Програма вступного фахового іспиту на окр «спеціаліст» та «магістр» спеціальності «Психологія»



Скачати 112.47 Kb.
Дата конвертації14.09.2017
Розмір112.47 Kb.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ЗАТВЕРДЖУЮ

Проректор з науково-педагогічної роботи

Матюх С.А.

_____________________

«___» ___________201__р.

Програма

вступного фахового іспиту

на ОКР «спеціаліст» та «магістр»

спеціальності «Психологія»

Робоча програма складена на основі ОПП та навчального плану бакалаврів.

Схвалено на засіданні кафедри практичної психології та педагогіки

Протокол №7 від «18» лютого 2016р.

Завідувач кафедри

практичної психології та педагогіки __________ Є.М.Потапчук


Програма розглянута та схвалена на засіданні Вченої ( методичної) ради гуманітарно-педагогічного факультету

Протокол №6 від «24» лютого 2016р.

Голова Вченої(методичної)ради_________________________Л.Л.Станіславова

Хмельницький2016



МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ЗАТВЕРДЖУЮ

Проректор з науково-педагогічної роботи

Матюх С.А.

_____________________

«___» ___________201__р.


Програма

Державного кваліфікаційного іспиту

«Теорія і практика діяльності практичного психолога»

для студентів напряму підготовки «Практична психологія»
Схвалено на засіданні кафедри практичної психології та педагогіки

Протокол №7 від «18» лютого 2016р.

Завідувач кафедри

практичної психології та педагогіки __________ Є.М.Потапчук


Програма розглянута та схвалена на засіданні Вченої ( методичної) ради гуманітарно-педагогічного факультету

Протокол №6 від «24» лютого 2016р.

Голова Вченої(методичної)ради_________________________Л.Л.Станіславова

2016


ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Кожне суспільство формує соціальне замовлення щодо підготовки фахівців, які відповідають вимогам не лише сьогодення, але й орієнтовані на перспективу. Нині в Україні вирішується проблема гуманізації освіти, тому що для демократичного суспільства потрібні, насамперед, інтелігенти, а не лише "вузькі" висококваліфіковані спеціалісти, які вирізняються лише фаховою підготовкою.

Практичний психолог в закладах освіти - фахівець нового типу, який сприяє реформуванню освітніх послуг, створює оптимальні умови для становлення всебічно-розвиненої, духовно багатої особистості, яка володіє уміннями й навичками вільно орієнтуватися у зростаючому інформаційному потоці, вміло формувати громадянську позицію; створювати систему безперервної освіти.

Сферами використання спеціалістів з практичної психології є: сімейне консультування, психологічна підготовка дитини до школи та супровід навчального та виховного процесів, психологічна профорієнтаційна робота, психологічна допомога особистості в кризових станах, психологічна діагностика, розвиток та корекція, психотерапевтична допомога особистості всіх вікових категорій, підбір персоналу на підприємствах та психологічний супровід, створення сприятливого мікроклімату в колективі.

Фахівець, підготовлений до професійної діяльності практичного психолога в закладах освіти, виступає посередником між освітніми установами, трудовими колективами, сім’єю, громадськістю, організовує їх взаємодію, впливає на розв’язання особистісних, міжособистісних, внутрішньосімейних конфліктів, надає необхідну консультативну психолого-педагогічну допомогу дитячим, молодіжним об’єднанням, групам соціального ризику, дітям, підліткам, які потребують опіки; захищає її від будь-яких форм фізичного чи психічного насильства. Це передбачає певні вимоги до змісту підготовки майбутнього практичного психолога в закладах освіти.

Програма передбачає визначення рівня засвоєння знань, сформованості умінь та навичок практичної діяльності й побудована із урахуванням основних тем ряду фахових дисциплін теоретичного та практичного спрямування.



Загальна психологія з практикумом

Взаємозв’язок між фізіологічними і психічними процесами. Сучасні психологічні концепції особистості. Психологічна концепція діяльності. Засади міжособистісних стосунків. Особливості психічних пізнавальних, емоційних, вольових процесів. Індивідуально-типологічні властивості особистості. Основні типи інтерпретацій психологічної реальності. Основні проблеми психології на різних етапах формування психологічної науки. Основні методологічні принципи та підходи. Основні методи психологічних досліджень. Зв’язки психології з іншими науками.




Вікова та педагогічна психологія


Мета та завдання педагогічної психології. Етапи розвитку педагогічної психології як науки. Предмет та завдання педагогічної психології. Біхевіористична теорія. Необіхевіоризм. Когнітивні теорії навчальної діяльності. Діяльнісна теорія навчання. Рівні, види та форми научіння. Сучасні моделі навчання. Типи мотивації навчальної діяльності. Освіта і освітні системи. Концепція розвитку і навчання Л.С. Виготського. Проблеми педагогічної психології. Асоціативна теорія. Фактори формування мислення у процесі навчання.

Предмет вікової психології, її завдання. Етологічна теорія. Теорія конвергенцїі двох факторів. Біхевіоризм. Інтелектуальний розвиток дитини за Ж. Піаже. Теорія П. Я. Гальперіна. 5 етапів формування розумових дій. Розвиток моральної свідомості особистості за Л. Колбергом. Стадії розвитку особистості за Е. Еріксоном. Спілкування в психічному розвитку дитини. Форми спілкування за Л. І. Лісіною. Зміст параметрів форм спілкування М. І.  Лісіної. .Культурно-історична концепція Л. С. Виготського. Проблема навчання і розвитку. Поняття факторів психічного розвитку. Рефлекси новонародженого. Особливості розвитку, адаптація до середовища. Комплекс пожвавлення. Новоутворення 2-го півріччя життя дитини. Характеристика провідної діяльності. Криза 3-х років. Особливості дитячого сприймання, пам’яті, уваги, мислення, уяви. Навчальна діяльність – провідний вид діяльності. Мотиваційно-афективна сфера молодшого школяра. Характеристика пубертатної кризи. Принципи психічного розвитку. Закономірності психічного розвитку.



Соціальна психологія


Виникнення і розвиток соціальної психології як науки. Психологічні передумови соціальної психології: психологія народів, психологія мас, теорія інстинктів соціальної поведінки. Основні теоретичні напрямки соціальної психології. Теорія соціального обміну Дж. Хоманса. Об'єкт і предмет соціальної психології.

Характеристика поняття «методологія» у соціальній психології. Основні компоненти дослідження. Якісна характеристика дослідження. Методи соціально-психологічного дослідження: спостереження, експеримент, соціометричний метод, референтометрія, тести, контент-аналіз, опитування.

«Я» у соціальному світі. Глобальна Я-концепцію У. Джемса. Соціальні переконання і судження. Соціальні установки. Соціальні стереотипи. Основні властивості стереотипів. Основні прийоми виявлення стереотипів.

Спілкування як обмін інформацією (комунікативна сторона спілкування. Спілкування як взаємодія (інтерактивна сторона спілкування). Спілкування як сприйняття людьми один одного (перцептивна сторона спілкування). Механізми спілкування. Ефекти сприйняття людьми один одного.

Поняття «соціалізація» та її сутність. Механізми соціалізації. Стадії й інститути соціалізації. Зміст поняття «соціалізація». Концепція «узагальненого іншого» Дж. Міда. Соціальна нормативність та її структура.

Сутність і зміст поняття «мала група». Ознаки малої групи. Класифікація малих груп: за порядком виникнення, за суспільним статусом, за безпосередністю взаємозв'язків, за рівнем розвитку. Психологічні характеристики малої групи: зміст, статус, структура соціальних ролей, система групових очікувань, групові норми, групові санкції.

Психологічні типи сім’ї. Дисгармонічні психологічні типи сімей. Психологія взаємин і взаємодії батьків і дітей. Типологія взаємин батьків і дітей. Психологія подружніх взаємин.

Особливості психології класів. Дослідження психології класів. Основні характеристики психології робітничого класу, класу буржуазії, середнього прошарку населення, маргинального прошарку населення. Структура суспільної психології класів.

Маса і її психологічні характеристики. Характерні риси маси. Психологічні характеристики маси. Поняття натовпу. Механізм формування і склад натовпу. Класифікація натовпу. Психологічні властивості натовпу.
Основи психокорекції

Основні принципи психокорекційної роботи за А. Осіповою. Види психокорекції. Фактори ефективності корекційного впливу. Психологічні прийоми самодопомоги. Психофізіологічні прийоми самодопомоги. Корекційні впливи у класичному психоаналізі З. Фройда: цілі та прийоми. Корекційні впливи в аналітичній психології К.-Г. Юнга: цілі та прийоми. Корекційні впливи в індивідуальній психології А. Адлера: цілі та прийоми. Поведінковий напрямок: методи корекційного та терапевтичного впливу. Когнітивна терапія за А. Беком: методи та ідеї. Методи когнітивно-аналітичної терапії. Основні прийоми психологічної роботи у трансактному аналізі Е. Берна. Гештальт-терапія: основні принципи та техніки. Клієнт-центрований підхід К. Роджерса: умови та процес психологічної допомоги. Екзистенційний напрям у психокорекції і психотерапії: основні підходи і техніки. Особистісні кризи студентів, зумовлені циклом навчання у ВНЗ та техніки їх подолання. Психологічна допомога особам похилого віку.



Психодіагностика

Основні проблеми психодіагностики, предмет та завдання; психометричні основи психодіагностики; поняття стандартизації тесту, репрезентативності вибірки стандартизації, тестових норм, надійності та валідності; психологічні закономірності виникнення і динаміки перебігу психічних процесів особистості; сутність методик та прийомів діагностики когнітивної сфери особистості; особливості психодіагностики людей різних вікових груп; теоретичні засади та практичні методики діагностики інтелекту, моделі та проблеми діагностики інтелекту; психологічні основи дослідження індивідуально-типологічних особливостей особистості, рис характеру, темпераменту та акцентуацій; методи психодіагностики психічних станів особистості, емоційно-особистісної дезадаптації; психодіагностика індивідуальної свідомості і самосвідомості, рівня домагань, самооцінки особистості та міжособистісних стосунків; методи та прийоми діагностики мотиваційної сфери особистості, спрямованості, професійних інтересів, намірів, схильностей та професійних здібностей.



Критерії оцінювання

1.Тестовий атестаційний іспит є засобом об’єктивного контролю ступеня досягнення цілей професійної підготовки студентів. Форми тестових завдань можуть бути різноманітними, але пріоритетним є використання тестових завдань однієї форми. Розмір тестового поля – не менше 500 завдань. Кількість завдань у тесті - 50.

2. Оцінювання правильної відповіді на тестове завдання здійснюється шляхом нарахування 1 балу. Максимальна кількість балів, яку може отримати студент, дорівнює 50 балам.

3. Відповідно до наказу МОНУ №48 від 23-01.2004 року та з урахуванням шкали ЄКТС, прийнятої в університеті, встановлена така шкала оцінювання результатів тестування студентів:



Кількість балів

Шкали оцінювання

Вітчизняна

ЄКТС

1-29

незадовільно

-

30-32

задовільно

Е

33-36

задовільно

D

37-42

добре

C

43-46

добре

B

47-50

відмінно

A

4. У випадку, коли студент отримав кількість балів менше 30, державна екзаменаційна комісія проводиться з ним додаткову співбесіду з метою встановлення та оцінювання рівня сформованості його компетенцій з фаху. Максимальна кількість балів, яку може отримати студент після цієї процедури не може перевищувати 30.

5. Перелік додаткових питань і характеристика обсягу відповіді фіксується у протоколі засідання державної екзаменаційної комісії у відповідній графі.



Перехід від вітчизняної шкали оцінювання до європейської (ECTS) наведено нижче.


Оцінка ECTS

Бали

Вітчизняна оцінка

A

4,75-5,00

5

ВІДМІННО – глибоке і повне опанування навчального матеріалу і виявлення відповідних умінь та навиків

B

4,25-4,74

4

ДОБРЕ – повне знання навчального матеріалу з кількома незначними помилками

C

3,75-4,24

4

ДОБРЕ – в загальному правильна відповідь з двома-трьома суттєвими помилками

D

3,25-3,74

3

ЗАДОВІЛЬНО – неповне опанування програмного матеріалу, але достатнє для практичної діяльності за професією

E

3,00-3,24

3

ЗАДОВІЛЬНО – неповне опанування програмного матеріалу, що задовольняє мінімальні критерії оцінювання

FX

2,00-2,99

2

НЕЗАДОВІЛЬНО – безсистемність одержаних знань і неможливість продовжити навчання без додаткових знань з дисципліни

F

0,00-1,99

2

НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна подальша робота і повторне вивчення дисципліни

Програма розроблена з врахуванням документів, що регламентують нормативну базу навчального процесу: Закон України «Про вищу освіту», державний класифікатор України «Класифікатор професій», «Освітньо-професійна програма освіти за професійним спрямуванням «Педагогічна освіта».

Рекомендована література

  1. Загальна психологія: Підруч. Для студентів вищ.навч.закладів / За заг. ред. С.Д.Максименка. – К.: Форум, 2000

  2. Зейгарник Б. В. Патопсихология. /Б. В. Зейгарник/ Под ред. А. С. Спиваковской / М.: Апрель Пресс, Изд-во ЭКСМО-Прес, 2000.

  3. Кочюнас Р. Психологическое консультирование. Групповая психотерапия/Р. Кочюнас– М.: Академический проект; ОППЛ, 2002.–464с.

  4. М’ясоїд П.А. Загальна психологія /П.А. М’ясоїд.Навч.посібник – К.: Вища шк., 2000.

  5. Немов Р.С. Психология. / Немов Р.С. Учебник для студентов: В 3-х кн. – Кн. 3. - М.: Просвещение: ВЛАДОС, 1995.

  6. Обухова Л.Ф. Детская возрастная психология/ Обухова Л.Ф. Учебн. Пособие.- М.:ПОР, 2000.- 448

  7. Общая психодиагностика. /А.А. Бодалев. Общая психодиагностика/ Под ред. Бодалева А.А., Столина В.В. – М.: МГУ, 1987.

  8. Осипова А.А. Общая психокорекция. /Осипова А.А. / Учебное пособие для студентов вузов.- М.: ТЦ «Сфера», 2004. - 512 с

  9. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія./ Орбан-Лембрик Л.Е. Навчальний посібник для студ. вищ. навч. закладів. – К.: Академвидав, 2003. – 446 с.

  10. Основи практичної психології / В.Панок, Т.Титаренко, Н.Чепєлєва та ін.: Підручник. – 3-тє вид. – К.: Либідь, 2006. – 536 с.

  11. Скрипченко О.В., Долинська Л.В. Вікова і педагогічна психологія / Скрипченко О.В /Підручник для вузів К. 2005


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка