. Цей принцип означає, що все, що зроблено має бути закріплено в державній системі освіти, прийнято на державному рівні, має поширюватись офіційно. Отже запровадження тої чи іншої освітньої інновації можна вважати завершеним лише за умов її прийняття відповідними органами керівництва освітою, що може забезпечити більшу фінансову і організаційну стабільність в умовах пострадянського простору. Так само треба пам’ятати про необхідність оприлюднення всіх отриманих результатів.

Що відбувається сьогодні?

Вже сьогодні можна сказати, що апробація курсу пройшла успішно, це означає не сказати нічого. Його успіх перевищив всі очкування. Сьогодні цей курс за вибором викладається більше ніж у 150 школах України.

Продовженням проекту з освіти для стійкого розвитку (ОСР) в Україні «Екодемія», став проект «освіта для стійкого розвитку в дії», що розпочався у вересні минулого року. Основною метою нового проекту є поширення ідей стійкого розвитку в Україні через розробку і запровадження нових освітніх матеріалів у загальноосвітні навчальні заклади. В ході проекту протягом січня-травня 2010 року у восьми областях України, які беруть участь у проекті відбулось більше 20 тренінгів вчителів (майже 500 учасників). На цих тренінгах вчителі Харьковської, Миколаївської, Київської, Донецької, Житомирської, Тернопільської, Черкаської областей та АР Крим отримали підготовку до викладання у 8 класі курсу за вибором «Уроки для стійкого розвитку». Більшість з тих, хто пройшли навчання, отримавши безкоштовні підручники для учнів і посібники для вчителів, вирішили за домовленістю з адміністрацією шкіл у наступному році розпочати викладання цього курсу (або запровадити його у вигляді факультативу чи гуртка).

Школи, які у 2010/2011 році розпочнуть викладання «Уроків для стійкого розвитку», зможуть протягом наступних двох років проекту стати опорними і запровадити у себе цілісну систему освіти для стійкого розвитку.

У плані проекту передбачено розробити:


  • нові освітні матеріали для 3–4 класів початкової школи з виданням навчального посібника для учнів і методичного для вчителів,

  • методичні рекомендації для класних керівників і вчителів для 5–6–7 класів для запровадження елементів ОСР на виховних годинах і позакласних заходах;

  • новий курс за вибором як складову допрофільної підготовки учнів у 9-му класі.

Для розробки матеріалів у лютому 2010 року було створено авторський колектив під керівництвом докт. пед. наук, проф. О.Пометун, до складу якого увійшли вчені Національної Академії педагогічних наук України, вчителі та експерти. Всередині авторського колективу виокремлено 3 групи авторів, які розроблятимуть відповідно матеріали для початкової школи, середніх класів і 9-го класу.

Остаточний варіант матеріалів, підготовлений для апробації, протягом цього навчального року експериментуватимуть більше 80 вчителів.

Залучення учнів до ОСР дає набагато більше, ніж просто захоплення цим предметом, воно надає їм засоби та інструменти, що вони потребують для досягнення успіху в багатьох інших сферах, впевненість, що у них, у країни і у планети є майбутнє. Без максимального поширення ідей стійкого розвитку та запровадження їх у нашу школу сьогодні неможливо серйозно говорити про подальший розвиток української освіти.

Олександра Шиман
ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ІНФОРМАТИЧНОЇ

ПІДГОТОВКИ МАГІСТРІВ-ПЕДАГОГІВ З УРАХУВАННЯМ

ВИМОГ БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ
Процес європейської інтеграції дедалі помітніше впливає на всі сфери життя нашої держави, не оминув він і вищої освіти. Відтак, Україна чітко визначила орієнтири на входження в освітній та науковий простір Європи, здійснює модернізацію освітньої діяльності в контексті європейських вимог, щораз наполегливіше працює над практичним приєднанням до Болонського процесу.

Ще в середині 90-х років було запроваджено ступеневу структуру підготовки фахівців. Ступеневість вищої освіти полягала у здобутті різних освітньо-кваліфікаційних рівнів на відповідних етапах (ступенях) вищої освіти. Виходячи зі структури вищої освіти її перший ступінь передбачав здобуття вищої освіти освітньо-кваліфікаційного рівня «молодший спеціаліст», другий – «бакалавр» (базова вища освіта), третій – «спеціаліст», «магістр» (повна вища освіта).

Відтоді висловлювалися різні пропозиції щодо удосконалення схеми побудови ступеневої вищої освіти. Найкращим варіантом є органічне поєднання принципів вітчизняної та світових структур вищої освіти.

Починаючи з 1998 року, європейське освітнє співтовариство активно консолідується задля реалізації освітньої концепції Болонського процесу. Численні різнорівневі зустрічі, робочі наради, конференції країн-учасниць Болонського процесу дозволили сформулювати ряд ключових позицій [1, с. 129] щодо створення єдиного європейського освітнього та наукового простору. Найбільш актуальні для освітянської спільноти перші дві позиції:

1. Пропонується двоступенева система освітньо-кваліфікаційних рівнів за схемою бакалавр (не менше 3-х років) та магістр – два роки навчання. Перший етап в академічному плані повинен повністю забезпечити доступ до другого – підготовки магістрів.

2. Пропонується запровадити в усіх національних системах освіти технологію обліку трудомісткості навчальної роботи у кредитах.

Стратегічне спрямування розвитку освіти України, завдання, які ставляться перед вищою освітою, та практичні кроки з її розвитку, вдосконалення організації та змісту, інформатизація та впровадження інноваційних освітніх технологій спрямовані на комплексну інтеграцію вітчизняної вищої освіти з європейською, що сприятиме ефективному та швидкому досягненню основних цілей Болонського процесу. Поряд з загальними організаційними заходами важливою проблемою є змістове наповнення роботи студентів і викладачів з комп’ютерною підтримкою. Однією з основних форм діяльності в цьому напрямку є загальна комп’ютерна підготовка студентів. Неперервність такої підготовки здійснюється за рахунок наскрізної системи навчання та використання комп’ютерної техніки. В університетах на всіх непрофільних факультетах повинен читатися курс «Сучасні інформаційні технології у навчальному процесі». На випускних курсах усіх факультетів повинен читатися курс «Використання СІТ у фаховій діяльності». Обов’язковим є використання ПК та Інтернету для виконання ІНДЗ [1, с. 247].

З 2005–2006 навчального року у Бердянському державному педагогічному університеті впроваджується кредитно-модульна система організації навчального процесу. У зв’язку з цим нагальною потребою постала адаптація структури і змісту комп’ютерних курсів до вимог кредитно-модульної системи. Для реалізації поставлених завдань автором цієї публікації були розроблені робоча програма і навчальний посібник [2] з грифом Міністерства освіти і науки України (лист № 14/18–Г–2812 від 23.12.2008 р.) для комп’ютерної підготовки фахівців гуманітарної освіти освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр». У 2010–2011 навчальному році за кредитно-модульною системою будуть навчатися магістри напряму підготовки «Педагогічна освіта». Тому до початку навчального року слід було розподілити матеріал комп’ютерного курсу для магістрів-педагогів на змістові модулі та розробити систему їх оцінювання. Метою даної статті є характеристика розробленого автором комплексу навчально-методичного та індивідуально-технологічного забезпечення навчання дисципліни «Інформаційні технології в освіті» магістрів педагогічного напряму в умовах кредитно-модульної системи.

Згідно з характеристикою відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня [1, с. 255], магістр – це освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі попередньої кваліфікації здобув поглиблені спеціальні уміння та знання інноваційного характеру, має певний досвід їх застосування та продукування нових знань для вирішення проблемних професійних завдань у певній галузі. Магістр-педагог повинен мати широку ерудицію, фундаментальну наукову базу, володіти методологією наукової творчості, сучасними інформаційними технологіями, методами отримання, обробки, зберігання і використання навчальної інформації, бути спроможним до творчої науково-педагогічної діяльності. Його інформаційно-педагогічна підготовка передбачає вивчення основ інформатики, новітніх інформаційних технологій, методик їх застосування у навчальному процесі.

На підставі вищенаведеного важливого значення набуває задача формування у магістрів-педагогів повного і цілісного представлення про місце інформаційних технологій у навчально-виховному процесі, яке відбувається в ході засвоєння ними курсу «Інформаційні технології в освіті». Хронологічно цей курс вивчається після того, як майбутні педагоги пройшли курси психології, педагогіки та засвоїли матеріал з предметних методик. Психолого-педагогічна та методична підготовка магістрів забезпечує розуміння загальних принципів і методів організації навчально-виховного процесу та обумовлює зосередження уваги на особливостях, що притаманні використанню інформаційних технологій для підтримки навчально-пізнавальної діяльності як вчителів, так і учнів. Курс «Інформаційні технології в освіті» для магістрів базується на знаннях і вміннях, отриманих ними внаслідок вивчення базового курсу інформаційних технологій на освітньо-кваліфікаційному рівні «бакалавр». Повноцінна комп’ютерна підготовка майбутніх педагогів може бути реалізована тільки за рахунок наскрізної системи навчання і повинна складатися з інваріантної частини, загальної для всіх гуманітарних спеціальностей вищого педагогічного навчального закладу, та варіативної частини, обумовленої потребами і можливостями часткових методик навчання дисциплін відповідної спеціалізації. Тому в загальній комп’ютерній підготовці магістрів-педагогів слід виділити наступні основні напрямки:



  • закріплення сталих практичних навичок роботи з комп’ютером (рівень користувача);

  • глибока загально-методична і частково-методична прикладна підготовка майбутніх вчителів;

  • практичне використання програмних засобів загального призначення (інваріантна частина комп’ютерної підготовки вчителя);

  • вивчення і практичне використання програмних засобів навчального призначення за напрямами (варіативна частина комп’ютерної підготовки вчителя-предметника);

  • розгляд методів навчання, орієнтованих на застосування інформаційних технологій (інваріантний компонент, загальний для всіх шкільних дисциплін, та варіативна складова, властива кожній частковій методиці навчання окремої дисципліни).

Оскільки методологія навчання, наукової та виховної роботи у ВНЗ на даний час полягає в переорієнтації всіх видів робіт з суто лекційно-інформативних на індивідуально-диференційовану, особистісно-орієнтовану форму, потрібні нові підходи до організації навчання та самоосвіти студентів, необхідне впровадження аналогічного принципу оцінювання їх знань, що повинно знайти відображення у всіх складових навчально-методичного комплексу забезпечення дисциплін.

Згідно з Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах передбачено, що до навчально-методичного комплексу дисципліни входять робоча навчальна програма, конспекти лекцій, методичні вказівки до виконання лабораторних та самостійних робіт, документація до контролю (питання, завдання, критерії оцінювання знань студентів) тощо.

Адаптація робочої програми навчальної дисципліни «Інформаційні технології в освіті» до стандартів Болонського процесу мала свої особливості. В умовах кредитно-модульної системи весь матеріал, що вивчається, розбивається на модулі, де чітко визначається базовий об’єм знань, який отримує студент під час аудиторних занять, та об’єм знань, який повинен отримати студент самостійно. При складанні робочої програми слід було враховувати динамічність змін предметної сфери інформаційних технологій, новітні педагогічні інновації, а також фахову специфіку відповідних спеціальностей магістрів-педагогів. Також при визначенні наповненості змістових модулів бажано було орієнтуватися на тематичне спрямування міжнародної освітньої ініціативи «Intel®Навчання для майбутнього» [3], яка пропонує світовий досвід успішного надання освітянам навичок ефективного використання інформаційно-комунікаційних та кращих інноваційних педагогічних технологій і рекомендована МОН для включення її елементів в систему підготовки майбутніх вчителів будь-якого профілю.

Вважаємо обов’язковим ознайомлення магістрів-педагогів з робочою програмою, бо саме цей документ розкриває структурно-логічне місце дисципліни в загальному навчальному процесі підготовки фахівців; сприяє формуванню цілісної картини навчання; показує розподіл загального обсягу програмового матеріалу за змістовими модулями, а також за формами навчання та видами занять; містить перелік ключових положень; взагалі формує культуру роботи з освітянською нормативною документацією.



Навчальний матеріал дисципліни «Інформаційні технології в освіті» структурований за модульним принципом і складається з шести змістовних модулів (108 годин загального навчального навантаження – 3 кредити за шкалою ECTS). Зміст програмного матеріалу представлено в табл. 1.
Таблиця 1
Загальний навчально-тематичний план дисципліни




Назва модуля

Лекцій

(год)

Лабор. роб.

(год)

Самост. роб.

(год)

1.

Створення дидактичних посібників з використанням текстового, табличного і графічного середовищ MS Word.

2

6

10

2.

Створення інформаційних навчальних посібників у середовищі MS Publisher.

2

6

10

3.

Створення мультимедійного навчальних посібників у середовищі MS PowerPoint.

2

6

10

4.

Робота з ППЗ навчального призначення по педагогічним спеціальностям.

2

6

10

5.

Ведення комп’ютерного моніторингу успішності з використанням електронної таблиці MS Excel.

2

6

10

6.

Проектування тестів різних типів в комп’ютерних середовищах.

2

6

10

Всього

12

36

60

Важливим елементом методичного забезпечення дисципліни «Інформаційні технології в освіті» є конспект лекцій. Сучасний стан інформаційного забезпечення звів суть лекцій до консультативно-оглядового окреслення проблеми та аналізу можливих напрямів її вирішення. Автор в своїх попередніх роботах вже приділяла увагу психолого-педагогічним аспектам підготовки і проведення лекційних занять в умовах навчання за кредитно-модульною системою (з використанням друкованого та мультимедійного конспектів лекційного матеріалу).

Для організації раціональної практичної діяльності магістрам пропонується навчальний посібник [2], що включає в себе весь необхідний матеріал для виконання лабораторних і самостійних робіт. Так як усі світові та пропоновані останнім часом національні стандарти за основу навчання беруть самостійну, творчу роботу того, хто навчається, тож при кредитно-модульній організації навчального процесу значна увага повинна приділятися організації, проведенню самостійної роботи магістрів. В навчальних планах спеціальностей все чіткіше реалізується тенденція до скорочення аудиторних годин та збільшення кількості годин, які відводяться на самостійну роботу (50 60 % навчального плану). Традиційно вважається, що студент у цей час повинен опрацьовувати конспекти лекцій, матеріали до тем, запланованих на практичні заняття, виконувати графічні та розрахункові завдання, готувати реферати. Останнім часом форми такої роботи урізноманітнилися пошуком інформації в мережі Інтернет, виконанням завдань на комп’ютері. Однак у цих випадках маємо справу з виключно інформаційно-пошуковими формами роботи. Творча, наближена до особистісного осмислення і узагальнення робота можлива лише як результат організації самостійного навчання з обов’язковою присутністю в ній цілепокладання та його досягнення за допомогою ефективних схем самоосвіти. Крім того, така робота повинна бути індивідуалізованою з урахуванням рівня творчих можливостей студента, його навчальної активності, інтересів, тому для оптимізації самостійної роботи студентів потрібні нові її форми. Пошук практичної реалізації такого принципу навчання привів до ідеї використання індивідуальних навчально-дослідних завдань (ІНДЗ), що є видом самостійної роботи студента навчально-дослідного чи проектно-конструкторського характеру, яке виконується у процесі вивчення програмного матеріалу навчального курсу і завершується складанням підсумкового іспиту з даної навчальної дисципліни [1, с. 245]. Метою ІНДЗ є самостійне вивчення частини програмового матеріалу, систематизація, узагальнення, закріплення та практичне застосування знань студента з навчального курсу. По змісту ІНДЗ – це завершена практична робота в межах навчальної програми курсу, яка виконується на основі знань, вмінь та навичок, одержаних у процесі лекційних, лабораторних та самостійних занять, охоплює декілька тем або зміст навчального курсу в цілому.

Також важливо підкреслити, що в умовах кредитно-модульної організації навчального процесу особливого значення набуває об’єктивне і своєчасне оцінювання кожного позитивного результату навчально-пізнавальної діяльності студентів та відповідне стимулювання їх до систематичних активних дій.

Різноманітність виконуваних інтелектуальних операцій, застосування інтегрованих знань, підвищення ролі самостійної роботи студентів у процесі створення комп’ютерного дидактичного забезпечення вказують на доцільність використання методики навчальних проектів при організації контролю засвоєння магістрами дисципліни «Інформаційні технології в освіті». Основною цінністю проектної системи навчання є те, що вона орієнтує студентів на створення єдиного навчального продукту, а не на просте репродукування певних знань. Метод проектів завжди припускає розв’язування деякої проблеми, яка передбачає, з одного боку, використання різноманітних методів, засобів навчання, а з іншого, інтегрування знань, умінь з різних галузей науки, методики, технології, творчих галузей.

Освітній проект – це форма організації навчання та контролю його результатів, яка передбачає комплексний характер діяльності магістрів на одержання освітньої продукції за певний проміжок часу, в нашому випадку, за весь навчальний курс, та цілком відповідає ідеї використання індивідуальних навчально-дослідних завдань (ІНДЗ).

Специфіка такої організації навчально-пізнавальної діяльності магістрів-педагогів полягає в тому, що в процесі її реалізації здійснюється досягнення як навчальних цілей (розширення і поглиблення теоретичної бази знань студентів, надання результатам практичної значущості, їх придатності та застосовності до розв’язування професійних проблем, диференціацію навчання у відповідності до нахилів і здібностей студентів), так і науково-дослідних (орієнтація майбутніх учителів на поєднання навчально-виховної роботи з науковими пошуками і на усвідомлення вчительської роботи як наукової діяльності). Під час виконання проектних завдань студенти самостійно знайомляться з додатковою навчальною та методичною літературою, відомостями з інших джерел, зокрема з Інтернету, вчаться здійснювати пошук потрібних інформаційних ресурсів (комп’ютерних енциклопедій, навчально-ігрових програм тощо), аналізувати та критично оцінювати їх.

Та ж проектна методика є основою міжнародної програми «Intel®Навчання для майбутнього». Головна ідея цієї освітньої програми полягає в створенні вчителями власних портфоліо – комплектів інформаційних, дидактичних і методичних матеріалів для підтримки навчального процесу, розроблених з використанням комп’ютерних технологій.

Теми проектів можуть добиратися магістрами самостійно з тематичних навчальних планів дисциплін, наприклад, по початковій школі – з математики («Вивчення нумерації чисел», «Додавання і віднімання», «Величини, їх вимірювання», «Елементи геометрії» тощо), природознавства («Жива і нежива природа», «Рослинний і тваринний світ», «Пори року» тощо), з іноземної мови («Алфавіт», «Нумерація», «Кольори», «Тварини» тощо), з образотворчого мистецтва, трудового навчання, музики і т.п.

Згідно вимог до структури портфоліо, комплекс навчально-методичних матеріалів в електронному вигляді до навчального проекту з обраної теми повинен містити:


  • конспекти уроків, які потрібно провести згідно з типовим календарним планом навчання відповідної дисципліни,

  • дидактичні матеріали (рисунки, структурні схеми, таблиці тощо),

  • роздаткові матеріали (картки з завданнями, пам’ятки і т.п.),

  • мультимедійні презентації,

  • навчальні публікації (бланк, бюлетень, буклет, брошура),

  • різнотипні завдання для контролю засвоєння матеріалу,

  • фрагменти з програмно-педагогічних засобів,

  • рекомендовану методику їх використання на традиційних уроках. Зокрема, необхідно вказати доцільність вибраного етапу уроку, метод подання навчального матеріалу (за допомогою проектора при фронтальній роботі з класом чи з монітору комп’ютера при індивідуальному підході, у друкованому вигляді тощо), форми контролю засвоєння знань і т.ін.

Поурочний план-конспект уроку за формою може бути довільним, але має відбивати: мету уроку, його структуру, методи, організаційні форми і засоби, які використовуватимуться на уроці, необхідний навчальний матеріал, домашні завдання. Дидактичні (роздаткові) матеріали оформлюють у вигляді окремих файлів з обов’язковим посиланням на них в тексті конспекту уроку. В подальшому бажано поєднання розрізнених файлів у єдиний електронний посібник з гіпертекстовою структурою (з перетворенням відповідних посилань у електронні гіперпосилання).

При проектуванні завдань для контролю засвоєння матеріалу за обраною темою магістри-педагоги отримують уявлення про форми оцінювання знань, а головне, про використання комп’ютера для організації перевірки знань, причому охоплюючи різні види оцінювання:



  • усне опитування (бесіда) і можливі засоби подання навчального матеріалу при цьому – друковані плакати, роздатковий матеріал, завдання на екрані, інтерактивній дошці тощо;

  • письмова (контрольна) робота, звичайна та різнорівнева, з можливостями підготовки завдань у друкованому вигляді з оформленням у вигляді колонок, таблиць, схем, а також у електронному поданні (можливо із застосуванням голосового супроводу);

  • тестування різних типів (вибір відповіді з набору запропонованих варіантів або фрагмента запропонованої графічної ілюстрації, встановлення відповідності, вписування відповіді у відповідне поле) і способів подання завдань (у друкованому чи в комп’ютерному варіанті).

При освоєнні інструментів комп’ютерного оцінювання студенти відпрацьовують навички роботи зі складними текстовими документами (шаблонами, таблицями, графікою), опановують технологію створення тестової програми в середовищі табличного процесора, знайомляться з програмами-оболонками для складання тестів, переглядають існуючі контролюючі програми для відповідної вікової категорії учнів.

Тож, відповідне методичне забезпечення навчання дисципліни «Інформаційні технології в освіті» магістрів педагогічного напряму згідно Болонських вимог сприятиме усвідомленню ними професійної й особистісної значимості оволодіння вміннями працювати з комп’ютером, а також забезпечить цільові настанови на використання цього універсального засобу навчання за профілем своєї майбутньої професійної та наукової діяльності.



Отже, в ході інформатичної підготовки магістрів-педагогів реалізуються два аспекти розширення та використання знань, вмінь і навичок майбутнього педагога в області інформаційних технологій та їх складових.

  • Продовження розпочатого в базовому курсі освоєння методів і прийомів у напрямку педагогічно доцільного застосування комп’ютера з відповідним програмним забезпеченням для підтримки профільних дисциплін по спеціальності.

  • Концентрована актуалізація цих знань і умінь у процесі розв’язування великої практичної задачі на матеріалі обраної предметної області з використанням комп’ютерного моделювання (робота над проектом).

Таким чином буде досягнута головна педагогічна задача – розвиток системного, професійного, технологічного і візуального мислення магістрів-педагогів в інтегрованому програмному середовищі.
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   24


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка