Процеси соціалізації та виховання взаємопов'язані та взаємообумов-лені, однак не тотожні



Скачати 34.16 Kb.
Дата конвертації10.09.2017
Розмір34.16 Kb.
Соціальний розвиток дитини — одна з нагальних проблем сучасної дошкільної освіти, що виникла внаслідок невідповідності результатів виховання і навчання дитини у дошкільному навчальному закладі соціальному замовленню суспільства. Тому створення умов для соціалізації дитини, формування її довільної активності та регуляції поведінки — першочергові завдання освітян.

Соціалізація — найбільш широке поняття, що характеризує становлення особистості. Вона передбачає не лише усвідомлене засвоєння дитиною готових форм та способів соціального життя, способів взаємодії з матеріальною та духовною культурою, адаптацію до соціуму, а й накопичення (спільно з дорослими й однолітками) власного соціального досвіду, ціннісних орієнтацій, свого способу життя.

Усе зазначене вище забезпечує і виховання, адже виховання — система цілеспрямованої, педагогічно організованої взаємодії дорослого з дитиною, дітей одне з одним. Саме в такій особистісній взаємодії відбувається зміна мотиваційно-ціннісної системи особистості дитини, виникає можливість ознайомити дитину із соціально значущими нормами та способами поведінки, тому виховання є одним із основних шляхів успішної соціалізації.

Видатний вітчизняний психолог Олександр Запорожець наголошував, що «виховання не зводиться до того, щоб навчити дитину сукупності відомих знань і вмінь, воно також передбачає формування емоційного ставлення до оточення відповідно до цінностей, ідеалів, норм». Дослідження учених його наукової школи засвідчують, що між інтелектуальною та емоційно-вольовою сферами дитячої особистості — тісні, послідовно змінювані системні взаємозв'язки.

Однак, на відміну від виховання, тобто спланованої, регульованої системи впливу на людину, що передбачає наявність виконавців, соціалізація — це переважно самостійне входження дитини у світ та індивідуальне засвоєння обраних зразків, правил і цінностей.

Процеси соціалізації та виховання взаємопов'язані та взаємообумов-лені, однак не тотожні.

В освітньому просторі дошкільного навчального закладу педагоги приділяють велику увагу розвитку пізнавальної сфери дитини, формуванню знань, умінь і навичок. Переважання знаннєвого аспекту, зокрема, в процесі підготовки дитини до школи робить цю підготовку формальною і не сприяє подальшому розвитку дитини, її майбутньому становленню як соціально відповідальної особистості із позитивною самооцінкою. За межами педагогічної уваги залишаються суб'єктні якості дитини, можливості, процеси і умови її саморозвитку та самореалізації.

Передумови успішної соціалізації дитини

Для успішного розвитку кожна дитина має зростати в атмосфері любові та психологічного благополуччя, інакше вона відчуває негативні емоції — усвідомлені чи неусвідомлені. Це позначається на її розвитку.

Дитина сприймає любов оточення на фізичному, інтелектуальному та емоційному рівнях. Нестача любові призводить до:



  • інфантильної поведінки;

  • неадекватних захисних поведінкових реакцій;

  • відчуття соціального страху у різних його формах — занепокоєння, тривоги, почуття провини, гніву.

Соціальні страхи та нестача любові призводять до формування соціальної невпевненості дитини.

Соціально компетентну поведінку дитини старшого дошкільного віку характеризують:



  • уміння проявити волю, прийняти власне рішення;

  • здатність передбачити можливі наслідки ситуацій як вияв
    рефлексії;

  • вибір раціонально обґрунтованої поведінки: зрозуміти та
    правильно сприйняти соціальний сигнал, самокритично оцінити власну поведінку, контролювати свій стан та позбутися соціального страху в спілкуванні з іншими;

  • уміння керувати негативними, блокуючими пізнавальну
    активність та конструктивну взаємодію з однолітками і дорослими почуттями (ненависть, агресія, гнів), виокремлювати чинники, що ускладнюють поведінку та усувати їх;

  • самореалізація без агресивного самоствердження;

  • здатність визнавати право іншої людини на власне бачення та аргументи;

  • здатність сприймати та інтерпретувати похвалу адекватно, підтримувати сталу самооцінку;

  • уміння розпізнавати конфліктну або близьку до неї ситуацію та знаходити цивілізовані й соціально прийнятні можливості
    її вирішення та задоволення власних амбіцій.

Тобто робота щодо соціалізації дитини дошкільного віку має бути системною.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка