Протистояння панічним настроям які викликані змі



Скачати 104.58 Kb.
Дата конвертації13.04.2016
Розмір104.58 Kb.



Протистояння панічним настроям які викликані ЗМІ

(Виступ на педагогічній раді)

Підготувала

психолог Стецюк О.В.

2014 рік
Влада засобів масової інформації нескінченно велика. Час від часу в кожній країні трапляється медіаістерія (з приводу свинячого чи курячого грипу, підліткової вагітності, підготовки до кінця світу). Ці широкі хвилі недовіри, страху й агресії відомі як «моральна паніка» (це поняття ввів С. Коен наприкінці 1960-х рр.). Потужний медіаресурс знаходиться в руках влади. Саме тому ми бачимо і чуємо багато негативу, агресії, непристойності від ЗМІ, а до того ж велика кількість інформації є проплаченою — це викликає посилення паніки, як кажуть: «У мутній воді багато гарного можна наловити».



Праймінг— популярний напрям у рамках наукових досліджень медіавпливу, що вивчає когнітивні структури, задіяні у процесі обробки інформації. Ефект праймінгу має місце, коли масова інформація активує у свідомості членів аудиторії думки й почуття, співвіднесені з її змістом. Ефект праймінгу може зумовлювати поведінку людини, індивід може реагувати або діяти певним чином, причому наслідки цих дій можуть бути небажаними. Тільки дуже незначний відсоток споживачів масової інформації настільки сприйнятливий до праймінгу, що фактично моделює або імітує поведінку персонажів фільмів. У більшості телеглядачів праймінг викликає помірну реакцію, яка слабшає з часом або може взагалі не проявлятися.

Сучасне суспільство вийшло на більш складний етап своєї організації. В наш час робота з інформацією стала дуже важливою частиною суспільних відносин.

У результаті інформаційні технології, які становлять загрозу для всіх країн, не мають легальних механізмів протидії, які б схвалювалися цим суспільством; постійно виникають нові методи маніпуляції сприйняттям, емоціями, інтересами, вибором людини; більшість інформації доступна для всіх. У кінцевому результаті виникає варіант психологічного впливу на розум супротивника.

Сучасні ЗМІ стали глобальним засобом контролю за прийняттям рішення, з їх допомогою відбувається психологічний вплив на населення. Розвинуті країни вже давно зрозуміли силу цієї зброї. Але, на жаль, країни СНД ще недостатньо розуміють неминучість подібного розвитку світу. Одним із феноменів, який може стати наслідком впливу ЗМІ і напрямом, пов’язаним зі страхом, є панічні настрої, які викликаються інформацією. Прикладом цього може слугувати інформація, свідками якої ми стали в кінці 2012 р., чекаючи на черговий кінець світу 21 грудня. Перераховуючи всі сценаріїв, за якими мав розігратися кінець світу, можна дуже довго: скільки людей, стільки й думок.

Завдяки подібним настроям розсіюється паніка, скуповуються певні групи товарів. Брак інформації заповнюють сумніви, якими вдало користуються підприємливі ділки, перетворюючи їх на домисли, які, своєю чергою, переростають у страх.

До найпоширеніших масових явищ у великих групах належать громадська думка, суспільні масові настрої, мода, чутки, паніка.

Особливим різновидом великих соціальних груп є короткочасні об’єднання багатьох осіб, часто з різними інтересами, які збираються разом і демонструють спільні дії, можуть бути кимось організовані, але здебільшого виникають стихійно. Такі групи не завжди чітко усвідомлюють свою мету і не рідко діють дуже активно. В них легко приживаються і поширюються різні масові явища: чутки, паніка.

Завданням комунікатора (людини яка інформує) є стимуляція нової поведінки, виклик певних емоційних реакцій на повідомлення або певного типу поведінки в людини, яка отримує інформацію. Головні структури, на що спиратиметься комунікатор, включають такі компоненти, як життя, смерть, страх, які закладено в кожному з нас. Сучасні ЗМІ добре справляються з цим завданням, і саме тому ми зустрічаємо набагато більше негативної інформації.

Дослідники масової паніки одностайно підкреслюють переважне значення соціально-психологічного чинника в порівнянні з іншими. Для виникнення панічної дезорганізації в слабо інтегрованій групі досить навіть сміховинної небезпеки.

Основні ознаки панічних нападів — сильний страх і відчуття смерті, що насувається. Часто виникає прискорене серцебиття, пульсація в животі, задишка і пітливість. Людина прагне піти з місця, де її застав напад, і, поглинута думками про свій стан, кидається шукати допомоги. Після нападів, звичайно, виникає пригнічений стан, може здатися, що тіло стало чужим або якось змінилося. Між нападами людина перебуває у стані тривожного очікування наступного нападу. Конкретна панічна ситуація стимулює конкретні моделі поведінки.

Паніку складно досліджувати, по-перше, тому, що ніколи наперед не відомі строки її виникнення, по-друге, тому, що в ситуації паніки вельми складно залишатися спостерігачем: будь-яка людина, яка опинилася в епіцентрі паніки, певною мірою піддається їй.

Дослідження паніки залишаються на рівні описів, зроблених після її піку. Такі описи дозволили виділити основні цикли, які характерні для процесу в цілому. Знання цих циклів дуже важливе для припинення паніки, що можливо за умови, коли знаходяться сили, здатні внести елемент раціональності в панічну ситуацію, певним чином захопити керування цією ситуацією. Окрім знання циклів, необхідним також є розуміння психологічного механізму паніки, зокрема такої особливості, як несвідоме прийняття певних зразків поведінки. Якщо в цій ситуації є людина, яка може запропонувати зразок поведінки, що сприятиме відновленню нормального емоційного стану натовпу, з’являється можливість припинити паніку.

Чим вищий рівень розвитку суспільства, тим критичнішим стає ставлення індивідів до сил, які автоматично спонукають їх до тих або інших дій чи переживань, отже, слабшає дія механізму зараження.

Паніка виникає у великих групах (натовпі, численній дифузній групі, масовому скупченні людей), коли ситуація є незвичайною і несподіваною, способи подолання небезпеки не відомі, план дій відсутній і людина бачить себе суб’єктом подій.

Паніка викликається відчуттям безконтрольного (некерованого) страху, заснованого на реальній або уявній загрозі.

Паніка характеризується поведінковою невизначеністю (стан розгубленості, нерозуміння, як поводитись, як наслідок — виникає хаотичність у діях і неадекватність поведінки в цілому).

Передумови перетворення організованої групи на панічний натовп

Соціальні чинники. Загальна напруженість у суспільстві, викликана природними (землетрус, повінь), економічними (різка зміна валютного курсу), політичними негараздами (державний переворот), що відбулися або очікуються.

Іноді напруженість зумовлена пам’яттю про трагедію і (або) передчуттям трагедії, наближення якої відчувається за попередніми ознаками.



Фізіологічні чинники. Втома, голод, тривале безсоння, алкогольне і наркотичне сп’яніння, які знижують рівень індивідуального самоконтролю. При масовому скупченні людей це загрожує особливо небезпечними наслідками.

Загально-психологічні чинники. Несподіванка, здивування, переляк, викликаний нестачею інформації про можливі небезпеки і способи протидії.

Соціально-психологічні та ідеологічні чинники. Відсутність ясної та значущої загальної мети, ефективних лідерів, які користуються загальною довірою, а також низький рівень групової згуртованості.

Характерний сценарій розвитку паніки

Шокуючий стимул (вибух, голосні звуки, землетрус...), який запускає механізм паніки, викликає переляк в одного або декількох людей і найчастіше проявляється односкладовими фразами: «Пожежа!», «Танки!» — або вигуками, виразом обличчя і метушливими рухами тіла.

Ці люди стають джерелом, від якого страх передається іншим. Відбуваються взаємна індукція і нагнітання емоційного напруження через механізм циркулярної реакції. Далі, якщо не вжити своєчасних заходів, натовп остаточно деградує, люди втрачають самоконтроль, і починається панічна втеча, яка здається рятівною, хоча насправді тільки збільшує небезпеку.

Підвищують ризик виникнення паніки жіночі або дитячі крики, які в стресовій ситуації руйнівним чином впливають на психіку, тому що в них є звуки високої частоти. Саме тому для протидії паніці, колективній або індивідуальній, краще слугує низький чоловічий голос, ніж високий жіночий.

Далі відбувається відтворення образу небезпеки — він «накладається» на загальний психічний стан неготовності адекватно сприймати даний випадок.

Потім відбувається активація захисної системи організму на різних рівнях свідомості й інстинктивного реагування.

Коли шокуючий стимул надзвичайно сильний, масова паніка може виникнути відразу, без проміжних стадій — натовп ніби стає масою на смерть переляканих індивідів, і тут вже спрацьовує зовсім інший механізм — механічна реакція на стимул.

Набагато типовішою і практично важливішою є зворотна ситуація. Коли люди чекають страшної події, засоби уникнення якої невідомі, стимулом паніки може стати словесне позначення очікуваної події або який-небудь інший знак, домальований уявою до очікуваного джерела страху.

Відразу після шокуючого стимулу зазвичай наступає так званий психологічний момент. Люди опиняються неначе у зваженому стані («острах») і готові діяти за першої реакції. Іноді вона виявляється парадоксальною. Наприклад, за фрейдівським механізмом протилежної реакції, людина може від переляку кинутися назустріч небезпеці, і за нею підуть інші. Психологічний момент є відповідним для перелому ситуації людиною або невеликою, але організованою групою осіб, готових узяти на себе керівництво.

Протидіяти паніці надзвичайно важко, впоратися з цим може лише людина, яка відома в натовпі, яку поважають і яка дотримується твердої лінії поведінки, вміє розмовляти з натовпом. Виникнення панічних станів виявилося пов’язаним із рядом характеристик людей, особливо соціально-демографічними:


  • високий рівень освіти, інформованість гальмують розвиток панічних станів і навпаки;

  • майновий статус: частіше панікували люди з нижчими статками. При цьому впливав не сам статус, а загальні почуття тривожності, невпевненості, що зумовлюють психологічну готовність таких людей до паніки;

  • статево-вікові ознаки: жінки і діти частіше піддавались паніці.

Заходи щодо попередження масової паніки пов’язані з урахуванням її передумов (чинників). Але не завжди така підготовка можлива, наприклад, підчас масових вуличних заходів, де беруть участь безліч випадкових людей. У таких ситуаціях особливого значення набуває врахування фізіологічних і загальних психологічних чинників. •

Засоби боротьби з панікою: 1) переконання (якщо є час); 2) категоричний наказ; 3) пояснення помилковості небезпеки; 4) застосування сили; 5) усунення (ізоляція) найнебезпечніших панікерів.

Коли індивід отримує інформацію, яка суперечить властивим йому моделям поведінки чи моральним принципам, з’являється внутрішній конфлікт, що веде до перегляду мотивації. Багато з фільмів та передач збуджують психіку глядачів. Такий вплив може бути довготривалим, а реакція переляку, симпатії та антипатії до персонажів — стійкою.

Успішний вплив включає в себе 3 послідовних етапи, коли слухачі повинні: 1) звернути увагу на медіаповідомлення; 2) зрозуміти зміст; 3) погодитись із змістом повідомлення. Достовірність джерела інформації, вид впливу, порядок аргументів, ототожнення споживача масової інформації з певними групами, а також індивідуальні особистісні характеристики членів аудиторії впливають на переконливість аргументів.

Вплив телебачення на глядача може послаблюватися деякими факторами: специфікою телепередачі, глядацьким сприйняттям чи інтерпретацією, особистим ставленням індивіда до насилля і специфікою ситуації.



Отже, ми постійно підпадаємо під вплив телебачення, радіо, газет, родини, друзів, які свідомо або несвідомо намагаються змінити нас. Тут ідеться про переконуючу комунікацію, пов’язану з дією цілого ряду факторів.

Чи вдається змінити наші переконання, залежить від багатьох факторів, пов’язаних з якостями людини, що передає нам інформацію, з особливостями цієї інформації та з типом реципієнта (тобто з нашою власною особистістю). Чим більше довіри викликає комунікатор, тим легше йому переконати іншу людину і змінити її погляд.

Будьте обережні у сприйняті інформації, що звучить в ЗМІ .


Рекомендації:

Класним керівникам та майстрам виробничого навчання:

на виховних годинах, вести роз’яснюючу роботу з учнями стосовно інформації що поступає з засобів масової інформації;

навчати учнів виокремлювати важливу інформацію а не ставлення до неї людей що інформують;



довести до відома батьків важливість контролю інформації що поступає в свідомість дітей.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка