Програма проведення педагогічного експерименту Тема експерименту розвиток комунікативної компетентності учнів Термін експерименту 2011 2014 рр



Скачати 205.73 Kb.
Дата конвертації01.05.2016
Розмір205.73 Kb.
Індивідуальна програма проведення педагогічного експерименту

Тема експерименту розвиток комунікативної компетентності учнів

Термін експерименту 2011 – 2014 рр.

Тип експерименту пошуковий

Експериментатор учитель початкових класів ЗОШ 1-111 ступенів №9 м.Красноармійська

Дорохова Людмила Володимирівна



Керівник Родигіна Ірина Вікторівна

Загальна характеристика експерименту

Проблема і тема формування та розвиток комунікативної компетентності учнів початкових класів

Обєкт експериментування навчально-виховний процес учнів 4-А класу ЗОШ 1-111 №9 м.Красноармійська

Актуальність теми

Відродження національної школи і реформування освіти в Україні є вимогою часу. Цей процес зумовлений змінами у суспільно-політичному житті і засвідчений Законом про освіту, Державною національною програмою “Освіта” (Україна ХХІ століття), концепцією мовної освіти.

Із зміною соціально-політичних функцій української мови на сучасному етапі, наданням їй на конституційному рівні статусу державної спостерігається переорієнтація мети навчання мови в освітніх закладах України. У проекті Державного освітнього стандарту з української мови (початкова ланка) визначено мету її навчання, яка полягає насамперед у формуванні в учнів уміння будувати висловлювання в межах доступних для них тем і типів текстів.Зміст і процес навчання при цьому мають будуватися на основі комунікативно-діяльнісного підходу”

У Національній доктрині розвитку освіти України передбачається постійне оновлення змісту освіти та навчально-виховного процесу. Він повинен будуватись відповідно до потреб особистості та індивідуальних можливостей дітей, зростання їх самостійності і творчої активності, що в кінцевому результаті має змінити демократичні основи громадянського суспільства і прискорити його розвиток.

         Соціальне замовлення суспільства полягає в тому, щоб насамперед забезпечити мовленнєвий розвиток особистості, навчити її вільно спілкуватися в різних ситуаціях. Цей процес відбуватиметься лише за умов комунікативно-діяльністного підходу до навчання. Комунікативна діяльність допомагає зробити клас інтерактивною групою, де учні почувають себе впевнено,висловлюючи свої погляди та думки,а також заохочують товаришів до співпраці.У результаті чого складається стимулююча,творча атмосфера.

Школа повинна  не лише дати учням певний обсяг знань і вмінь, але й сформувати людину, здатну  творчо мислити, приймати рішення, мати свою  позицію, брати  на себе відповідальність, адаптуватися до умов життя, здатну до мобільності, швидкої зміни соціальних ролей, тобто бути людиною компетентною. І  значна роль належить саме комунікативній компетенції, тому що, комунікативна компетентність означає не лише  вміння спілкуватися рідною та іноземними мовами, а ще й характеризується  умінням взаємодіяти  з людьми по подіями, навичками  роботи у групі, умінням володіти  різними соціальними  ролями у колективі. Комунікативна компетентність характеризується цілою низкою  інших здібностей людини, що виявляються  у швидкості, глибині та міцності оволодіння  засобами і прийомами діяльності, таким як,уміння слухати, сприймати і відтворювати інформацію, вести діалог;брати участь у дискусіях;вести переговори,уміння переконувати  і відстоювати  свою точку зору, тобто спілкуватися.Важко переоцінити роль та значення комунікативних здібностей у формуванні якостей  особистості – лідера. Розвиток комунікативних здібностей є одним з основних факторів  становлення особистості в дитинстві  і позначаються  на всіх видах активності, на ставленні дитини  до інших людей, до рукотворного світу природи, а також до себе.
Ідея експерименту

Враховуючи вікові та індивідуальні особливості учнів 4- А класу,їх природні та інтелектуальні здібності,рівень сформованості навичок спілкування і культури поведінки,підвищити максимально рівень комунікативної компетентності шляхом впровадження комунікативних технологій та інтерактивних форм навчання.

Результати початкових констатуючих зрізів рівня сформованості комунікативної компетентності учнів 4-А класу такі:

Клас

Всього

учнів


Високий рівень

Достатній рівень

Середній рівень

Початковий рівень

4-А

31













В результаті проведення діагностики рівня комунікативної компетентності учнів (проведення анкетування) було встановлено,що у 57,9% учнів виникає задоволення під час спілкування з батьками,у 53,8% - з однокласниками і друзями. Із задоволенням працюють в парі на уроці тільки 38,5 % учнів,подобається приймати участь у дискусіях всього 19,2% учнів. Всього 19,2% учнів вживають у своєму мовленні прислів’я,а 39,3% зовсім не користуються скарбницею народної мудрості.Під час приготування домашнього завдання користуються словниками всього 26,9% учнів,із них не всі знають як вони називаються.23,1% учнів працюють з довідниками,11,6%-з енциклопедіями,7,7%-пізнавальними журналами,газетами,53,8% своїм помічником вважають інтеренет.

Під час перевірки рівня комунікативної компетентності з культури спілкування (анкета№

Було встановлено,що 53,8% учнів вважають своє мовлення культурним.Найбільш поширеними словами ввічливості є слова-привітання,слова-прощавання,застосування ласкавих форм звертання ( в основному у колі сім’ї).8,3% учнів не знають слів подяки.50% мають труднощі у використанні цих слів у своєму мовленні,а якщо і застосовують,то обмежуються словами «дякую», «спасибі».12,5% дітей не можуть висловити своє прохання,пропозицію,спонукання до дії,не знають ,якими словами висловити своє погодження на чиюсь пропозицію або прохання.29,2% учнів не знають як культурно висловити свою відмову на чиюсь прозьбу,прохання,спонукання до дії.

Під час проведення анкетування «Чи товариська ти людина?» 42,9% дітей не знають,яку людину називають «товариською» (плутають із поняттям «товаришування»),64,3% не знають ,кого можна назвати цікавим співбесідником,53,6% не знають ,що треба робити,щоб бути цікавим для оточуючих.

В багатьох дітей виникають труднощі під час застосування теоретичного матеріалу під час практичної роботи,для самостійних висновків,розв’язування пізнавальних завдань,побудови зв’язних висловлювань або існують прогалини в засвоєнні вивченого матеріалу.

Задум експеременту дослідити вплив інтерактивних технологій на ефективне формування комунікативних здібностей ,підвищення рівня комунікативної компетентності учнів початкових класів/

Завдання експерименту

Сформувати обґрунтовану методичну систему на основі найбільш ефективних нових форм,методів,прийомів нвчання,використанні інноваційних технологій,які дозволять отримати максимально високий результат;створити умови для успішної реалізації, вирішення завдання з формування і розвитка в учнів комунікативної компетентності.


Гіпотеза експерименту

Комунікативна компетентність - це здатність людини встановлювати і підтримувати

необхідні контакти з іншими людьми, це певна сукупність знань, умінь і навичок ,що забезпечують ефективне спілкування . Вона передбачає уміння змінювати глибину і коло спілкування, розуміти і бути зрозумілим для партнера по спілкуванню. Комунікативна компетентність формується в умовах безпосередньої взаємодії, тому є результатом досвіду спілкування між людьми.



Комунікативна компетентність – це ключ до успішної діяльності і ресурс ефективності і благополуччя майбутнього життя молодшого школяра.Щоб бути успішним,бути щасливим,жити гідно – треба говорити.

Комунікативна компетенція – це володіння навичками взаємодії з оточуючими людьми,вміння працювати в групі,знайомство з різними соціальними ролями.

Комунікативна компетентність – це не набор комунікативних умінь і навичок,а цілісна система,яка включає в себе сукупність компонентів :когнітивного,особистісного, емоційного і поведінкового.Ці компоненти не є частинами цілого,але припущують взаємовплив,взаємопроникнення і існування кожного в інших,тобто зміст окремого компонента розкривається через інші,що передбачає включення в роботу всіх компонентів.Найбільш ефективним буде той урок,який забезпечить розвиток дитини по всіх або багатьом напрямам.



Когнітивний компонент створює знання про цінністно – змістову сторону спілкування,про особистісні якості,які допомагають або заважають спілкуванню,про емоції та почуття,які систематично супроводжують його.Дитина вчиться спілкуванню, спостерігаючи за поведінкою близьких людей,наслідуючи їх прикладу,що відбувається недостатньо свідомо.Дитина не замислюється над самою формою цього процесу і може пізнавати його на протязі всього життя.Це дозволяє краще зрозуміти особливості власного спілкування,удосконалювати його,урізноманітніти комунікативні можливості.

Особистісний компонент утворює властивості особистості,яка вступає у спілкування,які природним образом впливають на зміст,процес і сутність комунікації. Сором’язливість,пихатість,відчуженість і егоїстичність,тривожність,агресивність конф- ліктність негативним образом відбивається на спілкуванні.Комунікативна компетентність молодшого школяра повинна базуватися на впевненості в собі,оптимізмі,доброзичливості і повазі до людей,справедливості,чесності і емоційній стабільності.В молодшому шкілному віці багато з них вже закладені ,але зміни цілком можливі.

Емоційний компонент пов’язаний перш за все із створенням і підтримкою позитивного емоційного контакту із співрозмовником,це налаштованість на партнера по спілкуванню, інтерес до іншої людини,готовність вступати з нею в особистісні, діалогічні взаємини, інтерес до власного внутрішнього світу; розвинуті емпатія та рефлексії; позитивна Я-концепція; чуйність і тактовність, позитивне емоційне ставлення до почуттів іншого, максимальна щирість і відвертість у проявах власних почуттів . Всі ці складові емоційного компоненту в доступній формі можуть вироблятися у молодших школярів.

Поведінковий компонент створює комунікативні вміння,засоби діяльності і досвід,який є освітою,інтегруючим в себе на рівні поведінки і діяльності всі прояви комунікативної компетентності.Комунікативні уміння як елементи створюють комунікативну поведінку.Їх особливості,ступінь сформованості можуть бути вивчені і виміряни,а також стати конкретною задачею розвитку або корекції у дитини.Це здатність до саморегулювання,коригування власних дій,впевненість,відповідальність.

Формування комунікативної компетентності є актуальною проблемою,розв’язання якої важливо,як для кожної конкретної людини,так і для суспільства взагалі.Суспільство неможливо без спілкування.Саме у сфері комунікації людина здійснює і свої професійні,і особистісні плани.Саме тут він отримує підтвердження свого існування,підтримку і співчуття,допомогу в реалізації життєвих планів і потреб.Тому комунікативні уміння і навички – це ключ до успішної діяльності людини,а також і до успішного життя цілком/



Діагностичний інструментарій

Діалог,складений за пропонованою темою або ситуацією,усне і письмове монологічне висловлювання за поданою темою, за планом або малюнком,початком і опорними словами, анкети з метою визначення рівня комунікативної компетентності,контрольно-вимірювальні матеріали на компетентністній основі.



Критерії оцінки очікуваних результатів

      Комунікативна компетентність припускає володіння всіма видами мовленнєвої діяльності,культурою мовленнєвої поведінки,включає знання основних мовних понять,систему комунікативних умінь,серед яких головними є уміння і навички мовного спілкування відповідно до різних сфер,ситуаціям спілкування,з урахуванням адресата,стилю.Це володіння навиками взаємодії з оточуючими людьми,вміння працювати в групі,знайомство із різними соціальними ролями.Це безперервний педагогічний процес,який потребує зусиль сумісної діяльності учня і вчителя.

Відповідно до цього ,вважаю своєю метою удосконалювати мовленнєві та комунікативні уміння учнів на основі засвоєння елементарного курсу граматики та практичного використання набутих знань в усному та писемному мовленні. Навчити учнів умінню мобілізовувати отримані знання й уміння в конкретній ситуації. Засобами своїх уроків допомагати учням долати проблеми у спілкуванні . Створювати ситуації,які потребують від учнів самостійного,свідомого вибору виду діяльності і рівня  діяльності,цінностей і цілій,мотивів і засобів поведінки,спроб на вибудування різноманітності кола спілкування,які потребують творчої прояви як групових,так і індивідуальних комунікативних навичок.Ситуації,які вимагають від учнів  уміння ставити запитання, висловлюючи подив, сумнів, уточнення, здогадку, передбачення; уміння констатувати, виражаючи погодження, підтвердження, судження, наслідок, обіцянку; уміння заперечувати, висловлюючи відмову, заперечення, непогодження; уміння спонукати до дії, висловлюючи прохання, запрошення, наказ, пропозицію, побажання.

Отже,високий рівень комунікативної компетентності дає можливість випускникам початкової школи:



  • планувати, організовувати й оцінювати власне навчання та відчувати особисту відповідальність за його результати;

  • уміти виступати публічно;

  • розв'язувати проблеми творчо;

  • віднаходити, впорядковувати й використовувати інформацію з різних джерел і ефективно послуговуватися інформаційними технологіями;

  • мислити критично і творчо .

  • адекватно ставитися до критики.

  • самокритично ставитися до себе.

  • самостійно створювати розповідь на основі тексту,малюнку;

  • формулювати власне висловлювання ;

  • слідкувати за правильністю мовлення;

  • усвідомити необхідності дотримання норм моралі;

  • вести діалог;

  • брати участь у дискусіях;

  • вести переговори;

  • досягати порозуміння в різних ситуаціях;

  • уміння переконувати  і відстоювати  свою точку зору;

  • висловлювати свою думку і вміти її презентувати;

  • слухати і розуміти думку співрозмовника ;

  • уважно ставитися до поглядів інших людей;

  • вміння слухати і чути;

  • вміння сприймати і розуміти інформацію;

  • розпізнавати емоційний стан і переживання оточуючих для успішної взаємодії з ними;

  • підтримувати певний (позитивний) емоційний тон розмови;

  • виражати особисті емоції вербальним і невербальним способом;

  • будувати відношення із однолітками;

  • працювати в групі на основі співробітництва;

  • викликати прихильне ставлення до себе.


Прогноз можливих негативних наслідків

У процесі формування особистості важлива роль належить вільному володінню словом, оскільки це сприяє становленню світогляду людини, її загальному розвиткові, взаєморозумінню з оточенням, усвідомленню історії рідного краю, традицій свого народу, розкриттю змісту духовної культури суспільства. Прагнення більше знати з предмету (розвиток інтелекту, розширення кругозору), добитися особливих успіхів, схвалення вчителя, батьків, змушує учнів звертатися за додатковою інформацією до інтернету.В дітей, захоплених комп'ютерами, більш високі показники мотивації досягнень і саморозвитку. У таких дітей у той же час, як правило, більш низькі показники інтересів у гуманітарній області (музика, мистецтво, література), діти також менше читають і майструють,вони починають менше приділяти часу на вивчення матеріалу базового підручника, вважаючи роботу з ним менш цікавої.Комп'ютерні захоплення часто бувають компенсацією невдач, що відбуваються в процесі міжособистісного спілкування. А також можуть привести до захворювання очей та зорових порушень,порушень кістково-м'язової системи;порушень, що пов'язані зі стрессом.



Намічені види і методи експериментування

Під час проведення експерименту важливим є врахування вікових, індивідуальних, психологічних особливостей учнів;створення умов для активної діяльності учня,стимуляція його інтересів та творчості,тобто впровадження технології особистісно орієнтованого навчання,яке забезпечить нестандартне мислення,розвиток творчості, таланту школяра.Взяти за основу інтерактивну модель навчання,яка є спеціальною формою організації пізнавальної діяльності,яка має конкретну,передбачувану мету-створення найсприятливіших умов навчання,за яких кожен учень буде відчувати себе успішним,інтелектуально спроможнім.Саме технології інтерактивного навчання (за О.Пометуном і Л.Пироженко) сприяють організації навчального процесу,за якою неможлива неучасть у процесі пізнання.Співробітництво вчителя і учня,їх співдружність і співтворчість значною мірою забезпечуть створення «ситуації успіху»,сприятливих умов для розкриття творчих можливостей учнів,приведуть до гуманізації освіти.Тому технології створення ситуації успіху (за А.С. Бєлкіним) поставлять в центр освітнього процесу особистість учня:особистість у минулому - особистість тепер - особистість у майбутньому.Правильний вибір елементів сучасних технологій,їх поєднання,постійний моніторинг впливу обраних форм,методів і прийомів роботи,проведення нестандартних уроків та корегування їх структури значно підвищать рівень комунікативної компетентності школяра на більш високий рівень.


Цілі експерименту

Забезпечити зростання рівня комунікативної компетентності шляхом створення комфортних психологічних умов для активності учня,стимуляції його ініціативи та творчості,забезпеченні нестандартного мислення,розвитку таланту школяра,створення атмосфери саморозвитку та успішної самореалізації як суб’єкта навчально-виховного процесу.



Зміст роботи щодо реалізації експерименту,форми роботи,методи
Підвищення рівня комунікативного розвитку молодших школярів на уроках рідної мови вимагає створення комплексної методики формування комунікативних умінь і навичок учнів початкових класів,яка включає в себе методичні напрямки, прийоми їх розвитку, засоби і системи завдань та способи отримання зворотної інформації як необхідної умови їх удосконалення. Впливаючи на цей процес різнопланово, захоплюючи різні рівні мови - фонетичний, лексичний, граматичний та зв'язне мовлення,розв’язуючи ці завдання не ізольовано одне від одного,не фрагментально,а в системі , у дітей закладається уявлення про мову як про єдину сукупність мовних знаків, систему категорій, граматичних форм і норм, про мовлення як процес вираження своїх думок у фонетично, лексично і граматично правильній формі.

Це потребує ефективності і доцільності комплексних вправ на всіх етапах в межах одного уроку. Залишаються актуальними питання міжпредметних зв'язків, формування системи вправ до кожної теми програми,впровадження цієї системи у практику початкової школи.



Ось чому так важливо формувати комунікативні уміння і навички, працювати постійно і цілеспрямовано,а саме через систему:

  • Складання діалогів та їх озвучення.

  • Складання монологічного висловлювання.

  • П’ятихвилинок з культури мовлення та спілкування.

  • Годин спілкування.

  • Розповіді за власним малюнком, спостереженнями, досвідом.

  • Висловлювання "ланцюжком".

  • Створення ситуацій для спілкування в парах з метою одержання інформації.

  • Роботи в групах.

  • Інсценізації прослуханих чи колективно складених казок, оповідань.

  • Ігор-драматизацій.

  • Творчих хвилинок.

  • Розігрування мовленнєвих ситуацій, складених на основі ситуативних малюнків

  • Проведення рольових ігор.

  • Переказування тексту з орієнтацією на слухача.

  • Використання природних мовленнєвих ситуацій.

  • Мовно-етикетних ігор.

  • Складання енциклопедії гарних манер.

  • Словесного малювання.

  • Проведення тренінгів з культури мовлення та спілкування:

  • « Як правильно вибачатися»

  • «Як висловлювати своє прохання»

  • «Як втішити засмучену людину»

  • «Ввічливе прохання – ввічлива відмова».

  • Проведення віршованих хвилинок з культури мовлення.

  • Дискусій.

  • Читання і обговорення казок,оповідань.

  • Розв’язання ситуацій морального змісту.

  • Проведення ігор :

  • «Заверши думку»

  • «Додай чарівне слово»

  • «Ввічливо-неввічливо»

  • «Хто знає більше ввічливих слів»

  • «Ми – ввічливі діти»

  • «Світлофор ввічливості»

  • «Зафарбуй квітку ввічливими словами»

  • «Добридень» , «Давайте привітаємося»

  • «Комплімент», «Кому і за що»

  • «Додай речення»

  • «Сьогодні називайте мене так»

  • «Піднеси настрій», «Дзеркало».

  • Розігрування уявних мовленевих ситуацій.

  • «Прохання погратися іграшкою».

  • «В магазині» , « В бібліотеці».

  • «Заспокой малечу».

  • «Розмова по телефону».

  • « Дослідники».

  • Складання « Народної скарбнички ввічливих слів» (прислів’я).

  • П’ятихвилинок, хвилинки-цікавинки з використанням різних словників,енциклопедій, додаткової літератури та інших джерел інформації.

  • Презентацій-хвилинок цікавої літератури,книжок, словників, довідників, енциклопедій вчителем і учнями.

  • Інтегрованих уроків.

  • Нестандартних уроків.

  • Інтерактивних вправ,технологій.

Навчання української мови ефективне, якщо на кожному уроці засвоюються мовні і мовленнєві знання, формуються навчально-мовні, правописні та комунікативні вміння і навички, розширюється читацький рівень школярів (бо дитина, яка більше читає, краще говорить і пише), збагачується їхній мовний запас, відбувається оволодіння мовною нормою, здійснюється усвідомлення неповторності мовної особистості. Учні одержують зразки комунікативно досконалої мови й навчаються доцільно й правильно використовувати засоби мови для побудови власних висловлювань, а також набувають найрізноманітніших загально-предметних умінь.

Високого рівня можна досягти, якщо на кожному уроці,в позакласній роботі виховується увага до слова, свідоме ставлення до мови як засобу самовираження, спілкування між людьми, передачі почуттів і переживань, ставлення до довкілля. У процесі комплексної роботи над текстом,розвитком зв’язного мовлення розвивається не тільки саме мовлення, а й мислення, інтелект, мовленнєва пам'ять, емоційна сфера особистості, мовне почуття, естетичний смак, розуміння краси української мови, багатство її мовних засобів, виражальних можливостей.

Основою для формування комунікативних умінь і навичок школярів є уявлення про текст.Практична робота,яка включає різноманітні вправи і завдання над текстом починається з першого року навчання дитини у школі. З того часу, як дитина навчиться читати, їй доводиться мати справу не тільки з окремими словами, словосполученнями чи реченнями, але й зі зв'язним текстом. Тому в початкових класах проводиться робота спрямована на аналіз і осмислення текстів.Як і кожна інша, робота над усвідомленням закономірностей зв'язного мовлення має бути органічним поєднанням аналізу і синтезу - спостереження готових текстів і створення власних висловлювань.

Формування та розвиток навички комунікативної діяльності передбачає роботу над побудовою діалогічних і монологічних висловлювань - усних і писемних.

Необхідно зважати на те, що мовленнєве спілкування пронизує всі види діяльності, і пам'ятати про розвиток комунікативного мовлення учнів слід повсякчасно: на всіх уроках (адже на багатьох із них, зокрема на уроках трудового навчання, малювання, можна організовувати роботу в парах, яка вимагає від учнів уміння спілкуватися у процесі спільної праці),особливо широке поле діяльності відкривають для нас інтегровані уроки,уроки з використанням інноваційних технологій,також в позаурочний час (на перервах під час правильно організованої ігрової діяльності, під час екскурсій до шкільної їдальні, бібліотеки, медичного кабінету і т.д., у процесі яких учні готують свої питання і проводять інтерв'ювання працівників. Окрім того, саме життя дітей у класі забезпечує природні ситуації, які заохочують до різних видів використання мови, наприклад, привітання іменинників, мам із Днем матері, запрошення батьків на святковий ранок, прохання позичити зайвий олівець в однокласника у випадку, якщо свій зламався і т.д.

Дійовим методом оволодіння комунікативно-мовленнєвими діями є ігри-драматизації. Рольові перевтілення допомагають дитині вправлятись у варіативності діалогів. Тут стануть у пригоді фольклорні діалоги, які призвичаюють до почергового відтворення сюжету - часом -кумедного, однак не позбавленого інтонаційних відтінків, динаміки, мімічних проявів, варіативності сили голосу, темпу мовлення. Такі ігрові вправи передуватимуть драматизації складніших жанрів - казок, оповідок.


Отже, вікові та індивідуальні особливості дітей, їхні потреби та прагнення визначають мовленнєвий розвиток кожного. Мірою розвивальності можна вважати компоненти, які сприяють створенню та розширенню світогляду дитини, формують гуманні почуття, базові особистісні якості, що виявляються в мовленнєвій компетентності. Розвивальним є те середовище, яке пристосується до природного темпу кожного малюка, не порушуючи його.

Комунікативно-мовленнєвий аспект мовлення набуває великого значення у процесі освіти школярів і полягає у формуванні різних видів комунікативних компетентностей, які сприяють розвитку міжособистісного спілкування. Комунікативно доцільним мовлення буває при наявності в ньому таких якостей, як точність, виразність та образність. Рівень сформованості комунікативних умінь залежить від багатства словникового запасу молодшого школяра та умінь використовувати всю різноманітність граматичних засобів мови при побудові власних висловлювань.



Керуючись принципами особистісно-орієнтованого навчання, необхідно забезпечити емоційне благополуччя учнів на уроці, яке сприяє успішній реалізації завдань формування комунікативних умінь та мовленнєвої культури молодших школярів. При цьому доведено, що ефективним засобом розвитку комунікативних умінь є вправи, виконуючи які, учні засвоюють необхідні елементарні комунікативні відомості про текст, збагачуватимуть свій словниковий запас, розвиватимуть комунікативно-мовленнєві вміння загалом.

Основні етапи експериментальної роботи


Етапи роботи

Терміни

Діагностичний:

  1. Аналіз ускладнень учителя.

  2. Аналіз навчально-виховного процессу з проблеми.

  3. Виявлення та формулювання суперечностей, які можна вирішити за допомогою нововведення.

  4. Виявлення актуальності проблеми.

  5. Проведення початкових зрізів,контрольних робіт,анкет,тестів.

  6. Аналіз результатів зрізів.

  7. Теоретична самопідготовка з проблеми.




2010-2011р.

Прогностично-організаційний:

  1. Розробка цілій і задач.

  2. Формулювання гіпотези.

  3. Прогнозування очікуваних позитивних результатів.

  4. Прогнозування очікуваних негативних наслідків.

  5. Конструювання плану-програми експерименту.

  6. Підготовка методичного забезпечення.Створення умов для застосування і засвоєння нововведень.

2011-2012р.

Практичний:

  1. Реалізація цілісної системи найбільш ефективних нових форм, методів,прийомів нвчання, інноваційних технологій,які дозволять отримати максимально високий результат з формування комунікативної компетентності учнів.

  2. Здійснення поточної діагностичної перевірки ефективності інноваційних моделей щодо зростання рівня комунікативної компетентності учнів.

  3. Внесення коректив,відповідних змін та доповнень у розроблену систему

  4. Відстеження результатів,констатуючі зрізи рівня сформованості комунікативної компетентності школярів.




2012-2013р.

Узагальнюючий:

  1. Обробка даних дослідження рівня сформованості комунікативної компетентності школярів.

  2. Аналіз результатів.

  3. Співвіднесення результатів експерименту з поставленою метою.

  4. Коректування гіпотези.

  5. Оформлення та опис ходу й результатів експерименту.




2013-2014р.

Впровадження:

  1. Впровадження результатів експериментальної роботи.

  2. Рефлексія та звіт про результати експериментальної діяльності.

2014р.


Форма подання результатів експерименту для масової практики дидактичний матеріал за програмою дослідження,стаття в журнал з проблеми дослідження.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка