Профорієнтаційна робота в школі



Скачати 365.42 Kb.
Дата конвертації11.04.2016
Розмір365.42 Kb.

ПРОФОРІЄНТАЦІЙНА РОБОТА В ШКОЛІ

Одним з найважливіших напрямків діяльності педагога в умовах загальноосвітнього закладу є профорієнтаційна робота з учнями, яка покликана сприяти вирішенню питань соціалізації особистості підлітка.


Професійна орієнтація розглядається як складний динамічний процес формування особистістю системи своїх основоположних відносин до професійно-трудової середовищі, розвитку і самореалізації духовних і фізичних можливостей, формування адекватних ним професійних планів і намірів, реалістичного образу себе як професіонала. Професійна самосвідомість є одним з найважливіших компонентів самосвідомості людини, як суб'єкта діяльності. Саме тому вивчення і проведення профорієнтації дітей підліткового віку в загальноосвітніх установах стала найбільш актуальною на сьогоднішній момент.
Вивченням особливостей і проблем профорієнтації дітей підліткового віку в загальноосвітніх установах займалися такі вітчизняні вчені як А.К. Маркова, Г.С. Пригін, Є.К. Клімов, Н.С. Пряжников, Т.В. Кудрявцев та інші. Звертаючись до праць зарубіжних вчених, були вивчені основні позиції П.С. Лернер, Л. Хьелл, які розглядали цю проблему і підкреслювали важливість профорієнтаційної роботи для формування особистості підлітка.


РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ профорієнтації підлітків


1.1 Сутність і зміст профорієнтації підлітків
Профорієнтація - це комплекс психолого-педагогічних заходів спрямованих на оптимізацію процесу працевлаштування у відповідності з бажаннями, вподобаннями й сформованими здібностями, а також із урахуванням потреб в спеціальностях на ринку праці.
Профорієнтація - це науково обгрунтована система підготовки молоді до вільного і самостійного вибору професії, покликана враховувати як індивідуальні особливості кожної особистості, так і необхідність повноцінного розподілу трудових ресурсів в інтересах суспільства.

Професійна орієнтація спрямована на вирішення наступних завдань:
- Ознайомлення зі світом професій;
- Вивчення інтересів, здібностей, нахилів та мотивів діяльності;
- Ознайомлення з правилами вибору професії;
- Мотивація роздумів про своє професійне майбутнє
Оскільки об'єктом профорієнтаційної діяльності є процес соціально-професійного самовизначення людини, важливо в першу чергу сформулювати групу принципів, якими керуються підлітки, вибираючи собі професію і місце в соціальній структурі суспільства.
- Принцип свідомості у виборі професії виражається в прагненні задовольнити своїм вибором не тільки особистісні потреби у трудовій діяльності, але і принести якомога більше користі суспільству.
- Принцип відповідності обраної професії інтересам, схильностями, здібностями особистості і одночасно потребам суспільства в кадрах певної професії виражає зв'язок особистісного і суспільного аспектів вибору професії. За аналогією з відомою думкою не можна жити в суспільстві і бути вільним від суспільства - можна також сказати: не можна вибирати професію, виходячи тільки з власних інтересів і не зважаючи на інтереси суспільства. Порушення принципу відповідності потреб особистості і суспільства призводить до незбалансованості в професійній структурі кадрів (2).
- Принцип активності у виборі професії характеризує тип діяльності особистості в процесі професійного самовизначення. Професію треба активно шукати самому. У цьому велику роль покликані зіграти: практична проба сил самих учнів у процесі трудової та професійної підготовки, поради батьків і їх професійний досвід, пошук і читання літератури, робота під час практики та багато іншого.
- Принцип розвитку відбиває ідею вибору такої професії, яка давала б особистості можливість підвищення кваліфікації, збільшення заробітку, у міру зростання досвіду і професійної майстерності, можливість активно брати участь у громадській роботі, задовольняти культурні потреби особистості, потреба в житлі, відпочинку і т.п.

Профорієнтація, що виконує функції професійне підготовки передбачає два шляхи його отримання - самоосвіта або навчання в освітніх установах професійної освіти. Успіх професійної освіти визначає такий важливий психологічний момент як готовність (емоційна, мотиваційна) до придбання тієї чи іншої професії .


Вибір професії, здійснюваний людиною в результаті аналізу внутрішніх ресурсів і шляхом співвіднесення їх з вимогами професії, є основою самоствердження людини в суспільстві, одним з головних рішень у житті. Вибір професії - це не моментальний акт. Вибір професії складається з ряду етапів, які зливаються в один процес. Тривалість етапів залежить від:
- Зовнішніх умов;
- Індивідуальних особливостей суб'єкта вибору професії.
У систему професійної орієнтаційної роботи входить таке поняття як професійне самовизначення, так як вибір професії та оволодіння нею починається з професійного самовизначення. Професійне самовизначення є одним з найважливіших компонентів самосвідомості людини, як суб'єкта діяльності.
Професійне самовизначення - процес, який охоплює весь період професійної діяльності особистості: від виникнення професійних намірів до виходу з трудової діяльності.
Формування професійного самовизначення відбувається на основі освоєння соціального досвіду особистості з включенням цього досвіду в «професійне Я» особистості.

Професійне самовизначення людини починається далеко в його дитинстві, коли в дитячій грі, дитина приймає на себе різні професійні ролі, і програє пов'язане з ним поведінку. Якщо уважно придивитися до цих ігор, можна помітити, що діти в них легко й охоче йдуть на всілякі символічні заміщення реальних атрибутів професійної діяльності. Закінчується професійне самовизначення в ранній юності, коли вже необхідно прийняти рішення, яке вплине на все подальше життя людини.



Професійне самовизначення - істотна сторона суспільного процесу розвитку особистості. Виявлення особливостей прояву принципу детермінізму в процесі самовизначення передбачає аналіз двох систем. З одного боку, це особистість як дуже складна саморегулююча система, з іншого - система громадського орієнтування молоді у вирішенні питання про свідомому виборі професії. Дана система включає в себе цілеспрямоване вплив школи, сім'ї, громадських організацій, літератури, мистецтва на мотиви вибору професії.
Така сукупність засобів професійної орієнтації покликана забезпечити вирішення завдань професійного освіти і консультування учнів, пробудження професійного інтересу і схильностей, безпосередньої допомоги у працевлаштуванні та подоланні труднощів етапу професійної адаптації. Система засобів профорієнтації несе в собі широкий спектр можливостей професійного розвитку особистості, з неї особистість «черпає» мотиви і цілі своєї діяльності.

Профорієнтаційну роботу в школі можна розділити на фази, які зумовлені не тільки загальними цілями професійної орієнтації, але й динамікою професійної орієнтації самого учня:
- Підготовча фаза (рання профорієнтація). У цей період в рамках профорієнтаційної роботи відбувається вивчення учня, йому прищеплюють інтерес і любов до праці. Цього можна досягти шляхом включення дітей в різні види ігрової та навчальної діяльності.
- Фаза формування - період, коли в учня виникає актуальне інтерес до вибору професії. За допомогою спеціальних заходів у школі учням прищеплюють мотиви вибору різних спеціальностей і професій;
- Напрямна фаза - продовжується формування мотивів вибору професії в учнів, які ще сумніваються у виборі професії;
- Фаза закріплення - період після вибору учнем професії. Мета цієї фази - продовжити формування професійних інтересів, створити умови для реалізації вибору учня, адаптації, в професійному середовищі.
У підлітків часто змінюється інтерес до професії. Це може відбуватися в результаті впливу зовнішніх факторів, наприклад, коли учні отримують неправильне уявлення про зміст праці або про перспективи професії, або ж недостатньо об'єктивно оцінюють свої можливості, ігнорують свої психофізіологічні особливості і переоцінюють свої сили. У зв'язку з цим головною метою професійного самовизначення є поступове формування у школяра внутрішньої готовності до усвідомленої і самостійного побудови, коригування та реалізації перспектив свого розвитку (професійного, життєвого та особистісного), готовності розглядати себе розвиваються в часі і самостійно знаходити особистісно-значущі смисли в конкретній професійної діяльності
Поряд з навчанням, долучаючись до тих чи інших видів трудової діяльності, він обов'язково приходить до необхідності власного самовизначення, тобто визначення своєї корисності для суспільства. Тому навчання в школі повинна готувати передумови для зрілого і правильного вибору учнями своєї майбутньої професії.
При роботі з підлітками в загальноосвітньому закладі основними завданнями профорієнтації є виховання працелюбності, стимулювання до свідомого вибору праці, розвитку творчих здібностей учнів, ознайомлення їх, з різними видами професійної діяльності. Відбувається поступове ускладнення профорієнтаційного матеріалу: наприклад, якщо в молодших класах учні отримують загальне поняття про професії, то в роботі з підлітками ці відомості розширюються (розповідають про значення професії в суспільстві, історію її розвитку, про зміст праці даної професії, продукцію, та ін ). Учнів знайомлять з умовами праці, обсягом спеціальних і загальних знань, умінь і навичок, якими повинен оволодіти фахівець обраної професії, гігієнічної характеристикою професії, психофізіологічними вимогами професії, до людини, системою підготовки та підвищення кваліфікації кадрів даної професії.
Нерідкі випадки, коли спроби знайти себе в період навчання закінчуються невдало, і в цьому велику роль грає відома відірваність школи від життя, навчання від практики. Зіткнувшись з практикою життя в процесі трудової діяльності, людина починає розуміти, що багато чого з того, чому його вчили в школі, йому не знадобилося, а те, що йому необхідно, він змушений освоювати самостійно, оскільки цих знань він або не отримав, або вони обмежені рамками шкільних програм. Це ще раз свідчить про те, що використання в навчальному процесі єдиних програм нераціонально і несучасно, що визначальними для навчання за тією чи іншою програмою повинні бути інтереси, цілі, перспективи, інтелектуальні і особистісні характеристики учнів. Крім того, соціальному педагогу слід орієнтувати себе не тільки на формування в учнів певного багажу знань, а й на розкриття у них потенційних здібностей до самостійної діяльності, вміння знаходити відповіді на поставлені життям питання. Подолання утриманських установок, тобто, коли навчання в школі або іншому навчальному закладі буде усвідомлюватися учням як вид діяльності, як праця, буде сприяти формуванню якостей і властивостей особистості, що визначають їх подальший спосіб життя та професійну орієнтацію.

Таким чином, сутність профорієнтації підлітків полягає в її функціях, основною функцією профорієнтації є професійна підготовка та професійне самовизначення підлітків у загальноосвітньому закладі. Головна мета професійного самовизначення полягає у поступовому формуванні у школяра внутрішньої готовності до усвідомленої і самостійного побудови, коригування та реалізації перспектив свого професійного розвитку. Профорієнтаційна робота в школі проходить у кілька етапів (фаз), які зумовлені загальними цілями професійної орієнтації і динамікою професійної орієнтації самого учня. Профорієнтація покликана забезпечити вирішення завдань професійного освіти і консультування учнів, пробудження професійного інтересу і схильностей до тієї чи іншої професії.


1.2 Психолого-педагогічні особливості підліткового віку
У підлітковому віці кожен стоїть перед вибором професії. Кожен п'ятий підліток розповість про своїх помилках, коливаннях у професійному самовизначенні. Підлітка манять десятки професій, розібратися в такому розмаїтті нелегко. Тому перед тим як розробляється програма, курс профорієнтаційної роботи з підлітками. Особливу увагу слід приділяти вивченню психолого-педагогічних особливостей підліткового віку.
Вивчення індивідуально-особистісних особливостей учнів, їх здібностей, інтересів і нахилів допоможе педагогу ефективно спланувати навчальний процес, диференційовано підходити до кожного свого учня. Таке вивчення здійснюється, як правило, емпіричним шляхом, тобто в процесі загального обліку успішності. Спостереження за поведінкою у навчальний та позанавчальний час, його ставленням до праці також дають можливість педагогові скласти певну думку про особистості школяра (9).
Одна з суттєвих особливостей підліткового періоду - бурхливий фізичний і статевий розвиток, який усвідомлюється і переживається підлітками. Але в різних підлітків ці зміни протікають по - різному, що багато в чому визначається тим, як дорослі враховують вплив зміні, що відбуваються в організмі підлітка, на його психіку і поведінку. Так, під впливом посиленого функціонування залоз внутрішньої секреції підвищується збудливість нервової системи підлітка. Тому в цьому віці нерідко спостерігається підвищена дратівливість, надмірна образливість, запальність, різкість і т. п. Але цього може і не бути, якщо дорослі проявляють чуйність і люб'язність.
Фізичний і статевий розвиток породжує інтерес підлітка до іншої статі і одночасно посилює увагу до своєї зовнішності. Але підлітки ні соціально, ні психологічно ще не готові правильно вирішувати ці проблеми (що створює для них великі труднощі). І поведінка підлітка визначається тим, як дорослі допомагають йому вирішувати виникаючі внутрішні протиріччя. Правда, у ряді випадків дорослі мають мало можливостей для допомоги підлітку. Так, в підлітковому віці особливо зростає цінність дружби і друга, цінність колективу однолітків. Природно, що «забезпечити» свою дитину іншому батьки просто не в змозі. Це може і повинен зробити тільки він сам.
Д.Б. Ельконін зазначає, що підлітковий вік це період з 11 до 15 років. Провідна діяльність - спілкування в системі суспільно корисної діяльності (навчальної, суспільно - організаційної, трудової та ін.) У цьому процесі підліток оволодіває навичками спілкування у різних ситуаціях. Найважливішими новоутвореннями є формування самооцінки, критичне ставлення до оточуючих людей, прагнення до «дорослості» та самостійності і вміння підкорятися нормам колективного життя (11).
У підлітковому віці існує стійка тенденція дітей до самостійності, самоствердження, самореалізації, що веде до зміцнення і поглиблення прагнення зростаючих людей брати участь у соціально визнаних і соціально схвалюваних, суспільно корисних справах, забезпечують заняття соціально значимої позиції. Саме ця тенденція має визначальне значення у розвитку соціальної активності підлітка, актуалізуючи психологічну роль корисною суспільству неоплачуваної діяльності як умови розвитку його соціальної сутності. З іншого боку, ця тенденція не знаходить достатнього відображення в мотивах участі частини підлітків в соціально важливих справах у громадському затвердження.
Між тим визначальна роль такої діяльності у соціальному розвитку дитини на цій щаблі онтогенезу обумовлюється потребою підлітка активно брати участь в житті суспільства, в утвердженні себе як соціально вираженої особистості. Саме ця діяльність, як показали наші багаторічні теоретичні та дослідно-експериментальні дослідження, створює особливий психологічний стан підлітка, забезпечуючи формування відповідного мотиву. Її побудова передбачає створення відповідних умов, дотримання певних принципів і вимог, таких як принципи суспільної оцінки, загальності, цілеспрямованості, систематичності, наступності, ускладнення і взаємозв'язку, рівного залучення дітей, чіткого організаційної побудови, перспективності та ін
У процесі спеціально формованої розгорнутої соціально корисної діяльності, беручи участь у якій підліток усвідомлює себе і визнається оточуючими як рівноправний член суспільства, створюються оптимальні умови для реалізації потреби в соціальному визнанні, для засвоєння соціально значущих цінностей. Самоствердження себе як особистості, самовизначення відбувається у підлітка у значимої для всіх, яка постійно ускладнюється діяльності, де він отримує задоволення, від усвідомлення своєї соціальної цінності. У такій діяльності відбувається розвиток адекватного їй мотиву - від Бажання підлітка показати, проявити себе, коли інші, виступають лише засобом задоволення цього бажання, до мотиву привнести користь іншим людям, де інші виступають метою його діяльності. Тому саме розгорнута соціально визнається і соціально схвалюється діяльність, де різні її види (навчальна робота, фізична праця, художня творчість, спортивні, організаційні справи та ін) об'єднані, набуває провідне, значення в психічному розвитку підлітків, включаючи їх у якісно нові відносини з суспільством, акумулюючи суспільну сутність дитини. При цьому особистість формує не саме по собі участь в такій діяльності, а позиція зростаючої людини як самостійного і відповідального учасника цієї діяльності.
Включення в корисну суспільству неоплачувану діяльність забезпечує розвиток у дітей до старшого підліткового віку позитивного ставлення до будь-якого соціально необхідного праці, потреба в цій праці, здатність і готовність до нього. А на основі такої готовності до функціонування в суспільстві формується усвідомлене прагнення підлітка застосувати свої можливості, проявити себе, зробити свій внесок у загальне депо, загострюючи потребу в особистісному, в тому числі і професійному самовизначенні.
Розвивається і задовольняються в суспільно корисної діяльності потреба підлітка у визнанні його «Я» з боку суспільства, в реалізації себе для інших, переростає в потребу самореалізації, що веде до «повороту на себе» - на побудову своїх життєвих планів, визначення своєї особистісної та професійної перспективи. Дане положення дозволяє здійснювати найбільш активний вплив на розвиток мотиваційно-потребової сфери зростаючої людини, який на протязі підліткового періоду проходить великий шлях від прилучення себе до суспільства в 10 - 11 років, через самовизначення в суспільно значимих справах у 12 - 13 років, до вибору певної соціальної позиції в 14-15 років.
Одна з головних особливостей підліткового віку - зміна значимих облич і перебудова взаємин з дорослими. Одна з найважливіших потреб перехідного віку стає потреба у звільненні від контролю й опіки батьків, вчителів, старших взагалі, а також від установлених ними правил і порядків. У підлітковому віці виявляються здібності підлітка до емпатії по відношенню до дорослих, прагнення допомогти їм, підтримати їхнє горе чи радість. У підлітковому віці виникають проблеми з батьками, головним чином пов'язані з недостатнім розумінням (деякі батьки не встигають за змінами, стрімко відбуваються з їхніми дітьми). З одного боку дитина прив'язаний до своїх батьків і чекає від них розуміння, з іншого боку він претендує на більшу самостійність у вирішенні якихось справ і проблем.
Отже, підлітковий вік виступає як важливий момент соціального розвитку, що має особливе навантаження в становленні особистості. Інтенсивне розгортання і насичення соціальної позиції дитини «я і суспільство» відбувається тоді, коли підліток отримує можливості не тільки звернути на себе увагу, проявити себе, але й побачити своє «Я» в оцінці інших людей, відчути, що суспільство його визнає. У цьому і полягає механізм вироблення соціальної позиції підлітка по відношенню до суспільства, що виступає вихідною точкою, необхідним внутрішнім умовою подальшого розвитку його діяльності як форми вираження свідомості, самосвідомості, особистісного самовизначення, що є найважливішим моментом включення індивіда в соціальний рух, що прилучає його до соціального руху суспільства. Зовні задається, педагогічно «нав'язувана» підлітку соціально визнається і соціально схвалюється корисна суспільству діяльність формує адекватну їй мотиваційно-потребностную сферу, так як, з одного боку, відповідає очікуванням зростаючої людини, його потенцій, з іншого - являє йому практику для розвитку самосвідомості, формуючи норми його життєдіяльності.
1.3 Аналіз досвіду роботи з профорієнтації в умовах загальноосвітнього закладу

У рамках профорієнтаційної роботи розроблено і використовується курс профорієнтаційних занять «Шлях до успіху». При складанні програми враховується, що знання, що здобуваються в школі, ніколи не стануть значущими для учня, якщо він не бачить практичного застосування своїм навичкам і вмінням, не бачить і не розуміє, навіщо йому це потрібно. Саме тому профорієнтація, що розуміється як спеціально організоване супровід професійного та особистісного самовизначення, повинна допомогти школяреві відповісти на запитання, навіщо він взагалі вчиться, тим самим, підвищуючи мотивацію до навчання, до самопізнання і саморозвитку. Таким чином, основним завданням профорієнтаційної програми «Шлях до успіху» є грамотно побудована профорієнтаційна робота, яка дозволяє вирішувати багато нагальних проблем виховання, особливо в старших класах.


Кожен урок, розроблений соціальним педагогом і психологом школи, розрахований на 40-45 хвилин. Це дозволяє психологу підлаштуватися під загальний режим роботи школи, заняття в даному випадку проводяться в будь-якому вільному навчальному кабінеті, в будь-який час дня.
При розробці занять активно використовується різний літературний матеріал: метафори, притчі, епіграфи, різні літературні тексти. Робота з цим матеріалом дозволяє розвинути вміння аналізувати, узагальнювати, грамотно будувати і висловлювати власні думки і представлення, дозволяє розвивати критичне мислення
Розроблений курс орієнтований на актуалізацію професійного самовизначення школярів і передбачає включення учнів у процес прогнозування і планування (побудови) свого професійного майбутнього таким чином, щоб цей процес був цікавим і особистісно значущим для підлітків, а також, щоб він був забезпечений певними засобами для самостійного і осмисленого дії при вирішенні проблем самовизначення.
Вся профорієнтаційна робота в школі складається з декількох компонентів.
Компоненти профорієнтаційної роботи проведеної в школі:
- Формування професійного досвіду і професійної спрямованості учнів у навчально-виховному процесі;
- Ознайомлення з професіями, професійними навчальними закладами (професійна інформація), та формування в учнів мотивів вибору професії;
- Організація практичної діяльності відповідно до особливостей учнів, з вимогами обраної професії (професійна активізація);
- Консультаційна допомога учням при професійному самовизначенні;
- Вивчення особистості учня;
- Управління мотивацією вибору професії.
- Робота вчителів, психологів, соціальних педагогів по профорієнтолог з учнями;
- Перевірка успіхів учня в обраній професії;
- Надання допомоги учням при вступі до вузів, професійні навчальні заклади (17).
При проведенні занять курсу використовуються різні форми та методи роботи:
- Ігрові процедури, які моделюють певні ситуації, актуалізують проживання деяких феноменів внутрішнього світу людини і дають можливість спостерігати їх «тут і зараз»;
- Робота з науковими та публіцистичними текстами (самостійне читання і організація розуміння через обговорення в групах);
- Дискусії, бесіди, групова робота, інтерактивні лекції;
- Профорієнтаційні ігри;
- Проблемно-ігрові та навчально-професійні ситуації;
- Проведення діагностичних методик з подальшим обговоренням результатів;
- Індивідуальні завдання даються для поглиблення знань з окремих питань з метою підвищення зацікавленості учнів до певних галузей знань, розширення уявлень, про можливості використання своїх здібностей і нахилів;
- Проводяться конкурси «Кращий в професії», змагання широко використовується і на уроках і при організації позакласної роботи. Їх метою є виявлення учнів, які мають нахили та здібності до певної професії. Такі конкурси активізують пізнавальну діяльність школярів на уроках та в позаурочний час, поглиблюють їх знання, вдосконалюють вміння та навички як загального, так і професійного, характеру, розвивають у них професійні інтереси та стимулюють творчий потенціал;
- Створюються вечора техніки, тижні художньої творчості, присвячені розгляду певних категорій професії;
- Підготовка рефератів, альбомів, фотомонтаж, про професії сприяє розширенню знань про професії, де учні самим доведеться підбирають необхідний матеріал. Викладач допомагає учневі сформулювати тему реферату, скласти план, підказати, де можна знайти літературу з даного питання;
- Створюються клуби майбутніх фахівців. Діяльність таких клубів організована так, щоб кожен підліток міг отримати потрібну інформацію, мати можливість спілкуватися зі своїми однодумцями, успішно реалізовувати свої здібності та вміння;
- Участь у гуртках за інтересами.
Гуртки виконують три основні завдання:
- Знайомлять молодих людей із спеціальностями свого профілю, розвивають їх здібності та інтереси шляхом поглиблення знань, умінь, навичок;
- Застосовують сучасні досягнення в області науки, техніки, мистецтва, розкривають перспективи наукових досліджень та їх значення для суспільства;
- Виявляти можливості учнів, звертаючи увагу на їх фізичний і психічний стан;
Профорієнтаційне заняття в рамках курсу «Шлях до успіху» не зводитися до передачі готових знань і озброєння рішеннями на всі випадки життя. Навчання формує здатності швидко і максимально повно орієнтуватися в постійно мінливих обставин.
При проведенні профорієнтації з підлітками, соціальний педагог виділяє кілька проблем, з якими їм доводиться стикатися в рамках запланованих заходів.
Однією з проблем, з якою доводиться стикатися соціальному педагогу при проведенні занять на початку курсу є відсутність навчальної мотивації учнів і, як наслідок - невідвідування курсу, тому що він є необов'язковим і безоціночним. На цьому етапі триває робота проведення профорієнтаційного просвітництва. Дієвою формою просвітництва є тематичні вечори. При цьому значимими є не тільки самі вечора, а й підготовка до них, яка має великий виховний вплив на учнів, формує в них відповідальність, навички самостійної роботи.
Основними формами позакласної та позашкільної роботи, які можуть бути ефективно використані для реалізації профорієнтаційних цілей, є:
- Масові форми - вечори, зустрічі, конференції, конкурси, клуби, виставки, олімпіади;
- Групові форми - бесіди, екскурсії, гуртки, секції, факультативи;
- Індивідуальні форми - підготовка рефератів, позакласне читання, колекціонування, підготовка та виступи, з доповідями, самостійні заняття.
Позакласна робота з учнями середніх класів носить спонукальний характер. При проведенні профорієнтаційної роботи на даному етапі викликається пізнавальний інтерес до різних видів діяльності. В учнів тривають формування соціальних установок, і разом з тим починається профорієнтація.
Найбільш ефективний шлях розвитку навчальної мотивації у профорієнтації підлітків відбувається шляхом активізації творчого мислення. Ситуації, які передбачають прояв нестандартності, створення абсолютно нового продукту - спосіб підвищення інтересу до навчання. З досвідом творчої діяльності пов'язано формування певних якостей особистості, які не можна розвинути, передаючи в готовій формі знання і вміння: ініціативність, гнучкість, впевненість, свобода мислення і суджень, широку соціальну орієнтування в навколишньому, несхожість на інших і багато іншого. Саме в творчій діяльності між людьми виникають відносини, які передбачають терпимість, повага до думки інших, готовність подивитися на ситуацію очима іншої людини. Творчість породжує нове ставлення людини до життя, що з готовністю до зміни, розвитку, прийняття життя у всій її повноті. У результаті підліток опиняється в стані, з огляду на особисті схильності і переваги, самостійно зробити відповідальний вибір з великого числа можливостей, а не жити, як написано за нього сценарієм.
У розробленому курсі з профорієнтації застосовується комп'ютерне тестування, що дозволяє:
- Автоматизувати підведення підсумків тестування;
- Забезпечити анонімність тестування і незалежність оцінки;
- Підвищити мотивацію учнів (12).
При розробці програми «Шлях до успіху» складався навчально-тематичний план розрахований на дванадцять уроків. Навчально-тематичний план курсу з профорієнтації показаний з допомогою таблиці 1.
Таблиця 1 - Навчально-тематичний план

Тема

Кількість годин

Вид роботи

Теоретична частина

Практична частина

1

2

3

4

Вступний урок

1

лекція

вправа

Природні задатки і здібності

1

лекція

вправа

Темперамент і діяльність

1

лекція

діагностика

Типи мислення

1

лекція

діагностика

Увага і пам'ять. Види пам'яті.

2

заняття з елементами тренінгу

Емоції та спілкування. Розвиток комунікативних навичок

2

бесіда

вправа

Характер і кар'єра

1

лекція

діагностика, вправа

Здібності та професійна придатність. Що таке «Можу?»

1

заняття з елементами тренінгу

Що я знаю про світ професій

2

лекція

діагностика

Помилка у виборі професії та її наслідки

1

семінар, конференція

діалог, диспут, вправа

Самопрезентація. Що це таке?

2

лекція

Підсумкове заняття. Самопрезентація - запорука успішного початку трудової діяльності

2

практичне заняття
















Таким чином, вивчивши досвід роботи соціального педагога в загальноосвітньому закладі можна сказати, що основним принципом профорієнтації з підлітками є безперервність проведення заходів. Основним завданням профорієнтаційної програми «Шлях до успіху» є грамотна побудова заходів, які дозволяє вирішувати багато проблем вибору професії, особливо в старших класах. При розробці занять активно використовується різний літературний матеріал, різноманітний і методологічний інструментарій, використовуваний соціальним педагогом у проведенні робіт. Профорієнтаційні заняття в рамках курсу «Шлях до успіху» не зводяться до передачі готових знань і озброєння рішеннями на всі випадки життя. Навчання формує здатності швидко і максимально повно орієнтуватися в постійно мінливих обставин.
Глава 2. Організація робіт з профорієнтації підлітків у загальноосвітньому закладі
2.1 Реалізація програми з профорієнтації підлітків
При постановці мети профорієнтації важливо врахувати, що мета профорієнтації не визначити, ким бути дитині в майбутньому, а лише підвести до виваженого, самостійного вибору професійної діяльності, сформувати психологічну готовність до професійного самовизначення. Тому метою профорієнтаційної програми є створення умов для успішної профорієнтації підлітків, швидкої та успішної адаптації на ринку праці, а також формування здібностей співвідносити свої індивідуально-психологічні особливості і можливості з вимогами обраної професії.
Завданнями профорієнтаційної програми є:
- Надання інформації про світ професій та професійної орієнтації;
- Ознайомлення учнів з природними задатками людини та умовами для розвитку їх у здібності;
- Сприяти особистісному розвитку учнів;
- Виявлення природних задатків і трансформації їх в здатності;
- Ознайомлення з актуальністю в потребі професій на ринку праці;
- Спільно з учнями виявити наслідки помилки у виборі професії;
- Сприятиме виробленню навичок самопрезентації як застави початку успішної трудової діяльності.
При проведенні профорієнтації з підлітками важливо цілепокладання та дотримання певних принципів. Важливо, щоб робота педагога мала не тільки конкретний і гарний результат, але й була пронизана загальнолюдськими цінностями і радістю спілкування з іншою людиною. Тому в рамках розроблюваної професії були визначені наступні принципи:
- Доброзичливість і готовність допомогти тому, хто до тебе звернувся;
- Науковість і достовірність інформації;
- Доступність запропонованої інформації;
- Адресність;
- Індивідуальний підхід;
- Сучасність і актуальність матеріалів;
- Співпраця з іншими фахівцями (педагоги, психологи та ін)
При розробці програми з профорієнтації необхідно визначити методологію профорієнтаційної роботи.
Основними методами профорієнтаційної роботи є:
- Урок у навчальних майстернях з повідомленням певних відомостей профорієнтаційного характеру;
- Урок на виробничих підприємствах;
- Профорієнтаційний урок, він має виключне значення, оскільки урок є основною формою навчально-виховного процесу в школі. На профорієнтаційних уроках розглядають теоретичні та практичні питання підготовки до вибору майбутньої професії. На уроках використовують різні методи: бесіду, розповідь, пояснення, диспут, самостійне складання професіограм, звітів про профорієнтаційних заходах;
- Розповідь. Його використовують для повідомлення даних про зміст праці представників різних професій; про вимоги, які ставила професія до психофізіологічних якостей особистості тощо;
- Участь у днях відкритих дверей у професійних закладах;
- Профорієнтаційна бесіда - найбільш поширений метод. Вона повинна бути логічно пов'язана з навчальним матеріалом і підготовлена ​​заздалегідь. До процесу підготовки профорієнтаційної бесіди доцільно залучати самих учнів, наприклад, доручити їм зібрати інформацію з даного питання. Емоційної розквіт бесіді додають цитування відомих вчених, винахідників, письменників, які відповідають темі бесіди, застосування наочних методів профорієнтаційної роботи. Тематика профорієнтаційних бесід повинна відповідати віковим особливостям школярів і охоплювати коло інтересів учнів;
- Виставки. Їх проведення доцільно під час масових заходів (профорієнтаційних конференцій, зборів, зустрічей, з фахівцями та ін);
- Перегляд і обговорення художніх фільмів, телепередач профорієнтаційного змісту. При цьому соціальний педагог повинен сам переглянути фільм (передачу), оцінити їх зміст, пізнавальне і виховне значення для молоді, визначити, яка підготовча робота з учнями має бути проведена. Такі колективні перегляди і обговорення передач і фільмів вчать підлітків правильно розуміти їх зміст, сприяють розвитку професійного інтересу тощо. Перед переглядом треба поговорити з дітьми, поставити перед ними питання, на які вони повинні знайти відповіді, в процесі перегляду фільму чи телепередачі;
- Екскурсії на промислові підприємства і в професійні навчальні заклади;
- Наочні методи профорієнтації. Демонстрація об'єктів, процесів, які вивчаються, може служити не тільки підтвердженням викладеного матеріалу, а й основою знань (наприклад, спостереження за працею робітників під час екскурсії).
Тут можливі кілька видів демонстрації:
- Натуральні об'єкти (вироби, виконані учнями та спеціалістами-професіоналами, інструменти, механізми), технологічні процеси;
- Зображення об'єктів (картини, плакати, діапозитиви, кінофільми тощо);
- Прийоми роботи під час лабораторно практичних занять.
Екскурсії як форма профорієнтаційної роботи дає можливість підліткам безпосередньо ознайомитися з професією в реальних умовах, отримати інформацію з першоджерел, поспілкуватися з професіоналами.
Ефективність екскурсії залежить, зокрема, від доцільного вибору місця, часу, форми її проведення, відповідно до поставлених виховними завданнями. Якщо не дотримуватися цих вимог, то в учнів може порушуватися процес формування позитивних мотивів вибору професії, можуть накопичуватися хибні уявлення про певні види діяльності і, відповідно, складатись негативне уявлення про них.
Доцільно проводити екскурсії за визначеним планом:
- Визначення мети і завдань екскурсії;
- Підготовка до екскурсії: вибір об'єкта, визначення професій, на які слід звернути увагу, підбір екскурсовода, розробка змісту бесіди про зміст діяльності підприємства, підготовка учнів, до екскурсії;
- Хід екскурсії: бесіда про історію підприємства, розповідь про професії тощо;
- Підведення підсумків екскурсії: складання письмових звітів, обговорення екскурсії.

Програма профорієнтації включає в себе наступні етапи:


1. Психологічне комп'ютерне тестування. Мета тестування - визначення сформованості професійного плану, мотивів вибору професії і професійної спрямованості особистості.
Використовувані методики:
- ДДО - диференціально-діагностичний опитувальник (автор Є. А. Климов);
- Опитувальник Айзенка;
- Опитувальник Холланда;
- Анкета для оцінки комунікативних і організаторських схильностей (КОС), розроблена Б.А. Федоришиним.
Професійні уроки, має на увазі теоретичне висвітлення питань з профорієнтаційної роботи, а також аналіз результатів комп'ютерного тестування. Наприклад, на основі результатів комп'ютерного тестування з опитувальником Айзенка, що дозволяє виявити домінуючі типи темпераменту, створений лекційний урок: «Темперамент та індивідуальний стиль діяльності».
2. Професійне просвітництво передбачає надання учням актуальних і достовірних відомостей, що містять характеристику професій, інформацію про професійних навчальних закладах, стан ринку праці. Включає в себе:
- Семінари, спрямовані на ознайомлення з найбільш перспективними і затребуваними професіями на ринку праці;
- Рейтинг вузів.
3. Професійне консультування (групове, індивідуальне). Основне завдання полягає у виявленні внутрішніх ресурсів особистості та розкритті шляхів усвідомлення себе в процесі професійного самовизначення.
4. Проведення тренінгів особистісного зростання, впевненості в собі, комунікативної компетентності, креативності.
5. Рольові, імітаційні, профорієнтаційні ігри.
Проведення профорієнтаційної гри «Асоціація». Мета: виявити істинне ставлення хлопців до різних професій і по можливості підкоректувати це відношення. Більш докладно опис профорієнтаційної гри зазначено в додатку 1.
Гра «Оптимісти і скептики» Мета гри - усвідомлення привабливих і непривабливих сторін будь-якої професії, можливості помилок і їх наслідків. За допомогою цієї гри школярі вчаться об'єктивно аналізувати різні професії, враховувати їх вимоги до людини, замислюються над наявністю необхідних якостей.
Гра «Сплячий місто». Мета гри: підвищення у школярів рівня усвідомлення особливостей трудової діяльності в найбільш престижних на даний момент сферах діяльності з урахуванням соціально-економічних умов у країні. Головний підсумок гри - формування вміння приймати профорієнтаційні рішення і розвиток відповідальності за своє професійне майбутнє.
Ігрова вправа «Хто є хто?» Мета ігрового вправи - дати можливість учасникам співвіднести свій образ за різними професіями на підставі знань учнів один про одного.
Карткові профконсультаційні методики. «Стратегія», «Шанс», «Страшний суд». Головні переваги - предметність пошукового дії і можливість оперативного складання з карток образів об'єктів, що моделюються. Важливою особливістю проведення карткових консультаційних ігор є їх висока динамічність, дозволяє охоплювати модельовану життя в цілісності, а не розглядати приватні питання.
Основним етапом у розробці програми є складання навчально-тематичного плану.
Таким чином, запропонований підхід до вирішення проблеми своєчасного і точного професійного та особистісного самовизначення підлітків заснований на положенні про те, що причини можливих труднощів у виборі професії багато в чому визначаються особистісними проблемами. Без їх вирішення неможливий ні правильний вибір професії, ні успішна соціальна адаптація, ні сімейне благополуччя, тому в рамках профорієнтаційної програми велика увага приділяється вивченню властивостей особистості. У ході роботи передбачено використання комплексу методик, спрямованих не тільки на вивчення особистості підлітка, але і на формування навичок і знань про світ професій, а так само здібностей співвідносити свої психофізіологічні задатки з обраній професією, що повністю відповідає меті в реалізованій програмі.
2.2 Оцінка результатів з профорієнтації підлітків
Після того як були проведені заходи, спрямовані на профорієнтацію підлітків у загальноосвітніх установах, необхідно, дізнатися, наскільки ефективними вони виявилися в підлітковій групі, для цього здійснюється діагностика вже сформувалися в ході реалізації програми профорієнтаційних поглядів підлітків.
Діагностика - це встановлення і вивчення ознак характеризують стан об'єкта для передбачення можливих відхилень і запобігання порушенням у їх нормальному функціонуванні.
Одним з діагностичних методів у визначенні профорієнтації в підлітковій групі є спостереження.
Спостереження - описовий психологічний дослідницький метод, який полягає в цілеспрямованому та організований сприйнятті та реєстрації поведінки досліджуваного об'єкта. Спостереження застосовується там, де втручання експериментатора порушить процес взаємодії людини із середовищем. Цей метод незамінний у випадку, коли необхідно отримати цілісну картину того, що відбувається і відобразити поведінку індивідів у всій повноті.
Головними особливостями методу спостереження є: - безпосередній зв'язок спостерігача й об'єкта, що спостерігається; - упередженість (емоційна забарвленість) спостереження; - складність (часом - неможливість) повторного спостереження. Предметами спостереження виступають орієнтація підлітків у сфері професійної придатності після реалізації програми профорієнтації підлітків у загальноосвітньому закладі.
Спостереження повинно проводиться систематично, тобто за певним планом і при якому спостерігач реєструє особливості поведінки і класифікує умови зовнішнього середовища.

Спостереження серед підлітків є неусвідомленим. При неусвідомленому внутрішньому спостереженні піднаглядним суб'єктам невідомо про те, що за ними спостерігають, а дослідник-спостерігач знаходиться усередині системи спостереження, стає її частиною. Спостерігач контактує з спостерігаються суб'єктами, але ті не знають про його ролі в якості спостерігача.


Метод експертних оцінок передбачає вирішення завдань по досліджуваному питанню на основі думки (думки) висококваліфікованих фахівців у відповідній галузі знань. Сутність застосовуваного методу з даної проблеми полягає в індивідуальному і логічному аналізі судження експертів і кількісної їх оцінки з розв'язуваної проблеми. Для збору та аналізу інформації обраним експертам пропонуються анкети, опитувальники і т.д.
Одним з методів використовуваних експертами для визначення знань підлітків з профорієнтації та способи професійного самовизначення є анкетування. Анкетування - одне з основних технічних засобів конкретного соціального дослідження, застосовується у соціологічних, соціально-психологічних, економічних, демографічних та інших дослідженнях. У процесі анкетування кожній особі з групи, обраної для анкетування, пропонується відповісти письмово на запитання, поставлені у формі опитувального листа - анкети.
За формою питання поділяються на відкриті і закриті - відповідь полягає у виборі з декількох пропонованих в анкеті тверджень. Відкриті питання дають глибокі відомості, але при великому числі анкет призводять до значних труднощів в обробці у зв'язку з нестандартністю відповідей. За змістом питання поділяються на об'єктивні і суб'єктивні, які виявляють соціально-психологічну установку опитуваного, його ставлення до умов свого життя і певних подій. Відповіді на питання носять, як правило, анонімний характер.
Основні правила побудови анкети: логічна послідовність тим, уражених питаннями; інтерес опитуваного повинен рости від питання до питання, відсутність занадто складних або інтимних питань; відповідність формулювання питань освітньому рівню опитуваної групи, у закритих питаннях повинні бути передбачені всі можливі варіанти відповідей; загальна кількість питань не повинно бути надто великою - анкетування не повинно стомлювати або дратувати опитуваного.
Анкетування може проводитися такими способами:
- Анкета заповнюється в присутності збирача індивідуально;
- Групове заповнення у присутності збирача;
- Опитувані самостійно заповнюють і для збереження анонімності одночасно здають анкети;
- «Поштове» анкетування, коли анкета лунає або розсилається на будинок, а потім опитаним повертається поштою.
З метою підвищення ефективності опитування перед масовим анкетуванням, як правило, проводяться пробні опитування для вибракування невдалих питань (8).
Так само одним із способів збору інформації про ефективність заходів спрямованих на профорієнтацію підлітків є бесіда. Бесіда - метод отримання інформації на основі вербальної (словесної) комунікації. Широко застосовується в різних сферах психології, соціальної педагогіки і т.д., найбільш ефективна при оцінці ефективності профорієнтаційних заходів серед підлітків, оскільки експертна група в ході бесіди, як індивідуально з підлітком, так і з групою в цілому, може зрозуміти і визначити ефективність профорієнтаційних заходів.
Одним з методів діагностики є опитування. Опитування - метод збору первинної інформації, застосовуваний в соціальних дослідженнях. Мета опитування - отримання інформації про об'єктивні та (або) суб'єктивних (думки, настрої тощо) фактах зі слів опитуваного. У соціальних дослідженнях зазвичай застосовуються вибіркові опитування. Методики опитування можна звести до двох основних типів: анкетування і інтерв'ювання.
Таким чином, основними методами оцінки ефективності профорієнтаційних заходів є спостереження, метод експертних оцінок, при якому основними методами збору інформації для групи експертів є анкетування, бесіда і опитування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Бендюк М.А. Що ти повинен знати про вибір професії та пошуку роботи / Є.І. Горбатого. І. Л. Соломін. - СПб.: Вид-во «Мова», 2000. - 203с.
2. Блонський І.Д. Вікова та педагогічна психологія / І. Д. Блонський - М.6 - 1994. - 262с.
3. Бондарів В.П. Технологія професійного успіху: Експериментальний підручник для 10-11 класів природничо-наукового профілю / Под ред. С.Н. Чистякової, А.В. Гапоненко, Л.А. Зінгер, П.С. Лернер та ін - М.: Просвещение, 2001. -506с.
4. Гальперін П.Я. Актуальні проблеми вікової психології / О.В. Запорожець, С.М. Карпова. - М.: Педагогіка, 1998 .- 543с.
5. Клімов О.О. Як вибирати професію: Посібник для педагогів і психологів. / Е.А. Клімов. - М.: «Контур», 2000. - 159 с.
6. Коломинский Я.Л. Соціальна психологія шкільного класу: Наук.-метод. Посібник для педагогів і психологів. / Я.Л. Коломинский. - Мн.: ТОВ "ФУАінформ", 2003. -312с.
7. Левітів Н.Д. Дитячі та педагогічна психологія / Н.Д. Левітів .- М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. -420С.
8. Почебут Л.Г. Організаційна соціальна психологія: Навчальний посібник / Л.Г. Почебут. - СПб.: Вид-во "Мова", 2000.-320с.
9. Пряжнікова Є.Ю. Ігри та методики для професійного самовизначення старшокласників. / Є.Ю. Пряжнікова. - М.: Перше сентебре, 2004. - 203 с.
10. Рогов Є.І. Вибір професії: Становлення професіонала. / Є.І. Рогов - М.: ВЛАДОС-ПРЕС, 2003.
11. Вікова та педагогічна психологія / сост. І.В. Дубровіна, А.М, Пріхоожан, В.В. Зацепін. - М., 1999. - 320с.
12. Соціальна робота: Словник-довідник / під ред. В.І. Філоненко .- М.: «Контур», 1998. - 480 с.
13. Енциклопедія соціальної роботи: у 3 т. / пров. з анг. - М.: Центр загальнолюдських цінностей, 2004. - 318 с.
14. Мухіна В.С. Вікова психологія: феноменологія розвитку, дитинство, отроцтво: Підручник для студ. вузів. - 4-е вид., Стереотип / В. С. Мухіна. - М.: Видавничий центр «Академія», 1999. - 456 с.
15. Немов Р.С. Психологія: навчальний посібник для студентів вищих пед. навч. Закладів: Кн. 1. Загальні основи психології / Р. С. Нємов. - М.: Гуманит. вид. Центр ВЛАДОС, - 2003 .- 688с.
16. Швандрін Н.І. Соціальна психологія в освіті: навч. посібник. Ч.1. Концептуальні та прикладні основи соціальної психології / Н.І. Швандрін. - М.: ВЛАДОС, 2005 .- 544с.
17. Биков О.В. Типові варіанти професійного самовизначення у старшокласників педагогічних класів та їх психофізіологічні корреляти. / Hовие дослідження в психології та вікової фізіології. Випуск № 1 (3)-М: Педагогіка, 2000 .- с. 13-15.
ДОДАТОК
Профорієнтаційна гра «Асоціація»
Мета: виявити істинне ставлення хлопців до різних професій і по можливості підкоректувати це відношення.
Пояснюються умови гри (інструкція): «Зараз 3 людини вийдуть з класу, а клас загадає яку-небудь професію. Потім 3 людини увійдуть і спробують її відгадати за допомогою асоціативних питань, наприклад: «Якого кольору ця професія?», «Який запах нагадує?», «Яка меблі використовуються?» І т.д. Можна запитати в учнів, не грали вони в гру «Асоціація», коли замість професії загадується чоловік.
Досвід показує, що не всі хлопці одразу розуміють ці питання, тому доцільно потренуватися на одному прикладі. Можна взяти для розбору професію «лікар-терапевт» і показати, що колір цієї професії, швидше за все білий, запах - щось пов'язане зі спиртом (ліки занадто наводить відповідь), меблі - скляну шафу або кушетка.
Далі соціальний педагог дає інструкцію відгадують: «Кожен з вас може поставити по 2 таких питання. Зараз ви вийдете в коридор і протягом 2-3 хвилин, продумайте свої питання. Коли будете задавати питання, конкретно вказуйте, кому саме ви їх задаєте. Після цього кожен з вас матиме по одній спробі відгадати професію ».
Три людини виходять з класу. Решта швидко загадують професію, а соціальний педагог попереджає всіх, що запитати можуть кожного, тому треба бути готовим до правильних, але не навідним відповідей.
Соціальний педагог запрошує трьох осіб (відгадують), які по черзі ставлять запитання. Соціальний педагог стежить за динамікою гри.
Коли всі питання і відповіді вимовлені, педагог пропонує протягом однієї хвилини продумати трьом відгадують свої відповіді.
Відгадуйте називають свої варіанти відповідей. Ці відповіді можуть не зовсім співпадати з вгадати професії. Наприклад, загадала професія «військовий льотчик», а відповіді такі: «космонавт», «міліціонер», «автогонщик». Як видно, військовий льотчик і космонавт досить близькі. Право визначати, відгадали хлопці професію чи ні, повинно бути надано групі. Однак остаточно це питання вирішується після обговорення. Загадане професія, природно, називається.
Обговорення гри (програвання). Окремо обговорюється правильність кожної відповіді на асоціативний питання. Якщо група не згодна з відповіддю, можна попросити того, хто так відповів, дати пояснення. Нерідко ці пояснення бувають розумними. Наприклад, в одній грі була загадала професія «міліціонер» і на питання "Якого кольору професія?» Була дана відповідь: «чорно-біла». Виявилося, що школяр мав на увазі міліцейський жезл.
При виявленні невдалих відповідей хлопцям пропонують відразу придумати відповіді, які більше відповідають загаданої професії.
Брати участь у цьому може і ведучий, коригуючи таким чином уявлення про професію.
У відгадують можна запитати також, які відповіді найкраще допомогли їм, а які, навпаки, ввели в оману. Після коректування відповідей можна уточнити, хто ж виграв (можливий і нічийний результат).
Діагностичні можливості гри. Гра дозволяє виявити емоційне ставлення до різних професій, і, оскільки характер цього відношення сильно впливає на вибір професії, провідний отримує досить важливу інформацію про групу в цілому і про окремі вихованців, так як за одне заняття в окремій грі можуть взяти активну участь багато хлопців.
Перспективи використання гри. У перспективі можна розробити спеціальний перелік асоціативних питань, що допомагають відгадують краще підготуватися, а ведучому краще організовувати гру і обговорення в ситуації меншою невизначеності. Можна також використовувати в грі не одну, а дві (змагаються) групи відгадують. Можна загадувати не тільки професії, а конкретні місця роботи, навчальні заклади, образ типових представників тих чи інших професій (типових працівників).


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка