Прийшла Громовиця зимі половиця



Скачати 148.21 Kb.
Дата конвертації29.04.2016
Розмір148.21 Kb.


Прийшла Громовиця – зимі половиця”

(виховний захід)



Класний керівник 6 класу

Мартинюк І.О.



МЕТА: поглибити знання учнів про звичаї та традиції українського народу на свято Стрітення, дати поняття про етимологічне значення назви місяця «лютого», розширити знання учнів про свята, що припадають на лютий, ознайомити дітей з різними варіантами назви місяця лютого, з народними прикметами лютого, з народними традиціями святкування Стрітення; навчити завбачати погоду по народним прикметам; розвивати акторські та виконавські здібності учнів; виховувати любов до рідного краю, народних звичаїв, бережливе ставлення до природи.

ФОРМА ПРОВЕДЕННЯ: календарне свято.

МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ: класна кімната.

ОФОРМЛЕННЯ ПРИМІЩЕННЯ: на дошці написані різні народні прикмети.

ВІК ДІТЕЙ: 11-12 років.

Дійові особи: вчитель, учні, хлопчики, дівчатка, Зима, Весна, ведучі.

ХІД ЗАХОДУ

Уч и т е л ь. Вітаю вас, любі друзі!

Як нестримно летить час, ще зовсім недавно ми тішилися новорічними святами. А вже почався відлік останнього місяця зими — лютого. Хоча він за своїм характером найпримхливіший, або, як кажуть у народі, найконозистий, та все ж сонечко вже повертає на весну — поступово день збільшується. Мудро відмічено у народному прислів'ї: «Лютневий сніг весною пахне».

— Діти, як ви гадаєте, чому цей місяць носить таку назву? (Відповіді дітей.) Так, ваші думки слушні.

В-1. А хотіли б ви більше дізнатися про походження та значення лютого? Тож давайте послухаємо.

Учень. У багатьох народів, зокрема і в нас ще до прийняття християнства, останній місяць зими завершував річний цикл. Це ж стосувалося і давніх римлян, у яких назва останнього місяця року означала «очищення» . Нею і сьогодні користується більшість європейців. Серед слов'янських народів мають «власні» назви поляки — люти, а також серби і хорвати — веляча. В Україні, як і в Білорусі, офіційно закріпилось слово «Лютий».

Як стверджує відоме прислів'я, це пора надмірних контрастів — вітрів, морозів, снігів, відлиг та переметів. Поруч з офіційною в багатьох регіонах України користувалися також діалектними накличками. Переважна їх більшість характеризує сувору і конозисту вдачу місяця — сніжень, лютень, зимобор, бокогрій, криводоріг, межень (тобто календарна межа між зимою і весною). Яків Головацький зафіксував серед західноукраїнських говірок і такі назви: казибрід, казидорога — від лексичного «казитися», тобто впадати в лють, скаженіти; саме це визначення, мабуть, найповніше відтворює природний характер лютого.



В-2. Сьогодні ми з вами поговоримо про дуже цікаве та поетичне свято лютого Стрітення (Стрічення, Громниця, Громовиця), яке відзначається 15 лютого. А чому ж це свято має таку назву? Товариші, сьогодні незвичайний день, одне із найбільших і найшанованіших церковних свят.

З цього приводу є гарна євангельська легенда.



В-1. У рік народження Христа жив у Єрусалимі старець Симеон. Йому було відомо, що він не помре доки не побачить Спасителя Світу.

На сороковий день після народження Ісуса Йосип та Марія принесли Дитину до Храму Єрусалимського, щоб за звичаєм юдейським поставити її перед Господом.



В-2. Цей сороковий день був 15 лютого. І саме 15 лютого, Симеон зустрівся біля воріт храму з немовлям Христом і виголосив свою промову: «Нині відпускаєш раба твого, Владико, з миром!» .

В-1. День, коли згадуємо Стрітення Господнє, теж належить до великих свят. У тропарі на це свято знов прославляємо Божу Матір.

В-2. А ще цей день був змаганням для Зими і Весни. Саме 15 лютого вони зустрічалися і починали змагатися. Якщо Зима переможе, то довго іще буде холодно, а якщо красуня Весна візьме гору, то поверне на тепло.

В-1. Ця зустріч була пишна і радісна, водили хороводи, співали пісні які прославляли родючу землю і весняну працю, проганяли зиму, прославляли рідну природу, що прокидається від зимового сну.

Стрітення відзначили наші бабусі та дідусі. Ще це свято називають Зимобором або Громниці. Назва цього свята походила від стародавнього звичаю освячення цього дня громничних свічок, яким приписувалась велика магічна сила.



В-2. Таку свічку запалювали відразу як повертались із церкви, «аби весняна повінь не пошкодила посівів і щоб мороз дерев не побив».

Запалювали її і літом, під час небезпечних гроз, як оберіг людей, тварин, споруд від блискавки.



В-1. Святили на Стрітення, крім свічок, і воду. Ця вода вважалася цілющою. Її набирали у нову невживану посудину і зберігали за образами протягом року. Допомагала вона від різних хвороб.

В-2. Стрітенською водою батьки благословляли синів на військову службу, на війну; чумаків – у далеку дорогу, й будь-кого, хто вирушав у далекі й небезпечні мандри.

В-1. У господарстві нею кропили худобу, коли вперше виганяли на пасовище, а пасічники – вулики і бджіл, щоб не заїли чужі комахи та не напав гнилець.

В-2. Про свято Стрітення існує безліч інших вірувань, прикмет, легенд.

В-1. Чи знаєте ви про обряд з рястом? Ні? Тоді послухайте…

Дівчина. Мені моя бабуся розповідала, що на Стрітення, коли починає на землю опускатися ніч, хлопці та дівчата виймали із запічків ряст і топтали його босоніж, промовляючи:

Топчу, топчу ряст, ряст.

Бог здоров’я дасть, дасть.

І ще буду топтати,

Щоб на той рік діждати!

Обряд топтати ряст означав, що протягом року людина не буде хворіти.

В-2. У нас в Україні з давніх-давен люди, готуючись зустрічати весну, випікали з тіста жайворонків і роздавали їх дітям, щоб росли здорові і щасливі. Вважали, що саме ці птахи на своїх крилах приносять її з далекого краю, проганяли люту зиму. Старі люди розповідали, що ця пташка народилася із сонячного жару. Вона прокидається разом із сонечком і своїм дзвінким голосочком сповіщає про те, що прийшла весна.

Напередодні Зимобору жінки випікали обрядове печиво – "жайворонків", давали їх дітям, щоб ті закликали весну, допомогли їй збороти зиму, але виносити їх можна було лише у двір. То ж давайте сьогодні з'їмо по "жайворонку" і допоможемо весні збороти зиму.



Діти пригощають присутніх тістечками.

Дівчина . А я знаю легенду про свято Стрітення.

Вранці на околицю села приїхала Весна, а на зустріч виходить стара бабуся Зима. Ще не побачивши своєї сестриці весни ходить розглядаючи свої володіння, промовляє:

  • Війте голубчики мої вітри, крутіть хурделиці, війте метелиці, сильніше скувайте землю морози…

Та тут їй назустріч іде дівчина.

Дівчина. Добридень, бабусю!

Зима. Та який же він добрий, коли сьогодні сонце так гарно сіяє. А ти чому тут ходиш сама, ще й до мене вітаєшся. Не боїшся, що я тебе замету, заморожу?

Дівчина. А сьогодні мені вас вже нічого боятися.

Зима. Як це? Ти не боїшся мене зими?

Весна. А чого їй боятися коли я вже прийшла!

Дівчина. Ой весно, весно. Ми так тебе чекали, кожній день рахували. Побіжу я додому сестрам розкажу, що незабаром заквітчаємося у свіжі, перші, весняні квіти. Бо вже прийшла весна із зимою змагатись за панування над землею!!!

Зима. Щось ти швидко прийшла сестрице!

Весна. Я вчасно. Сьогодні ж Стрітення! Час тобі царювання над землею передати мені.

Зима. Та ще твоєму царюванню час не настав.

Весна. Та поглянь на себе, Зимонько! Яка вже з тебе цариця з порожньою торбою? Все, що я напрацювала, ти з’їла і випила.

Зима. А от і не все! Не все! (знімає торбину, трусить нею. Сиплються крихти та миші випадають крізь дірки)

Весна. Я краща від тебе, бо у мене люди веселі, співають, танцюють, а у тебе тиснуться по закутках та ховаються по хатах. Моє сонечко всіх зігріває, дає людям тепло, а у тебе люди трусяться від холоду і вмирають від голоду.

Зима. У мене люди не трусяться, я всіх одягаю у кожухи.

Весна. А я – царівна – куди ступаю, сонце сяє, все навколо оживає! А ще пробуджую від сну я нашу землю чарівну!

Зима. Я так просто не віддам тобі панування над землею. Давай позмагаємося? Ти зробиш щось гарне і я. Чиє творіння буде гарнішим той і буде далі царювати.

(Зима створила чудову сніжинку, а Весна прекрасну, духмяну квітку, дивовижно гарного кольору).

Хлопчик. Зимонько! Веснонько! Не сваріться. Ви обидві хороші, добрі, даруєте радість людям. Але ти, Зимонько, втомилась і треба тобі відпочити, щоб дорогу Весні звільнити. Не сваріться, позмагайтесь.

Весна.

Беріться за руки,

У коло ставайте,

Під сонечком ясним

Танцюйте, співайте.

Та так, щоб земля під ногами гуділа,

А пісня, до сонечка щоб долетіла.

Хоровод «Ой весна».

В-2. Зимо, Весно, ви добре змагалися. А ігри ви знаєте?

Зима. Я знаю, що ми зараз робитимемо. Я читатиму початок фрази, а ви закінчуватимете риму одним словом.

Зима! Зима! Усякий знає,

Вона холодною буває.

Летять, кружляють, як пушинки,

Легкі білесенькі сніжинки.

Міста чистенькі, білі села.

Зима і радісна, й весела.

Кружляють вальс сніжинки ніжні,

Зима пухка і білосніжна.

Мороз у лід озера кута,

Зима, тоді всі кажуть, люта.

А як насуне хмара сива,

Зима по-своєму красива.

– А вранці іній – от обнова!

Яка зима у нас казкова.

Зима, кажу вам, дуже гарна,

То сонячна, то дуже хмарна.

І не завадило б кожуха,

Така буває завірюха.

І горнуться всі до тепла,

Така зима буває зла.

А блисне сонечко згори,

Ото краса для дітвори.

На гірку всі біжать вони,

Несуть санчата, ковзани.

Яка ж зима? Яка вона?

Вона весела і сумна.

Вона буває і серйозна:

Суха і вітряна, й морозна.

І особлива, і чарівна,

Як королева чи царівна.

Гілок од інею не видно,

Тоді вона, звичайно, срібна.

І пташка змерзла і голодна,

Бо видалась зима холодна.

Весна. Дітки пограємось, але ви, відгадайте загадку:

Він веселий стрибунець,

В нього сірий комірець.

Він не плаває — літає.

Він пшениченьку збирає.

Задавака — молодець.

Ви впізнали, діти,

Хто це?

Діти. Горобець.

Гра «Горобчики».

Весна. Щебетали горобці!

Горобці. Гей, ми хлопці-молодці!

Весна. Хоч тепла іще нема —

Горобці. Не лякає нас зима!

Весна. Як насипле снігу?

Горобці. Заб'ємось під стріху.

Весна. А як сонечко зійде?

Горобці.

Наша пісня оживе:

Цвірінь-цвірінь.

Цвірінькаючи діти-горобці дражняться із Зимою. А Зима лякає їх словами «Заморожу, заморожу!» Доганяє дітей, діти ховаються за Весну.

Зима. Ти перемогла сестрице! Хоч тяжко і журно мені, тобі передаю я панування над землею.(дає ключі) Повсюди, сестрице, встигай ти, як я. А я піду спочину, щоб наступного року прийти з новими силами.

Весна. ( бере ключі).

Зима. За зиму ви поздоровіли.

Пішли на користь і мороз, і сніг,

І щічки ваші як порожевіли,

Неначе маки розцвіли на них!

Прощай і ти Весна-красна!

Я чую, як дзвенить струмок

То зараз я залишу ваш куточок.

Отож, хлопчики й дівчатка,

Прощаюсь з вами усіма.

Щасливі будьте! Через рік я знову

Свою вам казку зимову принесу.

Чекайте на мене.


Весна. Піду я далі лугами й лісами!

Встелю землю килимами!

Я теплом людей зігрію,

І здоров’я всім навію

Рідним словом, щоб зростали,

Щоб звичаї пам’ятали!



В-2. Отже далі буде правити Весна. Та так сталося тільки у цій легенді. А в народі люди вважають, що хто переможе під час двобою той і буде правити далі. Але як наші предки дізнавалися хто переміг?

В-1. В цьому їм допомагали стрітенські прикмети.



А зараз конкурс на кращого знавця стрітенських прикмет.

1. Якщо на Стрітення сніг зранку, буде врожай ранніх зернових, увечері – пізніх.

2. Ясна і тиха погода в цей день віщує добрий урожай і роїння бджіл.

3. Як на Стрітення тепло й сонячно, то весна буде теплою.

4. Як цього дня мороз і похмура погода, буде рання весна.

5. Якщо на Стрітення зі стріх капає, весна затягнеться, якщо не капає – весна буде рання і суха.

6. Громовиця – скидайте рукавиці, близько весна.

7. Як на Стрітення півень нап'ється води з калюжі, то чекайте ще стужі.

8. Як на Стрітення відлига, то ще довго буде зима.

9. На Стрітення обертається птиця до гнізда, а хлібо¬роб до плуга.

10. Яка погода цього дня, такою виявиться й весна.

11. Якщо на Стрітення відлига, то весна має бути ранньою і теплою, падає сніг — дощовою і тривалою, хурделило — пізньою та холодною, а коли день похмурий, без сонця — ще дошкулятимуть суворі морози.

12. Якщо цього дня бурульки короткі — до весни снігу випаде небагато, а якщо довгі — то треба сподіватися на рясні заметілі.

13.Як капатиме зі стріх водичка, так прибуватиме і мед до вуликів.

14.Якщо на Стрітення мороз, то скоро весні бувати!

15. Якщо іде сніг, то буде урожай багатий!

16.Якщо в цей день відлига, то довго ще зимі панувати!

17. Якщо на Стрітення капає зі стріх, то в липні так капатиме мед!

18. Якщо бурульки на стрісі довгі, то літо буде дощовим, а якщо короткі – сухе й погоже.

19. Якщо метіль дорогу перемітає, то корм для худоби відмітає.

20. Громовиця – скидайте рукавиці, близько весна.

Дівчинка. Весно! Ми сьогодні, проводжаємо зиму, а зустрічаємо тебе з твоїми синочками-місяцями. Тому й хочемо заспівати пісень.

Діти співають веснянку «Благослови мати весну зустрічати».

Дівчинка. Всі ми Зиму проводжали,

Красну Весну зустрічали.

Весно! Уквітчай наш край,

Дай нам добрий урожай.



Весна. Я тепло вам принесла

І сонечко додала,

Щоб міцніли усі діти

Й розцвітали, неначе квіти.

А я піду далі лугами й лісами,

Встелю землю килимами,

Заквітчаю різним зелом,

Щоб усім було весело.

Я теплом людей зігрію

І здоров'я вам навію.

З рідним словом, щоб зростали,

Щоб звичаї українські пам'ятали.

Хай вам щастить!
В-1. Дякуємо тобі, Весно, за добрі побажання. Але залишся з нами на прощання хоровод вести.

Ще є така прикмета. Якщо в цей день радіють люди, то весь рік буде щасливий.



В-2. Тож давайте радіти і пізнавати народну мудрість, бо в ній закладено невмирущість духу нашого, наші надії і сподівання.

Тож любіть наш край, наші звичаї, то найбільший скарб.






База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка