П\п Зміст роботи Сторінка



Скачати 446.3 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації12.04.2016
Розмір446.3 Kb.
  1   2   3
З М І С Т:

п\п

Зміст роботи

Сторінка

1.

Вступ.

3

2.

Заняття " Час не можна зупинити".

15

3.

Заняття " Секрети яблука".

17

4.

Заняття " Добре слово".

21

5.

Заняття " Чорнобривці".

24

6.

Заняття " Парашутик на гостині у дітей".

26

7.

Розвага за творами В. О. Сухомлинського " Чарівна казка природи".

28

8.

Бесіди за творами В. о. Сухомлинського:

- " Лялька під дощем";

- " Бабусин борщ";

- " Ледача подушка";

- " Зайчик і Місяць";

- " Маківка і Джміль";

- " Як здивувався Мурко".


33


9.

Семінар-практикум для батьків на тему" Василь Сухомлинський про сімейне виховання: використання його творів".

37

10.

Семінар-практикум для вихователів ДНЗ№5 " Аналіз літературних творів В. Сухомлинського про цінності людського життя для дорослих та дітей".

38

11.

План роботи гуртка.

51

12.

Літературні джерела.

67

" Дитячі роки - той вік, який ми вважаємо віком безтурботної радості, гри, казки - це джерело життєвого ідеалу від того, що відкрилося дитині в навколишньому світі в роки дитинства, що викликало й подив, і захоплення, що обурило і примусило плакати не від особистої образи, а від переживання за долі інших людей - від цього залежить,’ яким громадянином буде наш вихованець."

( В. О. Сухомлинський ).

У суспільстві постійно відбуваються зміни, що потребують нових підходів до виховання, навчання дітей. Час потребує від педагогів вносити у власну діяльність нові прогресивні ідеї, нововведення, оскільки вони відповідальні за розвиток і виховання покоління XXI століття.

Одним із головних завдань роботи моєї групи є робота щодо впровадження педагогічної спадщини педагога-гуманіста В. О. Сухомлинського.

Програма " Дитина" орієнтує нас, педагогів, на впровадження в практику цілісного підходу до розвитку особистості дитини: життєздатної, гнучкої, свідомої, творчої. Фундаментом нової моделі організації життєдіяльності є розвиток особистісної культури дитини, що починається перш за все з оптимістичного світобачення.

Працюючи з дітками дошкільного віку, я хотіла б , наскільки це можливо, допомагати їм пізнати навколишній світ, світ природи, розвивати в душі такі чудові почуття, як доброта, любов, дружба, чесність, повага, співчуття, розуміння як себе, так і інших. Дітям близькі всі ці поняття і почуття. Потрібно тільки створити умови, певні ситуації - і душі дітей відгукнуться і" розкриються, як квіти на ранковій зорі".

З власного досвіду можу сказати, що на дітей дошкільного віку мають великий вплив твори морально-етичного змісту. Твори Василя Олександровича Сухомлинського ( казки, легенди, оповідання ) - це багатющий матеріал, що подає дітям загальнолюдські цінності й високу мораль не у вигляді нудних і сухих повчань та наказів, що надто часто викликають у дітей природне прагнення чинити навпаки, а подані в такій словесно-емоційній формі, яка невимушено підводить дітей до самостійного висновку: чому саме потрібно поводитись гарно, чому лише позитивні вчинки сприяють справжній радості та задоволенню.

В. О. Сухомлинський - найвідоміший сучасний педагог-гуманіст. Кожна дитина, на його думку, - цілком особливий, унікальний світ - Особистість. Гуманістичному вихованню присвячені численні статті, оповідання, книги. Методика виховання В. О. Сухомлинського спрямована " на виховання внутрішніх, психічних регуляторів особистості - совісті, емтапії, почуття власної гідності".

Основні положення гуманно-особистісного підходу до дитини:

• Віра у неповторність дитини, у те, що вона - єдина, унікальна, несхожа на жодну іншу і не є точною копією батьків.

• Дитину необхідно любити і поважати, не зважаючи ні на що.

• Надавати їй право повноцінно прожити кожен період власного життя.

• Вчинки дитини слід аналізувати й розуміти, а не лише засуджувати чи схвалювати.

• Основну увагу слід приділяти не так корекції поведінки дитини, як налагодженню довірливих стосунків.

• Не ставитися до дитини залежно від успіхів її у навчанні.

• Не критикувати дитину за неуспішність.

• Не порівнювати дитину з іншими дітьми.

• Спиратися на кращі якості дитини.

• Дозволяти дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймати її такою, якою вона є, підкреслювати її сильні властивості.

• Обираючи прийоми виховного впливу, удаватися здебільшого до ласки і заохочення, а не до покарання та осуду.

• Намагатися впливати на дитину проханням - це найефективніший спосіб давати їй інструкції.

Первинним осередком, у якому дитина має засвоїти гуманістичні цінності, навчитися творити добро для інших людей, В. О. Сухомлинський вважав сімю. Сімя - це народ, нація в мініатюрі. Батьки для дитини - найдорожчі люди, перші вихователі, з якими вона постійно спілкується і яким повністю довіряє. Педагог запевняв: " У сімї шліфуються найтонші грані людини-громадянина, людини-трудівника, людини - культурної особистості".

Розроблена ним педагогічна система глибоко вивчається у багатьох країнах світу. Науково-педагогічна спадщина В. О. Сухомлинського привертає увагу вітчизняних і зарубіжних вчених. У вихованні він спирався на гуманну ідею про те, що людині від природи притаманне прагнення до Добра, Правди і Краси. Доступні за змістом, яскраві за художньою виразністю твори Василя Олександровича виховують дошкільнят, учать жити в суспільстві, цінувати творіння людини та природи, і, найголовніше, - формувати свою життєву позицію. Казки, оповідання, легенди розвивають у дітей такі якості, як: самостійність, працелюбність, людяність, самолюбність, спостережливість, відповідальність, розсудливість.

Після прослуховування й обговорення різних творів і казок В. О. Сухомлинського діти виконують малюнки. Це допомагає розвивати у дітей уяву, увагу, різні види памяті. Важливо, щоб дитина могла висловити свою думку, підкреслити позитивні або негативні риси персонажів твору.

Для закріплення матеріалу, з яким діти ознайомились в групі, я запропонувала виконати вдома з батьками таке творче завдання: виконати малюнок за змістом того твору, що сподобався або запамятався дітям.

Спочатку не всі батьки відгукнулися на таке завдання. Але ті діти, які принесли спільні роботи, так піднесено розповідали про створення їх разом зі своїми близькими ( мамою і татом, бабусею, братом чи сестричкою ), а зміст твору здавався дітям після виконання творчого завдання таким простим і знайомим, зрозумілим і повчальним. Поступово всі діти виконали такі завдання з батьками і було очевидно, що їм це дуже сподобалось. Через деякий час на різних заняттях або за бажанням, діти могли за малюнком відтворити, переказати ту чи іншу казку, легенду або твір морально-етичного змісту.

Я вважаю, що такий досвід дає позитивні результати у вихованні людей майбутнього суспільства - людей творчих, самостійних, із почуттям відповідальності, гідності, совісті. Цінним також є спілкування дітей із батьками, родиною, обговорення твору, завдання, спільне виконання творчих робіт, отримання задоволення від результату.

Сучасна актуалізація спадщини Василя Сухомлинського пояснюється об’єктивним зростанням інтересу суспільства до етичних проблем й необхідністю нового обґрунтування моральних цінностей та ідеалів людини третього тисячоліття.

Витоки гуманістичної системи Василя Олександровича - у народній педагогічній мудрості, яка надихала сільського вчителя на створення культів Вітчизни, Матері, Праці, Природи, Краси, Слова. Своєю практичною діяльністю він переконливо довів, що добрі почуття йдуть своїм корінням у дитинство, а людяність, доброта, ласка, доброзичливість народжуються в праці, турботах, хвилюваннях про красу довкілля. Педагогічним " ключем" до розв’язання проблеми морального виховання В. О. Сухомлинський вважав навчання дитини робити добро без прямолінійних вказівок типу: " Зроби ось так".

Педагог розробив основні " норми моральності", які сформулював у таких правилах:



" Ти живеш серед людей. Твої бажання, твої вчинки - це радість або сльози твоїх близьких. Роби так, щоб людям, які оточують тебе, було добре".

Виховання рефлексивних емоцій, почуття обов’язку, відповідальності за свої вчинки - сутність першого правила моральної етики Сухомлинського. У дошкільному віці з’являються передумови до рефлексивного мислення як здатність людини аналізувати свої дії, вчинки, мотиви та співвідносити їх із загальнолюдськими цінностями, а також з діями, вчинками та мотивами інших людей. Дитина ще не може осягнути того, що кожна її дія, кожний вчинок якось впливають на її оточення. Але вона постійно прагне впливати на нього, відстоюючи свої особисті бажання, потяги, потреби. За Сухомлинським, виховання рефлексивного мислення - це, насамперед, виховання в дитини " відчуття серцем іншої людини". Педагог учив своїх вихованців ставити себе на місце інших людей, співчувати їхнім радощам чи невдачам, як своїм особистим, бо: " Якщо дитині байдуже, що на серці в її товариша,, друга, матері, батька, якщо дитина не вміє бачити в очах іншої людини, що в неї на серці, - вона ніколи не стане справжньою людиною.

Здатність до передбачення наслідків своїх дій викликає в дитини прагнення бути " хорошою", і в цьому педагог вбачав " ключик", який відчиняє двері до розвитку почуття обов’язку. Потрапляючи в різні життєві ситуації, коли особисті бажання стикаються з тим, що треба, що має бути, дитина мусить зробити вибір. Мистецтво виховання, вважав В. О. Сухомлинський, полягає не так у тому, щоб учити дітей обмежувати свої бажання ( це, безумовно, теж важливо ), як у тому, щоб почуття відповідальності за свої вчинки, обов’язку перед іншими людьми керували її бажаннями, поведінкою. У дошкільному віці, коли дитина найбільш сприятлива до наслідування, дуже легко, вважав В. О. Сухомлинський, впливати на формування її моральних звичок. Для цього треба наочно, в доступній формі показувати їй наслідки " доброї" та " поганої" поведінки: " Ось на цій зеленій галявинці хотілося б пограти в м’яча, але не можна: трава тут завжди має бути свіжою, бо вона - це чисте повітря"; " Вам хочеться зламати квітучу гілочку. Але якщо кожен задовольнить таке бажання, квітучий кущ перетвориться на оголене гілля. Людям нічим буде милуватися - своїм вчинком ви вкрадете у них красу".

Інакше кажучи, формування морально вихованої особистості, за В.О.Сухомлинським, має починатися з орієнтації дитини в своїй повсякденній поведінці не тільки на особисті бажання, а й на інтереси людей, які її оточують. Тому педагог радив ставити дітей у ситуації, що вимагають прояву таких моральних якостей як відповідальність, обов’язок, бажання робити добро.

Отже, сформувати рефлексивне мислення - означає навчити дитину вболівати за те, як оцінюють її вчинки люди. А для цього треба, щоб вона нагромадила досвід таких вольових дій, які виходять із підпорядкування власних бажань моральним цінностям. У цьому і полягає сенс першого правила моральної поведінки для дітей: " Роби так, щоб людям, які оточують тебе, було добре".

Наступна "норма моральності" полягає у вихованні в дітей почуття вдячності:



"Ти користуєшся благами, створеними іншими людьми. Будь вдячним, плати їм за це добром".

Вдячність Василь Олександрович вважав " рідною сестрою" почуттів відповідальності, обов’язку, громадянської гідності. " Чи почуває дитина, що блага її життя - наслідок великої праці батьків, турботи багатьох " не рідних", але люблячих її людей? Адже без них, без їхньої праці і турботи вона просто не могла б існувати на світі. Але часто їй і на думку це не спадає!" - замислювався він. Розуміння дитиною того, що все, що її оточує, і блага, якими вона користується, - втілення людської праці, є, за переконанням В.О.Сухомлинського, найважливішим чинником, що сприяє утвердженню почуття вдячності людям. Педагог застерігав вихователів та батьків від великої небезпеки - дитячого егоїзму, коли дитина вважає, що люди, які її оточують, створенні лише для задоволення її особистих потреб та бажань. У дитинстві, зазначав В.О.Сухомлинський, малюк має відчути не лише радощі споживання, а й зазнати задоволення від творення добра іншим. За добро треба платити добром! Ця усвідомлена в дитинстві істина, за переконанням Василя Олександровича, - основа моральної вихованості людини на все її подальше життя.

Основним засобом формування в дитини звички віддячувати людям добром за добро педагог вважав залучення її до суспільно корисної праці.

Тож наступна " норма моральності" відображає погляди В.О.Сухомлинського на значення праці у моральному вихованні дітей:



"Усі блага і радощі життя створюються працею і тільки працею. Праця - корінь моральності".

Працю у моральному вихованні дитини педагог розумів насамперед як матеріальне втілення добрих почуттів: " Праця не тільки там, де людина сіє хліб або саджає дерево. Найбільш тонка, найбільш складна праця, коли людина приходить до людини, бачить у її очах, читає " між рядків" її поклик про допомогу. Ця праця є вищою мірою людського духу".

Василь Олександрович на власному досвіді переконався: моральне виховання працею дає найбільший ефект, коли праця " одухотворюється" або "олюднюється". Він умів віртуозно поєднувати гру з корисною діяльністю. Ось один з прикладів, наведених Василем Олександровичем: " Коли мої діти вперше йшли шкільною ділянкою, я звернув їхню увагу на маленький дубок, що невідомо як виріс біля самої стежки... - " Подивіться, діти, на гіллястий, кучерявий дуб, що росте біля дороги, - сказав я. - Цей дубок теж став би таким міцним деревом, та йому не пощастило. Бачите, хтось уже наступив ногою на ніжну гілочку, але вона все-таки випросталася. Дубочок можна врятувати". І малюки побачили те, повз що проходили байдуже...

- " Як же його врятувати?" - запитували діти, звернувши до мене тривожний, благальний погляд. Дубок для них уже не один з тисячі дубків, які можуть з’явитися під сонцем, а їхній єдиний у світі дубок. Приносимо лопату, викопуємо велику брилу землі, переносимо ніжну стеблину з коренем і землею. Викопуємо яму в тихому, затишному куточку... - І ось наш дубок у безпеці. Діти йдуть додому, несучи в серці дороге, єдине почуття. Прийшовши наступного дня, одразу ж біжать до свого дубка".

Вирішальне значення у моральному вихованні, зазначав педагог, має не те, скільки, наприклад, дерев посадила дитина, а те, чим стало для неї хоча б одне єдине деревце, як воно увійшло в її серце. Добрий вчинок, корисна праця мають залишати в емоційній пам’яті малюка яскравий, хвилюючий слід, викликати шляхетні почуття. Моральна вихованість людини починається з бажання робити добро, а такі моральні риси як людяність, доброзичливість, вдячність, почуття обов’язку народжуються в турботі, хвилюванні про інших, в діяльності на користь людей, що навколо.

Отже, залучення дитини до суспільної праці - найважливіший етап у моральному вихованні та вихованні взагалі.

Значне місце у своїй діяльності В. О. Сухомлинський відводив проблемі родинного виховання, співробітництву педагогів і батьків у моральному розвитку дитини. Культ сім’ї, вважав педагог, особливо культ Матері, - це необхідний духовний зв’язок поколінь, передача та успадкування моральної культури. Ставлення людини до своїх батьків - найперший показник її моральності, вихованості. Своє переконання В. О. Сухомлинський сформулював у такому правилі:

" Поважай батька і матір".

Вчений, педагог вважав дитину віддзеркаленням моральності батьків. Моральна краса людини, або, навпаки, аморальність, починається з родини. Найцінніша, на думку Василя Олександровича, моральна риса гарних батьків, яка передається дітям без жодних зусиль, - душевна доброта матері й батька, їхні бажання і вміння робити людям добро:" У гарних сім’ях добро і згода, взаємна повага, любов і поступливість батьків є головною силою виховного впливу, але діти не підозрюють, що їх виховує якраз саме те, що в сім’ї все добре". Любов і дружба, взаємна підтримка матері та батька - наочний приклад для дитини моральних відносин між людьми. Спираючись на свій педагогічний досвід, Сухомлинський дає таке напуття батькам:" Люблячи своїх дітей, учіть їх любити вас, не научите - плакатимете на старості - ось, на мій погляд, одна з наймудріших істин материнства і батьківства".

Великого значення надавав Василь Олександрович формуванню чутливості, співпереживання, милосердя. Абеткою виховання людяності педагог вважав переживання дитиною страждань іншої людини. Гуманність, готовність прийти на допомогу, усвідомлений потяг робити добро, стверджував Сухомлинський, беруть свій початок з емпатійних переживань дитинства: " Дитина, яка бере близько до серця те, що в лютий мороз синичка беззахисна, яка рятує її від загибелі, оберігає деревце від ушкоджень, - ця дитина ніколи не стане жорстокою, безжалісною до людей".

Про формування та розвиток емпатійних емоцій у дитинстві наступне правило моральної вихованості:

" Проявляй нетерпимість до зла. Допомагай слабким та беззахисним, будь чутливим до чужого горя".

На думку педагога, дошкільний вік є сенситивним для розвитку емпатійних емоцій. Маленькі діти дуже чутливі до нещастя, страждань інших. А оскільки в житті, на жаль, завжди присутні нещастя, турботи, страждання, вдумливий педагог може створити в дитячій уяві яскраві картини та образи, які спонукатимуть до моральних вчинків. Василь Олександрович не раз підкреслював: шлях до моральних спонук дитини йде через розвиток емпатійних емоцій. Емпатія - це відчуття людиною внутрішнього світу інших людей, емоційний відгук на хвилювання інших. Вона виявляється у співчутті, співпереживанні, турботі про інших. Якою б малою не була дитина, зауважував В. О. Сухомлинський, в неї обов’язково має бути предмет уваги, турботи, опіки. Це може бути і старенька бабуся, і маленьке кошеня, і квітка у горщику. Головне - виховання людяності, гуманності, вміння поставити себе на місце іншого, внутрішнє бажання робити добро.

Отже, моральне виховання дошкільнят - найважливіший етап у всебічному і гармонійному розвитку особистості. Тож не випадково в педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського саме цій проблемі приділено багато уваги.

Для малої дитини весь світ складається з доброго і поганого, правильного і неправильного. В повсякденному житті під впливом емоційного сприймання навколишньої дійсності, наслідування поведінки авторитетних дорослих формується її світогляд, її бачення світу.



У своїх працях Василь Олександрович обґрунтував необхідність формування моральної культури особистості, починаючи з дошкільного дитинства. Головною метою морального виховання дошкільнят він вважав опанування ними елементарної морально-етичної грамотності. Розроблені педагогом основні норми моральної вихованості для дітей ґрунтуються на творчому використанні багатого потенціалу загальнолюдських моральних цінностей і є складовою частиною його цілісної педагогічної системи.



Заняття №1.

Тема. Час не можна зупинити.

Обладнання : ноутбук.

Хід заняття:

Вихователь. Діти, зараз я вам розповім одну цікаву казкову історію. Розповідь супроводжується показом слайдів на ноутбуці.

Вихователь. Жили-були чотири сестрички, чотири красуні: весна, літо, осінь, зима. Якось одного разу засперечалися вони між собою, яка із них найкрасивіша. Довго сперечалися, але так і не змогли визначити, хто ж із них справжня красуня. Тоді вони вирішили звернутися за допомогою до свого Дідуся Мороза, щоб він допоміг визначити найкращу серед них. Сестрички попросили сороку-білобоку віднести листа до Дідуся Мороза. Дідусь уважно прочитав листа і запросив онучок до себе в гості. А коли онучки прийшли, дідусь звернувся до них:" Я вас усіх дуже люблю, внученьки, ви всі у мене гарні, чарівні, але якщо ви так хочете знати, хто з вас найкращий, я влаштую вам конкурс-змагання " Міс найкрасивіша". Дідусь дав перше завдання: затанцювати чарівний танок на своїй галявині і прикрасити її так, щоб усі могли переконатися у неймовірній красі природи.

Дидактична гра " Танок на галявині". На ноутбуці по черзі з’являються слайди із зображеннями галявин. Вихователь пропонує дітям визначити, яка з пір року по черзі виконувала танок, аргументуючи свою думку. Далі з’являється слайд одразу з чотирма галявинами і чотирма сестричками.

Вихователь. Діти, давайте допоможемо Діду Морозу визначити, яка ж з дівчаток найкрасивіша. Діти пропонують свої варіанти відповідей, розмірковують і доводять свої думки.

Вихователь. Справді, кожна пора року, кожна сестричка прекрасна, чарівна по-своєму. І як добре, що ми маємо аж чотири пори року і можемо милуватися кожною із них.

Гра-імітація " Подорож в улюблену пору року". Діти під музику виконують рухи, які зображають плавання в річці, на морі, збирання грибів, ягід, листочків тощо.

Запитання до дітей: - В яку пору року ви подорожували? - Що цікавого ви бачили? - Чим займалися? - Що найбільше сподобалось? - Як ви думаєте, чи може так статися в природі, що зразу після літа настане зима?

Відповіді дітей.

Вихователь. Справді, діти, у природі на все є свій час, і змінити цей порядок ніхто не в змозі. Я знаю цікаве оповідання Василя Сухомлинського, в якому один із героїв думає зовсім по-іншому.

Вихователь читає оповідання.

Півень і сонце.

Дрімав півень на сідалі. Прокинеться, солодко позіхне і знов засне. А перед світанком завжди співає: - Ку-ку-рі-ку! Прокидаються кури, Півень і каже: - От я заспівав - і ранок настав. Якби не співав, - і ранку не було б. Он як! Так було завжди. Одного разу Півень розсердився на людей. Мало дали йому зерна. Він і думає: " Ось я вам утну - не заспіваю вранці. Не зійде сонечко. Що ви тоді робитимете? " Настала ніч. Усміхається Півень, пора співати, а він мовчить. Заплющив очі і спить. Прокидається і бачить: яскраво світить сонце. Кури повставали із сідала... Соромно стало Півневі. Й він одвернувся від сонця.

Запитання до дітей: - Де дрімав Півень? - Що завжди робив Півень на світанку? - Що сказав Півень курям? - Чому і на кого розсердився Півень? - Чому Півневі стало соромно? - Яким був Півень? - Чи зміг Півень зробити так, щоб не почався ранок? - Чи зміг Півень вплинути на зміну частин доби?

Відповіді дітей.

Вихователь. Отже, діти, ми з вами тепер розуміємо, що на все в природі є свій час. Після ночі завжди наступає ранок, після ранку наступає день, після дня надходить вечір і знову ніч. І ніхто не в змозі зашкодити природі повернути час назад або переставити місцями частини доби.

- І я бажаю вам, дітки, щоб ви любили нашу матінку природу, оберігали її, помічали все красиве навкруги себе і примножували красу в природі своїми гарними справами.



Заняття №2

  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка