Професійний стрес та професійне «вигорання» у педагогічній діяльності



Скачати 33.77 Kb.
Дата конвертації10.09.2017
Розмір33.77 Kb.
Професійний стрес та професійне « вигорання» у педагогічній діяльності.

Професія вчителя вважається однією з психологічно напружених і виснажливих. І на це є причини: комунікаційне навантаження, величезне емоційне напруження, поява певних «професійних деформації», соціальна незахищеність, часто складний психологічний клімат у колективі, тривале перебування на ногах...

Як наслідок, за відсутності додаткової роботи над собою, без створення певних компенсаторних механізмів, простежується неминуче збільшення психосоматичних захворювань, на основі яких розвиваються всі інші. Це призводить до того, що до 40—45 років мало хто з учителів може похвалитися своїм здоров'ям.

І справді, з'являється бажання «пожаліти цього бідолашного вчителя». Та найгірше, коли таке бажання з'являється в нього самого. Бо саме незадоволеність собою, своєю діяльністю, її наслідками є головною суб'єктивною причиною психологічного неблагополуччя.

  «Найголовніше в житті здоров’я!»  –  так, напевно, відповість чи не кожна людина, якщо її запитати що для неї головне в житті. Особливо в питаннях збереження здоров’я мають бути обізнані вчителі, для того, щоб вчити цьому  підростаюче покоління . Компетентне ставлення до власного здоров’я включає в себе наступні складові:


  1. –         соматичне здоров’я;

  2. –         клінічне здоров’я;

  3. –         фізичне здоровся

  4. –         психічне здоров’я;

  5. –         рівень валеологічних знань.

Здоров’я  – це стан повного фізичного, душевного й соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб і фізичних вад. Сучасне уявлення про здоров’я називають холістичним (від англ.. «whole» – цілісний). Воно враховує не лише фізичне благополуччя людини, а й інші виміри: її емоційний стан, інтелектуальний розвиток, рівень соціальності та духовності.

 Здебільшого до погіршення здоров’я призводять стреси. Стрес – нормальна реакція організму на загрозу, зміни внутрішнього стану, порушення внутрішньої рівноваги. Найбільш небезпечним  для життєдіяльності організму є хронічний стрес, який характеризується постійним порушенням внутрішньої рівноваги. Симптоми хронічного стресу: порушення пам’яті і концентрації уваги, безсоння, депресія, відчуття провини. Наслідки – головна біль, псоріаз, випадіння волосся, підвищений тиск, серцеві хвороби,

Стресостійкість обумовлена кількома причинами:

В сучасному світі сформувалась загрозлива тенденція до посилення ролі стресових чинників середовища як фактора, що порушує здоров’я. До 90% усіх захворювань людини в тій чи іншій мірі пов’язані зі стресом.

В скарбниці людства накопичено багато профілактичних технік, оволодіння якими стало можливим завдяки стресменеджменту.

Перше положення детермінує необхідність боротьби зі стресом, друге – обумовлює можливість його ефективної профілактики.

Треба звернути увагу на те, що не завжди і не всі стреси бувають негативними. В деякій мірі вони навіть корисні, бо відіграють мобілізуючу роль і допомагають людині пристосуватися до змінних умов. Нормативні стреси не травмують психіку, а спонукають людину до осмислення ситуації, особистісного зросту. Вони мають пізнавальну цінність. Слово стрес (від англ.. – "натиск") – це сукупність захисних фізіологічних реакцій організму, які виникають у відповідь на вплив різноманітних несприятливих чинників (стресорів).

Види стресу:

1. Еустрес – це стрес, спричинений позитивними стресорами (непередбачувана перемога у змаганні, олімпіаді). Він активізує та мобілізує внутрішні резерви людини, додає інтересу до життя, змушує діяти більш інтенсивно.

2. Дистрес – спричинений негативними стресорами (запізнення на важливий захід, програш у змаганні тощо). Це руйнівний процес, який дезорганізує поведінку людини, активізую глибинні адаптаційні резерви організму. Такий тривалий стрес може перерости в невроз або психоз.

Можливі реакції організму на стрес:

дезадаптація – людина намагається пристосуватися до стресової ситуації, але їй це не вдається;

пасивність – виникнення стану безпорадності, безнадії, депресії;

активний захист від стресу – зміна діяльності з метою досягнення душевної рівноваги (спорт, музика, фізична праця);

активна релаксація (розслаблення) – підвищує природну адаптацію організму до стресової ситуації.

Пам'ятайте: якщо не можете змінити ситуацію, змініть своє ставлення до неї!



Можливо, саме цей вислів є рецептом психологічного благополуччя не тільки вчителя, а й будь-якої людини взагалі. Навіть і в особистому, і в професійному житті бувають ситуації, які не можна виправити, їх потрібно пережити, щоб жити.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка