Програма «Комплексного кваліфікаційного екзамену з психології»



Сторінка4/8
Дата конвертації12.04.2016
Розмір1.66 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8
Тема 3. Особливості психічного розвитку новонародженого немовляти та дитини в ранньому віці.

Пренатальний період розвитку. Криза новонародженості. Фаза

новонародженого. Соціальна ситуація розвитку новонародженого:

дитина психологічно злита з матір'ю. Єдність: "Дорослий — Дитина". Основні новоутворення: розвивається акт сприймання, з'являється наслідування та акт пізнавання, зорові та слухові зосередження, активний інтерес до оточення, комплекс пожвавлення (емоційна і рухова реакція на обличчя матері). Анатомо-фізіологічна характеристика і функціонування головного мозку дитини в період новонародженості. Основне протиріччя: дитина психологічно злита з матір'ю, але немає засобів для спілкування з дорослими.

Немовлята. Загальна характеристика анатомо-фізіологічного розвитку немовляти. Соціальна ситуація розвитку: життя залежить від дорослого, але дитина стає активною, зв'язаною з предметним світом. "Дорослий -Дитина". Залежність ставлення до предмету від спільного переживання ситуації з іншою людиною. Психічний розвиток дитини першого року життя. Розвиток форм спілкування протягом першого року. Формування

сенсорної і моторної сфер немовляти. Розвиток мовлення у немовляти. Основні новоутворення: емоційно забарвлене самовідчуття, автономне мовлення, поведінка за уявленням, первинне усвідомлення психологічної спільності, усвідомлення "ми", розвивається уявлення про власне тіло, фізична емансипація. Основне протиріччя віку. Потреба в пізнанні предметного світу і відсутність засобів навчання першого року життя.

Соціальна ситуація розвитку в ранньому дитинстві. Психологічне усвідомлення себе. Пізнання за допомогою дорослого світу предметів. Спілкування з ровесниками та дорослим.

Розвиток предметної діяльності. Продуктивна і репродуктивна діяль­ність. Формування символічної репрезентації дійсності. Оволодіння мовленням як головне новоутворення раннього дитинства.

Особливості розвитку психічних пізнавальних процесів у ранньому ди­тинстві. Формування особистості дитини раннього віку. Основні новоутворення: наочно-дійове мислення, мовне спілкування, поява самосвідомості, комплекс «Я сам» (негативізм, установка на самостійність, непокірність, впертість). Психологічні особливості кризи трьох років. Протиріччя між Інтересом дитини до предметів, які спонукають до спілкування з дорослими і недостатньою кількістю засобів спілкування; між прагненням до самостійності і відсутністю фізичних і психічних можливостей бути самостійними.
Тема 4. Психічний розвиток дитини в дошкільному віці.

Загальний характер анатомо-фізіологічних особливостей дошкільника. Соціальна ситуація розвитку в дошкільному віці. Сюжетно-рольова гра як провідна діяльність. Чотири рівні розвитку гри у дітей 3-7 років.

Особливості спілкування дошкільника з ровесниками. Ситуативно-ділова форма спілкування. Позаситуативно-ділова форма спілкування у старших дошкільників.

Розвиток особистості дитини дошкільного віку. Орієнтація на суспільні функції людей, норми їх поведінки та більш широке розуміння соціальних зв'язків. Формування уміння оцінити поведінку інших дітей І дорослих. Виникнення потреби співпереживати, емоційна децентрація. Перші етичні інстанції. Моральні мотиви поведінки. Здатність підпорядковувати свої безпосередні бажання свідомим намірам, уміння управляти собою, своєю поведінкою, і здатність правильно відтворювати соціальні норми поведінки.

Усвідомлення свого соціального "Я", своєї приналежності до дитячого колективу. Виділення у взаєминах з дорослими норм і еталонів соціального співжиття. Потреба в соціальній відповідності. Усвідомлення своїх умінь і деяких якостей.

Особливості розвитку пізнавальної сфери дошкільняти.

Психологічні новоутворення дошкільного віку: підпорядкованість мо­тивів, децентрація мислення, поява самооцінки, статева ідентифікація, усвідомлення себе в часі, внутрішні етичні інстанції, виникає усвідомлення та узагальнення своїх переживань.

Психологічна готовність до навчання у школі. Структура готовності. Фізична готовність. Психологічна готовність: а) суб'єктивна (бажання йти до школи, готовність прийняти нову позицію школяра, прагнення до неї); б) об'єктивна: інтелектуальна (диференціація сприймання, розвинений пізнавальний інтерес, володіння розумовими операціями, вміння виділити учбову задачу, наявність певного словникового запасу, раціональний підхід до дійсності); моральна (знання норм поведінки, позитивне ставлення до них, їх втілення у спілкуванні, наявність якостей, необхідних для спілкування); соціальна (потреба спілкуватися з дітьми, уміння підпорядковуватися інтересам дитячої групи); вольова (уміння підпорядковуватися меті, досягати вирішення задачі, спостерігати, слухати, запам'ятовувати, розвинута дисциплінованість, сформована елементарна вольова дія).

Методи вивчення психіки дитини.

Проблеми психологічної адаптації до умов шкільного життя.

Причинами появи шкільної дезадаптації: сам процес навчання; особливості взаємин з учителем та однокласниками; особливості виховання в сім'ї; вроджені особливості центральної нервової системи, підвищена сенситивність.

Специфічні особливості психічного розвитку шестирічної дитини, порівняно з семирічною.

Діяльність шестирічної дитини. Специфіка учбової діяльності шестирічних дітей.
Тема 5. Психічний розвиток дитини молодшого шкільного віку.

Анатомо-фізІологічні особливості молодших школярів.

Морфологічне дозрівання лобного відділу великих півкуль, що створює умови для здійснення цілеспрямованої довільної поведінки, планування і виконання програм дій. Зростання рухливості нервових процесів. Функціональна роль другої сигнальної системи. Фізична витривалість дитини. Працездатність молодших школярів.

Зміна соціальної" ситуації розвитку. Залежність соціальної ситуації розвитку дитини від рівня задоволення соціальних потреб школяра, які реалізуються в межах взаємодії "вчитель - учень" і "учень - учень".

Учбова діяльність як провідний вид діяльності молодшого школяра. Структура учбової діяльності учня молодших класів. Оцінка і відмітка. Вплив на успішність формування основних компонентів учбової діяльності.

Розвиток пізнавальних процесів та емоційно-вольової сфери у молод­шому шкільному віці.

Формування особистості дитини молодшого шкільного віку. Основні новоутворення молодшого шкільного віку: довільність психічних процесів, розвиток внутрішнього плану дій, рефлексія, мотив досягнення успіху.

Основне протиріччя віку: відставання морального розвитку від інтелектуального. Криза 7 років.


Тема 6. Психологія підліткового віку.

Особливості фізичного і фізіологічного розвитку. Статеве дозріванням. Вплив статевого дозрівання на появу почуття власної дорослості, появу Інтересу до представників протилежної статі, пробудження нових романтичних почуттів і переживань. Активізація діяльності гіпофізу. Інтенсивний фізички і фізіологічний розвиток. Перебудова моторного апарату. Перебудова нейрогуморальних співвідношень. Соціальна ситуація розвитку підлітка. Теоретичні підходи до проблеми "кризи" в підлітковому періоді. Переорієнтація спілкування з дорослими на спілкування з ровесниками. Перебудова взаємин з дорослим. Емансипація дитини від батьків. Спілкування з однолітками як провідна діяльність підліткового віку.

Особистісний розвиток підлітка. Основні потреби підліткового віку:

1) потреба у самовираженні; 2) потреба уміти щось робити; 3) потреба щось значити для інших; 4) потреба рівноправного спілкування з дорослими; 5) мащення статевої ідентифікації.

Формування життєвих цінностей. Становлення „Я" підлітка. Стадії розвитку самооцінки підлітка. Стадії розвитку особистісної рефлексії.

Особливості навчальної діяльності підлітка. Розвиток когнітивної та емоційно-вольової сфер в підлітковому віці.

Новоутворення підліткового періоду: почуття дорослості, потреба в самореалізації та суспільному визнанні, прагнення до самоствердження, самосвідомість набуває морального характеру, вміння підпорядковуватись нормам колективного життя.
Тема 7. Психологія юнацького віку.

Соціальна ситуація розвитку старшокласника. Загострена потреба юна­цтва зайняти позицію якоїсь соціальної групи; поява дорослих ролей і обов'язків: старшокласники отримують паспорт, несуть відповідальність за правопорушення, з 17 років мають право вступити до шлюбу. Громадянська позиція, обумовлена появою нової соціальної ситуації „Я і суспільство".

Міжособистісні стосунки в ранній юності: дружба і кохання. Психосексуальний розвиток юнаків.

Особливості пізнавальних і емоційно-вольових процесів. Учбово-професійна діяльність як провідний вид діяльності.

Розвиток особистості в період ранньої юності. Поява важливих особистісних якостей: усвідомленість, самостійність, незалежність. Рефлексія власного життєвого шляху, прагнення до самореалізації. Поява нових соціальних потреб. Основна спрямованість особистості. Формування життєвих цінностей, наукового і громадянського світогляду.

Центральні новоутворення: професійне і особистісне самовизначення потреба юнаків зайняти внутрішню позицію дорослої людини, визначити себе в світі, тобто зрозуміти себе і свої можливості разом з усвідомленням себе як члена суспільства, свого місця і призначення в житті. Формування потреби в трудовій діяльності.


Тема 8. Вік дорослості. Психологія пізнього (літній та старечий) віку.

Дорослість як предмет психологічного дослідження. Біологічні, психічні, духовні аспекти життя людини. Фактори і закономірності розвитку дорослого. Психічна зрілість: зміст і структура.

Проблеми періодизації психічного розвитку дорослої людини. Періоди і фази дорослості.

Анатомо-фізіологічні особливості дорослості.

Психосоціальний та пізнавальний розвиток дорослості.

Проблема психічного здоров'я.

Кризи дорослості: криза спустошеності, криза безперспективності, кризи здорова, кризи значущих стосунків, кризи особистісної автономії, кризи самореалізації, кризи життєвих помилок. Особливості розвитку когнітивної сфери в період ранньої дорослості.

Соціальна ситуація розвитку в період ранньої дорослості. Зосередженість на собі. Відкриття нових граней особисті. Кризові явища ранньої дорослості: криза 30-ти років, її характеристика, запобігання і розв'язання.

Анатомо-фізіологічні зміни та здоров'я людини середнього віку.

Криза середини життя: скорочення часу на особистісну реалізацію, усвідомлення смерті, старості і самотності.

Соціальні умови розвитку в середньої Дорослості. Розвиток осо­бистості людини в середині життя. Особливості розвитку мотиваційної та афективної сфер в середньому віці.

Зміни внутрішніх вимірів особистості: внутрішнє відчуття себе відносно інших, почуття безпеки і небезпеки, сприйняття часу, відчуття фізичного часу.

"Пенсійна криза": зміст та психологічні умови її подолання. Розвиток психічних пізнавальних процесів у період середньої дорослості.

Історичний характер довжини життя і строків старіння. Анатомо-фізіологічні процеси старіння. Соціальна ситуація розвитку людини в старості. Особливості когнітивної сфери людей похилого віку. Новоутворення пізньої дорослості. Мудрість як соціально-психологічний феномен. Розвиток особистості людини в літньому віці. Специфічні зміни емоційної і мотиваційної сфер. Психічне старіння І типи старості. Вмирання s смерть: етапи, переживання, ставлення.


Історія психології
Тема 1. Вступ до історії психології.

Місце історії психології в системі психологічних дисциплін і її зв'язок з іншими галузями науки. Закономірності історико-психологічного процесу. Відмінність історії психології від історичної та історіографічної психології. Суспільні, наукові та ідеологічні передумови виділення історії психології в окрему галузь гуманітарного знання. Принципи побудови історії психології. Особливості розвитку вітчизняної історії психології.


Тема 2. Предмет та періодизація історії психології.

Об'єкт і предмет історії психології, його специфіка. Логіко-науковий, соціокультурний та індивідуально-біографічний підходи у визначенні предмета історії психології. Предмет історії психології, як науки про душу, свідомість і поведінку. Функції та задачі історії психології. Проблема періодизації в історії психології. Основні етапи розвитку світового та вітчизняного психологічного знання. Принципи історико-психологічного аналізу. Принцип історизму, детермінізму. Методи вивчення історії психології.


Тема 3. Психологічні уявлення в країнах Стародавнього Сходу.

Основні форми міфологічного уявлення про душу. Магічні вірування в сили душі. Тотемізм і фаталізм, табу і ритуали, метемпсихоз і метаморфози та їх роль у виникненні уявлень про душу. В.Вундт, К.Леві-Строс про вірування народів у душу. Староукраїнські міфологічні вірування в душу. Ритуали та їхній зв’язок з уявленням про природу душі. Міф як колективна творчість народу. А.Афанасьєв, О.Потебня про народні вірування в душу.

Психологічна думка в країнах Стародавнього Сходу. Уявлення про душу в Стародавньому Єгипті та Вавилоні. "Книга мертвих". Вчення про душу в Стародавній Індії. Напрями психологічної думки в Стародавній Індії. Тлумачення душі в Упанішадах, Магабгараті. Дгаммападді, Бгагавадгіті. Психологічна система міманса. Пізньоведійська психологія як завершення психології вед. Вчення про карму та її вплив на долю. Градація психічних здатностей наближення до нірвани як особливого стану душі. Етико-гуманістичний ха­рактер трактування душі в Стародавньому Китаї. Етичні спрямування даоси­зму і конфуціанства. Дао як еталон поведінки.
Тема 4. . Антична психологія.

Передумови виникнення античних уявлень про душу. Особливості ан­тичної психології, її періодизація. Протофілософський і філософський етапи в поясненні психічного життя людини. Виникнення першої гіпотези про психіку - психології як науки про душу. Досократівська психологічна думка, її специфіка (іонійська і італійська школи, Емпедокл, Анаксагор, Гіпократ). Вчення Геракліта про логос, розвиток, необхідність. Атомістична концепція Демокріта. Піфагорійський релігійно-містичний союз і його вчення про вічний кругообіг душ. Натурпсихологія, психологія софістики. Сократ і його вчення про душу. Майєвтика як метод пізнання інтелекту. Вчення Платона про світ ідей. Психологічна концепція Арістотеля: рослинна, тваринна і розумна душа. Платон і Арістотель - дві традиції в європейській психологічній думці. Елліністична психологія (епікурейці, сто­їки, платонізм). Еволюція античних психологічних вчень у Древньому Римі. Психологічні погляди римських філософів: Лукрецій Кар, Марк Аврелій, Сенека. Роль і місце античної психології в розвитку світової психологічної думки.


Тема 5. Психологічне знання в Середні віки.

Символізм середньовічного світогляду і характер психологічного мислення. Схоластика як основа філолофсько-психологічної думки середньовічної Європи. Співвідношення віри і знання, розуміння в християнському віровченні і схоластиці. Вищі і нижчі компоненти душі Філона Олександрійського. Патристика: проблема душі (Григорій Нисський, Немезій Ефеський та ін.). Григорій Нисський про значення «обдарованості рук» у виникненні психічних здатностей людини. Уявлення про душу в працях Августина Аврелія – представника латинської патристики. Вчення Фоми Аквінського як форма схоластичної інтерпретації душі та цілісності людської істоти. Патристичне вчення про велич людської душі як «образ і подоба» вищого існування. Проблема душі і розвитку особистості П.Абеляра. Номіналізм і реалізм. «Бритва» Вільяма Оккама. Абстрактно-категоріальний принцип у західно-європейській психології в період схоластики. Дух і душа, сенсуалізм і емпіризм у вченні Р.Бекон. Альберт Великий про залежність моральних дій від «вільної волі». Психологія Данте на межі Середньовіччя та Відродження. Особливості руської культури як фактора формування уявлень про душу. Мораль і психологічні засоби її вдосконалення у творах Іларіона «Слово про закон і благодать», «Повчання про користь душевну». Никифор (митрополит Київський), Ніл Сороський, Максим Грек і їхні вчення про душу. Патріотизм, благо і щастя у повчаннях і проповідях Феодосія Печерського, Кирила Туровського. Ідеї східної патристики. Розробка психологічних знань на основні східної патристики – «Златоструй», «Лествиця», «Пчела». Феноменологічне тлумачення макрокосмосу і мікрокосмосу. Психологія добрих справ. Ісихазм і психологія вищих станів людини.




Тема 6. Психологічні вчення Відродження.

Особливості епохи Відродження. Арабомовна психологічна думка доби Відродження: збереження і розвиток античної традиції. Психологічні погляди Ібн Сіни (Авіцени), Ібн Рушда, Ібн-аль-Фаріда Хайсама. Психологія східно­слов'янського передвідродження і Відродження. Формування позитивних рис людсько­го характеру у "Повчанні" Володимира Мономаха. Категоріальне визначен­ня рівнів психіки: словесна (розум), нестямна (почуття), жадана (воля) у "Посланні" митрополита Никифора. Психологія раннього гуманізму в Укра­їні. Психологічна думка європейського Відродження. Принцип титанізму в психології західноєвропейського Відродженні. Універсалізм, індивідуація та вільний вибір у самовизначенні людини. Героїзм і гуманізм як феномен епо­хи. Відродження (Мікеланджело, Рафаель, Леонардо да Вінчі, Вільям Шекспір). Психологія у платонівській Академії у Флоренції. Вільний принцип ви­бору в самовизначенні людини як принцип Джованні Пікоделла Мірандола ("Промова про гідність людини"). Вчення про світ і душу М.Кузанського, гілозоїзм Дж.Бруно. Альбрехт Дюрер - ідея золотої середини. М.Монтень про боротьбу мотивів у людській природі. Якоб Беме про психо­логічні проблеми добра і зла. Психологія реальної особистості Еразма Ротердамського. Психологічні погляди іспанських вчених: Х.Вівеса, Х.Уарте. Емпіричної психології. Фр.Бекона. Індуктивний метод дослідження людини та методи спостереження і опису. Психологія як термін і дисципліна — Р.Геккель, О.Касманн.

Вчення Г.Галілея. Проблеми емпіричного пізнання в працях Ф.Бекона. Р.Декарт. Декартовський дуалізм - постановка психофізичної проблеми. Післідекартівська полеміка про природу людини і душі (Т. Гоббс, Б. Спіноза, Дж. Локк, Г.Лейбниц). Вчсення про афекти і монізм Б.Спінози. Ідеї педагогічної психології Дж.Локка. Вольфовсько-лейбніцевські принципи психології. Монадологія Г.Лейбніца. Асоціанізм Д.Гартлі та його картина психічного світу людини. Поширення принципу асоціацій на процес пізнання Д. Юмом. Психологія та її розвиток в Києво-Могилянській академії Діячі братських шкіл та Києво-Могилянської академії про психологічні основи етики (І.Пзель, К.Сакович, С.Яворський). Психологічні ідеї у спадщині І.Вишенського. Ідеї гуманістичної психології. Психологія гуманізму в Україні.
Тема 7. Психологічна думка Нового часу.

Механіка і її вплив на формування нукових ідей. Психологія І. Гербардта: механіка уявлень і математика. Д.Берклі і подальший розвиток інтроспективних уявлень. Особливості психологічних поглядів французьких матеріалістів XVIII ст. (К.Гельвецій, Д.Дідро, Ж.Ламетрі, Ж.Руссо). Психологічні ідеї німецької класичної філософії кінця XVIII - початку XIX вв. Антропологічна психологія І.Канта. Відкриття Ч.Беллом відчуттєвих і рухливих нервів. Закон Е.Вебера про співвідношення сили подразника і психофізична проблема. Вчення И.Мюллера про специфічні енергії органів відчуття. Феноменологічний принцип в психології Гегеля. Психологічні ідеї в США. Особливості української психологічної думки. Психологічні ідеї С.Десницького, Я. Козельского, Г.Сковороди й інших мислителів XVIII в. Психо­логічний зміст автаркії, євхаристії. Мудрість (софійність) життя. Ф.Прокопович і проблеми мови. Поєднання курсів психології та етики в Києво-Могилянській академії (С.Калиновський, Г.Кониський, Ф.Прокопович). С.Кулябка і М.Козачинський про причини людських дій. Г.Конинський про темперамент та причини вчинків.


Тема 8. Становлення психології як самостійної науки.

Передумови виділення психології як самостійної науки. Розвиток досвідної психології в Україні. Психологія О.Новицького. Перший у вітчизняній науці досвід систематизації наук і цілісного опису психічного світу людини в роботах А.Галича. Німецька емпірична психологія середини XIX ст. Вчення І. Гербарта і його розвиток у працях М.Лацаруса, Г.Штейнталя. Розвиток англійської асоціативної психології в XIX ст. (Д.Мілль, А.Бен, Г.Спенсер). Перші напрями психології як самостійної науки: психофізіологія органів відчуття (Г. Гельмгольц), психофізика (Р.Вебер і Г.Фехнер), психометрія (І.Дондерс). Створення першої експериментальної лабораторії В.Вундта Розвиток експериментальної психології в Європі й Америці наприкінці XIX - початку XX вв.


Тема 9. Психологічні школи у ХХ ст.

Критика структуралізму прихильниками функціоналізму (Ф.Брентано, К.Штумпф). В.Джемс, Д.Дьюї і виникнення функціоналізму в Америці. Вюрцбургська школа. Основні особливості розвитку світової психології в XX сторіччі, її етапи. Н.Ланге, Л. Виготський, С.Рубінштейн про причини кризи в психології, шляхи подолання. Біхевіоризм Д.Уотсона, проґрама розвитку. Необіхевіористичні течії (Е. Толмен, К.Халл). Теорія толерантного підкріплення Б.Скіннера. Соціальний біхевіоризм (Д.Мід, А.Бандурй). Особливості російського поведінкового напрямку (І.Павлов, В.Бехтєрєв, А-Ухтомськии). Формування концепції З.Фрейда, етапи становлення. Індивідуальна психологія А.Адлера. Аналітична психологія К.Юнга. Неофрейдизм (К.Хорні, Е.Фром). Розробка проблеми несвідомого в російській психології (Д.Узнадзе, Ф.Бассін). Французька соціологічна школа. Соціологічний напрямок у психології (Е. Дюркгеймлеві-Брюль). П.Жане і його ідеї спілкування як співробітництва. Генетична концепція Ж.Піаже. Особливості розгляду проблем соціальної детермінації психіки (Л.Виготський, А.Леонтьєв, С.Рубінштейн). Гештальтпсихологія. Програма розвитку гештальтпсихології в працях М.Вертгеймера. Історія й етапи розвитку гештальтпсихології Основні проблеми дослідження. Вивчення, мислення і психічного розвитку (М- Вертгеимер, К.Коффка, В.Келер). "Теорія поля" К. Левіна. Дослідження Б.Зейгарник, розробка проблеми рівня домагань. Концепції К.Роджерса, А.Маслоу. В.Франкла. Теорія персоналізму О.Штерна. Сучасні течії у світовій психології.


Тема 10. Історія розвитку психологічної думки на Україні.

Особливості соціально-культурного розвитку України в ХІХ ст. (слов'я­нофільство і західництво, революційно-демократичний рух, академічні філософські напрямки). Діяльність І.Сєченова в Одесі. Програма І.Сєченова. Школа МЛанге в Одеському університеті. Система антропологічної психо­логії К.Ушинського. П.Юркевич про "серце" та його значення в духовному житті людини. Школа О.Потебні у Харкові. Психологічна концепція Д.Овсянико-Куликовського. Психологічні праці І.Франка ("Із серкретів поетичної творчості"). Створення першої лабораторії експериментальної психології в Україні І.Сікорським. Психологія у фізіологічному тлумаченні І.Сікорського. В.Зеньковський про природу психічної причинності. Психологія історичних діячів у працях П.Ковалевського. Внесок Г.Челпанова в розвиток теоретичної та експериментальної психології. Рефлексологія як психологія поведінки: І.Соколянський, О.Залужний. С.Балей як автор українського підручника з психології. Еклектизм в українській психології.


Психологія творчості
Тема 1. Психологічні основи творчості.

Творчість як психічний процес. відношення до творчості

у різні епохи.

1. Два основних типи поведінки: адаптивне (зв'язана з наявними в розпорядженні людини ресурсами) і креативне, яке визначається як "творче руйнування". 2. Відношення до творчості в різні епохи. 3. Цінність творчого продукту в ХХ столітті.

Проблема здатності до творчості

1. Внутрішня активність, у результаті якої відбувається акт створення "ідеалу", образа світу - як основна психологічна характеристика творчості. 2. Несвідомість, спонтанність, неможливість контролю з боку волі і розуму, а також зміна стану свідомості, як основні ознаки творчого акта. 3. Креативність як здатність до творчості.

Основні підходи до проблеми творчих здібностей

1. Інтелектуальна обдарованість як необхідна, але недостатня умова творчої активності особистості. 2. Творча здатність (креативність) як самостійний фактор, незалежний від інтелекту. 3. Інтелект і творчі здібності знаходяться між собою в прямо пропорційній залежності.


Тема 2. Творчість як предмет дослідження психології.

Виникнення психології творчості

1. Потреба зрозуміти природу процесу творчості як наслідок необхідності впливати на творчу діяльність, щоб підвищити її ефективність. 2. Становлення психології творчості як науки. 3. Розвиток експериментальних підходів у психології творчості.

Критерії креативности

1. Уміння побачити проблему. 2. Оригінальність, відхід від шаблона.

3. Здатність до перегрупування ідей і зв'язків. 4. Здатність до чи абстрагування аналізу. 5. Здатність до чи конкретизації синтезу. 6. Відчуття стрункості організації ідей.

Креативная середовище і креативная особистість

1. Креативность як поводження. 2. Набір рис, що потенційно відносяться до творчого: самостійність суджень, впевненість у собі, здатність знаходити привабливість у труднощях, естетичну орієнтацію і здатність ризикувати.

Креативный продукт і креативный процес

1. Діапазон результатів творчої діяльності. 2. Роль окремих прийомів мислення - комбінування, аналогізування, виявлення нових зв'язків і переносу функції одного об'єкта на іншій у створенні нового. 3. Три складові частини творчості як психологічного процесу: акт висування гіпотези; акт творчості; акт логічно проробленої ідеї.

Дослідницька активність особистості

1. Широта і спрямованість - основа загальної дослідницької активності особистості. 2. Основні структурні компоненти обдарованості як загальної психологічної передумови творчого розвитку і становлення творчої особистості: а) домінуюча роль пізнавальної мотивації; б) дослідницька творча активність, що виражається у виявленні нового, у формулюванні і рішенні проблем; в) можливість досягнення оригінальних рішень; г) можливість прогнозування; д) здатність до створення ідеальних еталонів, що забезпечують естетичні, моральні й інтелектуальні оцінки.


Тема 3. Загальне й особливе в науковій і художній творчості.

Етапи творчого процесу

Основні етапи творчого процесу: 1 етап - народження задуму, гіпотези, коли творча ідея говорить тільки про мету, бажання, про те, що творцю хочеться, а не про те, чого він дійсно досягає; 2 етап - логічний аналіз, збір інформації, збагачення знань, розробка плану діяльності; 3 етап - фактична реалізація складеного плану, утілення задуму, завершення праці. 2. Проблема творчого процесу і його закономірностей у науковій літературі.

Основні риси творчого мислення

1. Здатність знаходити і формулювати проблеми. 2. Здатність до генерування великої кількості різноманітних ідей. 3. Оригінальність, тобто здатність реагувати на ситуацію нетривіальним способом, що відрізняється від "усереднених" відповідей. 4. Уміння удосконалити той чи інший об'єкт, додавши до нього визначену деталь, нововведення. 5. Вміння вирішувати проблеми, тобто здатність до аналізу і синтезу. 6. Гнучкість мислення.

3. Розходження художньої і наукової творчості

1. Перше розходження між науковою і художньою творчістю - різні можливості переказу. 2. Друге розходження між науковою і художньою творчістю - розходження в методі, що накладає свій відбиток на відношення до фактів реальної дійсності.

4. Роль уяви в роботі художника

1. Сутність мови геніальних добутків. 2. Уміння глибоке вживатися в задум, віддаватися до одержимості творчій задачі як ознака, що поєднує видатних вчених і художників.

5. Перевтілення в художній творчості

1. Перевтілення - об'єктивна закономірність художньої творчості. 2. Натхнення як стан повного розкриття усіх творчих можливостей особистості.
Тема 4. Творча особистість.

Особливості творчої особистості

1. "Граничний" рівень коефіцієнта інтелектуальності, нижче якого творчі здібності не можуть бути реалізовані. 2. Імпульсивність і відсутність конформності як атрибути творчої особистості. 3. Оригінальність без надмірності - характерна відмітна якість творчої особистості. 4. Характерні риси творчої особистості: 1) незалежність - особистісні стандарти важливіше стандартів групи; неконформність оцінок і суджень; 2) відкритість розуму - готовність повірити своїм і чужим фантазіям, сприйнятливість до нового і незвичайний; 3) висока толерантність до невизначених і нерозв'язних ситуацій, конструктивна активність у цих ситуаціях; 4) розвите естетичне почуття, прагнення до краси.

Типологія творчих особистостей

1. Піонер - відкривач шляхів у невідоме, творець нових шкіл і напрямків. 2. Фанатик - захоплений до одержимості якою-небудь ідеєю чи областю досліджень. 3. Ерудит - досвідчений і начитаний, але позбавлений спонукання шукати що-небудь нове. 4. Діагност - критичний, має зірке око, що легко зауважує чужі прорахунки, уразливі місця теорій. 5. Технік - успішно вирішує поставлені іншими задачі, на лету підхоплює і здійснює ідеї, доводячи їх до завершення, до реального результату. 6. Естет - любить витончені інтелектуальні проблеми й особливо цінує добірність у їхньому рішенні. 7. Методолог - додає важливість не самому рішенню проблеми, а методологічним передумовам і тим висновкам, які можна витягти з того, якої шляхом зважувалася дана задача; тому він любить обговорювати свої проблеми з колегами. 8. Незалежний - учений-одинак, не любить працювати в колективі, уникає керівних посад і ухиляється від необхідності підкорятися.

Соціально небажані риси

1. Найбільш розповсюджені соціально небажані риси, властиві творчим особистостям: сумнів у загальновизнаних істинах, бунтарство, неприйняття традицій, критичний погляд на такі речі, що нібито повинні бути "священними". 2. "Психічна турбулентність", чи щиросердечне сум'яття як причина постійної готовності до сприйняття вражень (чи "відкритості", навіть "щиросердечної оголеності").

Сміливість

1. Сміливість, як особистісна властивість, що дозволяє сумніватися в загальновизнаному. 2. Сміливість бути самим собою.

Життєвий шлях творчої особистості

1. Динаміка досягнень представників точних і природничих наук 1) підйом від 20 до 30 років; 2) пік продуктивності в 30-35 років; 3) спад до 45 років (50 % від первісної продуктивності); 4) до 60 років утрата творчих здібностей. 2. Два типи творчої продуктивності протягом життя: перший - у 25-40 років (у залежності від сфери діяльності), другий - наприкінці четвертого десятиліття життя з наступним спадом після 65 років.
Тема 5. Творчі здібності.

Види творчих здібностей

1. Пильність у пошуках проблеми. 2. Здатність до "згортання". 3. Здатність до "зчеплення". 4. Здатність до переносу. 5. Бічне мислення 6. Цілісність сприйняття 7. Готовність пам'яті 8. Зближення понять 9. Гнучкість мислення 10.Гнучкість інтелекту 11.Здатність до оцінних дій 12.Легкість генерування ідей 13.Швидкість мови 14.Здатність до доведення до кінця

Розвиток творчих здібностей

1. Основні підходи до розвитку творчих здібностей. 2. Генетичний підхід, що відводить основну роль у детермінації психічних властивостей спадковості. 2. Середовищний, представники якого вважають вирішальним фактором розвитку психічних здібностей зовнішні умови. 3. Підхід генотип-середової взаємодії, прихильники якого виділяють різні типи адаптації індивіда до середовища в залежності від спадкоємних рис.

Функціональна когнітивна надмірність як основа людської творчості

1. Здатність винаходити нове і втілювати нові ідеї в реальність як найважливіша особливість, що відрізняє людини від вищих приматів і інших високоорганізованих тварин. 2. Функціональна

надмірність когнітивного ресурсу стосовно задач адаптації. 3. Творчість як спосіб соціального поводження, винайдена людством для реалізації ідей - плодів людської активної уяви.


Тема 6. Розвиток креативних здібностей особистості за допомогою активних методів навчання.

Відношення до нового і подолання стереотипів

1. Упередження проти нововведень і змін як одне з найпоширеніших упереджень людини. 2. Вплив психологічних і соціальних бар'єрів, що визначає негативне відношення людини до нового.

Конкретні ситуації

1. Конкретні ситуації як спосіб розвитку здатності до аналізу нерафінованих задач і уміння їх формулювати самостійно. 2. Головна задача цього методу - розвити уміння аналізувати практичні задачі, виробляти самостійні рішення.

Метод інциденту

1. "Надзадача" методу інциденту - подолання вікової й особистісний інерційності і вироблення адекватних способів поводження в напружених стресових ситуаціях. 2. Метод інциденту як спосіб формування умінь оптимально вирішувати конфліктні й екстремальні ситуації.

Тренування чутливості

1. Тренування чутливості - сенситивний чи соціально-психологічний тренінг. 2. Типові помилки стратегії спілкування, що долаються в ході тренування чутливості. 3. Емпатія як спосіб розуміти емоційний стан іншої людини по зовнішньому вигляді і її розвиток у процесі ТМЧ (тренінгу міжособистісної чутливості).

Мозкова атака

Метод мозкової атаки (мозкового штурму) як засіб групового рішення творчої проблеми, що забезпечує і полегшує рішення складних проблем. 2.Зниження критичності в процесі мозкового штурму. 3. Відстрочена оцінка - головний принцип мозкової атаки.

Сінектика

1. Сінектика як різновид мозкової атаки. 2. Використання сінектичного метафоричного мислення. 3. Використання аналогій у сінектике як засобу зсуву процесу з рівня усвідомленого мислення на рівень підсвідомої активності.
Основи психогігієни
Тема 1. Психогігієна як наука і практика.

Психогігієна як наука. Предмет і завдання психогігієни. Предмет і завдання психопрофілактики. Рівні практичної психогігієни. Міждисциплінарні зв’язки. Методи психогігієни і психопрофілактики: санітарна освіта, арт-терапія, ментальні вправи, трансові методи, бібліотерапія, ведення щоденника, методи біологічного зворотного зв’язку.


Тема 2. Буденна психологія і психогігієна.

Буденна психологія. Буденна психогігієна і психопрофілактика. Буденна психологія і психічне здоров’я. Відношення до здоров’я. Соціокультурні фактори. Презентивний компонент, регулятивний компонент, формуючий компоненти. Етнічні особливості психіки, культуральні установки. Благополуччя, емоційний дискомфорт, цінності здоров’я. Алекситимія.


Тема 3. Гармонія особистості.

Поняття гармонія особистості. Гармонія стосунків особистості. Гармонія розвитку особистості. Духовне буття та сенс життя особистості. Узгодженість життєвих процесів особистості: функціонування, дизфункціонування, саморегуляція, дизрегуляція, розвиток, регрес, адаптація, дизадаптація, щастя, саногенний потенціал особистості.


Тема 4. Стрес як об’єкт психогігієнічної практики.

Історія появи вчення про стрес. Стрес як адаптаційна реакція. Фізіологічні характеристики стресу. Стрес як психологічний феномен. Основні види психологічного стресу: фізіологічний стрес, психологічний стрес, евстрес, дістрес, чоловічий стрес, жіночий стрес, конструктивний стрес, деструктивний стрес, короткочасний стрес, хронічний стрес, інформаційний стрес, емоційний стрес, фрустрація, нормальний стрес, гострий (травматичний) стрес, компенсований стрес, некомпенсований стрес, дитячий стрес, дорослий стрес.


Тема 5. Особистісна психогігієна.

Саногенний потенціал особистості. Укріплення психологічної стійкості особистості. Цілюща самонастройка. Орієнтири самонастройки. Саморозвиток. Корекція самооцінки. Корекція настрою.


Тема 6. Стани ризику.

Психічні стани. Їх природа. Функції психічних станів. Тензионні стани ризику (напруга, стрес, неробство, фрустрація). Активаційні стани ризику (стани збудження, стан апатії, любовне божевілля). Емоційні стани ризику (стан ейфорії, стан тривоги, страх, паніка). Тонічні стани ризику (перевтома, безсоння, астенія, гострий кризисний стан).


Соціальна психологія
Тема 1. Становлення і розвиток соціальної психології як науки. Предмет і структура соціальної психології

Поняття "соціальної психології". Становлення соціальної психології. Основні розділи соціальної психології. Місце соціальної психології в системі наук про людину.



Передумови виникнення соціальної психології

Формування елементів соціальної психології в рамках філософії. Виникнення перших соціально-психологічних теорій. Становлення категоріального апарату соціальної психології.



Розвиток експериментальної соціальної психології у першій половині хх століття

Первинні групи як об'єкт дослідження соціальної психології. Соціально-психологічні дослідження виробничих взаємовідносин. Загальнопсихологічні школи і соціальна психологія. Друга світова війна й особливості розвитку соціальної психології. Мала група - основний об'єкт дослідження соціальної психології в 40-50 роках. Групова динаміка як розділ соціальної психології



Сучасний стан соціальної психології

Трансактний аналіз. Інтеракционізм. Концепція соціальних уявлень. Соціобіологія. Необіхевіоризм. Неофрейдизм.



Історія і сучасної стан вітчизняної соціальної психології

Вітчизняна соціальна психологія в післяреволюційний період. Соціальна психологія в довоєнний період. Роль А.С.Макаренко в розвитку вітчизняної соціальної психології. Вітчизняна соціальна психологія в другій половині ХХ століття.


Тема 2. Методи соціальної психології.

загальна характеристика методів соціальної психології

Вихідні положення. Основні вимоги до соціально-психологічних досліджень.



Методологія соціально-психологічного дослідження

Наукова проблема і вибір теми. Програма дослідження.



Спостереження як метод соціальної психології

Загальна характеристика спостереження. Включене спостереження. Невключене спостереження. Спостереження польове і лабораторне.



Опитуванння

Загальна характеристика. Основні види опитуванння.



Тестування у соціальній психології

Тести в соціально-психологічному дослідженні. Стандартизація, надійнісчть і валідність тестів. Тести для діагностики груп.


Тема 3. Соціальна психологія особистості.

Соціальний розвиток людини

Загальне поняття соціального розвитку людини. Стереотипи розуміння соціального розвитку людини. Моделі соціального розвитку. Тимчасові характеристики індивідуального і соціального розвитку людини. Динаміка соціального розвитку людини в процесі онтогенезу. Особистісна зрілість. Закономірності соціального розвитку людини.



Соціалізація

Поняття соціалізації. Особливості сучасної соціалізації. Стадії розвитку особистості в процесі соціалізації. Механізми соціалізації. Інститути соціалізації.



Соціальний контроль

Соціальний контроль. Ознаки соціальних норм. Види санкцій. Форми соціального контролю. Перехід зовнішньої соціальної регуляції у внутрішню.



Соціальні ролі

Поняття соціальної ролі. Різноманітні підходи до інтепретації соціальних ролей. Види соціальних ролей. Основні характеристики соціальної ролі. Вплив соціальної ролі на розвиток особистості. Освоєння соціальної ролі.



Психологічне зміст соціального досвіду особистості

Формування досвіду особистості. Явище стереотипізації. Соціально-психологічні особливості пам'яті.


Тема 4. Психологія міжособистісних взаємовідносин.

Міжособистісні відношення

Почуття як аналітична одиниця визначення міжособистісних відношень. Соціальні функції почуттів. Типологія почуттів. Філогенетичний й онтогенетичний розвиток почуттів. Переживання як чинник соціальної адаптації. Соціометрична структура групи. Педагогічні можливості зміни соціометричного статусу учня.



Спілкування

Поняття спілкування. Види спілкування. Особливості спілкування в сучасному світі. Рівні спілкування. Діалогічне і монологічне спілкування. Функції спілкування. Критерії задоволеності спілкуванням. Педагогічне спілкування.



Соціальна перцепція

Сутність соціальної перцепції. Механізми соціальної перцепції. Імідж особистості як сприймана і передана уява. Ефекти сприйняття. Особливості формування соціальних установок.



Інтерактивний аспект спілкування

Сутність інтеракції. Психологічна сумісність. Акт і трансакція як функціональні одиниці взаємодії. Стратегії взаємодії. Асертивне поводження. Конфлікт. Педагогічний конфлікт.



Комунікативний аспект спілкування

Поняття комунікації. Психологічний зворотний зв'язок. Комунікативні бар'єри. Феномени міжособистісного впливу. Суб'єктивні канали сприйняття і передача інформації. Специфіка міжособистісного інформаційного обміну.


Тема 5. Психологія малих груп і міжгрупової взаємодії.

Соціальні групи

Поняття соціальної групи. Основні ознаки соціальної групи. Типології груп. Проблема розвитку соціальної групи. Конформність і нонконформизм.



Види і структура малої групи

Кількісні ознаки малої групи. Види малих груп. Формальна і неформальна структура малої групи. Комунікативна і рольова структура малої групи.



Розвиток малої групи. Концепція Л. И.Уманського. Модель розвитку малої групи Б. Такмена. Психологічні механізми розвитку малої групи.

Міжгрупові відношення

Диференціація й інтеграція в міжгрупових відношеннях. Міжгрупові відношення на рівні соціальної стратифікації. Домінування малої соціальної групи. Інтегративні міжгрупові феномени. Відношення між малими групами і їх вплив на внутрішньогрупові процеси.



Психологія міжгрупової взаємодії

Етноцентризм. Внутрішньогруповий фаворитизм. Зовнішньогрупова дискримінація.

Соціальна категоризація, соціальна ідентифікація і соціальне порівняння.
Тема 6. Відношення групи і особистості.

Група і особистість

Розвиток особистості у відносно стабільній групі. Фази розвитку особистості в групі. Джерело розвитку особистості в групі.



Соціальні установки, стереотипи і забобони особистості.

Структура соціальної установки. Властивості соціальних установок. Функції соціальних установок. Автостереотип і гетеростереотип.



Вплив "психологічної атмосфери" групи на її членів

Форми впливів групи на їх членів. Деіндивидуалізація в групі. Внутрішньогрупова комунікація. Прагнення групи до внутрішньої гармонії.



Конформізм і груповий тиск

Нормативний і інформаційний вплив. Зовнішній і внутрішній конформізм.



Лідерство і керівництво

Лідерство і керівництво: єдність і розходження. Авторитет. Теорії лідерства. Стилі лідерства. Управлінські функції. Індивідуальні чинники ефективного керування групою.


Тема 7. Психологія великих соціальних груп і масових явищ.

Психологія великих соціальних груп

Види великих соціальних груп. Рівні розвитку великих соціальних груп. Психічні явища у великих соціальних групах.



Психологія юрби.

Ознаки юрби. Види юрб. Формально-структурні характеристики юрби. Психологічні особливості поводження людини в юрбі.



Масові явища у великих дифузних групах

Масові явища у великих дифузних групах. Основні ознаки великої дифузної групи. Психологія чуток. Психологія паніки.



Масова комунікація як соціальний феномен

Змістовна характеристика поняття "масова комунікація". Психологічні ефекти масових інформаційних процесів. Ефективність масових інформаційних процесів.



Соціальні функції масової комунікації

Загальна характеристика функцій масової комунікації Канали масової комунікації Основні ознаки процесу масової комунікації


Тема 8. Соціально-психологічна характеристика етносів.

Етнічна психологія як розділ соціальної психології

Психологічна антропологія. Кроскультурна психологія. Етнічна психологія. Цілі й основні задачі етнопсихології.



Основні поняття етнічної і кроскультурної психології.

Етнос. Етнічна самосвідомість і етнічна ідентичність. Культура.



Психологічний вимір культур.

Культурний синдром. Види культурного синдрому по Г. Триандису. Виміри культур по Г. Хофстеду.



Особистість і культура.

"Базова особистість" і "модальна особистість". "Національний характер". Самоконцепції як культурний феномен.



Психологія спілкування і культура

Модель Г. Триандиса. Кроскультурні дослідження статевих ролей. Культура і вербальне спілкування. Культура і невербальне спілкування.


Тема 9. Учень у системі міжособистісних відношень.

методи вивчення міжособистісних відношень

Соціометрія в школі. Референтометрія. Методи вивчення спілкування.



Учень у системі особистих взаємовідносин

Потреба в спілкуванні. Положення учня в системі особистих взаємовідносин.



Динаміка особистих взаємовідносин

Стійкість особистих взаємовідносин. Динаміка відношень учня до учня. Стійкість положення учня.



Детермінанти, що визначають положення учня у системі особистих взаємовідносин

Обгрунтування дітьми вибору партнера. Положення учня і його особистісні характеристики.



Психологічна структура шкільного класу

Поняття про структуру взаємовідносин. Структура особистих взаємовідносин і організаційної структури шкільного класу.


Тема 10. Соціально-психологічна характеристика педагогічного колективу.

Соціально-психологічна характеристика фахової діяльності педагога

Сучасні вимоги до педагога і його фахової діяльності Структура фахової діяльності педагога. Психологічна характеристика педагогічних впливів.



Психологічний клімат і стилі педагогічного керівництва

Поняття "стиль педагогічної діяльності". Основні стилі педагогічного керівництва учнями. Формування авторитетних відношень в навчально-виховному колективі.



Соціально-психологічні особливості педагогічного колективу

Поняття "педагогічного колективу". Критерії успішності роботи педагогічного колективу.



Конфлікти у педагогічному середовищі

Види міжособистісних конфліктів у педколлективах. Профілактика виникнення конфліктів.



Соціально-психологічна характеристика особистості педагога

Місце педагога в сучасному товаристві. Психологічні вимоги до особистості педагога.


Тема 11. Соціально-психологічний тренінг. Характеристика основних видів.

Групи тренінгу (Т-групи).

Тренінг розвитку особистості в міжособистісному просторі. Роль "теорії поля" Курта Левина в появі "Т-груп". Принципи групової динаміки - теоретична основа груп тренінгу.



Біхевіорально орієнтовані групи (Б-групи).

Тренінг життєвих умінь. И. П. Павлов і Джон Уотсон - автори теорії, призначеної в основу діяльності Б-груп. Репетиція поводження - одна з типових методик проведення Б-груп.



Психодраматичний підхід (Псі-групи).

Тренінг рішення особистісних проблем. Джекоб Леви Моренне - засновник психодраматичного підходу (психодрами). Соціодрама як засіб "програвання" людиною своїх соціальних ролей.



Гуманістичний підхід (В-групи).

Тренінг вільного самовизначення групи. Карла Роджерса і Вільяма Шутца автори-фундатори гуманістичного підходу. Саморозкриття, увага до почуттів, усвідомлення самого себе і свого фізичного "Я", відповідальність і принцип "тут і тепер" - основні ознаки діяльності В-груп.



Трансактний аналіз (ТА-групи).

Тренінг раціонального самопізнання і саморозвитку. Эрик Берн засновник трансактного напрямку в сучасній психології. Батько, Дорослий і Дитина - основні "іпостасі" особистості людини по Э.Берну.



Гештальтпідход у груповій роботі (Г-групи).

Тренінг самоактуалізації і саморегуляції. Фредерик Перлз - фундатор групової гештальттерапії. Інтеграція протилежних сторін конфлікту як кінцева задача вправ у Г-групі.


Тема 12. Соціально-психологічний тренінг як форма спеціально організованого спілкування.

Принципи організації і роботи тренінгової групи

Перша зустріч

Характеристика основних тренінгових форм.

1. "Розмірковуючи про себе самого". (Індивідуальна робота) 2. "Обличчям до особи". (Парна робота). 3. "Четвірка"" (Мала група з 3-4 чоловік). 4. "Чудова сімка". ("Мала" велика група з 7-8 чоловік). 5."Карусель".(Загальна робота в два кола). 6. "Акваріум".(Активна робота частини групи). 7." Посиделки". (Велике тренингове коло). 8. "Народна думка". (Масова вільна діяльність).



Основні ролі головної групи і стилі керівництва.

Характеристика особистості групового тренера.


Психологія особистості
Тема 1. Психологія особистості: вступ у дисципліну.

Особистість як об'єкт психологічного пізнання.

Компоненти теорії особистості.

Критерії оцінки теорії особистості.

Основні положення, що стосуються природи людини.
Тема 2. Дослідження й оцінка в психології особистості.

Метод анамнезу.

Кореляційний метод.

Експериментальний метод.

Метод тестів у дослідженні особистості.
Тема 3. Психодинамічний напрямок у психології особистості.
1: Зиґмунд Фрейд: психодинамічна теорія особистості

Психоаналіз: основні концепції і принципи. Інстинкт-рушійна сила поведінки.

Розвиток особистості: психосексуальні стадії. Природа тривоги.

Основні положення Фрейда щодо природи людини. Емпірична валідизація психодинамічних концепцій.

Застосування: психоаналітична терапія - дослідження несвідомого .

2: Карл Густав Юнг: аналітична теорія особистості

Психологічні функції.

Психологічні типи.

Особисте та колективне несвідоме.

Структура особистості.

Розвиток особистості.


3: Альфред Адлер: індивідуальна теорія особистості


Основні концепції і принципи індивідуальної психології.

Комплекс неповноцінності його джерела та наслідки.

Стиль життя.

Неврози, їх причини та наслідки.



4: Епігенетична теорія особистості Е.Еріксона

Епігенетичний принцип.

Розвиток особистості: психосоціальні стадії.

Основні положення Еріксону про природу людини.



5: Соціокультурна теорія особистості К.Хорні

Розвиток особистості

Базальна тривога

Невротичні захисні механізми

Базові орієнтації особистості
Тема 4. Диспозиційний напрямок у психології особистості:Гордон Олпорт, Реймонд Кеттел і Ганс Айзенк.

1: Гордон Олпорт: диспозиційна теорія особистості

Концепція рис особистості.

Пропріум: розвиток самості. Функціональна автономія. Зріла особистість.

Основні положення Олпорта щодо природи людини.

Емпірична валідизація концепцій теорії рис особистості.

2: Теорія рис особистості

Реймонд Кеттел: структурна теорія рис особистості: основні концепції і принципи.

Ганс Айзенк: теорія типів особистості.

Основні типи особистості.




Тема 5. Біхевіористичний напрямок у теорії особистості: теорія оперантного обумовлення Б. Ф. Скінера.

Підхід Скінера до психології. Респондентне й оперантне поводження.

Основні положення Скінера щодо природи людини.

Емпірична валідизація концепцій оперантного навчання.


Тема 6. Соціально-когнітивний напрямок у теорії особистості: А. Бандура і Д. Роттер.

Альберт Бандура: соціально-когнітивна теорія особистості.

Основні принципи соціально-когнітивної теорії.

Навчання через моделювання. Підкріплення через спостереження.

Основні положення Бандури щодо природи людини.

Емпірична валідизація соціально-когнітивної теорії.


Тема 7. Когнітивний напрямок у теорії особистості: Дж. Келлі.

Джордж Келлі: когнітивна теорія особистості. Біографічний нарис.

Основи когнітивної теорії.

Теорія особистісних конструктів: основні концепції і принципи.

Основний постулат і деякі висновки з нього.

Основні положення Келлі щодо природи людини.

Емпірична валідизація концепцій когнітивної теорії.

1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка