Пояснювальна записка до проекту Закону України «Про вищу освіту» (нова редакція) Обґрунтування необхідності прийняття акта Система вищої освіти України потребує реформування



Скачати 94.36 Kb.
Дата конвертації26.04.2016
Розмір94.36 Kb.
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Закону України «Про вищу освіту»

(нова редакція)


  1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Система вищої освіти України потребує реформування відповідно до умов соціально орієнтованої економіки та інтеграції України в європейське освітнє співтовариство. Україна визначила шляхи модернізації системи вищої освіти у рамках Болонського процесу, спрямовані на створення Європейського простору вищої освіти.

Вирішення цих завдань потребує законодавчих змін. Закон України «Про вищу освіту», прийнятий у 2002 році, не в повній мірі відповідає завданням щодо реформування національної системи вищої освіти відповідно до європейських вимог та потреб розвитку суспільства.

Таким чином, підставою для розроблення проекту Закону України «Про вищу освіту» (нова редакція) є необхідність адаптації законодавства у сфері вищої освіти до європейських вимог і приведення нормативної бази вищої освіти до сучасних потреб економіки та її інноваційного розвитку.


  1. Мета і шляхи її досягнення

Метою прийняття Закону України «Про вищу освіту» (нова редакція) є забезпечення якіснішого правового регулювання відносин у сфері вищої освіти, створення єдиного освітнього простору в державі, інтеграція вищої школи України в Європейський простір вищої освіти, розширення доступу до здобуття вищої освіти громадянами України та автономії вищих навчальних закладів.

Головним завданням прийняття Закону України «Про вищу освіту» (нова редакція) є модернізація законодавства України у сфері вищої освіти для створення більш сприятливих умов для здобуття громадянами вищої освіти, гарантій її якості, відповідності вищої освіти України міжнародним зобов’язанням України.

Проект нової редакції Закону, порівняно з чинною, враховує сучасні параметри розвитку вищої освіти. Так, у законопроекті більш точно визначена сфера дії Закону, зокрема зазначено, що «Права вищого навчального закладу, передбачені цим Законом, що визначають його автономію, не можуть бути обмежені іншими законодавчими актами.» (стаття 2). Розширення автономії вищих навчальних закладів визначено як головну засаду державної політики у сфері вищої освіти. Передбачено інституційні, академічні та фінансові засади автономії вищих навчальних закладів.

Управління у сфері вищої освіти концентрується за центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки. Звужено систему державних органів, що мають у підпорядкуванні вищі навчальні заклади (такими визначено Генеральну прокуратуру України, Службу безпеки України, Службу зовнішньої розвідки України, Адміністрацію Державної прикордонної служби України, інші центральні органи виконавчої влади, що мають у підпорядкуванні вищі навчальні заклади та вищі військові навчальні заклади (вищі навчальні заклади з особливими умовами навчання).

Демократизується управління вищими навчальними закладами.

Структура вищої освіти адаптована до Європейського простору вищої освіти, що закладає умови для полегшення визнання дипломів, академічної та професійної мобільності, реалізації можливості освіти впродовж життя. Передбачено освітньо-кваліфікаційні рівні вищої освіти – бакалавр, магістр, а також вводяться освітньо-науковий рівень доктора філософії. Збережено освітньо-науковий рівень кандидата наук і науковий рівень доктора наук як національну особливість.

Напрями підготовки, за якими здійснюється підготовка бакалаврів замінено на спеціальності, які є складовими галузей освіти.

Збільшено строк навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра до півтора-двох років, а в аспірантурі за освітньо-науковим рівнем доктора філософії (кандидата наук) з трьох до чотирьох років. Встановлено строк навчання в докторантурі за науковим рівнем доктора наук – три роки. У законопроекті знято обмеження щодо форм навчання за освітньо-науковою програмою доктора філософії (кандидата наук) і науковою програмою доктора наук.

Змінено назву вченого звання «старший науковий співробітник» на «старший дослідник».

У статтях 19, 20 визначено статус Громадської ради з якості освіти як постійно діючого органу при Міністерстві, який відповідає за забезпечення якості вищої освіти, додержання вимог до ліцензування, атестації та акредитації вищих, професійно-технічних навчальних закладів і закладів післядипломної освіти, підприємств, установ та організацій.

Крім цього, закріплено повноваження Громадської ради з якості освіти, основними з яких є формування пропозиції щодо вимог до системи забезпечення якості вищої освіти, аналіз якість освітньої діяльності вищих навчальних закладів, підготовка висновку щодо можливості видачі ліцензії на здійснення освітньої діяльності та пропозицій до методології розроблення стандартів освітньої діяльності та стандартів вищої освіти тощо.

У новій статті 21 «Незалежні установи оцінювання та забезпечення якості вищої освіти» визначено право недержавної установи, що акредитована Громадською радою з якості освіти здійснювати акредитаційну експертизу з метою вироблення рекомендацій для прийняття рішень під час акредитації спеціальності. Такі установи матимуть змогу видавати вищим навчальним закладам власні сертифікати про недержавну акредитацію окремих спеціальностей.

У зв’язку з передачею повноважень Вищої атестаційної комісії України до повноважень центрального органу виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки, внесено зміни до структури законопроекту.

Статтю 59 «Наукові ступені і вчені звання» розділу ІХ викладено у новій редакції як статтю 8 «Кваліфікації, наукові ступені» розділу ІІ «Освітньо-кваліфікаційні, освітньо-науковий, науковий рівні вищої освіти. Документи про вищу освіту» і як статтю 51 «Вчені звання наукових і науково-педагогічних працівників» розділу ІХ «Учасники навчально-виховного процесу». Присвоєння вчених звань старшого дослідника, доцента і професора віднесено до повноважень центрального органу виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки (пункт 23 статті 16).

Зміст статті 60 «Спеціалізовані вчені ради» розділу ІХ викладено у новій редакції в переліку повноважень центрального органу виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки (пункт 22 статті 16).

Змінено підходи до типів вищих навчальних закладів (стаття 27) та створення філій і навчально-консультаційних центрів (представництв) (стаття 31), що є важливим для оптимізації мережі вищих навчальних закладів на підставі узагальнених чинників потенціалу вищих навчальних закладів як умови їх розвитку та підвищення якості підготовки кадрів і результативності наукових досліджень. Інститут, відповідно до міжнародних норм, визначено як структурний підрозділ вищого навчального закладу.

Визначено типи вищих навчальних закладів – університет та академія і необхідні умови їх функціонування, а також вимоги щодо реалізації освітньо-професійних програм різних рівнів.

Ліквідовано рівні акредитації (І-ІV) вищих навчальних закладів та запроваджено акредитацію вищого навчального закладу за типом.

Визначено особливості військових вищих навчальних закладів (вищих навчальних закладів з особливими умовами навчання), а також статус дослідницьких університетів як лідерів вищої освіти.

Закріплено на законодавчому рівні статус дослідницьких університетів як лідерів вищої освіти (стаття 29).

Унормовано питання стандартів вищої освіти. Ліквідовано громіздку схему – державні стандарти, галузеві стандарти, стандарти вищого навчального закладу. У законопроекті передбачено, що до стандартів вищої освіти входять: освітньо-кваліфікаційні (освітньо-наукові) характеристики, освітньо-професійні (освітньо-наукова) програми, засоби діагностики якості освіти.

Перелік спеціальностей за освітньо-кваліфікаційними рівнями бакалавра, магістра, за освітньо-науковим рівнем доктора філософії (кандидата наук), науковим рівнем доктора наук передбачено затверджувати Міністерством освіти і науки, молоді та спорту, а не Кабінетом Міністрів України, що дозволить оперативніше реагувати на потреби галузей економіки.

Вперше визначено статус Всеукраїнської студентської ради (стаття 38) та закріплено принципи роботи органів студентського самоврядування (стаття 37).

На законодавчому рівні передбачено утворення наукових товариств студентів (курсантів, слухачів), аспірантів, докторантів і молодих вчених як частини системи громадського самоврядування вищих навчальних закладів (стаття 39).

Новим розділом VII «Доступ до вищої освіти. Відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах» законодавчо врегульовано зовнішнє незалежне оцінювання знань та умінь осіб, які бажають здобувати вищу освіту на основі повної загальної середньої освіти, та встановлено порядок його проведення. Визначено, що прийом до вищих навчальних закладів здійснюється за результатами зовнішнього незалежного оцінювання з урахуванням середнього бала державного документа про повну загальну середню освіту та бала вищого навчального закладу.

Законодавчо визначено основні засади практичної підготовки. Зокрема, статтею 48 «Практична підготовка осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах» передбачено безоплатне проходження особами, які навчаються у вищих навчальних закладах, практик на підприємствах в установах та організаціях, незалежно від їх форми власності відповідно до положення, що затверджується центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки.

Унормовано питання робочого часу науково-педагогічних працівників (стаття 53), що визначається як скорочена тривалість – 36 годин на тиждень.

Законодавчо закріплено, що розмір академічної, соціальної стипендії студента не може бути менше прожиткового мінімуму з розрахунку на одну особу на місяць (стаття 59).

Посилено інноваційну складову діяльності вищого навчального закладу та визначено організаційно-правові форми впровадження інновацій (Розділ Х «Наукова, науково-технічна та інноваційна діяльність у вищих навчальних закладах»)

Внесено зміни щодо фінансової самостійності, правового режиму майна вищих навчальних закладів та користування земельними ділянками.

Надано право вищим навчальним закладам, що мають статус національних, разом з державним видавати власні документи про вищу освіту за освітньо-кваліфікаційними рівнями бакалавра, магістра.

Установлено, що розмір плати за навчання для осіб, які навчаються на платній основі не може змінюватися протягом строку укладеного договору.

Крім того, у проекті Закону закріплено статус спілки ректорів вищих навчальних закладів України, регіональних рад ректорів вищих навчальних закладів, асоціацій вищих навчальних закладів, незалежних установ, які контролюють якість освіти, рад випускників, рад інвесторів, рад бізнесу та інших громадських дорадчих органів, які сприятимуть інноваційному розвитку вищого навчального закладу. Визначено статус Національної рамки кваліфікацій, базових вищих навчальних закладів та кафедр, які раніше законодавчо не врегульовувалися.


  1. Правові аспекти

Проект Закону відповідає Конституції України, іншим нормативно-правовим актам і має на меті реалізацію нормативно-правових засад державної політики у сфері вищої освіти.

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Прийняття Закону України «Про вищу освіту (нова редакція)» не потребує додаткового фінансування з Державного бюджету України.



  1. Позиція заінтересованих органів

Проект акта потребує узгодження в установленому порядку з нормативно визначеними центральними органами виконавчої влади.

  1. Регіональний аспект

Проект акта не стосується питання розвитку адміністративно-територіальних одиниць.

  1. Запобігання корупції

Проект акта не містить ризиків виникнення корупційних правопорушень.

  1. Громадське обговорення

Проект акта пройшов громадське обговорення.

9. Позиція соціальних партнерів

Проект акта погоджено з представниками Профспілки працівників освіти і науки України.

10. Регуляторний вплив

Проект акта не є регуляторним.



11. Прогноз результатів

Прийняття Закону України «Про вищу освіту» (нова редакція) сприятиме створенню умов та розширенню доступу до здобуття вищої освіти громадянам України, сприятиме їх мобільності на Європейському просторі вищої освіти. Поліпшить рівень підготовки фахівців з вищою освітою та забезпечить багатогалузевий господарський комплекс України кваліфікованими кадрами, вирішить низку соціальних питань науково-педагогічних і наукових працівників, матиме позитивне значення для підвищення освітнього потенціалу нації та визнання національної вищої освіти України в Європі та світі.



Народні депутати України Калетнік Г.М.

Ківалов С.В.

Сорока М.П.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка