Примусові заходи виховного характеру



Скачати 128.09 Kb.
Дата конвертації24.04.2016
Розмір128.09 Kb.

http://antibotan.com/ - Всеукраїнський студентський архів

План

Вступ


  1. Примусові заходи виховного характеру

  2. Суть, підстави, та порядок застосування

  3. Загальні засади кримінальної відповідальності неповнолітніх

  4. Звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності з застосуванням заходів виховного характеру, які не є кримінальним покаранням.

Висновок

Список використаної літератури

.

Вступ

Під примусовими заходами виховного характеру розуміються передбачені кримінальним законом особливі заходи впливу, що не є кримінальними покараннями. За своєю юридичною природою ці заходи є заходами виховання, переконання і спрямовані на забезпечення правильного формування особи неповнолітнього, виключення антисоціальних властивостей і навичок, попередження вчинення ними правопорушень. Примусові заходи виховного характеру застосовуються незалежно від бажання винного і є мірою державного примусу. Обов'язковими ознаками цих заходів є: 1) відсутність у них ознак кримінального покарання; 2) передбачення їх кримінальним законом — ч. 2 ст. 105 КК; 3) застосування тільки судом; 4) тільки до неповнолітніх, які не досягли вісімнадцятирічного віку до моменту розгляду справи.


  1. Примусові заходи виховного характеру

Під примусовими заходами виховного характеру розуміються передбачені кримінальним законом особливі заходи впливу, що не є кримінальними покараннями. За своєю юридичною природою ці заходи є заходами виховання, переконання і спрямовані на забезпечення правильного формування особи неповнолітнього, виключення антисоціальних властивостей і навичок, попередження вчинення ними правопорушень. Примусові заходи виховного характеру застосовуються незалежно від бажання винного і є мірою державного примусу. Обов'язковими ознаками цих заходів є: 1) відсутність у них ознак кримінального покарання; 2) передбачення їх кримінальним законом — ч. 2 ст. 105 КК; 3) застосування тільки судом; 4) тільки до неповнолітніх, які не досягли вісімнадцятирічного віку до моменту розгляду справи.

Підставою звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру є можливість виправлення неповнолітнього без застосування покарання.



При визначенні можливості виправлення неповнолітнього без застосування покарання необхідно встановити й оцінити дані, які характеризують особу до і після вчинення нею злочину. Такими даними, зокрема, можуть бути: поведінка, ставлення до праці, розкаяння у вчиненому, відшкодування заподіяної шкоди та ін. Перелік обставин, які повинні встановлюватись у справах про злочини неповнолітніх дається в статтях 64, 433 КПК. Пленум Верховного Суду України в п. 17 постанови «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» від 31 травня 2002 р. № 6 дає такий перелік обставин, які підлягають з'ясуванню: «а) вік неповнолітнього — число, місяць і рік народження; б) стан здоров'я та рівень загального розвитку неповнолітнього; в) умови життя, виховання і поведінка неповнолітнього, дані про його сім'ю; г) обставини, що негативно впливали на виховання неповнолітнього, можливий вплив дорослих, які втягнули його у злочинну діяльність; д) ставлення неповнолітнього до вчиненого діяння, а також навчання чи праці».

  1. Суть, підстави, та порядок застосування

При застосуванні до неповнолітнього міри покарання необхідно враховувати не лише характер і ступінь суспільно небезпечності вчиненого злочину, але й особу винного, його психофізіологічний розвиток, обставини, що пом‘якшують і обтяжують відповідальність, а також причини, з якими пов‘язаний злочин. Зокрема, слід мати на увазі, що, відповідно до п.6 ст.40, вчинення злочину неповнолітнім є обставиною, яка пом‘якшує відповідальність. Не повинні застосовуватися міри кримінального покарання до неповнолітніх за окремі незначні правопорушення, якщо самі потерпілі не зверталися з проханням про притягнення неповнолітнього до кримінальної відповідальності. До особи, яка вчинила злочин у віці до 18 років злочин, що не становить великої суспільної небезпеки, суд може, у відповідності до ч.3 ст.10, застосувати примусові заходи виховного характеру, що не є кримінальним покаранням. До не повнолітнього, який вчинив злочин, суд може застосувати примусові заходи виховного характеру, передбачені ст.11. Такі самі заходи суд може застосувати до особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння у віці від 11 років і до виповнення віку, з якого можлива кримінальна відповідальність. При сумніви щодо наявності розумової відсталості неповнолітнього, який вчинив суспільно небезпечне діяння, призначається судово-медична експертиза. Наявність розумової відсталості за певних умов може бути підставою для застосування судом до такого неповнолітнього примусових заходів медичного характеру. Відповідно до ст.11, до осіб, які вчинили злочин у віці до 18 років або суспільно небезпечне діяння до виповнення віку, з якого настає кримінальна відповідальність, суд може застосувати такі примусові заходи виховного характеру: 1) зобов‘язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; 2) застереження; 3) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за його згодою, а також окремим громадянам на їх прохання; 4) покладання на неповнолітнього, який досяг 15 віку і має майно або заробіток, обов‘язку відшкодувати заподіяні збитки; 5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років, умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначаються спеціальними положеннями. Суд може також визнати за необхідне призначити неповнолітньому громадського вихователя у порядку, передбаченому відповідним Положенням. Якщо при розгляді кримінальної справи щодо неповнолітнього, яка надійшла до суду з обвинувальним висновком, буде встановлено, що ним вчинено злочин, який не становить великої суспільної небезпеки, і підсудний може бути виправлений без застосування кримінального покарання, суд ухвалою, а суддя постановою закриває кримінальну справу і у порядку, передбаченому ч.1 ст.447 КПК, вирішує питання про застосування до неповнолітнього одного з примусових заходів виховного характеру, передбачених ст.11 КК. Щодо суспільно небезпечного діяння, вчиненого особою, яка досягла 11 років, але до виповнення віку, з якого законом передбачена кримінальна відповідальність, то за фактом такого діяння порушується, у відповідності до ч.5 ст.6 КПК, кримінальна справа. Слідчий, встановивши, що суспільно небезпечне діяння вчинене особою у віці від 11 років і до виповнення віку, з якого законом перебачена кримінальна відповідальність, виносить мотивовану постанову про закриття справи та застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру. Справа разом із постановою надсилається прокурору. Прокурор перевіряє повноту проведеного розслідування, законність постанови, після чого направляє справу до суду для застосування заходів виховного характеру (п.1 ст.232-1 КПК). Розгляд справи провадиться суддею одноособово з обов‘язковою участю прокурора і захисника. Під час провадження попереднього слідства та розгляду судом справи про застосування примусових заходів виховного характеру, крім обставин, зазначених у ст.64 КПК, підлягають з‘ясуванню: 1) вік неповнолітнього – з цією метою до справи має бути долучена копія свідоцтва чи актового запису про народження; 2) стан здоров‘я та рівень загального розвитку неповнолітнього (за наявності даних про його розумову відсталість, не пов‘язану з душевним захворюванням, слід з‘ясувати, чи здатний повністю усвідомлювати значення своїх дій і якою мірою може керувати ними, для чого в разі необхідності призначається експертиза за участю спеціалістів у галузі дитячої та підліткової психології, або ж зазначені питання виносяться на вирішення експертів-психіатрів); 3) умови життя, виховання і поведінка неповнолітнього; 4) обставини, що негативно впливали на виховання неповнолітнього, можливий вплив дорослих, які втягнули його в злочинну діяльність; 5) ставлення до неповнолітнього до вчиненого, навчання чи праці, дані про його сім‘ю. За результатами розгляду справи суддею виноситься постанова, а судом ухвала. З метою здійснення контролю за виконанням постанови (ухвали) про застосування примусового заходу виховного характеру суд інформує службу у справах неповнолітніх місцевого органу державної виконавчої влади та місцевого самоврядування (п.16 постанови Пленуму ВС від 22.12.95 №21 “Про судову практику застосування судами примусових заходів виховного характеру”). Зміст кожного з примусових заходів виховного характеру, вичерпний перелік яких міститься в ст.11 КК, полягає, зокрема, в такому: 1) зобов‘язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого означає, що воно повинно бути здійснено у присутності інших осіб: у залі судового засідання, в колективі, де працюють або навчаються неповнолітній і потерпілий, через пресу тощо; 2) застосування застереження полягає в оголошенні судом у постанові (ухвалі) осуду поведінки неповнолітнього, який вчинив злочин або суспільно небезпечне діяння; 3) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх заміняють, полягає у покладанні судом на таких осіб обов‘язку повсякчасно здійснювати виховний вплив і систематично контролювати поведінку неповнолітнього, під особами, які замінюють батьків, розуміються усиновителі, опікуни і піклувальники; 4) передача неповнолітнього під нагляд педагогічному або трудовому колективу полягає у покладанні судом на означений колектив за його згодою обов‘язку по здійсненню належного виховного впливу і постійного контролю за поведінкою неповнолітнього; 5) передача неповнолітнього під нагляд окремим громадянам полягає у покладанні судом на певного громадянина обов‘язку по нагляду, вихованню і контролю за поведінкою неповнолітнього та піклування про нього; 6) покладання на неповнолітнього обов‘язку відшкодувати заподіяні збитки як примусовий захід виховного характеру може застосовуватися лише до повнолітнього, який досяг 15 років, має майно або доходи і не потребує застосування іншого примусового заходу виховного характеру; 7) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків здійснюється за постановою (ухвалою) суду за путівкою органу освіту, статус таких установ визначений ЗУ “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх” від 24.01.95, куди неповнолітні направляються, коли вони вийшли з-під контролю батьків чи осіб, які їх заміняють, не піддаються виховному впливу і не можуть бути виправлені шляхом застосування інших примусових заходів виховного характеру. До загальноосвітньої школи соціальної реабілітації направляються неповнолітні віком від 11 до 14 років, а до професійного училища соціальної реабілітації – від 14 до 18 років. Загальний строк направлення – до 3 років.

  1. Загальні засади кримінальної відповідальності неповнолітніх

Сьогодні чимало злочинів вчиняють неповнолітні, щороку кількість

неповнолітніх злочинців, на жаль зростає. До того ж правопорушниками

стають дедалі молодші особи. Багато хто з Ваших однолітків вважає, що

неповнолітньому ніхто не загрожує, що він не може бути притягнутий до

відповідальності.

Кримінальній відповідальності підлягають усі. кому до вчинення злочину виповнилося 16 років. За найтяжчі злочини (вбивство, крадіжка,

пограбування, злісне хуліганство тощо) відповідальність настає з 14

років.

Стаття 10 Кримінального кодексу України закріплює: відповідальність



неповнолітніх.

Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину минуло шістнадцять років.

Особи, які вчинили злочин у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності лише за вбивство (статті

93-98). умисне заподіяння тілесних ушкоджень, що спричинили розлад

здоров’я (статті 101-104, 106 частина 1 та 189), зґвалтування (117),

крадіжку (статті 81, 86, 140, 223 і 229), грабіж (статті 82, 86, 141,

223 і 229), розбій (статті 86, 142, 223 частина 2 і 229 частина 3),

злісне або особливо злісне хуліганство (стаття 206 частини 2 і 3),

умисне зниження або пошкодження державного, колективного майна чи

індивідуального майна громадян, що спричинило тяжкі наслідки (статті 89

частини 2 і 3 та 145 частина 2), а також за умисне вчинення дій, які

можуть викликати аварію поїзда (стаття 78).

До особи, яка вчинила у віці до вісімнадцяти років злочин, що не

становить великої суспільної небезпеки, якщо буде визнано. що її

виправлення можливе без застосування кримінального покарання, а також до

особи, яка до виповнення віку, з якого можлива кримінальна

відповідальність. вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене цим

Кодексом. Суд може застосувати примусові заходи виховного характеру, які

не є кримінальним покаранням.

Якщо злочин вчинила дитина, яка не досягла віку кримінальної

відповідальності, її дії все одно підлягають певній відповідальності.

Справу про злочинні вчинки розглядає суд, за рішенням якого винного, що

не досяг відповідно чотирнадцятирічного віку можна піддати примусовим

заходам виховного характеру. зокрема направити до спеціальної школи на

строк до трьох років. Направляють до такої школи, незважаючи на незгоду

батьків і самої дитини.



4. Звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності з застосуванням заходів виховного характеру, які не є кримінальним покаранням.

В кримінальному праві України є цілий комплекс норм, які регулюють кримінальну відповідальність неповнолітніх порушників.

Ці норми містяться у деяких статтях кримінального кодексу України, зокрема у ст. 105 КК України "Звільнення від покарання з застосуванням заходів виховного характеру". За ст. 105 КК України "Звільнення від покарання з застосуванням заходів виховного характеру" звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх правопорушників відбувається із застосуванням заходів виховного характеру.

Законом визначаються умови, за наявності яких суди можуть застосовувати такі заходи. До них належать:

- неповноліття винної особи;

- здійснення цією особою злочину, що не являє великої суспільної небезпеки;

- можливість виправлення неповнолітньої особи без застосування кримінального покарання.

У кримінальному кодексі України міститься перелік примусових заходів, що можуть застосовуватись судом, їх умовно можна поділити на 3 категорії.

Заходи, направлені на відновлення порушених прав або відшкодування завданих збитків; - зобов'язання неповнолітнього, який досяг 15-ти річного віку та має майно та заробіток, відшкодувати завдані збитки.

Заходи, що зобов'язують посилити контроль за поведінкою підлітка та підвищити інтенсивність виховання в дусі поваги і дотримання морально-правових норм:

- передача неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, що їх замінюють, під нагляд викладацького або трудового колективу за його погодженням а також окремим громадянам за їх бажанням;

- направлення неповнолітнього у спеціальний учбово-виховний заклад для

дітей і підлітків, для його виправлення, але на строк, який не перевищує З

років.


І третя категорія - застереження. Цей захід полягає в оголошенні судом на судовому засіданні засудження поведінки неповнолітнього, який вчинив злочин, що не являє собою великої суспільної небезпеки або суспільно-небезпечного діяння. Я вважаю, правильним відокремлення цього заходу в окрему категорію, так як його не можна віднести до першої категорії примусових виховних заходів тому, що особа, до якої застосовано застереження не чинить ні яких дій направлених на поновлення порушених прав або відшкодування завданих збитків. Не можна цей виховний захід віднести до другої категорії так як примусові виховні заходи, що містяться в ній, безперервно вживаються протягом визначеного судом строку і застереження має, як це видно із суті, разовий характер.

Як правило, примусові заходи виховного характеру застосовуються до осіб, які вперше вчинили злочин, який не являє великої суспільної небезпеки.

Застосування тих чи інших примусових заходів залежить від ступеню суспільної небезпеки діяння і особи, яка винна у вчиненні злочину.

При призначенні під нагляд та контроль батькам, особам, що замінюють їх, трудовим та викладацьким колективам або окремим громадянам, судом не встановлюється строк нагляду, але на практиці він здійснюється протягом року.



Висновок

При застосуванні до неповнолітнього міри покарання необхідно враховувати не лише характер і ступінь суспільно небезпечності вчиненого злочину, але й особу винного, його психофізіологічний розвиток, обставини, що пом‘якшують і обтяжують відповідальність, а також причини, з якими пов‘язаний злочин. Зокрема, слід мати на увазі, що, відповідно до п.6 ст.40, вчинення злочину неповнолітнім є обставиною, яка пом‘якшує відповідальність. Не повинні застосовуватися міри кримінального покарання до неповнолітніх за окремі незначні правопорушення, якщо самі потерпілі не зверталися з проханням про притягнення неповнолітнього до кримінальної відповідальності. До особи, яка вчинила злочин у віці до 18 років злочин, що не становить великої суспільної небезпеки, суд може, у відповідності до ч.3 ст.10, застосувати примусові заходи виховного характеру, що не є кримінальним покаранням.

У кримінальному кодексі України міститься перелік примусових заходів, що можуть застосовуватись судом, їх умовно можна поділити на 3 категорії.

Заходи, направлені на відновлення порушених прав або відшкодування завданих збитків; - зобов'язання неповнолітнього, який досяг 15-ти річного віку та має майно та заробіток, відшкодувати завдані збитки.

Заходи, що зобов'язують посилити контроль за поведінкою підлітка та підвищити інтенсивність виховання в дусі поваги і дотримання морально-правових норм:

Список використаної літератури


  1. Конституція України, № 30. — Ст. 141.

  2. Кримінальний кодекс України

  3. Кримінальне право України. Особлива частина / За ред. М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація. – Київ – Харків: Юрінком Інтер, 2003. – 496 с.

  4. Кримінальне право України. Особлива частина./ За ред. М.І.Мельника, В.А.Клименка. – Київ: Юридична думка, 2004. – 656 с.


Міністерство освіти і науки України

Національний університет водного господарства

та природокористування

Кафедра соціології, політології і права

Реферат на тему:

«Заходи виховного права в кримінальному кодексі»

Виконала:

Студентка ФЕіП,

група ЕП - 12

Киркевич Т. С.

Перевірив :



Цецик Я. П.

Рівне – 2011




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка