Професійно-технічна освіта



Сторінка6/14
Дата конвертації29.04.2016
Розмір2.72 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

2. Інструменти. Матеріали та їх підготовка.

2.1. Пензлики

Гарний пензлик завжди повинен зберігати форму і мати гострий кінчик. Якісні пензлики виготовлені із синтетичних волокон, або суміші синтетичних волокон з волосом соболя чи волосу білки, дуже еластичні і ними зручно наносити фарбу на поверхню виробу. Пензлики № 8 та № 5 пригідні практично для любої роботи, а там де потрібно покрити велику площину зображення, можуть знадобитися кисті № 12 та № 14. (Рис.3)

Для малювання прожилок, вусиків доцільно користуватися пензликом із котячої шерсті (його можна виготовити самому). Мазки такого пензля, нанесені ледь помітним рухом,дають можливість створювати своєрідні ажурні композиції. Також тоненькі прожилки листочків проводять загостреним кінчиком дерев’яного держальця пензлика, а пелюстки деяких квіток, наприклад айстр, – трісочкою завширшки 3 мм. Деякі майстри для зображення ягід калини , вишні - використовують навіть власну пучку.
45587
Рис.9 Пензлики.
Щоб зберігати правильну форму пензлів, після роботи їх миють з милом, промивають чистою водою і загортають у м’який папір.

2.2. Особливості деревини.

Високий художній рівень твору значною мірою залежить від правильного вибору деревини, знання всіх її властивостей. Велике значення, наприклад, має текстура, тобто рисунок, що утворюється на поверхні зрізу деревини. Чим складніша будова деревини і різноманітніший взаємозв’язок окремих її елементів, тим багатша текстура.

Колір деревини залежить від її породи, але разом з тим у деревини однієї породи він може бути різним. Багаті на відтінки деревина явора, груші, вільхи, а деревина горіха взагалі має широкий кольоровий діапазон – від жовтого до чорного з різними відтінками.

Для невеликих виробів, як-от: скриньки, баклаги, полички, тарілочки, тощо, з дальшим оздобленням краще використовувати деревину м’яких порід – липи, вільхи, тополі, рідше берези.

Для поєднання робіт різьблення та розпису для високохудожніх творів найкращий матеріал – деревина горіха, багата на кольорові відтінки з виразною текстурою[2]. У таблиці 2.1. наведені приклади використання найпоширеніших видів дерев.

Види дерев, їх властивості та застовування

Таблиця 2.1.1.

Назва дерева

Колір

Властивості

Застосування

Липа

Злегка рожевуватий

Деревина однорідна, м’яка, легка в обробці


Використовують для невеликих виробів

Вільха

Червонуватий

Деревина м’яка, однорідна, легко піддається обробці, але дерево завжди тонке і має в ядрі трухлявину

Використовують лише для

дрібних виробів



Осика

Яскраво білий

Деревина легка, міцна, зберігає досить довго колір, дуже стійка проти гниття

Застосовують для виготовлення посуду.

Береза

Сріблясто-сірий

Деревина міцна, легко піддається обробці

Застосовують для дрібних декоративних виробів та елементів у виробництві меблів.

Груша

Рожево– коричневий

Деревина однорідна, гладенька,

Використовується для створення мініатюр

Клен

Жовтувато – рожевий

Деревина тверда з ледь виразною текстурою

Для виробництва меблів, скриньок, тощо

Для художньої обробки використовують також дерева хвойних порід: сосни, кедра, тиса, ялини.

Перед початком роботи виріб з дерева потрібно підготувати а потім наносити розпис, як це зазначено у інструкційні картці 2.1.2.



Підготовка поверхні виробу до роботи

Інстр.картка 2.1.2



Вид роботи

Примітка

1

Зачистити деревину

Дрібнозернистою наждачною шкурочкою

2

Поверхню виробу покрити ґрунтом

Грунтування можна виконувати водоемульсійною фарбою ВА-27А, двічі нанести її на чисту поверхню деревини і щоразу висушувати не менше 3 годин при температурі 10 – 23*С.

3

Проклеїти деревину клеєм

Рекомендовано проклеювати деревину клеєм ПВА або 8%-м розчином харчового желатину (час висихання залежить від обраних фарб).

4

Просушити

Дати виробу висохнути


5

Розписати виріб

Дотримуватись інструкції відповідної техніки розпису

2.3. Фарби . Барвники.

Для малювання по дереву беруть олійні гуашеві і найчастіше темперні фарби ( акварель з жовтком можна віднести до темпери). Використовують також розчинники і лаки.

Народний спосіб фарбування рослинними барвниками був широко відомий нашим прапращурам. Виключно рослинними барвниками користувалися до другої половини ХІХст., до появи дешевих і простих у застосуванні анілінових фарб. Яскраві фабричні барвники незабаром витіснили рослинні фарби м’яких тонів.

Утворення фарб із рослинних барвників потребує вміння й часу, винахідливості і уваги, але відтінки кольорів одержані при цьому стійкі і красиві. І в наш час, незважаючи на наявність фабричних фарб рослинні з їх гамою м’яких відтінків становлять неабиякий інтерес і можуть використовуватись для фарбування вдома.

Природа щедро демонструє перед уважним оком розмаїття і неповторність усіх кольорів та відтінків райдуги – холодних і теплих, легких і насичених, відкритих і стриманих. Загально відомо, що кольори здатні викликати певні відчуття. Тому в літературі зустрічаємо такі означення кольору, як палаючий, глибокий, радісний, чистий, чарівний, соковитий та ін. Фахівці можуть твердити, що колір звучить сумом, чи лунає малиновим передзвоном, чи виспівує хурделицею, чи бринить, всміхається, святкує...- і матимуть цілковиту рацію.

Приступаючи до розпису, розмірковуючи над художнім вирішенням, ми повинні здійснити вибір з усієї симфонії барв саме тих, що найчастіше зазвучать в дібраному візерунку. Справа ця не з простих, але після довгих сумнівів, вагань, пошуків принесе справжню насолоду.

Здебільшого ми користуємося барвниками фабричного виготовлення – отже, виходимо з того, що знайшли в крамниці. А проте, є багато засобів, щоб урізноманітнити гамму кольорів. Серед цих засобів – природні рослинні, всім доступні барвники. Наприклад, каштанова кора дає коричневий колір; чорнобривці – чорний; шовковиця – фіолетовий; кора молодих паростків яблуні – оранжевий; корінь дикої сливи і дубова кора дають беж; пирій і гарбузове листя – зелений, і т. д.

На території України росте близько 70 видів рослин, які більшою чи меншою мірою можна використати як барвники. І хоч вони дають порівняно мало відтінків, застосування їх досягає поставленої мети. Вітчизняні рослини містять в основному хлорофіл, а також жовті й коричневі речовини-ксантофіл, каротин та ін. Винятком є підмаренник північний. Природні барвники можна добути з коріння або стебел, кори або листя, квіток або плодів рослин. Хімічний склад рослин і її частин значною мірою залежить від віку рослини, складу ґрунту, погодних умов, у період вегетації, а також від часу збирання рослин. Так більш інтенсивні відтінки дають молоді, що недавно розкрилися листки і квіти. Дозріле листя дає менш інтенсивні кольори. Кору для фарбування найкраще збирати навесні, коли вона легко відстає, а коріння й кореневища – до цвітіння рослин, та восени.

Найяскравіші і найінтенсивніші відтінки будуть, коли брати барвники із свіжих рослин. Якщо потрібно засушити рослини, для дальшого використання, то робити це слід у притіненому місці, щоб рослини якнайкраще зберегли свій натуральний відтінок кольору. Коріння перед сушінням миють. Висушені корені можна зберігати в закритому посуді, в сараї під дахом або в сухому місті в жилому приміщенні.[2]

Листя, стебла, коріння, квіти, плоди, шишки, кору або насіння рослин попередньо замочують протягом доби, в м’якій холодній воді. Після цього рослини кип’ятять у тій самій воді протягом тривалого часу, для повного виділення фарби з рослин. Для більш інтенсивної дії барвника відвару іноді дають прокиснути.

Утворену густу(чи висушену) фарбу з’єднують з яєчним жовтком, рослинним клеєм, соком квашеної капусти, чи хімічними речовинами, такими як залізний чи мідний купорос, галун, кислота та інші. (пропорція залежить від інтенсивності кольору).

2.4. Найпоширеніші рослинні барвники

Слід зауважити що рослин, які ростуть на території України, добувають барвники в основному чорні, жовті, зелені, коричневі і сірі. Цю гамму кольорів можна у різноманітити додаючи до місцевих рослинних барвників ті чи інші речовини.



Береза. Листя берези – барвник відомий ще з давніх часів. В основному з його допомогою отримують фарбу жовтого та зеленого кольорів. Залежно від кількості взятого листя та хімікатів можна мати кілька відтінків. Краще використовувати листя зібране до липня, але інколи використовують і сухе листя віників.

Красивий жовтий колірутвориться, якщо у відвар барвника додати галун.



Зелений колір - якщо у відвар барвника додати мідного купоросу.

Зеленувато–сірий колір отримаємо від суміші - відвар листя берези + відвар жолудів + залізний купорос.

Темно – зелений – відвар листя берези + галун + настій індиго + відвар коріння підмаренника.

Зеленувато – синій - відвар листя берези + настій індиго .

Світло-жовтий - відвар листя берези + поташ + галун.

Червонувато – жовтий – відвар сухого листя берези + галун.

Рожево – сірий – відвар березової кори + мідний купорос .

Сірувато - ліловий – відвар сушеної березової кори + залізний купорос

Кора берези містить у собі темний барвник в основному коричневих відтінків. Кору збирають з молодих дерев навесні, під час активного сокоруху, коли вона легко відділяється. Заболонь, що міститься під корою, використовують в сирому або висушеному вигляді



Вільха. Барвники, виготовлені з кори вільхи, широко відомі. На території України поширено два типи вільхи: з гладенькою сіруватою корою ( сіра або біла) і з шорсткою корою ( чорна). Дають вони практично однаковий колір. Проте щоб мати темні відтінки частіше використовують чорну вільху, а для більш світлих – сіру.

Для приготування барвників найчастіше використовують кору вільхи рідше – листя сережки деревину.



Чорний колір отримаємо з суміші - відвар кори вільхи + відвар трісок дуба + залізний купорос.

Чорно – коричневий - відвар кори вільхи + відвар кореню підмаренника + настій індиго + залізний купорос

Темно зелено - синій - відвар листя вільхи + настій індиго + галун

Чорнувато сірий - відвар кори вільхи + пил з точильного каменю + залізний купорос.

Жостір. Це кущі заввишки до 4 м. Гілки жостеру прямі, кора сірувата з світлими цяточками. Листя до 8 см. завдовжки і 5см. Завширшки, еліптичної форми з загостреними кінцями. Квітки білуваті у вигляді дзвіночків. Жостір цвіте з травня до липня. Недостигла ягода має червоний колір, а стигла – чорний. Барвник міститься в основному в корі , але можна використовувати також листя і ягоди. Кору збирають на весні під час активного сокоруху. Використовують як у свіжому так і в сушеному вигляді. Щоб мати міцніший ніж звичайний відвар кору складають у мішок і закопують на все літо ( або й на зиму ) там де росте кропива.

Червоний коліротримаємо, якщо до відвару висушеної кори жостеру додамо винну кислоту.

Коричневий - відвар кори жостеру + галун.

Світло – коричневий - відвар кори жостеру + сірчана кислота + винна кислота.

Дуб. Деревина дуба цінна. Збирати кору дозволяється тільки в плановому порядку з дерев призначених на зруб. З відвару дубової кори (свіжої і сушеної) з додаванням дубового листя і солі отримують чорний і коричневий кольори. Молода гладенька кора сприяє отриманню бежевих , коричневих, сіро-червоних кольорів; стара кора – сірих і чорних.

Синій колір отримаємо з відвару жолудів + настою індиго + залізний купорос.

Дика яблуня. Здавна як барвник використовували кору і листя дикої яблуні. Кора дає коричнево-жовтий, золотаво-жовтий і коричнюватий кольори, а листя - червоний і червоно-коричневий кольори.

Золотаво-жовтий отримаємо від відвару сушеної кори яблуні + галун.

Коричнево-жовтий - відвар опалого листя яблуні ( пожовклого) + мідний купорос. Лимонно-жовтий - відвар кори яблуні + галун.

Лісова купина. Це багаторічна трава, цвіте з травня до липня. Росте на луках, по чагарниках , на лісових узліссях і галявинах, а як бур’ян часто зустрічається в садах і на смітниках. Добре відома як барвник. Найчастіше використовують її квітки, але часом також стебла і листя. Купина забарвлює в зелений колір. Різноманітні відтінки – яскраво-зелений, світло-зелений, білувато-зелений - залежить від кількості барвника.

Зеленувато-жовтий колір отримаємо із суміші - відвар лісової купини + галун. Сірий - відвар лісової купини, жолудів коріння підмаренника + залізний купорос. Зеленувато-сірий - відвар лісової купини + настій індиго.

Багно звичайне. Це вічнозелене карликове дерево, з сильно дурманним запахом. Росте на болотах або заболочених місцях. Багно містить барвник, який фарбує в основному в коричневий колір, проте з його допомогою можна одержати зелений і жовтий кольори. Рожевий колір отримаємо, якщо у розчин додамо сіль. Зелений - відвар багна + дихромат калію.

Червонувато-коричневий - відвар багна + відвар кореню підмаренника + мідний купорос.

Верес. Використовують пагони і коріння зібрані у червні, до цвітіння. Може давати багато відтінків: світло-коричневий, чорно-бурий, зелений жовтий. Жовтий колір отримаємо від відвару вересу + галун.

Зелений (колір моху ) - відвар вересу + дихромат калію.

Мучиця. Зустрічається в лісах, на пустирях з піщаним ґрунтом. Це багаторічна вічнозелена рослина з гіллястим стеблом. Листки маленькі, зверху зелені і блискучі, а зі споду сіруваті. Квіти білі ,розміщені китицями на верхівці стебла. Дає в основному сірий і чорний кольори.

Коричневий колір отримаємо з суміші відвару мучниці + залізний купорос.

Жовтий - відвар мучниці галун.

Підмаренник північний. Для барвника використовують свіже та висушене коріння. Корінь підмаренника дає темно-червоний колір. Якщо у відвар барвника додати дихромат калію то можна отримати червоно-ліловий колір. Синюватий колір отримаємо якщо до відвару коренів додамо настойки індиго. Квітки підмаренника дають жовтий колір.

Звіробій звичайний. Із звіробою добувають червоний, ліловий, світло-ліловий, жовто-ліловий, вишневий і зелений барвники.

Материнка звичайна. Багаторічна трав’яниста рослина, з сильним запахом, поширена по всій території України. Материнка надає синьо-рожевий колір. Додавши у відвар солі отримаємо червонувато-синій відтінок. Із материнки можна отримати коричневий та жовтий кольори, якщо добавити у відвар протравлювач.

Волошка синя. Відома рослина – барвник. Дає красивий синьо-голубий колір . Для барвника використовують квітки рослини. За допомогою добавок можна отримати сірий та світло-коричневий кольори.

Череда трироздільна. Росте рослина біля ставків, ровів , водориїв, на заболоченій місцевості. Стебла череди дають золотисто-жовтий колір.

Лушпиння цибулі. Дуже широко відомий барвник. Лушпиння дає барвник жовто-коричневого кольору, червонувато-бежевого.

Лишайник паргелія. Росте на великих валунах і граніті, знімається великими пластами. Інтенсивність барвника залежить від кількості лишайника. З рослини можна отримати жовтий, зелений, коричневий кольори та їй відтінки.

Кропива жалка. Барвник із свіжої кропиви надає зеленувато-жовтий колір, із сушеної – сірувато-жовтий.

Ялина. Для барвника використовують в основному шишки, але барвник добувають також із кори гілок. За допомогою ялинових шишок одержують коричневий, жовтий, червоний, зеленувато-чорний і сірий кольори; за допомогою кори темно-коричневий; хвої - зелений. Від віку шишок та кори залежать відтінки кольору

Черемха. Для барвника використовують листя кору та ягоди. Листя та недостиглі ягоди черемхи дають жовтий та зелений барвник; стиглі ягоди – червоний; кора – червонувато-жовтий та жовтий.

Роман фарбувальний. В основному відомий саме як рослина-барвник. Колір дають квіти, які необхідно збирати, як щойно розквітли. Рослина дає зелений, світло-зелений та жовтий кольори.

Приворотень. Навесні часто зустрічається на луках та пасовищах. В залежності від кількості розчину можна отримати жовтий, зелений коричневий та червонуватий кольори.

Калган. Барвник червоного червонувато-коричневого та жовтого кольорів. Використовують, як свіже так і висушене коріння.

Осика. Листя дає коричневу, кора – жовту зелену і сіру фарби

Кінський каштан. Лушпайки використовують для отримання коричневого барвника.

Картопля. З картоплиння виготовляють барвники темно-зеленого кольору, кольору моху та чорного кольору; барвник з квітів картоплі - рожевий..

Барбарис. Кора містить барвник жовтого та жовтувато-червоного кольору.

Чорна бузина. Кора містить коричневий барвник , ягоди чорно-синій.

Конвалія. Листя дає темно-зелений колір.

Верболіз. Дає золотисто- жовтий колір.

Чорниці. З рослин зібраних до цвітіння добувають барвник синього кольору; з ягід синій, червоний та чорний кольори.

Первоцвіт весняний. Листки дають зелений , квіти – жовтий кольори.

Горобина. Кору використовують для отримання коричневого барвника, а також червоного та зеленого.

Брусниця. Дає зелений, зеленувато-сірий та рожевий кольори, а разом з корою вільхи - червоний

Деревій. Дає жовтуватий і зеленуватий кольори.

Жито. Дає жовтий і світло-зелений кольори.

Братики і сестрички. Квітки стебла листя дають фіолетовий, синювато – сірий кольори.[2]

2.5. Все про колір

Кожному народу, кожній місцевості, властиві не тільки орнаментальні традиції, а й свої кольорові поєднання. Колорит узору, тобто багатство та характер кольорових відтінків, об’єднаних в один основний тон, може бути візитною карткою цілого регіону або окремого села.

Гармонійне поєднання кольорів та їх відтінків відіграє дуже важливу роль у всіх видах народної творчості. Не досить визначити необхідну форму і візерунок майбутнього виробу, важливо знати таке поєднання кольорів, при якому кожен колір буде створювати враження головного й основного. Щоб усі кольори були пов’язані між собою та з тлом виробу, необхідно знати основні закони кольорознавства. Познайомимося з деякими з них.

Різноманітні кольори, які ми бачимо навколо себе, можна поділити на дві групи :



хроматичні, (у перекладі з грецької «хроматичний» – кольоровий, забарвлений ) та ахроматичні, або безбарвні.

До першої групи належать усі барви сонячного спектра: червоний; оранжевий; жовтий; синій; зелений і фіолетовий.

Основними кольорами спектра є червоний, жовтий і синій. Додатковими – оранжевий, зелений і фіолетовий, які виникли від змішування двох основних кольорів: оранжевий – червоного і жовтого; зелений – жовтого та синього; фіолетовий – червоного та синього.

До другої групи належать білий (світло), чорний (темрява) та сірий кольори. Їх іще називають нейтральними, тобто такими, які не мають яскраво виражених ознак.

Хроматичні кольори поділяються на теплі та холодні. До теплих відносяться яскраві кольори, які передають відчуття тепла й сонця – червоний, оранжевий, жовтий а також зелені, коричневі, бордові кольори з відтінками перших трьох: жовто-зелені, оранжев-коричневі, бордово – червоні тощо. До холодних належать сині, зелені, фіолетові та блакитні, малинові, рожеві, коричнево-сині, бордово – фіолетові та ін. Найбільш теплий колір – червоний, а найхолодніший – синій. В залежності від насиченості кольори можуть бути темні й світлі.

При поєднанні різних кольорів існує поняття контрастність барв. Це сполучення двох кольорів з яких один світлий, а другий темний. Завжди красиві контрастні сполучення білого з червоним, червоного з сірим, коричневого з рожевим тощо. Гарно доповнюють один одного кольори, що прослідковуться у таблиці 2.5.1.

У народній творчості відомі монохромні (від грецького монос - один; хрома – колір), тобто однобарвні, оздоблення виробів та поліхромні – багатобарвні (від грецького полі – багато).[7]

Додаткові кольори складаються з різних, але гармонійно поєднаних груп фарб, посилюючих одна другу, або змішаних однієї з іншою та утворюючих широкий спектр відтінків сірого і коричневого. Такі кольори розміщуються на протилежних сторонах кольорового кола: синій – оранжевий, червоний –зелений, жовтий – фіолетовий.



Поєднання кольорів.

Таблиця 2.5.1.

Колір

Гармонуючі кольори

Червоний

чорний, жовтий, сірий, коричневий, бежевий, помаранчевий, синій

Жовтий

коричневий, чорний, бежевий, червоний, сірй, голубий, синій, фіолетовий

Зелений

темно-жовтий, лимонний, салатний, сірий, бежевий, коричневий, жовтий, помаранчевий, золотистий, чорний

Фіолетовий

бузковий, бежевий, сірий, коричневий, жовтий, золотистий, чорний

Синій

сірий, блакитний, бежевий, коричневий, жовтий, вохристий, червоний

Коричневий

бежевий, жовтий, чорний, рожевий, лимонний, червоний, голубий, синій, помаранчевий, бузковий, золотистий, сірий, зелений

Кожний колір має теплий і холодний відтінок, це показано у таблиці 2.5.2. та на кольорові ілюстрації Рис.10.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка