Професійно-психологічна підготовка” підготовки бакалаврів спеціальність 030402 «Правоохоронна діяльність»



Сторінка2/4
Дата конвертації15.04.2016
Розмір0.66 Mb.
1   2   3   4

Дисципліна «Професійна психологічна підготовка працівників підрозділів боротьби з незаконним обігом наркотиків» має на меті озброїти курсантів системою знань, вмінь i навичок, необхідних для формування професійного досвіду та самовдосконалення особистості.



СТРУКТУРНО-ЛОГІЧНА СХЕМА МІЖДИСЦИПЛІНАРНИХ ЗВ'ЯЗКІВ

Психологія

1 семестр








4.ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Дисципліна “Професійно-психологічна підготовка” вивчається курсантами ННІ підготовки фахівців для підрозділів боротьби з незаконним обігом наркотиків.

Метою вивчення дисципліни є формування уявлень про психологічні чинники і детермінанти утворення та функціонування соціальних груп та організацій, про вплив соціальної групи на формування особистості, про соціально-психологічні явища, які опосередковують та зумовлюють вирішення професійних юридичних завдань. Особлива увага приділяється психологічному аналізу особливостей соціальної взаємодії з об’єктами професійної діяльності, а саме наркозалежними, як представниками великих соціальних груп.

Фахова спрямованість вивчаючих дисципліну врахована у структурі залікового кредиту, окремих розділів і тем. Ефективність засвоєння знань, вироблення умінь та навичок забезпечується семінарськими, практичними заняттями, індивідуальною роботою з викладачем. Значна увага приділяється сучасним методикам та технологіям пізнавальної та комунікативної діяльності, узагальненню результатів оцінки ситуації та пізнання об’єктів професійної діяльності. Крім того, курсанти знатимуть психологічні чинники, які зумовлюють вибір ефективної тактики поведінки у небезпечних ситуаціях службової діяльності.



Методичні рекомендації. Теоретичні знання надаються під час лекції і закріпляються на семінарах, практичні навички формуються в процесі виконання практичних занять та самопідготовки.

Форма контролю – експрес-опитування на семінарах та практичних заняттях, взаємна оцінка курсантами якості виконання вправ, модульний контроль. Підсумковий контроль – залік.

Примітка. На останньому практичному занятті здійснюється модульний контроль.
5. НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
ТЕМА 1. Психологічні особливості соціальних груп

Поняття соціальної групи та її різновиди. Утворення та розвиток групи; згуртованість та міжособистісна сумісність; визначення ролі та місця нормативності в груповій динаміці. Наркозалежні, як представники соціальної групи; основні групи факторів ризику наркоманії: психофізичні, соціальні, педагогічні. Класифікація груп по відношенню до наркотиків. Підлітки, як основна група ризику наркозалежності. Причини виникнення та профілактика наркоманії.


ТЕМА 2. Натовп як різновид великої соціальної групи

Поняття масовидної поведінки та її різновиди. Психологічні чинники, що визначають суспільну небезпеку масовидної поведінки. Чинники, що визначають формування натовпу. Склад агресивного натовпу та основні етапи його формування. Психологічна характеристика учасників натовпу. Соціально-психологічні особливості різних видів натовпу.



Форма підсумкового контролю успішності навчання – залік.


Засоби діагностики успішності навчання – Оцінка успішності засвоєння навчальної програми з нормативної дисципліни “Професійно-психологічна підготовка” включає поточний контроль успішності, модульний контроль та складання підсумкового заліку.

Для поточного контролю засвоєння курсантами навчального матеріалу, що вивчається під час аудиторних занять передбачена модульна контрольна робота.



6. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН




Назва теми

Всього

годин

в т.ч. аудиторних

Самост. Робота

Лекції

Семінар.

Практич.

1


Психологічні особливості соціальних груп

8

2

2

4




2


Натовп як різновид великої соціальної групи


10

2

2

6






Модульнийй контроль

2















ВСЬОГО

18+2

4

4

10




7. РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

7.1. Опис навчальної дисципліни «Професійно-психологічна підготовка»


Найменування показників

Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень

Характеристика навчальної дисципліни

Денна форма навчання




Кількість кредитів – 1

Галузь знань

0304 «право»

(шифр і назва)


Варіативна


Напрям підготовки

6.030402 «правознавство»

(шифр і назва)


Модулів – 1

Спеціальність (професійне

спрямування):

фахівці для підрозділів боротьби з незаконним обігом наркотиків


Рік підготовки:

Змістових модулів – 1

3-й




Індивідуальне науково-дослідне завдання


Семестр

Загальна кількість годин – 18

5-й




Лекції

Тижневих годин для денної форми навчання:

аудиторних –

самостійної роботи курсанта -


Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр


4 год.




Практичні, семінарські

10+4 год.




Лабораторні

0 год.













Індивідуальні завдання, самостійна робота 8+10

Вид контролю: залік



7.2. Мета та завдання навчальної дисципліни
Метою вивчення дисципліни є формування уявлень про психологічні чинники і детермінанти утворення та функціонування соціальних груп та організацій, про вплив соціальної групи на формування особистості, про соціально-психологічні явища, які опосередковують та зумовлюють вирішення професійних юридичних завдань Особлива увага приділяється психологічному аналізу особливостей соціальної взаємодії з об’єктами професійної діяльності, а саме наркозалежними, як представниками великих соціальних груп.
Завдання вивчення дисципліни полягають у створенні умов для засвоєння курсантами соціально-психологічних чинників і детермінант поведінки особистості та соціальних груп, їх ролі при вирішенні юридично-значущих ситуацій, використанні методів соціальної психології в організаційно-управлінських аспектах юридичної діяльності.

На рівні знань курсанти повинні знати:

- кваліфікаційні характеристики соціальної групи, критерії їх диференціації;

- динаміку формування, розвитку та розпаду соціальних груп, систему чинників, що сприяють їх згуртованості та консолідації;

- особливості та своєрідність становлення та поведінки натовпу, механізми його функціонування, структуру та динаміку;

- особливості наркозалежних, як представників соціальних груп;

- особливості міжособистісних стосунків у групах наркозалежних.



На рівні вмінь і навичок курсанти повинні оволодіти:

- вміннями та навичками діагностики рівня сформованості соціальної групи, визначення її структури та змісту діяльності;

- методологією дослідження структури соціальної групи та групової динаміки, формуванням рекомендацій з удосконалення організації групи;

- спроможністю організувати доцільну поведінку групи, визначати позитивні та негативні умови її функціонування;

- вміннями та навичками свідомої поведінки в натовпі, здатністю визначати структуру натовпу та здійснювати корекцію його поведінки;

- основними навичками проведення профілактичної роботи, щодо недопущення випадків наркоманії серед неповнолітніх.

- методологією та методиками психологічного впливу в ситуації соціальної взаємодії з особами та соціальними групами.
7.3. Програма навчальної дисципліни

7.3.1. Психологічні особливості соціальних груп

Поняття соціальної групи та її різновиди. Утворення та розвиток групи; згуртованість та міжособистісна сумісність; визначення ролі та місця нормативності в груповій динаміці. Наркозалежні, як представники соціальної групи; основні групи факторів ризику наркоманії: психофізичні, соціальні, педагогічні. Класифікація груп по відношенню до наркотиків. Підлітки, як основна група ризику наркозалежності. Причини виникнення та профілактика наркоманії.


7.3.2. Натовп як різновид великої соціальної групи

Поняття масовидної поведінки та її різновиди. Психологічні чинники, що визначають суспільну небезпеку масовидної поведінки. Чинники, що визначають формування натовпу. Склад агресивного натовпу та основні етапи його формування. Психологічна характеристика учасників натовпу. Соціально-психологічні особливості різних видів натовпу.



7.4. Структура навчальної дисципліни

Назви змістових модулів і тем

Всього


Кількість годин:

Л

С

Пз

Сам. роб.

Інд. роб.

Тема 1.

Психологічні особливості соціальних груп



8

2

2

4







Тема 2.Натовп як різновид великої соціальної групи

10

2

2

6







Модульний контроль

2
















Всього годин

18+2

(+18)

2

2

14

10

8


7.5.Теми семінарських занять

з/п


Назва теми

Кількість

Годин


1

Психологічні особливості соціальних груп

2

2

Натовп як різновид великої соціальної групи


2


7.6.Теми практичних занять


з/п


Назва теми

Кількість

Годин


1

Психологічні особливості соціальних груп

4

2

Натовп як різновид великої соціальної групи


6



7.7. Індивідуальні завдання
Основними завданнями індивідуальної роботи курсантів є підготовка і виконання поточних навчальних теоретичних та практичних завдань, підготовка реферативних повідомлень, опрацювання конкретних методик, а також самостійне вивчення окремих розділів дисципліни за вказівкою викладача та під його керівництвом в процесі проведення індивідуальних консультацій.
7.8. Методи навчання
Основними методами навчання є лекції, семінарські та практичні заняття, виконання поточних контрольних завдань, виконання тестових завдань, підготовка реферативних повідомлень


7.9. Методи контролю

Оцінка якості засвоєння навчальної програми з нормативної дисципліни «Професійно-психологічна підготовка » включає поточний контроль успішності, модульний контроль та складання підсумкового заліку.

Для поточного контролю засвоєння курсантами навчального матеріалу, що вивчається під час аудиторних занять передбачена модульна контрольна робота, порядок проведення та зміст якої наводяться в робочих навчальних програмах з урахуванням специфіки напряму підготовки.


8. ПЛАНИ-КОНСПЕКТИ ЛЕКЦІЙНИХ ЗАНЯТЬ


ТЕМА № 1. Психологічні особливості соціальних груп

Навчальна мета: надати курсантам знання щодо соціальних груп та масовидних психічних явищ як об’єктів соціально-психологічного дослідження.

Розвиваюча мета: формування наукового світогляду та професійного мислення

Виховна мета: сприяти зміцненню моральних, естетичних та інших якостей особистості працівника правоохоронної галузі.
Обсяг навчального часу: 2 години.

Навчальне обладнання, ТЗН: мультимедійний комплекс, лазерна указка

Наочні засоби: схеми, плакати.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки:

Забезпечуючі дисципліни Загальна психологія, Юридична психологія
План лекції (навчальні питання):

1.Соціальні групи: визначення, ознаки та види.

2.Наркозалежні як представники великих соціальних груп

3. Міжособистісні стосунки у групі наркозалежних.


Рекомендована література:

ОСНОВНА

  1. Андреева Г.М. Социальная психология: учебник для высших учебных заведений. – М.: Аспект Пресс, 1998. – 376 с.

  2. Гуревич П.С. Социальная психология: учеб. для бакалавров. – М.: Юрайт, 2012. – 607 с.

  3. Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія: підручник. – К., 2005. – 304 с.

  4. МоскаленкоВ.В. Соціальна психологія: підручник. – К.: Либідь, 2005. – 623 с.

  5. Нуркова В.В., Березанская Н.Б. Социальная психология: учеб. для бакалавров – М. : Юрайт, 2012. – 575 с.

  6. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: підручник. – К., Академвидав, 2003. – 448 с.

  7. Савчин М.В. Соціальна психологія. – Дрогобич: Відродження, 2000. – 274 с.

  8. Свенцицкий А.Л. Социальная психология. – М.: Велби, 2010. – 336с.

  9. Шапарь В.Б. Методы социальной психологии: учеб. пособие. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2003. – 288 с.

ДОДАТКОВА

  1. Аронсон Э. Социальная психология: Психологические законы поведения человека в социуме / Аронсон Э., Уилсон Т., Эйкерт Р.; В. Волохонский и др. (пер. с англ.). – Междунар. изд., доп. и расшир. – СПб.: Прайм – ЕВРОЗНАК, М: Олма-Пресс, 2011. – 558 с.

  2. Багрецов С.А., Львов В.М., Наумов В.В., Оганян К.М. Диагностика социально-психологических характеристик малых групп с внешним статусом. Серия «Учебники для ВУЗов. Специальная литература». – СПб.: изд-во Санкт-Петербургского ун-та, 2009. – 640 с.

  3. Бодалев А.А. Психология общения. Избр. психолог. труды. 3-е изд., перераб. и доп. – М.: изд-во Московск. психолого-социального ин-та; Воронеж: МОДЭК, 2002. – 320 с.

  4. Доценко Е.Л. Психология манипуляции: феномены, механизмы и защита. 3-е изд., исправ. и перераб. – СПб.: Речь, 2003. – 304 с.

  5. Кара-Мурза С.Г. Манипуляция сознанием: учеб. пособие. – М.: Алгоритм 2004. – 528 с.

  6. Красовский Ю.Д. Организационное поведение : учеб. для студентов вузов. – М. : ЮНИТИ, 2012. – 486 с.

  7. Кричевский Р.Л., Дубовская Е.М. Психология малой группы: теоретический и прикладной аспекты. – М.: изд-во МГУ, 1991. – 207 с.

  8. Крысько В.Г. Социальная психология. – СПб, Владос-Пресс, 2009. – 400 с.

  9. Майерс Д. Социальная психология. Пер. с англ. – СПб.: Питер, 1997. – 688 с.

  10. Методы социальной психологии / под ред. Кузьмина Е.С. и Семенова В.Е. – Л.: изд-во ЛГУ, 1987. – 175 с.

  11. Назаретян А.П. Агрессивная толпа, массовая паника, слухи. Лекции по социальной и политической психологии / Назаретян А.П. – М. : Питер, 2003. – 190 с.

  12. Основи соціально-психологічного тренінгу: науково-практичні рекомендації / за заг. ред. Л.І. Казміренко. – Івано-Франківськ: Симфонія-форте, 2011. – 136 с.

  13. Шибутани Т. Социальная психология. Сокр. пер. с англ. – М.: Прогресс, 1969. – 535 с.

  14. Экман П. Психология лжи: Руководство по выявлению обмана в деловых отношениях, политике и семейной жизни. Пер. с англ. – К.: Логос, 1999. – 224 с.

  15. Юридична психологія: підручник для студ. ВНЗ / За заг. ред. Л.І. Казміренко, Є.М.Моісеєва. – К.: КНТ, 2007.

  16. Юридична психологія: словник / Александров Д.О., Андросюк В.Г., Казміренко Л.І. та ін.; заг. ред. Л.І. Казміренко, Є.М. Моісеєва. – Вид. 2-ге, уточ. та доп. – К.: КНТ, 2008. – 224 с.

  17. Юридична психологія: практикум / за заг. ред. Л.І. Казміренко. – Івано-Франківськ: Місто НВ, 2010. – 190 с.

  18. Музика А. А. Відповідальність за злочини у сфері обігу наркотичних засобів. — Київ: Логос, 1998. — 324 с

  19. Березин С. В. Психология ранней наркомании / С. В. Березин, К. С. Лисецкий. - Самара : Самарский университет, 2000. - 64 с.

  20. 2 Діти „групи ризику”: психологічні, соціальні та правові аспекти. - К. : КМДА. Служба у справах неповнолітніх, 2001. - 192 с.

  21. Завацька Л. М. Технології професійної діяльності соціального педагога : навч. посіб. для ВНЗ / Л. М. Завацька. - К. : Видавничий Дім „Слово”, 2008. - 240 с.

  22. Методичний посібник з профілактики наркоманії та ВІЛ/СНІДу у шкільному та молодіжному середовищі / За заг. ред Лазаренка Б.П., Пінчука І.М. – К., 2002. – 85 с

  23. Перепелиця К. Зарубіжний досвід боротьби зі злочинами у сфері обігу наркотичних засобів // Юридична Україна. – 2007. – № 7 (55). – С. 82-86.


Вступ

Психологія досліджує особливості розвитку особистості людини в суспільстві в єдності її поведінкових, рольових та інших характеристик, які проявляються у міжособистісній взаємодії з іншими людьми. Але найбільш цікавим є феномен входження та приналежність людини певній групі, в якій особистість досягає своєї мети та сприяє досягненню загальної цілі.

Група має велике значення для особистості насамперед тому, що є певною системою діяльності, а людина є її суб'єктом, включеним у систему суспільних відносин. Єд­ність сутності та особливостей діяльності (навчальної, професійної, побутової тощо) породжує спільність психологічних рис групи, насамперед «групової свідомості». Такими рисами є групові інтереси, потреби, норми, цінності, цілі. Кожний член групи усвідомлює свою належність до групи завдяки прийняттю цих характеристик та усвідомленню психологічної спільності з іншими членами цієї соціальної групи. Тому універсальним принципом входження до певної спільноти є формування усвідомлення почуття «Ми», що засвідчує належність до певної групи. Саме тут виявляється специфіка соціально-психологічного аналізу групи, що визначає риси, які роблять групу психологічною спільнотою і дають змогу кожному членові ідентифікувати себе з групою.

Крім того, спільна діяльність, її конкретні види та форми є основним інтегруючим фактором і головною ознакою соціальної групи. Участь членів групи в спільній діяльності зумовлює формування психологічної спільності між ними. Саме в цьому разі група стає об'єктом соціально-психологічного аналізу.

Насамперед необхідно розглянути закономірності поведінки та діяльності людей, зумовлені їх належністю до реальних соціальних груп, а також характеристику наркозалежних як представників великих соціальних груп.

1.Соціальні групи: визначення, ознаки та види.

Всім соціальним групам притаманні певні загальні риси. Найважливіші з них:

1. Соціальна група існує в єдиній, конкретно-історичній системі соціальних відносин і є одним з її елементів, що виконують строго визначені функції. Група не може існувати без зв’язку з єдиним суспільним організмом.

2. Соціальні групи детермінуються матеріальними умовами їх існування та, у свою чергу, зумовлюють соціальну поведінку своїх членів.

3. Соціальна група стосовно до інших груп є єдиним цілим. Сама група реально існує, причому ця реальність не менша, ніж реальність кожного індивіда, що її складає.

4. Кожній соціальній групі притаманні специфічні соціально-психологічні риси та схильність до певної, найбільш повно відображаючої її групові інтереси, системи цінностей.

Основними складовими елементами соціальних груп є: групові цілі, мотиви, потреби, уявлення, настрої, традиції, звичаї.

Групові цілі виникають як результат спільності інтересів. В їх рамках завжди існує ієрархія особистісних, основних та допоміжних цілей. Наприклад, автомобільний завод ство­рюється, щоб виготовляти певну кількість автомобілів. Це гру­пова мета, вона може бути досягнута тільки спільними зусил­лями всіх працівників заводу. Кожен цех має свої виробничі цілі. Є також цілі допоміжні, що сприяють досягненню групо­вої: зниження травматизму, поліпшення психологічного клі­мату тощо. Соціальна значущість групових цілей залежить від їх узгодження з цілями суспільства та включення в систему ці­лей більш високого порядку.

Залежність людини чи соціальної групи від об'єктивного змісту умов 'їх існування та розвитку визначається як потре­ба, причому поряд з потребами індивідуальними (первісними та похідними) формуються і потреби групові. Останні можна поділити на дві групи:

а) потреби спільності як системи, що вимагає певних умов для свого функціонування;

б) потреби особистостей, які складають цю спільність.

Прикладом потреб першої групи є, приміром, необхід­ність активного і прискореного навчання молодих солдат, щоб вони могли кваліфіковано виконувати свої обов'язки. По­треби другої групи — заняття спортом, активний відпочинок для людей розумової праці.

Характерно, що групові потреби завжди усвідомлюються членом спільності як свої власні, тобто мають особистісну форму. Вони конкретизуються, «опредмечуються» у групових мотивах діяльності.

Взаємовідносини людей у процесі діяльності, обмін погля­дами і настроями, існування традицій та звичаїв можливі тіль­ки завдяки спілкуванню. Потреба у спілкуванні — найбільш рання і специфічно людська потреба, вона із абсолютною очевидністю виявляється вже в ранньому дитинстві. Усі ос­новні риси та особливості як групового, колективного і масо­вого психічного стану і поведінки людей, так і ті риси та особливості, що характеризують поведінку індивіда у групі, так чи інакше опосередковуються фактом міжособистісного спілкування людей. Перебуваючи у великій масі чи невеликій групі, людина відчуває, сприймає, переживає та поводиться інакше, ніж наодинці. Наприклад, для поведінки слухача на лекції характерна стримана, коректна реакція, незалежно від того, подобається чи не подобається йому лекція; на стадіоні, під впливом загальної збудженої атмосфери, уболівальник мо­же поводитись інакше — підскакувати, кричати, штовхати сусідів.

Але група може не тільки посилювати, підвищувати актив­ність особистості. У тих випадках, коли цілі, мотиви, настрої та інші соціально-психологічні феномени особистості та гру­пи не співпадають, група не приймає особистість, подавляє та паралізує її волю й ініціативу. Більш того, можна навести при­клади такого соціально-психологічного взаємовпливу, коли вищеназвані ознаки сходяться, але спрямовані проти індиві­дуальності та самостійності особи: загальний збуджений на­стрій у групі молодих людей призводить до вчинення хулі­ганських дій, звичай вживати спиртне сприяє формуванню алкоголізму.

Групові взаємовідносини визначаються рядом чинників — ступенем організованості групи, психологічною сумісністю її членів, засобами та прийомами впливу на особистість. Уста­новлено також, що механізм утворення єдиної думки у групі залежить від процесу взаємодії та взаємовпливу думки групи і окремих її членів, групи і лідера.

Якщо уявлення і настрої в основному виникають та функ­ціонують на рівні групових взаємовідносин у малих групах, то традиції і звичаї — це швидше засоби передачі інформації від одного покоління до іншого, зв'язку поколінь. Не можна не погодитись із Дж. Берналом: «Традиції, звичаї, знання, що передаються від батьків до дітей, від майстра до підмайстра, є безпосереднім джерелом науки, існуючим з найраніших часів життя людини».

Групи спільності неоднорідні, тому їх можна класифікувати за різними підставами:

а) за способом утворення;

б) за близькістю та глибиною стосунків;

в) за ціпами та характером стосунків;

г) за характером ставлення особистості до групових норм;

д) за ступенем згуртованості та змістам цілей спільної діяльності.

У першому випадку групи бувають умовні та реальні. Умовні групи це спільності людей, що існують номінально, на основі певної ознаки. Такою ознакою може бути вікова, статева, національна, професійна приналежність тощо. У склад умовних груп входять особи, що не мають ніяких міжособистісних зв’язків або, навіть, не знають один одного (наприклад, особи молодого віку, учні старших класів, лікарі, спортсмени, злочинці за певною статтею КК України). Реальна група це фактично існуюче об'єднання людей, створене для досягнення спільних цілей, для поєднання зусиль у спільній діяльності. У реальній групі обов'язково наявне спілкування, за допомогою якого формулюються групові рішення, оцінки, уявлення та «загальна мова» між членами групи.

За другою підставою групи можна поділити на малі та великі. Мала група відносно стійке, нечисленне за складом, пов’язане загальними інтересами та цілями об’єднання людей, у якому здійснюється особистий, безпосередній контакт між учасниками.

У великій групі також існують загальні цілі та інтереси, але вона надто численна, щоб усі її учасники могли спілкуватися безпосередньо (наприклад, курс слухачів, водії тролейбусного депо). Нижня межа малої групи складає дві-три, верхня – 20-30 осіб. Більшість авторів вважає, що мала група починається з діади, але, на нашу думку, відносини у ній мають обмежений характер, не відображають всієї повноти міжособистісних зв’язків. Починаючи з тріади, з’являються власне групові взаємостосунки та взаємодія. Оптимальний розмір нормально функціонуючої групи складає п’ять-сім осіб, при збільшенні їх у малій групі утворюються окремі угруповання.

Різновидом малих груп є первісні такі, де стосунки базуються не тільки на особистих контактах, а й на високому ступені ототожнення кожного члена групою в цілому, на високому емоційному залученні учасників у групові справи (наприклад, сім’я, група підлітків, спортивна команда). Вторинні групи, як правило, великі, вони створюються для досягнення певної мети і спираються на схематизовану систему стосунків, що регулюється певними правилами (колектив заводу, військова частина, відділ міліції).

За цілями та характером взаємодії розрізняють групи формальні (організовані) і неформальні (неорганізовані).

Відповідно, малу групу ми розглядаємо як таку, що потенційно може стати колективом чи вже досягла цього рівня.

Ознаки колективу: 1) позитивна спрямованість інтегративна єдність її цілей, мотивів, ціннісних орієнтацій; 2) організаційна єдність; 3) групова підготовленість у тій чи іншій сфері діяльності; 4) психологічна єдність інтелектуальна, емоційна, вольова; 5) згуртованість – ступінь співпадання оцінок, установок та позицій членів групи); 6) емоційна ідентифікація – емоційне залучення особистості до колективу, співпереживання, емоційна теплота; 7) позитивний соціально-психологічний клімат; 8) сумісність.

Щоб стати колективом, група у своєму розвитку проходить ряд рівнів. Нульова точка відліку група-конгломерат, тобто раніше безпосередньо не знайомі особи, що зібрались на одному місці в один і той же час. Спілкування і взаємодія в такій групі мають поверховий та ситуативний характер (хворі в палаті, пасажири в автобусі). Як для формування особистості природною передумовою є здоровий людський організм, так для формування колективу передумовою є група-конгломерат.



Група-асоціація – міжособистісні стосунки визначаються спільною діяльністю, цілі кожного члена групи можуть бути різні, ділові та особисті контакти не налагоджені, але основа для цього є (група екскурсантів, збірна спортивна команда, слухачі на початку навчання).

Наступний рівень розвитку групи група-кооперація, для якої характерний високий рівень групової підготовленості та співробітництва, реальна та успішно функціонуюча організаційна структура. Міжособистісні стосунки і міжгрупове спілкування мають, передусім, діловий характер, підпорядковані досягненню певного результату у виконанні конкретного завдання, в тому чи іншому виді діяльності. Спрямованість і психологічна сумісність виступають тут як похідна від єдності цілей та взаємодії.

Від кооперації до колективу група проходить етап автономізації, який характеризується достатньо високою внутрішньою єдністю учасників за всіма параметрами, особливо за параметром психологічної єдності (сумісності). Саме на цьому етапі члени групи ідентифікують себе з нею («моя група», «ми» на відміну від «вони» «інші групи»), відбуваються процеси уособлення, злиття, спаяності, які формують внутрішньогрупову основу для переходу на вищий рівень.

Але автономізація може завести групу «вбік» від колективу до корпорації, якщо вона почне протистояти іншим групам, замкне всі цілі лише на себе і буде досягати їх усіма можливими засобами, у тому числі й за рахунок інших груп. У такому випадку група набуває рис «групового егоїзму» і перетворюється у групу з антисуспільною спрямованістю.\


2. Наркозалежні як представники великих соціальних груп

Проблема адиктивної поведінки взагалі і наркоманії зокрема за своєю природою є комплексною проблемою. Вона має декілька аспектів. Серед них можна виділяти медичний, психологічний, юридичний, соціальний. Нас, ні в якому разі не принижуючи значення інших аспектів, цікавить соціально-психологічний аспект цієї проблеми. Дотепер він залишається недостатньо розробленим.

Наркоманія сьогодні розглядається як соціальна патологія, що належить до глобальних проблем сучасності. Соціологічне вивчення наркоманії дозволяє розкрити її соціальні механізми, що не лежать на поверхні (латентні). Соціологічний підхід щодо дослідження наркоманії дозволяє:


  • виявити соціокультурний механізм прилучення людини до наркотиків;

  • визначити соціокультурні чинники, що сприяють і перешкоджають виникненню і розвитку наркотичної залежності;

  • виявити основні тенденції розвитку наркоманії як особливої, головним чином молодіжної, субкультури;

  • з’ясувати відношення різноманітних груп населення і соціальних інститутів до проблеми наркоманії, а особливо — до проблеми споживання наркотиків;

  • проаналізувати мотиви споживання наркотиків серед різноманітних груп населення.

Актуальність проблеми профілактики наркоманії обумовлена цілою низкою чинників: соціальних, економічних, психологічних і біологічних. Сьогодні спеціалісти не мають коливань в оцінці наркологічної ситуації — поширення наркоманії в Україні прийняло епідемічний характер, охопило всю територію країни, особливо південну її частину. І, що викликає особливу тривогу, утворився кримінальний ринок наркотиків на рівні організованих злочинних угруповань.

Економічні чинники свідчать про особливу актуальність цієї проблеми: споживання адиктивних речовин відволікає величезні матеріальні ресурси зі сфери економічної діяльності, наркоманія порушує відтворення робочої сили, адже переважна кількість наркоманів — молоді люди соціально активного віку. З огляду на це, демографічний спад на майбутні 15–20 років може поставити країну на грань фізичного виживання. Збільшується смертність серед підлітків від наркотиків. За даними Мінздоров’я, за останні 10 років частка наркоманів серед школярів зросла в 6–8 разів, а смертність серед них від наркотиків за цей час збільшилася в 40 разів. Чітко простежується зв’язок між зростанням споживання наркотиків і протиправною поведінкою підлітків і молоді. Внаслідок наркотизації від суспільно корисної діяльності відривається інтелектуальний потенціал. Профілактика наркоманії, як вважають деякі вчені, є питанням національної безпеки і забезпечення виживання нації.

Основною групою ризику наркозалежності є підлітки. Причинами готовності до наркотизації є наступні обставини життя підлітків: пияцтво одного чи обох батьків; асоціальна поведінка (дармоїдство, жебрацтво, злодійство, проституція та ін.); влаштування на квартирі батьками осередків для кримінальних та асоціальних елементів; сексуальне розбещення батьками власних дітей, торгівля ними; убивство одного з батьків на очах дітей; відбування одним із батьків строку тюремного ув’язнення; лікування одного з батьків від алкоголізму, психічного захворювання; жорстоке поводження з дітьми (побиття з нанесенням тяжких тілесних ушкоджень, голод і т.п.); залишення малолітніх дітей одних без їжі й води; відсутність даху над головою, блукання разом із батьками без засобів до існування й відсутність постійного місця проживання; втечі з дому, конфлікти з однолітками тощо.

Світова практика показала, що система взаємопов’язаних факторів ризику тільки в певних умовах чинить негативний вплив на особистість, інші ж люди, активізуючи захисні фактори, їх долають. Головне завдання полягає в визначенні саме того фактору чи системи факторів і у співвідношенні з якими умовами детермінується формування схильності до вживання наркотиків.

Традиційно розрізняють три основні групи факторів ризику: психофізичні, соціальні, педагогічні.

Більш детально їх можна поділити на такі групи:

соціально-економічні (зруйнування інституту сім’ї, багатодітні й неповні родини, неповнолітні батьки, безробітні родини, сім’ї, що ведуть аморальний спосіб життя; непристосованість до життя в суспільстві: відсутність життєвих перспектив у підлітків, втеча, бродяжництво, неробство, злодійство, шахрайство, бійки, убивства, спроби суїциду, агресивна поведінка, уживання спиртних напоїв, наркотиків тощо);

психологічні (невірне виховання в родині, відчуження від соціального середовища, неприйняття себе, невротичні реакції, емоційна нестійкість, неуспіх соціальній адаптації, труднощі у спілкуванні, взаємодії з однолітками, залучення до групи однолітків, які вживають наркотики й т. п.);

педагогічні (невідповідність змісту програм освітнього закладу й умов навчання дітей їх психофізичним особливостям, темпу психічного розвитку дітей і темпу навчання, перевага негативних оцінок, дезадаптованість до учбового процесу, відсутність інтересу до навчання, закритість для позитивного досвіду, невідповідність образу школяра й т.п.);

медико-біологічні (група здоров’я, складні та хронічні захворювання, уроджені властивості, порушення в психічному й фізичному розвитку, патологія вагітності та умови народження дитини, захворювання матері та її спосіб життя, травми внутрішньоутробного розвитку й т.п.)

Для визначення сутності наркотичної поведінки підлітків наркоманію треба розглядати як соціально заразне захворювання, розповсюдження якого відбувається усередині соціальних груп. Неможливе ізольоване існування наркомана в середовищі - рано чи пізно навколо нього формується група, що залучається до сфери вживання наркотиків Разом з розширенням та об’єктивізацією інформації про наркотики і ризик зловживання ними формується і все більш певне відношення до наркотику. Сучасні вчені виділяють п’ять груп по відношенню до наркотиків

група „Вживають і втягують інших”. Вживання вважається ознакою впевненості, незалежності, сили. Активний інтерес до наркотиків набуває прагматичний сенс: досліджуються різні форми наркогенних речовин, йде пошук шляхів підвищення ефекту, при одночасному зниженні ризику. Залучення інших у середу вживаючих наркотики може бути пов’язано з переконанням корисності, або бути продиктовано негативними прагненнями: нанесенням шкоди, руйнуванням іміджу „чистоти”, матеріальною вигодою (розповсюдження наркотиків за можливість знижок при купівлі для себе).

група „Вживають, але розуміють небезпеку”. Не прагнуть поширювати наркотики, себе вважають жертвами. Багато хто хотів би позбутися згубної звички, але їм не вистачає сили волі подолати виниклу залежність або зовнішні обставини. У цій групі є й такі, хто йде на свідоме саморуйнування, намагаючись таким чином щось „довести світові”.

група „Активні супротивники”. Це сама нечисленна група, позиція її представників: „Я ніколи не буду вживати наркотики і буду протистояти поширенню цього зла серед моїх друзів”. Іноді ця позиція заснована на знаннях, частіше - на емоційному відображенні. У другому випадку - „грамотний наркоман” може похитнути впевненість активного противника.

група „Байдужі супротивники”. Для цієї групи характерний відмови від вживання наркотиків при допущенні вживання наркотиків іншими: „Я наркотики не вживаю, а інші мене не стосуються. Хочуть труїтися - їхня справа”.

V група „Не визначили своє ставлення до наркотиківЧлени цієї групи виступають потенційними учасниками чотирьох попередніх.


3. Міжособистісні стосунки у групі наркозалежних.

Міжособистісні стосунки – це сукупність об’єктивних зв’язків та взаємодій між особами, які належать до певної групи.

Характерною ознакою міжособистісних стосунків є їх емоційне забарвлення.

Міжособистісні стосунки охоплюють широке коло явищ, але головним регулятором сталості, глибини, неповторності міжособистісних стосунків є привабливість однієї людини для іншої. Тому стан задоволеності – незадоволеності виступає основним критерієм оцінки таких стосунків.



Соціальні фактори наркотичної поведінки відображають економічну, культурну, політичну, кримінальну, духовно-моральну ситуацію в суспільстві. Соціальні причини в сукупності утворюють сприятливий грунт, в якому наркоманія як суспільне явище існує і множиться. Виділяють кілька причин наркоманії серед підлітків, тісно пов’язаних з соціально-економічною кризою в нашій країні.

І як тільки вони починають вживати наркотики, така звичка може підтримуватися через окремі моделі поведінки та уявлення в межах їхнього найближчого оточення.

Постійне перебування у стресових ситуаціях, брак підтримки з боку оточуючих та соціально невигідне становище сім’ї у межах соціальної системи можуть схилити підлітків до вживання наркотиків, оскільки такі обставини спроможні значною мірою зменшити зусилля як батьків, так і дітей, які якраз і спрямовані проти виникнення та розвитку у дитини наркоманії.

Недостатня координація дій та відсутність узгоджених підходів до терапії серед залучених фахівців (включаючи сімейних лікарів, педіатрів, психіатрів, медсестер, вчителів, психологів та інших спеціалістів, які намагаються допомогти сім’ям, де є підлітки-хронічні наркомани), в ряді випадків підтримують звичку підлітків до вживання наркотиків. Часто різні спеціалісти пропонують підліткам та їхнім батькам суперечливі способи лікування наркоманії, а також надають суперечливі консультації щодо її природи. Одні радять ставитися до підлітка як до психічно або фізично хворого й, отже, невідповідального за вживання наркотиків; інші — як до здорової, але з девіантною поведінкою, дитини, яка заслуговує за це відповідного покарання.

Наркоманія, крім того, може підтримуватися участю підлітка у девіантній групі своїх однолітків, в якій вживання наркотиків та позитивне ставлення до них є частиною групової субкультури. Високою є ймовірність вживання підлітками наркотиків, якщо вони живуть у районах, де їх доволі легко дістати, де існує високий рівень злочинності, а також де є мало альтернатив вживанню наркотиків та майже не існує шансів знайти роботу.

Підлітки отримують непослідовну інформацію щодо алкоголю та наркотиків зі свого навколишнього середовища. І це поглиблює проблему. Ньюкомб та Бентлер описують природу цієї проблеми таким чином: «Підлітки — експерти з розпізнавання лицемірства, і їм може бути важко зрозуміти запропоновану суспільством політику «Скажемо алкоголю та наркотикам «Ні!», при тому, що воно ясно каже «Так!» безлічі легальних наркотичних речовин, а також нелегальним наркотикам, які поширюються і використовуються.

О. Яременко та ін. вказують на вплив оточення на вживання: «Бажання «йти в ногу з часом» стимулює частину молодих людей до атрибутів модного і стильного життя, ознакою якого в уявленні багатьох є вживання алкогольних напоїв, тютюнопаління, залучення до наркотичних і токсичних речовин» .

Ми живемо в суспільстві, де вживання алкоголю та інших наркотиків не лише є нормою, а й іноді набуває ореолу слави. Професійних спортсменів, акторів та музикантів, що слугують за моделі, є ідолами для підлітків, використовують у рекламі алкогольних напоїв. У. де Джонг дійшов висновку, що кампанії у ЗМІ впливають на вибір, який роблять підлітки стосовно високоризикованого вживання алкоголю.

Для підлітка найголовнішим є те, щоб його позитивно сприймали однолітки. В групах однолітків, де використовуються наркотичні субстанції, він, швидше за все, робитиме те саме, що й інші, аби уникнути загрози виключення з групи.

Висновки

Усе людське життя відбувається у тих чи інших соціальних групах. Людина живе, розвивається і діє в групі. Саме в групі та під її впливом відбувається становлення особистості – складається її спрямованість, формуються суспільна активність, воля, створюються умови для саморегуляції та розвитку здібностей. Велику роль у соціальному становленні особистості покликані зіграти стосунки з оточуючими, ровесниками та однодумцями, поєднаними спільною метою. Саме в процесі розвитку групових відносин формуються умови, при яких успішно протікає процес соціалізації людей. Від того, які відносини склалися в людини з членами її групи, залежить можливість, з одного боку, адаптації особистості у суспільстві, з іншого боку – розкриття її потенціалів, збереження її автономності. Включення людини у різні соціальні групи створює умови для засвоєння соціальних норм поведінки людини, які формують готовність до входження в різні соціальні структури, різноманітні типи соціальних відносин.

Розглянувши питання, щодо наркозалежних як представників великих соціальних груп, ми прийшли до висновків, що в сучасній літературі чинники наркотизації підлітків поділяють на об'єктивні і суб'єктивні. Серед об'єктивних причин виділяють макросоціальні (економічне або соціальне неблагополуччя, суспільна нестабільність, протиріччя та неузгодженість у законодавстві, доступність алкоголя та наркотиків, реклама) і мікросоціальні (часті зміни місця проживання, наркоманічні синдроми у батьків, негармонійне виховання, спілкування з однолітками, що вживають алкоголь та наркотики, низька успішність та небажання вчитись у школі, позитивне ставлення оточуючих до алкоголю та наркотиків).

1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка