Проблему: «Розвиток творчих здібностей дітей дошкільного віку засобами фольклору»



Скачати 63.42 Kb.
Дата конвертації12.09.2017
Розмір63.42 Kb.



Основними цінностями гуманістичного особистісно-орієнтованого виховання є дитина, як предмет виховання; культура народу, як середовище, в якому дитина зростає і яким живиться; творчість, як спосіб розвитку дитини в її рідній культурі.

Саме це дозволило мені визначити проблему: «Розвиток творчих здібностей дітей дошкільного віку засобами фольклору».

Працюючи над обраною проблемою, я керуюсь надбаннями великого педагога В.О. Сухомлинського. За його переконанням, а тепер і моїм, завдання вихователя полягає в тому, щоб у душі кожної дитини жило чутливе слово. Для цього В.О. Сухомлинський радив проводити з дітьми спеціальну роботу: подорож до першоджерел думки і слова, до народних витоків. І саме фольклор став тим першоджерелом, яке допомогло дитині пізнати безмежність океану думок і почуттів, збагатити свою мову, своє слово, свій духовний світ.

«Український фольклор сягає до джерел народної мудрості…»

В.О. Сухомлинський

На своїх заняттях я використовую такий фольклор, який би відповідав психології дитини, її віку, був спрямованим на творчий розвиток особистості, а саме дитячий фольклор. Це ті твори, що відповідають психології народної педагогіки. У своїй роботі я використовую класифікацію фольклору вчених О. Капіци, Г.Науменко: календарний фольклор, потішний фольклор, ігровий фольклор.

Спостерігаючи за комахами, птахами, звірами, мої вихованці запам’ятовують примовки, заклички, дитячі гадання. Це привчає дітей сприймати красу навколишньої природи в усі пори року.

Для створення позитивної атмосфери в групі, для вирішення будь-якої конфліктної ситуації в мене є потішний фольклор: приказки, небилиці, дражнилки, які можуть розвеселити, розсмішити, потішити, а ще розвивають дитячу фантазію, пробуджують інтерес до нових словотворень.

Важко уявити собі життя дітей без ігор. Ігровий фольклор посідає чільне місце в творчості моїх вихованців. Під час драматичних ігор, спортивних, хороводних значне місце відводиться «фольклорним прелюдіям», що розвивають у дітей римоване мовлення, пам'ять, вправляють у вимовлянні окремих звуків рідної мови.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що дитячий фольклор відіграє надзвичайно важливу роль у вихованні та розвитку особистості дитини.

Поступово знайомлячись із культурною спадщиною свого народу, дошкільнята залучаються до її цінностей, збагачують власний життєвий досвід, творчо застосовують набутті знання у різних видах діяльності. Відповідно розвивається уява, мислення, пам'ять, комунікативні навички.

Із досвіду роботи можу зазначити: у становленні сучасної, духовно багатої особистості величезного значення набуває досвід попередніх поколінь, що зберігся у фольклорі (у перекладі з англійської мови «фольклор» – «народна мудрість»).

Творча природа фольклору велика. Наприклад, працюючи з дошкільниками я завжди використовую колискові пісні, пестушки, потішки, поетичні твори, що багато сторіч передавались від одного покоління до іншого.

Аналізуючи свою роботу, можу зробити цілком реальний висновок щодо чітко вираженої навчально-виховної спрямованості фольклору:



  • колискові пісні, потішки, приказки, пісні-ігри готують дитину до життя, допомагають освоєнню навколишнього середовища;

  • традиції наших предків формують національно-психологічні риси, розширюють володіння українською мовою;

  • обрядові забави, ігри вчать наслідувати трудовий процес дорослих;

  • казки, пісні, заклички впливають на інтелектуальний, моральний, естетичний розвиток дитини.

Яскрава образність мовлення фольклорних наспівів, їхнє виконання, що містить елементи гри, танцю, є доступними для розуміння і виконання дітьми різного віку, починаючи з найменших. Ці традиції народного виконавства зумовлюють комплексний підхід до процесу навчання.

Я зрозуміла, що розвивати творчі здібності дітей можна не тільки на заняттях з музики та малювання. Доцільно використовувати інтегровані заняття.

У своїй роботі елементи фольклору я впроваджую на заняттях з усіх розділів програми у вигляді використання художнього слова, народної музики, приказок, лічилок, повчальних історій тощо. Наприклад, це можуть бути лічилки, загадки на заняттях із математики, або прикмети, приказки на заняттях із рідної природи чи ознайомлення з навколишнім середовищем.

Я переконалась, що фольклор є винятково цінним дидактичним матеріалом в естетичному вихованні підростаючого покоління. Яскраві образи добра і зла в казках, приспівках доступні і зрозумілі дошкільнятам, а народні іграшки, предмети побуту українців, твори мистецтва не тільки розвивають у дітей гарний смак, але й формують національно-психологічні риси.

Використання фольклору на заняттях допомогло моїм вихованцям оволодіти українською мовою краще, ніж їхнім ровесникам. Бо і прислів’я, і приказки, і драматизації українських народних казок формують і розширюють їхній словниковий запас.

Спостерігаючи за своїми дітьми, бачу, як часто вони влучно можуть використати лічилку, дражнилку. На мою думку, використання фольклорних матеріалів під час самостійної діяльності свідчить про добре засвоєний матеріал. Наприклад, лише знання ознак різних пір року дозволяє дитині під час спостереження за погодою влучно промовити народну приказку, прикмету; відтворення українських візерунків під час самостійної художньої діяльності засвідчує не лише знання форм та забарвлення візерунків предметів народного побуту, а й достатнє опанування дітьми навичок малювання.

Все сказане вище дозволяє мені зробити висновок про позитивний педагогічний ефект фольклору в розвитку творчої особистості дошкільника. В.О. Сухомлинський писав: «Творчість відкриває в дитячій душі потаємні куточки, в яких дрімають джерела добрих почуттів». І саме фольклор допоміг мені наповнити ці потаємні куточки і любов’ю, і знаннями. Багатогранний світ фольклору навчив моїх дітей дивуватися, захоплюватися, пробудив творчу активність.

Моя робота не була б такою плідною, якби не участь у ній батьків. На початку року я провела анкетування батьків за темою «Українська мова в родині», в листопаді провела заняття «Значення українського фольклору у вихованні дитини», виготовила папку-пересувку, у якій розмістила матеріал про фольклор (фольклорні твори за лексичними темами: потішки, забавки, колисанки тощо). Розробила пам’ятки для батьків, як ознайомити дітей з творами українського фольклору. Через півроку під час повторного анкетування помітила, як змінилося ставлення батьків до вивчення українського фольклору.



Висновки

Аналізуючи роботу над проблемою, я зрозуміла, що у дошкільнят є величезний природний творчий потенціал, який через різні причини не завжди реалізується повністю. Тому дуже важливо створити ситуацію, яка б сприяла бурхливому сплеску дитячої фантазії, зацікавленню вихованців створювати свою казку, вірш. Для цього потрібно, по-перше, зацікавленість педагога, доброзичливість, віра у творчі здібності дитини, по-друге, індивідуальний підхід до кожного малюка. Саме на цих засадах я і будую свою роботу.

Вивчення наукових джерел В.О. Сухомлинського, С.Ф. Русової із даної проблеми та апробація в практичній діяльності різних видів роботи з дітьми щодо розвитку в них творчих здібностей засобами фольклору свідчать про те, що фольклор підтвердив свою спроможність позитивно впливати на розвиток творчих здібностей особистості дошкільника. Особливо добре зарекомендувало себе на практиці використання народних ігор, проведення фольклорних свят, розваг, тематичних вечорів та використання фольклорного матеріалу в процесі естетичного виховання дітей.

Завдяки систематичній та планомірній роботі значно розвинулися творчі здібності дітей, вони із захопленням сприймають різноманітні творчі завдання і нестандартно їх виконують, успішніше адаптуються до навколишнього середовища та входять у соціум.

Мої діти, навіть якщо пам’ятають всього кілька слів із традиційного тексту, небоязко можуть його реконструювати. Із величезним задоволенням створюють власні примовлянки, знаходячи їм відповідне місце у своєму житті. Використання фольклору сприяло набуттю нових знань вихованцями, розвитку таких показників, як пізнавальний інтерес, самостійність, ініціативність, допитливість, творча активність. Результатом роботи є ще емоційна розкутість дошкільнят. У період психологічної адаптації дітей до навчання в школі у моїх випускників-першокласників відсутні страхи, зриви, в них добре розвинута пам'ять, увага. Доказом моїх стверджень є статистичні дані педагогічного моніторингу.

Звичайно, були і невеличкі проблеми, які довелося вирішувати в процесі роботи. Наприклад, якщо потішки, забавки викликали в дітей одразу емоційний відгук і вони відчували в мені, в дорослій людині, когось дуже рідного, то відгадування загадок було дещо складнішою справою. Адже загадка – це не просто розвага, гра, а вправа для міркування. Тоді я виставляла на стіл декілька іграшок, до кожної добирала загадку і діти, маючи перед очима предмет, справлялися із завданням швидше. Якщо дошкільнята не могли запам’ятати фольклорний текст, то на допомогу приходили відповідні рухи, а ще мій емоційний відгук: зміна голосу (тихо, голосно), міміки, настрою, жестів.



Впроваджуючи в практику роботи фольклор, я зрозуміла, що це чарівна гра, в якій народжується щось прекрасне і дивовижне. Мої діти навчилися бачити світ без штампів і шаблонів, сприймати його таким, яким він є, і робити кращим. А ще я зрозуміла, що кожна дитина за своєю природою – геній, потрібно тільки сприяти їй ним стати. І в цьому мені допомагає народний фольклор.





База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка