Психолого-педагогічні проблеми



Сторінка1/24
Дата конвертації15.04.2016
Розмір4.82 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   24


Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 32, 2010

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УМАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ПАВЛА ТИЧИНИ

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ

СІЛЬСЬКОЇ ШКОЛИ

НАУКОВИЙ ЗБІРНИК
ВИПУСК 34

Умань 2010



ББК 74.20я5


УДК 371 (06)

П 86 Науковий збірник. Випуск ХXXІV. Виходить 4 рази на рік.

Заснований у 2002 році. Засновник: Уманський державний

педагогічний університет імені Павла Тичини.

Реєстраційне свідоцтво КВ № 6291 від 04.07.2002 р.
Науковий збірник входить до нового Переліку фахових видань України

(Бюлетень ВАК України № 1, 2010 р.),

в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт

на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук

(постанова президії ВАК України від 16 грудня 2009 р., № 1–05/6)

Редакційна колегія:

Побірченко Н.С. (головний редактор), Коберник О.М. (заступник головного редактора), Бех І.Д., Бібік Н.М., Вашуленко М.С., Кічук Н.В., Кузь В.Г., Логачевська С.П., Мартинюк М.Т., Моляко В.О., Савченко О.Я., Сухомлинська О.В., Приходько Ю.О., Прошкуратова Т.С., Чепелєва Н.В., Якимчук Б.А.


Рецензенти:

Бех І.Д. – дійсний член АПН України, доктор педагогічних наук, професор;

Бібік Н.М. – дійсний член АПН України, доктор педагогічних наук, професор;

Пуховська Л.П. – доктор педагогічних наук, професор.
Рекомендовано до друку вченою радою

Уманського державного педагогічного університету


імені Павла Тичини

(протокол № 11 від 25 травня 2010 р.)
П 86 Психолого-педагогічні проблеми сільської школи : збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини / [ред. кол. : Побірченко Н.С. (гол. ред.) та інші]. – Умань :
ПП Жовтий О.О., 2010. – Випуск 34. – 304 с.
ББК 74.20я5
Науковий збірник призначений для докторантів, аспірантів, викладачів вищих навчальних закладів, усіх тих, хто цікавиться психолого-педагогічними проблемами сільської школи.
© Уманський державний педагогічний

університет імені Павла Тичини, 2010



© ПП Жовтий О.О., 2010




ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ

ПРОБЛЕМИ СІЛЬСЬКОЇ ШКОЛИ


Науковий збірник. Випуск ХХХІV. Виходить 4 рази на рік.

Заснований у 2002 році. Засновник: Уманський

державний педагогічний університет імені Павла Тичини.

Реєстраційне свідоцтво КВ № 6291 від 04.07.2002 р.




ЗМІСТ




ПІДГОТОВКА ВЧИТЕЛЯ ДО РОБОТИ В СІЛЬСЬКІЙ ШКОЛІ




Галина Коберник

Фахова підготовка вчителя в умовах освітнього середовища …………………….



7

Людмила Коваль

Cтупеневий характер технологічної підготовки майбутніх учителів
початкової школи
……………………………………………………………………..




13

Олег Комар

Продуктивна підготовка майбутнього вчителя іноземної мови ………………….



21

Вікторія Косенко

Педагогічне керівництво самостійною роботою молодших школярів
як складова підготовки майбутнього вчителя
……………………………………...




27

Оксана Кравчук

Показники результативності та рівні підготовки майбутніх учителів
до застосування сучасних інформаційних технологій
……………………………...




35

Віктор Махінов

Формування соціокультурної компетентності майбутніх
вчителів у контексті культурологічної парадигми освіти
та розвитку соціальних комунікацій
………………………………………………...



41

Ольга Музика

Роль творчої активності і самостійності у професійному становленні
майбутніх учителів образотворчого мистецтва
…………………………………..




49

Ірина Підлипняк

Проблема підготовки майбутніх педагогів в сучасній педагогічній
науці і практиці
……………………………………………………………………….




55

Любов Сугейко

Психолого-педагогічні передумови підготовки студентів педагогічного
факультету до проведення уроків читання у початковій школі
…………………..




61

Валентина Черній

Технології впливу на процес здоров’язбереження учнів початкової школи ……….



67

Олександра Шкуренко

Формування професійно-педагогічних комунікацій у майбутніх вчителів
початкових класів із застосуванням інтерактивних методів навчання
………….




74

ДИДАКТИКА, МЕТОДИКА, НОВІ

ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ




Алла Богуш

Формування музично-мовленнєвої компетенції у музично-мовленнєвій
діяльності дітей
………………………………………………………………………




80

Олександр Віла-Боцман

Засвоєння сучасної музичної мови в процесі роботи з навчальним
хором педагогічного університету …………………………………………………..




86

Катерина Воробйова

Рекомендації щодо реалізації експериментально-дослідницького
та прикладного компонентів методичної готовності вчителя
до навчання школярів стохастики
…………………………………………………...



93

Анатолій Кучер

Наукові підходи до вирізнення комунікативних умінь ……………………………...



99

Юрій Малієнко

Формування емоційно-оцінних суджень учнів на уроках всесвітньої історії …….



107

Інна Нагрибельна

Методика впровадження народознавчого матеріалу
в початковій школі як фактор соціокультурного розвитку
особистості (в аспекті проведення уроків читання)
………………………………



115

Оксана Онопрієнко

Портфоліо як засіб контролю результатів навчання учнів на засадах
компетентнісного підходу
……………………………………………………………




121

Тетяна Сивак

Технологія формування та розвитку музичних здібностей учнів
початкових класів на уроках музики
…………………………………………………




128

Леся Станчук

Інноваційні технології у підготовці майбутнього фахівця початкової школи …...



134

Тетяна Фадєєва

Методичні ресурси персонального комп’ютера у навчанні математики
молодших школярів
……………………………………………………………………




140

Ольга Хижна

Філософсько-синергетичний контекст підготовки майбутнього вчителя
до забезпечення основ мистецької освіти учнів початкової школи
……………….




147

Ірина Шевчук

Творчі підходи до розв’язування задач у початкових класах ……………………….



155

Krzysztof Juszczak

Primary education teachers’ professional preparation in the field
of information technologies
…………………………………………………………….




163

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ ВЧИТЕЛЯ Й УЧНЯ




Тетяна Болкун

Проблема професійного самовизначення особистості у сучасній психології …….



168

Ольга Василькова, Василь Васильков

Сенс життя як особистісний потенціал учителя у кризові періоди
його професійного розвитку
………………………………………………………….




175

Євген Верещак

Психологічні аспекти духовної допомоги довкіллю …………………………………



185

Тетяна Гринько

Християнські цінності в змісті психолого-педагогічних дисциплін ……………….



193

ВИХОВНА РОБОТА




Олена Ільченко

Українське меценатство: духовно-моральні аспекти ……………………………...



200

Тетяна Кочубей, Ольга Бутенко

Батьківська педагогіка В. Сухомлинського: виховання шанобливого
ставлення до матері
………………………………………………………………….




207

Світлана Мітягіна

Сюжетно-змістовна паралель «Овід – Христос» в романі Е. Войнич «Овід»
як засіб теологізації революційних поглядів автора
………………………………..




212

Іванна Парфанович

Релігійно-церковний вплив у попередженні і подоланні девіантної
поведінки дівчат шкільного віку
……………………………………………………...




218

СТОРІНКИ ІСТОРІЇ




Вікторія Гаснюк

Методика реалізації взаємодії угорських та українських мистецьких
традицій в музично-естетичному вихованні молодших школярів
…………………




225

Інна Лаухіна

Особливості впровадження релігієзнавчого компонента в школах
України та Франції: порівняльний аналіз
……………………………………………




233

Наталія Педан

Підготовка організаторів дитячого руху в Україні
(20–30-ті роки ХХ століття)
………………………………………………………...




242

Галина Фещенко

Самоосвіта як організаційна форма підготовки вчителів до
краєзнавчої роботи в школі (20–30-ті роки ХХ століття)
………………………..




247




ОСВІТА СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ І БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС




Олена Побірченко

Сучасні орієнтири підготовки майбутніх учителів
до професійної діяльності
…………………………………………………………….




253


Олена Пометун

Реалізація базових принципів освіти для стійкого розвитку
в школах України
………………………………………………………………………




260

Олександра Шиман

Особливості організації інформатичної підготовки магістрів-педагогів
з урахуванням вимог Болонського процесу
…………………………………………..




268

НАШІ АВТОРИ ………………………………………………………………………

276

АНОТАЦІЇ …………………………………………………………………………….

279

АННОТАЦИИ ………………………………………………………………………..

287

ANNOTATION ………………………………………………………………………..

296

ПІДГОТОВКА ВЧИТЕЛЯ ДО РОБОТИ

В СІЛЬСЬКІЙ ШКОЛІ



Галина Коберник
Фахова підготовка вчителя в умовах

освітнього середовища
Сучасне суспільство зацікавлене в тому щоб його члени були думаючими людьми, володіли творчим мисленням. Досягти поставленої мети можна, якщо ці риси формувати у людини зі шкільних років. Оскільки дитина переважну більшість часу проводить у школі, то відповідальність за розв’язання даної проблеми лягає на плечі вчителя.

Сучасний педагог-майстер має виховувати і навчати особистість школяра в умовах оновленого суспільства, сміливо переходити від процесу передачі знань до процесу навчання жити, при цьому створювати відповідне освітнє середовище, в якому учні, забувши про вчителя, могли самі аналізувати, критично ставитися до думки своєї і членів колективу та робити відповідні висновки. І все це робити толерантно.

Провідним завданням вчителя є творення такого освітнього середовище, в якому майбутній громадянин української держави готуватиметься сміливо вступити в доросле життя, вчитиметься жити і творити в гуманістичному громадянському суспільстві, виходити зі складних для нього ситуацій, боротиметься з труднощами; середовище, яке сприятиме соціалізації особистості дитини, формуванню соціального досвіду завдяки засвоєнню певної системи соціальних норм, ролей і культури, перетворення дитини на активного учасника соціального і культурного життя на основі взаєморозуміння і взаємодії членів суспільства.

Здійснення цього важливого завдання значною мірою залежить від запровадження у навчально-виховний процес особистісно орієнтованих освітніх технологій, які б змінили функцію вчителя, діяльність якого була б спрямована на створення умов для саморозвитку суб’єктів навчання, формування та розвитку їх потреб і здібностей. Такими продуктивними педагогічними технологіями, які б давали змогу підготувати особистість до активного життя в суспільстві і дозволяли б коректувати, збагачувати і поглиблювати та робити більш осмисленим її соціальний досвід, як показують результати досліджень, є інтерактивні технології навчання.

Саме в результаті використання педагогами інтерактивних технологій забезпечується досягнення атмосфери співробітництва, порозуміння й доброзичливості, створюються умови для найбільш ефективного формування в учнів умінь і навичок критичного мислення, розвитку творчого потенціалу і самореалізації особистості і на практиці реалізувати особистісно орієнтоване навчання.

Актуальність та недостатня розробленість даної проблеми зумовили вибір теми нашої статті.

Метою статті є розкриття ролі та місця інтерактивних технологій навчання у створенні ефективного освітнього середовища в процесі фахової підготовки вчителя.

Питанням професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя присвячено ряд праць А. Алексюка, І. Зязюна, Г. Балла, Н. Кузьміної, О. Мороза, Д. Ніколенко, В. Семиченко, С. Сисоєвої, А. Щербакової та ін. Розуміння суті готовності майбутніх педагогів до впровадження педагогічних технологій через розкриття механізмів свідомості, самосвідомості, самопізнання людини знаходимо у дослідженнях вітчизняних та зарубіжних учених М. Боришевського, І. Кона, О. Леонтьєва, С. Рубінштейна, Р. Бернса, К. Роджерса, Р. Штайнера та ін.

Проблема застосування інноваційних освітніх технологій, у тому числі й інтерактивних, цікавить багатьох науковців. Зокрема, дослідженню технологічного підходу в освіті присвячені праці К. Баханова, І. Беха, І. Дичківської, В. Дьяченка, І. Зязюна, М. Кларіна, О. Коберника, О. Падалки, О. Пометун, Л. Пироженко, О. Пєхоти, І. Якиманської та ін.

Методичні та методологічні основи інтерактивного навчання розкрито в працях В. Безпалька, М. Кларіна, І. Дичківської, О. Глотова, В. Дьяченка, О. Комар, І. Осадченко, О. Пометун, Л. Пироженко, Г. П’ятакової, Л. Роєнко, І. Шевчук та ін.

Переважна більшість науковців дотримуються єдиного погляду на трактування суті інтерактивних технологій навчання, які на їх думку передбачають реалізацію принципів гуманізації, демократизації, індивідуалізації за допомогою моделювання життєвих ситуацій, використання методів, що дають змогу створити ситуації пошуку, ризику, сумніву, успіху, протиріччя, переконання, співпереживання, задоволення чи смутку, аналізу та самооцінки своїх дій, спільне розв’язання проблем [3].

Суть інтерактивних технологій навчання полягає в тому, що навчальний процес організований так, щоб усі його учасники були залучені до процесу пізнання, мали можливість розуміти і рефлексувати з того приводу, що вони знають і думають.

Спільна діяльність учнів (студентів) у процесі пізнання, засвоєння навчального матеріалу в умовах інтерактивних технологій навчання, означає, що кожен робить власний внесок у вирішення проблеми, при цьому здійснюючи обмін знаннями, ідеями, способами діяльності. Це відбувається в атмосфері доброзичливості, підтримки, що дозволяє не тільки отримувати нові знання, а й розвиває власну пізнавальну активність, переводить її на вищі рівні кооперації та співробітництва. У загальному інтерактивне навчання полягає у співнавчанні, взаємонавчанні (колективному, груповому, навчання у співпраці), де студент і викладач, вчитель і учень є рівноправними суб’єктами навчання [5].

На думку дослідників інтерактивне навчання ефективно сприяє формуванню цілісної системи практичних умінь та навичок, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу [2].

В умовах інтерактивного навчання вчитель виступає у ролі організатора процесу навчання, під час якого моделюються реальні життєві ситуації, пропонуються проблеми для спільного вирішення, застосовуються рольові ігри. Інтерактивне навчання – це така організація пізнавальної діяльності, яка дозволяє реалізувати одне із головних завдань – створення комфортних умов навчання, за яких кожен учасник процесу відчуває свою інтелектуальну спроможність [6].

Процес підготовки майбутніх фахівців до роботи в школі вимагає оволодіння ними теорією і практикою застосування інтерактивних технологій та формування у них професійно важливих рис особистості вчителя. Можна сказати, що центральною ланкою системи підготовки вчителів має бути особистісно-зорієнтована підготовка майбутніх фахівців, яка інтегрує всі інші елементи цієї системи. Адже за умов використання традиційних методів навчання студент залишається об’єктом навчального процесу і це унеможливлює формування у нього професійної готовності (в її теоретичному, практичному, особистісному аспектах), розвинути необхідні для вчителя особистісні якості.

Досвід показує, що, продуктивність навчання, а значить і якість підготовки фахівців в системі вищої освіти, визначається тим, наскільки студенти активно включаються в процес навчання, стають суб’єктами засвоєння навчального матеріалу, є глибоко мотивованими і особисто зацікавленими в його вивченні. А це можливе за умови застосування таких технологій, які створюють сприятливе комунікативне педагогічне середовище, де майбутній учитель міг би здійснювати аналіз власної діяльності, самооцінку і погоджувати її з оцінкою інших. Як на думку науковців, таке середовище створюється за умов інтерактивного навчання, яке значно підвищує кість підготовки фахівців, оскільки результат навчання бачиться студентами не як привід отримання певної оцінки, не як підстава складання заліку чи іспиту, а як особистісне досягнення, індивідуальний шлях професійного становлення. В умовах такого середовища, в результаті безпосереднього усвідомленого включення студентів в навчальний процес, забезпечуються особистісні зміни студентів, а значить і якість підготовки.

У процесі застосування інтерактивних технологій навчання майбутній фахівець вчиться самостійно побачити й сформулювати проблему; висунути гіпотезу і знайти спосіб її перевірки; зібрати дані та проаналізувати їх; узагальнити та зробити висновок; побачити можливості практичного використання здобутих результатів; і, нарешті, оволодіває здатністю побачити проблему в цілому, усі аспекти й етапи її розв’язання та визначити міру особистої участі у її розв’язанні.

Інтерактивні технології навчання, за визначеннями сучасних науковців, з якими не можна не погодитися, мають певні особливості:


  • постійна й тривала за часом активність мислення, що змушує самостійно приймати творчі за змістом, емоційно забарвлені та мотиваційно-виправдані рішення у процесі розв’язання навчальної ситуації;

  • підвищена результативність навчання не за рахунок збільшення обсягу навчальної інформації, а за рахунок глибини та швидкості її опрацювання;

  • стабільно високі результати навчання та виховання за мінімальних зусиль студентів;

  • реалізація потреби особистості в активності, професійній розрядці;

  • формування практичних умінь і навичок, вироблення звички активно, творчо, раціонально мислити і діяти;

  • вироблення вмінь розв’язувати проблемні ситуації, аналізувати власний позитивний і негативний досвід;

  • адекватна оцінка індивідуальних, у тому числі професійних, якостей у «живих» ситуаціях взаємодії [4].

Щоб не перетворити заняття з використанням інтерактивних технологій у розвагу, викладач повинен ретельно спланувати свою роботу і попередньо добре підготуватися. Це є необхідною умовою для глибокого вивчення необхідного обсягу матеріалу в рамках конкретної теми. Варто відмітити, що заняття за інтерактивною технологією у вищих навчальних закладах навчання має свою специфіку. Воно має бути наповнене проблематичним, дискусійним змістом, сприйняттям різними точок зору і вибором власного ставлення до проблеми та вільним озвученням його перед товаришами. Студенти в цьому випадку мають змогу навчитися відстоювати свою думку.

Інтерактивні технології навчання мають забезпечити зацікавленість студентів знаходженням у ході дискусії нової, необхідної для їх професії, інформації. Сформульовані запитання мають спонукати студентів до самостійної оцінки ситуації, умов, тенденцій, особливостей окресленої для розгляду проблеми. Результати заняття оцінюються викладачем спільно зі студентами, що сприяє розвитку саморефлексії та взаєморефлексії.

У процесі широкого використання вище означених технологій навчання, у майбутнього вчителя формується така необхідна для його професії якість як комунікативна компетентність, яка синтезує у собі загальну культуру спілкування і її специфічні прояви у професійній педагогічній діяльності, є основою педагогічного спілкування. Вона найбільш яскраво проявляється у ситуаціях педагогічної взаємодії, коли міжособистісне спілкування виходить на передній план і виступає основною формою організації навчально-виховного процесу.

Саме рефлексія забезпечує особистісну орієнтацію у ситуаціях педагогічної взаємодії, навички якої набуваються в процесі правильно організованого інтерактивного навчання. Вона є необхідним компонентом спілкування і міжособистісного сприймання, засобом пізнання людини людиною. Студенти, засвоюючи програмовий матеріал, вчаться рефлексувати, усвідомлювати те, як вони сприймаються партнерами по спілкуванню. А вчителю, як нікому іншому, потрібні навички сприймання станів дитини, її особистісних характеристик, мотиваційної спрямованості, інтересів тощо.

Особливо доцільно відзначити, що в процесі спілкування за умов інтерактивних технологій навчання, майбутній педагог набуває здатності доводити свої ідеї, розкривати якнайповніше проблему, новий матеріал у такій мовленнєвій і експресивній формі, яка забезпечує розуміння, засвоєння, переосмислення необхідної інформації іншою особою, зокрема в майбутньому і учнем. Він також удосконалює своє вміння говорити, слухати, переконувати, правильно формулювати свої думки та ін.

Підтвердженням того, що для удосконалення формування комунікативної компетентності необхідне середовище міжособистісної взаємодії, є думка Ю. Ємельянова про те, що «ключові способи підвищення комунікативної компетентності слід шукати не у шліфуванні комунікативних умінь і не у ризикованих спробах особистісної реконструкції, а на шляху активного усвідомлення індивідом природніх міжособових ситуацій і самого себе як учасника цих діяльнісних ситуацій, на шляху розвитку соціально-психологічної уяви, яка дозволяє бачити світ очима інших людей» [1].

У результаті інтерактивної взаємодії з учасниками навчального процесу відбувається становлення особистості в цілому, забезпечується єдність її знань, почуттів, думок і дій, які розгортаються в конкретному соціальному контексті.

До того ж, навчаючись за інтерактивними технологіями у вищому навчальному закладі, студенти самі досконало оволодівають ними. Адже, не всі вчителі у процесі використання інтерактивних технологій можуть досягти якнайкращих результатів. Найбільшу складність у професійній діяльності вчителя викликає необхідність розкрити себе перед учнями, висловити особисту думку щодо матеріалу, у деяких питаннях показати свою некомпетентність, прийняти точку зору учня, яка не співпадає, або й протилежна педагогу. А навчання студентів за інтерактивними технологіями дає можливість майбутнім педагогам набути комплексу важливих професійних якостей, які суттєво змінять зміст і методику його діяльності.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   24


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка