Профілактика сімейної дезадаптації як аспект соціально-педагогічної діяльності



Скачати 145.43 Kb.
Дата конвертації15.04.2016
Розмір145.43 Kb.
УДК 364.048.2 Кошонько Г.А.,

кандидат психологічних наук, доцент


ПРОФІЛАКТИКА СІМЕЙНОЇ ДЕЗАДАПТАЦІЇ ЯК АСПЕКТ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Сучасне суспільство зустрічається із кризовими соціальними й економічними процесами, що відображають глибоку трансформацію базисних основ своєї життєдіяльності. Безробіття, міграція, зниження рівня життя, ріст бідності багатьох соціально вразливих верств суспільства привели до істотних змін характеристик сімей з дітьми. Реформи обумовили нові соціально-економічні форми їх життя, привели до зміни сімейної ідеології й звичної системи цінностей, викликали стан соціальної й психологічної дезадаптації. Важко розв’язувані проблеми житлового забезпечення, матеріального достатку, працевлаштування створюють у сім’ї почуття непередбачуваності перспектив свого розвитку, недостатню поінформованість у питаннях виховання дітей і соціально-педагогічний дискомфорт. Звичним стає існування в суспільстві так званих «соціально незахищених», «неблагополучних», «дисфункціональних», «соціально нетипових», «педагогічно запущених», «дезадаптованих» соціальних груп і сімей. Тому проблеми, викликані нестабільністю й неблагополуччям сімей, залишаються актуальними й насущними для нашого суспільства, як ніколи.

Мета статті полягає в з’ясуванні сутності проблем дезадаптованої сім’ї та визначенні способів їх профілактики соціальним педагогом.

Соціологічний підхід до проблем дитинства, сім’ї, виховання формується в другій половині XIX - початку XX століття. У роботах закордонних соціологів і соціальних психологів (Р. Мертон, Н. Смелзер, Г. Зіммель, П. Сорокін) відображені найважливіші методологічні підходи до аналізу складного процесу поетапного формування особистості людини з дитячого віку (Дж. Мід), дзеркального «Я» у дітей у процесі інтеракції (Ч.Кулі).

У роботах вітчизняних дослідників початку XX століття С.Бахрушіна, Б.Бентовіна, Д.Бородіна, В. Гальперіна, Д.Дріля увага акцентується на проблемах неблагополуччя сім’ї, важких підлітках, осмисленні феноменів десоціалізації, дезадаптації.

В нашій країні проблему розвитку та адаптації дітей досліджували такі вчені, як В.Бондар, В.Засенко, Л.Вавіна, В.Тарасун, Т.Ілляшенко А.Обухівська, В.Синьов, О.Хохліна. Різні аспекти підготовки, психологічної адаптації дітей проаналізовані й висвітлені в роботах М.Шеремет, Т.Лазаренко, С.Тарасюк.

Різні типи сімей, особливості їх функціонування, робота з сім’ями були предметом дослідження Є.Артамонової, Є.Єкжанової, Л.Зіборової, О.Кононко, Т.Лодкіної, С.Толстоухової, І.Трубавіної. Технологічний аспект соціально-педагогічної роботи з сім’ями обгрунтований Н.Заверико, А.Капською, С.Харченком, Є.Холостовою.

Сучасні вчені вважають, що соціальна адаптація – це багаторівневий процес, що включає в себе психологічну адаптацію (на рівні індивідуальної взаємодії людей), культурну адаптацію (на рівні засвоєння норм і цінностей культури) і власне соціальну, або інституціональну адаптацію (на рівні взаємодії особистості й соціальних інститутів). Саме таке визначення соціальної адаптації дозволяє визначити підходи до розуміння терміну “сімейна адаптація”, яку слід розглядати як процес адаптації людини до своєї сімейної ролі, установлення культурно-ціннісних відносин з іншими членами сім’ї й усім суспільством у цілому, його соціальними інститутами зокрема, а також створення позитивних умов, що сприяють розвитку особистості. Наявність яких-небудь деформацій на цих трьох рівнях і формують умови для прояву сімейної дезадаптації.

Дезадаптація на соціальному рівні - це порушення процесів взаємодії людини із соціальним середовищем у цілому. Дезадаптацію, як і адаптацію, характеризує три рівні: процес протікання, специфіка прояву й результат.

Дезадаптація як процес означає зниження адаптаційних можливостей людини в умовах середовища її життєдіяльності або в певних соціальних інститутах, з якими вона взаємодіє.

Дезадаптація як соціальний прояв є зовнішньою характеристикою якого-небудь неблагополуччя людини, яка знаходить вираження в її нетиповій поведінці, відносинах і результативності діяльності в умовах даного середовища.

Дезадаптація як результат є свідченням про порівняльну оцінку якісно нового стану й прояву, що не відповідають умовам середовища, не типових для цієї людини, виходячи з її колишньої поведінки й відносин.

Соціально дезадаптованою є сім’я, яка: а) не в змозі забезпечити прожитковий мінімум своїм членам; б) не забезпечує простого відтворення населення й/або в цілому кількісна структура якої в соціальному й правовому контексті є “такою, що відхиляється від норми”; в) має неоптимальні соціально-психологічні показники функціонування або члени якої страждають фізичними/психічними захворюваннями; г) мають мінімальні рівні освіти й професійної кваліфікації; д) веде незаконну життєдіяльність, порушує права особистості або члени якої вже вчинили злочин (правопорушення); е) у відношенні якої суспільна думка налаштована негативно (або неоднозначно). Чим більше виділених характеристик властиво сім’ї, тим сильніший ступінь її соціальної дезадаптованості. При цьому “вага” різних показників, очевидно, неоднакова [5].

Дезадаптована сім’я не виконує своїх виховних функцій, насамперед успішної соціалізації дітей, тому що не забезпечує психологічного комфорту й емоційного благополуччя дитини. У цей час як ніколи суспільство зацікавлене в максимально повному використанні виховного потенціалу сім’ї, що повинно стати основою суспільного благополуччя в цілому.

Вплив батьків на розвиток дитини дуже великий. Діти, що ростуть в атмосфері любові й розуміння, мають менше проблем зі здоров’ям, труднощів з навчанням у школі, складностей у спілкуванні з однолітками, і навпаки, як правило, порушення дитячо-батьківських відносин веде до формування різних психологічних проблем і комплексів.

Відсутність в сім’ї одного з батьків, порушення внутрісімейної взаємодії батька й дитини, поширеність негативних форм поведінки (алкоголізм, наркотизація, судимість батьків) є факторами, що підвищують сприйнятливість особистості до негативних впливів. Тому в профілактичному плані неминуче встає завдання не тільки виявлення неблагополучних сімей, але й корекції внутрісімейних відносин [3].

Порушення внутрісімейних відносин приводить до формування різних відхилень у фізичному, психічному розвитку, в емоційній і поведінкової сферах. Це не тільки завдає непоправної шкоди здоров’ю дитини, травмує її психіку, гальмує розвиток її особистості, формує різні порушення поведінки, але й спричиняє інші важкі соціальні наслідки, такі як соціальна дезадаптивність і інфантильність [2].

Сімейну дезадаптацію характеризує коло порушень, які можуть виникнути під впливом складних соціальних умов, обставин життя. До них слід віднести:

- нездорову сімейну обстановку, що пригнічує особистість дитини. Така обстановка може мати місце в сім’ях “групи ризику”, сім’ях, у яких переважає авторитарний стиль виховання, проявляється фактор психологічного, фізичного, сексуального насильства над дитиною;

- відсутність або недолік уваги до фактору спілкування з дитиною з боку батьків;

- перевантаження, пов’язане з “турботою” про розвиток дитини, що не підходить його віку й індивідуальним особливостям.

Враховуючи переважно негативний вплив сімейної дезадаптації на розвиток особистості дитини, необхідно вести профілактичну роботу з її попередження. До основних шляхів, що сприяють попередженню й подоланню наслідків дезадаптації дітей, слід віднести:

- створення оптимальних умов середовища для дитини;

- навчання батьків методиці роботи з попередження дезадаптації й подоланню її наслідків.

Зміст й характер соціально-педагогічної діяльності визначаються тими наслідками, до яких привела дезадаптація. При цьому важливо враховувати, що саме середовище не виховує, для цього його необхідно перетворити у виховне середовище.

Найважливішою соціальною функцією сім’ї є виховання й розвиток дітей, соціалізація підростаючого покоління. Виховний потенціал сім’ї містить у собі не тільки її можливості в сфері духовно-практичної діяльності батьків, спрямованої на формування в дітей певних якостей, але й ті, які закладає сімейне мікросередовище, спосіб життя сім’ї, її традиції й стиль взаємин між усіма членами.

В умовах економічної й побутової невпорядкованості, відсутності стабільності на всіх рівнях, психологічних стресів, розгубленості все частіше виникає тривога з приводу виконання виховної функції. Особливо складний і проблематичний процес виховання особистості в тих сім’ях, де батьки ведуть асоціальний спосіб життя, адже сім’я є для дитини групою співвіднесення, вона ідентифікується з нею, створює й зберігає прийняті в ній погляди, установки, звичаї, зразки поведінки й спілкування. Випадки виходу дітей з-під впливу сім’ї викликані, як правило, слабкими міжособистісними зв’язками між батьками й дитиною, сильною протидією зовнішнього оточення батька й матері, що входить у протиріччя з особистістю дитини.

Самоусунення сім’ї від виховної ролі сьогодні здійснюється з двох основних причин. З одного боку, це виявлена тенденція передоручення функцій виховання елітним дорогим навчальним установам або гувернерам, що характерно для забезпечених сімей, а з іншої сторони – невиконання сім’єю своїх обов’язків стосовно дітей через хворобу, депресію, “відхід” батьків у різні асоціальні форми поведінки, причини цього можуть бути досить різноманітні. Тривожить також і педагогічна безграмотність батьків, які, не володіючи в достатньому ступені знаннями про вікові й індивідуальні особливості дитини, найчастіше здійснюють виховання наосліп, інтуїтивно, із грубими педагогічними помилками. Процес соціалізації в сучасних умовах складний і суперечливий. Росте число конфліктних ситуацій, породжених розбіжностями в уявленнях, поглядах, думках членів сім’ї. Батьки з низьким освітнім рівнем більшою мірою схильні до деструктивних способів розв’язання конфліктів, у тому числі з використанням фізичних покарань.

Несприятлива для розвитку дітей соціально-психологічна обстановка в сім’ї характеризується наступними проявами: загальним дефіцитом спілкування з батьками, недоліком відповідних до вікових особливостей дітей видів спілкування; перевагою в сім’ях авторитарно-командного стилю спілкування з дітьми; широкою поширеністю покарань (у тому числі фізичних) у порівнянні з різними формами заохочення й підтримки дітей; завищеними вимогами батьків стосовно дітей.

С.Белічева виділяє наступні найбільш типові педагогічні стилі, що неправильно склалися у функціонально неспроможних сім’ях, які не справляються з вихованням, що призводить до формування порушень поведінки у дітей [1]:

- попустительски-поблажливий стиль, коли батьки не надають значення провинам дітей, не бачать у них нічого страшного, вважають, що всі діти такі. Діти з таких сімей страждають особливо важкими дефектами моральної свідомості, вони брехливі й жорстокі, досить важко піддаються перевихованню;

- демонстративний стиль, коли батьки, не соромлячись, всім і кожному скаржаться на свою дитину, розповідають про її провини, явно перебільшуючи ступінь їх небезпеки. Це приводить до втрати в дитини соромливості, почуття каяття за свої вчинки, знімає внутрішній контроль над своєю поведінкою, а також відбувається озлоблення стосовно батьків і інших дорослих;

- педантично-підозрілий стиль, при якому батьки не вірять і не довіряють своїм дітям, піддають їх тотальному контролю, намагаються повністю ізолювати від однолітків, друзів, прагнуть абсолютно контролювати вільний час дитини, коло її інтересів, занять, спілкування. Під впливом цього дитина виростає похмурою, озлобленою, не може відчувати ні до кого прихильності;

- жорстко-авторитарний стиль властивий батькам, що зловживають фізичними покараннями. До такого стилю відносин більше схильний батько, що прагне з усякого приводу застосувати силу відносно дитини, який вважає, що існує лише один ефективний виховний прийом: фізична розправа. Діти звичайно в подібних випадках виростають агресивними, жорстокими, прагнуть кривдити слабких, маленьких, беззахисних;

- перестерігаючий стиль на противагу жорстко-авторитарному характеризується тим, що батьки проявляють стосовно своїх дітей повну безпорадність, вважають за краще перестерігати, нескінченно вмовляти, пояснювати, не застосовуючи при цьому ніяких вольових впливів і покарань. Діти в таких сім’ях почувають себе безкарними, і в результаті – сідають на голову батькам і іншим дорослим;

- відсторонено-байдужий стиль виникає в сім’ях, де батьки, зокрема мати, зайнята влаштуванням свого особистого життя. Вийшовши вдруге заміж, мати не знаходить ні часу, ні душевних сил для своїх дітей від першого шлюбу, байдужа як до самих дітей, так і до їхніх вчинків. Діти надані самим собі, почувають себе зайвими, прагнуть менше бувати вдома, з болем сприймають байдужо-відсторонене відношення матері. Такі діти із вдячністю сприймають зацікавлене, доброзичливе відношення з боку старших, у ролі яких найчастіше виступають лідери різних асоціальних груп;

- виховання по типу “кумир” сім’ї часто зустрічається стосовно пізніх дітей, коли довгоочікувана дитина нарешті народжується в літніх батьків або самотньої жінки. У таких випадках на дитину готові молитися, всі її прохання й примхи виконуються, формується крайній егоцентризм, егоїзм, першими жертвами якого стають самі ж батьки;

- непослідовний стиль характеризується тим, що в батьків не вистачає витримки, самовладання для здійснення послідовної виховної тактики в сім’ї. Виникають різкі емоційні перепади у відносинах з дітьми: від покарання, сліз, лайки до ласкавих проявів, що приводить до втрати батьківського впливу на дітей. Дитина стає некерованою, непередбаченою, вона зневажає думкою старших і батьків.

Перерахованими прикладами далеко не вичерпуються типові помилки сімейного виховання. Однак виправити їх набагато сутужніше, ніж виявити, оскільки педагогічні прорахунки сімейного виховання найчастіше мають затяжний хронічний характер.

Більшість батьків вважали й продовжують вважати, що головне їхнє завдання – забезпечити матеріальне утримування дитини в сім’ї, створити їй гідні або прийнятні умови життєдіяльності, а його виховання – справа школи й інших навчально-виховних установ.

У сім’ї сьогодні проблема виховання відсувається на другий план. Ослаблення або навіть розрив між дітьми й батьками викликають такі причини як: надзайнятість батьків, конфліктна ситуація в сім’ї, пияцтво батьків, відсутність у сім’ї сприятливої емоційної атмосфери, особливості підліткового віку.

Відсутність або недолік у сім’ї емоційного й довірчого спілкування батьків з дитиною, теплоти й ласки приводить до стану психічної депривації.

Проте дезадаптивність сім’ї можливо розуміти, як тимчасовий стан, який може бути переборений шляхом профілактичних заходів. І саме це положення особливо важливе для соціальної педагогіки, тому що воно створює можливості для реального подолання сімейної дезадаптації в процесі індивідуальної профілактичної діяльності соціального педагога.

При цьому відзначимо, що сімейну дезадаптацію ми розуміємо як неузгодженість дій членів сім’ї, нарощування емоційної незадоволеності сімейними контактами, створення обстановки, що не сприяє формуванню позитивного потенціалу для розвитку особистості дитини. Саме такий підхід до розуміння сімейної дезадаптації дозволяє побачити реальні можливості впливу соціального педагога на сімейне неблагополуччя в ході цілеспрямованої соціально-педагогічної діяльності.

Часто первинна профілактика сімейної дезадаптації вимагає комплексного підходу, що приводить у дію системи й структури, здатні запобігти можливим проблемам або розв’язати поставлені завдання. Профілактична діяльність, здійснювана на рівні держави через систему заходів підвищення якості життя, мінімізацію факторів соціального ризику, створення умов для реалізації принципу соціальної справедливості, називається соціальною профілактикою.

Соціальна профілактика створює те необхідне тло, на якому більш успішно здійснюється всі інші види профілактики: психологічна, педагогічна, медична й соціально-педагогічна.

Психолого-педагогічна профілактика – це система запобіжних заходів, пов’язаних з усуненням зовнішніх причин, факторів і умов, що викликають ті або інші недоліки в розвитку дітей. Здійснюється на тлі загальної гуманізації педагогічного процесу.

Профілактика передбачає вирішення ще не виниклих проблем. Тому ряд заходів ухвалюється задовго до їхнього виникнення. Наприклад, багато батьків прагнуть розвивати активність дитини, надають їй свободу вибору, заохочують ініціативу й самостійність, випереджаючи тим самим соціальний інфантилізм і пасивність. Інші профілактичні заходи ухвалюються безпосередньо перед виникненням проблем. Третя група профілактичних заходів ухвалюється відносно вже виниклої проблеми, але попереджає виникнення нових.

Перші два підходи можна віднести до загальної профілактики, а третій – до спеціальної. Спеціальною профілактикою можна називати систему заходів, орієнтованих на вирішення певного завдання: профілактика девіантної поведінки, сімейної дезадаптації. Суттю профілактичної діяльності на даному етапі є створення для дитини умов, що сприяють її благополучному розвитку, подоланню кризових явищ як у її сімейному житті, так і на рівні особистісного розвитку.

Соціально-педагогічна профілактика – це система заходів соціального виховання, спрямованих на створення оптимальної соціальної ситуації для розвитку дітей і сприятливих для прояву різних видів їх активності. Соціально-педагогічна профілактика спрямована на зміну різних зовнішніх і внутрішніх факторів і умов соціального виховання або перебудову їх взаємодії.

Соціально-педагогічна робота з сім’єю по забезпеченню адекватних внутрісімейних відносин на всіх етапах її життєдіяльності розуміється як допомога сім’ї по відновленню активного її функціонування й розвитку здатності самостійно долати й попереджати наступні труднощі.

Індивідуальна профілактична робота з сім’єю спрямована на підвищення адаптивних можливостей сім’ї через консультації, бесіди (формування нових знань, умінь і навичок) і виховання (зміна цінностей, установок). Індивідуальна профілактична робота з сім’єю вирішує проблеми відновлення її функцій, власного потенціалу через оперативне оволодіння певною сумою знань і формування конкретних умінь із метою зміни поведінки членів сім’ї й пов'язаних з ними вирішень соціально-педагогічних проблем. Для того, щоб зрозуміти, як проводити індивідуальну профілактику дезадаптованої сім’ї, необхідно розглянути проблеми й особливості сучасної сім’ї з низьким рівнем соціальної адаптації.

У сучасний період фахівцями виявлені наступні проблеми сім’ї, викликані реаліями життя:

- сім’я як соціальний інститут втрачає головні функції відтворення населення й соціалізації;

- спостерігається ріст соціального сирітства й неповних сімей;

- держава не здатна ефективно підтримувати демографічні процеси в сім’ї;

- росте жорстокість і насильство в сім’ях;

- стереотипи чоловічої й жіночої ролі не відповідають сучасним реаліям.

Руйнування патріархальних внутрісімейних зв’язків привело до ускладнення міжособистісних відносин між подружжям, батьками й дітьми, а сама потреба в дітях стала займати невисоке положення в структурі потреб особистості.

Крім того, можна виділити наступні сучасні реалії, що впливають на сімейну дезадаптацію:

- недостатня психолого-педагогічна підготовка батьків;

- зміна сімейних цінностей;

- відсутність статевого й сексуального виховання й освіти;

- ускладнення процесу взаємодії освітніх установ з батьками й ін.

Самою складною проблемою сучасної сім’ї є неможливість батьків достатньо забезпечити життя своїх дітей, внаслідок чого відбуваються конфлікти дітей і батьків. Існує прямий зв’язок між погіршенням життєвих умов і напругою сімейної атмосфери, що часто приводить до внутрісімейної жорстокості, насильства над дітьми в сім’ї. Така ситуація детермінована як мінливими поглядами й установками членів сім’ї, так і нагромадженням втоми й негативних психологічних реакцій, що проявляються часто в агресії проти слабких, незахищених членів сім’ї.

Труднощі, з якими зустрічається соціальний педагог у вирішенні цієї проблеми визначаються посиленням уявлень про суверенітет сім’ї в сучасному суспільстві, невтручанні соціуму в її функціонування, розпадом раніше існуючих систем соціального контролю, а також втратою можливостей нагляду за поведінкою й самопочуттям дітей і батьків. При відсутності сучасної професійної допомоги проблемній сім’ї конфлікт між дітьми й батьками збільшується, що веде до сімейної дезадаптації, якій соціальний педагог і протистоїть як професіонал з усім арсеналом знань і вмінь.
Література

1. Беличева С.А. Основы превентивной психологи / С.А.Беличева. - М.: Редакионно-издательский центр Консорциума “Социальное здоровье России”, 1994. – 236 с.

2. Илларионова О.В. Понимание в контексте детско-родительских отношений / О.В. Илларионова. // Прикладная психология. – 2003. – №3. – С. 26-30.

3. Овчарова Р.В. Справочная книга социального педагога / Р.В.Овчарова. – М.: Сфера, 2004. – 480 с.

4. Петровский А.В. Дети и тактика семейного воспитания / А.В.Петровский. – М.: Знание, 1981. – 190 с.

5. Солодников, В.В. Социально дезадаптированная семья в контексте общественного мнения / В.В. Солодников // Социологические исследования : Научный и общественно-политический журнал . – М. : Наука, 06/2004 . – N6 . – С.76-85.

6. Харчев А.Г. Современная семья и ее проблемы / А.Г. Харчев, М.С.Мацковский. – М.: Статистика, 1978. – 223 с.

7. Целуйко В.М. Психология современной семьи: кн. для педагогов и родителей / В.М. Целуйко. – М.: Владос, 2006. – 287 с.

У статті з’ясована сутність дезадаптованої сім’ї. Схарактеризовано вплив

сімейного виховання в цих сім’ях на розвиток особистості дитини та розкрито типові педагогічні стилі. Визначені способи профілактики проблем дезадаптованої сім’ї соціальним педагогом.


Ключові слова: адаптація, дезадаптована сім’я, функції виховання, стилі виховання, профілактика сімейної дезадаптації.

In article the found out essence disadaptation families. Influence of family education in these families on development of the person of the child is characterised and opened typical pedagogical styles of education. Certain ways of preventive maintenance of problems дезадаптированной families the social teacher.


Key words: adaptation, disadaptation a family, education functions, styles of education, preventive maintenance family disadaptation.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка