Програма «Молодь України»



Скачати 128.97 Kb.
Дата конвертації15.04.2016
Розмір128.97 Kb.


СХВАЛЕНО

розпорядженням Кабінету Міністрів України

від __________ № ___________

Концепція

Державної цільової соціальної програми «Молодь України»

на 2016-2020 роки
Визначення проблеми, на розв’язання якої спрямована Програма
Державна цільова соціальна програма «Молодь України» на 2016-2020 роки (далі – Програма) базується на сприйнятті молоді як активного суб’єкта, визначальної цінності й головного ресурсу українського суспільства.

Програма ґрунтується на науковому аналізі стану і проблем розвитку української молоді, результатів попереднього етапу реалізації державної молодіжної політики в Україні, а також враховує програмні вимоги і перспективи, декларовані в «Стратегії розвитку державної молодіжної політики на період до 2020 року», Хартії основних прав Євросоюзу, Європейському пакті в інтересах молоді, Молодіжній стратегії Європейського Союзу, Європейській хартії участі молоді в громадському житті на місцевому і регіональному рівні, Висновках Команди міжнародних оглядачів Ради Європи у рамках Міжнародного огляду національної молодіжної політики України (2012 р.), пріоритетах молодіжної політики Європейського Союзу, розпорядженні Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 847-р «Про імплементацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, на 2014-2017 роки (2014 р.) та в Стратегії сталого розвитку «Україна-2020» (2015 р.).

Програма побудована з урахуванням вікових меж молоді віком від 14 до 35 років включно, у тому числі дітей віком від 14 до 18 років.
Проблеми, які потребують розв’язання:

високий рівень захворюваності та смертності молоді, слабка мотивація до дотримання молодими людьми здорового і безпечного способу життя, недостатній рівень знань та навичок молоді у галузі безпеки життєдіяльності;

низький рівень зайнятості молоді на ринку праці за обраною професією;

повільні темпи розвитку молодіжного підприємництва;

недостатнє використання інноваційного потенціалу молоді;

низька якість загальної освіти молоді, недостатнє застосування потенціалу неформальної освіти з метою підвищення конкурентоспроможності молоді на ринку праці;

низький рівень забезпечення молодих сімей власним та соціальним житлом (включно з тими, що мають у своєму складі учасників військових дій, а також загиблих і постраждалих захисників Вітчизни);

несистемний характер формування у молодих людей громадянськості та патріотизму;

відсутність сталої тенденції зниження рівня злочинності у молодіжному середовищі, насильства та системної роботи у сфері її профілактики;

відсутність ефективного механізму формування й реалізації молодіжної політики на засадах громадянського суспільства, нерозвиненість низової ланки в системі координації молодіжних процесів;

низький рівень організації та культури молодіжного дозвілля;

слабка інтегрованість української молоді у європейське та світове молодіжне співтовариство.

Отже, є потреба впровадження більш прагматичної політики у молодіжній сфері, що отримала назву доказової молодіжної політики та означає підготовку молоді, як самоврядованих громадян, здатних до життя у самоорганізаваній громаді та суспільстві.
Аналіз причин виникнення проблеми та

обґрунтування необхідності її розв’язання шляхом розроблення і виконання Програми
Об’єктивними причинами виникнення зазначених проблем є: відносно низький рівень соціально-економічного розвитку та обмежені матеріальні ресурси країни; негативний вплив на суспільство сили інерційного розвитку, пов’язаного із застарілими методами адміністративно-командного управління, тоталітарною культурою та ідеологією; нерозвиненість інститутів громадянського суспільства, відсутність механізмів залучення молоді і творчого запозичення позитивного зарубіжного досвіду та узгодження вітчизняної молодіжної політики з молодіжною політикою Європейського Союзу.

Суб’єктивними причинами є: незадовільний рівень дотримання законодавства внаслідок низької політичної та правової культури суспільства; слабка міжсекторальна координація і взаємодія органів державної влади, місцевого самоврядування та громадського сектору у сфері формування й реалізації молодіжної політики; відсутність політичних зусиль, спрямованих на формування повноцінного механізму молодіжної політики й налагодження прямого та зворотного зв’язку між управлінськими структурами і молодіжним середовищем; низький рівень поінформованості молоді щодо молодіжної політики.

Згідно з результатами соціологічних досліджень, здійснених в рамках щорічної доповіді у 2013 році, 49,4% молодих людей фактично не відчувають реалізації державної молодіжної політики в Україні, близько 70% - оцінюють її негативно.

Діюча державна молодіжна політика потребує удосконалення, щоб відповідати потребам молоді, держави та українського суспільства.

Таким чином, для розв’язання зазначених проблем необхідно провести системний аналіз можливостей та потреб молоді. Здійснити перехід до відкритої моделі молодіжної політики в Україні, в якій молоді люди зможуть осмислено брати участь у прийнятті рішень, що впливають на їхнє життя. Забезпечити реалізацію заходів відповідно до пріоритетів Концепції, а також для розвитку навичок та здібностей молоді.

Вищезазначене обумовлює потребу розроблення єдиної, цілісної та міжгалузевої Програми для молоді – Державної цільової соціальної програми «Молодь України» на 2016-2020 роки.

Порівняно з попередніми програмними документами представлена Програма міститиме дієвий механізм її реалізації та критерії визначення ефективності її імплементації.
Визначення мети Програми
Метою Програми є створення сприятливих умов для розвитку і самореалізації української молоді, формування патріота і громадянина.
Визначення, порівняльний аналіз можливих варіантів розв'язання проблеми та обґрунтування оптимального варіанта
Існує два варіанти розв’язання проблеми.

Перший варіант зводиться до традиційного механізму організації роботи з молоддю – на основі діючої адміністративної вертикалі влади: центральні органи виконавчої влади – структурні підрозділи з питань молоді та спорту місцевих державних адміністрацій – молодь. Проте, така модель, як правило, майже цілком орієнтована на вирішення проблем за рахунок бюджетних коштів, нівелює управлінську роль молодіжних громадських об’єднань, обмежує активність муніципальних структур, а, отже, більше відповідає засадам тоталітарного суспільства.

Другий (оптимальний) варіант передбачає використання оновленого механізму організації роботи з молоддю, в основі якого поєднання управлінської вертикалі з інститутами громадянського суспільства: молодіжними та дитячими громадськими організаціями, волонтерськими осередками, структурами молодіжних працівників. Цей варіант передбачає: піднесення суспільного статусу молоді та становлення її в якості одного із ключових суб’єктів молодіжної політики; кроссекторальну співпрацю; органічне поєднання в ціннісних орієнтаціях молоді принципів громадянськості та патріотизму; фінансування молодіжної політики за рахунок державного, місцевого бюджетів, надходжень від вітчизняних і закордонних донорських та благодійних фондів;

Оптимальний варіант реалізації Програми молодіжної політики ґрунтується на системі загальноєвропейських принципів: відкритості, доказовості концептуальних положень, рівності можливостей, реалістичності програми, кроссекторальному та відповідальному підході і безпосереднього залучення молоді до її реалізації.



Визначення на основі оптимального варіанта шляхів і засобів розв'язання проблеми, строків виконання Програми
З метою раціонального використання ресурсів Програма передбачає концентрацію зусиль на шести пріоритетних напрямах:

Пріоритет 1. Громадянськість і патріотизм – здійснення державних і громадських заходів, спрямованих на утвердження патріотизму, громадянської свідомості й активної громадянської позиції молоді.

Пріоритет «Громадянськість і патріотизм» планується реалізувати за чотирма напрямами:

«Молодь у злагоді з законом». Мета: посилення профілактики правопорушень у процесі підвищення рівня правових знань, правової культури та правової поведінки молоді.

«Патріот». Мета: формування патріотичної свідомості молоді в сім’ї, навчальних закладах, у громадському середовищі шляхом розвитку історичної пам’яті; утвердження українських народних традицій; усвідомлення національної своєрідності; залучення молоді до суспільно значущої діяльності; створення осередків громадянсько-патріотичного виховання й допризовної військової підготовки.

«Гідність і Толерантність». Мета: виховання у молоді почуття особистої та національної гідності, подолання комплексів меншовартості, формування шанобливого ставлення до переконань, культури і традицій інших.

«Охорона довкілля». Мета: формування бережливого ставлення до природного та соціального, культурного та предметно-побутового довкілля.


Пріоритет 2. Здоровий та безпечний спосіб життя – здійснення державних та громадських заходів, спрямованих на поширення серед молоді здорового та безпечного способу життя.

Пріоритет «Здоровий та безпечний спосіб життя» планується реалізувати за двома напрямами:

«У здоровому тілі – здоровий дух». Мета: підвищення рівня фізичного, духовного і соціального здоров’я молоді шляхом широкого впровадження у суспільстві системи фізичної культури та спорту, здорового і безпечного способу життя; розбудови мережі трудових, військово-спортивних, оздоровчих та інших центрів, таборів для дітей і молоді;

«У гармонії з собою і світом». Мета: сприяння зміцненню психічного здоров’я молодих людей, формування внутрішньої культури їх взаємин у сім’ї та соціальному середовищі, популяризація серед молоді знань з безпеки життєдіяльності.


Пріоритет 3. Розвиток неформальної освіти – формування у процесі співпраці вітчизняних і міжнародних громадських об’єднань, органів державної влади та місцевого самоврядування цілісної системи неформальної освіти молоді задля сприяння громадському діалогу та створення додаткових умов для розвитку і самореалізації особистості. Сутність неформальної освіти – набуття молодими людьми знань та навичок шляхом участі в громадській суспільно значущій діяльності. Застосування технологій стаціонарного та дистанційного, у тому числі онлайн-навчання, а також соціальних мереж.

Пріоритет «Розвиток неформальної освіти» планується реалізувати за п’ятьма напрямами:

«Молодіжний працівник». Мета: формування системи підготовки фахівців для сфери молодіжної роботи з числа державних службовців та лідерів молодіжних громадських об’єднань;

«Молодіжні центри». Мета: створення Будинку молоді України, обласних поліфункціональних осередків формування і реалізації молодіжної політики та центрів, у тому числі студентських;

«Навчальні табори та стаціонарні навчальні осередки». Мета: створення тимчасових і постійнодіючих осередків неформальної освіти дітей та молоді; підготовка волонтерських кадрів, лідерів молодіжного та дитячого громадського руху;

«Молодіжний інформаційний та навчальні портали». Мета: інформаційне забезпечення молодіжної політики та комунікацій молоді у межах України і зарубіжжя;

«Молодіжний паспорт». Мета: створення європейського інструменту презентації знань, досвіду і кваліфікації молодої особи для підвищення її соціальної мобільності.
Пріоритет 4. Зайнятість молоді – створення умов та здійснення заходів, спрямованих на забезпечення первинної і вторинної зайнятості та самозайнятості молоді у процесі співпраці вітчизняних і міжнародних громадських об’єднань, роботодавців, органів державної влади та місцевого самоврядування.

Пріоритет «Зайнятість молоді» планується реалізувати за трьома напрямами:

«Профорієнтація». Мета – спрямування професійних інтересів молоді за формулою: «інформування-навчання-тестування-залучення»;

«Молодіжне підприємництво». Мета: сприяння розвитку молодіжного підприємництва, самозайнятості та ефективного просування молодих людей у підприємницькому середовищі;

«Волонтер». Мета – створення Національної асоціації волонтерства як форми залучення молоді до суспільно значущої діяльності, способу неформальної освіти і вторинної зайнятості.
Пріоритет 5. Житло для молоді – створення умов та здійснення заходів, спрямованих на забезпечення молоді житлом у процесі співпраці вітчизняних і міжнародних громадських об’єднань, органів державної влади та місцевого самоврядування.

У рамках пріоритету «Житло для молоді» Програма передбачає зосередження на кількох цільових групах, яким держава першочергово надаватиме власне чи соціальне житло за кошти державного бюджету:

молодим сім’ям, що мають у своєму складі учасників бойових дій, передусім загиблих і постраждалих захисників Вітчизни;

молоді з особливими потребами.

Програма передбачає також реалізацію інших проектів за чотирма напрямами:

«Соціальне житло». Мета: будівництво і надання молоді гуртожитків та соціальних квартир. Створення державного фонду перехідного житла для молоді, квартири якого передаються від одного господаря до іншого в порядку поліпшення житлових умов попереднього.

«Наймане житло». Мета: надання молоді державних квартир у тимчасову оренду.

«Житло своїми руками». Мета: реалізація адаптованого до вітчизняних особливостей міжнародного житлового проекту Habitat for Humanity International («Середовище для життя». Передбачає будівництво об’єднаними зусиллями молодих сімей власного житла із залученням цільових державних і міжнародних кредитів).

«Місцина для обійстя». Мета: законодавче і виконавче забезпечення відведення і передачі у власність земельних ділянок для молодіжного житлового будівництва.
Пріоритет 6. Партнерська підтримка молоді тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб – розробка програми та здійснення державних і громадських заходів, спрямованих на інформаційну, консультативну, організаційну та іншу підтримку молоді тимчасово окупованих територій та з числа вимушених мігрантів.

Зазначений пріоритет планується реалізувати як цільовий проект «Ми разом» за такими напрямами:

1. Психологічна реабілітація дітей та молоді шляхом очних та дистанційних занять з психологами та конфліктологами, залучення до різних форм спілкування та суспільно-корисної діяльності.

2. Корекція регіональних стереотипів суспільної свідомості інформаційними засобами та засобами комунікації.

3. Сприяння соціальній адаптації молоді з числа тимчасових переселенців (освітній, трудовій, громадсько-політичній, дозвіллєвій).
Реалізація проектів передбачає оновлення механізму молодіжної політики.

Традиційна вертикаль державного управління молодіжною політикою (центральні органи виконавчої влади – структурні підрозділи з питань молоді та спорту обласних та Київської міської державних адміністрацій – місцеві адміністрації – молодь) має бути:

по-перше, організаційно завершена формуванням низової ланки управління, здатної налагодити прямий і зворотний зв'язок з молодіжним середовищем;

по-друге, тісно поєднана з інституціями та осередками громадянського суспільства (Всеукраїнським молодіжним парламентом, Будинок молоді України; обласними молодіжними центрами; осередками корпусу молодіжних працівників, структурами Національної асоціації волонтерства).

Функції координаційного центру міжсекторальної співпраці здійснюватиме Мінмолодьспорт.

Реалізація пріоритетних напрямів Програми включає в себе питання стосовно посилення роботи щодо розвитку міжнародного молодіжного співробітництва, сприяння інтеграції молоді до світової та європейської молодіжної спільноти.

Процес реалізації Програми передбачає здійснення комплексу експертно-аналітичних, організаційних, нормативно-правових, пілотних, впроваджувальних і підсумкових оціночних заходів.

Термін виконання програми з 2016 по 2020 роки.


Очікувані результати виконання Програми
Виконання Програми забезпечить:

піднесення громадянської свідомості та патріотизму молоді України шляхом налагодження системної освітньої, виховної, інформаційної роботи, організації в регіонах країни військово-спортивних молодіжних осередків, дитячих та молодіжних рухів, діяльності молодіжних працівників та волонтерів;

підвищення рівня самоорганізації і самоврядування молодіжних спільнот внаслідок формування інституцій та осередків громадянського суспільства: Всеукраїнського молодіжного парламенту, Національної асоціації волонтерства, структур молодіжних працівників, багатофункціональних молодіжних центрів у регіонах;

широке залучення дітей та молоді до здорового і безпечного способу життя;

формування Всеукраїнської системи неформальної освіти та залучення до неї молоді усіх регіонів України;

створення всеукраїнської системи підготовки молодіжних працівників, їх сертифікації та перепідготовки;

прискорення розвитку молодіжного підприємництва шляхом удосконалення нормативно-правової бази підприємницької діяльності та систематизації преференцій для молодих підприємців, формування підприємницьких навичок молоді;

створення нових робочих місць для молоді;

створення Національної асоціації волонтерства як засобу захисту інтересів волонтерів, форми вторинної зайнятості та неформальної освіти молоді;

забезпечення житлом молоді з особливими потребами, молодих сімей, що мають у своєму складі учасників військових дій, а також загиблих і постраждалих захисників Вітчизни;

підвищення рівня самоорганізації і самоврядування молодіжних спільнот внаслідок формування інституцій та осередків громадянського суспільства: Всеукраїнського молодіжного парламенту, Національної асоціації волонтерства, структур молодіжних працівників, багатофункціональних молодіжних центрів у регіонах, в тому числі студентських;

зниження рівня правопорушень серед молоді внаслідок активізації правової освіти й залучення молоді до суспільно значущої громадської діяльності;

вдосконалення нормативно-правової бази у молодіжній сфері;

інтеграція української молоді в європейські та світові молодіжні структури (Європейський молодіжний форум та ін.), залучення її до реалізації проектів Євросоюзу: Europass (Європаспорт), Youthpass (Молодіжний паспорт), грантових програм - Erasmus+(Еразмус плюс) та інших.

Результати виконання програми оцінюватимуться за допомогою трирівневої системи індикаторів:

Головний узагальнюючий індикатор (Індекс розвитку молоді, розрахований за методологією ЮНЕСКО).



  1. Індикатор досягнення мети Державної програми молодіжної політики.

  2. Індикатор реалізації визначених пріоритетів.

У разі необхідності відбувається перегляд запланованої діяльності, пошук та впровадження більш ефективних способів вирішення проблем.
Оцінка фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів,

необхідних для виконання Програми
Видатки на реалізацію Програми здійснюватимуться за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів та інших незаборонених законодавством джерел.

Обсяг видатків, необхідних для виконання Програми, визначається щороку під час складання проектів бюджетів на відповідний рік з урахуванням їх реальних можливостей.





База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка