Психологічні особливості аудіювання як виду мовленнєвої діяльності



Скачати 80.27 Kb.
Дата конвертації13.04.2016
Розмір80.27 Kb.
Психологічні особливості аудіювання як виду мовленнєвої діяльності

Сприймання мовлення на слух ґрунтується насамперед на слухових відчуттях. Одночасно відбувається внутрішнє проговорювання почутого. У того, хто слухає, наявний зустрічний процес: він проговорює у внутрішньому мовленні те, що чує, тобто перетворює звукові образи на артикуляційні, унаслідок чого розуміє сказане. Під час слухання тексту рідною мовою або іноземною, якою вільно володіють, внутрішнє проговорювання має згорнутий характер, його практично не помічають. Якщо текст подано в надто швидкому темпі і його розуміння утруднене, то внутрішня мовна моторика відстає від слухових відчуттів, перестає бути опорою для осмислення повідомлення, унаслідок чого процес розуміння припиняється. Отже, для формування механізмів аудіювання важливим є розвиток мовно-моторних відчуттів учнів. Добре сформовані вимовні (фонетичні) навички, уміння проговорювати слова, синтагми, речення, сполучення речень чітко, у швидкому темпі забезпечують точність і швидкість розуміння мовлення співрозмовника і зв'язних текстів під час аудіювання. Психофізіологічні процеси і механізми аудіювання зображено на рис. 3.1.

Навчання аудіювання передбачає такі етапи:

1) навчання учнів сприймання, впізнавання і розрізнення звуків мовлення, правильної їх вимови;

2) навчання учнів сприймання інтонаційних сигналів, які визначають членування речень на синтагми, і навчання правильно інтонувати іншомовні речення;

Сприймання мовлення на основі слухових відчуттів; зустрічний процес промовляння почутого

Членування потоку мовлення

1. Механізм сприймання

2. Механізм сегментування мовленнєвого ланцюга

Упізнавання слів,

граматичних структур з опорою

на зовнішні формальні ознаки

Ідентифікація:

— граматичних структур

із фразовим стереотипом;

— звукових образів слів з їхнім значенням

3. Механізм довготривалої

Імовірне прогнозування структурного (синтаксичного) і смислового закінчення фрази (тексту)

Утримання в оперативній пам'яті сприйнятої мовної інформації (слів, синтагм та ін.)

4. Механізм антиципації

5. Механізм оперативної пам'яті

Осмислення або перетворення мовної інформації на образну (компресія фраз у «згустки» смислу)

Розуміння сприйнятої інформації:

— на рівні значення;

— на рівні смислу;

на рівні підтексту

6. Механізм осмислення

Рис. 3.1. Психофізіологічні процеси і механізми аудіювання

3) навчання учнів сприймання пауз, логічних наголосів у фразах, які пов'язані з комунікативним наміром мовця;

4) навчання учнів сприймання ненаголошених допоміжних слів і службових частин мови разом із повнозначними словами, відповідної їх вимови.

На етапі сприймання слухач виокремлює у суцільному потоці мовлення лексико-граматичні ланки (фрази, синтагми, словосполучення, слова). Членування мовного потоку відбувається через упізнавання в ньому слів, граматичних структур з опорою на зовнішні інформативні ознаки. Упізнавання супроводжує ідентифікація (середньолат. identifico — ототожнюю), тобто зіставлення граматичних ознак почутої фрази із фразовим стереотипом, який зберігається у довготривалій пам'яті, а під час сприймання надходить до оперативної пам'яті і накладається, як матриця, на сприйняті сигнали. Звуковий образ слів співвідноситься також із їх значенням.

Отже, з метою швидкого і правильного впізнавання граматичних структур і лексичних одиниць під час сприймання усного мовлення необхідно вже на етапі формування лексико-граматичних навичок говоріння закладати в довготривалу пам'ять учнів максимальну кількість мовленнєвих зразків, типових граматичних структур, сприяти пов'язуванню звукового образу слів із їхнім значенням.

Фонетичні, лексичні, граматичні навички говоріння слід формувати комплексно, шляхом багаторазового подання мовних явищ на слух і проговорювання їх під час вимови слів, словосполучень, фраз.

Сприймання мовлення на слух забезпечує психофізіологічний механізм антиципації (лат. anticipatio, від anticipo — наперед засвоюю) — передбачення мовного (синтаксичного) і смислового розгортання висловлювання. Прогнозуванню синтаксичної структури кожного речення передують початкові граматичні сигнали, а передбаченню смислу речень та всього тексту — смисл сприйнятих окремих слів, синтагм або початкових фраз. Цьому сприяють ситуація мовлення, контекст, особливості того, хто говорить, мовленнєвий досвід спілкування.

Із метою формування в учнів механізму антиципації слід постійно і свідомо звертати їхню увагу на інформативні зовнішні ознаки, зокрема граматичних структур, вчити учнів розпізнавати їх під час усного мовлення і читання спочатку шляхом колективного аналізу, потім шляхом перекладу.

Прогнозуючи синтаксичний та смисловий розвиток фрази (мовлення), слід утримати вже сприйняту мовну інформацію (слова, синтагми) в оперативній пам'яті протягом певного часу, який потрібний для осмислення

почутого. Чим краще розвинута оперативна пам'ять, тим більший обсяг інформації можна утримувати і швидше її опрацьовувати.

Процес сприймання мовлення на слух охоплює складні розумові операції, які допомагають сприйняти смисл повідомлення. Завдяки механізму осмислення мовна інформація, що утримується в оперативній пам'яті, перетворюється на образну і зберігається на рівні узагальненого скороченого коду смислу. Відбувається вивільнення оперативної пам'яті для сприймання нової інформації.

Складний процес сприймання, перероблення і осмислення звукової інформації завершується розумінням або нерозумінням почутого повідомлення.

Розуміння сприйнятої на слух інформації характеризується різними рівнями:

— розуміння предметного змісту тексту, що полягає у сприйманні фактів, інформації і має значення лише під час прослуховування фабульних текстів;

— предметно-образне розуміння тексту, яке виникає, якщо він містить опис зовнішності людини, пейзажів, способу роботи певного механізму. В уяві того, хто слухає, виникає зорова картина описуваного. Значну роль при цьому відіграє образне мислення людини;

— логічне розуміння тексту, тобто сприймання його причинно-наслідкових зв'язків, основної ідеї. Його досягають шляхом складних розумових операцій, що передбачає високий рівень розумового розвитку учнів;

— розуміння підтексту, яке полягає в осмисленні прихованого змісту та емоційного забарвлення висловлювання. З'ясування тону висловлювання (жартівливий, іронічний, серйозний, драматичний) допомагає розумінню того, що не виражене безпосередньо у словах.

Розуміння тексту відбувається необов'язково послідовно, рівень за рівнем, оскільки їх можна об'єднати в один рівень смислу або надмовного розуміння.

Отже, мети навчання аудіювання у загальноосвітній школі можна досягнути, навчивши учнів розуміти усне мовлення на рівні смислу цілісного тексту. Процес сприймання мовлення на слух характеризується складною розумовою діяльністю з декодуванням звукової і смислової інформації, що матиме позитивний результат за умов правильного функціонування і чіткої взаємодії всіх механізмів аудіювання.

Труднощі сприймання іншомовного мовлення на слух

Знання труднощів аудіювання необхідне для вчителя іноземної мови і дає йому змогу ефективніше працювати на уроках, зосередившись на їх подоланні. Труднощі сприймання іншомовних висловлювань поділяють на такі види: мовні; зумовлені розумінням змісту тексту; зумовлені способом подання тексту; пов'язані з умовами сприймання тексту.

Мовні труднощі пов'язані із засвоєнням фонетичних, граматичних та лексичних явищ конкретної іноземної мови. Подолати їх можна шляхом тренування у сприйманні на слух та голосному проговорюванні мовних зразків із лексико-граматичним матеріалом, який підлягає опануванню.

Труднощі, зумовлені розумінням змісту тексту, визначаються тим, наскільки він посильний і цікавий для учнів. Найважчими для розуміння є факти, пов'язані з побутом, культурою, історією країни, мову якої вивчають. Легше учні сприймають фабульні тексти, важче — описові. Розуміння фабули спрощує розуміння тексту, сприяє зосередженню на ньому уваги учнів. Під час сприймання описових текстів відсутній змістовий стрижень, що вимагає максимальної мобілізації уяви і тому створює для учнів ускладнення.

Труднощі, зумовлені способом подання тексту, виникають у зв'язку з темпом мовлення, звичністю чи незвичністю голосу того, хто говорить. Так, швидкий темп подання іншомовного тексту часто перешкоджає його розумінню, бо змінюється якість звуків, сильно редукуються ненаголошені голосні, слова і фрази часто набувають незвичного звучання. Учням легше сприймати знайомий голос учителя, важче — мовлення іншої особи, а найважче — голос носія мови. Отже, на початку навчання слід проголошувати тексти в уповільненому темпі, спочатку вчителем, поступово переходячи до голосу носія мови (у звукозаписі).

Труднощі, пов'язані з умовами сприймання тексту, залежать від наявності чи відсутності наочності. Легше сприймати людину, яка говорить, якщо добре видно її артикуляцію, важче — коли вона перебуває на відстані від слухачів. Найважче зрозуміти іншомовне мовлення, якщо воно відтворюється по телефону чи радіо, у механічному записі, зокрема і через шуми.

Учитель, враховуючи можливі труднощі, повинен ставити учнів в умови, за яких вони мають їх переборювати. Поступово кількість проблемних ситуацій має зростати, що забезпечить активну розумову працю учнів, оскільки сприймання іншомовного тексту відбувається за наявності багатьох труднощів.

Вправи для розвитку вмінь аудіювання

У навчанні аудіювання виокремлюють підготовчі і комунікативні (мовленнєві) типи вправ. Під час підготовчих вправ формуються фонетичні, лексичні та граматичні навички аудіювання. Комунікативні вправи виконують із метою формування вмінь аудіювання на основі аудитивних текстів.

Розуміння тексту як кінцевої мети сприймання здійснюється за тісної взаємодії предметного, предметно-образного, логічного розуміння та розуміння підтексту. Деякі тексти або мовленнєві висловлювання передбачають усі рівні розуміння, інші, простіші за змістом, потребують лише предметного чи предметно-образного рівня.

Для формування різних рівнів розуміння тексту розроблені спеціальні вправи.

1. Вправи для предметного розуміння:

— прослухайте текст, а потім дайте відповіді на питання щодо його змісту;

— прослухайте два варіанти тексту і знайдіть розбіжності у їх змісті;

— прочитайте текст рідною мовою, а потім прослухайте його іноземною. Знайдіть розбіжності у змісті;

— прослухайте текст, серед написаних на дошці речень знайдіть ті, що відповідають його змісту, у зошитах запишіть їх номери;

— прослухайте текст і дайте перелік викладених у ньому фактів.

2. Вправи для предметно-образного розуміння:

— прослухайте текст і доберіть із запропонованих до нього малюнків ті, що правильно відображають його зміст;

— прослухайте текст і перерозподіліть ілюстрації, подані у неправильній послідовності;

— порівняйте прослуханий текст із картинкою і знайдіть невідповідності;

— прослухайте текст і розкажіть, яку картину ви уявляєте.

3. Вправи для логічного розуміння:

— складіть план оповідання, яке ви прослухали;

— прослухайте вступ до оповідання і висловіть свої міркування щодо його загального змісту;

— прослухайте незакінчене оповідання і завершіть його самостійно;

— складіть новий варіант закінчення оповідання, яке ви прослухали;

— прослухайте оповідання та з формулювань його основної думки, запропонованих учителем, виберіть найточніше;

— прослухайте оповідання і в максимально стислій формі передайте його зміст;

— прослухайте оповідання і сформулюйте його ідею.

4. Вправи для розуміння підтексту:

— знайдіть у прослуханому тексті дані, які свідчать про ставлення автора до персонажів;

— знайдіть у тексті найгумористичніші (найдраматичніші) фрагменти;



— прослухайте текст і визначте розбіжності між діями персонажів і їхніми словами.

Такі вправи потрібно виконувати регулярно, майже на кожному уроці, що сприятиме формуванню гнучких механізмів аудіювання.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка