Прикарпатського



Сторінка7/21
Дата конвертації13.04.2016
Розмір3.94 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   21

Олег Гуцуляк. Історіософія кенозису Русі: від Малоросії до України




усьому цьому контексті саме слід, на нашу думку, шукати причину, чому з другої половини XVII ст. відбулося в українській есхатологічній ментальності само­означення Україною себе як Малоросії (цього спершу суто церковного терміна на оз­на­чення материнської території щодо колонізованих земель угро-фінського Північного Сходу, які визначаються як Великоросія, за грецькою традицією наявності Малої Елла­ди й Великої Еллади). Остаточно, починаючи з епохи Руїни (XVIII ст.) і після провалу власної реконкісти (Коліївщини) унаслідок “ножа в спину” від російської армії, мен­тальність українців прийняла на себе місію Малоросії – “покірного змаління (кенозису) – долю Іоанна Предтечі. Смиренням Україна героїчно подолала “дух помс­ти”: “… прийняти несвободу, але, як і Господь, тільки ту несвободу – котра в ім’я Боже. Такою була несвобода Предтечі, такою була несвобода Ісуса. У темницю їх відправила дер­жава, але неволю Царства Кесаря вони перетворили у волю Царства Небесного” [14].

Але разом із цим Україна усвідомила, що в цей час їй слід веселитися й радіти (звідси вся її народо-спудейська сміхова культура XVIII–XIX ст., у безумі проклята В.Бєлінським, що відчував підспудну її торжествуючу істину), бо найменший у Божому Царстві – той більший за Іоанна Хрестителя, більшого з-поміж народжених від жінок (Лука 7:28). І цей менший, що навіть не був достойний жити на землі, за словами Іоанна Золотоустого, успадкує престол Царя і Господа.

До того ж є прецедент, коли ієромонах Арсеній (Суханов), будівничий московсь­кого Богоявленського монастиря, у суперечках із греками про віру (1652 р.) заявив: “Чуєте, греки, і зауважте, і не гордіться і не називайте себе джерелом, бо тепер Гос­поднє слово збулося на вас: були ви перші, а нині стали останні; а ми були останні, а нині перші” [15, с.145].

Іродіадою для України стала власна старшина, яка покинула свого “чоловіка” – руський народ й одружилася з його “братом” – Московщиною.

Росія ж оцінювалася зовсім інакше: “… З божого дозволу, ми з Гоголем дуже добре порозумілися. Дивно: він визнав, що Росія – це різка, якою батько карає дитину, щоб потім її зламати” [16].

Закриває цю історіософську сторінку українського буття як властивості Малоросії маніфест Кирило-Мефодіївського братства (1846–1847 рр.) [17, с.28], усвідомлюючи, що власне вже в керигмі Ісуса – “Сонця Правди” знаходиться розуміння як людського існування, так й існування української нації як “наріжного каменя” (іврит. even pina), яким раніше знехтували будівничі.

Після цього українець може відкинути свою “малоросійську сутність” і навер­тається до апокаліптичної місії українського християнського народу, Богом освяче­ного (іврит kaddish/kiddush “освячення, відрізання, украювання”): “Ви будете у Мене… народом святим” (Вихід 19:6); далі йдуть багаторазові повтори: “Я – Господь, освя­чуючий вас” (Вихід 31:13; Лев. 20:8; 22:32) і “Народ святий ти у Господа” (Второзакон. 7:6; 14:2, 21; 26:19). Боротьба з тиранією стає не тільки правом, але й обов’язком кож­но­го українця (адже коли пережив досвід страждання від зла, отримуєш духовне право на опір), а ті, котрі приймають цей принцип, – утворюють своєрідну консорцію – “націю”, і надалі вона починає оцінюватись як самопожертва (“історичний суб’єкт”) в ім’я своєї національної гідності й держави – місця (lieu), пам’яті (memoire) та імені (honneur).


  1. Горський В. С. Нариси з історії філософської культури Київської Русі (середина ХІІ – середина ХІІІ ст.) / В. С. Горський. – К. : Наук. думка, 1993. – 163 с.

  2. Грановский Т. Н. Лекции по истории средневековья / Т. Н. Грановский ; сост. С. А. Асиновская. – М. : Наука, 1986. – 427 с.

  3. Липинський В. Релігія і церква в історії України / В. Липинський. – К. ; Філадельфія : Рада, 1995. – 96 с.

  4. Цит. за: Дем’ян Г. Іван Вагилевич – історик і народознавець / Г. Дем’ян. – К. : Наук. думка,1993. – 151 с.

  5. Раушенбах Б. В. Сквозь глубь веков / Б. В. Раушенбах // Как была крещена Русь / Б. В. Раушенбах. – М. : Политиздат, 1988. – 233 с.

  6. Карташев А. В. Крещение Руси святым князем Владимиром и его национально-культурное значение / А. В. Карташев // Русское зарубежье в год тысячелетия крещения Руси : сборник. – М. : Столица, 1991. – С. 32–41.

  7. Козловский В. П. Вл. С. Соловьев об антиномиях средневекового религиозного мировоззрения / В. П. Козловский // Отечественная общественная мысль эпохи средневековья : Историко-философские очерки : сб. науч. трудов. – К. : Наук. думка, 1988. – С. 67–77.

  8. Эко У. Имя розы : роман / У. Эко ; пер. с итал. ; послесл. Ю. М. Лотмана. – М. : Книжная палата, 1989. – 496 с.

  9. Цит. за: Айзатулин Т. Между молотом Европы и наковальней Азии : Историческая память и самопознание / Т. Айзатулин // Родина. – 1993. – № 5–6. – С. 20–22.

  10. Латынина Ю. Идея нации и идея империи : Несколько замечаний о книге К. Касьяновой “К вопросу о русском национальном характере” / Ю. Латынина // Знание – сила. – 1993. – № 4. – С. 70–80.

  11. Бычков В. В. Малая история византийской эстетики / В. В. Бычков. – К. : Путь к Истине, 1991. – 408 с.

  12. Сырцова Е. Н. Идея апокатастазиса в эсхатологии Григория Нисского / Е. Н. Сырцова // Отечественная философская мысль ХІ–ХVІІ вв. и греческая культура. – К. : Наук. думка, 1991. – С.146–159.

  13. Послання Патріархів Східної Вселенської Церкви про Православну Віру проти протестантства та англіканства, 1723 року // Відкрита бібліотека святоотцівської літератури Agios. – Режим доступу : http://agios.org.ua/uk/index.php/Послання_патріархів_Східної_Вселенської_Церкви_про_ Православну_віру_1723_року.

  14. Кротов Я. Несвобода Христова / Я. Кротов. – Режим доступу : http://yakov-krotov.livejournal. com/1138402.html.

  15. Успенский Б. А. Этюды о русской истории / Б. А. Успенский. СПб. : Азбука, 2002. – С. 145.

  16. Иероним Кайсевич и Петр Семененко – Богдану Яньскому, 12 мая 1838 г., из Рима. Smolikowski, II, 127. – Режим доступу : http://az.lib.ru/w/weresaew_w_w/text_0220.shtml.

  17. Костомаров М. “Закон Божий” (Книга буття українського народу) / М. Костомаров. – К. : Либідь, 1991. – 40 с.

  18. Повесть временных лет // Памятники литературы Древней Руси : XI – начало XII века / сост. Л. А. Дмит­риев, Д. С. Лихачев. – М. : Художественная литература, 1978. – Т. 1. – С.181–183, 233–235, 241–243.

  19. “Слова” Серапиона Владимирского / подгот. текста, пер. и коммент. В. В. Колесова // Памятники литературы Древней Руси. XIII в. – М., 1981. – C. 440–455.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   21


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка