Пояснювальна записка українська мова є державною мовою України. Це передбачає її пріоритетне використання в усіх сферах суспільного життя



Сторінка1/4
Дата конвертації29.04.2016
Розмір0.54 Mb.
  1   2   3   4
Міністерство освіти і науки України

Українська мова

10-11 класи

Рівень стандарту

2016

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА



Українська мова є державною мовою України. Це передбачає її пріоритетне використання в усіх сферах суспільного життя. Оволодіння українською мовою учнями профільної ланки сприяє залученню до надбань культури українського народу, виробляє почуття впевненості у власних силах, допомагає свідомо мотивувати вибір майбутньої професії.

Відповідно до Державного Стандарту базової та повної загальної середньої освіти, з урахуванням Загальноєвропейських рекомендацій до мовної освіти, завданнями освітньої галузі в старшій школі є подальший розвиток базових лексичних, граматичних, культуромовних, стилістичних, орфоепічних, правописних умінь і навичок на основі узагальнення й поглиблення знань учнів про мову як суспільне явище, вироблення комунікативних умінь і навичок ефективного спілкування в різних життєвих ситуаціях.

Мета курсу української мови в класах технологічного, природничо-математичного, спортивного напрямів, суспільно-гуманітарному напряму (економічний профіль) полягає в узагальненні й систематизації знань, здобутих у процесі вивчення основного курсу української мови, а також їхньому поглибленні відповідно до вимог, що ставляться перед абітурієнтами й студентами середніх та і вищих навчальних закладів, піднесенні культури мовлення учнів, насамперед шляхом удосконалення вмінь ефективного оперування мовними й мовленнєвими знаннями, зокрема стилістичними, текстотворчими, риторичними.

Навчальні завдання:



  • виховання в учнів почуття національної свідомості, що значною мірою сприяє підвищенню мотивації вивчення української мови;

  • формування комунікативної, мовної, мовленнєвої, предметної, прагматичної, соціокультурної компетентностей учнів на основі свідомого опанування мовної й мовленнєвої теорії;

  • корекція орфографічної й пунктуаційної грамотності старшокласників;

  • збагачення словникового запасу учнів термінологічною лексикою та фразеологією.

Отже, у процесі навчання української мови в класах технологічного, природничо-математичного, спортивного напрямів, суспільно-гуманітарного напряму (економічний профіль) необхідно розв’язати важливі загальноосвітні, виховні й практичні завдання, а саме:

  • підготувати старшокласників до використання мовних ресурсів в усіх ланках виробничої і невиробничої сфери;

  • сформувати в них уміння й навички доцільного використання мовних засобів у різних життєвих ситуаціях із дотриманням українського мовленнєвого етикету;

  • виховувати в старшокласників шанобливе ставлення до української мови як державної;

  • створити умови для свідомого опанування учнями міцних знань про українську мову (її лексичний склад, граматичну будову, текстотворчі ресурси як основи для формування мовних та мовленнєвих умінь і навичок);

  • виробити в старшокласників потребу в постійному вдосконаленні рівня знань, культури мовлення.

Крім того, вивчення української мови сприяє розв’язанню й загальнопедагогічних завдань, найважливішими серед них є:

  • інтелектуальний і соціокультурний розвиток учнів;

  • розвиток логічного й образного мислення;

  • формування в учнів умінь самостійно підвищувати рівень знань із предмета й удосконалювати культуру мовлення.

Зміст програми диференційовано за взаємопов’язаними змістовими лініями: мовленнєвою, мовною, соціокультурною, діяльнісною.

Мовленнєва змістова лінія передбачає засвоєння учнями профільних класів мовленнєвознавчих понять, на основі яких формуються вміння й навички в різних видах мовленнєвої діяльності — аудіюванні, читанні, говорінні, письмі. Програмою передбачено систематичне, розосереджене вдосконалення правописної грамотності учнів.

Мовна змістова лінія орієнтує на вдосконалення знань мовної системи — інструментарію формування комунікативної компетентності учнів профільної школи.

Соціокультурна змістова лінія ґрунтується на розумінні мови як носія культурних цінностей, основи професійного становлення людини, засобу формування мовної картини світу.



Діяльнісна змістова лінія визначає найважливіші загальнонавчальні вміння й навички, що забезпечують інтелектуальну, пізнавальну, творчу діяльність учнів профільних класів.

Для врахування потреб учнів профільної школи в удосконаленні особистісних мовотворчих якостей і підготовці до професійної діяльності програмою передбачено засвоєння відомостей з практичної стилістики, культури мовлення, основ риторики, елементів комунікативної лінгвістики. Ці відомості спрямовані на поглиблення знань про мовні норми, вивчення мови в реальних процесах спілкування, стилістичні особливості мовних одиниць, риторичні поняття та доречне застосування їх в усному й писемному мовленні старшокласників.

Провідними для класів технологічного, природничо-математичного, спортивного напрямів, суспільно-гуманітарний напряму (економічний профіль) виступають принципи пізнавально-практичної комунікативної й функціонально-стилістичної спрямованості навчання мови для підготовки особистості випускника, яка вільно володіє мовою в усіх сферах суспільної діяльності.

Важливим є принцип вивчення мови в міжрівневих, внутрішньорівневих і міжпредметних зв’язках, що передбачає врахування того, що мова є складною багаторівневою системою, рівні якої містять набір певних мовних одиниць,тісно пов’язаних між собою. Урахування цих зв’язків під час вивчення української мови дасть учням змогу усвідомити мову як систему, що постійно розвивається, удосконалюється, збагачується, а також осмислити внутрішні закономірності кожного рівня мови.

З метою пізнання структури, семантики й функціонування мовних одиниць важливе значення мають міжпредметні зв’язки у процесі навчання української мови з іншими предметами. Мова має точки дотику з усіма шкільними предметами, оскільки є засобом вивчення й засвоєння їх. У класах технологічного, природничо-математичного, спортивного напрямів, суспільно-гуманітарного напряму (економічний профіль) окреслюються зв’язки мови з фізикою, математикою, біологією тощо. Учителі-словесники працюють із відповідними термінами на спеціально відведених уроках (під час вивчення лексикології). Математичні терміни застосовуються при вивченні числівника, крім того, систематично використовують відповідний дидактичний матеріал під час опрацювання інших тем.

Принцип використання мовленнєвої практики для засвоєння теорії мови і, навпаки, – теорії мови для розвитку мовлення містить у своєму формулюванні основні вимоги до організації навчання української мови в класах технологічного, природничо-математичного, спортивного напрямів, суспільно-гуманітарного напряму (економічний профіль).

Основними положеннями організації навчання української мови в класах технологічного, природничо-математичного, спортивного напрямів, суспільно-гуманітарний напряму (економічний профіль) виступають принципи: природовідповідності, що враховує вікові, етнопсихологічні особливості учнів; зв’язку теорії з практикою, згідно з яким установлюється правильне співвідношення теорії з практикою, щодо класів технологічного, природничо-математичного, спортивного напрямів, суспільно-гуманітарного напряму (економічний профіль) домінує практична спрямованість уроків української мови; культурологічний, що сприяє всебічній реалізації міжпредметних зв’язків мови з історією, літературою й мистецтвом. Принцип системності сприяє усвідомленню мови як системи, яка постійно розвивається, удосконалюється, з одного боку, з іншого, – передбачає цілеспрямоване системне засвоєння мовних одиниць, що є ґрунтом для формування мовленнєвих умінь.

Необхідність упровадження принципу емоційності переконливо доведена в лінгводидактичних студіях В.Сухомлинського та М.Стельмаховича, оскільки емоційність дає змогу забезпечити мовний розвиток учня на основі єдності його душі, серця й розуму, тобто спонукає школяра сприйняти мовну науку щиро, як найбільш потрібну, рідну, максимально мобілізувати його увагу, пам’ять, уяву, мислення й волю. Тому цей принцип відносимо до основних у школах природничо-математичного профілю.

Важливим є врахування вимог принципу креативності, суть якого полягає в забезпеченні результативної творчої мовленнєвої діяльності учнів.

Особливої уваги вимагає принцип стимулювання самоосвіти й самостійності в навчанні. Видатний німецький педагог А.Дістервег писав: «Розвиток і освіта жодній людині не можуть бути загадані чи повідомлені. Будь-хто, хто бажає до них залучитися, повинен досягнути цього власною діяльністю, власними силами, власним напруженням...». Для учнів старших класів самостійна діяльність – один із основних видів навчальної роботи, тому успіх залежить від організації активної діяльності старшокласників. Вивчення української мови в старших класах технологічного, природничо-математичного, спортивного напрямів, суспільно-гуманітарного напряму (економічний профіль) зумовлює такі змістові елементи самостійної роботи учнів, як уміння слухати й конспектувати лекції, об’єктивно й критично оцінювати виступи однокласників на семінарах, робота з лексикографічними й довідковими виданнями, електронними джерелами інформації тощо. Самостійна робота старшокласників може полягати й у глибокому й детальному вивченні окремих положень, насамперед із практичної риторики, культури мовлення. Самостійна робота допомагає закласти основи мовної й загальнокультурної підготовки учнів, широко використовувати їхні індивідуальні особливості

Для старшокласників профільних загальноосвітніх навчальних закладів важливим є усвідомлення значення української мови у розв’язанні професійних завдань, тому навчання потрібно будувати за проблемно-ситуативним принципом, використовуючи імітаційне моделювання ситуацій, спонукаючи учнів до роботи з довідковими, лексикографічними виданнями, а також пов’язаної з майбутньою професійною діяльністю.

Принцип урахування життєвої перспективи тісно пов’язаний із попереднім, його суть полягає у репрезентації інформації, що дає змогу розв’язувати життєві завдання, зокрема відомостей із риторики, стилістики, культури мовлення тощо.

Необхідно враховувати принцип комплексного розвитку всіх сфер особистості учня – когнітивної, емоційно-вольової, етичної. Традиційно склалося, що в процесі навчання створюються найсприятливіші умови для розвитку здебільшого пізнавальної сфери особистості, що знижує результативність навчання, тому важливо залучити інші сфери особистості, забезпечити розвиток творчого потенціалу старшокласників.

У старших класах вивчення нового матеріалу з української мови не є основною функцією, отже, важливим є надання допомоги учням в узагальненні й систематизації здобутих раніше знань, що припускає здійснення різнобічної діяльності, реалізується на уроках різного типу, при цьому часто учні стають справжніми співавторами уроку. Тому важливо дотримуватися принципу спільної діяльності педагога й учнів.

Принцип актуалізації результатів навчання припускає обов’язкове використання результатів навчання на уроці й у позакласній роботі з предмета.

Позалінгвальний принцип передбачає врахування суспільних умов, у яких функціонує мова. Цей принцип допоможе, наприклад, пояснити причини лексичних запозичень, переосмислення значень деяких слів тощо.

Учителі повинні усвідомлювати особисту відповідальність за підготовку майбутнього фахівця, який не може виконувати свої функціональні обов’язки без належного знання державної мови.

Програма реалізує низку підходів до навчання української мови в класах технологічного, природничо-математичного, спортивного напрямів, суспільно-гуманітарного напряму (економічний профіль), зокрема особистісного підходу – найважливішої умови розкриття внутрішнього потенціалу учнів із метою активізації їхньої пізнавальної діяльності так, щоб сформувати в учнів старшого шкільного віку вміння й навички створювати усні або письмові власні висловлення відповідно до ситуації спілкування; психологічного підходу, що дає змогу врахувати психологічні чинники, притаманні старшокласникам, їхні здібності, інтереси, уподобання тощо. Це реалізується насамперед у доборі відповідного дидактичного матеріалу, форм, методів навчання, що спонукали б учнів до самостійної й дослідницької діяльності. Дотримання психолінгвістичного підходу допомагає врахувати своєрідність навчання предмета в школах з російською мовою навчання, що реалізується передусім у меті, завданнях, змісті курсу, доборі форм, методів навчання. Загальнодидактичний підхід передбачає врахування загальнодидактичних принципів навчання – науковості, доступності, системності й послідовності тощо. Системно-лінгвістичний підхід зумовлює вивчення мови як системи, що постійно розвивається й удосконалюється. З цією метою до змісту розробленої програми було введено тему „Рівні мовної системи”. Професійно спрямований підхід ураховує експліцитну та імпліцитну професіоналізацію курсу, що забезпечується формуванням стійкої мотивації до вивчення предмета, відповідною орієнтацією ситуативних завдань, добором дидактичного матеріалу, збагаченням словника учнів термінологічною лексикою. Комунікативно-діяльнісний підхід передбачає засвоєння мови в її комунікативній функції на основі залучення учнів до спілкування з конкретно визначеною метою, що спонукає до моделювання різноманітних комунікативних ситуацій, зокрема професійно орієнтованих, наприклад, „Перший робочий день”, „Прийом на роботу”, „Ділові переговори” тощо. В основу цього підходу покладено мовленнєву діяльність учня (аудіювання, говоріння, читання і письмо). Функціонально-стилістичний підхід, тісно пов’язаний із системно-лінгвістичним, реалізується через розгляд особливостей функціонування мовних одиниць на всіх рівнях мовної системи з урахуванням типу, стилю й жанру мовлення. Реалізація цього підходу забезпечується шляхом упровадження текстів на різних носіях як основного засобу навчання, що сприяє ілюструванню функцій одиниць усіх мовних рівнів. Значну роль має соціокультурний підхід, що допомагає репрезентувати відомості про матеріальну й духовну культуру українського народу, соціокультурні стереотипи мовленнєвого спілкування.



2. Зміст навчального матеріалу та державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки

10-й клас

(35 год, 1 год. на тиждень)
Мовленнєва змістова лінія

(14 год.)



Зміст навчального матеріалу


Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ І СПІЛКУВАННЯ

Культура мовлення і спілкування. Контактне й дискантне спілкування.

Основні ознаки культури мовлення: змістовність, логічна послідовність, багатство мовних засобів, виразність, точність, доречність, правильність.

Професійне спілкування.

Діалог, монолог, полілог у професійному спілкуванні.

Особливості національного мовленнєвого етикету. Етика спілкування.


Сприймання чужого мовлення

Аудіювання

Аудіювання текстів різних стилів, типів, жанрів мовлення.

Слухання-розуміння текстів професійної тематики. Визначення ключових слів, виділення термінів у текстах.

Складання плану, тез, конспекту почутого висловлення.

Цільове аудіювання із визначеним завданням.
Читання

Читання текстів різних стилів, типів, жанрів мовлення з використанням способів поглибленого, ознайомлювального, швидкого читання, читання-сканування.

Виділення ключових фраз і слів у прочитаному тексті.

Визначення пізнавальної цінності прочитаного висловлення.

Аналіз використаних автором мовних засобів.

Говоріння

Монологічне мовлення.

Види робіт:

Розгорнуте повідомлення в науковому, публіцистичному стилях за попередньо складеними планом, тезами, конспектом.



Діалогічне мовлення.

Види робіт:

Моделювання й розігрування діалогів відповідно до запропонованих ситуацій. Моделювання і розігрування телефонної розмови.

Виступ під час бесіди, дискусії, полеміки.
Письмо

Види робіт:

Докладний переказ із творчим завданням.

Твір-роздум на суспільно-політичну тему в публіцистичному стилі.

Складний план і конспект прочитаної публіцистичної та науково-популярної статті (за профілем).

Редагування тексту.

Ділове мовлення:

Електронний лист.

Смс-повідомлення.


Учень:

усвідомлює важливість спілкування як форми взаємодії людей, розрізняє його види;

знає особливості контактного й дистантного мовлення;

оперує відомостями про мовлення і спілкування, зокрема професійне;

розрізняє основні ознаки культури мовлення, дотримується норм українського мовленнєвого етикету.
сприймає усне мовлення за допомогою слуху;

виділяє ключові слова, терміни, визначає предмет мовлення, основну тезу в прослуханому тексті;

складає план почутого, тези, конспектує, робить тематичні виписки, визначає стиль, тип, жанр мовлення;

використовує прослухані думки у власних висловленнях;
удосконалює навички різних способів читання;

виділяє ключові фрази і слова;

визначає актуальну інформацію в прочитаному, засвоює її;



аналізує зміст, структуру, мовне оформлення тексту;

удосконалює навички читання;

виконує переглядове, ознайомлювальне читання довідкової, науково-популярної літератури.
створює власні діалогічні й монологічні висловлення відповідно до прийнятих вимог, аналізує, удосконалює власне мовлення.

доцільно обирає мовленнєві засоби, адекватні характеру мовленнєвої ситуації;

усвідомлює причини комунікативних помилок.


Складає план, тези, готує конспект статті, здійснює самоконтроль і самокорекцію;

уміє створювати тексти різних функціонально-смислових типів, стилів і жанрів;

складає електронний лист, смс-повідомлення;

оцінює усні й письмові висловлення з позицій мовного оформлення та ефективності досягнення поставлених комунікативних завдань;

володіє прийомами вдосконалення й редагування текстів.



Мовна змістова лінія

(21 год.)



Зміст навчання


Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

ВСТУП (1 год.)

Повноцінне функціонування української мови – запорука європейського розвитку держави.



УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НАЙВАЖЛИВІШИХ ВІДОМОСТЕЙ З ОРФОЕПІЇ, ФОНЕТИКИ, ЛЕКСИКОЛОГІЇ, ФРАЗЕОЛОГІЇ, БУДОВИ СЛОВА, СЛОВОТВОРУ, МОРФОЛОГІЇ, СТИЛІСТИКИ

(20 год.)

Правильна вимова голосних і приголосних звуків.

Складні випадки правопису: слів із ненаголошеними голосними, спрощенням у групах приголосних, чергування голосних і приголосних звуків, префіксів і суфіксів, м′якого знака, апострофа, великої букви, слів із подвоєнням і подовженням приголосних, імен та імен по батькові, прізвищ, складних слів і слів іншомовного походження, прислівників.

Будова слова. Способи словотвору.

Лексикологія. Лексичне значення слова. Багатозначні й однозначні слова.

Шляхи збагачення лексики української мови. Синоніми, омоніми, антоніми, пароніми. Синонімічне багатство мови. Лексична сполучуваність. Складні випадки слововживання. Фразеологізми в мовленні.

Словники й довідкова література. Електронні словники.


Частини мови. Складні випадки відмінювання іменників, прикметників, числівників.

Учень:

усвідомлює важливість повноцінного функціонування української мови.

використовує засоби милозвучності;

володіє правилами української літературної вимови, правопису;

користується орфоепічним, орфографічним, тлумачним словниками, словником іншомовних слів, словником синонімів;
обґрунтовує правильність написання слова чи словосполучення;

визначає способи творення слів;

доречно використовує в мовленні лексичні й фразеологічні одиниці;
користується довідковою літературою й лексикографічними виданнями, електронними словниками, мережею Інтернет;

правильно й комунікативно доцільно використовує в мовленні різні частини мови, дотримується норм літературної мови.
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка