"Працевлаштування випускників внз"



Скачати 390.94 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації13.04.2016
Розмір390.94 Kb.
  1   2


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ МИХАЙЛА ОСТРОГРАДСЬКОГО

Наукова робота

на конкурс “Від студентського самоврядування - до самоврядування громад”

на тему: “Працевлаштування випускників ВНЗ”

Виконала:

студентка 4-го курсу

машинобудівного факультету

гр. МС-04-1

КДПУ імені Михайла Остроградського

Сербін Віталіна Олександрівна

Шифр 042053

Кременчук 2007

ПЛАН


Вступ

  1. Ринок праці як самостійна відкрита соціально-економічна підсистема.

  2. Як зробити успішну кар’єру. Фонди роботодавців і рекомендації спеціалістів.

2.1. Погляди роботодавців.

2.2. Секрети успіху у працевлаштуванні.

2.3. Як розпочати кар’єру.


  1. Досвід роботи з працевлаштування в Кременчуцькому державному політехнічному університеті.

Висновки.

Список використаної літератури.



Вступ

На етапі економічного зростання набуває особливої значущості здійснення регулюючих заходів, спрямованих на ліквідацію прихованого безробіття, проведення політики продуктивної зайнятості. Зусилля державної влади, і насамперед уряду, мають концентруватися на запровадженні дієвих стимулів створення нових робочих місць, забезпеченні гарантій зайнятості в процесі приватизації та реконструкції підприємств, на підтримці підприємництва і самозайнятості населення, розширенні практики громадських робіт, підвищенні гнучкості ринку праці.

Студентський профком разом із відділом практик та працевлаштування фахівців нашого університету провели невелике дослідження, опитали працюючих студентів, щоб дізнатися про професії, що користаються найбільшим попитом серед студентства.

Буває, що найкоротший і найлегший шлях до успішної кар'єри — це спілкування з викладачами та професорами. Саме вони є твоїми потенційними роботодавцями. Як правило, вони знають студента в роботі і мають уявлення про те, чого від нього чекати. Особливо актуальна співпраця з науковим керівником для того, щоб влаштуватися на роботу за фахом, вже навчаючись (навіть на денному відділенні). Політологи, соціологи, економісти, юристи, а також студенти всіх інших спеціальностей, зав'язаних «на практику», мають використовувати будь-яку можливість попрацювати у дослідницькому центрі, держструктурах, навіть якщо за це не буде отримано ні шеляга.

Перший крок — почати працювати — найважчий. Проте необхідний. Якщо не зробити його вчасно, ви ризикуєте потрапити до замкнутого кола, як багато моїх однокурсників. До кінця п'ятого курсу вони не знали, де працюватимуть і чим будуть займатись. А от ті, хто змушений був підробляти в ході навчання, були вже більш-менш влаштовані. Принаймні, у них був вибір.

Звісно, не можна не згадати про можливість роботи влітку — як і на Батьківщині, так і за океаном. Скажімо, у інтернет-журналі «Освіта за кордоном» можна знайти масу організацій, що займаються обмінами, літнім працевлаштуванням. За кордоном можна жити у сім'ї, займатися бебі-сітерством, навчати мовам (переважно російській), збирати овочі і фрукти. В нашій же країні багато працівників йдуть влітку у відпустку — і тоді компанії беруть на тимчасову работу студентів. Особливо спритні часто там і залишаються. В будь-якому випадку, про тебе принаймні дізнається роботодавець і начальник відділу кадрів матиме на увазі наступного разу. Та й грошики за три місяці можна заробити досить-таки серйозні.

Ось перелік професій, які найбільш часто обирають студенти для роботи у період навчання: массажист, консультант, продавець, менеджер з продажу, проба-girl, офіціант, вантажник, кур’єр, розклеювач оголошень, маркетингові дослідження, інтерв’юер, Web-дизайнер.

Зважаючи на вищезгадане, перед студентом просто-таки неосяжний простір для діяльності. Якщо пощастить, можна влаштуватися за фахом, заробити на хорошу додаткову освіту чи на відпочинок. Гроші роблять людину вільною. Особливо якщо вона молода!!!

Метою даної роботи є:

1). Розкрити поняття ринку праці як самостійної відкритої соціальної системи.

2). На основі інформації про роботодавців визначити основні якості, які повинні бути притаманні претендентам на вакансії, та вимоги до їх професійних знань.

3). Висвітлити досвід роботи Кременчуцького державного політехнічного університету в організації працевлаштування випускників.

На­вчання технологіям ефективного пошуку роботи стає важливим на­прямом освіти всіх рівнів, а особливо актуально це для студента-випускника. Одно­часно потрібно пам'ятати, що на ринку праці, як і в інших сферах людської діяльності, діють шахраї та аферисти, зустріч з якими для непідготовленої, довірливої молодої людини матиме вельми сумні наслідки.


  1. Ринок праці як самостійна відкрита соціально-економічна підсистема.

Для того, щоб заглибитись в тенденції розвитку ринку праці, слід згадати деякі терміни, що використовуються сучасною еко­номічною школою, зрозуміло, виключно ті терміни, які безпосе­редньо стосуються ринку праці.

Перш за все, що таке ринок праці, які він має межи та за якими законами функціонує? Для з'ясування цих питань необхідно звер­нутися до загальноекономічної категорії ринку.



Ринок (market) — це інститут або механізм, за допомогою яко­го відбувається об'єднання та взаємодія покупців (пред'явників попиту) та продавців (постачальників) конкретного товару або по­слуги.

Отже, ринок праці є системою суспільних відносин, соціаль­них — в тому числі, юридичних — норм та інститутів, які за­безпечують нормальне відтворення і ефективне використання праці, кількість і якість якої відповідним чином винагороджу­ються. Тобто ринок праці є конкретним проявом системи суспіль­ної організації найманої праці в умовах товарно-грошових відно­син. У вужчому трактуванні ринок праці розглядається як система соціально-економічних відносин між роботодавцями — власни­ками засобів виробництва — та населенням — власниками ро­бочої сили — щодо задоволення попиту перших на працю, а дру­гих — на робочі місця, які є їх джерелом засобів існування.

Ринок праці являє собою відкриту підсистему, що через міжрегіональні міграції органічно взаємодіє з ринками праці інших регіонів. Але для з'ясування окремих процесів ми час від

часу абстрагуватимемось від впливу міграційного руху населення і відповідно вважатимемо ринок праці закритою системою.

Як і кожний інший, ринок праці характеризується видом това­ру, який на ньому продається, його ціною, попитом та пропо­зицією.

Оскільки на момент продажу товару на ринку праця як доцільна діяльність ще не існує, на ринку праці продається робо­ча сила, тобто здатність до праці.

Відмінність ринку праці від всіх інших полягає в тому, що в ре­зультаті купівлі-продажу товар не відокремлюється від його попе­реднього власника, тобто фактично об'єктом купівлі-продажу є право на використання робочої сили (здатності до праці), при чо­му предметом торгу є не тільки певний вид здатностей виконувати трудові функції, а і тривалість та умови виконання цих функцій.

Ринок праці забезпечує функціонування ринкової економіки на засадах дії закону попиту та пропозиції. Його основна функція по­лягає в забезпеченні через сферу обігу перерозподілу робочої сили між галузями та сферами виробництва та забезпечення робо-тою всього економічно активного населення, яке в даний конк-ретний момент пропонує свою робочу силу на ринку праці.

На ринку праці взаємодіють головним чином роботодавці (суб'єкти власності на засоби виробництва) і наймані працівники, які формують обсяг, структуру та співвідношення попиту і пропо­зиції робочої сили. Певна частина економічно активного населен­ня прагне реалізувати свою здатність до праці на умовах са­мостійної організації виробництва та збуту продукції. В такому ви­падку товар продається самому собі, фактично для власного спо­живання.

Таким чином, підводячи підсумки, слід зазначити, що основни­ми компонентами ринку праці є:

• пропозиція робочої сили;

• попит на робочу силу;

• вартість та ціна робочої сили.

Мета політики ринку праці.

Мета урядового контролю за ринком праці — захист добробу­ту окремих осіб, а не вплив на систему економічного (промислово­го) розвитку. Виходячи з цього, необхідно визнати, що концептуаль­но політика ринку праці має різні цілі, які не завжди є сталими.

Абсолютно ясно, що можливості досягнення цієї мети лежать у площині економічної ситуації, зокрема ситуації на ринку праці, та фінансових ресурсів. Відповідно конкретизуються пріоритети у розвитку окремих напрямів активної політики ринку праці. Скажімо, на етапах економічного зростання (особливо у верхній половині економічного циклу), коли існує великий за обсягом попит на робочу силу головну роль відіграють заходи, спрямовані на забезпечення якісної збалансованості пропозиції робочої сили noпиту на неї, зокрема навчання тим професіям, які є найбільш запит») ними на ринках праці. На етапах економічного спаду, передусім за умови існування високого рівня циклічного безробіття, більш перспек-тивними видаються дії, спрямовані на забезпечення нестандартної зайнятості — тимчасової, неповної, громадських та інтервенційних робіт тощо. Безумовно, перспективним (принаймні з теоретичних позицій) є сприяння створенню безробітними нових підприємств, які функціонуватимуть на засадах найманої праці чи само зайнятості.

Основні характеристики основних тенденцій розвитку світового ринку праці.

Протягом останніх десятиліть відбувається загальний процес глобалізації ринку праці, формування єдиного механізму задо­вольняння пропозиції робочої сили поза залежністю від конкрет­ного місця проживання тієї чи іншої людини (групи людей). При­чинами цього принципово нового процесу, що докорінно змінює характер світової трудоресурсної ситуації, стали посилення між-народних зв'язків на фоні поглиблення світового розподілу праці, зокрема, формування міжнародних об'єднань, які передба­чають існування єдиних ринків праці (на зразок, скажімо, Євро­пейського співтовариства чи країн, що підписали Шенгенську угоду); зрос-тання рівня мобільності населення, включаючи про­сторову мобі-льність; розширення транспортних мереж та загаль­на динамічність економіки. За твердженням МОП, саме швидке зростання обсягів міжнародного обміну товарами та послугами є ключовим аспектом глобалізації ринку праці. Під впливом цих та деяких інших чин-ників формуються певні загальні підходи до ре­гулювання ринків праці, підходи, що спираються на інтеграцію всього того, що вия-вилося найефективнішим в кожній окремій моделі. Сьогодні можна говорити про те, що в світі створюються передумови для форму-вання інтегрованої моделі ринку праці.

Проте, це, зрозуміло, не означає зникнення національної спе­цифіки ринків праці, національної специфіки стратегій їх регулю­вання, які обумовлені соціально-економічною, соціо-політичною та історичною специфікою кожної окремої країни. Якщо, скажімо, скандинавські країни притримуються активних заходів впливу на ринок праці, то північноамериканські зберігають орієнтацію на стимулювання активної позиції кожної конкретної людини. Безу­мовно, свою роль відіграє також характер суто економічного роз­витку кожної конкретної країни, та фаза економічного циклу, на якому вона в даний конкретний момент знаходиться.

Окремою проблемою є формування політики ринку праці в країнах перехідної економіки, проблемою, пов'язаною насампе­ред з тим, що на відміну від інших країн посткомуністичні держави під тиском суто економічних обставин вимушені звужувати і коло со-ціальних гарантій, і коло їх реципієнтів, тобто йти проти загаль­носвітового процесу соціалізації. Якщо додати глибоку економічну кризу, переважно циклічний характер безробіття і відсутність

належного досвіду як серед урядовців, так і серед широких верств населення, то відмінність стратегії ринку праці в країнах перехідної економіки видається беззаперечною. Судячи з усього, можна гово­рити про наявність певної специфічної перехідної моделі ринку праці і відповідно специфічної політики впливу на цей ринок.

Таким чином, порівняльний аналіз процесів формування тру-дової активності та її реалізації, зайнятості та безробіття, заходів, які вживають уряди різних країн на ринку праці, призводить до вис­новку про збереження національної специфіки певних загаль­но-світових тенденцій розвитку ринку праці.

Головними рисами сучасних трудоресурсних відносин є такі:

• інтеграція різних моделей ринків праці, утворення на їх основі певної глобальної моделі, що синтезує найбільш ефективні компо­ненти кожної, при відвертому перенесенні акцентів на активізацію рішучих дій кожної працездатної особи на ринку праці;

• зменшення амплітуди структурних коливань ринку праці, зок­рема змін рівня безробіття;

• зростання мобільності населення і відповідне зростання фрик­ційного безробіття;

• підвищення динамічності економіки і відповідне зростання тех-нологічного та структурного безробіття;

• поширення нестандартних форм зайнятості; зокрема, досвід країн, що розвиваються, свідчить про зростання незареєстрованої зайнятості навіть на етапах економічного пожвавлення і, збіль-шення обсягів попиту на робочу силу з боку зареєстрова­них структур;

• збільшення обсягів виробництва без адекватного зростання рівня зайнятості.

Висновки

Сучасна політика ринку праці спрямовується на забезпечення по­вної продуктивної зайнятості всього економічно активного населен­ня. Досягається ця мета активними та пасивними методами, які поєднують державні зусилля щодо зниження масштабів, рівня та тривалості безробіття і забезпечення надійного захисту безробітних та їх утриманців від зубожіння.

Конкретний механізм досягнення повної продуктивної зайня­тості визначається відповідно до обраної моделі соціально-економічного розвитку суспільства. Відповідно в сучасному світі функціонує велика кількість досить різних моделей.

Основною рисою сучасних тенденцій розвитку ринку праці є формування єдиного механізму задовольняння пропозиції робочої сили по­за залежністю від конкретного місця проживання тієї чи іншої людини (групи людей) в контексті загального процесу глобалізації ринку праці і формування єдиного загальносвітового ринку.

Державна політика зайнятості населення проводитиметься за такими напрямами:


  • формування професійно-кваліфікаційного складу робочої сили відповідно до потреб економіки та ситуації на ринку праці;

  • збереження ефективно функціонуючих і створення нових робочих місць;

  • підвищення якості робочої сили;

  • посилення мотивації до легальної продуктивної зайнятості;

  • сприяння розробці відповідних заходів з метою підвищення рівня професійної мобільності вивільнюваних працівників;

  • детінізація зайнятості та легалізація міждержавних трудових міграцій;

  • створення умов для самостійної зайнятості населення і розвитку підприємницької ініціативи;

  • підтримка регіонів з критичною ситуацією на ринку праці з вико­ристанням механізмів сприяння розвиткові депресивних тери­торій;

  • пом'якшення соціальних наслідків закриття неперспективних вуг­ледобувних шахт;

  • реформування соціально-трудових відносин на селі внаслідок роз­паювання та передачі землі у приватну власність;

  • сприяння зайнятості населення і створенню нових робочих місць для персоналу Чорнобильської АЕС у зв'язку із виведенням її з ек­сплуатації;

  • сприяння наданню додаткових гарантій щодо працевлаштування працездатних громадян працездатного віку, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці (молоді, жінок, інвалідів), запровадження з цією метою надійних економічних механізмів забезпечення їх зайнятості;

  • забезпечення соціального захисту військовослужбовців (передусім сприяння їх зайнятості), звільнених у запас в процесі реформуван­ня Збройних Сил України;

  • забезпечення надійного соціального захисту зареєстрованих без­робітних шляхом подальшого запровадження законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття;

  • зниження рівня та тривалості зареєстрованого безробіття працез­датного населення працездатного віку шляхом виконання програм, пов'язаних з проведенням активної політики зайнятості;

  • впровадження ефективних форм співробітництва органів державної влади, профспілок і роботодавців.

Державна політика у сфері формування професійно-освітнього потенціалу населення спрямовуватиметься на створення правових, економічних, соціальних та організаційних засад для отримання молоддю професійних знань відповідно до потреб і можливостей особистості у здобутті освіти та ситуації на ринку праці щодо по­питу на робочу силу певного професійного спрямування.

Основними напрямами державної політики у сфері формуван­ня професійно-освітнього потенціалу населення будуть:

• оптимізація мережі навчальних закладів вищої, професійно-технічної, післядипломної освіти різних форм власності та роз­ширення переліку професій для підготовки спеціалістів і робіт-ників відповідно до потреб економіки;

• удосконалення механізму формування державного замовлення в системі вищої та професійно-технічної освіти з метою забезпе­чення потреб економіки у спеціалістах і кваліфікованій робочій силі та соціальної підтримки вразливих верств населення;

• запровадження системи безперервного навчання, перепідготов­ки та підвищення кваліфікації економічно активного населення працездатного віку, яка передбачає:

• професійну підготовку та професійну орієнтацію учнів загаль­ноосвітніх навчальних закладів, орієнтовану на потреби регіональних ринків праці;

• єдину безперервну ступеневу професійно-технічну та вищу освіту;

• післядипломну освіту;

• професійне навчання персоналу на виробництві;

• професійну підготовку та перепідготовку безробітних;

• розширення обсягів надання громадянам з особливими потре­бами (інвалідам) освітніх послуг у вищих, професійно-техніч­них навчальних закладах за конкурентоспроможними про­фесіями (спеціальностями).

Реалізація цієї політики пов'язана з:

• регулюванням ринку освітніх послуг (безпосередньо — шля­хом державного замовлення на спеціалістів та кваліфікованих робі-тників відповідно до потреб економіки у додатковій чи­сельності працівників певних професій і кваліфікаційного рів­ня та потреб населення в отриманні певних професійних знань, у контексті державних ініціатив щодо розвитку підпри­ємництва і само-стійної зайнятості; опосередковано — шляхом економічного стимулювання навчальних закладів, які готують молодь за спеціа-льностями і професіями, що користуються по­питом на ринку праці, і тих навчальних закладів, які проводять маркетингову політику щодо своїх випускників);

• регулюванням ринку праці (безпосередньо — шляхом надання державних гарантій щодо працевлаштування випускників, а та­кож надання їм першого робочого місця; опосередковано — шляхом застосування механізму економічного стимулювання роботодавців, які працевлаштовують випускників навчальних закладів);

• пошуком важелів підвищення гнучкості функціонування ринку освітніх послуг і ринку праці в частині посилення збалансова­ності інтересів громадян, держави, роботодавців у питаннях зайнятості.

Підготовка спеціалістів і кваліфікованих робітників за дер­жавним замовленням здійснюватиметься за такими напрямами:

1) формування державного замовлення з урахуванням потреб економіки в кваліфікованій робочій силі та розвитку національ­ного і регіональних ринків праці шляхом:

• переорієнтації формування обсягів і спеціалізацій професійної підготовки робочої сили від «досягнутого рівня» до обсягів і спе­ціалізацій, обгрунтованих прогнозами економічного розвитку;

• поширення державного замовлення на підготовку фахівців на тендерній основі з наданням переваг навчальним закладам, які мають найвищі рівні працевлаштування випускників;

2) поліпшення організаційної системи державного замовлення шляхом:

• надання Міністерству праці та соціальної політики України повноважень з координації питань визначення масштабів підготовки фахівців за певними спеціалізаціями та розміщення дер­жавного замовлення за регіонами;

• погодження обсягів та напрямів підготовки фахівців і кваліфі­кованих робітників у навчальних закладах за державним замов­ленням у територіальних органах праці та зайнятості.

З метою посилення адаптації молоді до умов ринкової економіки буде запроваджено вивчення учнями старших класів загальноосвітніх навчальних закладів курсу основ підприємницької діяльності.

З метою посилення конкурентоспроможності випускників на ринку праці поширюватиметься практика підготовки та пе­репідготовки фахівців за кількома суміжними професіями.

З метою розширення можливостей професійного навчання інвалідів у професійно-технічних і вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації необхідно запровадити квотування цільо­вих місць для навчання інвалідів за державним замовленням та забезпечити можливість їх навчання за місцем проживання у разі неспроможності відвідувати навчальний заклад.

Проблеми зайнятості молоді (зокрема випуск­ників навчальних закладів), яка становить третину загальної чисель­ності незайнятих громадян, що перебувають на обліку в державній службі зайня-тості, розв'язуватимуться відповідно до положень за­конів України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов'яз­кове державне соціальне страхування на випадок безробіття» шля­хом:

• надання випускникам навчальних закладів першого робочого місця в рамках державного замовлення на підготовку кваліфікова­них робітників і спеціалістів;

• бронювання на підприємствах, в установах та організаціях незалеж­но від форми власності ,місць за робітничими про­фесіями для молоді, яка закінчила загальноосвітні, професійно-технічні навчальні заклади, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби та якій надається перше робо­че місце.

• адресного бронювання на підприємствах робочих місць для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

• створення маркетингових служб навчальних закладів з метою сприяння працевлаштуванню випускників;

• надання підтримки підприємницькій ініціативі безробітних, у то­му числі молоді, зокрема, виплати одноразової допомоги по без­робіттю для організації підприємницької діяльності;

• створення роботодавцями додаткових робочих місць для працев­лаштування безробітних, у першу чергу випускників навчальних

закладів і жінок, зареєстрованих в державній службі зайнятості, та надання роботодавцями дотацій у розмірі витрат на заробітну плату працівників, прийнятих на роботу з цієї категорії осіб;

• економічного стимулювання роботодавців, які приймають на робо­ту (або стажування) випускників навчальних закладів;

• залучення молодіжних центрів праці до вирішення питань працев­лаштування, навчання новим професіям та підвищення кваліфікації молоді;

• надання підтримки підприємцям-початківцям;

• формування підприємницької ініціативи молоді.

Нескінченні нещастя і поразки, тебе охоплює страх й переконання, що ти не гідний кращої долі. Витративши неймовірну кількість сил, переживши море страждань, людина раптом зу-пиняється буквально зо два кроки від наміченої цілі. І ця перешкода найзрадливіша і най прикріша на життєвому шляху людини.



2. Як зробити успішну кар’єру .

2.1. Погляди роботодавців.

Ринок працевлаштування щорічно поповнюється випускниками вузів, що встають на першу ступінь кар'єри. У цій роботі розкриваються методи працевлаштування, специфіка ринку і підводних каменів, що колишній студент може не розглянути з причини недосвідченості. Це не тільки допоможе випускникам об’єктивно оцінити свої можливості, але і зорієнтує їх, укаже ту нішу, яку можна зайняти відповідно до отриманого утворення і придбаних навичок.

Усі компанії-наймачі, відповіді яких лягли в основу цієї роботи, були зібрані воєдино невипадково. По-перше, молодий фахівець, перш ніж піти на інтерв'ю, завжди міркує про перспективу запропонованої позиції. Частково на формування його думки впливають розміри компанії й визнання її на ринку, адже не секрет, що міжнаціональний гігант ― це не тільки голосне ім'я, але і реальна можливість зробити блискучу кар'єру. Утім, великі російські і українські роботодавці теж готові надати можливість колишньому студенту зробити свій перший кар'єрний крок і дати ділову пораду з виправленням на вітчизняний менталітет і специфіку.

На що ж звертають увагу і чому додають особливу важливість роботодавці?



Особисті якості і само презентація.

Випускник, прийшовши на співбесіду і не встигнувши представитися, відразу ж дає зрозуміти досвідченому HR-менеджеру (фахівцеві з відбору персоналу), хто він такий. Нічого надприродного в цьому немає, тому що зовнішній вигляд може розповісти про людину багато чого, адже недарма прислів'я говорить: "Зустрічають по одежинці, проводжають по розуму". І хто б що ні говорив із приводу того, що професіонала візьмуть навіть, якщо він буде в потертих джинсах і светрі, що бачив види, не всі роботодавці з таким твердженням згодні. Усе-таки дресс-код ― це елемент ділового стилю, тому багато представників фірм відзначили, що він дуже значимий для роботи.

Важливо і те, як поводиться здобувач і як розповідає про себе. Випускнику потрібно мати навички бізнес-спілкування, бізнес-етикету, бізнес-культури. Середовище, у яку колишні студенти попадають на роботі, відрізняється від студентської. Це визначена бізнес-етика, культура спілкування, хотілося б, щоб вони в людини були. Навчити володіти комп'ютером, заповнювати форми і спілкуватися іноземною мовою можна, але якимись людськими якостями здобувача не наділиш (тобто якщо раніш він їхній не придбав, то ми з такими людьми намагаємося не мати справи).

Утім, поводження ― далеко не все, що оцінюють роботодавці в перші хвилини інтерв'ю. На їхню думку, базою є навіть не сама освіта, а ті якості, що допомогли його одержати: комунікабельність, відповідальність, активність, а також бажання учитися і багато чого іншого. Адже завдяки всьому перерахованому вище колишній студент може не тільки одержати знання, але й успішно розпочати кар'єру. Як для західних, так і для російських компаній особистісні якості грають дуже важливу роль. Насамперед , це готовність до навчання. На будь-якій роботі важливо швидко адаптуватися і навчатися новому.

Однак професійний успіх неможливий при відсутності щирого інтересу до роботи і відданості справі. Відношення до роботи як до покликання має першорядне значення. Для роботодавців важливі захопленість правом, сприйняття юридичної професії як покликання, ентузіазм, чуйність, прагнення людини працювати з повною віддачею і сприймати результати своєї праці як частину загальної справи.

Однак для того щоб роботодавець зумів розглянути у випускнику дані риси, необхідні навички самопрезентації. Дуже важливо, як людина себе підносить. Як алмаз має потребу в огранюванні, так і людина повинна вміти себе дати, щоб його таланти були помічені.

Правда, перегибати палку теж не варто, тому що іспитовий термін розставить усі крапки над і. Проте багато роботодавців відзначають деякий відсоток колишніх студентів або таких, які переоцінюють себе, або які намагаються виглядати краще, ніж вони є. Роботодавці б хотіли, щоб будь-який кандидат, що приходить до них, був природний, вони не вітають фальш, тому що її видно відразу. Краще бути самим собою. Випускнику необхідно опанувати навичками успішного проходження інтерв'ю. Але в цьому краще не перестаратися, зрештою, два місяці іспитового терміну розставлять усе по своїх місцях.

У деяких організаціях навіть вказують на відверте, нічим не обґрунтоване завищення власних вимог. Буває так, що робітники відділу роботи з персоналом зіштовхуються з випускниками, вузи яких споконвічно уселяють своїм студентам ідею деякої вибраності й особливості. У цьому випадку, приходячи на інтерв'ю і спілкуючись з роботодавцем, що колишній студент демонструє завищену самооцінку і зневажливе відношення до роботодавця. Ця оцінка ні на чому не заснована і дуже заважає знайти випускнику роботу відповідно до своїх знань і досвіду, а не згідно тому, що вселив йому вуз. Буває так, що випускник, який не володіє досвідом роботи навіть у плані практики, відразу ж претендує на нестартові вакансії і відповідний рівень зарплатні. Він вже хоче працювати на ключових позиціях, займатися аналітикою, хоча найчастіше починати без досвіду приходиться зі стартових вакансій, щоб зрозуміти специфіку роботи. Нажаль, подібний підхід до пошуку роботи обертається розбитими ілюзіями і змушеним рішенням погодитися зайняти не бажану вакансію, а початкову.



Навички для роботи.

Якщо випускник пройшов первинну перевірку, його очікує розмова про навички. Правда, інтерв'юер згадає про це мимохіть, тому що знання комп'ютера ― справа саме собою що розуміється. У сучасному суспільстві кожен випускник вузу повинний мати базові навички роботи на ПК. Навіть у час навчання в інституті, напевно кожному приходилося зіштовхуватися з написанням різних робіт, рефератів, курсових. Тому вміння не просто друкувати на комп'ютері, а робити це швидко є досить важливим для молодого здобувача.



Базові знання.

У будь-якому випадку головним і основним для роботодавця буде знання, що одержав учорашній студент. На відміну від попереднього питання вуз і спеціалізацію обговорюють довго і ретельно. Відразу ж варто обмовитися і розвінчати відомий міф про те, що голосне ім'я вищого навчального закладу робить за колишнього студента половину роботи на співбесіді. Це не так, а про необґрунтовані амбіції йшлося раніше. Усі наймачі відзначають, що тільки в перший момент звертають увагу на назву вузу, основна думка формується в процесі бесіди. Звичайно, із престижних столичних ВНЗ виходить багато гідних фахівців. Однак якщо згадати про число молодих людей, котрі вчаться там, то можна припустити, що відтіля теж виходять студенти, що не відповідають загальному рівню вимог. Правда, їх не так помітно на тлі основної маси майбутніх професіоналів, що мають прекрасні знання.

Утім, випускники, наділені всіма необхідними якостями і знаннями, є не тільки в столиці. Представники багатьох компаній вважають, що колишні студенти нестоличних вузів теж мають усі шанси влаштуватися на гарну роботу. Багато з наймачів віддають перевагу випускникам ведучих вузів країни лише на первісному етапі перегляду резюме, при більш детальному розгляді, як показує практика, імовірність одержати роботу нерідко більше в людей, що закінчили менш престижний вуз. У хлопців, що приїздять працювати до Києва, інший рівень мотивації, вони не бояться труднощів і готові працювати в дуже інтенсивному режимі. Саме тому думка багатьох студентів про переваги великих вузів носить поверхневий характер. Це підтверджує той факт, що багато великих компаній охоче беруть випускників не тільки нестоличних, але й непрофільних вузів.

Ще один міф, завзято розповсюджуваний серед студентів і абітурієнтів, а на ділі спростовуваний роботодавцями, говорить про зневагу випускниками недержавних вузів. За словами всіх HR-фахівців, такі вищі навчальні заклади готові дати гарну освіту і навчити студента різним навичкам, питання тільки в тім, наскільки сам студент буде до них сприйнятливий. До речі, це стосується не тільки недержавних, але і усіх вузів країни. Не варто посилатися на недолік тих чи інших предметів і спецкурсів, якщо під час навчання не було бажання їх відвідувати і займатися самопідготовкою. Наприклад, за словами випускниці, що зараз працює в провідній компанії і запрошеної для участі в інтерв'ю керівником відділу персоналу, вона придбала гарні навички для виконання роботи і відвідувала багато додаткових дисциплін у своєму інституті, що допомогло одержати їй престижну роботу.



Знання іноземних мов.

Навіть якщо у вузі студент не придбав якісних знань по деяких предметах, він завжди може одержати їх самостійно. Що стосується вивчення іноземних мов, то самому їх освоїти досить складно. Звичайно, зараз існує величезна кількість курсів, але тільки цілеспрямована вузівська програма і систематичні заняття дозволять одержати знання в ключі тієї спеціальності, що освоює студент. До речі, роботодавці високо оцінюють гарне володіння іноземною мовою. Наприклад, в одній з юридичних компаній потрібен письмовий і розмовний англійський для спілкування з англомовними громадянами. Для роботи в представництвах іноземних компаній необхідно вільно володіти англійською мовою, а як додатковий плюс вітається знання здобувачем французького і японського. В деяких міжнародних банках є керування кореспондентських відносин і міжнародних розрахунків, де також потрібні фахівці, що вільно розмовляють і пишуть іноземною мовою.

При виборі вузу в першу чергу треба звернути увагу на рівень викладання там іноземних мов. На думку наймачів, за допомогою випускників, які прийшли на співбесіду, можна простежити тенденцію якості викладання даного предмета у вузах. Не секрет, що десь краще викладають англійський, десь він другорядний. Якщо брати у середньому, то випускники одного вузу говорять краще, ніж випускники іншого. У студентів вечірнього відділення майже будь-якого вузу рівень знання мови нижче, якщо, звичайно, людина не займалася їм паралельно на курсах. Одним словом, навіть якщо студент ще остаточно не вирішив для себе, у яку саме компанію після одержання диплома він піде працювати, учити мову необхідно, не говорячи вже про те, що він знадобиться в закордонних туристичних поїздках.

Досвід роботи.

Дане питання найбільш болюче, з погляду випускника. Воно неприємне тим, що деякі випускники можуть похвастати наявністю запису в трудовій книжці, незважаючи на те що деякі вузи йдуть назустріч студентам старших курсів, дозволяючи вільне відвідування чи вечірні заняття. Насправді роботодавці і самі здогадуються, що випускник навряд чи зможе вразити їхньою великою кількістю пунктів у цьому параграфі резюме, тому охоче приймають на стартові позиції. Багато спеціальних знань і навичок можна придбати в процесі роботи, при цьому вирішальну роль у становленні молодого фахівця, безумовно, грає його базова підготовка у вузі й уміння активно застосовувати отримані знання. Багато з провідних компаній мають позиції для молодих фахівців без досвіду роботи з метою виростити з них професійних співробітників. Утім, якщо приходиться вибирати між колишнім студентом, що проходив практику і випускником без її, то перевагу, швидше за все, віддадуть першому кандидату.



2.2. Секрети успіху у працевлаштуванні.

Мільйони людей мріють бути успішними. Але реально ними стають деякі. Чому? Які складові успіху? Специфіка сучасного життя така, що найбільш яскравим показником успіху вважається усе-таки вдала кар'єра. І все-таки людям, що домоглися у своєму житті багато чого, притаманні деякі загальні якості, наприклад:

1. Цілеспрямованість. Під лежачий камінь вода не тече, і успіх не приходить до тих, хто не робить активних дій для його досягнення. Уміння терпляче і завзято рухатися до мети ― найважливіша складова успіху.

2. Впевненість у собі. Ця корисна якість формується в дитинстві під впливом родини і найближчого оточення. Якщо ви сумніваєтеся у своїх силах і можливостях, скористайтеся послугами психолога, щоб позбутися від комплексів, що заважають вашому розвитку.

3. Самостійність і готовність узяти відповідальність на себе. Мами, що виховують дітей у строгості, домагаючись від них беззаперечної слухняності, готують майбутніх невдах. Для досягнення успіху недостатньо бути гарним виконавцем ― потрібно вміти бути творцем.

4. Уміння стратегічно мислити. Важливо розуміти, які наслідки можуть мати ваші дії не тільки завтра, але і через десять років, почувати загальні тенденції життя в цілому і сфери вашого бізнесу зокрема.

5. Прагнення розширити свої можливості. Як правило, ті, для кого перемога в будь-якій справі неминуча, основною метою своєї діяльності вважають не багатство, а розширення власних можливостей. Це дозволяє їм рухатися вперед, навіть якщо вони вже сколотили чималий капітал. Досконалість не має границь!

6. Уважне ставлення до свого здоров'я. Потрібно підтримувати загальний тонус і високу працездатність. Серед успішних представників суспільства більше тих, хто любить спорт і фізичну активність. Відмінна фізична форма сприяє збереженню гостроти розуму і свіжості сприйняття.

7. Творчий підхід. Уміння самостійно ставити перед собою й іншими людьми творчі задачі і вирішувати їх.

Не менш значимої є здатність розслаблюватися. Плідна робота неможлива без якісного відпочинку. Якщо ваша голова постійно зайнята проблемами, ви не одержите прекрасних результатів, а заробите невроз. Прагнете до гармонії між логікою й інтуїцією. Якщо ж якась сторона явно переважує, знайдіть співробітника, що був би ваш протилежністю в цьому змісті.

Лакмусовим папером успіху можна назвати відношення до невдач. Промахи, проблеми і нещастя бувають у будь-якої людини. Але відношення до власних поразок може бути різним. І страх перед невдачею ― найбільше окремо узята перешкода для досягнення успіху в дорослому житті. Саме острах чи програти передчуття невдачі може паралізувати ваші думки і дії, тим самим удержати вас навіть від спроби зробити ті вчинки, що необхідні, щоб прийти до перемоги.

Один раз молодий журналіст запитав Томаса Дж. Уотсона, засновника фірми ІВМ: "Як швидше прийти до успіху?" Уотсон відповів: "Якщо ви хочете швидше процвітати, те повинні подвоїти частоту невдач. Успіх лежить по ту сторону невдачі".

По-справжньому успішна людина подібно феніксу відроджується з попелу. Багато заможних людей розорялися і збирали свій капітал заново, тому що їх основним надбанням було не багатство саме по собі, а здатність його створювати. А також завзятість, працьовитість і інтерес до своєї справи. Якщо ви з нетерпінням очікуєте вихідних, значить щось не так. Чи вами обрана невідповідна робота, чи у вас незручний графік, чи ви перевтомлюєтеся, чи не прагнете до успіху.

У випадку якщо вам не вистачає енергії для здійснення грандіозних планів, можна надійти в такий спосіб:

- підключити до досягнення своєї мети інших людей ( чи однодумців найманих робітників); заповнити запас сил. Тут потрібно експериментувати, щоб зрозуміти, що допомагає саме вам, ― спортивні заняття, різні психотехніки, нові враження; гармонічне особисте життя і т.д. ;

- розбити мету на більш дрібні задачі і рухатися поетапно, користаючись доступними на даний момент ресурсами.

Важлива риса успішної людини ― позитивне відношення до життя. Звичайно, це не виходить, що в нього не може бути поганого настрою. Але така людина не схильна впадати в депресію. Якщо ж ви любите хникати, побурчати, поскаржитися на життя і покритикувати всіх навколо ― ви віддаляєтеся від щастя й успіху семимильними кроками. Учитеся вірити у свої сили і довіряти навколишньому світу, а також взаємодіяти з колегами чи друзями з позицій поваги і розуміння. Не відмовляйте в праві на помилку ні собі, ні іншим. На помилках дійсно вчаться!

Дуже важливо навчитися сприймати будь-як проблему як можливість для нових рішень. Адже проблема ― це така ситуація, коли в людини невеликий вибір. Якщо він знає тільки один варіант рішення, швидше за все це шаблон з минулого. П'Ять разів спрацьовувало ― спрацює й у шостий. На жаль, це не завжди так. Коли є два можливих шляхи, виникає внутрішній конфлікт. Тільки знайшовши три способи подолання труднощів, випробуєш відчуття волі. Три варіанти ― це мінімум. Далі починається область більш цікавих ідей.

В одному з інтерв'ю Ейнштейна запитали: "Як ви вважаєте, у чому різниця між вами й іншими людьми?" Учений відповів: "Якщо люди шукають голку в стозі сіна, то переважна більшість з них зупиняються, як тільки знайдуть її. Я ж надходжу інакше. Я продовжую пошуки і незабаром виявляю другу, третю. А якщо буду дуже наполегливий, то можу знайти і чотири, і п'ять..."

Так що розвивайте свої творчі можливості. При пошуку нестандартних рішень часто використовують техніки доступу до несвідомих ресурсів і їх інтеграції, наприклад, будь-які варіанти мозкового штурму. Розкрити свої таланти можна не напружуючи, а розслаблюючи. Переключення уваги сприяє появі спонтанних рішень.



2.3. Як розпочати кар’єру.

Давно минули ті золоті для випускників вузів часи, коли, залишаючи альма-матер, вони отримували розподіл на провідні підприємства країни — так звані «путівки в життя». Згідно з суворими законами нової епохи молодий фахівець сам має пробивати собі дорогу, шукати місце — і, зачепившись там, заново вчитися своїй справі.

Одна з проблем, з якою при пошуку першої роботи стикаються новоспечені здобувачі навіть при наявності диплома про вищу освіту, це брак досвіду. Невже ж п'ять років навчання (а можливо, і чималі гроші) витрачено даремно, і молодому фахівцеві доведеться погоджуватись на вакансію, що не вимагає ніякої підготовки?

Зовсім ні. Спробуємо розібратися, яким чином варто починати кар'єру одразу після випуску.



Новий час — нові вимоги.

Власне кажучи, якщо копнути глибше, з'ясується, що описана проблема — це лише видима частина величезного айсберга. Сама епоха збиває багатьох з нас з пантелику, і от чому. Раніше, вибираючи спеціальність, абітурієнт керувався здебільшого власними нахилами та вподобаннями. У післяперебудовні часи пріоритети змістилися у бік попиту та сплачуваності професії. Якщо кожен другий радянський хлопчик спочатку мріяв бути космонавтом, а потім уже обирав із широкого кола спеціальностей ту, котра подобалася особливо сильно (знаючи, що платня скрізь більш-менш однакова), то кожен другий сучасний хлопчик мріє заробляти багато грошей, причому не важливо де.

От тому-то і йдуть молоді люди у вузи навчатися на програмістів, бухгалтерів, менеджерів, банківських працівників і т.д. і т.п. З кожним роком таких фахівців стає все більше — але ж ринок праці (нехай і при умові певного зростання) не може розтягуватися до нескінченності. У роботодавців з'явився вибір — і, природно, перевагу вони надають більш досвідченим здобувачам. Новий час вимагає нових підходів до кар'єри (вірніше, забутих старих) — і пріоритети знову повинні бути на стороні потягу до обраної справи.

Визначтесь у сфері діяльності.

Ми зовсім не схиляємо вас до думки про здобуття другої освіти (хоча це ще нікому не зашкодило). Проте відокремити певний напрямок у рамках своєї спеціальності необхідно. Тільки так ви згодом зможете стати незамінним професіоналом і бути поза конкуренцією. Ви зможете навіть вимагати підвищення платні — тому що вами будуть дорожити.

Але це потім, а зараз доведеться попрацювати на своє майбутнє, нехай навіть на шкоду заробітку саме у цей момент. Іншими словами, у ситуації, коли у вас буде вибір: трудитися на низькооплачуваній посаді, зате у своїй галузі і з перспективою підвищення кваліфікації або ж працювати в ресторані фаст-фуд з окладом удвічі вище, ліпше вибрати перше. Це дасть можливість почати кар'єру, набратись досвіду і набути необхідних для подальшої діяльності наробітків.

Зі студентських років...

Розумніше за все почати напрацьовувати професійні навички ще у вузі. Безумовно, програма вищого навчального закладу містить практики і практикуми, призначені саме для того, щоб випускник був не чистим теоретиком, а фахівцем у широкому змісті слова. Проте рідко кому це згодом допомагає на виробництві . На роботі усе приходиться осягати заново — саме тому від здобувача і вимагають наявності досвіду: ніхто не хоче витрачати час на переучування співробітника.

Тому, ще будучи студентом, необхідно вирішити, яким саме чином ви зароблятимете гроші у подальшому. Вибравши галузь, варто відразу ж приступити до більш глибокого її вивчення. Слід читати додаткову спеціальну літературу і періодику — причому не лише вітчизняну. Крім того, можна спробувати напроситись на підприємство чи фірму, що спеціалізується з обраної вами діяльності, у якості спостерігача або практиканта. Як правило, зробити це неважко. Ще краще, якщо на цій фірмі вам запропонують підробіток, нехай навіть за невеликі гроші. Ви уб'єте відразу декількох зайців: матимете змогу вивчити свій предмет не лише в теорії, але й на практиці, заробите гроші на дрібні витрати — і разом з дипломом отримаєте досвід роботи, необхідний для працевлаштування. Або, зрештою, залишитеся на тій же фірмі — але вже повноправним співробітником.

Почніть з малого.

Та як бути, якщо ви вже закінчили вуз, а спеціальності разом з дипломом так і не отримали? Не впадайте у відчай — почніть з того ж самого: визначте чим хотіли б займатися. Заходіться коло вивчення необхідної літератури і періодики, поцікавтеся, які фірми та підприємства ведуть діяльність, що підходить для вашої кар'єри. Таку інформацію можна отримати все з тієї ж періодики або з Інтернету. Спробуйте походити по фірмах і поцікавитись, чи не потрібні їм співробітники на допоміжну роботу.

Скажімо, ваша спеціальність — менеджер з туризму. Вам хотілося б займатися організацією турів, скажімо, до Південної Америки. Дійсно, цікава робота, зв'язана з розробкою нових маршрутів, з перельотами та поїздками, укладанням договорів з іноземними агентствами... Але, самі розумієте, на таку посаду відразу вас ніхто не візьме. Та й не факт, що подібна вакансія взагалі існує.

Шлях до улюбленої справи буде нелегким, але у вас вже є переваги: вища освіта та отримана спеціальність. Спробуйте влаштуватися на роботу в невелику турфірму, яка продає путівки хоча б в одну з країн Південної Америки. Не в одній, так в іншій організації ви знайдете вакансію агента, оператора ПК або чогось подібного. Цю роботу оплачують, швидше за все, невисоко — зате вона допоможе набрати стартового досвіду, з яким згодом матимете шанс влаштуватись у більш солідну компанію. Навіть якщо ваша мрія стати єдиним у країні фахівцем розсіються самі собою, то при пошуку подальшої роботи ви, як мінімум, зможете вказувати у резюме отриманий досвід. А може, вас нестримно продовжуватиме тягти на південний захід? Тоді вчіть іспанську та португальську, читайте країнознавчу літературу, вивчайте попит на ринку — все це дасть змогу створити перші розробки туристичних маршрутів. А з ними вже не соромно звернутися в одну із серйозних столичних фірм. Якщо ваші пропозиції виявляться цікавими і вас разом з ними візьмуть на роботу — вважайте це початком великої кар'єри. Якщо ж ні — допрацьовуйте свій проект, паралельно продовжуючи трудитися на низькооплачуваній посаді.



Не кидайте навчання.

Якщо ви хочете стати справжнім професіоналом, ні за яких обставин не кидайте навчання. У компанії вам доведеться мати справу лише з невеликою частиною того, чому вас учили у вузі. Проте через певний час ви захочете поміняти роботу — і на новому місці від вас можуть зажадати зовсім інших знань. Тож бути в курсі тих нюансів спеціалізації, з якими ви не стикаєтеся в роботі, необхідно. Присвячуйте читанню спеціальної літератури та періодики хоча б годину на добу.

Крім того, без знання елементарних комп'ютерних програм і без володіння англійською мовою на більш-менш солідну роботу влаштуватися нелегко. І те й інше можна осягати протягом усього життя — однак чим раніш почнете, тим ліпше.

Ваша візитна картка.

З часом ваш професіоналізм буде зростати, і для того щоб вами зацікавилися серйозні роботодавці, потрібно якось фіксувати досягнення. Рекомендуємо створити професійний сайт, на якому слід розмістити своє резюме, а також розробки, описані найдокладнішим чином. В Рунеті існує чимало сервісів, які надають місце під сайт усім бажаючим — причому абсолютно бесплатно. За допомогою Всесвітньої мережі ви знайдете також однодумців, які захоплюються тією же темою, що й ви.



Як би не складалася ваша кар'єра, пам’ятайте головне: ви повинні стати незамінним фахівцем, здатним принести успіх будь-якій компанії. Тоді проблема пошуку роботи відпаде назавжди.

  1   2


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка