Професійно-психологічна підготовка” підготовки бакалаврів спеціальність 030402 «Правоохоронна діяльність»



Сторінка3/4
Дата конвертації15.04.2016
Розмір0.66 Mb.
1   2   3   4
ТЕМА 2. Натовп як різновид великої соціальної групи
Навчальна мета: поглиблення й закріплення отриманих на лекції знань щодо натовпу як різновиду великої соціальної групи, значення психологічних знань що до зазначеного явища у діяльності працівників карного розшуку та можливостей застосовування окремих методів психології у практичній діяльності

Розвиваюча мета: формування наукового світогляду та професійного мислення

Виховна мета: визначення перспектив застосування психологічних знань в професійній діяльності

Обсяг навчального часу: 2 години.

Навчальне обладнання, ТЗН: Мультимедійний комплекс, лазерна указка

Наочні засоби: Схеми, плакати.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки:

«Основи психології та педагогіки»



Навчальні питання:

1. Специфіка та основні види масовидних форм активності громадян

2. Психологічна характеристика чинників, що впливають на формування агресивного натовпу

3. Склад агресивного натовпу та основні етапи його розвитку


Література:

1. Юридична психологія: підручник / Александров Д.О., Андросюк В.Г., Казміренко Л.І. та ін.: заг. ред. Л.І. Казміренко, Є.М. Моісеєва. – Вид. 2-є, доопр. та доп. – К.: КНТ, 2008. – 352 с.

2. Юридична психологія. Альбом схем з коментарями / Александров Д.О., Андросюк В.Г., Казміренко Л.І. та ін.: заг. ред. Л.І. Казміренко, Є.М. Моісеєва. – Вид. 3-є, доопр. та доп. – К.: КНТ, 2008. – 152 с.

3. Юридична психологія: словник / Александров Д.О., Андросюк В.Г., Казміренко Л.І. та ін.: заг. ред. Л.І. Казміренко, Є.М. Моісеєва. – Вид. 2-ге, уточ. та доп. – К.: КНТ, 2008. – 224 с.

4. Юридична психологія: практикум / за заг. ред. Л.І. Казміренко. – Івано-Франківськ: Місто НВ, 2010. – 190 с.

Вступ
Кожна людина з моменту народження знаходиться у певному соціальному середовищі, розвивається i виховується у рiзних соцiальних групах. Людська поведiнка постійно є об’єктом соцiального контролю, а моделі поведiнки виникають та закріплюються в спілкуванні. Особливості поведiнки багато в чому залежить вiд того, що особистiсть діє немовби в символічному оточенні i намагається бути саме такою, як вiд неї чекають, якою її хочуть бачити.

Але існують обставини, коли особа з тих чи інших причин перестає зважати на соціальне оточення, на прийняті в суспільстві норми i правила поведiнки. Змінюються не тiльки особливостi перебігу психічної дiяльностi, а й дiї, вчинки, поведiнка в цілому. Один із таких прикладів – масовидна (в англомовній літературі – позаколективна) поведінка, спричинена перебуванням у великих, як правило, неорганізованих групах людей.

Звичайно, поведінку натовпу можна вивчати ретроспективно, систематизуючи та узагальнюючи враження його безпосередніх учасників. Але при цьому слід зважати, що вони, як правило, фрагментарні та значною мірою емоційно забарвлені: перебуваючи в натовпі, людина не може залишатися безсторонньою, вона заражається загальним настроєм (навіть якщо повністю виключити ймовірність свідомої тенденційності зацікавлених осіб). Можливості ж використання традиційних методів юридичної психологiї (спостереження, експеримент, бесіда, тестування) в умовах масового скупчення людей обмежені або зовсім відсутні.

Несення служби з охорони громадського порядку є одним із видів професійної діяльності працівників підрозділів боротьби з незаконним обігом наркотиків Тому вивчення психологічних закономірностей, механізмів, особливостей виникнення та функціонування натовпу є необхідним.


1. Специфіка та основні види масовидних форм активності громадян
Масовидні форми вияву активності – це поведінка великих груп людей, що виникає внаслідок безпосередньої або опосередкованої психічної взаємодії між ними на основі загальних або схожих інтересів, має аналогічні зовнішні прояви і регулюється соціальними нормами лише частково або не регулюється зовсім.

До них відносяться: масовидні явища та організована чи неорганізована масовидна поведінка.

Суб’єктом масовидних явищ є сукупність осіб, які не мають безпосередніх контактів між собою, але об’єднані певним загальним інтересом (мода, масові міграції, релігійні уподобання та ін.). Організована масовидна поведінка представлена публікою, санкціонованими мітингами та демонстраціями, коли присутні дотримуються заздалегідь визначених норм і правил і керуються раціональними приписами. Неорганізована масовидна поведінка – це натовп, учасники якого знаходяться в стані емоційного збудження і характеризуються готовністю до негайної дії.

За визначенням Б.Ф. Поршнєва, натовп – це велика група людей, нi зовнішньо, ні внутрішньо не органiзованих, об’єднаних лише прагненням до негайної дiї. Учасники натовпу стають спільністю лише тією мірою, якою вони охоплені однаковою негативною, руйнівною емоцією щодо якихось осiб, настанов, подiй. Натовп робить спільністю те, що він „проти”, що він „проти них”.

Із цього визначення можна зробити висновок, що натовп – не будь-яке масове скупчення людей, а лише сукупність емоційно збуджених, найчастіше – агресивно налаштованих громадян; це неорганізована спiльнiсть, що, однак, не виключає можливостi наявності в ній організованої групи (ядра), яке провокує й спрямовує індивідуальну агресивність присутнiх.

Натовп є соціально небезпечною формою масовидної поведінки, оскільки його учасники порушують громадський порядок, створюють загрозу для громадської безпеки, можуть проявляти непокору або протидіяти законним вимогам представників влади, що набуває в окремих випадках характеру адміністративних правопорушень та кримінальних злочинів (групові порушення громадського порядку, масові безпорядки).

Натовп виникає за наявності масових скупчень громадян, серед яких можна виділити такі найбільш розповсюджені різновиди:

випадкове” – люди збираються внаслiдок залучення уваги до певної екстраординарної події (пожежі, дорожньо-транспортної пригоди, бійки на вулиці тощо), контакти між ними спонтанні та невпорядковані. Вони виявляють iнтерес до того, що вiдбувається, i можуть активно дiяти (наприклад, надавати допомогу потерпілим);

споглядальне” (публіка, вболівальники) – люди збираються для перегляду чи „співучасті” в цікавій для них подiї; їхня поведiнка може бути незвичною за формою, надто емоційною, навiть визивною, але за своєю суттю вона не агресивна i не має на меті порушення громадського порядку;

рятівне” – виникає як реакція на небезпечну чи незрозумілу ситуацію; завжди супроводжується підвищеною активністю, спрямованою на уникнення небезпеки;

протестне” („мітингове”) – люди випадково чи зумисне збираються для демонстрації своєї незгоди зі словами чи вчинками певних офіційних (посадових) осiб.

Всі зазначені та інші різновиди масових скупчень громадян за певних обставин можуть перерости, трансформуватися в діючий натовп. Такі трансформації відбуваються внаслідок сукупного впливу чинникiв (наприклад, обмеженість простору, відсутність достовірної інформації, вікові та соціально-психологічні особливостi учасникiв, розповсюдження чуток зацікавленими особами, тощо).

Діючий натовп може проявлятися у наступних його різновидах:

1) екстатичний – велика група людей, які перебувають у стані несамовитості внаслідок взаємного емоційного зараження, що поступово та ритмічно зростає (рок-концерти, масові релігійні ритуали тощо). Підвищений емоційний фон, надзвичайно високий показник інтеграції учасників зумовлюють тут високий рівень потенційної готовності до негайних активних дій за наявності навіть незначного поштовху;

2) панічний – більшість учасників несподівано або поступово впадають у стан жаху та розпачу, починають поводитися ідентично і рухатися в тому напрямі, що видається їм шляхом до уникнення небезпеки, причому її реальність чи уявність не має при цьому значення;

3) грабіжницький – його представники об’єднані прагненням до досягнення корисливої мети, негайного задоволення певних потреб за рахунок перерозподілу матеріальних благ у суспільстві („бунт бідних проти багатих”). Вони знаходяться в критичному стані емоційної збудженості та напруженості, переживаючи почуття власної могутності і безкарності;

4) агресивний – велика група людей, які намагаються вирішити ті чи інші проблеми за допомогою насильства, що може мати випадковий та невпорядкований характер (наприклад, пошкодження транспорту), але частіше спрямоване на досягнення певної мети (насильницькі дії стосовно конкретної особи чи групи осіб).
2. Психологічна характеристика чинників, що впливають на формування агресивного натовпу
Узагальнення поглядів сучасних науковців та аналіз практики діяльності працівників МВС України дають змогу визначити наступні групи чинників, що зумовлюють процес формування і розвитку агресивного натовпу.

Соціальні (довготривалі та ситуативні) чинники є об’єктивними стосовно поведінки людей, в тому числі й агресивної.

Чинниками довготривалої дiї слід вважати економічні, соцiальнi, політичні та інші умови життя в суспільстві, що формують i спонукають негативні соцiальнi настрої. Конкретні причини агресивної поведiнки можуть різнитися залежно вiд регіональної, національної, релігійної специфіки спільноти, але висновок про соціальне неблагополуччя як спонукальний механiзм агресивності має універсальний характер. У тих чи iнших ситуаціях пріоритет дiї завжди лишається за довготривалими чинниками, конкретна ж причина подiї (ситуативний чинник) має сенс лише у їх контексті перших.

Ситуативним чинниками можуть стати час (пора року та година доби), місце виникнення подiї, кількість присутніх. Незважаючи на значне різноманіття, існують певні закономiрностi їх впливу: масовидна поведінка найбільш характерна для весни та осені, неробочих днів (вихідних та святкових); місцем її виникнення найчастіше є центральні площі населених пунктів, місця масового відпочинку та перетини транспортних артерій.

Соціально-психологічні чинники – це механiзми впливу людей один на одного в масових скупченнях.

Серед соціально-психологічних чинникiв найбільш важливим слід вважати:

1) механiзм притягнення – привертання уваги людей до певної події, залучення їх до присутніх. В подальшому скупчення людей саме по собі стає самостійним могутнім стимулом для зацікавленості. Дослідженнями американських психологів встановлено, що до групи з 15 осiб, які стоять на вулиці i дивляться в певному напрямі, відразу приєднується приблизно 40% перехожих, причому в подальшому їхня кiлькiсть швидко збiльшується;

2) механізм наслiдування – полягає і копіюванні та відтворенні особою зразків i моделей поведiнки оточуючих. Наслідування полегшує проблему вибору та суб’єктивно начебто зменшує відповідальність за можливі наслідки своїх дiй, а також стає засобом солідаризації учасникiв;

3) механізм навiювання – виявляється в активному психологічному впливі на людей з метою впровадження в їх свідомість певних поглядів, думок, оцінок. Навіювання найчастіше реалізується за допомогою надання iнформацiї певним чином (вона надходить вiд джерела, яке користується довiрою чи авторитетом, повідомляється впевнено, директивно, на вираженому емоцiйному тлi) і є засобом згуртування учасникiв та регулює групову поведiнку, спрямовує її в бажаному напрямі;

4) механiзм емоцiйного зараження – залучення присутнiх до єдиного групового настрою внаслiдок підсвідомої схильності людини піддаватися демонстрованим психічним станам при безпосередньому контакті. Емоційне зараження є прадавнім засобом інтеграції соцiальних груп, який нині можна спостерігати в хоровому співі, у ритуальних танках, та iн. Ступінь зараження залежить вiд сили емоцiйного заряду та кількості присутнiх людей. У масових скупченнях у кожного індивіда є надлишок емоційної напруженості та пiдвищена сприйнятливість до емоційного стану іншої людини. Напруженість зумовлює готовність кожного учасника відтворювати цей стан: людина підсвідомо реагує на експресивні прояви та виражальні рухи – голосність мови, ритм дихання, інтонації, міміку та пантоміміку, колір і вологість шкіри, i такою ж мiрою підсвідомо переймається ними. У масових скупченнях людей, де існує безпосередній контакт, взаємне стимулювання набуває кругового характеру: А стимулює Б; Б не тiльки стимулює В, але й повертає стимул А.

Зараження виконує функцiї інтеграції (посилює групову згуртованiсть, забезпечує психологічну єдність групи) та експресії (звільнення особи вiд її звичних обмежень, зняття емоцiйного напруження);

5) механiзм групової творчостi – створення образів спiльної уваги, що фокусують почуття i уявлення присутнiх. Це може бути трансформація первісного об’єкта зацікавленості, чутки, різноманітні повiдомлення тощо. Функціями механізму групової творчості є: активізуюча – спонукання до дiй, регулятивна – надання поведінці спiльної спрямованостi, завдяки чому натовп iз часом може розпочати активнi дiї без жодних зовнiшнiх стимулів;

6) механізм групової могутності – полягає у виникненні у кожного окремого учасника вiдчуття власної сили та непереможності, отже – безкарності. За словами С. Сiгеле, „чисельність надає всім членам натовпу вiдчуття їх несподіваної та надзвичайної могутності. Вони знають, що можуть безконтрольно виявляти цю могутність, її не можна буде ні засудити, ні покарати, i ця впевненiсть спонукає їх скоювати вчинки, якi вони самі пізніше засуджують, розуміючи їх несправедливість”.

До приватних соціально-психологічних чинникiв слід віднести ті, що визначають соцiально-психологiчну специфiку конкретного натовпу: кiлькiсть учасникiв, раптовiсть виникнення, високий ступiнь невизначеностi обставин та бурхливiсть розвитку подiй.



Значна кiлькiсть осiб, якi складають натовп, створює сприятливі умови для дії механізмів емоцiйного зараження, навiювання, наслiдування та iнших. Їх ефективність знаходиться в прямо пропорційній залежностi вiд кількості присутнiх, цим же визначається й інтенсифікація механізму притягнення – ще однієї умови зростання натовпу, бо з’являється вiдчуття безпеки, анонімності, могутності, сили. Особливо небезпечне скупчення людей на відносно невеликій території, що суттєво полегшує взаємовплив один на одного та реалізацію завчасно підготовлених провокацій, відповідно, утруднюючи охорону громадського порядку.

Раптовість виникнення визначається потенційною можливістю прояву некерованих процесів та подiй i стосується як загострення ситуацiї, так i переходу учасникiв до активних дiй чи трансформації організованого зібрання в некерований натовп. Вона особливо небезпечна за умови неготовності особового складу правоохоронних органів, бо iнколи виникає навiть при відсутності будь-яких зовнiшнiх впливiв.

Високий ступiнь невизначеностi та бурхливiсть розвитку подiй — у зв’язку з цим для попередження можливих негативних наслідків надзвичайно важлива попередня iнформацiя про час, місце, характер та масштаби подiї, що планується чи вiдбувається (врахування програми проведення того чи iншого масового заходу, перевірка наявності необхідних засобiв при виникненні проблем, нейтралізація можливих провокацій, розрахунок місткості приміщення чи території, визначення маршрутів руху до визначеного місця та можливостей обмеження доступу людей, їх нагальної евакуації, відпрацювання заходів із попередження та усунення можливих аварійних та iнших небезпечних проявів). На жаль, подібна попередня робота проводиться не завжди, що спричиняє загрозу трагічних наслідків: коли значна кiлькiсть людей зосереджується на невеликій, замкнутій площі, а шляхи відходу свідомо чи внаслідок безвідповідальності посадових осіб заблоковані, миттєво виникає панічний або агресивний натовп, випадковими жертвами якого стають найбільш незахищені його учасники чи зовсім сторонні люди.

Індивідуально-психологічні чинники – внутрішні, індивідуальні схильності окремого індивіда до впливів, що мають місце в натовпі та спричиняють його агресивну протиправну поведінку. До них можна віднести деякі вікові (недостатність соціального досвіду у молоді, консерватизм людей похилого віку), типологічні (неврівноваженість, висока емоційна збудливість) і характерологічні (конформність, навіюваність, імпульсивність, конфліктність, недостатня вольова регуляція поведiнки) особливості, а також особливості інтелектуально-когнітивної сфери (низький рівень інтелектуального розвитку, некритичність та недостатня пластичність мислення, наявність певних стійких переконань і установок).

На поведінку учасників натовпу впливають також специфічні стани організму (стан сп’яніння та наркотичного збудження, астенізація після хвороби, втома, тривалi та виснажливі фiзичнi навантаження, перенесені психічні потрясіння) та специфічні індивідуальні психічні стани (фрустрація, роздратування, невдоволення тощо).


3. Склад агресивного натовпу та основні етапи його розвитку
Думки i почуття кожного учасника агресивного натовпу значною мiрою відрізняються вiд тих, що характернi для його повсякденного життя; дiї i вчинки також зазнають трансформацій. У найбільш загальному вигляді психіка людини в натовпі змінюється наступним таким чином:

- збiльшується емоцiйнiсть сприймання того, що iндивiд бачить та чує. Пiдвищена емоцiйнiсть пригнiчує рацiональнi засоби поведiнки, почуття починають домiнувати над iнтелектом аж до того, що людина взагалi втрачає здатнiсть логiчно мiркувати і контролювати свою поведінку;

- пiдвищується навiюванiсть i зменшується рiвень критичного ставлення до себе та оточуючих. Зменшується здатнiсть до рацiональної переробки iнформацiї, що надходить, з’являється ефект швидких перебiгiв уваги. Це створює сприятливий фон для зовнiшнiх впливiв, зокрема, за рахунок розповсюдження чуток для формування агресивних установок.;

- пригнічується почуття вiдповiдальностi, виникає впевненiсть у власнiй безкарності („відповідати за все, що відбувається, повинні всі, а не хтось особисто”), з’являється усвідомлення власної анонімності. Внаслідок цього стає можливим вчинення дiй і поведінка загалом, що в звичайних умовах для особистостi неприйнятні.

Ступінь вираженості таких змін може бути різним: від незвичайності емоційних проявів до повної втрати спроможності самоконтролю, що залежить від індивідуально-психологічних особливостей конкретної людини та специфіки натовпу (його спрямування, кількості учасників та їх якісного складу, етапу розвитку подій).

Зазначені закономiрностi трансформацій психiчного стану кожного учасника натовпу зумовлюють спiльнiсть поведінкових реакцiй, однорiднiсть дiй усiх присутнiх. Тому на побутовому рiвнi ми говоримо про натовп як про щось самостійно-цілісне та єдине: „бажання натовпу”, „реакція натовпу”, „поведiнка натовпу”. Але це, безумовно, не означає, що суб’єктивна оцінка своєї поведiнки у присутніх зовсім відсутня. Абсолютної психологiчної єдності, повної тотожності індивідів у натовпі немає і не може бути в принципі, індивідуально-психологічні особливостi зберігають відносну автономію. Завжди можна говорити про індивідуальну поведiнку людини в масі, бо залишаються індивідуальними мотиви її участі, ставлення до того, що вiдбувається, отже ступiнь i можливостi психологічного впливу на окремих людей різняться.

Важливою структурною характеристикою натовпу є його соцiально-психологiчний склад. Це – самостійний чинник, що значною мiрою впливає на його формування, розвиток та, що особливо важливо, перехід його учасникiв до активних дiй. Натовп за складом завжди неоднорідний, зокрема, у масових зібраннях протестного характеру можна виділити такi прошарки:

1) лідери та активнi учасники – ті, хто мають на меті підготувати умови або брати безпосередню участь у протиправних дiях, причому мотиви їх поведiнки можуть бути різними (самоствердитися та набути авторитету серед присутніх, дати вихід негативним емоціям, помститися працівникам правоохоронних органів та iншi);

2) пiдбурювачi – ті, хто не має наміру особисто дiяти активно, але прагне використати для досягнення власної мети зусилля iнших осiб; вони формують „образ ворога”, звертаючись до присутнiх із лозунгами та закликами для формування певних позицій і установок, маніпулюючи їх свідомістю та уявленнями у власних інтересах, спонукаючи швидку динаміку негативних емоцій;

3) „зацікавлені, співчуваючі” – зацікавлено та прихильно ставляться до того, що вiдбувається, але первісно наміру брати участь в активних дiях не мають;

4) „випадкові, спостерігачі” – ті, хто опинилися на місці події внаслідок збігу обставин, ставляться до неї байдуже або ж навiть негативно, засуджуюче, але своєю присутністю збільшують чисельність, надаючи іншим учасникам вiдчуття могутності.

Натовп переходить до дiй, коли кількість активних учасників досягає „критичної концентрації” (приблизно 20%). Це стає можливим внаслідок дiї наступних умов:

- зумисне загострення обстановки підбурювачами, що може мати як словесну форму (звертання до присутніх, вигуки, скандування окремих слів чи лозунгів), так i виражатися у безпосередніх агресивних діях, якi вчиняють спеціально проінструктовані та підготовлені особи, досить часто – за матеріальну чи іншу винагороду. Привід для таких дiй, як правило, не відповідає ступеню активності (зупинка та пошкодження транспорту, биття шибок, застосування сили щодо „невгодних” ораторів чи працівників правоохоронних органів), метою якої є провокування на застосування сили представників „офіційної сторони” та агресивності присутніх громадян;

- неможливість перевірки відомостей, що надходять, внаслідок чого на віру приймається та інформація, що відповідає загальному емоційному настрою та надходить вiд осiб, якi користуються довірою i авторитетом;

- присутність неврівноважених та легкозбуджуваних людей; осiб, схильних до агресивної поведiнки та таких, що нарікають на несправедливе до себе ставлення в минулому; п’яних чи в станi наркотичного збудження; угрупувань підлітків та молоді з антисоцiальними установками. Такі учасники з „підвищеною реактивністю” до порушень громадського порядку далеко не завжди з’являються на місці події спонтанно – їх можуть спеціально доставляти чи готувати, у тому числі й тенденційно пояснюючи події, доводячи до стану легкого сп’яніння, тощо.

Вплив зазначених умов призводить до зростання питомої ваги тих, хто прагне діяти активно, внаслідок чого протестне скупчення громадян трансформується в агресивний натовп, де багато хто починає поводитися зовсім не так, як у повсякденному житті – вони приймають за зразок та копіюють поведiнку оточуючих, навіть якщо вона суперечить їхнім моральним принципам та звичкам. Значно зростає негативний емоційний потенціал присутніх, у їхніх висловлюваннях та діях з’являється ворожість і жорстокість.

Можна виділити наступні етапи розвитку натовпу:

1) початковий – виникнення конфліктної ситуацiї, що своєчасно не ліквідується; присутні висловлюють невдоволення та обурення, з’являються чутки, зростає емоційна напруженість людей і вiдбувається зараження негативною емоцією осiб, які не мають безпосереднього відношення до конфлікту. Громадяни втрачають спокій, стають підвищено вразливими щодо негативної iнформацiї. З числа присутніх виділяється лідер (стихійний чи такий, що свідомо використовує для досягнення власної мети виниклу ситуацію) та активне ядро, якi прагнуть будь-що збільшити кількість осiб, готових активно дiяти. Швидко зростає емоційне напруження, яке вимагає спільних та невідкладних дій, формується агресивна установка;

2) перехідний – актуалізація умов для реалізації агресивної установки учасників. Постійне і прогресуюче збільшення кількості присутніх, навмисне загострення обстановки активним учасниками і підбурювачами, безконтрольність спілкування, дефіцит достовірної інформації, звідси – поширення чуток і провокаційних повідомлень, досягнення „критичної концентрації” неврівноважених осіб та індукторів емоційного напруження;

3) активний – вiд перших спільних агресивних дiй до початку розсіювання натовпу. Як правило, він розпочинається після певних додаткових стимулів, у тому числі провокаційних закликів і вимог розправитися з „винуватцями” („образ ворога” залежить вiд ситуацiї). На даному етапi цілі й мотиви дiяльностi учасників натовпу можуть змінитися: агресивність присутніх спрямовується не на об’єкт, що первісно викликав негативні емоції, а на осiб, які забезпечують охорону громадського порядку i, на думку зібрання, є представниками „винуватої” сторони. Саме цим пояснюється ворожість натовпу щодо працівників правоохоронних органів та опір навіть правомірним їх вимогам і діям;

4) заключний – самоліквідація натовпу (після досягнення мети та загального зниження активності, при вилученні лідерів та активних учасників, у випадку різкої зміни зовнішніх умов) або його розосередження за допомогою спеціальних заходів.

Виділення цих етапів не означає, що вони завжди наявні у повному обсязі та настають один за одним. Розвиток цього процесу може бути призупинений чи зовсім припинений, наприклад, коли подія, що згуртувала навколо себе людей, втрачає актуальність, увага присутніх переорієнтовується на інший об’єкт, лідери кваліфіковано нейтралізовані на перших етапах тощо. Розвиток подій може призупинитися внаслідок якихось об’єктивних обставин (злива, настання ночі та ін.) або застосування правоохоронними органами сили, але в таких випадках існує висока ймовірність поновлення активності після їх природного завершення чи ресурсного вичерпання. Нарешті, у виняткових випадках натовп може самоліквідуватися (наприклад, при досягненні лідерами своєї мети іншим шляхом).

Як вже зазначалося, динаміка натовпу (його активізація чи нейтралізація) значною мірою визначається виникненням та функціонуванням чуток. Коли люди зустрічаються з чимось суб’єктивно значущим, але недостатньо зрозумілим, вони намагаються одержати інформацію, що містила б необхідні роз’яснення. Якщо з офіційних джерел така інформація не надходить, або надходить суперечлива чи тенденційна, то емоційна напруженість зростає i починає потребувати відповідної активності щодо її здобуття та перевірки. Так народжуються чутки – усна, офіційно не підтверджена інформація про деякі події, що викликають інтерес багатьох громадян, причому її достовірність може коливатися в широких межах – від абсолютно достовірної до повністю вигаданої і, навіть, безглуздої.

У натовпі чутки виконують функцію орiєнтацiї учасників у ситуацiї, що швидко змінюється, співвіднесення своїх дiй iз діями iнших, стимуляції процесу спільного прийняття рiшення, формування спільних правил поведiнки та засобiв дiї. Окрім того, вони сприяють поширенню емоцій, отже – підвищенню рiвня збудження й напруженості, а в окремих випадках – провокують перехід до активних дiй. Отже, якщо попередити розповсюдження чуток ще на початковому етапi, можливiсть агресивних груповий дiй значно зменшиться.


Висновки
Надана характеристика чинників, що впливають на виникнення та розвиток натовпу (соціальні, соціально-психологічні та індивідуально-психологічні), механізмів взаємодії індивідів, динаміки розвитку натовпу та специфіки кожного його етапу, дозволяє стверджувати, що вони є спільними, тобто закономірними, для всіх різновидів масовидних скупчень громадян. Саме вони зумовлюють переростання, трансформацію наявної спільноти в натовп. Знаючи ці закономірності, можна не тiльки стримувати, блокувати агресивність присутніх, а й своєчасно вживати заходів для попередження її виникнення.

Кожен із різновидів масовидних скупчень громадян потенційно може стати агресивним натовпом, коли починають дiяти єдині психологічні закономірності. Аналіз практики свiдчить про подібність приводів виникнення агресивного натовпу, динамiки розвитку подiй, зовнiшнiх проявів антисуспільних домагань. Різняться лише місце, час, кiлькiсть потерпілих, розміри збитків. Аналогічні й помилки, що їх припускаються працівники правоохоронних органів при взаємодiї з великою, емоцiйно збудженою групою людей. Визначивши основні з них, можна створити алгоритм психологічно доцільних дій при загрозі виникнення агресивного натовпу методом «від протилежного»




9- ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ І ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
ТЕМА 1. Психологічні особливості соціальних груп

Семінарське заняття – 2 год.


Перелік проблемних питань, що складають сутність теми


  1. Характеристика та специфіка соціально-психологічних явищ.

  2. Види соціальних груп. Вплив соціальної групи на поведінку особистості.

  3. Характеристика наркозалежних як представників великих соціальних груп


Теми рефератів, доповідей:

«Історичні аспекти розвитку теорії групової та масовидної поведінки»;

«Поняття малої групи, особливості її структури і розвитку.»

«Поняття, механізм соціалізації особистості.»

«Катастрофічний вплив наркоманії»

«Особливості підліткової наркоманії»



Перелік ключових термінів та понять теми:

Поняття групи. Класифікація груп. Головні характеристики великих соціальних груп. Соціальні організації. Класифікація малих соціальних груп. Проблема розвитку та динаміки малої групи.

Поняття про наркоманію. Об'єктивні і суб'єктивні чинники наркотизації підлітків . Наркоманія як соціальна патологія; групи факторів ризику.
Методичні вказівки

Формування вмінь визначення структури групи та складу агресивного натовпу здійснюється на основі опрацювання ситуаційних завдань, наданих у практикумі “Юридична психологія” (2010).


Література до теми:
Тема 2. Натовп як різновид великої соціальної групи
Семінарське заняття – 2 год.
Перелік проблемних питань, що складають сутність теми

1. Специфіка та основні види масовидних форм активності громадян.

2. Психологічна характеристика чинників, що впливають на формування агресивного натовпу.

3. Склад агресивного натовпу та основні етапи його розвитку.

4. Заходи соціально-психологічного впливу на поведінку натовпу.
Теми рефератів, доповідей:
Етнокультурні особливості та їх значення.

Мода як соціально-психологічне явище.

Чутки: класифікація, причини виникнення, умови поширення.

Натовп та його види. Етапи формування натовпу.


Перелік ключових термінів та понять теми:

Поняття масовидних форм активності. Класифікація масовидної поведінки. Чинники, які зумовлюють виникнення і розвиток феноменів натовпу. Різновиди натовпу. Соціально-психологічний склад натовпу. Етапи формування і розвитку натовпу. Напрямки профілактики та соціально-психологічного впливу на учасників натовпу.


10. ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Тема 1. Психологічні особливості соціальних груп

Практичних заняття – 4 години


Перелік проблемних питань, що складають сутність теми


  1. Поняття про групу та класифікацію груп.

  2. Психологічні характеристики та методи дослідження групи.

  3. Рівні розвитку групи, динаміка групових процесів.

  4. Соціально-психологічні причини виникнення наркоманії.
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка