Про окремі аспекти підготовки Виборчого кодексу України та його роль у належній організації виборчого процесу



Скачати 91.37 Kb.
Дата конвертації10.09.2017
Розмір91.37 Kb.
Михайло Наход,

голова Центру Політичного Аналізу та Виборчого Консалтингу (м. Луцьк),

аспірант Львівського регіонального інституту державного управління

Національної академії державного управління при Президентові України
Про окремі аспекти підготовки Виборчого кодексу України та його роль у належній організації виборчого процесу
Вдосконалення управління виборчим процесом є проблемою комплексною, а тому вимагає зваженого і цілісного підходу до її вирішення. При її розв’язанні потрібно спиратись у першу чергу на міжнародний досвід та міжнародні стандарти управління виборчим процесом.

Загалом, міжнародні стандарти, що знайшли своє відображення у ряді рекомендаційних документів прийнятих Організацією з безпеки та співробітництва в Європі та Радою Європи у 90-х роках минулого століття, а також в останні роки, відзначаються досить глибоким втручанням в інженерію виборчих про­цесів у національних державах.

Сукупність окремих законодавчих актів в Україні, кожен з яких регулює окремий тип виборів, неминуче призводить до відмінностей у регулюванні подібних чи й ідентичних питань, що викликає труднощі й непорозуміння у виборців, кандидатів та суб’єктів їх висування, організаторів виборів.

Найкращим способом імплементації рекомендацій міжнародних організацій у національне законодавство та узгодження усіх подібних процедур виборчого процесу з різних видів виборів є розробка та прийняття Виборчого кодексу України. Саме у Виборчому кодексі варто було б врегулювати ключові проблемні питання, які виникали в Україні під час проведення різних видів виборів.

Якщо повернутись до новітньої української виборчої історії, то варто пригадати, що кодифікацію виборчого законодавства, розробку та прийняття Виборчого кодексу України ще з 1999 року лобіює Комітет виборців України (КВУ). Більше того, в 2000 році КВУ спільно з рядом експертів розробили проект концепції Кодексу про вибори, референдуми в Україні (Виборчого кодексу України) [16]1. А в 2007 році авторитетні міжнародні організації (Парламентська Асамблея Ради Європи2 та Європейська Комісія за демократію через право – Венеціанська комісія3) у своїх документах в черговий раз рекомендували українській владі розробити та прийняти даний Кодекс. На думку європейських фахівців, цей документ повинен запобігти різній інтерпретації положень виборчих законів при їх практичному застосуванні під час тієї чи іншої виборчої кампанії, встановити єдині підходи щодо визначення принципів виборчого права та інших норм. Виборчий кодекс України дозволить не лише систематизувати та уніфікувати різні виборчі процедури, а й створить таку правову базу, згідно з якою замість кількох нормативно-правових актів діятиме один, що впорядковуватиме усі правовідносини у виборчій сфері.

Враховуючи рекомендації авторитетних міжнародних інституцій, а також з інших (можливо політичних) мотивів, вже у наступні роки (2008-2009) була розпочата робота над кодифікацією виборчого законодавства вітчизняними парламентарями.



В даний час на розгляді у Комітеті з питань державного будівництва та місцевого самоврядування Верховної Ради України знаходяться два проекти Виборчого кодексу України, перший - № 4234 від 19.03.20094, розроблений авторським колективом на чолі з народним депутатом України Крілем І.І., другий - № 4234-1 від 23.03.20105, підготовлений Робочою групою з підготовки проекту Виборчого кодексу України під керівництвом народного депутата України Ключковський Ю.Б. Основне завдання, яке намагаються вирішувати зазначені проекти полягає у систематизації підходів до управління виборчим процесом на різних стадіях його здійснення та створенні передумов для проведення чесних, прозорих та зрозумілих для виборця виборів. Існуючі проекти Виборчого кодексу характеризуються наступними особливостями:

  • вони включають у себе практично всі законодавчі акти, що регулюють проведення виборів у один цілісний документ, а це п’ять чинних Законів України – «Про вибори Президента України», «Про вибори народних депутатів України», «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад і сільських, селищних, міських голів», «Про Центральну виборчу комісію», «Про Державний реєстр виборців»;

  • здійснюють суттєве корегування надзвичайно політизованої частини виборчого законодавства – виборчих систем, які застосовуються на виборах народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів міських рад, міських голів, а особливо – районних та обласних рад, оскільки чинна за попередньої каденції (2006-2010 рр.) виборча система не відповідала їх конституційному статусу як виразників спільних інтересів територіальних громад відповідно району та області;

  • вказують на актуальність запровадження виборчої системи абсолютної більшості на виборах міських голів;

  • пропонують шляхи вдосконалення процедури складання та уточнення списків виборців на основі Державного реєстру виборців;

  • сприяють стабілізації територіальної організації виборів (утворення постійної та оптимальної мережі виборчих дільниць та територіальних виборчих округів);

  • підвищують вимоги до професійного рівня осіб, які пропонуються політичними партіями та кандидатами до складу виборчих комісій;

  • вказують на необхідність доопрацювання законодавчого регулювання передвиборної агітації (відокремлення від передвиборної агітації інформаційного забезпечення виборів; уточнення змісту поняття передвиборної агітації та форми її здійснення, щоб зменшити обсяг непорозумінь та зловживань у цій політично делікатній діяльності; упорядкування вимоги до діяльності засобів масової інформації як у частині інформування суспільства про перебіг виборчого процесу, так і в частині їх участі у передвиборній агітації).

У висновку Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України на проект № 4234-1 зазначається, що «достатньо поширеною та обґрунтованою є думка про те, що кодифікація нестабільних галузей (підгалузей) права є недоцільною, оскільки досить великою є небезпека подальшого внесення перманентних змін до кодифікованих актів. Така думка є особливо актуальною для вітчизняного виборчого законодавства, яке, нажаль, є однією із найбільш нестабільних галузей українського законодавства. Достатньо згадати, що проведенню кожних чергових виборів передує прийняття нової редакції відповідного виборчого закону або внесення до нього істотних змін»6. Загалом погоджуючись з даним твердженням юристів апарату парламенту, вважаємо за доцільне розглянути проекти Виборчого кодексу на сесійному засіданні Верховної Ради України.

Попри те, що Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України у своїх висновках рекомендує відхилити обидва запропоновані проекти Виборчого кодексу, переконані, що подальша робота над цими документами має продовжуватись. Особливої важливості дане питання набуває, якщо проаналізувати спосіб і терміни прийняття Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів»7, ряд його норм та особливості їх застосування виборчими комісіями та іншими суб’єктами виборчого процесу на виборах 31 жовтня 2010 року.

Зазначений закон, відразу після його прийняття, був кваліфікований рядом вітчизняних та міжнародних експертів як такий, що суттєво обмежує права суб’єктів виборчого процесу, створює нерівні умови для їх участі у виборах, суттєво відступає від демократичних стандартів, які містились у інших виборчих законах, що використовувались для проведення виборів в Україні протягом останніх 5 років.

В результаті проведення виборів 31 жовтня 2010 року, ряд міжнародних інституцій (Рада Європи, Комітет «За відкриту демократію», Європейський Парламент, Європейська Комісія та інші) заявили, що вибори не відповідали в повній мірі міжнародним стандартам, а рівень відкритості і чесності знизився в порівнянні з попередніми виборами. Також практично всі зазначені організацій, міждержавні об’єднання, а також окремі іноземні держави (США) рекомендували українській владі продовжити вдосконалення виборчого законодавства.

Доволі симптоматичним кроком у даному напрямі є Указ Президента України Віктора Януковича від 02.11.2010 року «Про утворення Робочої групи з питань удосконалення законодавства про вибори»8. Даним документом Президент України намагається відреагувати на заяви міжнародної та вітчизняної експертної спільноти та сприяти приведенню законодавства про вибори у відповідність із загальновизнаними міжнародними демократичними стандартами, прискоренню його кодифікації. З іншої сторони, не можна виключати, що робоча група утворена відповідно до цього Указу напрацює пропозиції до виборчого законодавства, які включатимуть ряд негативних аспектів (непаритетне формування складу виборчих комісій різними суб’єктами виборчого процесу, звужені терміни оскарження порушень тощо) діючого законодавства про місцеві вибори.

Оскільки останнім часом до складу робочої групи утвореної відповідно до зазначеного Указу Президента було введено керівника робочої групи9, яка розробляли проект Виборчого кодексу України (реєстраційний номер 4234-1) то це дає підстави вважати, що попередні напрацювання з кодифікації виборчого законодавства будуть затребуваними. Наскільки продуктивно працюватиме зазначена робоча група покаже час, але вже зараз потрібно звернути увагу як на ряд проблемних аспектів українського виборчого законодавства, так і на процедури, що передують ухваленню виборчих законів.

Ми переконані, що для плідної роботи у напряму кодифікації виборчого законодавства України та виконання Указу Президента України №1004/2010 необхідно:


  • у складі новоутвореної робочої групи з питань удосконалення законодавства про вибори забезпечити ширше представництво попередніх двох робочих груп, що готували проекти Виборчого кодексу;

  • включити до складу робочої групи представників усіх зацікавлених груп (громадські організації, що працюють у даній сфері, незалежні експерти, міжнародні організації, що мають представництва в Україні (ОБСЄ, Рада Європи);

  • підвищити рівень поінформованості громадськості про напрацювання робочої групи та уникати кулуарності у її роботі;

  • врахувати негативні відгуки стосовно законодавства про місцеві вибори зразка 2010 року;

  • відійти від політичних позицій при напрацюванні нових законодавчих актів, що регулюють проведення виборів.

Ми переконані, що залучення громадських організації та їх мереж до розробки базових законодавчих актів держави (таким безумовно є Виборчий кодекс) може свідчити як про відкритість намірів розробників, так і надати додаткової ваги та легітимності відповідним законодавчим актам. Свідченням спроможності громадської експертної спільноти до плідної роботи у напрямку вдосконалення виборчого законодавства є діяльність Мережі підтримки реформ, громадської мережі «ОПОРА» та інших організацій, представники яких напрацювали «Заяву щодо засад проведення місцевих виборів в Україні»10, брали активну участь у парламентських слуханнях «Реформування законодавства України про місцеві вибори в інтересах громад» (12.05.2010 р.), здійснювали моніторинг та спостереження за ходом різних видів виборів у різний час, ведуть активну дослідницьку та видавничу роботу у даній сфері (ряд публікацій Лабораторії законодавчих ініціатив).

Лише спільна робота всіх зацікавлених осіб та інституцій, може мати наслідком створення належного виборчого законодавства в Україні, а прийняття Виборчого кодексу забезпечить цілісне уніфіковане законодавче регулювання підготовки і проведення виборів, що сприятиме більш повній реалізації виборчих прав громадян, стабільності виборчого законодавства, дотриманню основних засад демократичних виборів, подальшому утвердженню демократичного режиму в Україні.




1 Концепція Кодексу про вибори, референдуми в Україні (Виборчого кодексу України). – К., 2000.


2 Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи „Про функціонування демократичних інституцій в Україні” (Резолюція 1549 від 19 квітня 2007 року) // Вибори та демократія. – 2007. - № 2 (12). – С. 92 -94.


3 Висновок щодо законодавчого забезпечення дострокових виборів в Україні прийнятий Венеціанською Комісією на її 71 пленарній сесії (Венеція 1-2 червня 2007 року // Вибори та демократія. – 2007. - № 2 (12). – С. 95 -98.

4 Проект Виборчого кодексу України (реєстраційний номер 4234). http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=34793

5 Проект Виборчого кодексу України (реєстраційний номер 4234-1). http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=35014





6 Проект Виборчого кодексу України (реєстраційний номер № 4234-1). http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=35014

7 Закон України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів». http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2487-17

8 Указ Президента України № 1004/2010 «Про утворення робочої групи з питань удосконалення законодавства про вибори». http://www.president.gov.ua/documents/12434.html

9 Указ Президента України № 1070/2010 «Про зміни у складі Робочої групи з питань удосконалення законодавства про вибори». http://www.president.gov.ua/documents/12543.html





10 Заява Мережі підтримки реформ щодо засад проведення місцевих виборів в Україні. http://www.cpaec.org.ua/news/view/251


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка