Професійно-технічна освіта



Сторінка14/14
Дата конвертації29.04.2016
Розмір2.72 Mb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14

Дослідники визначають також тактики роботи з батьками:

1. Безпосередня робота з конкретною сім’єю.

Соціальний працівник наносить візит сім'ї і в його ході:



  • звертає увагу на зовнішній стан і оточення будинку, під’їзду, квартири;

  • намагається побачитися не тільки з матір’ю, а й батьком, іншими членами сім’ї:

  • відповідає на запитання батьків;

  • спостерігає за тим, як в сім'ї ставляться до дитини, навчають та розвивають її;

  • демонструє стратегії поведінки, навчання, вирішення проблем.
    Соціальний працівник:

  • організовує консультацію з представниками інших служб, якщо це є необхідним для кращого розуміння і вирішення проблеми;

  • запрошує батьків відвідати засідання комісії, яка обговорює питання, що стосуються їхньої дитини;

  • надає батькам письмовий звіт про результати тестування, оцінювання;

  • передає батькам письмовий висновок з рекомендаціями щодо проведення занять вдома;

  • запрошує батьків у клас, де проводяться заняття.

2. Опосередкована робота з конкретною сім’єю передбачає:

  • запис інформації від батьків і коментарів спеціалістів у
    спеціальному щоденникові (наприклад, кожний тиждень); аналіз записів у домашньому щоденнику спостережень при зустрічі із спеціалістом;

  • представлення у звітах (наприклад один раз у півроку) результатів реабілітації;

  • письмові повідомлення, інформація для батьків, організовані соціальним працівником з участю інших спеціалістів;

  • контакти по телефону;

  • видача батькам додому спеціальних ігор чи навчальних посібників;

  • заповнення батьками опитувальників, карт чи схем розвитку здібностей дитини;

  • надання батькам можливості знайомитися зі змістом папки і матеріалів, що стосуються їхньої дитини;

  • видача батькам додому текстів, вивчених на заняттях в реабілітаційному центрі пісень, віршів, переліку вправ;

  • перелік телевізійних програм, які доцільно дивитись батькам разом з дітьми.

3. Безпосередня робота з групою батьків передбачає:

  • зустрічі з батьками, обмін інформацією, звіт про хід реабілітації та успіхи дитини, обговорення планів на майбутнє;

  • виступи на зустрічах з батьками, відповіді на їхні запитання;

  • організація семінарів для батьків: виступи; бесіди, рольові ігри, наступні практичні завдання дома;

  • організація спеціального курсу для батьків з тієї чи іншої тематики;

  • показ слайдів чи відеопрограм про заняття дітей, пояснення їх мети і сутності;

  • організація відкритого уроку чи заняття із спеціалістом;

  • день відкритих дверей чи вечір в реабілітаційному центрі;

  • організація спільних заходів (відпочинок, представлення) з батьками і спеціалістами; асоціації батьків і спеціалістів;

  • залучення батьків до підготовки і проведення особливих заходів – свят, фестивалів;

  • допомога батькам в організації групових екскурсій для дітей, спортивних змагань і та ін.

  • інтерв’ювання батьків про їх ставлення до послуг і подальші очікування від співпраці із соціальними працівниками.

4. Опосередкована робота з групою батьків передбачає:

  • надання батькам інформаційних проспектів про послуги, свідчень про кваліфікацію персоналу, розклад роботи спеціалістів, зміст занять;

  • підготовка інформаційного бюлетеня і його регулярне розсилання;

  • розсилання інформаційного буклету про те, як, на яких умовах і в яких насадках слід звертатися до конкретних спеціалістів;

  • організація виставки книг чи ігрового матеріалу в методичному кабінеті чи куточку для батьків;

  • підготовка письмових пропозицій щодо домашніх занять чи заходів, можливості відпочинку;

  • підготовка буклету, що пояснює процедури тестування, оцінювання, перевірку ходу виконання реабілітаційного плану, інтерпретації результатів;

  • видача батькам книг додому чи копіювання для них потрібних фрагментів;

  • розсилання чи передача опитаних листів для з’ясування потреб і думки батьків про послуги;

  • підготовка відеопрограм для батьків;

  • організація стенду чи дошки об'яв у кімнаті, де батьки чекають на дітей;

  • надання батькам можливості познайомитися з вирізками із журналів і газет;

5. Розвиток контактів між сім’ями, призначених для того, щоб:

  • сприяти розвиткові сітки нянь серед групи батьків;

  • організувати відвідування досвідченими батьками сім’ї, де народилася дитина, якій необхідні реабілітаційні послуги;

  • допомагати організувати асоціацію чи групу самодопомоги батьків;

  • брати участь у регулярних зустрічах батьків удома чи в спеціальному місці;

  • залучати батьків до ремонту обладнання;

  • сприяти тому, щоб батьки були представниками в комісіях чи радах шкіл і реабілітаційних центрів;

  • сприяти залученню батьків до роботи в громадських організаціях;

  • допомагати батькам організовувати клуби за інтересами і заходи для дітей.

  • Для того, щоб перебороти труднощі надання допомоги сім’ї дитини-інваліда, корисно використати такі ресурси:

  • робота в команді, де для кожного випадку, що розглядається, призначається один куратор, який координує дії інших;

  • обмін досвідом, використання знань і вмінь співробітників; організація консиліуму, групи підтримки дія самих спеціалістів, дозволено обговорювати успіхи чи невдачі, знаходити спільне вирішення проблеми;

  • використання публікацій з питань соціальної роботи та відеотеки для підкріплення знань спеціалістів і для рекомендацій батькам [65, 402-406].

Соціальна підтримка дітей-інвалідів та членів їх сімей – це широкий спектр довгострокових заходів комплексного (медичного, правового, економічного, психолого-педагогічного характеру), які спрямовані на:

  1. розширення контактів сім’ї, подолання ізоляції, включення у суспільне життя;

  2. надання адекватної інформації про перспективи розвитку дитини та її специфічні потреби; сприяння в організації комплексної діагностики і якомога ранішого початку освітнього процесу;

  3. надання повноцінної інформації про державну та громадську підтримку, можливі пільги, діяльність спеціальних служб допомоги;

  4. сприяння спеціалістам різного фаху у складанні індивідуального реабілітаційного «маршруту» розвитку дитини;

  5. налагодження сімейного мікроклімату;

  6. організація психологічної підтримки батьків;

  7. організація правової підтримки сім’ї, захист її законних прав та інтересів.

Виявлення, аналіз та знаходження можливих шляхів вирішення проблем сім’ї, де виховується дитина з вадами розвитку, – це важливий напрямок допомоги у процесі соціалізації та виховання дитини. Тому необхідно, щоб діяльність соціального педагога, психолога зосереджувалась не тільки на дитині, а й на сім’ї, тому що допомагати дитині окремо від сім’ї неефективно. Слід пам’ятати, що рятуючи сім’ї, ми рятуємо дітей [25, 146].

2.3. Характеристика соціально-педагогічної діяльності громадської організації сімей «Гіппократ» в яких виховуються діти з особливими потребами

Як свідчить міжнародний досвід, вирішення соціальних проблем можливе за умови взаємодії, координування зусиль державних інституцій (охорона здоров’я, освіта, соціальний захист) і суспільства (активне залучення населення, громадських, неформальних об’єднань, організацій, зокрема інвалідів та їх родичів).

Однією з форм активної інтеграції молоді з обмеженими функціональними можливостями у суспільство є діяльність громадських організацій.

Громадська організація сімей «Гіппократ» в яких виховуються діти з особливими потребами:

В 1989 році 450 сімей в яких виховувались діти з особливими потребами об’єднались і створили громадську організацію «Гіппократ».

Основними цілями діяльності стали:


  • Соціальна адаптація дітей та молоді з вадами розвитку до умов життя і їх подальша інтеграція до соціуму.

  • Соціально-трудова реабілітація людей з обмеженими функціональними можливостями.

Саме для реалізації цих цілей у 2001 році був створений Центр соціально-трудової і професійної підготовки людей з обмеженими можливостями.

В центрі реабілітації молодим людям надається реабілітаційна допомога, яка включає проведення психологічних і педагогічних заходів. Завдяки чому відбувається формування нових знань і навичок у людей з вадами.

Юридичний статус: Центр зареєстрований, як юридична особа.

Адреса: вул. Артема 8, загальною площею 400,00 кв. м.

Засновник Центру: громадська організація сімей «Гіппократ» в яких виховуються діти-інваліди дитинства.

При підтримці голови Чернігівської адміністрації і обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів було виділено приміщення для розміщення Центру соціально-трудової реабілітації інвалідів з дитинства.

Підопічні Центру проживають вдома, а в разі потреби приходять до закладу. Молодь, яка працює на швацькому виробництві отримує щомісячну зарплатню. Обов’язки в робочому процесі розділені відповідно до можливостей кожного працівника. Наприклад, якщо людина має серйозні психічні розлади, то вона виконує більш просту роботу, оскільки виконання складної роботи може негативно відобразитись на її психічному здоров’ї. Молодь шиє спецодяг у спеціально облаштованій майстерні, а розкроєм займаються спеціалісти – наймані працівники. У Центрі налагоджена співпраця з підприємствами міста, куди і постачають спецодяг.

Основними завданнями та функціями Центру є:



  • здійснення професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації інвалідів;

  • професійне навчання інвалідів з подальшою їх зайнятістю на виробництві;

  • сприяння ефективному працевлаштуванню інвалідів у відповідності до професій, кваліфікації;

  • надання інформаційно-консультативних послуг інвалідам;

  • створення нових робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Соціально-педагогічна діяльність в Центрі спрямована на:

  • Вивчення соціально-психологічного стану дитини.

  • Дослідження особливостей соціалізації дітей-інвалідів з різними типами захворювань.

  • Навчання елементарному самообслуговуванню і поведінці в різних життєвих ситуаціях.

  • Проведення психологічного консультування для дітей з особливими потребами та членів їх сімей.

  • Розвиток потенційних творчих можливостей дітей з обмеженими можливостями.

Серед групових методів роботи, які використовуються працівниками Центру: групові дискусії, соціально-психологічні тренінги, музикотерапія, танцювальна терапія, арттерапія, ігротерапія.

В Центрі працює і сприяє соціалізації :



  • Швейний цех, в якому працює десять чоловік, з них шість інвалідів. На базі швейного цеху та гуртків дитячої творчості проходять навчальну трудову підготовку діти-інваліди громадської організації «Гіппократ».

  • В Центрі відкрито цех по фасуванню кондитерських виробів та сипучих продуктів.

  • Надається психолого-педагогічна реабілітація, завдяки проведенню системи психологічних та педагогічних заходів, що спрямованні на формування у людей з вадами нових вмінь та навичок, одержання нових знань. При проведенні трудової та професійної реабілітації враховуються психічні, розумові та фізичні можливості інвалідів.

  • Трудова та професійна реабілітація спрямована на оволодіння трудовими навичками, забезпечення трудової діяльності та адаптацію у виробничих умовах у тому числі шляхом створення спеціальних робочих місць для інвалідів. Оскільки після навчання діти можуть залишитись працювати в Центрі.

  • Організовується дозвілля інвалідів, а також культурно-масові та спортивно-оздоровчі заходи для людей з особливими потребами громадської організації «Гіппократ». Кожен захід по соціальній реабілітації охоплює більше 100 інвалідів. Працюють гуртки творчості для дітей та молоді з особливими потребами. Діти в’яжуть, плетуть, вишивають, шиють, малюють, роблять вироби з бісера та природних матеріалів. Робота в гуртках спрямована на розкриття творчого потенціалу кожної дитини. Кращі роботи беруть участь у міських та обласних олімпіадах. Роботу з інвалідами дитинства, направлену на розкриття творчого потенціалу в гуртках, проводить кваліфікований спеціаліст по соціальній роботі з інвалідами. В них щомісячно 20 дітей-інвалідів проходять соціально-трудову реабілітацію.

  • Функціонує спортивна секція, створена команда з 15 молодих інвалідів, з якою проводить тренування тренер з ДЮСШ м. Чернігова. Також на подвір’ї Центру будується спортивний майданчик, де буде проводитися спортивна реабілітація інвалідів, яка включає в себе систему заходів, розроблених із застосуванням фізичних вправ для відновлення здоров’я дітей з особливими потребами та покращення їх фізичного і психологічного стану. В Центрі функціонує спортивна секція, створена спортивна команда, яка вже має досягнення і перемоги на обласних і всеукраїнських спортивних олімпіадах серед людей з особливими потребами. Спортивна реабілітація включає в себе систему заходів на основі фізичних вправ для відновлення здоров’я і покращення їх психологічного стану.

  • Для Центру реабілітації було закуплено спортивні тренажери: бігова доріжка, велотренажер на яких займаються діти з особливими потребами та покращують свій фізичний стан молоді спортсмени. Інваліди дитинства займаються такими видами спорту як футбол, баскетбол, волейбол, біг, теніс, дарц, тощо.

Працівники Центру розробляють міні програми реабілітації людей з особливими потребами.

Програми для дитини, яка має проблеми з руховим апаратом:

    1. Проведення психологічного консультування дитини та всієї сім’ї.

    2. Навчання навичкам самообслуговування.

    3. Реабілітація засобами мистецтва та спорту;

    4. Організація дозвілля;

    5. Трудова та професійна реабілітація.

    6. Проведення тренінгів, бесід для груп дітей зі схожими захворюваннями.

В процесі проведення соціально-трудової реабілітації враховуються психологічні, інтелектуальні, фізичні можливості людей з особливими потребами.

Центр співпрацює з міською радою, а на міжнародному рівні з Голландською організацією «Proforkids».

Отже, ґрунтовну допомогу дітям з вадами надають громадські організації, оскільки найчастіше в них працюють люди, яких безпосередньо торкнулась дана проблема. Пріоритетним напрямком роботи є співпраця з сім’ями дітей з обмеженими можливостями, оскільки саме сім’я – первинний осередок соціалізації.

Щоб досягти найкращого результату при роботі з дітьми з особливими потребами використовуються різноманітні форми і методи роботи : індивідуальна і групова робота, арттерапія, музикотерапія, реабілітація засобами фізичної культури, конструювання, гра. Дуже важлива при цьому поетапність, комплексність, системність.



Висновки

Робота присвячена вивченню соціалізації дітей з обмеженими функціональними можливостями в громадянському суспільстві та професійному соціумі. Метою дослідження було розкрити зміст і технології соціально-педагогічної діяльності в напрямку соціалізації дітей з фізичними вадами. Для досягнення мети було поставлено ряд завдань, які ми в ході дослідження виконали.

В теоретичній частині було розглянуто такі питання: процес соціалізації та його складові, проблеми соціалізації дітей з особливими потребами, а також зміст діяльності державних і громадських організацій, що опікують дітей з обмеженими функціональними можливостями. Визначено поняття «соціалізація» – це процес входження індивіда у соціальне середовище, засвоєння соціальних впливів, залучення його до системи соціальних зв’язків. Завдяки теоретичному аналізу наукових джерел нами з’ясовано, що складовими соціалізації є : формування знань про людей, суспільство та про себе; вироблення навичок практичної діяльності; вироблення норм, ролей, позицій; вироблення настанов, ціннісних орієнтацій; включення у практичну діяльність. Були визначені фактори соціалізації: мегафактори соціалізації – планета, світ, космос; макрофактори – країна, суспільство, держава; мезофактори – етнос, регіон, тип поселення і засоби масової комунікації; мікрофактори – сім’я, освітні установи, групи ровесників і багато іншого, що складає найближчий простір та соціальне оточення.

В другому параграфі визначені проблеми дітей з особливими потребами, які заважають успішній соціалізації: проблеми макрорівня – в межах держави; проблеми мезорівня – наявність регіональних умов; проблеми мікрорівня – в сім’ї та її найближчому оточенні. Також розглянули питання доцільності запровадження інклюзивного навчання. Було проведено опитування викладачів та майстрів виробничого навчання, щодо їх ставлення до подібної практики. За результатами дослідження більшість опитаних за інклюзивне навчання. В третьому параграфі розкриваємо зміст діяльності реабілітаційної служби системи освіти, навчально-реабілітаційних центрів, громадських організацій.

Громадські організації інвалідів та спілки громадських організацій інвалідів створюються з метою здійснення заходів щодо соціального захисту, реабілітації, залучення їх до суспільно-корисної діяльності, занять фізичною культурою та спортом та мають право користуватись пільгами передбаченими законодавством.

Реабілітаційні центри і громадські організації для дітей з особливими потребами є осередками соціально-педагогічної підтримки осіб, які її потребують. Саме у цих закладах здійснюється комплексна реабілітація, надається психологічна, педагогічна, юридична та консультативна допомога.

Розглянуті форми і методи роботи в громадських організаціях, щодо соціалізації дітей з фізичними вадами, а також вивчається діяльність Громадської організації сімей «Гіппократ» в яких виховуються діти з особливими потребами. Проаналізовані форми і методи, які сприяють соціалізації дітей з особливими потребами. Найбільш повною є класифікація форм, яка включає такі критерії: за кількісним складом учасників, за напрямом виховної діяльності, за домінуючим засобом виховного впливу, за складністю побудови, за характером змістового наповнення. Пояснюються особливості застосування методів індивідуальної та групової роботи. Розкриваємо зміст роботи соціального педагога з сім’єю в якій виховується дитина з особливими потребами. Діяльність включає три основні складові допомоги: психологічна допомога, освітня і посередницька, висвітлені тактики роботи з батьками, обґрунтована необхідність створення реабілітаційних програм для дітей, які мають обмежені функціональні можливості.

Практична діяльність включає : розроблені напрямки роботи в системі реорганізації поліпшення процесу соціалізації дітей з обмеженими функціональними можливостями, анкета для визначення ставлення до осіб з особливими потребами, проект надання допомоги дітям з вадами розвитку, визначені основи діяльності Академії спілкування «Пліч-о-пліч», розробка виховної години на тему: «Зігріємо серця добром», доповідь на тему « Історичний розвиток суспільної допомоги дітям з особливими потребами», Круглий стіл на тему: «Професійна підготовка інвалідів», розробка позаурочного заходу на тему: «Творчість, неповторність, особистість».

В Чернігівському професійному будівельному ліцеї працює Академія спілкування з дітьми, які мають обмежені можливості «Пліч-о-пліч». Метою діяльності якої є: активізація волонтерського руху в допомозі дітям з вадами розвитку, формування і розвиток в учнів моральних чеснот.

З метою визначення ставлення здорових дітей і дітей, які мають особливі потреби один до одного на початку функціонування Академії спілкування і на сьогоднішній день нами була розроблена анкета «Анкета для визначення ставлення до людей з особливими потребами».

Результат анкетування перед початком роботи Академії спілкування:

На запитання, люди з обмеженими функціональними можливостями? - неповноцінні люди вважали 92 % опитаних ; 6 % - звичайні люди, які мають особливі потреби; 2 % - вважали зазначену категорію людей звичайними.

У ставленні учнів до дітей з фізичними вадами домінувала жалість 90% опитаних, 2 % вважали їх життя нецікавим, 2 % співчували їм, 6 % поважали їх.

Друзів серед дітей з вадами розвитку мали лише 6% опитаних.

До перспективи навчання людей з вадами розвитку разом зі здоровими дітьми позитивно ставились 28% опитаних учнів, негативно 30%, 42% зазначили, що їм важко відповісти.

На питання, яких видатних людей минулого й сучасності, котрі мають інвалідність, ви знаєте? Учні відповіли, що не можуть назвати нікого.

Після проведення повторного анкетування через 2 роки з’ясувалось, що погляди учнів змінились.

Так, 94 % учнів вважають дітей з вадами звичайними людьми, які мають особливі потреби, 6 % неповноцінними.

Поважають дітей з особливими потребами 84 % опитаних учнів, співчувають їм 6 %, жаліють – 10 %.

Друзів серед дітей з вадами розвитку мають 46 % опитаних, головним чином це діти - вихованці Чернігівської Громадської організації сімей «Гіппократ».

До перспективи навчання з дітьми, які мають особливі потреби 74 % ставляться позитивно, 6 % - негативно, 20 % зазначили, що їм важко відповісти.

Учні назвали таких відомих людей з вадами – Людвіг Ван Бетховен, Л. Українка.

Отже, спочатку більшість учнів вважали дітей з вадами розвитку неповноцінними, домінантним почуттям до такої категорії людей була жалість. Учні будівельного ліцею мали небагато друзів з числа дітей з особливими потребами. І не змогли назвати жодної відомої людини, яка мала обмеження в життєдіяльності.

Через 2 роки ситуація змінилась. На думку учнів будівельного ліцею люди з вадами розвитку звичайні люди, але мають при цьому особливі потреби. У більшості учнів почуття жалості змінилось на почуття поваги. Учні нашого ліцею почали дружити з вихованцями «Гіппократу» і змогли назвати відомих людей минулого і сучасності, котрі мають інвалідність.

Також була проведена бесіда з вихованцями «Гіппократа». Спочатку перспектива відвідування Будівельного ліцею викликала у більшості дітей переживання, страх бути несприйнятими. До відвідування їх в своєму закладі діти ставились нормально, оскільки вже звикли до цього.

Дітей не дуже цікавило хто до них приходитиме, головне – подарунки та матеріальна допомога (зазначали майже всі).

Провівши подібну бесіду через 2 роки результати виявилися зовсім іншими.

Діти з особливими потребами зазначали, що чекають в гості учнів будівельного ліцею, і самі з радістю відвідують наш навчальний заклад. Стало зрозуміло, що учні чекають щирого спілкування, дружби, мають неабияке бажання продемонструвати свої вміння та таланти.

Таким чином, стало зрозуміло, що діяльність Академії спілкування «Пліч-о-пліч» позитивно вплинула на внутрішній світ всіх учасників. Це стало чітко зрозуміло після аналізу анкети та бесід. Тому доцільно використовувати дану практику, як складову частину запровадження інклюзивного навчання, оскільки надзвичайно важливим етапом є готовність всіх учасників навчально-виховного процесу до запровадження інклюзивного навчання, насамперед дітей. А для цього необхідно зламати стійкі стереотипи, які панують в суспільстві стосовно людей з особливими потребами, що ми і отримали, зламавши їх в мікро середовищі, завдяки діяльності Академії спілкування.

В результаті отриманих теоретичних і практичних даних ми приходимо до висновку, що взаємодія сім’ї, державних і громадських інституцій є одним із принципів організації діяльності у напрямку соціалізації дітей, які мають вади фізичного розвитку. Включення в діяльність цих інституцій соціальних педагогів, психологів сприяє ефективності соціально-педагогічної роботи для досягнення успіху у справі соціальної інтеграції дітей-інвалідів у суспільство взагалі, і допоможе кожній окремій дитині-інваліду, зокрема.



Оскільки питання соціалізації дітей з особливими потребами в умовах громадського суспільства та професійного соціуму є дуже актуальним і мало дослідженим, то подальше вивчення вказаної теми є доцільним і необхідним.

1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка