Пояснювальна записка до навчальної програми курсу „Педагогічна психологія



Дата конвертації31.03.2016
Розмір307 Kb.
1.ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА до навчальної програми курсу „Педагогічна психологія”

Розв’язання практичних завдань організації навчально-виховного процесу неможливе без знання психологічних основ самих процесів навчання і виховання, їх структури та способів здійснення.

Тому конкретною метою курсу „Педагогічна психологія” є забезпечення майбутніх психологів теоретичними знаннями з основ педагогічної психології, озброєння їх знаннями психологічних закономірностей навчання і виховання, психологічних особливостей педагогічної діяльності, а також здійснення практичної підготовки для роботи з клієнтами різних вікових категорій.

Основні завдання курсу:



  1. Ознайомити слухачів з основними поняттями, принципами, методами, концепціями педагогічної психології.

  2. Висвітлити специфіку психічного розвитку людини на різних етапах онтогенезу, підходи до періодизації психічного розвитку особистості з точки зору навчально – виховних впливів на дітей різного віку

  3. Охарактеризувати психологічні основи научіння, навчання та учіння на різних вікових етапах розвитку особистості.

  4. Розкрити психологічні закономірності процесів виховання і самовиховання особистості в онтогенезі.

  5. Проаналізувати особливості педагогічної діяльності і особистості вчителя, як організатора навчально-виховного процесу.

  6. Виробити у слухачів ряд умінь та навичок застосування набутих знань у практичних сферах своєї діяльності, активізувати особистісний та творчий потенціал майбутнього фахівця.

Програма є модульною та містить 5 модулів.

В результаті засвоєння курсу слухачі повинні знати:

- основи педагогічної психології: предмет, методи, основні закономірності, принципи і структуру науки; особливості формування та розвитку пізнавальних процесів, (увага, відчуття, сприймання, пам’ять, мислення, уява), емоційно-вольової сфери (емоції, почуття, воля), індивідуально-психологічних особистостей (темперамент, характер, здібності) людей різного віку; основні соціальні інститути, види, форми, способи, прийоми навчання та виховання особистості; методи формування творчої та активної особистості на різних етапах онтогенезу.

Курс покликаний сформувати у слухачів такі уміння:



- застосовувати отримані знання з педагогічної психології для організації успішної діяльності і спілкування особистості в різні вікові періоди, для створення умов, що сприяють конструктивному психічному розвитку людини;

- враховувати в навчально-виховному процесі сензитивні періоди розвитку та формування соціально-позитивних та індивідуально значущих якостей особистості;

- враховувати вікові особливості дитини в психолого-педагогічній роботі;

- аналізувати витоки психологічних проблем індивіда в процесі його онтогенетичного розвитку при консультуванні.

- орієнтуватися на психолого-педагогічні та фізіологічні нормативні показники кожного вікового періоду у психодіагностичній та психокорекційній роботі;

Обєм курсу “Педагогічна психологія” - 20 годин.

Засоби контролю: усне опитування, бесіда, індивідуальна робота, аналіз рефератів, дискусії.

Форма кінцевого контролю – екзамен.

Форми навчальних занять: лекційні, семінарські (практичні).

Курс “Педагогічна психологія” передбачає тісний зв’язок з дисциплінами: загальна психологія, вікова психологія, соціальна психологія, психологія особистості, історія психології, основи психодіагностики, психоконсультування та психокорекції.

Робоча програма курсу “Педагогічна психологія” для слухачів за спеціальністю 7.040101 „ Психологія” ( укладачі доценти С. О. Ставицька, В. П. Кутішенко) схвалена навчально-методичною комісією Інституту післядипломної освіти Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка.


Протокол № від 2005 року.


2. Зміст програми

курсу “Педагогічна психологія”

Модуль 1. Історія становлення та розвитку педагогічної психології

Тема 1. Предмет, задачі та методи педагогічної психології

Соціально-історичні аспекти становлення та розвитку педагогічної психології як окремої галузі психологічних знань. Предмет та завдання педагогічної психології, їх співвіднесеність з сучасними проблемами освіти і виховання (проблема співвідношення навчання, виховання і розвитку; організації оптимальних форм дитячої діяльності та спілкування; психологічної допомоги в періоди вікових криз; гуманізації навчально-виховного процесу; важковиховуваних дітей та ін.).

Структура педагогічної психології: психологія навчання, психологія виховання і психологія вчителя. Місце педагогічної психології в системі наук про людину.

Методологічні основи та принципи педагогічної психології. Класифікація та особливості застосування методів педагогічної психології. Група методів за метою і завданнями дослідження: 1) описові (неекспериментальні): спостереження, бесіда, анкета, вивчення продуктів діяльності, метод експертних оцінок; 2) діагностичні (вимірювальні): тести, діагностичні шкали; 3) пояснювальні (експериментальні): природній експеримент, моделюючий експеримент, лабораторний експеримент; 4) перетворюючі (формуючі): навчаючий експеримент, виховуючий експеримент. За організацією дослідження: повздовжній зріз (лонгітюдний метод), поперечний зріз, порівняльний (генетичний) метод, комплексне дослідження.



Основні поняття: предмет педагогічної психології; принципи психології як науки: принцип детермінізму, принцип єдності свідомості і діяльності, принцип розвитку; методологія, метод, спостереження, експеримент, опитування, біографічний метод, близнюковий метод.
Модуль 2. Загальні питання психології виховання і навчання

Тема1.Теоретичне підгрунтя та соціально - психологічні аспекти педагогічного процесу

Педагогічний процес - як процес виховання та навчання людини. Співвідношення понять: научіння, навчання, учіння, навчальна діяльність та розвиток. Проблема рушійних сил психічного розвитку. Навчання і розвиток: взаємозв’язок та взаємовплив. Поняття рівня актуального розвитку і зони найближчого розвитку. Інтеріоризація та екстеріоризація як механізми розвитку в процесі навчання.

Психологічна теорія загального розвитку школяра в початковому навчанні Л. В.Занкова. Теорія учбової діяльності (В. В. Давидов, Д. Б. Ельконін). Теорія поетапного формування розумових дій (П. Я. Гальперін).

Психічний розвиток та діяльність. Поняття провідної діяльності. Структура навчальної - виховної діяльності: мотив; мета (цілі); завдання (задачі – навчальні дії і операції): зміст (знання, уміння, навички); методи, способи, прийоми, засоби; результат; оцінка та корекція.

Е. Еріксон. Розвиток особистості як закономірна зміна етапів, на кожному з яких відбувається якісне перетворення внутрішнього світу і поведінки людини.

Біхевіорізм (Дж.Уотсон, Дж. Годфруа, К.Флейк-Хобсон, Б.Скіннер) про особливості розвитку дитини: основні положення теорії соціального научіння. Три способи формування поведінки: позитивне і негативне підкріплення, покарання, відсутність підкріплення.

Гуманістична психологія (К. Роджерс, А. Маслоу, В. Франкл, С. Сатір, Ш. Бюлер) про психолого - педагогічні закономірності дитячого розвитку.

Культурно-історична концепція розвитку людини Виготського Л. С. Середовище як джерело розвитку вищих психічних функцій, шляхом засвоєння історично вироблених форм і способів діяльності. Морфофізіологічні особливості мозку і спілкування – умови розвитку дитини. Навчання – рушійна сила розвитку. Основна закономірність онтогенезу психіки: інтеріорізація дитиною структури її зовнішньої, соціально – символічної (спільної з дорослим і опосередкованої знаками) діяльності. Виховання як штучне оволодінням природними процесами розвитку.


Основні поняття: виховання, навчання, учіння, научіння, розвиток, ідентифікація, стимул, реакція, позитивне і негативне підкріплення, покарання і заохочення, самоактуалізація, самореалізація, трансценденція, воля до смислу, знак, символ, спілкування, інтеріоризація.



Модуль 3. Психологічні закономірності процесів виховання і самовиховання особистості в онтогенезі

Тема 1. Виховання у немовлячому і ранньому віці

Початок формування соціально важливих якостей особистості. Шляхи розвитку і закріплення дитячої емоційної прив’язаність до людей. Виховання акуратності і дисциплінованості. Дисциплінованість як здатність до внутрішньої саморегуляції.

Моральне виховання дітей в перші роки життя. Взаємозв’язок моральних суджень, почуттів і вчинків.

Соціально-психологічні умови виховання правильної самооцінки і адекватного рівня домагань. Оптимальні умови для виховання самостійності і відповідальності.

Фізичне і гігієнічне виховання в ранні роки. Управління фізичним вихованням через організацію діяльності.

Основні поняття: гігієнічні навички, дисципліна, самостійність, прив’язаність до людей, моральні почуття, мотивація досягнення успіху, самооцінка, рівень домагань.
Тема 2. Виховання в дошкільному і молодшому шкільному віці

Становлення характеру дитини. Основні види діяльності дошкільників і молодших школярів, в яких відбувається становлення характеру. Дві сфери прояву характеру: предметна діяльність, міжособистісні стосунки. Включення в групову діяльність.

Моральне, трудове, розумове виховання дитини. Виховання в грі. Зміна з віком характеру ігор і їх виховних функцій. Включення елементів ігрової діяльності в навчання, спілкування і працю дітей. Основи економічного та екологічного виховання.

Виховання в навчанні. Виховання пізнавальної самостійності і індивідуальної роботи з літературою. Роль батьків та вчителя у розвитку в дитини потреби в досягненні успіху.



Основні поняття: предметна діяльність, міжособистісні стосунки, групова діяльність, гра; моральне, трудове, розумове, економічне, екологічне виховання; самообслуговування, потреба в знаннях, потреба в досягненнях, потреба уникнення невдач.
Тема 3. Виховання і самовиховання підлітків та юнаків

Утворення підліткових та юнацьких груп. Виховна роль участі дорослих в діяльності дитячих груп. Виховання у спілкуванні з ровесниками і дорослими.

Виховання підлітків та старшокласників в школі. Основні якості особистості, що виховуються в середніх і старших класах школи. Особливе виховне значення гуманітарних предметів.

Виховна роль молодіжної моди і масової культури. Орієнтація підлітків і юнаків у засобах масової інформації. Формування у підлітків і старшокласників потреби й інтересу до читання художньої та художньо-публіцистичної літератури.

Самовиховання підлітків та старшокласників. Фізичне, вольове, професійне самовиховання. Самовиховання і раціональний погляд на життя. Роль прикладу дорослих у самовихованні.

Основні поняття: моральні основи особистості (установки, інтереси, переконання, ідеали, світогляд), соціальна позиція, мода, культура, масова культура, самостійність, самообслуговування, самовиховання, професійне самовизначення.
Модуль 4. Психологічні основи научіння, навчання та учіння на різних вікових етапах розвитку особистості

Тема 1. Научіння та навчання в немовлячому і ранньому віці

Научіння на рівні реактивної поведінки: імпринтінг, звикання, умовні рефлекси, сенсибілізація. Научіння на рівні оперантної поведінки: метод спроб і помилок, формування реакцій, научіння методом спостереження: а)наслідування, б) вікарне нучіння.



Основні поняття: научіння, навчання, реактивна поведінка, імпринтінг, рефлекс, сенсибілізація, оперантна поведінка, метод спроб і помилок, формування реакцій, наслідування, вікарне нучіння,
Тема 2. Научіння та навчання в дошкільному і молодшому шкільному віці

Когнітивне научіння: латентне научіння; научіння складним психомоторним навичкам; научіння шляхом інсайту; научіння шляхом роздумів: перцептивне научіння; вербальне научіння; концептуальне научіння.

Характеристики типів навчання. Види навчання: за предметним змістом: навчання мові, математиці ін.; за структурою досвіду, що засвоюється: передача знань, формування умінь і навичок; за організацією способу навчання: ігрове, проблемне, програмоване та ін.

Основні поняття: пізнавальна потреба, пізнавальна активність, мотиви навчання, зміст навчання, знання, навички, уміння, прийоми розумової діяльності, проблемна ситуація, проблемна задача, алгоритм.
Тема3. Научіння, навчання і учіння в підлітковому та юнацькому віці

Психологічні основи освітніх технологій.

Основні психологічні характеристики навчальної діяльності в підлітковому та юнацькому віці: поєднання різних видів і типів научіння, навчання, учіння.

Соціальний характер та специфічні особливості учбової діяльності. Три стадії процесу формування учбової діяльності ( ООД).

Спонукальна складова учбової діяльності (потреби, мотиви, смисли учіння). Пізнавальні мотиви: пізнавальні інтереси дітей; мотиви, пов’язані з потребами школярів у інтелектуальній активності та оволодінні новими знаннями, уміннями та навичками. Мотиви, пов`язані з потребами дитини в спілкуванні з іншими людьми, в їх позитивній оцінці та схваленні. Широкі соціальні мотиви: статус. престиж, кар’єра тощо.

Психологічна структура учбової діяльності. Саморегулювання учіння (самодіагностика, самооцінювання, самопрогнозування, самоконтроль, самокорекція). Критерії успішності учіння. Уміння вчитися.



Основні поняття: освіта, потреби, мотиви учіння, пізнавальні мотиви учіння. соціальні мотиви учіння, смисли учіння, цілі, задачі; учбові дії, операції, прийоми; самоосвіта, уміння вчитися, самодіагностика, самооцінювання, самопрогнозування, самоконтроль, самокорекція научуваність.
Модуль 5. Психологія педагогічної діяльності та особистості вчителя

Тема 1. Характеристика педагогічної діяльності та профессіограма вчителя

Профессіограма особистості вчителя:



  • педагогічна спрямованість його особистості: позитивне ставлення до педагогічної діяльності, любов до дітей; психолого-педагогічна культура та наявність певних морально-педагогічних якостей (інтереси, потреби, переконання, ідеали, мотиви, світогляд,);

  • високий рівень загального розвитку ( високий рівень розвитку загальних здібностей при наявності певних спеціальних здібностей, що забезпечує широкий кругозір, ерудицію) та особливості розвитку психічних процесів (розвиток пізнавальної, емоційно-вольової сфери - здатність до педагогічного аналізу і синтезу, швидкість, гнучкість, широта, критичність педагогічного творчого мислення; сформованість таких вольових якостей, як самостійність, активність, наполегливість, цілеспрямованість, витримка ін.; розвиток спостережливості, різних видів пам’яті та творчої уяви; культура мовлення, широкий словниковий запас тощо);

  • професійно-практична підготовленість: оволодіння основними педагогічними знаннями, навичками, уміннями (з фахового предмету, методики, педагогіки, психології). Розвинені педагогічні уміння: гностичні, проективні, конструктивні, комунікативні, організаторські. Педагогічний такт та авторитет особистості вчителя;

  • спадкові індивідуальні властивості особистості (культура темпераменту, сенсорної організації, здатність свідомо керувати своїми емоціями, широкі задатки, що перейшли в розвинені загальні та спеціальні педагогічні здібності - дидактичні, академічні, організаторські, комунікативні, перцептивні, сугестивні, мовні. Стан здоров’я вчителя.

Структурні компоненти педагогічної діяльності (Н. В. Кузьміна): гностичний, конструктивний, проектувальний, організаторський комунікативний.

Рівні результативності діяльності вчителя: репродуктивний, адаптивний, локально-моделюючий, системно-моделюючий діяльність і поведінку рівень.

Індивідуальний стиль діяльності вчителя: гнучкість, традиційність, імпульсивність, обережність, стабільне емоційно-позитивне (емоційно-негативне) ставлення до учнів, нестійке емоційне ставлення до учнів, особистісна тривожність, спрямованість рефлексії на себе – на обставини – на інших, рефлексивність, інтуїтивність. Змістовні характеристики стилю: орієнтація вчителя на процес навчання, результат навчання та процес і результат навчання. Динамічні та результативні характеристики стилю. Види стилів педагогічної діяльності: демократичний, ліберальний, авторитарний.

Основні поняття: педагогічні здібності (дидактичні, академічні, організаторські, комунікативні, перцептивні, сугестивні, мовні), педагогічні уміння, педагогічна спрямованість, педагогічна діяльність, педагогічна майстерність, педагогічний такт, педагогічне спілкування, стиль педагогічної діяльності, авторитет особистості вчителя.

Тема 2. Психологія педагогічної оцінки

Засоби стимулювання навчання і виховання дітей: органічні, матеріальні, моральні, індивідуальні, соціально-психологічні.

Типи і способи стимулювання навчально-виховної діяльності учнів: схвалення, визнання, підтримка, нагорода, доброзичлива увага, підсилення соціальної ролі, престижу і статусу, оцінка. Педагогічна оцінка як засіб стимулювання навчально-виховної діяльності. Види педагогічних оцінок: якісні – кількісні, процесуальні – результативні, персональні – предметні, матеріальні – моральні.

Умови ефективності та способи підвищення персональної значущості педагогічної оцінки: систематичне вивчення і врахування індивідуальних потреб та інтересів дитини; актуалізація тих потреб та інтересів, які відповідають наявним в розпорядженні педагога стимулам; варіювання характеру педагогічних оцінок з метою уникнення звикання до них; застосування педагогічних оцінок значущими, авторитетними для дитини людьми та ін. Вікові особливості дитини і педагогічна оцінка.



Основні поняття: Педагогічна оцінка (якісні, кількісні, процесуальні, результативні, персональні, предметні, матеріальні, моральні оцінки); схвалення, визнання, підтримка, нагорода, доброзичлива увага, соціальна роль, престиж, статус.
Список рекомендованої літератури


  1. Амонашвили Ш. А. Воспитательная и образовательная функция оценки учения школьников. – М.: Педагогика, 1984. – 297 с.

  2. Амонашвили Ш.А. Здраствуйте дети!: Пособие для учителей. – М.: Просвещение, 1988. – 208 с.

  3. Ануфриев А.Ф., Костромина С.Н. Как преодолеть трудности в обучении детей. – М., 1998. – 224 с.

  4. Баженов В. Г. Воспитание педагогически запущенных подростков. – К., 1986. – 90 с.

  5. Байярд Р.Т., Байярд Д. Ваш беспокойный подросток. – М., 1991. – С. 27- 48.

  6. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание. – М.: Прогресс, 1986. – 422с

  7. Богданова Т. Г. Диагностика познавательной сферы ребёнка. – К., 1996. – 68 с.

  8. Бодалёв А. А. Психология о личности. – М., 1988. – С.60 - 68.

  9. Божович Л. И. Личность и ее формирование в детском возрасте. – М.: Просвещение, 1968. – 464 с.

  10. Брушлинский А. В. Психология мышления и проблемное обучение. – М.: Знание, 1995. – С. 34 - 44.

  11. Буянов М. И. Ребенок из неблагополучной семьи: Записки детского психиатра. – М., 1988. – 207 с.

  12. Вікова та педагогічна психологія: навч. посіб. / О. В. Скрипченко, Л. В. Долинська та ін. К.: Просвіта, 2001. – 416 с.

  13. Власенко В. В. Вчителі – учні: психологія взаємних оцінних ставлень. – К, 1995.

  14. Возрастная и педагогическая психология /Под ред. А.В.Петровского. – М., 1979.

  15. Возрастная и педагогическая психология /Под ред. М. В. Гамезо и др. – М., 1984.

  16. Возрастная и педагогическая психология /Под ред. М.В. Гамезо, М. В. Матюхиной, М. Р. Михальчик. – М.: - « Просвещение», 1984.

  17. Возростные особенности психического развития детей // Под ред. И. В. Дубровиной, М. И. Лисиной. – М.: АПН СССР, 1982. – 164 с.

  18. Волков Б.С., Волкова Н.В. Задачи и упражнения по детской психологии. – М., 1991. – С. 29 - 84.

  19. Выготский Л. С. Избраные психологические исследования. – М.: АПН РСФСР, 1956. – 520 с.

  20. Выготский Л. С. Кризис первого года жизни, кризис трех лет // Собр. соч.: В 6 т. – М., 1984. –Т.4. – С. 244 - 269, 318 - 340.

  21. Выготский Л. С. Педагогическая психология. – М., 1991.

  22. Гальперин П. Я., Маркова А. К. Психологические проблемы учебной деятельности школьника. – М.: МГУ, 1977. – 125 с.

  23. Давыдов В. В. Проблемы развивающего обучения. – М.: Педагогика, 1986. – С. 38-78; 132 - 145.

  24. Добрович А. В. Учителю о психологии и психогигиене общения. – М.: Просвещение, 1987. – 207 с.

  25. Дубровина И. В. Особенности обучения и психического развития школьников 13-17 лет. – М.: Педагогика, 1988. – 192 с.

  26. Елканов С. Б. Основы профессионального самовоспитания будущего учителя. – М., 1989. – 189 с.

  27. Захаров А. И. Неврозы у детей и подростков. – Л., 1988. – 248 с.

  28. Захаров Н. Н. Профориентация школьников. – М.: Просвещение, 1989. – 192 с.

  29. Захарова А. В. Психология обучения старшеклассников. – М., 1976. – С. 4 - 16.

  30. Зеньковский В. В. Психология детства. – М.: Академия, 1995. – 345 с.

  31. Зимняя И. А. Педагогическая психология. – Ростов-на-Дону: «Феникс», 1997.

  32. Зюбин Л. М. Психология воспитания – М.: Высш. шк., 1991. – 96 с.

  33. Ильясов И. Й. Структура процеса учения. – М.: МГУ, 1986. – 198 с.

  34. Казанская В. Г. Педагогическая психология CПб.: Питер, 2003. – 366 с.

  35. Кан-Калик В. А. Учителю о педагогическом общении. – М., 1987. – С. 155 - 176.

  36. Канн-Калик В. А., Никандров Н. Д. Педагогическое творчество. – М.: Педагогика, 1990.

  37. Кле М. Психология подростка. – М., 1991. – С. 109 - 132.

  38. Ковалев А. Г. Самовоспитание школьников. – М.: Просвещение, 1977. – 157 с.

  39. Ковалев С. В. Подготовка старшеклассников к семейной жизни. – М.: Просвещение, 1991. – 143 с.

  40. Коломинский Я. Л., Панько У. А. Учителю о психологии детей шестилетнего возраста. – М.: Просвещение,1988. – 190 с

  41. Кон И. С. Психология ранней юности. – М.: Просвещение, 1989. – 254 с.

  42. Кононенко О. Л. Соціально-емоційний розвиток особистості. – К.: Освіта, 1998. – 255 с.

  43. Костюк Г. С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. – К.: Радянська школа, 1989. – 608 с.

  44. Котирло В. Л. Початковий період у навчанні школярів. – К.: Знання, 1985. – 48 с.

  45. Крутецкий В. А. Психология обучения и воспитания школьников. – М., 1976.

  46. Кудрявцев В. Н. Причины правонарушений. – М., 1976. – 286 с.

  47. Кузьмина Н. В. Очерки психологии труда учителя. – ЛГУ, 1967.

  48. Кузьмина Н. В. Способности, одаренность, талант учителя. – Л., 1985. – С. 14 - 17.

  49. Кузьмина Н. В. Формирование педагогических способностей. – М., 1961.

  50. Кулюткин Ю. М. Психология обучения взрослых. – М.: Просвещение, 1985.

  51. Леви В. Нестандартна дитина. – К.: Радянська школа, 1991. – 256с.

  52. Леонтьев А. А. Педагогическое общение. 2-е изд. – Москва-Нальчик, 1996.

  53. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М.: Политиздат, 1975. – 304 с.

  54. Леонтьев А. Н. Проблемы развития психики. – М., 1981.

  55. Лешли Дж. Работать с маленькими детьми: поощрять их развитие и решать проблемы. – М.: Просвещение, 1991. – 221 с.

  56. Лисина М. И. Проблемы онтогенеза общения. – М.: Педагогика, 1986. – 143 с.

  57. Лисянська Т. М. Педагогічна психологія: Навчальний посібник. К., 2002. -212 с.

  58. Личко А. Е. Психопатии и акцентуации характера у подростков. – 2-е изд., доп. и перераб. – Л., 1983. – 225 с.

  59. Люблинская А. А. Детская психология.- М., 1971.

  60. Манова-Томова В. Психологічна діагностика раннього віку. – К.: Вища шк., 1978. – 165 с.

  61. Маркова А. К. и др. Формирование мотивации учения. – М., 1990.: - С.5 - 54.

  62. Маркова А. К. Психология труда учителя. – М., 1993.

  63. Маркова А. К., Матис Г. А., Орлов А. Б. Формирование мотивации учения. – М.: Просвещение, 1990. – 192 с.

  64. Маслоу А. Мотивация и личность //Райгородский Д. Я. Психология личности: В 2 т. – Самара, 1999. – т. 1. – С. 94 - 101.

  65. Матюхин М. В. Мотивация учения младших школьников. – М., 1984. – С. 10-136.

  66. Матюшкин А. М. Проблемные ситуации в мышлении и обучении. М., 1972.

  67. Матюшкин А. М. Психологическая структура, динамика и развитие познавательной активности // Вопросы психологии. – 1982. – № 4. – С. 5 - 17.

  68. Машбиц Е. И. Психологические основы управления учебной деятельностью. К., 1987.

  69. Мир детства: Младший школьник. – М., 1988. – С. 178 - 190.

  70. Мир детства: Подросток . – М, 1989. – С. 96 - 114.

  71. Митина Л. М. Психология профессионального развития учителя. – М.: «Флинта», 1998.

  72. Митина Л. М. Учитель как личность и как профессионал. , 1994.

  73. Мухина В. С. Возрастная психология: феноменология развития, детство, отрочество. – М.: Академия, 1998. – 456 с.

  74. Мухина В.С. Детская психология. – М., 1986. – С. 73 - 261.

  75. Мухина В.С. Шестилетний ребёнок в школе. – М., 1986. – С. 5-18; С. 45 - 66.

  76. Немов Р. С. Психология. Кн. 2. – М.: Просвещение: Владос, 1994. – 496 с.

  77. Немов Р.С. Психология: В 3 кн. – М.: ВЛАДОС, 1998. – Кн. 2. – 608 с.

  78. Ніколенко Д. Ф. Психологія особистості радянського вчителя. – К.: „ Радянська школа”, 1978.

  79. Обухова Л. Ф. Концепция Жана Пиаже: за и против. – М., 1981. – С. 9 - 25.

  80. Овчарова Р. В. Практическая психология в начальной школе. – М.: ТЦ "Сфера", 1998. – 240 с.

  81. Орлов Ю. М. Восхождение к индивидуальности: Кн. для учителя. – М.: Просвещение, 1991. – 287 с.

  82. Особенности психического развития детей 6 – 7 летнего возраста // Под ред. Д. Б.Эльконина, А.Л.Венгера. – М.: Педагогика, 1988. – 136 с.

  83. Педагогічна психологія / За ред. Л. М. Проколієнко, Д. Ф. Ніколенка. – К.: „ Вища школа”, 1972.

  84. Педагогічна психологія / За ред. Л. М. ПроколієнкоК., 1991.

  85. Петровский В. А. Психология воспитания. М., 1995.

  86. Практикум по возрастной и педагогической психологии /Под ред. А.И.Щербакова. – М., 1987.

  87. Психологические проблемы учебной деятельности школьников // Под ред. В. В.Давыдова. – М.: Советская Россия, 1977. – 310 с.

  88. Психология возрастных кризисов: Хрестоматия / Сост. К.В.Сельченок. – Мн.: Харвест, М.:АСТ, 2001.

  89. Психология современного подростка // Под ред. Д. И.Фельдштейна. – М.: Педагогика, 1987. – 240 с.

  90. Психология человека от рождения до смерти. – СПб., 2002.

  91. Рабочая книга школьного психолога /Под ред. И. В. Дубровиной. – М.:Просвещение,1991.– с.189 - 215).

  92. Ранняя профилактика отклоняющегося поведения учащихся // Под ред. В. А. Татенко, Т. М. Титаренко. – К.: Радянська школа, 1989. – 128 с.

  93. Рувинский Л. И. Самовоспитание личности. – М.: Просвещение, 1984. – 138 с.

  94. Рыбалко Е. Ф. Возрастная и дифференциальная психология. М., 1990.

  95. Савчин М. Педагогічна психологія – Дрогобич: "Відродження", 1998. – 142 с.

  96. Сергеев К.К. Психология рационального воспитания. – Херсон, 1989. – 88 с.

  97. Синиця І. О. З чого починається педагогічна майстерність. – К: „ Радянська школа”, 1972.

  98. Синиця І. О. Про педагогічний такт вчителя. – К.: „ Радянська школа”, 1969.

  99. Скрипченко О. В., Лисянська Т. М., Скрипченко Л. О. Психолого-педагогічний аналіз уроку. – К., 1999.

  100. Смелкова З. С. Педагогическое общение. – М.: Флинта: Наука, 1999. – 232 с.

  101. Смирнов М. И. Психологические проблемы личности школьника и её формирование. – Киров: КГПИ, 1990. – 75 с.

  102. Столин В. В. Самосознание личности. – М., 1983. – 285 с.

  103. Сухомлинский В. А. Сердце отдаю детям. – К.: «Радянська школа», 1971.

  104. Талызина Н. Ф. Педагогическая психология. М., 1998.

  105. Талызина Н. Ф. Управление процессом усвоения знаний.М., 1984.

  106. Талызина Н. Ф. Формирование познавательной деятельности младших школьников: Книга для учителя. – М.: Просвещение, 1988. – 175 с.

  107. Уотсон Дж. Бихевиоризм // Хрестоматия по истории психологии. – М.: Просвещение, 1980. – С. 34 - 44.

  108. Усова. Формирование у школьников научных понятий в процессе обучения. М, 1986.

  109. Учителям и родителям о психологии подростка / Под ред. Г. Г. Аракелова. – М., 1990. – 304 с.

  110. Фельдштейн Д. И. Психология развития личности в онтогенезе. – М.: Педагогика, 1989. – 208 с.

  111. Фрейд З. Вступ до психоаналізу. – К.: Основи, 1998. – 709 с.

  112. Фридман Л. М., Кулагина И. Ю. Психологический справочник учителя. – М.: Просвещение, 1991. – 288 с.

  113. Хрестоматия по возрастной и педагогической психологии: Работы сов. психологов периода 1946 - 1980 гг. // Под ред. И. И. Ильясова, В. Я. Ляудис. – М.: Просвещение, 1981. – С. 5 - 60.

  114. Чепелєва Н. В. Психологічна культура майбутнього вчителя. – К.: Знання,1989. – 32 с. – (Сер. 7 „Педагогічна”, № 8).

  115. Шаграева О. А. Детская психология: Теоретический и практический курс. – М.: ВЛАДОС, 2001. – 368 с.

  116. Шакуров Р. Х. Социально-психологические проблемы руководства педагогическим коллективом. – М., 1982. – С. 33 - 192.

  117. Эльконин Д. Б. Детская психология (развитие ребёнка от рождения до семи лет). – М, 1960. – С. 93 - 293.

  118. Эльконин Д. Б. О структуре учебной деятельности. // Избранные психологические труды. М., 1989.

  119. Эльконин Д. Б. Психология игры. – М., 1978. – С. 151-168, 138 - 293.

  120. Эриксон Э. Детство и общество. – СПб.: Ленато, АСТ, 1996. – 592 с.

  121. Якобсон П. М. Эмоциональная жизнь школьника. – М., 1966. – С.82 - 113. Божович Л. И. Личность и её формирование в детском возрасте . – С.292 - 365.

  122. Якобсон С. Г. Психологические проблемы этического развития детей. М., 1984.

  123. Якунин В. А. Педагогическая психология. Санкт – Петербург, 1998.

  124. Ярошевский М. Г. История психологии. – М., 1985. – С. 274 - 28.

  125. Яценко Т. С. Социально-психологическое обучение в подготовке будущих учителей. – К., 1987. – С. 48 - 59.



Завдання для самостійної роботи студентів:

1. Опираючись на власні спостереження та досвід підготуйте узагальнену психолого-педагогічну характеристику особистості сучасного учня ( взяти різні вікові періоди).

2. Обгрунтувати твердження:

“Дитина не розвивається і виховується, а розвивається, виховуючись і навчаючись” (С. Л.Рубінштейн).

“Ні, не білою дошкою є душа дитини, а деревом у зерні, людиною у можливості”. (В. Г.Бєлінський).

3. Розробити корекційне ігрове заняття з дітьми раннього і дошкільного віку, спрямоване на розвиток мовлення і вміння спілкуватися.

4. Проведення самостійного психологічного дослідження рівня моральної вихованості молодших школярів.

5. Підготовка домашньої творчої роботи „Активізація морально-виховних впливів на старшокласників”.

6. Скласти програму дослідження мотивації учбової діяльності школярів різного віку.

7. Здійснити порівняльну характеристику особливостей психічного розвитку та навчання шести- і семирічних дітей.

8. Як можна допомогти підлітку подолати невпевненість у своїх силах?

9. Опишіть основні форми роботи вчителя, спрямовані на виховання у підлітка відповідальності.

10. Опишіть план роботи вчителя спрямованої на зацікавлення підлітка учбовим предметом.

11. Що може служити причинами небажання підлітка ходити до школи?

12. Як навчити підлітка самостійно працювати з книгою?

13. Що повинен зробити психолог, який помітив відхилення у поведінці підлітка?

14. Як допомогти підлітку у вихованні його сили волі?

15. Що повинні зробити батьки, які помітили негативне ставлення підлітка до вчителя?

16. Проаналізуйте і опишіть умови виникнення і зовнішні ознаки підліткових об’єднан

17. Описати особливості проведення профорієнтаційної роботи із старшокласниками.

18. Розробити програму самовиховання.

19. На основі аналізу психологічної літератури розробити соціально-психологічні рекомендації щодо покращення внутрісімейної атмосфери.



20. Проведіть дослідження особистості біографічним методом.

21. Визначіть та обгрунтуйте вплив спадковості, навчання і виховання на психічний розвиток та поведінку дітей”.

22. Опишіть основні складові уміння учня вчитися.

23. Розробити заняття з використанням форм групової діяльності дітей різного віку.

24. Опишіть найбільш продуктивний стиль педагогічної діяльності. Обгрунтуйте свою точку зору.

25. Напишіть міні-твір „Шляхи підвищення ефективності діяльності педагогічного колективу”.



Основні питання для самоконтролю

1. Історія виникнення і розвитку педагогічної психології.

2. Розвиток педагогічної психології на Україні.

3. Предмет, проблеми та завдання педагогічної психології.

3. Основні розділи педагогічної психології. Педагогічна психологія в системі наук.

4. Методи педагогічної психології, їх характеристика.

5.Психоаналіз про розвиток особистості як закономірну зміну співвідношення процесів свідомого і несвідомого в людині та процесів ідентифікації.

6. Біхевіорізм про закони розвитку і формування поведінки людини.

7. Гуманістична психологія про закономірності дитячого розвитку.

8. Основні теорії навчальної діяльності у вітчизняній психології ( Виготський Л. С., Занков Л. В., Матюшкін О. М., Давидов В. В., Гальперін П. Я., Максименко С. Д., Костюк Г. С., Скрипченко О. В. та ін.).

9. Концепції та шляхи управління навчанням: програмоване, проблемне, ігрове та ін.

10. Види (теоретичне, практичне; групове, індивідуальне ін.) та моделі (інформаційні, операціональні, розвивальні) навчання.

11. Психологічні аспекти дидактичних принципів: системності, доступності, послідовності, наочності та ін.

12. Психологічні механізми формування особистості .

13. Показники і критерії вихованості, їх психологічна природа.

14. Психологічні теорії виховання.

15. Інститути виховання, їх функції і можливості.

16. Проблеми виховання у радянській і українській психології.

17. Психолого-педагогічні проблеми статевого виховання.

18. Специфіка особистісно-зорієнтованого виховання.

19. Виховне значення різних форм спілкування.

20. Виховний вплив колективу на особистість.

21. Характеристика типів сімейного виховання.

22. Розвиток соціальної та політичної активності молоді.

23. Шляхи і засоби соціального виховання.

24. Значення початкового етапу виховання дитини в формуванні особистості.

25. Особливості формування правильної самооцінки та потреби в досягненні успіхів.

26. Вплив стилю спілкування дорослого з дитиною на її особистісний розвиток.

27. Шляхи та методи морального виховання дітей.

28. Фізичне і гігієнічне виховання в ранні роки.

29. Характеристика виховних впливів у немовлячому віці.

30. Виховання самостійності і внутрішньої свободи дитини.

31. Психологічні основи виховання відкритості в спілкуванні і довіри до людей у немовлят.

32. Дидактичні ігри і заняття з дітьми раннього віку.

33. Психологічні особливості становлення характеру дитини.

34. Трудове виховання дітей різного віку в сім’ї.

35. Виховання дітей різного віку, шляхом включення в ігрові види діяльності.

36. Виховання характеру дитини в процесі навчальної діяльності.

37. Психодіагностична та психокорекційна функція дитячих ігор.

38. Шляхи удосконалення дитячих ігор з метою збільшення їх виховного потенціалу.

39. Психологічні особливості статевого виховання в дитячому віці.

40. Особливості морального виховання дітей різного віку.

41. Психолого-педагогічна корекція конфліктів на різних вікових етапах розвитку дітей.

42. Психологічні особливості самопізнання дітей різного віку.

43. Особливості педагогічної запущеності на різних вікових етапах розвитку.

44. Виховні аспекти спілкування на різних вікових етапах розвитку.

45. Співвідношення та взаємозв’язок процесів виховання і самовиховання на різних вікових етапах.



46. Самовиховання, його завдання та структура.

47. Мотиви, основні етапи та методи самовиховання.

48. Особливості самовиховання на різних вікових етапах становлення особистості.

49. Виховний вплив молодіжної моди і масової культури на особистість.

50. Специфіка роботи вчителя з різними категоріями „важких дітей”.

51. Індивідуальний підхід до невстигаючих і недисциплінованих учнів.

52. Психологічні проблеми формування світогляду у дітей різного віку.

53. Врахування особливостей пізнавальної сфери дітей різного віку в навчально- виховній діяльності.

54. Шляхи оптимального забезпечення готовності дитини до навчання в школі.

55. Виховання учнів, шляхом участі в шкільних справах.

56. Виховання дітей через спілкування з ровесниками та дорослими.

57. Виховна роль засобів масової інформації та культури.

58. Основні напрямки виховної роботи серед дітей різного віку.

59. Психологічні аспекти самовиховання учнів різного віку.

60. Шляхи формування самостійності у дітей різного віку.

61. Аналіз основних типів та видів навчання.

62. Психолого-педагогічні особливості формування знань, умінь і навичок у дітей різного віку.

63. Чинники, що визначають успішність научіння як результату навчальної діяльності.

64. Психологічні проблеми розвиваючого навчання.

65. Психологічні основи індивідуалізації та диференціації навчання на різних вікових етапах.

66. Взаємозвязок процесів научіння і дозрівання.

67. Формування позитивного ставлення школярів до навчання.

68. Психологічна структура учбової діяльності.

69. Специфіка учбової діяльності в учнів різного віку.

70. Джерела розумового розвитку дітей різного віку.

71. Розвиток загальних і спеціальних здібностей дітей різного віку.



72. Основні напрями інтелектуального розвитку школярів.

73. Формування професійних інтересів дітей та особливості профорієнтації старшокласників.

74. Розвиток особистості в дитячих групах і колективах.

75. Основні психолого-педагогічні завдання роботи в дитячих групах.

76. Соціально-психологічні основи організації групової діяльності дітей.

77. Практичні шляхи вирішення проблеми різнобічного розвитку особистості дитини в групах.

78. Вікові аспекти управління діловими і особистісними взаємовідносинами в групах.

79. Вплив вчителя на психологічний клімат класу.

80. Психологічні основи освітніх технологій.

81.Загальна характеристика діяльності вчителя.

81. Структурні компоненти педагогічної діяльності.

81. Професійно значущі якості особистості вчителя.

82. Особливості розвитку необхідних якостей вчителя та його педагогічних здібностей.

83. Авторитет ролі та авторитет особистості вчителя.

84. Шляхи розвитку педагогічних здібностей вчителя.

85. Стилі педагогічної діяльності, їх характеристики.

86. Індивідуальний стиль діяльності і використання чужого педагогічного досвіду.

87. Організація психологічної самоосвіти педагога.

88. Соціально-психологічні чинники стимулювання праці педагога.

87. Стилі керівництва педагогічним колективом.

88. Шляхи і засоби підвищення ефективності діяльності педагогічного колективу


Додаток 1. Загальні питання та соціально-психологічні аспекти психології виховання і самовиховання

Значення психологічних знань для побудови процесу виховання. Теорії виховання.

Механізми формування особистості: Соціальний механізм: механізм усвідомлення, соціальна пам’ять, соціальне мислення. Психологічні механізми: горизонтальний механізм (знання – розуміння – переживання – регулятивний механізм – поведінка – здібності – діяльність – ставлення і спрямованість – світогляд); вертикальний механізм (вплив рівнів психіки один на одного і їх усіх на фізіологічні механізми); психодинамічний механізм: потреба – зусилля – задоволення; міжособистісний груповий механізм включає такі взаємозв’язані механізми: психічне зараження, наслідування, механізм ідентифікації, груповий тиск, змагання, суперництво.

Показники і критерії вихованості, їх психологічна природа (відповідність поведінки, ставлень, установок людини моральним вимогам суспільства; гармонійне поєднання усіх видів виховання в поведінці, ставленнях, діяльності; ступінь практичного прояву в особистості почуття відповідальності, самостійності, активності; співвідношення внутрішнього гуманізму і зовнішньої вихованості; особливості поведінки в ситуації безкарності та поза примусом і контролем; поведінка в ситуації емоційної напруги, стресових, екстремальних ситуаціях; здатність творчо змінювати поведінку в нестандартних умовах.

Спілкування і виховання. Розвиток мотивів спілкування у дітей від народження до закінчення школи. Удосконалення засобів спілкування в онтогенезі.

Колектив і розвиток особистості. Шляхи усунення негативного і підсилення позитивного впливу колективу на особистість. Психолого-педагогічні принципи перебудови взаємовідносин особистості і колективу.

Соціальний спадок. Формування і зміна соціальних установок. Співвідношення раціонального і емоційного у впливах на соціальні установки.

Особливості сімейного виховання. Стиль батьківської поведінки і виховання дітей. Застосування заохочення і покарання. Соціально-психологічні наслідки розлучення.

Завдання, структура та джерела процесу самовиховання. Потреба в самовихованні та розвиток мотивації „роботи над собою”. Мотиви самовиховання: особистісні; вузькосоціальні; широкі соціальні.

Етапи самовиховання: визначення цілі, складання програми плану та правил самовиховання; прийняття рішення; застосування методів самовпливу; мобілізація своєї моральної вихованості та емоційно-вольової активності; підсумковий самоконтроль; оцінка здійсненої роботи; аналіз перемог і невдач. Формування нової адекватної самооцінки.
Додаток 2. Психологія важкої дитини

Підходи до класифікації важких дітей (Хевітт і Дженкінс, П. Скотт, О. Є. Лічко, В. І. Абраменко, О. І. Селецький, Д. І. Фельдштейн).

Основні причини появи важкої дитини: особливості сімейного виховання: низький педагогічний і культурний рівень батьків (порушення єдності вимог до дитини та їх послідовності; відсутність чіткої організації життя дитини; бездоглядність; відсутність належного статевого виховання; неправильне ставлення до дитини: придушення особистості, загрози, фізичні покарання, надмірна опіка); неблагополуччя сім’ї (конфліктність; аморальність; асоціальна поведінка батьків); особливості взаємодії педагога з дитиною; особливості особистості дитини; негативні приклади поведінки дорослих та референтних груп; спілкування з правопорушниками та з людьми, які мають шкідливі звички; неблагополуччя психологічного клімату в учнівському колективі, конфлікти з ровесниками; вплив засобів масової інформації; негативний вплив алкоголю і наркотиків; відхилення в психічному і фізичному розвитку.

Ознаки соціальної та педагогічної запущеності дошкільнят: неуспішність у рольовій грі (труднощі в спілкуванні з ровесниками, діти віддають перевагу предметним іграм); непідготовленість до навчання в школі (дисгармонія емоційно-вольової сфери, недостатньо розвинуті пізнавальні здібності та довільність поведінки, невміння спілкуватися з дорослими і дітьми); погана адаптація до перебування в дитячому садку; відхилення в поведінці (агресивність, гіперактивність); відставання в розвитку ( невідповідність новоутворень віковій нормі, пізніше починають ходити, говорити тощо). Ознаки соціальної та педагогічної запущеності молодшого школяра: Порушення образу “Я”, нерозвинутість молодшого школяра як суб’єкта спілкування, неуспішність в навчальній діяльності, специфіка індивідуально – типологічних особливостей, Організація індивідуальної роботи з педагогічно запущеними дітьми.



Основні причини складності підліткового віку. Суб’єкти реабілітації важких підлітків: педагогічно запущені, правопорушники, дезадаптовані підлітки з девіантною поведінкою, діти-сироти, підлітки з відхиленнями психосоматичного і нервово-психічного здоров’я та з функціональними відхиленнями.

Основні напрями роботи психолога з важкими підлітками: 1. Профілактика. 2. Діагностика: а) педагогічно запущених підлітків (виявлення характеру прояву порушення розвитку особистості, пізнавальної, емоційної-вольової сфери, поведінки і спілкування; виявлення шкільних причин; б) сім’ї. 3. Консультативно-корекційна робота.

Додаток 3. Специфіка психічного розвитку та особливості навчання в школі шестирічної дитини

Психологічна готовність до навчання у школі. Структура готовності. Фізична готовність. Психологічна готовність: а) суб’єктивна (бажання йти до школи, готовність прийняти нову позицію школяра, прагнення до неї); б) об’єктивна: інтелектуальна (диференціація сприймання, розвинений пізнавальний інтерес, володіння розумовими операціями, вміння виділити учбову задачу, наявність певного словникового запасу, раціональний підхід до дійсності); моральна (знання норм поведінки, позитивне ставлення до них, їх втілення у спілкуванні, наявність якостей, необхідних для спілкування); соціальна (потреба спілкуватися з дітьми, уміння підпорядковуватися інтересам дитячої групи); вольова (уміння підпорядковуватися меті, досягати вирішення задачі, спостерігати, слухати, запам’ятовувати, розвинута дисциплінованість, сформована елементарна вольова дія).


Проблеми психологічної адаптації до умов шкільного життя. Причини появи шкільної дезадаптації: сам процес навчання; особливості взаємин з учителем та однокласниками; особливості виховання в сім’ї; вроджені особливості центральної нервової системи, підвищена сензитивність.
Додаток 4. Особистісні проблеми вчителя та їх корекція

Проблеми вчителя: малодиференційований образ „Я”, неадекватна самооцінка, особистісна тривожність, надконтроль, дисбаланс культурного і соціального розвитку, емоційна холодність, формалізм у ставленні до дитини, недостатньо розвинута комунікативна компетентність учителя, авторитарність, недостатня професійна компетентність в окремих аспектах діяльності, невміння організувати свій час, погано розвинуті окремі педагогічні здібності.

Методи самовиховання: самокритика, самоочищення, самоконтроль, самостимулювання, самонавіювання, педагогічний аналіз діяльності, самонавчання, психолого-педагогічний консиліум, планування, дотримання розпорядку дня.

Методи психокорекції: інтроспекція, ідентифікація, розширення засобів самовираження, емпатійне слухання, моделювання поведінки, проби на вибір оптимального темпу, поз, рухів, аналіз уроків колег, рефлексія власних станів на різних етапах уроку, формування мускульної свободи, вправи на зняття напруги, вправи на оволодіння елементами педагогічної комунікації та системи спілкування в конкретній педагогічній ситуації, розвиток позитивного сприймання дітей, оволодіння технікою інтонування, мімікою і пантомімікою, тренування рефлексивної поведінки, розвиток педагогічної уяви, інтуїції, навичок імпровізації, самодіагностика особистісно-професійних недоліків.







База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка