Програма «Комплексного кваліфікаційного екзамену з психології»



Сторінка5/8
Дата конвертації12.04.2016
Розмір1.66 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8

Тема 8. Гуманістичний напрямок у теорії особистості: А. Маслоу.


Абрахам Маслоу: гуманістична теорія особистості

Основні принципи гуманістичної психології.

Мотивація: ієрархія потреб. Дефіцитарна мотивація і мотивація росту.

Основні положення Маслоу щодо природи людини.

Емпірична валідизація концепцій гуманістичної теорії.
Тема 9. Феноменологічний напрямок у теорії особистості: К. Роджерс.

Карл Роджерс: феноменологічна теорія особистості.

Точка зору Роджерса на природу людини.

Керівний мотив у житті: тенденція актуалізації.

Феноменологічна позиція Роджерса.

Основні положення Роджерса щодо природи людини.

Я-концепція.
Тема 10. Психологія індивідуальних розходжень.

Вступ до диференційної психології

Історія становлення диференційної психології

Предмет та методи диференційної психології

Основні напрямки диференційно-психологічних досліджень



Темперамент як міра розвитку та еволюції індивідних психологічних якостей особистості

Історія дослідження темпераменту.

Сучасні напрямки, школи і центри дослідження темпераменту.

Основні факти, закономірності, закони та їх пояснення (теорії, моделі).

Невирішені проблеми та перспективи їх досліджень.

Характер як міра розвитку та еволюції індивідуальних психологічних властивостей особистості

Взаємовідношення типів темпераменту і характеру за параметрами реактивності та активності.

Розвиток уявлень про зв’язок темпераменту і характеру в історії психології.

Характер та анатомічна конституція

Класифікація відхилень та акцентуацій характеру.
Психологічна служба в системі освіти
Тема 1. Цілі, задачі та структура психологічної служби в закладах освіти.

Основі законодавчі акти, нормативні документи, які регламентують та забезпечують діяльність Національної системи соціально-психологічної служби України. Концепція державної системи психологічної служби.

Національна система соціально-психологічної служби: психологічні та соціально-психологічні служби і підрозділи, які функціонують у різних ві­домствах; соціально-психологічні служби державної адміністрації; територі­альні (муніципальні) структури (об'єднання), які надають соціально-психологічні послуги населенню.

Мета та завдання Національної системи соціально-психологічної служ­би. 1 Центральний, обласний, районний (міський) рівні діяльності органів служби.

Функції та специфіка діяльності науково-методичного центру, Ради з практичної психології, головного психолога області, обласних, районних та міських центрів Національної системи соціально-психологічної служби, по­рядок їх атестації, акредитації.

Законодавчі акти України, що стосуються діяльності окремих складових Національної системи соціально-психологічної служби України.

Психологічна служба в галузі освіти. Закон "Про освіту", "Про загальну середню освіту України". Положення "Про психологічну службу системи освіти України". Мета діяльності практичного .психолога в школі.

Законом України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні". Соціальні служби для молоді.


Тема 2. Історія психологічної служби в нашій країні та за кордоном.

Досвід психологічної служби США. Досвід розвитку шкільної психологічної служби у Франції. Досвід розвитку шкільної психологічної служби в Німеччині. Досвід організації і діяльності шкільної психологічної служби в країнах Східної Європи. Педологія як перший етап практичного застосування психології в навчально-виховному процесі школи.

Формування теоретичних і практичних передумов участі психологів у роботі школи.

Основні віхи на шляху становлення вітчизняної психологічної служби. Роль шкільної психологічної служби (ШПС) у вирішенні проблем школи. Обумовленість ефективності навчально-виховного процесу психологічним чинником. Основні групи шкільних проблем, що потребують участі психолога.

Головна мета ШПС. Функції ШПС Завданнями ШПС. Форми роботи. Вимоги до організації служби. Моделі ШПС. Рівні та напрямки функціонування ШПС.
Тема 3. Принципи роботи практичного психолога системи освіти.

Практичний психолог у дошкільному закладі. Основні напрямки роботи практичного психолога з дітьми .дошкільного віку.

Особливості організації, методики, види та форми проведення корекційно-розвивальних занять з дошкільниками. Розвиваюча робота з дітьми від 1 до 3 років. Розвиваюча робота з дітьми старшого дошкільного віку. Напрямки та форми превентивної та консультативної роботи практикуючого психолога з батьками, вихователями з питань проблемної поведінки дошкі­льника. Участь психолога у медико-психолого-педагогічній комісії.

Програми психокорекційної допомоги дітям із порушеннями емоційної сфери, дитячої гіперактивності, агресивності, асоціальності. Відставання у психічному розвитку, причини відставань та засоби їх корекції.

Молодший шкільний вік. Компоненти готовності дитини до школи. Сутність критерії та методи діагностики. Інтелектуальна пасивність молодших школярів: причини, способи виявлення та подолання. Робота з обдарованими дітьми у початковій школі. Шкільна дезадаптація учнів молодших класів: причини, шляхи подолання, психопрофілактика.

Підлітковий вік. Загальна вікова характеристика. Особливості психічного розвитку. Специфіка навчальної діяльності в цей період. Криза підліткового віку. Технології психологічної роботи з підлітками. Завдання та зміст психологічної профілактики. Проблеми самооцінки у підлітковому віці. Акцентуації характеру як вид роботи психолога з підлітками. Внутрішні конфлікти підлітків: психодіагностика та корекція. Проблеми міжособистісного спілкування у підлітковому віці.

Рання юність. Загальна характеристика віку. Особливості психічного розвитку періоду ранньої юності. Проблеми особистісного розвитку на етапі ранньої юності: Перспективи професійного самовизначення. Життєві цілі та психологічне здоров'я. Проблема сенсу життя в ранньому юнацькому віці. Характеристика основних проблем міжособистісної взаємодії юнацтва (конфлікти, боротьба за лідерство тощо). Розвиток цілеспрямованості. Цілепок-ладання та професійне самовизначення. Технології психологічної роботи з учнями раннього юнацького віку. Профорієнтаційна робота зі старшокласниками. Психологічна підтримка процесу становлення особистої ідентичності юнаків та дівчат як напрямок діяльності психолога в освіті.

Психологічна робота з сім'ями учнів різного віку. Основні концепції психологічної роботи з батьками учнів. Діагностичні засоби вивчення особливостей сімейного виховання учнів. Методики психологічної допомоги батькам учнів. Психологічна підтримка дитини: практичні рекомендації. Розвиток ефективного стилю спілкування з дитиною. Рефлексивне слухання. Мистецтво побудови повідомлення із застосуванням методу рефлексивного слухання. Деякі стратегії подолання конфліктів між дітьми та дорослими.

Робота з педагогічним колективом як напрям діяльності психологічної служби в системі освіти. Оцінка професійної діяльності викладача. Психологічні вимоги до особистості педагога. Загальні та спеціальні здібності викладача. Психологічний портрет педагога: позитивні та негативні аспекти. Особливості якості викладача, які вимагають психологічної корекції. Експертиза професійної компетентності педагога. Психологічні особливості педагогічного колективу. Оцінка психологічного клімату у педагогічному колективі. Педагогічні конфлікти: сутність, профілактика та методи вирішення. Індивідуальний стиль викладацької діяльності: психологічна допомога у становленні та корекції.
Тема 4. Основні види діяльності практичного психолога в закладах освіти.

Основні види діяльності практичного психолога: просвітницько-пропагандистська; пропедевтична і профілактична робота; психодіагностика, психологічне консультування; психодіагностика і прогностика; психокорек­ція, психотерапія та соціально-психологічна реабілітація

Просвітницька робота серед населення (у широкому і вузькому розу­мінні). Завдання просвітницької роботи. Основні форми просвітницької дія­льності. Основні моменти просвітницька робота: пропаганду діяльності пси­хологічної служби; ознайомлення певного контингенту людей із психологіч­ними знаннями, які відповідають їх актуальним потребам і запитам; вибір таких форм просвіти, які полегшують сприймання психологічної інформації, викликають інтерес до психологічних знань, формують потребу користува­тися ними у житті.

Форми просвітницької діяльності шкільної психологічна служба. Про­світницька діяльність психологічної служби у вищих навчальних закладах, її форми.

Найважливіші напрямками психопрофілактичної роботи: профілактика стресових і постстресових станів, пов'язаних із природними та технічними катастрофами; попередження виникнення надмірної психологічної напруги в суспільстві, що переживає кризові явища (економічні та політичні кризи, міжетнічні, міжконфесійні конфлікти тощо); психологічна підтримка най­більш вразливих верств населення (пенсіонери, інваліди війни, праці, безро­бітні та інші); робота з попередження розпаду сім'ї, сімейних дисгармоній, відхилень у психічному розвитку дитини, які пов'язані з сімейними пробле­мами; профілактика порушень у психічному та особистісному розвитку ви­хованців дитячих будинків та учнів шкіл-інтернатів; профілактика девіантної поведінки молоді (правопорушення, пияцтво, наркоманія, токсикоманія).

Профілактична робота служби сім'ї, служб профорієнтації та працевла­штування в закладах освіти.

Психологічна діагностика. Психологічна корекція. Завдання психокорекції залежно від адресату та змісту корекційної роботи. Психоконсультування.
Тема 5. Етичний кодекс практичного психолога. Особистісні та професійні якості працівника психологічної служби.

Практичний психолог як професія. Кваліфікаційні характеристики і вимоги до практичного психолога. Обов'язки і права практичного психолога. Етичний кодекс в роботі психологічної служби. Сфери діяльності, що регламентуються нормами етичного кодексу. Основні нормативно-законодавчі документи в роботі психологічної служби. Вимоги до практичного психолога.

Принципи роботи практичного психолога. Індивідуальний підхід як ос­новний принцип діяльності практичного психолога.

Основні документи в роботі практикуючого психолога: декларація прав людини; декларація прав дитини; етичний кодекс психолога.

Посадова інструкція психолога.

Проблема особистісної і професійної підготовки психолога-практика в сучасних умовах.


Тема 6. Документальне забезпечення фахової діяльності практичного психолога в закладах освіти.

Програма психологічної роботи у закладах освіти - головний документ психолога.

Зразковий перелік видів діяльності, що входять у різноманітні програми. Умови ефективного планування. Планування роботи на тиждень. Планування роботи на поточний рік. Психолого-педагогічна карта першокласника.

Нормативно-правова документація.

Навчально-методична документація.

Довідково-інформаційна документація

Обліково-статистична документація.

Документація для службового використання.

Загальна характеристика комплексу інструктивно-директивної документації навчально-виховного закладу.

Переліково-реїстраційна документація. Довідково-інформаційна документація. ДСК - документація для службового користування.

Додаткова документація.

Оформлення і робота психологічного кабінету.


Тема 7. Психологічна служба дошкільного навчально-виховного закладу.

Загальна характеристика віку. Особливості психічного розвитку. Цінність дошкільного дитинства.

Основні направлення роботи психолога з дітьми дошкільного віку. Практичні проблеми соціалізації дошкільників. Проблема розвитку і навчання в практичній роботі з дошкільниками. Розвиваюча робота з дітьми переддошкільного віку (2-3 року). Розвивальна робота з дітьми молодшого і середнього дошкільного віку (3-5 років). Розвиваюча робота з дітьми старшого дошкільного віку.

Дошкільники «групи ризику». Характеристика основних труднощів розвитку дитини.


Тема 8. Психологічна служба в системі середньої освіти. Робота психолога з молодшими школярами.

Вступ дитини до школи. Поняття «Психологічна готовність до школи». Аналіз існуючих методів визначення готовності до школи.

Діагностична програма але визначенню психологічної готовності дітей 6-7 років до шкільного навчання. Корекційна і розвивальна робота.

Шкільне дитинство, або молодший шкільний вік. Загальна характеристика віку. Особливості психічного розвитку. Цінність молодшого шкільного віку.

Робота з розвитку пізнавальних процесів у молодших школярів. Розвиток уваги. Розвиток пам'яті. Розумовий розвиток. Робота по розвитку моторики.

Взаємини молодших школярів з однолітками і дорослими.

Молодші школярі «групи ризику». Неуспішність в початкових класах. Діти з синдромом дефіциту уваги (гіперактивні). Повільні діти. Демонстративні діти. Тривожні діти. Ліворуке дитя в школі.
Тема 9. Психологічна служба в системі середньої освіти. Робота психолога з підлітками.

Загальна характеристика віку. Особливості психічного розвитку.

Проблема підліткової кризи. Основні направлення роботи психолога з дітьми молодшого

підліткового віку. Завдання розвитку.

Етап переходу з початкової школи у середню ланку. Адаптація до п’ятого класу. Формування уміння вчитися в середній школі. Психологічна допомога при труднощах в навчанні.

Основні направлення роботи психолога в середньому підлітковому віці. Завдання розвитку. Розвиток і зміцнення відчуття дорослості. Формування інтересу до себе. Розвиток самооцінки, відчуття власно гідності. Розвиток учбової мотивації. Розвиток інтересів.

Основні направлення роботи психолога в старшому підлітковому віці. Завданя розвитку. Розвиток спілкування зі однолітками. Розвиток волі. Розвиток мотиваційної сфери. Опанування способів регуляції емоційних станів. Розвиток уяви.

Психологічні проблеми отроцтва як пубертатного періоду розвитку.

Дозрівання організму. Функціональних можливості і стани. Розвиток моторної і мовної сфер.

Самооцінка зовнішності, «фізичне Я». Сексуальний розвиток.

Підлітки «групи ризику». Проблема «групи ризику» серед підлітків. Виникнення психічних захворювань у підлітків. Підлітки з акцентуаціями характеру і психопатіями. Невротичний розвиток особистості у підлітків. Вживання психоактивних речовин і хімічна залежність в підлітків. Суїцидальна поведінка підлітків. Підлітки з дисфункциональных сімей. Проблеми, пов'язані з сексуальним розвитком.
Тема 10. Психологічна служба в системі середньої освіти. Робота психолога з юнаками.

Загальна характеристика віку. Особливості психічного розвитку. Цінність ранньої юності і завдання розвитку. Проблеми особистісного розвитку на різних етапах раннього юнацького віку.

Вибір форми навчання і способу життя в юнацькому віці

Соціально-психологічна адаптація в новій групі.

Професійне самовизначення. Життєві цілі. Психологічне здоров'я.

Хлопці і дівчата «групи ризику».

Можливі варіації дорослішання. Адиктивна поведінка. Юнацька сексуальність.
Тема 11. Психологічна служба у ВНЗ.

Структурні одиниці психологічної служби.

Модель психологічної служби. Робота зі студентами. Робота з викладачами та кураторами. Робота з батьками (батьківська академія).

Форми та методи роботи зі студентами та співробітниками. Діагностика індивідуально-психологічних особливостей особистості. Індивідуально-психологічне консультування. Тренінг особистісного росту. Тренінг комунікативної компетентності. Тренінг професійного самовизначення. Діагностика психологічного клімату колективу.

Основні направлення діяльності. Психологічна профілактика.  Психологічна гігієна. Психологічна діагностика.  Психологічне консультування. Психологічна корекція (психокорекція). Психологічне просвітництво. Науково-дослідницька робота.
Тема 12. Психологічна служба в закладах інтернатного типу.

Специфіка роботи психолога в закладах інтернатного типу. Психолого-медико-педагогічний консиліум (ПМПК) в навчальних закладах. Структура та зміст психологічного супроводу. Сумісна робота психологів, педагогів, медичних працівників.

Психічні та фізичні особливості дітей, які виховуються в закладах інтернатного перебувають в дитячих закладах інтернатного типу. Викрівлення у спілкуванні з дорослими. Дефекти в інтелектуальному та емоційно-вольовому розвитку таких дітей.

Програма, методи та способи роботи з дітьми. Індивідуалізований підхід до дітей, які навчаються в закладах. Розвивальні психопрофілактичні та психокорекційні програми. Методологических принципи та правила побудови психофізичного вивчення. Принцип комплексного вивчення. Принцип онтогенетичного підходу. Принцип детермінованого підходу. Принцип динамічного вивчення. Принцип нормативності розвитку. Психолого-педагогічне обстеження (медичне, психологічне, педагогічне). Визначення педагогічних умов і індивідуальних прийомів та методів допомоги в умовах навчання.


Тема 13. Особливості роботи шкільного психолога з педагогічним колективом.

Задачі роботи психолога з педагогічним колективом. Поняття «педагогічна діяльність». Підходи до вивчення педагогічної діяльності. Структура педагогічної діяльності. Мотивація педагогічної діяльності. Уміння в педагогічній діяльності.

Функції педагогічної діяльності. Діагностична функція. Орієнтовно-прогностична функція. Конструктивно-проектувальна функція. Організаторська функція. Інформаційно-пояснювальна функція. Комунікативно-стимулююча функція. Аналітико-оцінна функція. Дослідницько-творча функція. Гностична функція.

Основний зміст роботи психолога по збереженню психологічного здоров’я педагога. Проблеми емоційного вигорання.

Взаємодія педагогів з дітьми, які мають порушення психологічного здоров’я.

Методи дослідження педагогічної діяльності. Опитування. Оцінювання (рейтинг). Спостереження. Метод самооцінки. Соціометрія. Тестування.

Методи групової роботи з педагогами. Інформаційні методи. Проблемні методи. Активні методи – заняття з елементами тренінгу, тренінги.
Тема 14. Особливості роботи шкільного психолога з батьками.

Загальношкільні та класні батьківські збори. Батьківські збори запитань і відповідей у молодших класах. Батьківські збори запитань і відповідей у середніх класах. Батьківські збори запитань і відповідей у старших класах.

Психологічні аспекти сімейного виховання. Батьківське ставлення до дитини. Формування в учнів адекватної позитивної самооцінки.

Науково-практичні конференції для батьків. Відвідування сімей.

Психолого-педагогічні консультації для батьків. Цілі та загальні принципи індивідуального консультування батьків. Індивідуальне консультування батьків з урахуванням вікових особливостей дітей. Консультація для батьків першокласника.

Консультація для батьків агресивних дітей. Консультація для батьків дітей, які відчувають страхи. Консультація для батьків дітей, схильних до брехні. Консультація для батьків щодо спілкування з дітьми, які мають емоційні труднощі. Консультування батьків, які мають дітей з порушеннями психічного здоров’я.

Індивідуальні співбесіди з батьками. Індивідуальні форми роботи із самоосвіти батьків.

Групова робота з батьками. Психологічний лекторій для різних категорій сімей.

Бар’єри в роботі з батьками (вікові, соціальні, етнокультурні, професіональні, індивідуально-особистісні).

Діагностика дитячо-батьківських відносин.


Психодіагностика
Тема 1. Поняття про психодіагностику.

Психодіагностика як галузь психологічної науки. Психодіагностика - теорія і практика постановки психологічного діагнозу. Термін «діагноз». Методики постановки психологічного діагнозу. Три основних підходи в психодіагностиці - каузальний, сумативний, кондиціональний.

Психодіагностичний метод. Основні особливості і(результативності) і засобу (особливостей) виконання діяльності.«Суб'єктивний» підхід - діагностика здійснюється на основі зведень, що повідомляються про себе, самоопису особливостей особистості, поведінки в тих або інших ситуаціях.«Проективний» підхід - діагностика здійснюється на основі аналізу особливостей взаємодії з зовнішньо нейтральним, як би безособовим матеріалом, що стає в силу його відомої непевності (слабоструктурності) об'єктом проекції.

Психодіагностичне обстеження. Три основних етапи психодіагностичного обстеження: а) збір даних відповідно до завдання дослідження; б) переробка й інтерпретація отриманих даних; в) винесення рішення (діагноз і прогноз). Клінічний і статистичний шляхи переробки й інтерпретації діагностичних даних. Сполучення клінічного і статистичного підходів.

Психологічний діагноз. Предмет психологічного діагнозу. Симптоматичний, етіологічний, типологічний діагноз. Діагноз і прогноз. Розвиток теорії психологічного діагнозу.

Психодіагностичні завдання. Розрізнення ситуації клієнта і ситуації експертизи. Чотири варіанти психодіагностичних ситуацій. Добровільна участь в обстеженні, самостійний вибір життєвої поведінки. Примусова участь, самостійний вибір поведінки. Примусова участь, нав'язаний вибір поведінки, масове примусове обстеження. Добровільна участь в обстеженні, вибір подальшої поведінки нав'язаний. Тип ситуації і його вплив на результати обстеження.
Тема 2. Історія виникнення та розвитку ПСД.

Історія психологічної діагностики

Передісторія психодіагностики. Тести на професійну спрямованість у школах переписувачів Давнього Вавилону. Система іспитів кандидатів в Давньому Єгипті. Система іспитів у школі Піфагорійців у Давній Греції.

Система перевірки здібностей людей, що бажали зайняти посади чиновників у Давньому Китаї. Професійні конкурси й іспити в середньовічному В'єтнамі.



Становлення психодіагностики як самостійної галузі психологічної практики.

1878 р. - початок експериментальної психології - підстава відкриття В. Вундтом у Німеччині першої лабораторії експериментальної психології. Психофізіологічне дослідження Ф.Гальтона у 1884-1885 р. Стаття Кеттела "Інтелектуальні тести і виміри"(1890 р.), що поклала початок використанню терміна "тест" у психології. Тести Біне-Симона.



Криза прикладної психології 20-30-х рр. ХХ в. Психотехніка. Педологія. Постанова «Про педологічні перекручення в системі наркомпросів» (1936) як реакція на масове непрофесійне застосування тестів у СРСР. Критика тестів у США. Основні джерела критики тестів.

Основні віхи в становленні науково-методологічної бази тестів. Три основні методичні підходи визначення надійності тесту, сформульовані на початку ХХ століття: - повторне тестування, використання рівнобіжних форм того самого тесту, однократне тестування з наступною розбивкою матриці вихідних результатів (X) на дві чи більше частини (за показник надійності приймається значення коефіцієнта кореляції). Два основних емпіричних підходів до валідізації тестів - прогностичний підхід і підхід, заснований на використанні експертних оцінок.

Історія виникнення і становлення проективних методик. Особливість і специфіка проективних методик. 1905 р. - початок застосування проективних методик - створення К.Юнгом методу словесних асоціацій. Відкриття і доказ К.Юнгом феномена, що лежить в основі всіх проективних методик, а саме можливість за допомогою непрямого впливу на значимі області-переживання і поводження людини («комплекси») викликати пертурбації в експериментальній діяльності. Доказ Г.Роршахом зв'язку образів фантазії з фундаментальними рисами і властивостями особистості. "Деривати" методики Роршаха. Проективні методики другого покоління.
Тема 3. Психометричні основи ПСД.

Ефективність тестів. Надійність психологічних тестів як характеристика того, у якому ступені виявлені у випробуваних розходження за тестовими результатами є відбитком дійсних розходжень, у властивостях, що вимірюються і якою мірою вони можуть бути приписані випадковим помилкам. Ретестова надійність. Надійність рівнобіжних форм.

Ефективність тестів. Валідність психологічних тестів. Валідність - комплексна характеристика методики, що включає зведення про область досліджуваних явищ і репрезентативності діагностичної процедури стосовно них. Типи валідності: очевидна валідність, конкурентна валідність, прогностична валідність, інкрементна валідність, диференціальна валідність, змістовна валідність, конструктна валідність.

Ефективність тестів. Дискримінативність психологічних тестів. Дискримінативність - спроможність окремих пунктів (завдань) тесту диференціювати тих, що обстежуються до максимального або мінімального результатів тесту.

Ефективність тестів. Використання шкали інтервалів. Рівні шкали, ієрархічно упорядковані за складністю, починаючи з найпростішого: номінальні шкали, порядкові шкали, інтервальні шкали, метричні шкали.

Ефективність тестів. Стандартизація психологічних тестів - уніфікація, регламентація, приведення до єдиних нормативів процедури й оцінок тест. Дві форми стандартизації. Опрацювання і регламентація процедури проведення, уніфікація інструкції, бланків обстеження, засобів реєстрації результатів, умов проведення обстеження, характеристика контингентів випробуваних. Перетворення нормальної або штучно нормалізованої шкали оцінок у нову шкалу, засновану не на кількісних емпіричних значеннях досліджуваного показника, а на його відносному місці в розподілі результатів у вибірці випробуваних.
Тема 4. Класифікація психодіагностичних процедур.

Підстави класифікації психодіагностичних процедур. Діагностичні методи, засновані на завданнях, що припускають правильну відповідь, або на завданнях, до яких правильних відповідей не існує. Вербальні і невербальні психодіагностичні методики. Третя підстава, що використовується для класифікації психодіагностичних інструментів,- характеристика того основного методичного принципу, що призначений в основу даного прийому. За цією підставою розрізняють: 1) об'єктивні тести; 2) стандартизовані самозвіти, що у свою чергу включають: а) тести-опитувальники; б) відкриті опитувальники, що припускають наступний контент-аналіз; в) шкальні техніки, побудовані за типом рольових репертуарних штахетів; 3) проективні техніки; 4) діалогічні (інтерактивні) техніки (бесіди, інтерв'ю, діагностичні ігри).

Види діагностичних методів. Об'єктивні тести. Методики, у яких можлива правильна відповідь, тобто правильне виконання завдання. Приклади об'єктивних тестів, характерні риси.

Види діагностичних методів. Стандартизовані самозвіти: а) тести-опитувальники; характерні риси, приклади; б) відкриті опитувальники, що припускають наступний контент-аналіз, характерні риси, приклади ; в) шкальні техніки, побудовані за типом рольових репертуарних штахетів, характерні риси, приклади.

Види діагностичних методів. Проективні техніки, характерні риси, приклади.

Види діагностичних методів. Діалогічні (інтерактивні) техніки (бесіди, інтерв'ю, діагностичні ігри),характерні риси, приклади .
Тема 5. Проективні методики.

Поняття проекції. Проективні методики. Проективна гіпотеза. Розуміння проекції, її психоаналитическое тлумачення.

Істотні ознаки проективних методик. Найбільше істотною ознакою проективних методик є використання в них невизначених, неоднозначних (слабоструктурированных) стимулів, що випробуваний повинний конструювати, розвивати, доповнювати, інтепретувати.

Групи проективних методик: конститутивні - структурування, оформлення стимулів, надання їм змісту; конструктивні - створення з оформлених деталей осмисленого цілого; интерпретативные - тлумачення якогось події, ситуації; катартические - здійснення ігрової діяльності в особо організованих умовах; експресивні - малювання на вільну або задану тему; импрессивные - превага одних стимулів (як найбільше бажаних) іншим; аддитивные - завершення пропозиції, розповіді, історії.

Надійність і валидность проективних методик. недостатньо стандартизовані, майже цілком віддані на відкуп досвіду і знанням експериментатора, зневажають нормативними даними, непіддатливі традиційним засобам визначення надійності і валидности. А.Анастази : питання про цінність проективних методик більш доречно ставити при їхньому розгляді як якісних клінічних процедур, а не при кількісній оцінці їхніх показників, як це здійснюється в психометрических тестах.

Види проективних методик.
Тема 6. Діагностика природних психофізіологічних особливостей людини.

Діагностика природних психофізіологічних особливостей людини.

Поняття про природні особливості людини. "Диференціальна психофізіологія" - оригінальний напрямок діагностичних досліджень психофізіологічних особливостей людини у вітчизняній науці. В диференціальній психофізіології розрізняються дві сторони психіки : змістовна і формально-динамічна. Основні властивості нервової системи, досліджувані при діагностиці природних психофізіологічних особливостей людини: сила, рухливість і динамічність нервової системи. Найбільш важливі сторони людської життєдіяльності, де облік природних особливостей має визначене значення: навчальна діяльність, професійна орієнтація і професійна консультація, професійна діяльність людини.

Методики діагностики індивідуальних психофізіологічних особливостей людини. Лабораторні методики. Бланкові методики. Електроенцефалографічні методики. Рухові методики. Апаратурні методики.

Бланкові методики діагностики лабільності і сили нервової системи в мислиннєво-мовленнєвій діяльності. Бланкові методики, що діагностують явища основних властивостей нервової системи в мислиннєво-мовленнєвій діяльності, розроблені під керівництвом К.М.Гуревича. Перехід до діагностики проявів ЦНС у мислиннєво-мовленнєвій діяльності. Кількісні показники нейрофізіологічних особливостей людини.

Методики діагностики проявів лабільності нервової системи в мислиннєво-мовленнєвій діяльності. Загальна характеристика лабільності. Прояви лабільності-інертності нервової системи у швидкісних, темпових показниках виконання різноманітних видів діяльності.

Метод спостереження. Основні вимоги до нього. Результативна і процесуальна сторони ЦНС, що фіксуються в процесі спостереження. Шкала, що використовується для діагностики ЦНС.
Тема 7. Об’єктивні тести: вимір інтелекту і тести спеціальних здібностей.

Тести інтелекту. Визначення тестів інтелекту. Теорії інтелекту. Загальний і спеціальний інтелект. Чинники інтелекту. Загальні характеристики ефективних інтелектуальних тестів.

Інструкції і завдання для інтелектуальних тестів. Вимоги до інструкції для інтелектуальних тестів. Завдання для інтелектуальних тестів. Аналогії, виняток зайвого і продовження послідовностей. Приклади завдань із застосуванням аналогії, винятки зайвого і продовження послідовностей.

Тести спеціальних здібностей і досягнень. Визначення тестів спеціальних спроможностей і досягнень. Особливості тестів спеціальних спроможностей і досягнень. Структура завдань тестів спеціальних спроможностей і досягнень.

Чинники ефективності завдань: простота, незалежність від багатства словникового запасу випробуваного, його загальні спроможності; усі помилкові варіанти відповіді повинні мати рівну можливість привернути увагу випробуваних; помилкові варіанти не повинні вводити в помилку кращих випробуваних; тільки один варіант із запропонованого набору повинен відповідати правильній відповіді; відповідь на одне запитання не повинне давати ключа до відповідей на інші; завдання не повинні тестувати тривіальне у виді простоти його виявлення; використання виражень «Жодний із перерахованих варіантів» у якості можливої відповіді припустимо лише у випадку, коли існують недвозначно правильні відповіді.

Види завдань: вибір із запропонованої кількості відповідей один правильний, вибір альтернативної відповіді, відновлення відповідності між елементами двох списків, завдання з обмеженням на відповіді і завдання з вільними відповідями. Приклади завдань. Формула корекції угадування.
Тема 8. Особистісні опитувальники.

Визначення особистісних опитувальників. Основні проблеми особистісних опитувальників: фальсифікація відповідей, зниження достовірності одержуваних даних у силу впливу чинників, що мають настановну природу, розходження в розумінні питань тих, що обстежуються.

Установки на згоду, на відповіді, що соціально схвалюються, на невизначені або усереднені відповіді, на полярні відповіді. Характеристика установок на згоду, на відповіді, що соціально схвалюються, на невизначені або усереднені відповіді, на полярні відповіді.

Засоби нейтралізації установок на згоду, на відповіді, що соціально схвалюються, на невизначені або усереднені відповіді, на полярні відповіді.

Ознаки правильно сформульованих завдань в особистісних опитувальниках : усунута можливість проникнення тих, що обстежуються в сутність того, що вивчається за допомогою даного тесту; питання повинні бути сформульовані зрозуміло і недвозначно для зменшення похибки, що виникає через зрадливе розуміння питання; завдання повинні відбивати конкретні, а не загальні аспекти досліджуваної області поведінки; у кожному завданні повинно бути сформульовано тільки одне питання або зроблене тільки одне твердження; по можливості, у завданнях не повинно бути слів, що визначають частоту дій; по можливості, у завданнях не повинно бути термінів, що виражають почуття; інструкція до відповіді повинна забезпечувати швидкість відповідей.
Тема 9. Психодіагностика мотивації.

Місце мотивації в структурі особистості людини. Поняття "мотив" у світовій і вітчизняній психології. Специфічність предметного змісту мотива. Мотивація як єдність особистісних детермінант, тобто стійких мотивів особистості, і характеристик безпосередньої ситуації (тобто ситуаційних детермінант).

Мотив і мотивація. Узагальнені мотиви - мотиви з узагальненням, відносно стійким предметним змістом, як стійкі атрибути особистості. Конкретні мотиви - мотиви, предметний зміст яких вузькоспеціфічний. Діагностика визначеного мотиву однозначно і діагностика мотивації. Відмінність мотиву від мотивації з боку динамічно енергетичних характеристик.

Індикатори мотивації.

Пряма оцінка представлень людини про причини чи особливості поводження, інтересах і т.д. (когнітивна репрезентація).

Перекручування об'єкта перцепції під впливом мотиваційних тенденцій.

Підвищена апперцептивна сприйнятливість до об'єкта актуальної мотивації (сенситивізація, принцип резонансу).

Вплив мотивів на когнітивні оцінки і тим самим на структурування, класифікацію й організацію певного стимульного матеріалу.

Виявлення зони цілей, релевантних мотиву.

Валентність об'єкта (через виявлення системи спонукальних цінностей, релевантних мотивам).

Прояв мотивів в уяві і фантазії (тест тематичної апперцепції й ін.).

Вибірковість уваги до аспектів ситуації, релевантним мотивам.

Ефект Зейгарник (через оцінку характеру персеверуючих нереалізованих дій, намірів можна побічно судити про лежачих у їхній основі мотивах).

Наполегливість при зіткненні з преградою (величина зусиль, що виявляє людину для подолання перешкоди, може характеризувати силу мотиваційної тенденції, що детермінує його дії).

Виявлення сукупності внутрішніх чи зовнішніх перешкод, релевантних мотивам.

Час ухвалення рішення при мотиваційному конфлікті вибору альтернатив (наближення-наближення, уникання-уникання).

Часові параметри: а) кількість часу, що людині реально присвячує визначеної активності (реальний розподіл часу); б) кількість часу, що людина бажала б присвятити визначеної активності (бажаний розподіл часу); в) кількість часу, що людина витрачає на обговорення, розмови і т.п. по темах, релевантним актуальній мотивації,

Вільний вибір активності в лабораторній ситуації.

Оцінка ефективності виконання діяльності (за інших рівних умов в певних межах більш сильної мотиваційної тенденції відповідає більший рівень ефективності відповідної діяльності, поводження).

Експериментальне створення мотиваційного конфлікту між різними мотиваційними тенденціями.

Виявлення особистісного змісту різних характеристик поведінки, діяльності, ситуації;

Типові захисні механізми, які можуть бути зв'язані з мотивами, потребами (мотиваційні тенденції, реалізація яких блокована зовнішніми чи внутрішніми перешкодами, виявляються в захисній мотивації).

Вільні асоціації (детермінація характеру і кількості асоціацій актуальною мотиваційною тенденцією).

Виявлення тактик каузальної атрибуції, релевантних визначеним мотивам (мотивам можуть відповідати типові тактики приписування причин, які організуються у визначені атрибутивні стилі).

Спостереження за поведінкою інших: а) у змодельованій ситуації, б) у природної обстановці

Спостереження за своїм поводженням.

Динаміка поводження окремої людини протягом тривалого періоду, (монографічний метод).

Формування і трансформація мотивів в експерименті.

Продукти діяльності.



Характер і інтенсивність емоційних реакцій, детермінованих актуальною мотивацією.

Прямі методи психодіагностики мотиваційної сфери особистості. Анкета з прямими запитаннями. Опитувальник з гіпотетичними ситуаціями. Методики змінення настанов. Методики, що найчастіше використовуються для виявлення мотивації, - ТАТГ. Мюррея, тест фрустрацій Розенцвейга, тести незакінчених речень, незакінчених розповідей.

Вимір мотивації досягнення. Вихід книги «Мотивація досягнення» (McClelland D., Atkinson J. et al., 1953). як точка відліку часу на початку досліджень проблем мотивації людини. Основні категорії контент-аналізу Г.Хекхаузена: для мотиву прагнення до успіху виділені випливаючі категорії:

Категорії для мотиву уникнення невдач:
Тема10. Психодіагностика міжособистісних взаємовідносин.

Об'єкт психодіагностики міжособистісних відносин. Діапазон сфери міжособистісних відносин. Основи систематики об'єкта дослідження психодіагностики міжособистісних відносин: по-перше, об'єкт дослідження, чи точка приложення методики; по-друге, задачі, розв'язувані в дослідженні; по-третє, структурні особливості використовуваних методик; по-четверте, вихідна точка відліку та діагностики міжособистісних відносин (тут маються на увазі ті психологічні параметри, на яких ґрунтується судження психолога про міжособистісні відношення).

Методи психодіагностики міжособистісних відносин. Підстави для систематики методик психодіагностики міжособистісних відносин : а) на підставі об'єкта (діагностика відносин між групами, внутрішньогрупових процесів, діадні відносин і т.д.); б) на підставі задач, розв'язуваних дослідженням (виявлення групової згуртованості, сумісності і т.д.); в) на підставі структурних особливостей використовуваних методик (опитувальники, проективні методики, соціометрія і т.д.); г) на підставі вихідної точки відліку діагностики міжособистісних відносин (методики суб'єктивних переваг, методики виявлення особистісних характеристик учасника спілкування, методики дослідження суб'єктивного відображення міжособистісних відносин і т.д.).

Методики, основані на закономірностях проксемічного поводження людей. Головна передумова цих методик - вибір суб'єктом положення в просторі відносно іншого чи групи суб’єктів залежить від його міжособистісних відносин - позитивне емоційне відношення виявляється у виборі більш близької дистанції. Основні категорії, по яких виділяються засоби дослідження, основані на феноменах "особистісного простору": а) методики спостереження реальної ситуації; б) методики символічного моделювання реальної ситуації; в) проективні засоби.

Діагностика індивідуально-особистісних властивостей, що впливають на міжособистісні відносини. Тести і шкали для виміру таких властивостей, як стиль лідерства, авторитарність, сумісність, тривожність, особистісні цінності і т.д. Каліфорнійський психологічний опитувальник особистості (CPI). Мета опитувальника - "передбачати, що люди скажуть чи зроблять у визначеній ситуації, а також пророкувати, що інші скажуть про них". Системна батарея тестів Т.Лірі, що включає три методики для діагностики міжособистісних відносин індивіда на чотирьох рівнях. Якості, оцінювані в методиці Т.Лірі: 1) тенденція до лідерства - владність - деспотичність; 2) впевненість у собі - самовпевненість - самозакоханість; 3) вимогливість - непримиренність - жорсткість; 4) скептицизм - упертість - негативізм; 5) поступливість - лагідність - пасивна підкореності; 6) довірливість - слухняність - залежність; 7) добросердя - несамостійність - надмірний конформізм; 8) відвертість - безкорисливість - жертовність. Дослідження особливостей відображення міжособистісних відносин за допомогою методики тематичної апперцепції.

Спільний тест Г.Роршаха для діагностики порушень сімейного спілкування. Опора діагностики на принцип кругової каузальності, відповідно до якого сімейний діагноз складається зі складних переплетень особистісних особливостей членів родини, характеру міжособистісних відносин і емоційних установок. Переваги тесту Роршаха в порівнянні з іншими методиками типу "гомеостат". Етапи роботи членів родини за тестом Роршаха:

1) виділення деякої події, чи образи почуття;

2) залучення уваги іншого до даного випадку (мається на увазі - області чи таблиці плями) і до визначеного фокуса усередині даної області;

3) установлення загального фокуса уваги у випадку досягнення згоди з приводу інтерпретації плями;

4) угода відносно значення розглянутого пункту.

Аналіз спільних відповідей на тест Роршаха по наступним 4 категоріям:

1. Домінантність - спільна відповідь містить відповідь тільки одного члена пари.

2. Комбінація - спільна відповідь містить елементи відповідей обох членів пари.

3. Поява - поява нової ідеї в спільній відповіді, не присутньої в жодному з індивідуальних відповідей.

4. Підкріплення - спільна відповідь ідентична обом індивідуальним відповідям.

Методика "Малюнок родини". Застосування рисункових методик для вивчення особистості дитини. Одиниці короткого аналізу в тесті "малюнок родини": а) послідовність малювання членів родини, їх просторове розташування, пропущення в малюнку членів родини; б) розходження між графічними презентаціями у формах, пропорціях.

Чотири клінічно значимих рівні аналізу: а) характеристики індивідуальних фігур КРС; б) дії в КРС; в) стиль; г) символи.


Тема 11. Задача шкільної психодіагностики.

Психолого-педагогічні і психологічні задачі, що виникають у взаємодії педагога і психолога в школі.У першому випадку психолог-діагност виконує допоміжну функцію: проводить психодіагностику учня, дає його психологічний портрет і прогнозує результат педагогічного впливу, а в деяких випадках проводить і повторну психологічну діагностику після впливу. Задача другого типу в більшому ступені пов'язані з реалізацією виховної функції школи. У цьому випадку психологічна діагностика виступає як етап рішення проблеми, де засобу рішення - чисто психологічні (консультативна поміч, корекція особистості, психологічний тренінг, індивідуальна і сімейна психтерапия, психологічні рекомендації і т.д.).

Змістовна класифікація психолого-педагогічних проблем, у рішенні яких бере угодинить психодиагност: проблема визначення готовності дитини до школи; задача діагностики обдарованості; діагностика розумового розвитку; виявлення причин шкільної дезадаптации; діагностика поводження, що відхиляється; діагностика межличностных відношень; профконсультационная діагностика.
Принципи психодіагностической роботи шкільного психолога: урахування і захист інтересів дитини при рішенні психолого-педагогічних задач; розумне сполучення якісної діагностики і кількісної, індивідуального підходу до інтепретації з використанням стандартних процедур; комплексний підхід при діагностиці індивідуально-психологічних особливостей дитини; урахування впливу діагностичної ситуації на результати тестування; доступність і практична корисність психо-диагностической інформації для замовника (дитини, педагога, батька).
Тема 12. Соціальні та етичні аспекти ПСД.

Поширення і використання діагностичних методик у відповідності з етичними стандартами психології. Основні етичні проблеми, зв'язані с областю психодіагностики:

1. Рівень кваліфікації людей, що застосовують діагностичні методики.

2. Використання діагностичних методик підготовленими фахівцями.

3. Забезпечення таємниці результатів обстеження.

4. Конфіденційність.

5. Повідомлення результатів обстеження психолога

6. Соціально-психологічні підстави етичного кодексу психолога-діагноста.

Основні принципи, що складають етичний кодекс психолога-діагностика:


  1. благополуччя обстежуваного індивіда; 2) відповідальність, в основі якої об'єктивність, чесність і підтримка високих норм у своїй роботі; 3) моральні і правові стандарти, що відповідають моральним вимогам суспільства; 4) коректність і стриманість у публічних заявах; 5) конфіденційність, що гарантує збереження інформації про індивіда; 6) відносини з обстежуваним, засновані на довірі, інформуванні його про мету обстеження і про наступний характер використання результатів; 7) нерозголошення результатів обстеження; 8) запобіжного заходу в обстеженні; 9) умови, можливості й обмеження в публікації методик; 10) інтерпретація діагностичних результатів.


Основи психокорекції
Тема 1. Вступ до практичної психокорекції. Психологічна корекція як сфера діяльності практичного психолога. Особливості упорядкування психокорекційних програм.
Психологічна корекція і її види

Самопізнання і самооцінка. Пізнання інших людей. Уміння управляти своєю поведінкою, емоціями, спілкуванням. Психологічна поміч. Види психокорекції. Психокорекційна ситуація. Поділ двох сфер психологічної допомоги - психологічної корекції і психотерапії. Психотерапія - система медико-психологічних засобів, застосовуваних лікарем для лікування різноманітних захворювань. Психокорекція - сукупність психологічних прийомів, використовуваних психологом для виправлення хиб психології або поводження психічно здорової людини. Специфічні риси психокорекційного процесу. Види психокорекції.

За характером спрямованості: симптоматична; каузальна.

По утриманню: пізнавальної сфери; особистості; афективно-вольової сфери; поведінкових аспектів; міжособистісних відношень; внутрішньогрупових взаємовідносин (сімейних, подружніх, колективних); дитячо-родинних відношень.

За формою роботи з клієнтом: індивідуальна; групова; у закритій природній групі (сім'я, клас, співробітники і т.д.); у відкритій групі для клієнтів із подібними проблемами; змішана форма (індивідуально-групова).

По наявності програм: програмування; імпровізована.

По характеру керування впливами, що коригують: директивна; недирективна.

По тривалості: надкоротка (надшвидка); коротка (швидка); тривала; наддовга.

По масштабам розв'язуваних задач: загальну; приватну; спеціальну.

За основними елементами корекційної ситуації: клієнт, психокоректор, психологічна теорія (психодинаміка, принципи навчання й інші психічні чинники), набір процедур (технік, методів), спеціальні соціальні відношення між клієнтом і психологом.



Основні принципи, цілі і задачі психокорекційної роботи

Принципи психокорекційної роботи. Принцип єдності діагностики і корекції. Принцип нормативності розвитку. Принцип корекції «уверх-униз». Принцип корекції «знизу-вгору». Принцип системності розвитку психічної діяльності. Діяльнісний принцип корекції.

Цілі і задачі психокорекційної роботи. Моделі пояснення причин труднощів у розвитку. Біологічна модель. Медична модель. Интеракційна модель. Педагогічна модель. Діяльнісна модель. Цілі корекційної роботи. Розуміння закономірностей психічного розвитку дитини як активного діяльнісного процесу, реалізованого в співробітництві з дорослим. Три основних напрямки й області постановки корекційних цілей: оптимізація соціальної ситуації розвитку, розвиток видів діяльності дитини, формування вікових-психологічних новоутворів.

Негативна форма визначення цілей корекції. Позитивна форма уявлення психокорекційних цілей. Орієнтири для точок росту індивіда, розкриває поле для продуктивного самовираження особистості, умови для постановки особистістю цілей саморозвитку. Реалістичність і співвіднесення з тривалістю корекційної роботи. Загальні цілі корекції. Дальня і найближча перспектива розвитку особистості. Ефекти корекційної роботи. Закріплення або втрата клієнтом позитивних ефектів корекційної роботи.



Вимоги, запропоновані до психолога, що здійснює психокорекційні заходи

Запит на здійснення корекційних впливів. Проведення корекційної роботи. Основні компоненти фахової готовності до корекційного впливу. Теоретичний компонент. Практичний компонент. Особистісна готовність. Психолог, що самостійно здійснює корекційну роботу. Базове фундаментальне підготування в області психології. Спеціальне підготування в області конкретних методів корекційного впливу.



Принципи упорядкування і основні види психокорекційних програм

Основні принципи упорядкування психокорекційних програм.

Принцип системности психокорекційних, профілактичних і задач, що розвивають. Принцип єдності корекції і діагностики. Принцип пріоритетності корекції каузального типу. Діяльнісний принцип корекції. Принцип урахування вікових-психологічних і індивідуальних особливостей клієнта. Принцип комплексності методів психологічного впливу. Принцип активного притягнення найближчого соціального оточення до участі в корекційній програмі. Принцип опори на різні рівні організації психічних процесів. Принцип програмованого навчання. Принцип зростання складності. Принцип урахування обсягу і ступеня розмаїтості матеріалу. Принцип урахування емоційної складності матеріалу. Урахування обсягу і ступеня розмаїтості матеріалу. Урахування емоційної складності матеріалу. Види психокорекційних програм. Загальна модель корекції. Типова модель корекції. Індивідуальна модель корекції. Стандартизована програма. Вільна програма. Психокоррекционный комплекс. Діагностичний блок. Настановний блок. Коррекционный блок. Блок оцінки ефективності психокорекційних впливів. Основні вимоги до упорядкування психокорекційної програми.

Оцінка ефективності психокорекційних заходів

Дозволи реальних труднощів розвитку. Постановка цілей і задач корекційної програми. Інтенсивність психокорекційних заходів. Пролонгованість корекційного впливу. Чинники, що визначають ефективність психокорекції. Оцінка ефективності корекційного впливу.


Тема 2. Основні напрямки у сучасній закордонній психокорекційній практиці.

Психодинамічний напрямок.

Класичний психоаналіз


Коррекційні впливи в класичному психоаналізі. Група методів спрямована на виявлення несвідомих спонукань людини, що лежать в основі її поведінки. Група методів акцентує увагу на внутрішніх силах, що допоможуть людині справитися зі складностями самостійно. Класичний психоаналіз 3. Фрейда. Три види остраху: невротична, реалістична, моральна. Основні стадії психоаналізу. Вимоги і чекання від клієнта. Процедури. П'ять базисних технік. Основні правила інтепретації

Аналітична індивідуальна психокорекція А.Адлера.

Основні положення концепції А. Адлера. Суб'єктивне сприйняття дійсності. Цілісність і доцільність. Комплекс неповноцінності і компенсація. Індивідуальність. Телеологія вимислу соціального інтересу. Соціальне особистісне почуття. Соціально-орієнтоване поводження. Когнітивні соціально-орієнтовані допущення. Цілі корекції: зниження почуття неповноцінності; розвиток соціального інтересу (просоціальної спрямованості); корекція цілей і мотивів із перспективою зміни стилю життя. Позиція психолога. Пошук помилки в «картині світу» клієнта. Техніки.

Встановлення правильних відношень. Аналіз особистісної динаміки: (опитувальник сімейного сузір'я; набір питань «Ранній спогад»; аналіз сновидіння). Підбадьорення. Заохочення інсайта. Поміч у переорієнтуванні: (антисугестія (парадоксальна інтенція); дія «Якби,. .»; постановка цілей і прийняття зобов'язань; упіймай себе; «Натискання кнопки»; «Уникання плакунчика»).

Клієнт-центрований підхід К.Роджерса.

Основні поняття клієнт-центрованого підходу: («Поле досвіду», «самость», «Я»-реальне, «Я»-ідеальне, «тенденція до самоактуалізації»). Емпатія. Турбота. Конгруєнтність. Психологічний клімат.

Заблокованістъ внутрішньої комунікації. Стадія самовираження. Розвиток процесу самовідкриття. Формування відношення до свого феноменологічного світу. Розвиток конгруєнтності, самосприйняття і відповідальності, установлення вільної внутрішньої комунікації. особистісні зміни. Основні компоненти роджеровської психотехніки: установлення конгруєнтності, вербалізація, відбиток емоцій.

Логотерапія.

Зміст людського існування. Основні поняття: «свобода волі», «воля до змісту» і «сенс життя». Основні положення логотерапії. Метод дерефлексії. Метод парадоксальної інтенції. Персональне осмислення життя. «Сократовський діалог».



Екзистенціальний напрямок. Основні поняття і положення екзистенціального підходу. «Діалог». «Досвід». «Переживання». «Автентичність». «Самоактуалізація». «Цінність». «Буття у світі». «Життєвий світ». «Подія». Основні задачі психолога, що бере участь у процесі екзистенціальної корекції. Вимоги і чекання від клієнта. Техніки. Упор на розвиток самосвідомості. Культування свободи відповідальності. Поміч у відкритті або створенні змісту. Унікальність і ідентичність. Робота з тривогою.

Поведінковий напрямок.

Класична теорія умовних рефлексів І.П.Павлова.

Теорія оперантної зумовленості Э.Торндайка і Б.Скіннера..

Мультимодальне програмування, або мультимодальна поведінкова корекція (А.Лазарус, А.Бандура, Т.Нейланс і ін.). Реальна поведінка людини в реальному світі. «Зумовленість». «Генералізація». «Згасання». «Контрзумовленність». «Ефект часткового підкріплення». «Викликані емоційні реакції». «Реакція уникання». «Конфлікт». «Надлишкова поведінка». Техніки. Методика «негативного впливу». Методика «Скіл-терапії». Методики формування поведінки. Методики, засновані на принципах позитивного і негативного підкріплення. «Контроль стимулу». «Частування». «Оцінка відповідей». «Насичення». «Покарання».

Когнітивний напрямок.

Особливості когнітивної психокорекції. Основна задача. Напрямки: Когнітивно-аналітичний. Когнітивно-поведінковий. Основні поняття, використані в когнітивно-аналітичному напрямку: «пастки», «дилеми», «перешкоди». Основні етапи роботи з клієнтом:

Діагностичний. Активної взаємодії. Перерва. Заключний. Виправлення помилкової переробки інформації. Допомога клієнтам у зміні переконань, що підтримують неадаптивну поведінку і неадаптивні емоції. Поведінковий експеримент Метод «Фіксованої ролі». «Підйом по сходах». «АВС-модель».



Раціонально-емотивна терапія (РЕТ) А.Элліса.

Концепція А.Элліса. що самооцінює, що самопідтримує і самоговорить людина. Два типи когніції: дескриптивні й оцінні. «Кодекс невротика». Схема «подія - сприйняття події - реакція - обмірковування - висновок». Етапи: кларифікація; ідентифікація емоційних і поведінкових наслідків сприйнятої події; реконструкція ірраціональних установок; закріплення адаптивної поведінки за допомогою домашніх завдань. Вимоги і чекання від клієнта. Три рівні інсайта: поверхневий - усвідомлення проблеми; поглиблений - розпізнавання власних інтепретацій; глибинний. Техніки. Обговорення і спростування ірраціональних поглядів. Когнітивне домашнє завдання. Раціонально-емотивна уява.



Когнітивний підхід А.Бека. Когнітивні перекручування - систематичні помилки в судженнях під впливом емоцій. Персоналізація. Дихотомічне мислення. Вибіркове абстрагування (витяг). Довільні умовиводи. Сверхгенералізація. Перебільшення (катастрофізація). Етапи когнітивної корекційної роботи. Зведення проблем. Усвідомлення і вербалізація неадаптивних когніцій. Віддалення. Зміна правил регуляції поведінки. Класифікація поведінкових правил. Перерва відношення до правил саморегуляції. Перевірка істинності правил, заміна їх новими, більш гнучкими. Техніки. «Сократовський діалог». «Заповнення порожнечі». Декатастрофізація (техніка «що... якщо»). Когнітивна реатрибуція. Переформулювання. Децентралізація. Перевірка гіпотези. Планування діяльності.

Реальнісна терапія У.Глассера. Почуття реальності. Загальна мета корекції. Приватна ціль. Головні задачі корекційного процесу. Сім кроків спільної з клієнтом роботи. Встановлення відносин із клієнтом. Забування про минуле. Заохочення клієнта. Допомога клієнту в пошуку альтернативних засобів дій і виробітку плану. Зобов'язання про виконання плану. Відмова прийняття вибачень. Жорсткість із клієнтом.

Трансактний аналіз.

Трансактний аналіз Э.Берна. Три стани «Я», або «его-стан»: «Батько», «Дитина», «Дорослий». «Гра», як фіксований і неусвідомлюваний стереотип поведінки. «Погладжування й удари», як взаємодії, спрямовані на передачу позитивних або негативних почуттів. «Трансакції». «Здирство». «Заборони і ранні рішення». «Життєвий сценарій». «Психологічна позиція або основна життєва установка». Основні позиції поведінки людини. Утримання трансактного аналізу. Структурний аналіз. Аналіз структури особистості. Аналіз трансакцій. Аналіз сценарію техніки рольових ігор. Дві проблеми трансактного аналізу: контамінації і винятку. Техніки. Техніка сімейного моделювання Трансактний аналіз.

Гештальттерапія.

Гештальттерапія Ф.Перзла.

Три зони усвідомлювання: внутрішня (явища і процеси, що відбуваються в нашому тілі); зовнішня (зовнішні події, що відбиваються свідомістю); середня ( фантазії, вірування, відносини). П'ять механізмів порушення процесу саморегуляції: інтроекція, проекція, ретрофлексія, дефлексія, конфлуенція. Поняття «незакінчена справа». «Уникання». Рівні неврозу. Техніки. Експериментальний (диссоційований) діалог. «Великий пес» і «Щеня». Вчинення кіл, або йти по колу. Техніка «навпаки» (перекручення). Експериментальне перебільшення. Незакінчена справа. Проективні ігри на уяву: «У мене є таємниця». «Перебільшення». «Репетиція». Перевірка готової думки.


Тема 3. Методи практичної психокорекції.

Ігротерапія.

Загальна характеристика методу. Двуплановість. Роль. Сюжет гри. Утримання гри. Загальні показання до проведення ігротерапії: (соціальний інфантилізм, замкнутість, низька комунікативність, фобічні реакції, зверхконформність і зверхпідкореність, порушення поводження і шкідливі навички, неадекватна статеворольова ідентифікація в хлопчиків). Основні психологічні механізми корекційного впливу гри.

Основні функції психолога, що веде ігрові заняття. Принципи здійснення ігротерапії. Комунікативна передача дитині безумовного прийняття. Недирективністъ. Встановлення фокуса корекційного процесу на почуттях і переживаннях дитини.



Основні види і форми ігротерапії. Ігротерапія в психоаналізі; ігротерапія, сконцентрована на клієнті; ігротерапія реагування; ігротерапія побудови відношень; примітивна ігротерапія; ігротерапія у вітчизняній психологічній практиці; недирективная ігротерапія; директивна ігротерапія; індивідуальна ігротерапія; групова ігротерапія; ігротерапія з неструктурованим матеріалом; ігротерапія зі структурованим матеріалом. Особливі зауваження при виборі іграшок. Вимоги до психолога-ігротерапевта. Вимоги до особистості ігрового терапевта. Вимоги до фахового підготування игротерапевта. Фахові стандарти.

Арттерапия

Загальна характеристика методу. Техніка активної уяви. Корекційні можливості арттерапії. Процес творчості. Механізм психологічного корекційного впливу, характерний для методу арттерапії. Цілі арттерапії. Прийоми арттерапії. Дві форми арттерапії: пасивна й активна. Заняття з арттерапії. Структуровані і неструктуровані. Варіанти використання методу арттерапії. Основні напрямки в арттерапії. Динамічно орієнтована арттерапія. Гештальторієнтована арттерапія. Система спонукань


Музикотерапія

Головний чинник впливу (прослуховування музичних творів, індивідуальне і групове музициювання). Американська музикотерапія. Шведська школа музикотерапії. Правильний вибір музичної програми. Чотири основних напрямки корекційної дії музикотерапії:

1. Емоційне активування в ході вербальної психотерапії.

2. Розвиток навичок міжособистісного спілкування, комунікативних функцій і спроможностей.

3. Регулюючий вплив на психовегетативні процеси.

4. Підвищення естетичних потреб.

Психологічні механізми корекційного впливу музикотерапії: (катарсис, емоційна розрядка, регулювання емоційного стана, полегшення усвідомлення власних переживань, конфронтація з життєвими проблемами, підвищення соціальної активності, придбання нових засобів емоційної експресії, полегшення формування нових відношень і установок). Активна музикотерапія Рецептивна музикотерапія Застосування музикотерапії в дитячому віці.



Бібліотерапія

Спеціальний корекційний вплив на клієнта за допомогою читання спеціально підібраної літератури. Методика бібліотерапії і бібліотерапевтичної рецептури. Самопідготовка психокоректора. Орієнтування в можливостях бібліотерапії і її жанрів. Упорядкування списку. Вироблення системи читання. Неспецифічні процеси: (заспокоєння; задоволення; радість; почуття впевненості в собі; віра у свої можливості; задоволення собою; достатня загальна психічна активність). Специфічні корекційні процеси. Спеціальна спрямованість на особистість або на якійсь психічний процес: (конкретні почуття, діяльність, мислення). Простота, конкретність і легка регуляція. Контроль. Емоційна проробка. Тренування. Дозвіл конфлікту. Аналіз жанрів літератури з погляду їхньої можливості використання в бібліотерапії. Спеціальна література. Науково-популярна література. Юридична література. Вузькопрофесійна література. Випадкова література.



Танцювальна терапія

Ціль танцювальної терапії. Основна задача груп танцювальної терапії. Поглиблення усвідомлення членами групи власного тіла і можливостей його використання. Посилення почуття власної гідності. Розвиток соціальних навичок. Поміч членам групи вступити в контакт із їхніми власними почуттями. Створення «магічної каблучки». «Система зусиль», або «Форма зусиль». Динаміка прямувань. Чотири параметри: Простір. Сила. Час. Плин.


Проективний малюнок

Теми, запропоновані для малювання (класифікація С. Кратохвила). Вільне малювання. Комунікативне малювання. Спільне малювання. Додаткове малювання. Два засоби роботи з готовими малюнками:

Демонстрація всіх малюнків одночасно, перегляд і порівняння, перебування спільними зусиллями загального і відмітного утримання.

Розбір кожного малюнка окремо (перехід із рук у руки, висловлення учасників про його психологічне утримання). Інтепретації проективного малюнка. Створення художніх уяв. Основні етапи коррекционного процесу з використанням методу проективного малювання.
Утвореня історій. Казкотерапія

Можливості роботи з казкою. Використання казки як метафори. Малювання по мотивах казки. Обговорення поводження і мотивів дій персонажа. Програвання епізодів казки. Використання казки як притчі-моралі. Творча робота з мотивів казки. Принадність казок для психокорекції і розвитки особистості дитини. Основні прийоми роботи з казкой. Аналіз казок. Розповідання казок. Переписування казок. Постановка казок за допомогою ляльок. Складання казок.



Лялькотерапія

Гра з лялькою. Виготовлення ляльок. Використання ляльок для відреагування значимих емоційних станів. Варіанти ляльок. Ляльки-маріонетки. Пальчикові ляльки. Тіньові ляльки. Мотузкові ляльки. Площинні ляльки. Перчаточні ляльки. Ляльки-костюми. Типи водіння ляльок.



Психогімнастика

Психогімнастика як невербальний метод групової роботи. Методичні прийоми. Стадії або етапи. Підготовча. Пантомімічна. Заключна. Мімічні і пантомімічні етюди. Етюди й ігри, спрямовані на вираження окремих властивостей особистості й емоцій. Етюди й ігри, що мають терапевтичну спрямованість на визначеного дитину або на групу в цілому. Фаза психом”язове тренування.


1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка