П\п Зміст роботи Сторінка



Скачати 446.3 Kb.
Сторінка2/3
Дата конвертації12.04.2016
Розмір446.3 Kb.
1   2   3
Тема. Секрети яблука.

Попередня робота: читання казок " Гуси-лебеді", " Червоненька квіточка", " Хаврошечка", оповідань В. Сухомлинського " Восени пахне яблуками", " Яблуко й світанок", " Чому дід Омелько взяв найменше яблуко?", " Троє рожевих яблук", " Яблуко в осінньому саду", " Чому яблука стали кислі?", " Зелене та рум’яне яблуко", " Рожеві яблука", проведення дидактичних ігор " Секрет народження яблучка", "Як виростити гарний урожай" тощо.

Хід заняття:

Вихователь. Навколо нас є багато чудес. А що це таке чудо? - Як людина реагує на чудо? Відповіді дітей. Вихователь. Зараз я вам покажу диво. ( Виставляє гілочки яблуні, смородини, бузку з розпущеними листочками ). - Чому я назвала це дивом? - А хто теж зможе зробити це диво? Як? Відповіді дітей. Вихователь. Справді, наша природа має дуже багато чудес, треба тільки вміти придивитись і побачити їх. А тепер - загадка для кмітливих:

Саме, як кулачок, рум’яний бочок, На дотик - холодненьке,

а відкусиш - солоденьке. ( Яблуко. )

Вихователь дістає іграшкове яблуко.

Вихователь. Яблуко - це цілий світ, воно має багато чудесних таємниць і хоче з вами ними поділитися. Дидактична гра " Народження яблучка". Дітям пропонуються картки із зображенням бутона, квітки з бджолою, зеленого яблука, наливного яблука. Діти вибирають картки, шикуються відповідно до послідовності циклу розвитку яблука. Вихователь. Звідки взялася квітка яблуні? - Коли вона з’являється? - А без кого із квітки ніколи не з’явиться яблучко? - Як бджілка допомагає з’явитися яблучку? Відповіді дітей. Вихователь. Пройшов деякий час і сталося диво: яблучко стало змінюватися. - Що це значить " яблучко наливається"? - Згадайте оповідання В. Сухомлинського, які ми читали, подумайте і скажіть, що про себе може розповісти стигле яблучко? - А яке на смак яблуко у яблуні-дички? Відповіді дітей. - Ось ви і дізналися про 1-й диво-секрет - як з’являються яблука. А тепер 2-й диво-секрет. Гра-вправа " Як людина повинна доглядати за яблунею, щоб виростити гарний урожай?" Діти розповідають, що людина повинна поливати, розпушувати, удобрювати землю, прополювати бур’ян, підв’язувати гілки, боротися зі шкідниками. Вихователь. Ось і дозріли яблука ( дістає корзину ), але чому вони у мене всі різні? - Ось вам і 3-й диво-секрет - яблуні мають різний сорт. - Чим відрізняються між собою сорти яблук? Відповіді дітей. Вихователь. А зараз я розповім вам 4-й секрет ( розрізає яблуко ). - Що є в середині плоду? - Навіщо вони? - Чому природа заховала найголовніше - діток-насінинок яблуні - в середину плода? - Давайте порахуємо, скільки насінинок у цьому плоді? Відповіді дітей. Вихователь. Так от, запам’ятайте цей секрет - скільки зерняток, стільки місяців може зберігатися зірване яблуко і не зіпсується. - А 5-й диво-секрет ви розкажете самі. Що можна приготувати з яблук? Відповіді дітей. Вихователь. Є ще у яблучок 6-й диво-секрет - яблучко - частий герой різних казок та приповідок. - Коли про дитину кажуть: " Як рум’яне яблучко". - А в якій казці сини поїхали по яблука для свого батька? Для чого вони були йому потрібні ( " Молодильні яблучка" ). - В яких казках зустрічаємо яблуньку та яблучко? ( " Гуси-лебеді", " Хаврошечка", " Срібне блюдечко та наливне яблучко" ). Вихователь виставляє фланелеграф. Вихователь. Зараз я розкажу вам маленьку казку: Ішов зайчик дорогою, дивиться - яблуня, а на ній одне величезне, красиве яблуко. Високо яблуко - зайчик не дістане. Підлетіла ворона, збила яблуко, полетіло воно на землю і впало їжачку на голки, а їжак радий-радісінький, кричить: - Моє яблуко! - Ні, моє, - кричить зайчик, - я його знайшов! - Ні, моє, - кричить ворона, - я його зірвала! - Як можна назвати цю ситуацію? ( Відповіді дітей ). - Є навіть такий вислів " яблуко розбрату" - часто так в народі кажуть, якщо хтось свариться через якусь причину. - Як ви думаєте, що було далі? ( Відповіді дітей ). Вихователь вмикає відео із записом кінця казки. Вихователь. Отже, яблуко може посварити, а може і помирити. Я пропоную вам погратися. Станьте в коло, візьміться міцно за руки, напружте всю свою силу і промовляйте разом зі мною: " Я - могутнє міцне дерево. У мене сильне коріння, яке глибоко вросло в землю, я п’ю своїм корінням із землі соки, я міцно тримаюся в землі. У мене товстий, незламний стовбур. У мене міцні гілки, які я простягаю до сонця, своїми листочками я вбираю в себе енергію сонця і стаю ще сильнішим". - А зараз розслабтесь, сядьте зручно на стільчики, закрийте очі, послухайте і уявіть картину, яку змалював Василь Сухомлинський у своєму творі " Восени пахне яблуками". Вихователь проводить рефлексивну вправу під час читання цього твору.

Восени пахне яблуками

Тихий осінній день. У яблуневому саду літають джмелі. Ось вони помітили яблуко, що впало з дерева і лежить на землі. З яблука тече солодкий сік. Обліпили яблуко джмелі. Зайшло сонце. А в саду пахнуть яблука, нагріті сонцем. Десь заспівав Цвіркун. Коли це з яблуні на землю впало яблуко - гуп... Цвіркун замовк. Пролетів сполоханий птах. Десь за лісом у нічному небі спалахнула зірка. Знову заспівав Цвіркун. Уже й місяць виплив на небо, а яблука пахнуть гарячим сонцем". Вихователь. Вдихніть запах яблук. Відкрийте очі. Зараз ми підемо в ізостудію і намалюємо те, що уявляли, відчували. А після цього будемо пригощатися яблуками.

Заняття №3

Тема. Добре слово.

Матеріал: червоне сердечко, кольорові пелюстки, серединка-кружечок до гри " Квітка доброти".

Хід заняття:

Вихователь. Діти, послухайте прислів’я: " Злим словом можна людину вбити, а добрим словом можна хворого з ліжка підняти" і поясніть, як ви розумієте його. (Відповіді дітей). - Так, потрібно говорити тільки добрі слова, робити добрі справи, давати добрі поради. Вихователь читає оповідання.

Добре слово

Була собі дівчинка Оля. Коли їй виповнилося п’ять рочків, вона занедужала.. Простудилась і злягла. Кашляла і танула на очах. До нещасної дівчинки стали приходити родичі - Олині тітки, дядьки, бабусі, дідусі. Кожен приносив щось смачне і поживне: липовий мед і солодке масло, свіжі лісові ягоди і горіхи,перепелині яєчка та бульйон із курячого крильця. Кожен казав: " Треба добре харчуватись, треба дихати свіжим повітрям - і недуга втече у глухі ліси й на болота". Оля їла медові щільники й солодке масло, лісові ягоди та горіхи, перепелині яєчка та бульйон із курячого крильця. Та нічого не помагало. Дівчинка вже ледве підводилась із постелі. Якось біля її ліжка зібралися усі родичі. Дев’яностолітній дідусь Панас і каже: " Чогось їй ще не вистачає. А чого - і сам не збагну". Коли це відкриваються двері - й до хати заходить столітня прабабуся Надія. Про неї забули родичі, вже багато років сиділа прабабуся Надія вдома, нікуди не ходила й ніде не бувала. Та як почула, що занедужала правнучка, одважилась провідати. Підійшла до ліжка хворої, сіла на стільчик, взяла Олину ручку в свою зморщену маленьку руку і каже: " Немає в мене ні щільників медових, ні масла солодкого, ні свіжих лісових ягід та горіхів, ні яєчок перепелиних, ні курячого крильця. Стара я стала, нічого не бачу. Принесла я тобі, мила моя правнучко, один-однісінький подарунок - щире бажання. Одне бажання лишилось у мене в серці - аби ти, моя квіточко, видужала й знову раділа ясному сонечку". Така могутня сила любові була в цьому доброму слові, що маленьке Олине сердечко забилось частіше, щічки стали рум’яні, в очах спалахнули радісні вогники. " Ось чого не вистачало, - сказав дід Панас. - Доброго слова".

Запитання до дітей: - Що трапилося з Олею? - Як поставилися до хвороби Олі родичі? - За що турбувався дід Панас? - Чого саме не вистачало Олі для видужування? - А коли вона це зрозуміла? ( Відповіді дітей ).

Вихователь. Отже, слово має дуже велику силу. Добрим словом можна заспокоїти людину, зробити її щасливою, підняти настрій, підбадьорити хворого, поставити на ноги, але це все відбувається лише тоді, коли добрі слова звучать ніжно, лагідно, від серця, з душею. А зараз я вам пропоную пограти в гру. Дидактична гра " Червоне сердечко". Діти стають у коло, вихователь дає дітям по черзі червоне сердечко і пропонує назвати ті добрі справи, гарні слова, які діти роблять і говорять. Дидактична гра " Яким краще бути". Діти до слів, які каже вихователь, підбирають антоніми. Наприклад: - краще бути сміливим, аніж боягузом; - краще бути правдивим, аніж брехуном; - краще бути ласкавим, аніж грубим; - краще бути ввічливим, аніж нечемним. Вихователь. Діти, давайте викладемо " Квітку доброти". Я викладаю серединку, а ви вибираєте пелюстки і викладаєте, пояснюючи, чому взяли пелюстку саме такого кольору. Діти, ми з вами виклали дуже красиву квітку, ніжну, добру, світлу. Я вам бажаю, щоб ваші серця були наповнені тільки добром і відкриті лише для добра, ніжності та любові.

Заняття №4

Тема. Чорнобривці.

Матеріал: букет чорнобривців у вазі.

Хід заняття:

Вихователь пропонує дітям послухати у грамзапису пісню М. Сингаївського на музику В. Верменича " Чорнобривці" у виконанні Й. Кобзона і Т. Повалій. Запитання до дітей: - Як називається ця пісня? - Чи сподобалася вона вам? - Які спогади викликає ця пісня у душі того, хто її співає? - Кого вони згадують у пісні? - Чи люблять вони свою стареньку маму? - За що вони її люблять? - З яких слів це видно? - А ваші мами, бабусі садять у себе вдома чорнобривці? - Чи їздите ви до своїх бабусь у село? - Де ростуть чорнобривці? На що вони схожі, коли зацвітають? - Чи подобаються вам чорнобривці? Чому? Відповіді дітей. Вихователь показує букет чорнобривців у вазу на столі. Вихователь. Діти, а зараз про ці красиві квіти я прочитаю вам оповідання.

Чорнобривці

Тихий осінній вечір. Заходить сонце. У блакитному небу - ключ журавлів. Наша бабуся сидить на лавці біля тину, дивиться на захід сонця. Я питаю: - Бабусю, скажіть, для чого людина живе на світі? Бабуся всміхнулася й каже: - Щоб жити вічно. Я не міг цього збагнути. Як це - жити вічно? Бабуся каже: - Ходімо до саду. Пішли ми до саду. Там доцвітали чорнобривці. Бабуся зібрала жменьку сухого насіння квітів, зав’язала у вузлик. - Почекай до весни - зрозумієш, - сказала вона й поклала вузлик із насінням чорнобривців у сухий куточок. Настала весна. Ми з бабусею посіяли на грядці насіння. Зійшло, піднялося, зацвіло. Які вони красиві, ці чорнобривці. Кращі, ніж восени. - Ось і людина живе, щоб вічно жила її краса, - сказала бабуся. - Батьки живуть, щоб виховувати дітей. А діти потім народжують своїх дітей, щоб вічно жив людський рід. - А для чого живе людський рід? - знову питаю я. - Для щастя. Запитання до дітей: - Про яку пору року пише письменник в оповіданні? - Що в творі говорить про це? - Які птахи відлітають ключем восени у вирій? - Що запитав хлопчик у бабусі? - Що відповіла бабуся онуку? - Навіщо бабуся зібрала в саду насіння чорнобривців? - Що зробили бабуся з хлопчиком навесні? - Які виросли чорнобривці? - Для чого люди садять квіти? Відповіді дітей. Вихователь. Як ви розумієте слова бабусі: " Людина живе, щоб вічно жила її краса"? - Для чого живуть батьки? - Для чого живуть діти? - Що таке людський рід? - Для чого живе людський рід? Відповіді дітей. Проводиться дидактична гра " Чарівні мамині руки". Вихователь. Які руки у вашої мами? - Що роблять мамині руки для дітей? - На яку квітку схожа ваша мама? Чому? - Якою має бути людина, щоб ніжність і любов до мами допомагала їй упродовж усього життя? - Як ви вважаєте, тільки діти потребують материнської ніжності? - Чи знаєте ви дорослих людей, які з дивовижною ніжністю ставляться до своєї мами? - У яких вчинках це можна побачити? Відповіді дітей. Вихователь пропонує дітям намалювати українську землю у квітах.

Заняття №5

Тема. Парашутик на гостині у дітей.

Матеріал та обладнання: парашутик ( насінинка ) зі справжньої кульбабки, ватман та кольорові олівці для малювання, горщик із землею, вода в склянці.

Хід заняття :

Вихователь. Діти, як ви гадаєте, що таке " таємниця"? - А що можна робити з таємницею? ( Відповіді дітей ). Вихователь. А зараз я хочу, щоб ви відкрили мою таємницю і здогадалися, що я приховую від вас у своїх долоньках. Для цього відгадайте загадку: Я легкий, немов пір’їнка, і біленький, мов сніжинка. Хоч без крил, але літаю. Для вас казочку я маю. ( Парашутик кульбабки ). Вихователь відкриває долоньки і показує маленький парашутик кульбабки. Вихователь. Цікаво, а чи може мати таємницю звичайнісінький парашутик? ( Діти фантазують ). А зараз давайте послухаємо, яку казочку приготував нам парашутик. Вихователь читає оповідання.

Кульбабка

На луках виросла жовта кульбабка. От вона одцвіла й замість жовтої квіточки в неї з’явилася біла шапочка. У шапочці багато пушинок. Стеблинка й промовляє до пушинок: - Як тільки подме вітер - летіть, вибирайте вологий ґрунт і сідайте. Пускайте корінчики й ростіть. Пушинки не барилися, сідали на хвилю вітерця й розліталися по луках. Та ось пухнаста Шапочка кульбабки побачила на небі чорну хмару. Злякалася Шапочка. Склала свої пушинки, як парасольку. Побралися пушинки одна за одну. Повіяв вітер, закружляв вихор, але біла Шапочка стоїть, не пускає жодної пушинки. - Не летіть зараз, - каже їм Шапочка. - Занесе вас буря у воду чи болото - пропадете. Запитання до дітей: - Як кульбабка піклувалася про свої пушинки? - Чому вона радила їм осідати саме на вологий ґрунт? - Від чого застерігала вона пушинок? Чому? Відповіді дітей. Вихователь. Усі батьки піклуються про своїх дітей, про безпеку їхнього життя. - Як ви гадаєте, яка заповітна мрія була у кульбабки? ( Відповіді дітей ). - Так, кожна мама мріє, щоб її дитина була щасливою. - Діти, а що потрібно для того, щоб наш парашутик проріс? Що необхідно для його розвитку? ( Відповіді дітей ). Дидактична гра " Що потрібно для росту та розвитку насінинки?" Діти називають фактори росту і розвитку рослин, доводять свою думку. Словник: дощик, земля, вітерець, холод, вода, сонечко, тепло, сніг, праця відерце, людина, сила, ніжність. Вихователь. Діти, а давайте допоможемо вирости нашому парашутику в групі. Посадимо його в горщечок, вихователь промовляє слова, а діти повторюють: Спи, малесеньке зернятко, ми тебе заколихаємо. Ніжну пісню колискову разом тихо заспіваємо. Хай тебе земелька вкриє, наче ковдрою зима, А водичка як умиє - з’явишся на світ сама.

( Вихователь пропонує дітям намалювати галявину кульбабок. Діти виконують колективну роботу).

Чарівна казка природи.

( Розвага за творами В. О. Сухомлинського " Безрідний дятел", " Соловей і Жук", " Жаба і Соловей" ).

Мета. Виховувати любов та бережне ставлення до природи, співчуття, вміння дорожити дружбою.

Ведуча. Увага! Увага! Казка починається. 1-а дитина. Коли помовчати хоч трохи і зупинитися на мить,

Почути можна, як довкола чарівна музика дзвенить.



2-а дитина. Коли ж сонечко захоче - проміннями залоскоче,

Все довкола оживає, пісню Ластівка співає.



Ластівка ( співає ). За морем я була і з мрією жила,

Що повернусь до вас з весною в теплий час.

Шпаки і лелеки, щогли і солов’ї

Літали далеко від рідної землі.

Найкраще - вернутись додому птахам,

Співати пісні і лісам, і лугам.



Учень. Природа радіє красуні Весні - скрізь чути веселі пташині пісні.

Малий Соловейко всю ніч до світанку витьохкував

Пісню свою аж до ранку.

Соловей ( виходить ). Як гарно навкруги, це я співаю і всіх звеселяю. ( Діти співають пісню " Соловейко" )

Соловейко навесні, навесні, сипле співи голосні, голосні. Тьох, тьох, тьох, тіу, тіу, тьох. Тьох, тьох, тьох, тіу, тіу, тьох. Соловейку, щебечи, щебечи, мене співів ти навчи, ти навчи. Тьох, тьох, тьох, тіу, тіу, тьох. Тьох, тьох, тьох, тіу, тіу, тьох. Заспіваєм ми удвох, ми удвох, починаєм: тіу, тьох, тіу, тьох. Тьох, тьох, тьох, тіу, тіу, тьох. Тьох, тьох, тьох, тіу, тіу, тьох.



( Таночок Соловейка з Ластівкою. Виходить із-за дуба Жук ).

Жук. Живу я в щілині кори старого Дуба. Нудно самому. Доки сидіти в самотині? Краще піду та пошукаю собі друга. Ото й стане веселіше.

Жаба ( виходить ). Як минули холоди, випливла я з води, Пошукаю пляжу: буду спину гріти, хочу загоріти!

( Співає пісню " Дві жабки" ).

Жаба. Гей, Жучок, куди це ти мандруєш?

Жук. Скучно мені самому сидіти вдома, шукаю собі друга.

Жаба. Слухай, давай разом дружити. Зі мною тобі ніколи не буде скучно. Як заведу я своєї жабячої пісні, де й подінеться твоя журба!

Жук. Гаразд, я згоден! Але скажи мені, що ти зробиш зі мною, якщо раптом розгніваєшся на мене?

Жаба. Коли я розгніваюсь, то схоплю тебе за ноги і втоплю у воді.

Жук. Я такого не стерплю. Пошукаю іншого друга.

Мишенятко. Гей, Жучок, чого ти так задумався і куди йдеш?

Жук. Не можу я більше жити самотнім, шукаю собі вірного друга. Вдвох веселіше буде.

Мишенятко. А я теж шукаю собі друга. Давай дружити. Давай грати.

( Таночок " Мишенятко і Жучок" ).

Ведуча. Жук і Мишенятко веселились, грали, і Жучок не помітив, як потрапив до струмочка. А Мишенятко з переляку втекло. Жучок почав кликати на допомогу.

Жук. Ой, рятуйте! Я мохнатий Жучок, у великій біді, потону в бистрій воді!

Ведуча. Почув крик Жука Соловейко, прилетів, легенько дзьобиком взяв за лапку й витягнув.

Соловейко. Любий Жук, що з тобою? Носик мокрий, весь тремтиш,

Хусточку бери скоріш!



Жук. В мене тіло все болить, крила, вуси - все тремтить.

Соловейко. Я тобі допоможу, все, по лікаря біжу!

Дятел тут є безрідний, він у нас - лісовий лікар.



Безрідний Дятел. Хто хворіє, що болить? Швидше ви мені кажіть!

Будем Жука лікувати - теплим чаєм напувати.



( Дятел оглядає Жука, дає пити чай, робить зарядку ).

Жук. Ой, спасибі тобі, Дятлу! Будь мені названим братом.

І знай, що ти залишив після себе слід хороший!



Мишеня ( крізь сльози ). Волохатий мій Жучок, ти прости мене, дружок!

Я приніс тобі гостинець у гарнесенькій хустинці.



Соловейко. Мир миром пироги з сиром, варенички в маслі,

Ми дружечки красні. Не сварімося, помирімося.



Жук. Всім спасибі вам велике! Дружбою будемо дорожить. І знайте, що всі ми потрібні один одному.

Ведуча. Як травам і квітам гарно у лузі, так добре і гарно живеться друзям.

( Всі співають ).

Пісня про друзів

Слова Н. Кір’ян, музика Т. Димань.

Навчили нас матусі у радості рости. За все миліші друзі, їх треба берегти.



Приспів: А без друзів кожна справа нецікава, нецікава.

І цукерка несмачна й наша пісенька сумна.

Із дому вирушаємо, нам сонечко сія.

До друзів поспішаємо і ми, і ти, і я.



Приспів.

Бесіди за творами В. О. Сухомлинського

Лялька під дощем

Зіна вклалася спати. А надворі почалася гроза. Гримів грім, із-за Дніпра насувалися чорні хмари. По залізному даху зашумів дощ. Блиснула блискавка, на мить стало ясно, як удень. Зіна побачила: на подвір’ї стоять калюжі води, йде дощ, і - ой горе, що ж це таке - на лавці, під дощем лежить її лялька Зоя. Вона забула Зою на лавці. Як же це трапилось? Як же вона не згадала про Зою, лягаючи спати, як же вона не подумала про неї, коли почалася гроза? Від цих думок Зіні стало важко і вона заплакала. А ще важче було від думки про те, що на лавці під холодним дощем її Зоя... Зіна встала з ліжка, тихо відчинила двері, побігла на подвір’я. Дощ миттю змочив її сорочечку. Вона підбігла до лавки, взяла Зою, пригорнула її до грудей. Коли Зіна відчинила двері, мама ввімкнула світло й широко розплющеними від страху очима дивилася на порожнє ліжко. Побачивши Зою з притуленою до дитячих грудей лялькою, мама перевела дух. Вона зняла рушник, витерла Зіну, переодягла в суху сорочечку. Дала рушник і сказала: - Витри ж і Зою... Як же це ти забула її на лавці? - Ніколи більше цього не буде, матусю...



Проблемні запитання: 1. Як ти думаєш, ому не можна забувати про тих, хто потребує вашого піклування? 2. Як називають людей, які піклуються лише про себе? 3. Як ми характеризуємо людей, які піклуються про інших? ( Чуйними, порядними, добрими ).

Бабусин борщ

У бабусі дві внучки у великому місті - Ніна й Тіна. На літні канікули вони приїхали в гості до бабусі. Радіє бабуся внучкам - першокласниці Ніні й шестикласниці Тіні. Пригощає їх черешнями, свіжим медом і варениками. Та дівчаткам найбільше хочеться борщу: мама розповідала їм, що бабуся варить дуже смачний борщ. Зварила бабуся борщ - із свіжими помідорами, з капустою, з сметаною. Але була одна біда... Забувати стала бабуся, що вона зробила. Поки варила борщ - двічі посолила. Поставила на стіл дві миски борщу, запрошує внучок до страви, й говорить: - А чи солила - й не пам’ятаю... стара стала...ось сіль у сільниці - соліть за смаком. З’їли дівчатка по ложці борщу: ой, який же солоний! Подивились одна одній в очі, усміхнулися непомітно. Ложка за ложкою - з’їли по мисці та й ще трішки попросили. Їдять та дякують бабусі. Бабуся радіє. - А чи солила я борщ? - запитала бабуся. - Ми й не помітили, - сказала Ніна. - Такий смачний, що про сіль і не подумала. - Значить, солила, - зітхнула з полегшенням бабуся. - А завтра соліть ви: боюся, що забуду посолити. - Добре, бабусю,солити будемо ми.



Проблемні запитання: 1. Що означає вислів " бути тактовним"? 2. Як би ти оцінив таку ситуацію: дівчинка їхала з гірки на лижах і впала. Усе це побачив хлопчик і став весело сміятись. Як ти вважаєш, чи правильно він повівся?

Ледача подушка

Маленькій Яринці треба рано-рано вставати та йти до дитячого садка. А не хочеться, ой як не хочеться! Увечері й питає Яринка дідуся: - І чого це я рано ніяк не прокинуся? - Це подушка в тебе ледача, - каже дідусь. - Ото саме тоді як вставати не хочеться, візьми її, винеси на свіже повітря і добряче вибий - вона й не буде ледача...



Проблемні запитання: 1. Як ти думаєш, хто ледачіший - Яринка чи подушка? 2. Коли краще вибивати подушку на подвір’ї - перед сном чи після нього?

Зайчик і Місяць

Холодно взимку Зайчикові. Вибіг він на узлісся, а вже ніч настала. Мороз тріщить, сніг проти Місяця блищить, холодний вітер з яру повіває. Сів Зайчик під кущем, протяг лапки до Місяця, просить: - Місяцю, любий, погрій мене своїми променями, бо довго ще сонечка чекати. Шкода стало Місяцеві Зайчика, він і говорить: - Іди полем, полем я тобі дорогу освітлю, прямуй до великого стогу сіна. Попрямував Зайчик до стогу сіна, зарився в стіг, виглядає, усміхається до Місяця: - Спасибі, любий Місяцю, тепер твої промені теплі-теплі.



Запитання до твору: 1. Коли Зайчикові холодно? 2. Куди вибіг Зайчик? 3. Як було на узліссі? 4. Що зробив Зайчик? 5. Що Зайчик попросив у Місяця? 6. Що порадив Місяць? 7. Як Зайчик подякував Місяцю?

Маківка і Джміль

Увечері Макова квітка стулила пелюстки. Спить цілу ніч Маківка. Уже й день настав, уже й сонце зійшло, а вона все спить, не розтуляє пелюстки. Коли це десь із-за яблуні вилетів волохатий Джміль. Летить, гуде. Почула квітка, що Джміль наближається, і розкрилася. Прилетів Джміль та й сів між пелюстками. Радіє Макова квітка, бо тепер повна коробка маку буде. Ось чому Маківка так довго не розтуляла пелюсток. Вона чекала Джмеля.



Запитання до твору: 1. Що зробила Маківка увечері? 2. Хто вилетів із-за яблуні? 3. Що робила Маківка, коли почула Джмеля? 4. Куди сів Джміль? 5. Чому ж Маківка довго не розтуляла пелюсток? 6. Як ти розумієш речення: " Бо тепер повна коробочка маку буде"?

Як здивувався Мурко

Був собі у бабусі старий кіт Мурко. Лежить Мурко проти сонця, гріється. Заплющив очі, спить, поклав голову на лапки. Тільки хвостиком махає, мух відганяє. На подвір’ї ходило курча, яке відбилося від квочки й жалібно пищало. Побачивши кота, замовкло. Підійшло тихенько до нього, притулилося й очі закрило. Тепло йому біля котового кожушка. Мурко відчув, що до нього хтось притулився. Розплющив очі - курча. І здивувався: та й сміливе ж яке! Дивиться Мурко на курча, дивується й не знає, що йому робити. Чи налякати курча, щоб утекло, чи хай собі гріється?



Запитання до твору: 1. Що робив Мурко? 2. Чому пищало курча? 3. Чому здивувався Мурко? 4. Як він на це відреагував
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка