Посібник до вивчення дисципліни «Кон’юнкрута міжнародних фондових ринків»



Сторінка1/4
Дата конвертації08.09.2017
Розмір1.08 Mb.
  1   2   3   4

Міністерство освіти і науки України


Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

Посібник до вивчення дисципліни

«Конюнкрута міжнародних фондових ринків»

2015

Міністерство освіти і науки України


Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

Факультет міжнародної економіки

Кафедра міжнародної економіки і світових фінансів

О.Д. Трифонова



Посібник до вивчення дисципліни
«Конюнкрута міжнародних фондових ринків»

Дніпропетровськ

2015

УДК 339.5


Трифонова О.Д. Посібник до вивчення дисципліни «Кон’юнкрута міжнародних фондових ринків»/О.Д. Трифонова – Дн-ск: ДНУ, 2015. – 62 с.


Наведено теоретичні матеріали з тематики дисципліни «Кон’юнкрута міжнародних фондових ринків». У посібнику до вивчення дисципліни «Кон’юнкрута міжнародних фондових ринків» містяться завдання для проведення семінарських заннять, тестові завдання , теми для обговорення та творчих презентацій, література.

Видання розраховано на викладачів та студентів економічного спрямування, слухачів відділень післядипломної освіти, магістрантів.

Затверджено на засіданні навчально – методичної комісії факультету «Міжнародна економіка»

(протокол № 2 від 19.10.2015 р.)

Навчальне видання
Автор: Трифонова О.Д.
Посібник до вивчення дисципліни

«Кон’юнкрута міжнародних фондових ринків»

© Трифонова О.Д.., 2015

© ДНУ, кафедра міжнародної економіки і світових фінансів, 2015



Вступ
Важливим компонентом та водночас фактором успішного розвитку національної економіки, і передусім забезпечення її ефективного інвестиційного механізму, є фондовий ринок. Причому, як показує світовий досвід, на етапі інформатизації та інноватизації розвитку, які супроводжуються потребою в особливо ефективних та гнучких інструментах акумулювання капіталів, є необхідним зростання в ньому ролі цінних паперів та інструментів їх емісії та комерційної реалізації. В умовах глобалізації економічного розвитку фондовий ринок повинен забезпечувати фінансово-економічну стабільність країни на базі ефективного використання реальних інвестиційних потоків, що створює умови для оптимізації основних складових єдиного народногосподарського комплексу.

Мета дисципліни: формування у студентів розуміння умов і факторів становлення, механізмів та інструментів функціонування міжнародних фондових ринків, усвідомлення своєї інтелектуальної місії для прийняття збалансованих управлінських рішень у контексті вибору оптимального інвестиційного портфеля цінних паперів.

Завдання дисципліни - вивчення міжнародних фондових ринків їх сутності, функцій та ролі в економіці, визначити інфраструктуру фондового ринку, організацію діяльності та функції торгівців цінними паперами, оцінити сучасні механізми функціонування фондових ринків, біржові індекси та рейтинги цінних паперів, технічний аналіз, фундаментальний аналіз, формування портфеля цінних паперів на світових ринках, оцінити ризики та дохідність на фондових ринках, фондові ринки в системі інструментів ринкової економіки, інституційний вплив на стан та параметри діяльності фондових ринків, роль фондових ринків в умовах відкритої економіки України.


Тема 1. Міжнародні фондові ринки: сутність, функції та роль в економіці
Сутність міжнародного фондового ринку

Регулювання Міжнародного ринку цінних паперів

Функції міжнародного фондового ринку

Роль міжнародного фондового ринку в економіці

Міжнародний фондовий ринок є складовою міжнародного фінансового ринку та охоплює відповідні сектори провідних національних фондових ринків, які обслуговують процеси переливання капіталу в міжнародній економіці через забезпечення руху цінних паперів.



Існує думка, що міжнародний ринок цінних паперів - це, перш за все, первинний ринок, тому, що вторинний ринок поки що не одержав адекватного розвитку. Тому під міжнародним ринком цінних паперів також розуміють випуск останніх, виражений в євровалютах і здійснюваний емітентами за межами якого-небудь національного регулювання емісій. У ширшому значенні міжнародний ринок цінних паперів розглядається як сукупність власне міжнародних емісій та іноземних емісій, тобто випуск цінних паперів іноземними емітентами на національному ринку інших країн.

Отже, виходячи з цього, можна зробити висновок, що міжнародний фондовий ринок - це сукупність економічних відносин між учасниками ринку з приводу емісії, обліку, обігу та погашення цінних паперів та їх похідних за межами національного ринку.
Міжнародний ринок цінних паперів існує вже близько 150 років і у своєму розвитку пройшов через ряд етапів. Перший етап охоплює час до початку Першої світової війни, коли мали місце здебільшого епізодичні емісії облігацій зарубіжних емітентів, яким були потрібні фінансові ресурси. Так, у 1887 році була випущена перша закордон- на позика в Російській імперії для залізничного будівництва. Надалі уряд неодноразово проводив емісії позик для одержання необхідних коштів, у т.ч. з метою підготовки до війни 1914–1918 рр.

Другий етап розвитку міжнародного фондового ринку пов’язують із процесами інтенсивного розвитку світового господарства, посиленням контактів між промислово розвинутими країнами. У цей період фіктивний капітал зберігав чітко виражену національну належність. Але вже тоді, з 1960 років, з’явилася особлива надбудова над національними ринками цінних паперів: ринки єврооблігацій і евроакцій, функціонування яких здійснювалось за особливими законами, відповідно до міжнародних угод. Поява ТНК і ТНБ привела до того, що облігації й акції, випущені в окремих регіонах і країнах, починають залучати кошти не тільки місцевих, але й міжнародних інвесторів.

Третій етап розвитку світового ринку цінних паперів відзначається активним розвитком специфічних глобальних цінних паперів —єврооблігацій та евроакцій. У міжнародний обіг надходять і нові специфічні інструменти — опціони, процентні ф’ючерси та ін. Опціони широко котируються на біржах Лондона й Франкфурта-на-Майні, процентні ф’ючерси — на біржах Лондона та Чикаго. Головна відмітна особливість торгівлі цими паперами полягає в тому, що предметом угод фактично виступають не конкретні товарні або фінансові активи, а стандартні за розмірами, строками виконання та іншими умовами контракти на них. Таку «контрактну» біржову торгівлю прийнято називати ф’ючерсною.

Міжнародний ринок цінних паперів почав формуватися у результаті масового вивозу капіталу, насамперед з країн, яким належать основні транснаціональні корпорації та банки. Формування цього ринку було прискорено рядом факторів:

o сучасною науково-технічною революцією, яка спричинила появу проектів, реалізація котрих потребувала використання капіталу різних країн;

o розвитком інтеграційних процесів;

o певною стійкістю валютних курсів;

o використанням спільних багатонаціональних валют;

o успіхами у розбудові банківської та біржової справи.

На міжнародних ринках цінних паперів ведеться торгівля цінними паперами, деномінованими в іноземних валютах.

Цінні папери - документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Враховуючи природу залучення фінансування, міжнародний ринок цінних паперів включає: ринок боргових цінних паперів, ринок прав власності, ринок фінансових деривативів (рис.1).

Таблиця 4. Класифікаційні ознаки фондового ринку

Класифікаційні ознаки

Види фондового ринку

За рівнем задоволення политу клієнтів

-універсальний (попит задовольняється повністю і швидко);

- неуніверсальний (є проблеми з пошуком та розміщенням капіталів)

За сферами розміщення та обігу фінансових ресурсів

- первинний ринок (залучення фінансових ресурсів, необхідних для відтворення);

- вторинний ринок (перерозподіл фінансових ресурсів за допомогою посередників)

За рівнем організації торгівлі

- організовані ринки (юридично оформлені, ліцензовані та контрольовані державою та СРО);

- неорганізовані ринки

За рівнем організації торгівлі фінансовими ресурсами

- біржовий ринок (торгівля в біржовому секторі);

- позабіржовий ринок (торгівля здійснюється за межами біржі)

За видами власності на фінансові інструменти

- ринок державних фінансових ресурсів;

- ринок корпоративних фінансових ресурсів

За терміном обігу фінансових інструментів

- ринок короткострокових ресурсів;

- ринок середньострокових ресурсів;

- ринок довгострокових ресурсів

Для функціонування міжнародного ринку цінних паперів необхідні певні передумови: попит, пропозиція, посередники, системи регулювання і саморегулювання. Попит на цінні папери визначається добробутом нації. Чим виший рівень життя, тим більше заощаджень у населення і можливості купівлі цінних паперів. Пропозиція визначається попитом. Вона тим вища, чим більше розвинутий ринковий механізм поставки джерел довгострокового кредитування і фінансування. Для розвитку ринку цінних паперів необхідні фахівці інвестиційного бізнесу і система підготовки таких фахівців. І, нарешті, потрібні посередницькі організації - брокерські та інвестиційно-дилерські фірми, фондові біржі та органи регулювання інвестиційного бізнесу.

2.Регулювання Міжнародного ринку цінних паперів

Регулювання ринку цінних паперів - це впорядкування всіх видів діяльності на ринку з метою узгодження інтересів усіх його суб'єктів (емітентів, інвесторів, професійних учасників ринку цінних паперів) і операцій між ними з боку уповноважених на це органів.

Регулювання ринку цінних паперів можна розділити на внутрішнє і зовнішнє регулювання.

Внутрішнє регулювання - це підлеглість учасників ринку цінних паперів власним нормативним документам: статуту, правилам здійснення діяльності, стандартам діяльності і т.д.

Зовнішнє регулювання - це підлеглість діяльності учасників ринку цінних паперів нормативним актам держави, інших організацій (наприклад, саморегулівних організацій), міжнародним угодам. До зовнішнього регулювання належить також суспільне регулювання, тобто дія суспільства на учасників ринку цінних паперів з використанням механізму громадської думки. Часто саме реакція широкої публіки є причиною тих або інших регулюючих дій з боку держави або саморегулівних організацій.

Цілі регулювання ринку цінних паперів:

o створення нормальних умов для функціонування ринку цінних паперів, всіх його учасників;

o підтримка порядку на ринку цінних паперів;

o захист учасників ринку цінних паперів від несумлінних дій, шахрайства, злочинів з боку окремих осіб;

o забезпечення нормального ціноутворення на ринку цінних паперів на основі вільного формування попиту і пропозиції фінансових інструментів;

o стимулювання розвитку ринку цінних паперів як механізму перерозподілу грошових ресурсів, його окремих сегментів, створення нових сегментів ринку;

o використання ринку цінних паперів для досягнення специфічних суспільних цілей (наприклад, для підвищення темпів зростання економічного розвитку, розв'язання кризи неплатежів, зниження рівня безробіття І т.д.).

Правове регулювання поділяється на державне регулювання і саморегулювання.

Державне регулювання на ринку цінних паперів можна розділити на пряме і непряме регулювання.

Таблиця 5. Органи державного регулювання ринку цінних паперів у деяких країнах

Показ-ники

США

Японія

Німеччина

Великобританія

Франція

Росія

Україна

Назва

Комісія з цінних паперів та бірж

Бюро з цінних паперів

Федеральне управлін-ня з банківсь-кого нагляду (ФУБН) державні комісари з управлін-ня бірж урядів земель

Рада з цінних паперів та інвестицій

Комісія з біржові операцій

Федера-льна служба з фінансових ринків

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку

Статус

Незалеж-не агентство

Структурний підроз-діл мініс-терства фінансів

ФУБН- автономне аганств, держані комісари – органи уряду земель

Недержавна організація під керуванням Мін-фіну

Незалеж-ний адміністративний орган

Федера-льний орган виконавчої влади

Незалеж-ний адміністративний орган

Подпорядко-ваність

Президенту

Міністр фінансів

ФУБН – Мінфін, державні комісари – уряд земель

Міністерству фінансів

Уряд

Уряд

Уряд

Поря-док призначення керів-ництва

5 членів, голова- призначається президентом

Дирек-тор призначається мініст-ром фінансів

Державні комісари призна-чаю при урядом земель

Члени ради призначаються мініст-ром фінансів спільно з головою банку Англії

Голова комісії призна-чається урядом

Голова служби призна-чається урядом

Голова комісії призначається урядом

Саморегулівна організація професійних учасників фондового ринку - неприбуткове, недержавне об'єднання учасників фондового ринку, що здійснюють професійну діяльність на фондовому ринку, утворене відповідно до критеріїв і вимог, встановлених державним органом та законодавством.

Суть саморегулювання проявляється в тому, що держава передає СРО частину своїх повноважень з нагляду і регулювання ринку для того, щоб самі учасники ринку встановили для себе правила професійної діяльності і контролювали їх виконання.

Міжнародний фондовий ринок виконує всі основні функції які притаманні іншим міжнародним фінансовим ринкам до них належать:

– перерозподіл і перелив капіталу;

– економія витрат обігу;

– прискорення концентрації та централізації капіталу;

міжчасова торгівля, що знижує витрати від дій економічних циклів;

– сприяння процесу безперервного відтворення.

Існує три основні функції міжнародного фондового ринку:

мобілізаційна, яка полягає в залученні вільних коштів інвесторів на потреби організації й розширення масштабів діяльності господарюючих суб’єктів, причому найважливішою функцією процесу залучення капіталу виступає емісія цінних паперів;

розподільну (перерозподільну), яка полягає в переливанні наявних вільних коштів від однієї корпорації до іншої, а також між галузями, між країнами в пошуках вищого рівня дохідності;

інформаційну, котра повідомляє інвесторів про ситуацію на фондовому ринку і дає їм орієнтири для розміщення своїх капіталів.

  1. Питання для самостійного вивчення:




  1. Тести для самоперевірки знань



Тема 2. Інфраструктура фондового ринку
.Інститути фондового ринку

. Розрахунково-клірингова діяльність

Депозитарна діяльність на фондових ринках

. Кастодиальна діяльність на фондовому ринкуОбговорення
Інфраструктуру фондового ринку утворюють інститути, які забезпечують функціонування ринку, створюють необхідні умови для обігу цінних паперів на біржовому чи позабіржовому ринках, сприяють укладанню угод щодо цінних паперів між учасниками ринку.

Брокерські компанії - це компанії, що здійснюють цивільно-правові угоди щодо ЦП, які передбачають оплату ЦП проти їх поставки новому власнику на підставі договорів доручення чи комісії за рахунок клієнтів.

Дилерські компанії - це компанії, що здійснюють цивільно-правові угоди щодо ЦП, які передбачають оплату ЦП проти їх поставки новому власнику від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу третім особам.

Маклери - це особи, які виступають посередниками при укладання угод на біржі.

Залежно від виду торгівельної діяльності члени біржі поділяються на чотири категорії:

брокер-комісіонер збирає у брокерських фірм заявки клієнтів, доставляє їх в зал біржі і відповідає за їх виконання;

біржовий брокер виконує доручення інших брокерів;

біржовий грейдер здійснює операції лише за власний рахунок, правилами біржі йому заборонено виконувати розпорядження клієнтів;

"спеціаліст" виконує три основні функції: здійснює виконання заявок з певними групами ЦП, діючи при цьому, як брокер; діє як ділер, тобто купує та продає ЦП за власний рахунок; виконує завдання підтримки стабільності на ринку певних ЦП шляхом компенсації тимчасових дисбалансів попиту та пропозиції. Є центральною фігурою на фондовій біржі.



Сьогодні необхідними складовими інфраструктури фондового ринку є торгові, реєстраційні мережі, розрахунково-клірингові та депозитарні системи, а також системи правового та інформаційного забезпечення ринку.

Основою торгових систем на біржовому та позабіржовому ринках виступають біржі та торговельно-інформаційні системи, які організовують укладення угод між учасниками ринку на регулярній та впорядкованій основі.
Розрахунково-клірингова діяльність щодо цінних паперів полягає у визначенні та виконанні взаємних зобов'язань з поставкою цінних паперів учасникам операцій з цінними паперами, розрахунково-клірингова діяльність щодо грошових коштів — у визначенні та виконанні взаємних зобов'язань з поставки (переказу) грошових коштів у зв'язку з операціями з цінними паперами. В результаті клірингу та розрахунків здійснюються передача цінних паперів від продавця до покупця та грошові розрахунки покупця з продавцем відповідно до вимог контракту. Фактично кліринг між учасниками біржової торгівлі встановлює, хто, кому і в які терміни має сплатити грошові кошти та поставити цінні папери.

Кліринг і розрахунки класифікують залежно від виду біржового активу та рівня централізації.

Депозитарна діяльпість — це надання послуг щодо зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках (включаючи кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів) та обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів.

Депозитарний облік цінних паперів можуть здійснювати зберігачі для власників цінних паперів та депозитарії для зберігачів та емітентів. Збсрігачами цінних паперів можуть виступати комерційні банки, які мають дозвіл па здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів, і торговці цінними паперами за наявності відповідного дозволу.

Депозитарій цінних паперів — юридична особа, яка провадить виключно депозитарну діяльність та може здійснювати кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів. Кліринговий депозитарій — депозитарій, який отримав дозвіл Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на здійснення клірингу щодо операцій з цінними паперами. Депозитарій створюється у формі відкритого акціонерного товариства, учасниками якого є не менш як десять зберігачів, який здійснює виключно депозитарну діяльність.

Кастодіальні діяльність це - діяльність спеціалізованих організацій - професійних учасників ринку цінних паперів щодо забезпечення збереження та обліку ввірених їм цінних паперів та грошових коштів клієнтів.

Кастодіан здійснює такі функції:

1. контроль за виконанням угод з цінними паперами своїх клієнтів;

2. забезпечення збереження та обліку цінних паперів та грошових коштів клієнтів, поміщених на зберігання;

3. облік іменних цінних паперів;

4. здійснення діяльності в якості номінального власника цінних паперів;

5. виконання функції платіжного агента по операціях з цінними паперами клієнтів;

6. виконання наказів з перекладу та отримання цінних паперів та грошових коштів клієнтів;

7. отримання доходів з цінних паперів та зарахування їх на рахунки клієнтів;

8. передача інформації від емітента клієнтам;

9. виплати грошових коштів за наказами клієнтів;

10. надання інших послуг, передбачених договором з клієнтом і що не суперечать законодавству ;

  1. Питання для самостійної роботи

  2. Тести для самоперевірки знань


  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка