Програма „Цікавий, розумний, творчий Тема. Цікавий, розумний, творчий



Сторінка1/7
Дата конвертації30.04.2016
Розмір1.59 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7
Ігрова програма „Цікавий, розумний, творчий”

Тема. Цікавий, розумний, творчий.

Мета. Формувати вміння користуватися набутими знаннями. Збагачувати емоційно-естетичний досвід, розвивати культуру почуттів; виховувати художній смак, допитливість, зацікавленість.



Виховна технологія: ігрова програма.

Очікувані результати: підвищення ерудованості в галузі мистецтва, сприяння гармонії особистості з мистецтвом. Обладнання: інтерактивна дошка.

Умови гри. У грі беруть участь дев'ять учнів. Гра складається із III турів. Перший — відбірковий. Учасники повинні відповісти на десять запитань, обираючи з трьох запропонованих відповідей правильну. Відповіді дають письмово. За просьбою ведучого показують цифру, що відповідає їх вибору. Після відбіркового туру залишається шість учасників з найбільшою кількістю балів. Якщо у гравців однакова кількість балів, вони відповідають на запитання додаткового другого туру.

Порядок участі в III основному турі встановлюється за кількістю набраних балів. Той, хто має найвищу кількість балів перший обирає свою тему. їх пропонується 6:



  • образотворче мистецтво,

  • музичне мистецтво,

  • література,

  • архітектура,

  • театр,

  • кіномистецтво
    та сьома — загальна тема.

В кожній темі по шість запитань. Запитання кожної теми мають свій колір, який відкривається на табло після вибору номера запитання.

За кожну правильну відповідь на запитання своєї теми — два бали, за відповідь з теми товариша - три бали, за відповідь на запитання з загальної теми - один бал.

Перемагає учасник, який набрав найбільшу кількість балів.

Рекомендації до гри. В грі можна зробити три музичні паузи - номери художньої самодіяльності, які підготують учні школи. Важливо мобілізувати учнів, використовувати підтримку глядачів, налаштовуючи дітей на позитивність, активність, не акцентуючи увагу на поразці.

Хід заходу



Ведучий 1. Ми вас вітаємо, дівчата і хлоп'ята, Що завітали до цієї зали! Ми зробимо все, щоб ваші оченята Ні на хвилинку не засумували.

Ведучий 2. Щиро раді в восьмім класі вас вітати! Сьогодні тут мистецтва об'єднаються. Бажаємо всім Вам добре грати! Вже час настав і дійство починається!

Ведучий 1. Тут майбутні художники є і митці, Тож змагаються хай між собою, Хай дзвенить дружний сміх, Свято радує всіх і збагачує душу красою!

Ведучий 2. Віримо в те, що ви - добрі гравці, А в майбутньому - справжні митці. Гра порине у світ, де панує краса І додасть вам знання і наснагу!



Ведучий 1. Відомий російський композитор з українським корінням П. І. Чайковський високо цінував інтелект українського народу. Він казав: «Є щасливо обдаровані натури... і щасливо обдаровані народи. Я бачив такий народ, це - українці». Дійсно, наша країна багата на вчених і композиторів, літераторів і художників. Кожне містечко, селище, село має відомих людей, які його прославили своєю працею і талантом.

Ведучий 2. Отже, сьогодні ми ще раз спробуємо довести, що мистецтво - одна з найголовніших складових частин життя людини, неодмінна умова й запорука прогресу, розвитку цивілізації та інтелекту людини. Там, де немає творчості, там немає і руху вперед. Недаремно кажуть «Життя без праці - злодійство, життя без мистецтва - варварство». Тож творімо красу, плекаймо її в своїй душі.

Ведучий 1. В царство знань і краси ми запрошуємо вас, Переможе нехай розумніший. Ви - команда! покажіть же свій клас, Тож почнімо цю гру ми скоріше!

Ведучий 2. Восьмикласники на сцену викликаються! Бажаємо успіхів! Змагання починаються!

Ведучий .1. До складу команди увійшли найерудованіші, найдотепніші, найкмітливіші учні з 8 класу. Це:

  • інтелекту ал-хорошист...

  • найрозумніший восьмикласник...

  • ерудована учениця...

  • справжній професор...

  • талановита школярка...

  • розумниця і красуня...

  • володар універсальних знань...

  • школяр з універсальним мисленням...

  • майбутній митець...

Я хочу побажати їм успіхів і перемоги.

Ведучий 2. Як завжди у конкурсній програмі є журі, з яким я вас зараз познайомлю (представляє членів журі).

І тур відбірковий

1. Образотворче мистецтво включає:

/. поезію, прозу;

2.живопис, скульптуру, графіку, художню фотографію;

3. літературу, кіно, театр.

2. Джерелом професійної музики композиторів усіх часів були:

/. народні пісні;


  1. легка музика;

  2. духовна музика.

3. Різновид образотворчого мистецтва, в якому художник зображує природу:

/. натюрморт;



  1. пейзаж:;

  2. портрет.

4. Головний персонаж у всіх видах мистецтва:

/. президент;



  1. людина;

  2. природа.

5. Побудова твору, співвідношення окремих частин:

/. композиція;

  1. динаміка;

  2. варіація.

6. Автор «Пісні про рушник»:

1.1. Драч;

  1. А. Малишко;

  2. Т. Шевченко.

7. Мистецтво, в якому дійсність відображається засобами звукових художніх
образів:

/. кіно;



  1. театр;

  2. музика.

8.У широкому значенні - це твори писемності, у вузькому - вид мистецтва, який створює художні образи об'єктивних явищ життя мовними засобами.

/. література;

2. архітектура;

3. кіно.

9. Різновид образотворчого, музичного або літературного мистецтва, в якому
зображується людина:

/. портрет;

  1. анімалізм;

  2. натюрморт.

10. Ілюстрація — це малюнок, виконаний:

/. з натури;



  1. по пам 'яті;

  2. за мотивами одного з уривків літературного твору.

II додатковий тур. (за необхідністю).

1. Місто України, в якому знаходиться Собор Святої Софії:



  1. Одеса;

  2. Львів;

  3. Київ.

2. Легендарна дівчина, автор багатьох пісень, що стали народними:
/. Л, Українка;

  1. М. Чурай;

  2. С. Ротару.

III тур (основний)

Образотворче мистецтво

1. Картина, що зображує природу, краєвиди міст, сіл? (Пейзаж).



  1. Твір мистецтва, в перекладі з французької — «мертва природа»?
    (Натюрморт).

  2. Відомий художник-мариніст, автор картини «Дев'ятий вал»?
    (І. Айвазовський).

  3. Вид образотворчого мистецтва, основним виражальним засобом якого є
    колір і(Живопис).

  4. Народний художник України, що приймав активну участь в розписі
    Георгіївського храму на «Козацьких могилах » у Пляшеві? (І. С, Іжакевич).

6. Кого зображують на своїх полотнах художники-анімалісти? (Звірів,
птахів).


Музичне мистецтво

  1. Жанр музики, легкий за змістом, формою та сприйняттям на слух? (Легка
    музика).


  2. Український композитор, автор славнозвісної «Червоної рути»? (В.
    Івасюк).


  3. Композитор, автор музики Державного Гімну України? (М. Вербицький).

  4. Український народний щипковий музичний інструмент? (Бандура).

  1. Композитор, автор опери «Тарас Бульба»? (М. В. Лисенко).

  2. Керівник оркестру? (Диригент).

Література

  1. Назвіть автора «Слова про похід Ігорів.» (Нестор Літописець).

  2. Назвіть справжнє прізвище Лесі Українки. (Косач).

  3. Український філософ, літературний діяч, випускник Києво-Могилянської
    академії? (Г. Сковорода).

  4. Головна героїня «Лісової пісні» Л. Українки?(Мяв/ш,).

  5. Автор слів: «Мені однаково чи буду я жить в Україні чи ні...»(Т. Г.
    Шевченко).


  6. Як звали жінку князя Ігоря, що тужила за чоловіком в «Слові про похід
    Ігорів»? (Ярославна).

Архітектура

  1. Назвіть країну, де знаходиться Будинок з химерами. (Україна).

  2. Архітектурний стиль, в якому збудовано Георгіївський храм на
    «Козацьких могилах»? (Українське бароко).

  3. Як називається зовнішній вигляд архітектурної споруди? (Екстер 'єр).

  4. Мистецтво проектування будівельних об'єктів називається?
    (Архітектура).

  5. Вид площинної скульптури, що часто прикрашає будівлі і виступає над
    площиною менш, ніж на половину об'єму називається? (Барельєф).

  6. Лицьовий бік архітектурної споруди ? (Фасад).

Театр

  1. Театральний жанр, який поєднує і дію, і музику? (Опера).

  2. Талановита українська оперна співачка, що в свій час підкорила театр
    «Ла Скала» в Італії? (С. Крушельницька).

  3. Вид драматичного твору, зміст якого висміює негативне, потворне в
    житті та характерах людей? (Комедія).

  4. Професія людини, що грає ролі в театрах? (Актор).

  5. Вистава за однойменним твором Л. Костенко, що здобула
    Шевченківську премію в 2008 році, в постановці Рівненського музично-
    драматичного театру? («Берестечко»).

  6. Національна форма лялькового театру, яка виникла наприкінці XVI -
    початку XVII століття? (Вертеп).

Кіномистецтво

  1. Яка актриса зіграла головну роль в фільмі «Роксолана»? (Ольга
    Сумська).


  2. Чиїм іменем названа перша державна кіностудія в Україні? (Іменем О.
    Довженка).


  3. Який жанр набув яскравого вираження і став ■ традиційним для
    українського кінематографа? (Історичний).

  4. Український кінематографіст, автор стрічки «Земля»? (О. Довженко).

  1. В якій країні було відкрито перший в світі кінотеатр? (Франції).

  2. Назвіть головного режисера фільму «Тіні забутих предків». (С.
    Параджанов).


Загальні питання

  1. Що називають живою скарбницею народу? (Мову).

  2. Український народний танець? (Гопак).

  1. Київський князь, за правління якого розпочалось будівництво храму
    Софії Київської? (Ярослав Мудрий).

  2. Назвіть країну, традиції якої мали значний вплив на формування в
    Україні сакрального мистецтва. (Візантія).

  3. Він - математик, філософ, фізик, інженер і відомий художник, автор
    «Монни Лізи». Хто він? (Леонардо да Вінчі).

  4. Відомий український літературний та політичний діяч. Його іменем
    названо університет у Львові. (Іван Франко).

Підсумок гри

Ведучий 1. Ось і підійшла до завершення наша гра. Через кілька хвилин ми дізнаємось ім'я переможця. А поки - музична пауза.

Ведучий 2. Дякуємо всім за цікаву гру . До наступних зустрічей!

Годити духовності:



«Духовні скарби рідного краю»

Виховний захід в 9 класі (ціннісне ставлення особистості до

мистецтва)

Підготував: класний керівник 9 класу Коцюба М. В.

2008 р.

Тема: Духовні цінності рідного краю.

Мета: збагатити знання учнів про українську пісню - духовну основу


життя народу; сприяти розвиткові творчих здібностей учнів, бажання

примножувати і берегти свою національну культуру; виховувати глибокі почуття любові до української пісні, рідного краю, батьків, свого роду.



Виховна технологія: година духовності.

Очікувані результати:

  • вміння дати оцінку творам мистецтва;

  • гармонія особистості з мистецтвом;

  • високий рівень духовності особистості.

План

1. Українська народна пісня - скарбниця поетичної творчості українського

народу.


  1. Родинно побутові пісні.

  2. Жартівливі пісні.

  3. Соціально-побутові пісні.

  4. Мамині колискові.

  5. Українська пісня солов'їна.

Конкурс на краще читання вірша про українську народну пісню. Конкурс на краще виконання української народної пісні.

Вікторина

Підведення підсумків конкурсів. Нагородження переможців. 1. Українська народна пісня - скарбниця поетичної творчості



українського народу.

(Усний журнал починається піснею М. Федунця «Не цурайся пісні»).

Не цурайся пісні, яку чув од мами, Не згуби то мова прадідів твоїх. Бо зректися пісні, що цвіла віками,-Мов забуть народ свій, даль його доріг. У народу й пісні є свято спільноти -Є земля єдина, доля віща є. А народ свій втратиш хто ти є і що ти? Мов пора смеркальна, день тоді стає. У яких би фарбах небо не світилось, Збережи кровинку рідного тепла. Тільки б вічно зорі в криниці дивились, Тільки б наша пісня нас пережила.

Так, українська пісня живе з давніх часів, живе, переживаючи цілі покоління. ...Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність і красу, угорці — любов до господарювання, німці — дисципліну і порядок, точність і пунктуальність. Діти Росії- владність, Польщі - здатність до торгівлі. Італійці одержали хист до музики...

Обдарувавши всіх, Господь Бог підвівся з трону і раптом побачив у куточку дівчину. Вона була одягнена у вишивану сорочку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові багряний вінок з калини.


  • Ти чого плачеш? - запитав Господь.

  • Я — Україна, а плачу, бо стогне земля моя від пролитої крові, від пожеж.
    Сини мої на чужині, на чужій роботі. Вороги знущаються з удів та сиріт, у
    своїй хаті немає правди й волі.

  • Чого ж ти не підійшла до мене раніше? Я всі таланти уже роздав. Як же
    зарадити твоєм) горю?

Дівчина вже хотіла йти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її:

- Є у мене неоціненний скарб, який уславить тебе і твій народ на увесь світ.


Це — пісня.

Узяла дівчина-Україна дарунок і міцно притиснула до серця. Поклонилася низенько Всевишньому і з ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ.

З того часу український народ знаходить собі втіху і в горі, і в радощах - в пісні.

Коли пісні мойого краю пливуть у рідних голосах,

Мені здається що збираю цілющі трави у лугах.

В піснях і труд, і даль походу, і жаль, І успіх, і любов,

І гніт великого народу, і за народ пролита кров.

В піснях дівоча світла туга і вільний помах косаря.

В них юність виникає друга, висока світиться зоря.

(М.Рильський «Пісні»)

Народна пісня - це скарбниця людської культури, дорогоцінне надбання поетичної творчості народу. Щедрість обдарування, красу і благородство душі, ніжність і ласку, високий і гордий політ думки та натхнення вкладали протягом століть у свої пісні регіони безіменних співаків та поетів. Сповнені вічно юної привабливості, безсмертно звучать народні пісні над просторами рідного краю, легко злітаючи на крилах мелодій й линучи далеко за його межі.



Ой пісне народна! Одна ти мене,

Лиш одна ти мене не лишаєш.

І куди тільки доля мене не жене,

Ти за мною як пташка літаєш.

(Богдан Лепкий)

Українські народні пісні володіють чудовою здатністю окрилювати поривання, надихати у праці, овівати радістю відпочинок, розраджувати в горі, тамувати душевні болі, множити силу в боротьбі.



Хто скаже: нащо спів, кого до чого кличе?

Хто скаже, чом усе, що любе, що й сумне,

І праці ясновидь, і запал войовничий,

Колиску і труну, велике і дрібне Безсмертиш звуком ти, хвилинний чоловіче,

Чом здригається і серце кам 'яне,

Зачувши кілька нот, що в ніжний вечір синій

Бриніли, гаснучи, на тихий сон дитині.

(М.Рильський)

Без народної пісні немислиме повнокровне життя людини. До неї колективно і поодинці, в будень і свято, старі й молоді звертаються при найрізноманітніших життєвих нагодах, душевних зворушеннях, в них знайшли відображення всі історичні події, які довелося пережити українському народові.



Пісне! Велична, рідна Пісне!

В тобі є все: і древня наша слава,

Володимира хист і мудрість Ярослава,

І наших прабатьків ворогування злісне.

І Богдана розвага, і Богуна відвага,

І Дорошенка ум, і хитрощі Мазепи,

І гомін гір, і блиски зір, І шум лісів, і розговори степу...

(Роман Купчинський «Ода пісні»)

Добрі люди кажуть, що українець співає цілий рік і цілий вік. Так нам від Бога дано, і в тому сила ментальності українського народу. Було заборонено мову, письмо, щепили до нашої культури те, що їй зроду-віку невластиве. Але нація збереглася. І чи не завдяки тому півмільйонному пісенному вінку, котрим заквітчана Україна, єдина держава в світі, яка має таку багату пісенну спадщину.



Коли до мовчання твого прихилюся

І стане густим воно раптом, хоч край,

І душу мою відіб 'є, наче люстро,

Я тихо тебе попрошу: «Заспівай!»

Так просто і тихо тектиме твій голос,

Мов стежка додому, як струмінь з глибин.

І ніжно прониже тепло мене: годі

Пророчити пісні народний загин.

Тій пісні, яку над колискою мати

Співала, вливаючи в наші серця.

Тій пісні, що в битвах не втратила честі

І голосу не загубила свого. Тій пісні-молитві, з якою Шевченко

Добув нам поезії світлий вогонь. І ми не безрідні байстрята, допоки

В елітну браваду і в моду сліпу

Б 'ють пісні народної води глибокі,

Народної крові розмірений пульс.

(Василь Гей «Народна пісня») 1. Родинно-побутові пісні.

За тематикою українські народні пісні можна умовно поділити на такі жанри: родинно-побутові пісні (родинні, обрядові, ліричні, жартівливі, тужливі, колискові тощо), соціально-побутові (козацькі, кріпацькі, чумацькі, заробітчанські та ін.), календарно-обрядові, дитячі, сучасні.

Серед багатства видів народної лірики, що найглибше розкриває діалектику душі, значне місце належить родинно-побутовим пісням. Провідною рисою цих пісень є правдиве відображення в чудовій поетично-музичній формі пережитого, почутого людьми в їх буденному житті. В них немає жодного надуманого, не перевіреного життєвою практикою почуття. Велика життєва правда в побутових піснях зумовлена тим, що творці й співці - вихідці з народу, добре знають його життя, пристрасно реагують на все, що відбувається навколо.

Колихала мати сина, тихенько співала.

Йому волю нещасливу чомусь віщувала.

Рости, рости, мій синочку, великий, хороший,

Як виростеш, підеш в найми заробляти грошей.

Та й не кляни мене, синку, що я народила,

Що нещасну та й доленьку тобі наділила.

(Українська народна пісня «Колихала вдова сина»)

В лірично-побутових народних піснях оспівується доля людини. В них завжди конкретний зміст, що відбиває події реального життя.

Ось для прикладу послухайте українську народну пісню «Чотири воли пасу я».

Чотири воли пасу я у вишневому садочку. Милий покохав другую, лишив мені сина й дочку. А я сина позростала, позростала й научала: «Рости, сину, будь щасливий, у коханні незрадливий». А я дочку позростала, позростала й научала: «Будеш, доню, віддаватись, підеш батьку поклонятись». Прийди, доню, до батенька, та й вклонись йому низенько: «Прийди, тату, у суботу, розплітати мені косу». «Не піду я до батенька, не вклонюсь йому низенько. Сама вміла виростати, сама буду розплітати».

Особливою рисою відтворення типових побутових обставин у побутових піснях є те, що в не багатьох простих, але сповнених життєвої правди словах, народ подає узагальнені картини різноманітних переживань. Значне місце в побутових піснях займає ліричне висвітлення почуття кохання.



Гиля, гиля, сірі гуси. Не колотіть води.

Посватали дівчиноньку, плаче козак молодий.

Не плач, не плач козаченьку, не плач милий, не журись.

Як я сяду на посагу, прийди, серце, подивись.

Краще піду до води я, в синій річці топитись.

Не журися, козаченьку, не топися молодий.

Кажуть люди, сама знаю, що ти мене не любив.

(Українська народна пісня «Гиля, гиля, сірі гуси») 2. Жартівливі пісні.

Провідне місце в українській пісенній творчості належить жартівливій пісні. В ній переливаються всі барви й відтінки народного гумору. Найдавніші записи українських народних жартівливих пісень відносяться до кінця XVI ст. Тематика жартівливих пісень надзвичайно різноманітна і колоритна. Спостережливі й дотепні творці народного гумору підгледіли всі тіньові сторони повсякденного життя, освітлили їх сміхом, що розливається в піснях то легким жартом, то глузуванням, то злою іронією. Але завжди в народних піснях відчувається кодекс доброзичливості, здорової моральності.

Серед героїв української жартівливої пісні найчастіше молодь: парубки й дівчата. Акцентуючи на смішних або негативних рисах хлопця або дівчини народний гумор відіграє тут роль вихователя.

Послухайте українську народну пісню «Оженився я раненько».



Оженився я раненько та взяв жінку молоденьку (Ку-ку)

Ні зварити, ні спекти, ні з ким в село перейти.

Спече хліб, а він глевкий, зваре борщ, а він рідкий.

Маже хату, щітки знати, бо ж мати не вчила її мати. Чого б 'сш, чого лаєш, яку взяв, таку й маєш. А зозуля кус ку-ку. У багатьох піснях дівчина висміює хлопця, якого не любить.

На городі бузина, а в Києві дядько,

Не піду я за тебе, не пускає батько.

Нагороді бузина ще й суха гілляка.

На що ж ти мені такий роззявляка.

(Українська народна пісня "На городі бузина")

Типовим прийомом жартівливих пісень є зведення нанівець позитивної самореклами.

Чи ж я в мужа не жона, чи ж не господиня?

Три хати не мела, сміття по коліна. Чи ж яв мужа жона, чи не майстриня?

Покроїла я штани, вийшла рукавиця. (Українська народна пісня "Чи ж я в мужа не жона")

Окрему групу жартівливих пісень становлять пісні про почастунки кумів. Близькі відносини між кумом і кумою народна мораль висміює.

Однією з характерних рис жартівливої пісні є порівняння. Класичним зразком є пісня "У сусіда хата біла".

У сусіда хата біла, у сусіда жінка мила, А у мене ні хатини, нема жінки, ні дитини.

Яскравим зразком вирішення теми за допомогою порівняння є пісня "Ой ти гарний Семене."

Ой ти, гарний Семене, іди сядь біля мене,

І хатина в мене є, сватай мене Семене.

-Нащо мені та хатина, коли дівка, як драбина,

А я візьму в одній льолі аби мені до любові.

Українські народні жартівливі пісні використовують у своїй творчості драматурги, композитори.

4.Соціально-побутові пісні.

Складний історичний шлях пройшов український народ. Століттями боронив він рідну землю від нападників. Пісня та дума завжди були нерозлучними супутниками історії народу. Разом з борцями за свободу була в кривавих січах, походах, на всіх дорогах ратної слави. Народна пісня повідали нам про Байду й Дорошенка, Нечая і Морозенка, про мужніх гайдамаків Залізняка і Гонту.про невідомих захисників народу.



Ой на горі огонь горить,

А в долині козак лежить.

Наекрив счі китайкою.

Заслугою козацькою.

("Ой на горі огонь горить")

Значне місце серед українських пісень займають козацькі пісні. Серед них відомі "Козаченька несуть". "Козаченька молодого забили в кайдани", "Повіяв вітер степовий". В козацьких піснях зображена туга за матір'ю, дівчиною, Україною.

Стоїтї козак на чорній кручі, в задумі буйна голова.

Рядом дівчина чорнобрива, в неї розплетена коса.

Повіяв вітер вітер, вітер буйний, зайшлося серце від жалю.

Бо ж козак їде на війноньку, лишає дівчину одну.

-Ой куди ж їдеш, від "іжджаєш, нещасна доленько моя,

На кого ж мене покидаєш, для кого ж русява коса?

Ой Галю, серце, серце, рибко моя, я їду в дальнії краї.

Я за Вкраїну нашу рідну ладнаю шаблю і коня.

(Українська народна пісня "Стоїть козак на кручі'')



Повіяв вітер степовий, трава вся похилилась.

Впав в бою козак молодий, дівчина зажурилась.

А був він хлопець молодий, йому б лише кохати.

Він впав, як топ сухий листок. Повік йому лежати.

Заплаче мати молода, заплаче чорноброва,

Що не одного козака сира земля накрила.

(Українська народна пісня "Повіяв вітер степовий")

5.Колискові пісні.

В ліричних піснях родинно-побутового жанру велике значення мають колискові пісні. Колискова пісня.. .Скільки їх створив народний геній! У них відтворена материнська любов до дитини, материнське піклування про долю, майбутнє сина чи донечки. Лагідний материнський наспів засівав дитячу душу любов'ю до пісень, до людей, природи, усього живого. Під спів неньчиної пісні виростали поети й композитори, хлібороби й сміливі воїни, філософи і мудреці, просто добрі люди. "Якби не мамина пісня- сказав один древній історик, - наше життя було б набагато біднішим. " Материнський спів, що гойдався разом із колискою, зароняв в душу дитини перші зерна поезії, сповиваючи дитинство в тихій мелодії.

/. Тихше, котику, ходи та Олечку не буди. Чи ж заходь у хату, будеш з нами стояти.


  1. Бо поснули вже давно, півники п лисички. Заглядає у вікно темна, темна нічка.

  2. Місяць дивиться й зірки, чи поснули малюки. А хто добре спатиме, той цукерки
    матиме.


6.Українська пісня солов'їна

Український народ по праву може пишатися багатою пісенною спадщиною. У ній важливе

місце займають народні пісні - ліричний літопис українського народу.

Колись збирався рід в одну хатину

Що мав з пожитків, викладав на стіл,

І кликав духів - предків на гостину,

Просив ділити з ним навпіл.

І предки, і живі були єдині

У лихоліття і погожі дні.

І пошанівок був лиш тій людині,

Де не зчахали предківські пісні.

(Лідія Шевело)



Солов "іна пісня...

Солов "іна пісня. Пахне рута- м 'ята

На причілку ружі. Материнська хата.

Ходить вечір яром, а місяць горою.

Десь дівоча пісня лине над рікою.

Хтось сказав: "Старе це. Давні атрибути.

Хутірна поезія. Час її забути. Нащо та криниця, нащо те відерце... "

Ах, ти ж чоловіче, без душі і серця!

Хочеш ти забути те, що вік любилось.

Знай же, що відерце все ще не розбилось.

Знай, що не замулена ще в гаю криниця.

Знай, що в ній і досі ключова водиця.

Знай, що кропу ще не перевівся,

Кущ калини в лузі все ще не одцвівся.

Золотавий місяць ще хвилює груди.

Дарма, що на ньому побували люди.

А дівоча пісня груди розриває, Як і споконвіку ніжно серце крає.

(Г.Донець) Конкурс на краще читання вірша про українську народну пісню.

Материна пісня

Стало в хаті соколятам тісно.

Полетіли в передгроззя.

І тужила материна пісня,

як та чайка при дорозі.

А без пісні не буває сонця,

а без пісні не буває цвіту.

Хто забуде материну пісню,

той сліпий блукатиме по світу.

Перший сокіл з ворогами бився.

Пересилив супостата. Бо вогнем горіла в серці пісня,

Що співала сину мати. Другий сокіл висотою впився.

Заболіли в небі крила. І тужила материна пісня.

Довго чайкою тужила. Славні хлопці, соколи вогнисті,

До світ сонця на порозі

Не лишайте материну пісню,

Як ту чайку на дорозі.

Мамині пісні



З тих пір, коли себе я пам ятати стала, А народилась я й зросла в співочому селі,

Я мамині пісні веселі і сумні співала В садку вишневім, умостившись на гіллі.

Про те , як козаки йшли долиною, І про вдову, якій голодних діток нічим накормить,

Про чаєчку, що при дорозі чаєнят виводить, А чумаки їх підбирають, щоб у кулешику зварить.

Як за матриці, пісні з душі злітали.

Вони трагічні й жартівливі, як саме життя.

І мама з усмішкою і слізьми співала,

Вкладаючи й свої надії й почуття.

Уклін тобі, матусю моя мила,

За ті пісні, які у серці ти несла.

А ще вклоняюся тобі доземно,

Що їх в моє життя ти всі перелила.

Пісня От я й стомилась, натруджена жінка,



Інезцілений в душі моїй біль.

Пісне народна, ти, мов соломинка,

Та, що, як кажуть, рятує між хвиль.

Хвилі скорботи, жалю, безнадії,

Як побороти навалу тяжку?

Пісне рідненька, тобі я радію,

Чарам твоїм в купальськім вінку.

Хтось походжав у вишневім садочку,

Руку комусь на коня подавав,

І накривав потаємні слідочки,

І вкрай віконечка зустрічі Ж'дав.

Знов сподіванням немає заминки,

Поки співаєш - допоки живеш.

Пісне народна, ти не соломинка, А, ніби човен, що в вічність пливе.

(О.Страшенко)



Пісенний родовід

Українська пісне, вимита сльозами,

Висушена вітром у краї чужім,

Українська пісне, ти прийшла шляхами

До мойого серця і ти живеш у нім.

Українське пісне, чарівна, всесильна -

Та такою будеш через сотні літ. Українська пісне, вчить тебе дитина, Щоби пам 'ятати свій козацький рід.

(Богдан Микита)

Конкурс на краще виконання української народної пісні. Вікторина.


  1. До якого жанру відноситься пісня "В неділю раненько, ой там жалібненько"

  2. Які жартівливі пісні ви знаєте? Назвіть початок чи кінець пісні.

  3. Назвіть кілька пісень в яких оспівується калина.

  4. Які ви знаєте козацькі пісні?

  5. Назвіть кілька пісень про мамині рушники.

  6. Хто з російських письменників сказав "Повірите, чи ні, а українську пісню я люблю
    понад усе"?

7. Хто назве найбільшу кількість пісень, які починаються на "Ой"
Підведення підсумків конкурсів.

Нагородження переможців.

ЛІТЕРАТУРНО-МУЗИЧНА КОМПОЗИЦІЯ

Острівський ЗНЗ І-ІІ ст.

ШТЕРАТУРНО-МУЗИЧНА КОМПОЗИЦІЯ

Доторкнутись до душі "

Мета: ознайомити учнів з біографією та творчістю легенди української пісні—Назарія Яремчука, виховувати любов до української пісні, патріотизм та національну свідомість. Вчитель: Скотилася сльозина Україні на щоку...

Неповторний, проникливий, своєрідний, вишитий українською інтонацією голос Назарія Яремчука. Неповні сорок чотири роки... Боже, як це мало! І як багато зробив він для всіх, хто мав щастя притулитися до його пісні, його голосу, його великої душі...



1-й учень: Нелегку стежку дарувала йому доля. Ще малим хлопчиком залишився сиротою, входив у життя, покладаючись лише на себе. Ще змалечку залетіла зоря-зоряниця в його душу, щоб по жарині розсипатись у піснях, які задзвеніли на його вустах.

Ведучий: Назарій народився ЗО листопада 1951 року — в пізню і непривітну осінь прийшла у наш світ людина світла, промениста, привітна. Проте терпкий і тихий сум пізньої осені буде оповивати його долю впродовж усього життя... 2-й учень:

Мокра осінь мандрує по світу — Пізня осінь і пізні дощі, І тумани ховаються в листі, Що стремить ще на голім кущі... Забрела мокра осінь до лісу, Сизий слід на стежині лишила, Притулилась до клена старого, Шлейф на стовбур сирий почепила... По ялицях віялом тріснула, Доторкнулась мосту до чола, Сіла в мокрий човен листопада І у далеч мокру попливла... Залишила мокрий вітер в вітті, У опалім листі — мокрий шум, Пеленою сизою повитий, У душі — терпкий і тихий сум...



Ведуча: Він серед тих небагатьох, що здійняли пісенне небо над нами, змусили нас прислухатись до неповторної рідної пісні... Володимир Івасюк, Василь Зінкевич і наймолодший — Назарій Яремчук. Це вони відкрили нову сторінку нашої пісенної творчості, увібравши народні інтонації, дали пісні ширші і пружніші крила. Володимир Івасюк із ярликом "божевільного генія" загинув у тридцятилітньому віці... 3-й учень:

Ліс захмелілий від сонця й весни, Барви розлито навкруг кольорові... Дивляться очі погаслі у синь, Руту червону потоплено в крові... Господи, де Ти? Ти є, чи нема? Глянь, усевидющий, — очі бо маєш... Бачиш, моя Україна сліпа! Глянь, вона знову в крові спливає! Знов хрестоносці нові із ножем Прямо у серце її ударяють!.. Ні, нас не вбити! — Володя мовчить Але ж Василь та Назарій співають!



Ведучий: Назарій був людиною делікатної душі. Не вмів відмовляти проханням друзів, знайомих. Цим іноді користалися занадто настирливі і, на жаль, не дуже здібні піснетворці, які постійно набридали йому: ну запиши мою пісню, ну запиши, прошу, благаю. І що цікаво, Назарій у багатьох випадках з досить посередніх творінь своїм голосом ліпив пісні, які запам'ятовувалися надовго. Воістину, де торкнеться рука таланту — там чорне стає світлим.

Ведуча: Назарій Яремчук — глибоко національний співак, ніколи не втрачав гідності, не міняв її ні за гроші, ні за будь-які звання та привілеї, які в комуністичну добу щедро роздавалися митцям послужливим, згорбленим у покорі. На той час було престижним виступати на Центральному телебаченні в Москві. Якщо покажуть там, то в Києві на тебе вже інакше дивляться, ти вже свій. Та не таку натуру мав Назарій, щоб оббивати московські пороги. А скільки його заманювали російськими піснями, обіцяючи і всесвітню славу, і престижні гастролі, і великі гроші. Ведучий:

Любов до рідної землі, до рідного народу була якоюсь глибинною і всепоглинаючою. Як він весь світився, коли наша Україна стала незалежною.

Ще задовго до незалежності він проспівав пісню "Запорізькі козаки", де є слова "научіть нащадків так любити волю". Багатьом можновладцям вони кісткою стали в горлі, бо Україна ще була "між рівними рівна, між вільними вільна". Але яке то було щастя, коли в потужному пориві встав зал, уперше наспівуючи разом із Назарієм "наших козаченьків". (Звучить пісня "Запорізькі козаки ".) Ведуча:

Українська пісня була його долею, великою і дорогою нагородою на все життя, його сутністю і таким же безмірно великим болем... 4-й учень:

Я несу свою ношу — і тяжка, і безцінна, Не покину, хоч як хай втомлюся, Я — щасливий між вас, мене Пісня обрала,

Я за неї із вами молюся... Пісне!

Моя бентежна радосте і жадання, Моя любове перша і остання, Моя пекельна муко і страждання, Весняний цвіте мій, тендітний, ранній, Найкраща жінко в світі, наймиліша, Моя молитво щира, найніжніша, Моя неволе, що солодша меду... У мене більше доріг нема, окрім тієї, Пісне, що до тебе... Ведучий:

Назарій ніколи не прагнув хизуватися у всіх на виду. Любив жартувати, любив друзів, любив просто людей, любив щире товариство. На жаль, дехто зловживав його прихильністю.

Одна з найулюбленіших його пісень — це "Одинокий вожак". В цій пісні він співав про себе. Він був справді вожаком у пісенному професіональному товаристві. (Присутні прослуховують пісню "Одинокий вожак").

Ведуча: Про кожну пісню можна багато цікавого розповідати. За кожною стоїть окреме незвичне життя видатного співака — зірки. Коли записували пісню "Лелека з України", Назарій зізнався Вадиму Крищснку: "Сьогодні я вперше, співаючи, плакав". І потім розповів, що його старший брат давно живе в Канаді, а лише рік тому вони вперше побачились. Пісня "Лелека з України" саме про наших емігрантів, про те листя з українського дерева, що розлетілося по всьому світу. (Пісня "Лелека з України ")

Ведучий: Якось, повернувшись із гастролей по Латинській Америці, він з болем сказав: "А знаєте, що в світі ще так мало нас знають, для більшості ми просто "рашен". Коли я розповідав їм про Україну, про нашу державу, про народ, у багатьох від здивування розширювались очі: "Невже? Хіба? Та не може бути!" І тут Назарій попросив: "Напишіть, будь ласка, пісню про Україну, про нашу державу, яку не всі знають, але яка заслуговує, щоб про неї знали". І згодом це зробив Вадим Крищенко. Пісня називається "Невідома Україна", але він, на жаль, уже не зміг покласти її на свій голос. Назарій, ніби вибачаючись, сказав: "Я не маю вже сил. Може, хтось із моїх друзів завершить задумане". 5-й учень:

Ви знали: десь є Україна, Край світу, таке заграниччя! Квітучий віночок, намисто І дуже жіноче обличчя.

Для вас Україна — калина,

їй треба плече, щоб не впасти.

Ось інша — наш дуб український,

Який він міцний, коренастий!

Ви знали: земля ця — красуня,

Тендітна і ніжна, мов ружа.

Погляньте — тут вроди не менше,

Вона ж — не тендітна, а дужа.

Ви знали: вона голосиста,

Співає і плаче небога...

Прислухайтесь! Він дивовижний!

А гідність проміниться з нього!

То трохи журливий, то жвавий,

То добрий і весь — осяйний!

То погляд її — України,

Мужній, пречистий, живий!



Ведуча: Нашого солов'я Назарія Яремчука народила буковинська земля.

Неповторний світ і дух вижницьких Карпат промениться чи не в кожній

його пісні, палка синівська любов до цього сонячного шматочка

української землі пронизувала все його життя... 6-й учень: Мої смереки й

верховини,

Мої плаї, стрімкі потоки,

Я пригортаю вас до себе,

Я обнімаю тебе, брате,

Мій Черемоше синьоокий.

Я захищу вас від негоди

Руками-крилами лелеки,

Щоб втамувати нашу спрагу,

Я випаду дощем у спеку,

Побіля ватри, що у серці,

Усіх вас хочу відігріти,

Ношу в душі своїй сто свічок,

Щоб вам у темені світити...

Складаю Богу дяку щиру

За те, що з вами нині й прісно,

Що пригортаю всіх до себе...,

Побіля вас усіх, живих і предків,

На варті стане моя Пісня...



Ведучий: Ніжно любив співак свою маму Марію, яка померла, коли йому

ледве виповнилось двадцять літ. Світлій пам'яті матері — Марії

присвячується пісня "Мамо, добра ти моя ненько, мамо, мамо, вишенько

біленька". На честь мами він пізніше назве Марією свою доню. (Звучить

пісня "Мамо, добра ти моя ненько... )

7-й учень:

Стала сива мама побіля порога, Задивилась пильно в далеку дорогу:

— Синоньку, мій сину, мій розкішний цвіте,
Як високо, рідний, зірка твоя світить...
Материнські очі не відали втоми,
Виглядали сина з всіх доріг додому,

І звертався погляд у високе небо:

— Синоньку, кровинко, я молюсь за тебе...
Час чоло змережив, посріблені скроні,

Складені в молитві мамині долоні: -Боже, Ти — всесильний, Ти можеш воліти, Пошли йому сили щедро так горіти... Дорога збігла десь за небокрай:

— Боже, мою силу сину передай...

Почуй мене, Боже... Таких — небагато,

Він же сонце носить... — шепотіла мати. Мама у молитві — благальна і тиха,

Мама — як закляття від всякого лиха.

Мама у молитві побіля порога —

Живе осереддя Добра світового.



Ведуча: У 70—80 роки минулого століття, коли українська мова

цілеспрямовано виживалася з культури і науки, Назарій Яремчук уперто

продовжував співати рідною мовою. За текстами співаних ним пісень

можна було вивчати рідне слово.



8-й учень:

Рідне слово — солодше від меду,

Коли лине .чуже усуціль, Рідна мово, — найкраща з мелодій, Що лунають мені звідусіль, Рідне слово — цілюще, мов ліки, Як кришталь, рідна мова дзвенить,

Рідна мово, ти завжди велика,

Бо єдина у світі така.

Ведучий: Радянсько-афганську війну, що тривала ціле десятиліття,

Назарій бачив на власні очі. Повернувшись після поїздки до Афганістану,

він попросив А. Матвійчука та В. Прокопика написати для нього пісню.

Так з'явилась "Не жди мене...". Матері втрачали свідомість... (Виконується

пісня "Не жди мене... ).

Ведуча: Співак побував на чорнобильській землі, уже в перші місяці після

катастрофи 26 квітня...

9-й учень:

Сідає сонце за похмурий ліс, І обриси реактора вже стерті,

Це місто вмерло, може, назавжди. Тут кожний крок лише назустріч смерті. Зіниці чорних і печальних днів На цвинтарі оцім. Весна — німа... Мов привид, місто. Місто без вогнів, Була душа у нього... Вже нема... Тут плаче горобина, білий цвіт, Поранений, облився кров'ю рясно... Берези — ніби вдови, чорний біль... Тріпоче вітер сивину дочасну... Кохана земле, страднице моя! Твої криниці, рідна, — кухлі смерті! І полем заярілим, й по шляхах — Скрізь зводить смерть зі стронцію паперті...

Ведучий: Цілих двадцять літ із двадцятип'ятилітньої творчості Назарія припадають на той химерний світ, де під корінь стиналися найменші паростки свободи в будь-яких проявах. Світ, у якому нетерпимість була нормою життя, а всесильне чиновництво безжалісно розправлялося з талантами...

Майже двадцять літ йшов Назарій до високого звання "народний артист України"... 10-й учень:

Знову не запитано в народу, Знов про нього взяв хтось і забув — Хто назвав тебе "народним" нині?.. Для народу ти ж завжди ним був!..

Ведуча: Сини Назарія — два легені, такі схожі на нього. Вони пішли дорогою батька, навіть його інтонації пробиваються в їхньому співі. Дай, Боже, їм продовжити велику подвижницьку працю, якій віддав усього себе їхній татусь. А ще підростають і дві доньки. Назарій дуже хотів жити, ростити своїх дітей і співати разом з ними для нас всіх. "... у дітях ми себе лишаєм, себе продовжуєм в житті..." 11-й учень:

Кликав батько синів ясночолих до себе: — Я збираюся, діти, у високеє небо, — В батька очі світились — два сини, два соколи, То — від нього частинка, його рідна кровинка.

У дорогу далеку мушу, діти, збиратись,

— Із тієї дороги вже мені не вертати,


Що нажив, все, що маю, вам, сини, залишаю,
Що беріг, що леліяв, все, чим жив, що омріяв.
Залишаю вам, рідні, нашу матір — Вкраїну,
Бережіть її, любі, — мати завжди єдина,

Мир і спокій родини вам, сини, захищати,

Наша сила — в єднанні, вам, сини, пам'ятати.

Ще, сини мої любі, скарб вам заповідаю —

Нашу Пісню вкраїнську — хай над краєм лунає,

Вам нести її, рідні, по широкому світу,

Нам без пісні не бути, нам без пісні не жити...

Так багато не встиг я, але мушу збиратись,

Доспівайте за мене — я ж не встиг доспівати,

Долюбіть за мене — я не встиг долюбити,

Як собі, я вам вірю, дорогі мої діти...

Я вам вірю і знаю, що у вас дужі крила,

Все, що заповідаю, донести вам під силу,

Я у пісні вам, рідні, залишу свою душу...



Ведучий: Останній "Пісенний вернісаж-94". Його завершальна пісня

"Родина" в палаці культури "Україна", де Назарій повертав усміхнене

обличчя до дітей, які танцювали у такт пісні:

"Родина, родина — це вся Україна, 3 глибоким корінням, з високим

гіллям". (Виконується пісня "Родина, родина... ".)

Ведуча: Співоче поле, місто Київ. Це був останній виступ Назарія. Сили залишали митця. Схудлий, а очі — як догораюче багаття. Приліг на два стільці, що стояли в ряд, нарешті піднявся і, через силу всміхаючись, промовив: "Нічого, коли я співаю, мені легше". Назарій співав на диво легко, невимушено. Але помах руки до людей — якийсь кволий, боязкий, наче прощався з ними назавжди.

ЗО червня у Чернівцях о 10 годині ЗО хв. помер Назарій Яремчук. У ту ж мить зупинився годинник на його руці... 12-й учень:



Реквієм

Ти знову, Боже, нас осиротив — Назара взяв... Та чом же, чом же він?! Ця звістка, мов тяжке, тяжке прокляття!.. Ця звістка, мов страшний, тривожний дзвін!.. Такі не тліють — світять стосвічково, Вони Тобі потрібні, Боже, теж, Будь справедливим, годі віднімати! Бо ж Ти найяскравіших в нас береш! Тобою взято їх у нас доволі, І знов береш, і знову — передчас!.. Народ ми грішний, але ж чи найбільш? За що Ти караєш, Боже, нас?.. Вони між нас — то щедрий дар від Тебе, Вони ж приходять нас порятувати, Шляхи Твої незвідані, о, Боже, — Ти можеш як подати, так і взяти...

Лишай їх нам, бо тут їх більше треба, Молю — ми в Тебе не найгірші діти, Тут стільки темряви! — о, Спасе, Хто ж буде тут, у ній для нас співати?! Назара взяв — шмат серця в нас відкраяв, І вже йому боліти і боліти... — Ця рана кровоточитиме завжди, Вона із тих, котрі не загоїти.

Ведучий: В березні 1996 року Назарій Яремчук удостоєний нагороди з нагород — він став лауреатом премії ім. Т.Г. Шевченка, але вже посмертно. 13-й учень:

Ти нині іменинник в нас, Назаре, Та тільки, знаєш, — радості немає, Бо іменини, брате, ці — без тебе, І за вікном зима, й в душі — зима, Від снігу, ніби, світло, та — морозить, І холод повнить всі душі щілини — Ми тут — без тебе, ти десь там — без нас, Гіркі такі, печальні іменини... Щось не так у нас, як у людей, Коли уже до берега пристанемо? Вже стільки в нас талантів у хрестах!.. А ми нові їх ставимо і ставимо... Й нові свічки, — до них схилилась шалька Вже так давно на наших терезах. Ми лиш тоді їх вміємо шанувати, Коли вони уже на небесах! Ми — отакі, невдячні і непутні, Прости, Назаре рідний, — слів бракує... Спасибі за пісні, за те, що був із нами, Спізнилися, прости... А чи ж почуєш?..

Вчитель: Ось так горить свіча творчості великого сина України—Назарія Яремчука, доторкаючись до душі кожної людини. А скільки їй горіти залежить від нас усіх, від того як довго ми будемо пам'ятати патріотів своєї країни і самі будемо гордитися тим, що ми українці.

Літературний вечір

«Волинськими

шляхами Великого

Кобзаря»


Підготувала Довбиш А.М.

Виховна технологія: літературний вечір

  1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка