Програма для слухачів курсів підвищення кваліфікації за напрямом «Громадянська освіта»



Сторінка1/4
Дата конвертації09.09.2017
Розмір0.55 Mb.
  1   2   3   4
Програма для слухачів курсів підвищення кваліфікації за напрямом «Громадянська освіта»

Пояснювальна записка


Процес розбудови і утвердження України як суверенної, правової, демократичної, соціально орієнтованої держави, визнання її світовою спільнотою відкрило перед шкільною соціогуманітарною освітою нові горизонти. Сприяючи формуванню національної свідомості учнів, громадянської культури, вчитель має можливість показати Україну як вагому частину світової та європейської цивілізації, оцінити внесок українського народу у світову історію, світову культуру, світову скарбницю демократії та демократичних правил людського співжиття.

Глобальний процес демократизації, який є однією з рис суспільно-політичного життя світового співтовариства, передбачає формування особистості, для якої демократія є необхідним середовищем існування, задоволення особистих та суспільних інтересів яка спроможна приймати самостійні рішення і нести відповідальність за власні вчинки.

Державна система освіти є важливим інститутом, який має забезпечити зміну ментальності, створити умови для виховання людини громадянського суспільства. Саме тому шкільна суспільствознавча освіта повинна стати основою формування громадянськості як комплексу відповідних якостей та життєвих компетентностей особистості.

Післядипломна педагогічна освіта вчителів-суспільствознавців повинна, враховуючи необхідність використання різноманітних факторів впливу на формування громадянськості учнівської молоді, стати єдиним механізмом переорієнтації педагогів стосовно змісту, форм навчання, системи ціннісних орієнтирів, засобів комунікації.

Навчальну програму розроблено з урахуванням Закону України "Про загальну середню освіту", Концепції громадянської освіти, Концепції громадянського виховання особистості, Національної доктрини розвитку освіти, Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти, Концепції профільного навчання в старшій школі, Концепції 12-річної загальноосвітньої школи, а також загальноєвропейського та національного досвіду громадянської освіти.

Пропонована навчальна програма розрахована на підготовку вчителів до викладання навчального курсу “Громадянська освіта”, який своїм змістом і прикладним характером має сприяти розвитку громадянськості особистості.

Мета програми підготувати педагогів до викладання навчальної дисципліни «Громадянська освіта» та реалізації громадянознавчого потенціалу всіх складових освітньої галузі «Суспільствознавство».

Завдання програми:


  • поглиблення, оновлення та систематизація знань про демократію, громадянське суспільство та його інститути;

  • ознайомлення з світовим, європейським та національним досвідом громадянської освіти;

  • реалізація особистісно орієнтованого, діяльнісного та компетентнісного підходів до навчання дорослих;

  • підготовка педагогів-суспільствознавців до використання інноваційних освітніх технологій, інтерактивних методик у викладанні курсу;

  • усвідомлення слухачами курсів підвищення кваліфікації громадянознавчого потенціалу навчальних предметів освітньої галузі «Суспільствознавство» та розвиток умінь його реалізації;

  • створення умов для набуття учителями досвіду громадянської дії, демократичної поведінки та конструктивної взаємодії.

Програма розрахована на 72 навчальні години і складається з професійного, фахового, діагностико-аналітичного модулів.

Професійний модуль розрахований на 8 годин і містить необхідні для вчителя знання філософських та соціальних аспектів розвитку освіти в ХХІ столітті з врахуванням становлення і розвитку громадянського суспільства, актуальні проблеми сучасної дидактики, психолого-педагогічні основи організації освітнього процесу, інноваційна діяльність в освітній галузі адаптовано до потреб громадянської освіти.

Фаховий модуль розрахований на 58 годин і складається з двох блоків:

– науково-теоретична підготовка вчителів (34 години) передбачає вивчення теоретичних засад громадянської освіти;

– методична підготовка вчителів (24 години) спрямована на форування практичних умінь і навичок слухачів курсів в організації і проведення занять з громадянської освіти.

Діагностико-аналітичний модуль (6 годин) складається з вхідного та вихідного тестування, захисту індивідуальних і колективних проектів.




НАВЧАЛЬНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

до програми з громадянської освіти

(72 год.)








Назва модуля



Усього годин

Лекції

Практичні

Семінарські




І Професійний модуль


8










1

Стратегія розвитку освіти в ХХІ ст: філософський і соціальний аспект

2

2







2

Актуальні проблеми сучасної дидактики

2

2







3

Психолого-педагогічні основи організації освітнього процесу. Психологія розвитку і самореалізації особистості

2

2







4

Інноваційна діяльність в освітній галузі

2

2










ІІ Фаховий модуль

58













Науково-теоретична підготовка вчителів

36










1.

Європейський союз. Україна в контексті європейських інтеграційних процесів

4

2




2

2

Концептуальні засади громадянської освіти

2

2







3

Демократія в сучасному світі

4







4

4

Громадянин, громадянське суспільство, держава

4




2

2

5

Право, мораль, політика

2







2

6

Роль політичних партій в демократичному суспільстві

2

2







7

Вибори як інститут демократії

2

2







8

Місцеве самоврядування як складова громадянського суспільства

4

2




2

9

Роль ЗМІ в демократичному процесі

2




2




10

Людина в ринковій економіці

4

2




2

11

Демократія і етнокультурна багатоманітність

2

2







12

Конфлікти, стереотипи та упередження: їх розв’язання, подолання і попередження

4

2




2




Методична підготовка вчителів

22










1

Навчально-методичне забезпечення курсу „Громадянська освіта”

2




2




2

Формування громадянських компетентностей особистості

2







2

3

Реалізація громадянознавчого потенціау базових шкільних навчальних предметів (дисциплін)

2







2

4

Можливості інтерактивної методики у формуванні громадянськості учнівської молоді

2







2

5

Проектна робота в курсі громадянської освіти.


2







2

6

Інформаційно-комунікаційні технології у викладанні громадянської освіти

2







2

7

Діагностування та оцінювання навчальних досягнень учнів з громадянської освіти

2







2

8

Педагогічна практика. Моделювання уроків з громадянської освіти

6







6




ІІІ Діагностико-аналітичний модуль

6













Вхідне комплексне діагностування

1







1




Вихідне діагностування

1







1




Захист індивідуальних та колективних проектів

4




4





І Професійний модуль

1.Стратегія розвитку освіти в ХХІ ст: філософський і соціальний аспект (2 год) (Михайлович)

Становлення інформаційного суспільства, його потреби у сфері освіти і науки. Нові вимоги до змісту освіти ХХІ століття. Необхідність формування нового типу практичного світогляду. Становлення нової парадигми філософії освіти. Гуманістичні цінності нової філософії освіти. Роль синергетичної парадигми в розробці філософії освіти сучасної України. Соціологія освіти. Філософсько-соціологічний аналіз ролі національної культури у становленні духовності особистості. Філософсько-соціологічні аспекти інтеграції української освіти у європейський простір.

Національна доктрина розвитку освіти України як філософська основа освітньої політики держави.


Література




  1. Андрущенко В., Лутай В. Філософія освіти в сучасній Україні: стан та перспективи розвитку // Вища освіта України. – 2004. – № 4.

  2. Андрущенко В.П. Філософія як теорія і методологія розвитку освіти // Філософія освіти ХХІ Століття: проблеми і перспективи: Збірник наукових праць. – Вип.. 3. – К.: Знання України, 2000.

  3. Бєлий В. Про перспективи оновлення освіти // Директор школи. – 2006. – № 3.

  4. Державна національна програма «Освіта» («Україна ХХІ ст.») // Освіта. – 1993. – № 44-46. (Затверджена КМУ 3 листопада 1993 р.)

  5. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти (2004 р.)

  6. Долгунова Л. Концепція реформування освіти в Україні на період 2006-2010 рр. // Освіта України. – 2005. – № 70.

  7. Клепко С.Ф. Есе з філософії освіти // Управління школою. – 2005. – № 30, 31.

  8. Концептуальні засади розвитку педагогічної освіти України та її інтеграції в європейський освітній простір // Освіта. – 2005. – № 2-3.

  9. Кремень В. Обговорення завершено. Огляд починаємо. А процес триває: Болонський процес. Круглий стіл // Освіта. – 2005. – № 6.

  10. Ліпман М. Рефлективна модель практики освіти // Шлях освіти. – 2005. – № 1.

  11. Лутай В.С. Філософія сучасної освіти. – К.: Магістр-S, 1996.

  12. Науково-освітній потенціал нації. Погляд у ХХІ століття (В 3 книгах).

  13. Ніколаєнко С. Роль освіти у формуванні та розвитку трудового потенціалу України: виступ … // Вища школа. – 2005. – № 2.

  14. Ніколаєнко С. Творити освіту нового типу: Тези доповіді // Освіта. – 2005. – № 34, № 59, 60.

  15. Ніколаєнко С. У забезпеченні якісної освіти основним є питання кадрів // Освіта України. – 2006. – № 4.

  16. Онаць О. Якісна освіта: шляхи реалізації: за матеріалами конференції «Шляхи забезпечення рівного доступу до якісної освіти» // Директор школи. – 2005. – № 18.

  17. Освіта України. Нормативно-правові документи. Програма розвитку освіти в Україні на 2005-2010 р. (проект). // Вища школа. – 2005. – № 3.

  18. Розін М. Філософія освіти: предмет, концепція, основні теми і напрямки вивчення.

  19. Симонов В.П. Учет гендерных различий в образовательном процессе // Педагогика. – 2005. – № 4.

  20. Стратегія реформування освіти в Україні: Рекомендації з освітньої політики. – К.: «К.І.С.», 2003.

  21. Терещенко Ю. Ґенеза взаємозв'язку філософії з педагогікою // Вища освіта України. – 2004. – № 4.

  22. Яструбова Г., Ляшенко Г. Європейське бачення викладання історії для формування критичного мислення і толерантності // Рідна школа. – 2006. – № 2.



2. Актуальні проблеми сучасної дидактики (2 год. )(Михайлович)

Визначення поняття «дидактика». Дидактика як галузь педагогіки, її функції. Дидактика як система. Внесок українських вчених у розвиток дидактики. Процес навчання, дидактична одиниця процесу навчання. Сучасні вимоги до уроку. Оптимізація в сучасній дидактиці.



Теорія і технолога навчання та педагогічна техніка. Складові навчальних досягнень. Функції та принципи оцінювання навчальних досягнень учнів. Методи педагогічного діагностування та оцінювання навчальних досягнень.


Література




  1. Бабанов К. Традиції та інновації у навчанні історії в школі: Дидактичний словник-довідник. – Запоріжжя: Просвіта, 2003.

  2. Бабанов К. Учнівські компетенції як складова програм з історії для 12-річної школи // Історія в школах України. – 2004. – № 7.

  3. Дидактичний погляд на інноваційну школу // Підручник для директора. – 2005. – № 3, 4.

  4. Долбенко Г. Формування пізнавального інтересу учнів засобами науково-пізнавальної літератури // Рідна школа. – 2006. – № 2.

  5. Житник Б.О. Методи навчання та активізація пізнавальної діяльності учнів // Управління школою. – 2005. – № 13.

  6. Кудирко В. Модернізація системи оцінювання навчальних досягнень учнів // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2005. – № 5-6.

  7. Мисан В. Сучасний урок історії: типологія, структура, характеристика форми // Історія в школах України. – 2006. – № 2.

  8. Момот Л. Творчо-розвивальні технології навчання та умови їх реалізації // Шлях освіти. – 2005. – № 3.

  9. Островерхова Н. Технології видів аналізу уроків // Відкритий урок. – 2006. – № 2.

  10. Постишев М. Мистецтво створювати стан уроку // Завуч. – 2006. – № 4.

  11. Помету О., Фрейман Г. Методика навчання історії в школі. – К.: Ґенеза. 2005.

  12. Помету О. Як раціонально використати на уроці методичні можливості підручника нового покоління // Історія в школах України. – 2004. – № 3.

  13. Проблема формування мотивацій у навчальній діяльності // Завуч. – 2005. – № 2.

  14. Терно С. Дидактика історії чи методика навчання історії // Історія в школах України. – 2004. – № 6.

  15. Терно С. Методичний апарат підручника: яким він має бути? // Історія в школах України. – 2004. – № 7.

  16. Терно С. Складові ефективного навчання, або що треба знати вчителю про пізнавальні процеси учнів // Історія в школах України. – 2005. – № 4.

  17. Фідія О. Як розвивати знання // Історія в школах України. – 2005. – № 4.

  18. Я і сучасний урок // Відкритий урок. – 2005. – № 23, 24.



3. Психолого-педагогічні основи організації освітнього процесу(2год) (Михайлович)
Поняття освітнього процесу, його складові. Навчання і виховання як предмет педагогічної психології. Концептуальні підходи до навчання і учіння в працях українських психологів. Психологічні засади гуманізації освітнього процесу. Взаємодія суб'єктів освітнього процесу. Психолого-педагогічні основи особистісно-орієнтованого навчання. Культура педагогічного спілкування та емоційна культура вчителя. Індивідуальні особливості учнів та їх урахування в освітньому процесі. Форми організації навчального процесу: традиції та інновації.

Психологія розвитку і самореалізації особистості
Навчання, виховання і розвиток як предмет педагогічної психології. Взаємозв'язок і взаємовплив навчання, виховання, розвитку. Роль спілкування у розвитку особистості.

Психологічні закономірності і механізми формування особистості.

Психологічний супровід розвитку особистості як система професійної діяльності педагога, що спрямована на створення соціально-педагогічно-психологічних умов для успішного навчання і психічного розвитку дитини. Психологічний супровід обдарованих та здібних учнів (загальна обдарованість, спеціальна, творча, соціальна тощо). Психолого-педагогічні умови формування позитивного ставлення до праці. Психологічні основи індивідуального підходу у процесі розвитку і самореалізації особистості.

Література


  1. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання. – К.: ІЗМН, 1998.

  2. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. – К.: Либідь, 2003.

  3. Бондарчук О.И. Основы психологии и педагогики. – К.: МАУП, 2001, 168 с.

  4. Вікова та педагогічна психологія. Навч. посібник. – К., Просвіта, 2001, 416 с.

  5. Впровадження методики формування оптимального педагогічного клімату в шкільну практику. Навч. метод. посібник. – К., МАУП, 2000.

  6. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. – К., Рад. школа, 1989.

  7. Максименко С.Д. Теорія і практика психолого-педагогічного дослідження. – К., 1990.

  8. Непомнящая Н.И. Психодиагностика личности: Учебное пособие. – М.. Владос, 2001, 192 с.

  9. Психологічні проблеми модернізації освіти в Україні // Педагогічна газета. – 2005. – № 1.

  10. Педагогічна психологія / за ред.. Прокомєнко Л.М. – К., 1987.

  11. Пірен М.І. Основи політичної психології.: Навч. посібник. – К., Міленіум, 2003, 418 с.

  12. Психология одаренности детей и подростков / Под редакцией Лейтеса Н.С. – М., Академия, 1996.

  13. Семиченко В.А., Заслуженок В.С. Психологічна структура педагогічної діяльності: в 2 ч. – К., 2001.

  14. Статінова Н.М., Сень Г.П. Основи психології та педагогіки: Навч. посібник. – К., КНЕУ, 2002.

  15. Шевандрик Н.И. психодиагностика, коррекция и развитие личности: Учеб. Пособие. – М., Владос, 2001.

  16. Сухомлинська О. Проблеми розвитку особистості в історичному контексті психології і педагогіки // Шлях освіти. – 2005. – № 1.

  17. Выготский Л.С. Педагогическая психология / Под ред. В.В. Давыдова. – М.: Педагогика, 1991.

  18. Такман Б.У. Педагогическая психология: от теории к практике / Пер. с англ. – М.: Прогресс, 2002.


4 . Інноваційна діяльність в освіті (2 год. )(Михайлович)
Становлення інформаційного суспільства і необхідність інновацій у освіті. Теоретичні аспекти освітніх інновацій. Джерела виникнення інновацій. Сучасні інноваційні технології, їх мета і завдання. Концептуальні положення освітніх технологій: особистісно-орієнтованої, розвиваючого навчання, модульно-рейтингової та ін.

Загальнодержавний рівень управління інноваційними процесами: формування освітньої політики, забезпечення нормативної бази. Особливості запровадження інноваційних технологій у сучасних школах. Типологія інноваційних шкіл. Формування готовності педагога до інноваційної діяльності. Педагог – дослідник як суб'єкт інноваційної школи. Дидактичний аналіз творчості педагогів-новаторів.


Література


  1. Бабанов К. Сучасна шкільна історична освіта: інноваційні аспекти. – Харків: Основа, 2005.

  2. Боголюбов В. Инновационные технологии в педагогике // Школьные технологии. – 2005. – № 1.

  3. Гомеля Н. Наступність у доборі методик використання інтерактивних методів навчання // Педагогічна газета. – 2005. – № 10.

  4. Даниленко Л. Управління інноваційною діяльністю в закладах освіти // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2005. – № 2.

  5. Дядечко Л. Інноваційні методи навчання // Дивослово. – 2005. – № 4.

  6. Колодочочка Г.Н. Фремовое обучение // Школьные технологи. – 2005. – № 1.

  7. Інноваційна освіта // Завуч. – 2005. – № 13.

  8. Інноваційна освіта / Підручник для директора. – 2005. – № 3-4.

  9. Коновець С. Креатині освітні технології у практиці сучасної школи // Рідна школа. – 2005. – № 3.

  10. Мокрогуз О.П. Інноваційні технології на уроках історії // Історія та правознавство. – 2005. – № 5.

  11. Мокрогуз О.П. ПК як універсальна складова оптимізації роботи вчителя // Історія в школах України. – 2005. – № 1, 5.

  12. Лісовенко Г.В. Інноваційні напрямки управління уроком // Управління школою. – 2005. – № 19-21.

  13. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної програми «Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці на 2006-2010 роки» № 1153 від 07.12.2005 // Директор школи. – 2006. – № 6.

  14. Полякова Н.В. перспективные школьные технологии // Завуч. – 2005. – № 5.

  15. Сизоненко Г. Концептуальні засади освітніх технологій // Директор школи. – 2005. – № 8-10.

  16. Сиротинко Г.О. Інноваційний розвиток освіти: проблеми переходу від теорії до практики // Управління школою. – 2005. – № 1.

  17. Сік орський П. Наступність модульно-рейтингової та кредитно-модульної технології навчання // Вища школа. – 2005. – № 5.

  18. Я на «ти» з педтехнологіями // Відкритий урок. – 2005. – № 19-20.


ІІ Науково-теоретична підготовка вчителів


  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка