Про вивченя І дослідженя проявів страхів у молодших школярів



Скачати 47.21 Kb.
Дата конвертації14.04.2016
Розмір47.21 Kb.
ПРО ВИВЧЕНЯ І ДОСЛІДЖЕНЯ ПРОЯВІВ СТРАХІВ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Вернигора Ю.О., Поспєлова І.Д.

(Україна, м. Одеса)
Страх є однією з основних і вроджених форм реакції душі: змінюються предмети страху, змінюється вираз страху та його вплив на внутрішній світ особистості, на її поведінку, але страх, як відома форма оцінки, як тип ставлення до світу і людей, залишається завжди всередині нас [2, с. 17].

У нашому дослідженні узагальнено і систематизовано теоретичні аспекти вивчення проблеми дитячих страхів, емпірико-теоретично вивчені і досліджені прояви страхів у молодших школярів. Також розроблені та апробовані моделі програм корекції страхів у молодших школярів.

Проаналізовано стан проблеми дитячих страхів у психологічній літературі. Вивчено підходи вітчизняних і зарубіжних вчених до даної проблеми. Встановлено що, страх - це емоція, яка виникає в ситуаціях загрози біологічному або соціальному існуванню індивіда та спрямована на джерело дійсної чи уявної небезпеки [1]. Страх заснований на інстинкті самозбереження, має захисний характер і в кожному конкретному випадку являє собою складаний і абсолютно індивідуальний сплав фізіологічних, психічних і поведінкових механізмів[2]. Таким чином, емоція страху може носити як обґрунтований характер і в цьому випадку служити біологічному виживанню індивіда, так і приймати патологічні форми, які потребують втручання психолога.

Виявлено, що основними причинами формування хронічних дитячих страхів є соціальні фактори (неадекватна поведінка значущих дорослих, порушення у сімейних відносинах, наявність психотравмуючої ситуації), біологічні чинники (перебіг пренатального та перинатального періоду у матері, властивості нервової системи, темпераменту, що обумовлюють характерологічні особливості дитини) та синтетичні причини, складовими яких є як і соціальні, так і біологічні фактори [3].

На основі аналізу поглядів провідних дослідників дитячих страхів, встановлено, що страх здійснює тотальне руйнівну дію на психіку дитини, що немає однієї психічної функції, яка не змінювалася під дією страху несприятливих змін [1-6].

На підставі теоретичних даних і результатів емпіричного дослідження вивчено специфіку проявів дитячих страхів у молодшому шкільному віці. У результаті діагностики за методикою А. І. Захарова [3] емпірично встановлено, що для 80% молодших школярів у вибірці «страшним» є страх смерті батьків, страх незнайомців (якихось людей), виявлений у 63,1% досліджуваних, страх болю - у 60 %, страх нападу - у 49,2%, страх стихії - у 46,2%, страх хвороби - у 44,6%, страх пожежі - 36,9%, страх смерті - у 35,4%. Такі результати є природним проявом інстинкту самозбереження. «Шкільні» страхи актуальні для 31% вибірки дітей (по тесту Філліпса, методикою «Незакінчені речення» Р. В. Овчарової і «Анкеті для батьків молодших школярів» А. В. Мікляєвої і П. В. Румянцевої) [см. 6]. Наявність зазначених страхів гальмує розвиток дитини в цілому, негативно впливає на хід її соціалізації, її взаємодію з оточуючими, знижує результативність навчальної діяльності і тому потребує корекції.

Проаналізовано причини виникнення шкільних страхів і за результатами аналізу розроблено корекційна програма, при розробці та впровадженні якої робота з «шкільними» страхами здійснювалася в наступних напрямках:

а) при роботі з ситуаційними страхами ставилася мета знизити психотравмуючу дію цієї ситуації для дитини, і тут були використані методи казкотерапії, ігротерапії, малювання страху, метод послідовної десенсибілізації, релаксаційні вправи;

б) у тих випадках, коли корінь виникнення страху перебував у батьківських установках, основою корекції була консультаційна робота з батьками. З дітьми в цих випадках, крім роботи в групі, з використанням вищевказаних методів проводилися бесіди з метою переформулювання навчальних завдань, зміщення мотивації навчальної діяльності з отримання відмінних оцінок для батьків на значимість отримання знань для здійснення власних життєвих планів.

З метою оцінки ефективності корекційного впливу з дітьми корекційної групи проведено повторне діагностичне дослідження. За його результатами в цілому можна констатувати позитивну динаміку зниження страхів. Найбільш успішним є результат корекції страху бути висміяним, страху помилки і невдачі, проблем і страхів у відносинах з вчителями. При повторній діагностиці ці страхи у дітей групи виявлені не були. Успіх у корекції вищевказаних страхів пояснюється тим, що діти перестали сприймати шкільну оцінку як оцінку своєї особистості в цілому. Відбулася також переоцінка значущості і самої постаті вчителя, підвищилася самооцінка дітей.

Знеціненням думки про себе як про учня і особистість «глузливих» однокласників і підвищенням самооцінки також пояснюється відсутність у результатах повторного дослідження страху бути висміяним.

Результатом зміщення мотивації навчання для отримання оцінки на отримання знань для «вкладення» їх у своє майбутнє і зміна у зв'язку з цим критеріїв успіху і неуспіху є відсутність в результатах повторного дослідження страху помилки, невдачі і страху отримати погану оцінку.

Відносним є успіх у корекції страхів самовираження (зниження на 83,3%), зробити що-небудь неправильно (зниження на 75%), ситуації перевірки знань (зниження на 40%), невідповідності очікуванням оточуючих (зниження на 50%), відповіді у дошки (зниження на 42,9%). Для всіх дітей групи корекції, у яких залишився страх не відповідати очікуванням оточуючих (батьків), залишився актуальним і страх ситуації перевірки знань. Тобто не дивлячись на декларовані в бесідах з психологом зміни в підходах батьків до навчання дітей, сім'я дає установку на зовнішній, а не на внутрішній критерій оцінювання результатів навчання. Дитина відчуває невідповідність між позиціями озвученими батьками і тим, чого чекають вони від нього в плані навчання в реальності.

На даних аналізу результатів емпіричного корекційного дослідження встановлено, що найважче піддаються корекції дитячі страхи, викликані порушеннями дитячо-батьківських відносин, сімейними установками. Для їх усунення необхідні глибинні зміни у відношенні батьків школярів щодо цілей і завдань навчального процесу, зсув пріоритетів у виховних позиціях. Перспективним з цієї точки зору могла б бути підготовча консультаційна робота психолога з батьками, чиї діти готуються до вступу до школи.


Література:

  1. Бреслав Г.М. Эмоциональные особенности формирования личности в детстве / Г.М.Бреслав. – М.: Педагогика, 1995. – 181 с.

  2. Вилюнас В.К. Психология эмоциональных явлений / В.К.Вилюнас. – М.: Издательство МГУ, 1976. – 143 с

  3. Захаров А.И. Как помочь нашим детям избавиться от страха / А.И.Захаров. – СПб.: Питер, 1995. – 128 с.

  4. Чебыкин А.Я. Эмоциональная регуляция в структуре учебной деятельности / А.Я.Чебыкин. – Одесса: Министерство просвещения УССР, Одесский государственный педагогический институт им. К.Д.Ушинского, 1989. – 110 с.

  5. Поспелова И.Д. Психологическая безопасность школьников в современной социокультурной и социоэкономической ситуации в Украине / И.Д.Поспелова // Ма-ли Міжн. науково-практ. семінару-наради «Конфлікти та безпека» (25 листопада 2010 р.) – Одесса: СМИЛ, 2010. – С.129 – 131.

  6. Прихожан А.М. Психология тревожности: дошкольный и школьный возраст / А.М.Прихожан. – СПб.: Питер, 2007. – 192 с.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка