Про результати психологічного діагностування учнів переможців обласних олімпіад з навчальних предметів у 2012 році



Скачати 319.12 Kb.
Дата конвертації01.04.2016
Розмір319.12 Kb.
Про результати психологічного діагностування учнів - переможців обласних олімпіад з навчальних предметів у 2012 році
Луганським ОІППО спільно з методичними в травні 2012 року було проведено психологічну діагностику 229 учнів 8-11 класів навчальних закладів з 11 міст та 13 районів області, які є переможцями ІІІ етапу Всеукраїнських олімпіад з навчальних предметів поточного року.

Метою психологічного діагностування учнів Луганщини було виявлення особливостей когнітивної та мотиваційної сфер учнів, їх нейропсихологічних особливостей для подальшої розробки корекційно-розвивальних програм роботи з учнями у наступному навчальному році.

За результатами проведеного діагностування на кожного учня була складена психологічна карта особистості, яка демонструє:

- особливості когнітивної сфери учня: результати діагностики рівня та структури інтелекту за тестом Р.Амтхауера («Тест структури інтелекту Амтхауера»), логічного мислення та розумової працездатності за методикою Дж.Равена («Прогресивні матриці Равена»), творчої обдарованості учнів за тестом творчого мислення П.Торренса («Короткий тест творчого мислення фігурна проба»);

- нейропсихологічні особливості: результати діагностики провідної модальності та провідної півкулі мозку за методиками Р. Лінксман («Визначення провідної модальності», «Визначення провідної півкулі мозку»);

- особливості мотиваційної сфери: результати діагностики навчальної мотивації за методикою Б. Пашнєва («Анкета вивчення мотивів навчальної діяльності»);

- результати здібностей особистості за методикою В. Петрушина («Здібності школяра»).

Результати діагностики дозволили виявити такі особливості когнітивної сфери учнів-переможців обласних олімпіад -2012:



  1. переважна більшість учнів-переможців олімпіад мають в цілому високий рівень розвитку практичних, теоретичних та математичних здібностей (див. таблицю 1);

  2. більшість учнів мають середній та вище середнього рівень вербального інтелекту (див. таблицю 2);

  3. у значної кількості учнів-переможців олімпіад переважає інтелектуальна сфера, що сприяє тому, що вони легко навчаються, мають гостре мислення і допитливість, виявляють практичну кмітливість (див. таблицю 3).

  4. найбільш проблемними операціями для учнів є проведення аналогій (зорово-просторових та абстрактних) та узагальнення;

  5. в учнів-переможців олімпіад логічна пам’ять переважає над механічною;

  6. визначається достатній рівень розвитку пізнавальних процесів (сприйняття, увага, пам’ять, уява);

  7. в учнів спостерігається здатність до класифікації і формулювання правильних висновків;

  8. успішність розумової діяльності в учнів підтверджується високими досягненнями в практичній математичній діяльності (дедукція, абстрагування тощо).

Таблиця 1.

Параметр


Відсоток від загальної кількості респондентів

Здібності практичні

Здібності теоретичні

Здібності математичні

Здібності

конструктивні

8-10кл

11кл.

8-10кл.

11 кл.

8-10кл.

11 кл.

8-10кл.

11 кл.

Високий рівень

69%

48%

63%

71%

61,7%

52,4%

49,7%

37%

Середній рівень

23%

37%

31%

25%

30,1%

28,4%

32,3%

43,5%

Низький рівень

8%

15%

6%

4%

8,2%

19,2%

18%

19,5%


Таблиця 2.

Параметр

Відсоток від загальної кількості респондентів


показник

«IQ»

показник

«IQb»

показник

«IQnb»

8-10 кл.

11 кл.

8-10 кл.

11 кл.

8-10 кл.

11 кл.

Високий рівень

36,3%

46,1%

36,3%

25%

20%

28,5%

Рівень вище середнього

45,4%

23%

27,2%

25%

20%

28,5%

Середній рівень

18,1%

30,7%

36,3%

50%

50%

28,5%

Низький рівень

-

-

-

-

10%

14,2%

Таблиця 3.

Ступінь

інтелектуального рівня

Відсоток від загальної кількості діагностованих учнів

8-10 кл.

11 кл.

1 ступінь:

високий інтелект (вище 95%)

75%

58,8%

2 ступінь:

інтелект вище середнього (75-94%)

16,6%

11,7%

3 ступінь:

інтелект середній (25-74%)

8,3%

29,4%

4 ступінь:

інтелект нижче середнього (5-24%)

-

-

5 ступінь:

розумовий дефект (нижче 5%)

-

-


Висновок-рекомендації 1 щодо подальшої діяльності шкільних практичних психологів та учителів-предметників:

  • подальша робота психологів з олімпіадниками має бути спрямована на розвиток їх теоретичного та просторового мислення;

  • необхідно орієнтуватися на розвиток в учнів не механічної, а логічної пам’яті, висока актуалізація якої сприятиме більш точному і повному запам’ятовуванню ними матеріалу;

  • сприяти розвитку в учнів знань і навиків щодо самостійної розробки і використання мнемічних прийомів запам’ятовування (смислові фрази, ритмізація, аналогія тощо);

  • розвивати в учнів асоціативне мислення із залученням інформації з різних галузей людського знання;

  • розвивати здібності до аналізу шляхом порівняння різних варіантів вирішення проблемної задачі чи ситуації, і в залежності від стратегії, навчати здійснювати перехід до пошуку нових варіантів із залученням всієї наявної інформації, якою володіє учень;

  • орієнтуватися на перевалювання у роботі із обдарованими учнями вільного вибору форм, напрямів, методів діяльності, що сприятиме подальшому розвитку творчого мислення, вміння критично оцінювати свої можливості й прагнення самостійно вирішувати найскладніші завдання;

  • розвивати системне, інтуїтивне мислення, вміння “згортати” і деталізувати інформацію, що дисциплінуватиме розум учня, формуватиме творче, нешаблонне мислення;

  • під час уроку поєднувати і взаємозбагачувати всі види мислення: наочно-дійове, наочно-образне, словесно-логічне. З цією метою пропонувати учням завдання, для розв’язування яких необхідні одночасно і практичні дії, і вміння оперувати образами, поняттями, висловлювати судження на рівні логічних абстракцій;

  • серед методів навчання обдарованих учнів мають превалювати самостійна робота, пошуковий і дослідницький підходи до засвоєних знань, умінь і навичок. Контроль за їх навчанням має стимулювати поглиблене вивчення, систематизацію, класифікацію навчального матеріалу, перенесення знань у нові ситуації, розвиток творчих елементів у їх навчанні. Домашні завдання мають носити творчий, диференційований характер. 

Результати діагностування творчої обдарованості учнів за методикою П. Торренса показали, що:

  1. переважна більшість учнів-респондентів володіє такими якостями, як старанність, цілеспрямованість, допитливість; характеризується бажанням доводити будь-яку свою роботу до кінця.  Учні можуть не тільки висувати ідеї, але й реалізувати їх (див. таблицю 4);

  2. значна кількість учнів-респондентів проявили здатність до доопрацювання деталей для вдосконалення початкового задуму; 

  3. отже, у значної кількості учнів-учасників олімпіад визначається високий рівень прояву таких параметрів креативності як оригінальність, швидкість і розробленість ідей;

  4. але лише третина учнів (29%) мають високий рівень гнучкості сприйняття, тобто продемонструвала здатність бачити об’єкт під новим кутом зору, виявляти його нове використання, розширювати функціональне застосування на практиці. 



Таблиця 4.

Параметри

Оригінальність

Швидкість

Гнучкість

Розробленість

8-10кл.

11 кл.

8-10кл.

11 кл.

8-10кл.

11 кл.

8-10 кл.

11 кл.

Високий рівень

65,2%

42,3%

57,4%

38,1%

29,1%

29%

65%

31%

Середній рівень

24,8%

39,6%

29,6%

51,9%

45,4%

42,8%

26%

46,6%

Низький рівень

10%

18,1%

13%

10%

25,5%

28,2%

9%

22,4%


Висновок-рекомендації 2:

- шкільним психологам і учителям-предметникам треба зосередити увагу щодо розвитку в учнів гнучкості сприйняття, переключення уваги, уміння відмовлятися від малоефективних дій і вирішувати проблему максимально зручним способом;

- для розвитку гнучкості сприйняття і мислення необхідно тренувати у школярів швидкість реакції, уважність і гарну пам’ять; розвивати здібність розглядати проблемні питання і ситуації всебічно, вибираючи найбільш ефективний варіант із багатьох можливих; навчити учнів як можна частіше задаватися питаннями такого плану: «Які є додаткові шляхи реалізації проблеми?», «Чи можна розглянути і вирішити проблему іншим шляхом?», «Чи можливо оптимізувати процес для досягнення найкращого результату?» тощо; формувати в свідомості учнів ідею, що гнучкість і дипломатичність у стосунках сприяють вирішенню конфліктів і пошуку більш оптимальних варіантів вирішення проблеми;

- для розвитку здібності переключати увагу, вміти відмовлятися від малоефективних дій вчителю необхідно правильно організовувати самостійну і колективну діяльність учнів. Дотримання розумового режиму переключення уваги в процесі навчання має важливе значення для гігієни розумової праці, виступає необхідною умовою раціонального режиму праці й підтримання оптимального рівня працездатності учнів на уроках;

- впровадження в навчально-виховний процес активних форм і методів навчання, що значною мірою могли б забезпечити формування дивергентного мислення, проблемного бачення;

- головними принципами, що мають бути закладені у структуру побудови творчого уроку мають бути: стимулювання пізнавальної активності, пошук нового у звичайному; усвідомлення і засвоєння матеріалу через запитання; формування вмінь прогнозувати наслідки прийнятих рішень; розкриття навчальних тем як вправ на активізацію фантазії та уяви; створення в класі обстановки непрагматичності, коли в ієрархії структури цінностей основною цінністю є людина. Навчальна діяльність має здійснюватися за такими напрямками: 1) набуття досвіду пошукової і дослідницької діяльності; 2) створення нового через комбінування, конструювання, перетворення; 3) розвиток уяви і словесної творчості.

- необхідно приділяти увагу творам, творчим завдання, особливо на фантастичні теми, що збуджують розумову самодіяльність, дарують радість відчуття, пошуку, винаходу;

- учителю-предметнику слід також пам’ятати, що серйозною перешкодою на шляху до розвитку творчого мислення можуть виступати певні якості особистості, зокрема:

1. Схильність до конформізму, що виражається в домінуючому над творчістю прагненні бути схожим на інших людей, не відрізнятися від них у своїх судженнях і вчинках. 

2. Боязнь опинитися «білою вороною» серед людей, здатися дурним або смішним у своїх судженнях в очах інших. 

3. Боязнь здатися занадто екстравагантним, навіть агресивним у своєму неприйнятті і критиці думок інших людей. 

4. Високорозвинена тривожність. Учень, що володіє цією якістю, зазвичай страждає підвищеною невпевненістю в собі, виявляє боязнь відкрито висловлювати свої ідеї. 

5. Егоцентризм і нездатність вставати на точку зору іншої людини, особливо якщо вона інтелектуально слабкіше.

6. Відсутність культури діалогу і бажання закінчувати думку співрозмовника, тому що вже з перших слів схоплює суть проблеми. 

Тому вчитель має організовувати навчальний та виховний процес таким чином, щоб розвивати в учнів як критичне, так і творче мислення;

- учитель має формувати з учнями стосунки на основі творчої співпраці і здорової конкуренції;

- організовувати навчання на основі особистісної зацікавленості учня, його індивідуальних інтересів і здібностей, що сприятиме формуванню пізнавальної суб’єктивної активності дитини на основі його внутрішніх уподобань;

- розвивати у свідомості учнів превалювання ідеї подолання труднощів, досягнення мети в спільній діяльності із педагогом та іншими учнями, в самостійній роботі, що сприятиме вихованню сильної натури, здатної виявляти наполегливість, дисциплінованість;

- творча, пошукова діяльність учня на уроці має доповнюватися системою позакласної та позашкільної роботи: виконанням учнем позанавчальних завдань; заняття у наукових товариствах; відвідування гуртка або участь у тематичних масових заходах (вечорах любителів літератури, історії, фізики, хімії та ін.); участь в оглядах-конкурсах художньої, технічної та інших видів творчості, зустрічі з ученими тощо. Урок для обдарованих учнів є особливо цікавим, коли має місце пошукова та дослідницька ситуація, імпровізація і парадокси. 

Результати діагностики провідної модальності дозволили виявити такі нейропсихологічні особливості в учнів-переможців обласних олімпіад -2012:



  1. у більшості (приблизно 50-53%) учнів переважає візуальний тип сприйняття (див. таблицю 5);

  2. слабо розвинутими у учнів є аудіальний (приблизно 4-6%) та тактильний типи (приблизно 12-17%) сприйняття;

  3. у переважної більшості учнів 8-11 класів провідною є ліва півкуля мозку (див. таблицю 6).

Таблиця 5.

Параметр

Відсоток від загальної кількості діагностованих учнів

8-10 кл.

11 кл.

Аудіальний тип

4,1%

5,8%

Візуальний тип

50%

52,9%

Тактильний тип

16,6%

11,7%

Кінестетичний тип

25%

29,4%


Таблиця 6.

Параметр

Відсоток від загальної кількості діагностованих учнів

8-10 кл.

11 кл.

Категорія А (домінуюча ліва півкуля)

41,6%

35,2%

Категорія В (домінуюча права півкуля)

37,5%

29,4%

Комплексне використання обох п/м

16,3%

29,4%

Почергове використання обох п/м

4,6%

5,8%


Висновок-рекомендації 3:

  • для успішної навчальної діяльності учнів психологи та учителі мають розвивати ресурсні модальності і полімодальності з урахуванням домінуючого типу сприйняття (важливим є не стільки застосовуваний тип сприйняття, але й рівень володіння ним, обумовлений, насамперед, рівнем загального розумового розвитку дитини);

  • при навчанні доцільно використовувати не один сенсорний аналізатор, а всі аналізатори в рівній мірі з опорою на аналізатор, який представляє домінантну модальність тієї чи іншої дитини (будь-яке навчання ефективніше тоді, коли ведеться з опорою на провідну модальність сприйняття учня. Для навчання важливо не тільки переважання в сприйнятті, пам'яті, мисленні тієї чи іншої модальності, але і рівень її організації); 

  • учитель-предметник має володіти гнучким стилем викладання, що включає безліч поведінкових реакцій, які впливають на зорову, аудіальну та кинестетичну сенсорні системи. Тільки впливаючи на різні сенсорні системи, змінюючи тон голосу і модальність вживаних слів, вираз обличчя, жести, викликаючи певні емоції та переживання, можна домогтися взаєморозуміння і особистісного контакту з кожним учнем.

Полісенсорне представлення інформації на уроці дозволяє учням отримувати її, використовуючи свій провідний канал сприйняття, і розвивати інші модальності.

- учителю при виборі методів і прийомів у процесі навчання необхідно враховувати особливості розумових процесів учнів з різним типом функціональної асиметрії півкуль.

Сучасні педагогічні методики в основному орієнтовані на лівопівкульне сприйняття. Таким чином, правопівкульні учні виявляються в невигідному положенні, оскільки потребують творчих завдань, музичного фону на уроці, контексту. У навчальних планах рідко розробляється більше одного стилю навчання.

Якщо способи викладання вчителя не співпадають з психофізіологічними можливостями учнів, то виникає внутрішній конфлікт: спосіб викладу інформації не збігається з типом сприйняття цієї інформації учнем. Учитель може модифікувати завдання таким чином, щоб адаптувати їх до всіх учнів класу, як ліво - так і правопівкульним. У цьому випадку неуспішність різко знижується, а позитивні результати швидко зростають. 
Мотивація є провідним чинником, який регулює активність, поведінку, діяльність особистості. Будь-яка педагогічна взаємодія з учнем стає ефективною тільки з урахуванням особливостей його мотивації.

Для вивчення мотивації учнів використовувалися «Методика вивчення мотивації навчання підлітків» М.І.Лук'янової та «Анкета вивчення мотивів навчальної діяльності» Б.А.Пашнєва.



Отримані результати свідчать про таке:

  1. Навчальна мотивація (спрямована на оволодіння новими знаннями, на засвоєння нових способів добування знань, прийомів самостійного придбання знань та самовдосконалення) характерна для 50% учнів-переможців олімпіад (див. таблиці 7-8);

  2. Значне місце в мотивації навчання (37,5% у учнів 8-10 класів, 35,2% у учнів 11 класу) займає позиційний мотив, тобто бажання учня зайняти певні соціальні позиції серед однолітків, нішу у соціумі тощо;

  3. У учнів 11 класів в мотивації також є добре присутнім соціальний мотив (23,1%), це пояснюється тим, що для випускників мотивацією до навчання виступає орієнтація на здобуття певної професії у майбутньому;

  4. Майже однаковими мотивами, що спонукають учнів до навчання, у відсотковому співвідношенні виступають пізнавальний мотив (37,5% у учнів 8-10 класів, 29,4% - 11 класу) і мотив матеріального благополуччя (33,3% у учнів 8-10 класів, 35,2% - 11 класу). Це пояснюється тим, що для сучасних школярів знання набувають суспільної значущості і виступають гарантією здобуття вищої освіти, професії, високої кваліфікації (висока кваліфікація працівника і високий рівень життя у сучасному світі є взаємопов’язаними);

  5. Для 11-класників характерним є і мотив престижу (17,6%), що пояснюється прагненням особистості старшого школяра до самоутвердження, самовизначення, самоудосконалення;

  6. Слід відзначити що мотивацією до навчання у учнів-переможців олімпіад зовсім не є характерними мотиви зовнішнього примушування, уникнення покарання, орієнтації на соціально залежну поведінку.

Таблиця 7.

Параметр

Відсоток від загальної кількості діагностованих учнів

8-10 кл.

11 кл.

Навчальний мотив

50,0%

47,0%

Позіційний мотив

37,5%

35,2%

Соціальний мотив

8,4%

23,1%

Мотив матеріального благополуччя

4,1%

11,0%



Таблиця 8.

Параметр

Відсоток від загальної кількості діагностованих учнів

8-10 кл.

11 кл.

А. Мотив зовнішнього примушування уникнення покарання

-

-

Б. Соціально-орієнтований мотив (мотив обов’язку та відповідальності)

16,6%

5,8%

В. Пізнавальний мотив (знання як мета розвитку особистості)

37,5%

29,4%

Г. Мотив престижу

8,3%

17,6%

Д. Мотив матеріального благополуччя

33,3%

35,2%

Е. Мотив отримання інформації

(знання як засіб самоствердження)



16,6%

5,8%

Ж. Мотив досягнення успіху

4,1%

11,7%

З. Мотив орієнтації на соціально залежну поведінку

-

-

Висновок-рекомендації 4:

  • учитель має знати, що правильне розуміння мотивації служить необхідною передумовою продуктивної роботи з обдарованими учнями. Мотиви вчення, як відомо, різні, оскільки вони включаються до складу різних видів діяльності особистості, і всі групи мотивів є присутніми практично в кожній дії учня. Тому важливо говорити не про відсутність тих чи інших мотивів, а про їхню ієрархію: які мотиви домінують в мотиваційній сфері особистості, а які знаходяться в залежному стані. Домінування мотивів, пов’язаних із змістом навчання (орієнтація на опанування новими знаннями, фактами, явищами, закономірностями, орієнтація на засвоєння способів придбання знань тощо) характеризує обдаровану дитину;

  • учитель, що працює із обдарованими учнями, має пам’ятати, що розумова праця має виконуватися останніми не із-за почуття обов’язку, не для отримання високої оцінки і не для того, щоб перемогти на олімпіаді чи на конкурсі, а тому, що хочеться самому, тобто у учня має бути власна потреба це зробити, виконати;

  • також учителю слід розуміти, що мотивація до навчання не виникає із задатків і здібностей учня, вона формується на основі позитивного емоційного ставлення учня до різних сторін і учасників педагогічного процесу: до учителя, як яркої, привабливої особистості і носія цікавих знань; до однокласників, як однолітків, з якими можна змагатися в ерудиції, кмітливості тощо; до батьків, які радіють успіхам і допомагають при невдачах; до змісту матеріалу, який здатен задовольнити потреби учня у розвитку пам’яті, уяви, потреби у новому тощо; до організації навчальної діяльності, коли учень здатен задовольнити потреби в самореалізації, побачити себе активним учасником творчого процесу тощо;

  • для розвитку мотивації до навчання бажаним є використання різноманітних прийомів і методів інноваційних, дослідницько-пошукових технологій, методу проектів; організація ігрової та колективної діяльності на уроках;

  • при формуванні внутрішньої мотивації учнів необхідно дотримуватися наступних вимог:

  1. По можливості уникати нагород і призів за правильне виконання завдання, обмежуватися лише оцінюваннями і похвалою.

  2. Привчати учнів до аналізу і порівнянню своїх власних результатів.

  3. Учителю при вивченні психологічних особливостей учня необхідно порівнювати його не з іншими учнями, а з ним самим, його попередніми результатами, оцінювати його індивідуальний вклад в ті чи інші результати спільної роботи учнів.

  4. Покарання за неправильне вирішення навчальних завдань є самим останнім і найменш ефективним прийомом, який викликає негативні емоції і негативно впливає на ставлення учня до навчання.

  5. Необхідно враховувати, що будь-яка проблема у навчанні і осмисленні матеріалу уроку веде до ослаблення мотивації, зменшує, перш за все, її емоційну складову, тому бажано ставити перед учнями такі завдання, виконання яких мали б достатній рівень складності, сприяли виявленню майстерності та компетентності учня, створювали б ситуацію успіху;

  6. Регулювати рівень складності завдань, щоразу ускладнюючи його.

  7. Надавати учню право вибору навчального завдання, не обмежуючи при цьому його свободу.

  8. Підбирати навчальні завдання з елементами новизни і непередбачуваності, що сприятиме формуванню внутрішнього інтересу під час їх виконання.

  9. Не допускати, щоб інші мотиви, які не стосуються навчальних, ставали б основними.

  • при відсутності у учня позитивної мотивації до навчання необхідно з’ясувати причини (невміння навчатися, не сформованість уміння цілепокладання, самоорганізації, самоаналізу тощо);

  • головною характеристикою потенціалу особистості є не високий інтелект та видатна творчість, а сильна, внутрішня мотивація, що орієнтована на успіх;

  • інтерес до змісту навчання може пробуджувати той учитель, який сам зацікавлений цим змістом, який орієнтований на пробудження учнівського інтересу, який проявляє винахідливість і педагогічну майстерність.


Для визначення напрямку розвитку здібностей особистості ми використовували методику В.І.Петрушина «Здібності школяра», яка дозволила виявити таке:

1. в учнів 8-11 класів переважають математичні здібності (47% у 11-ти класників - див. таблицю 9), однак, за тестом Амтхауера ми отримали низький рівень математичних здібностей в учнів 11 класів. Виходячи з оцінки самоаналізу своїх розумових здібностей, учні показують досить високий рівень уявлень про власні математичні здібності (свідчить про нереалістичність уявлень про свої можливості, що пов'язано з віковими особливостями старшокласників, а саме з ідеалізацією власного «Я»);

2. Найбільш слабо виявленими у учнів-переможців олімпіад є музикальні (4,1% та 5,8%), художні (4,1% та 11,7%) , артистичні (12,5% та 5,8%), конструкторсько-технічні (12,5% та 5,8%), організаційні (8,3% та 11,9%) здібності.



Таблиця 9.

Параметр

Відсоток від загальної кількості діагностованих учнів

8-10 кл.

11 кл.

спортивні

16,6%

11,8%

організаційні

8,3%

11,9%

математичні

20,83%

47%

конструкторсько-технічні

12,5%

5,8%

артистичні

12,5%

5,8%

комунікативні

16,6%

5,8%

музикальні

4,1%

5,8%

художні

4,1%

11,7%

філологічні

16,6%

11,7%


Висновок-рекомендації 5:

Здібності – це складне утворення людини, що передбачає вплив багатьох факторів для їх формування і розвитку. Обдаровані учні виявляють сильне прагнення до занять тією діяльністю, до якої вони здібні. Вони можуть багато часу займатися тими справами, які їх цікавлять не втомлюючись і особливо не напружуючись. Це для них одночасно і праця, і гра. Всі їхні інтереси, переживання, пошуки концентруються навколо цих занять. Тож основним фактором формування та розвитку здібностей є сприятливий вплив соціального середовища. Йдеться, по-перше, про роль наставника, учителя, за допомогою якого формуються знання і розвиваються здібності, і, по-друге, потрібні матеріальні речі (фізичні прибори, хімічні речовини, фарби тощо).

Для успішного розвитку здібностей учня потрібна його власна активність, що виражається через емоційні прояви – бажання, установку на працю, радість від успіхів, і вольові – докладання зусиль, цілеспрямованість та наполегливість. Воля відіграє ключову роль як рушійна сила для розвитку здібностей учнів.

Співвідношення між задатками, впливом середовища та власною активністю учня показує значимість кожного з цих факторів, однак можлива часткова компенсація одного іншим. Так, невеликі задатки можна компенсувати високою та постійною власною активністю, так само як і несприятливий вплив соціуму.

Важливим моментом у розвитку здібностей у учнів є комплексність, тобто одночасне удосконалення декількох здібностей, що взаємно доповнюють одна одну. Розвивати якусь одну із здібностей, не турбуючись про підвищення рівня розвитку інших, пов’язаних із нею здібностей практично неможливо.

Основними вимогами, що виставляються до діяльності учителя і розвивають здібності учнів, є наступні:



  • творчий характер діяльності, достатній рівень її важкості для виконавця, належна мотивація і забезпечення позитивного емоційного настрою під час і по закінченні її виконання;

  • якщо виконувана діяльність знаходиться в зоні оптимальної трудності, тобто на межі можливостей учня, то вона спричинює розвиток його здібностей, реалізуючі те, що Л.Виготський називав зоною потенційного розвитку. Діяльність, що не знаходиться в межах цієї зони і є занадто проста для учня, забезпечує лише реалізацію вже існуючих здібностей. Якщо ж вона надмірно складна, то стає нездійсненною і, може без правильної мотивації гальмувати розвиток здібностей.

  • важливим є допомогти учню сформувати адекватну самооцінку, «підняти» несправедливо занижену самооцінку, допомогти йому повірити в себе, власні можливості, у свою цінність.

Отже, аналіз результатів психодіагностичного дослідження учнів-переможців обласних олімпіад визначив в цілому такі напрямки роботи психологів і педагогів у наступному навчальному році:

1. Планомірне формування операцій мислення на вербальному і невербальному рівнях.

2. Створення оптимальних психолого-педагогічних умов для реалізації потенційних можливостей учнів з урахуванням мозкової організації пізнавальних процесів.



3. Орієнтуватися на перевалювання у роботі із обдарованими учнями вільного вибору форм, напрямів, методів діяльності, що сприятиме подальшому розвитку творчого мислення, вміння критично оцінювати свої можливості й прагнення самостійно вирішувати найскладніші завдання.

  1. Розвивати системне, інтуїтивне мислення, вміння “згортати” і деталізувати інформацію, що дисциплінуватиме розум учня, формуватиме творче, нешаблонне мислення.

  2. Під час уроку поєднувати і взаємозбагачувати всі види мислення: наочно-дійове, наочно-образне, словесно-логічне. З цією метою пропонувати учням завдання, для розв’язування яких необхідні одночасно і практичні дії, і вміння оперувати образами, поняттями, висловлювати судження на рівні логічних абстракцій.

  3. Головними принципами, що мають бути закладені у структуру побудови творчого уроку мають бути: стимулювання пізнавальної активності, пошук нового у звичайному; усвідомлення і засвоєння матеріалу через запитання; формування вмінь прогнозувати наслідки прийнятих рішень; розкриття навчальних тем як вправ на активізацію фантазії та уяви; створення в класі обстановки непрагматичності, коли в ієрархії структури цінностей основною цінністю є людина. Навчальна діяльність має здійснюватися за такими напрямками: 1) набуття досвіду пошукової і дослідницької діяльності; 2) створення нового через комбінування, конструювання, перетворення; 3) розвиток уяви і словесної творчості.

  4. Звертати увагу на формування гнучкості мислення учнів.

  5. Усвідомлювати, що правильне розуміння мотивації служить необхідною передумовою продуктивної роботи з обдарованими учнями. 

  6. Пам’ятати, що розумова праця має виконуватися учнями не із-за почуття обов’язку, не для отримання високої оцінки і не для того, щоб перемогти на олімпіаді чи на конкурсі, а тому, що хочеться самому, тобто в учня має бути власна потреба це зробити, виконати.

  7. Розуміти, що мотивація до навчання не виникає із задатків і здібностей учня, вона формується на основі позитивного емоційного ставлення учня до різних сторін і учасників педагогічного процесу: до учителя, як яркої, привабливої особистості і носія цікавих знань; до однокласників, як однолітків, з якими можна змагатися в ерудиції, кмітливості тощо; до батьків, які радіють успіхам і допомагають при невдачах; до змісту матеріалу, який здатен задовольнити потреби учня у розвитку пам’яті, уяви, потреби у новому тощо; до організації навчальної діяльності, коли учень здатен задовольнити потреби в самореалізації, побачити себе активним учасником творчого процесу тощо.

  8. Робота над формуванням адекватної самооцінки, розвиток критичності щодо своїх здібностей, розвиток рефлексивних здібностей.

  9. Інтерес до змісту навчання може пробуджувати той учитель, який сам зацікавлений цим змістом, який орієнтований на пробудження учнівського інтересу, який проявляє винахідливість і педагогічну майстерність.

  10. Висвітлювати досягнуті учнями результати, а також успіхи працюючих з ними педагогів і психологів, в оточуючому їх середовище.

  11. Впроваджувати в систему навчально-виховної роботи компетентісний і особистісно-орієнтований підходи.






База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка