Поради батькам та вчителям ефективне спілкування з підлітком або «поговори зі мною…»



Скачати 33.13 Kb.
Дата конвертації07.09.2017
Розмір33.13 Kb.
Поради батькам та вчителям

ЕФЕКТИВНЕ СПІЛКУВАННЯ З ПІДЛІТКОМ АБО «ПОГОВОРИ ЗІ МНОЮ…»

Дуже часто ми не бачимо проблем у житті підлітка через те, що дитина перестає у повній мірі спілкуватись з нами. Ми не розуміємо, чому дитина замкнулась у собі, не бажає розповідати по себе, ділитись переживаннями. Та часто проблеми та перешкоди у спілкуванні створюємо ми власноруч. Спілкуючись, ми забуваємо, що головне не ЩО сказати, а ЯК це сказати…

Існують такі перешкоди на шляху ефективного спілкування з підлітком (за Ю.Гіппенрейтер):

1. Накази, команди : «Негайно припини!», «Прибери!», «Винеси відро!», «Швидко в ліжко!», «Аби більше я цього не чув!», «Замовкни!».

У цих категоричних фразах підліток чує небажання заглибитись у його проблему, відчуває неповагу до її самостійності.

Такі слова викликають відчуття безправ'я, а то і покинутості «в біді».

У відповідь діти зазвичай чинять опір, «бурчать», ображаються, упираються.



2. Попередження, застереження, погрози : «Якщо ти не припиниш плакати, я піду», «Дивися, щоб не стало гірше», «Ще раз це повториться, і я … !», «Не прийдеш вчасно, нарікай на себе».

Погрози безглузді, якщо у підлітка зараз неприємне переживання. Вони лише заганяють його в ще більшу безвихідь.



3. Мораль, проповіді : «Ти зобов'язаний поводитися як годиться», «Кожна людина повинна працювати», «Ти повинен поважати дорослих».

Зазвичай підлітки з таких фраз не дізнаються нічого нового. Вони відчувають тиск зовнішнього авторитету, інколи провину, інколи нудьгу, а найчастіше все разом узяте.

Річ у тому, що моральні засади і етична поведінка виховуються в дітях не стільки словами, скільки атмосферою, у якій вони перебувають, через наслідування поведінки дорослих, перш за все батьків, значущих, авторитетних дорослих.

4. Поради, готові рішення : «А ти візьми і скажи...», «Чом би тобі не спробувати...», «По-моєму, потрібно піти і вибачитися», «Я б на твоєму місці дав здачу».

Природна реакція зазвичай – ігнорування, протест, заперечення, конфлікт: «Ти так думаєш, а я по-іншому», «Тобі легко говорити», «Без тебе знаю!». Поясненням цьому є бажання бути самостійним, приймати самостійно рішення. Таким чином створюється позиція «над підлітком», що конструктивних результатів не дає.



5. Докази, логічні аргументи, нотації, «лекції»: «Пора б знати, що перед їжею треба мити руки», «Без кінця відволікаєшся, ось і робиш помилки», «Скільки разів тобі говорила! Не послухалася — нарікай на себе». Реакцією на таке спілкування може бути виникнення «смислового бар'єру», або «психологічної глухоти».

6. Критика, звинувачення : «На що це схоже!», «Знову все зробила не так!», «Все через тебе!», «Даремно я на тебе понадіялася», «Вічно ти!..».

Ви, напевно, вже готові погодитися з тим, що жодної виховної ролі такі фрази зіграти не можуть. Вони викликають або активний захист: у відповідь напад, заперечення, озлоблення; або смуток, пригніченість, розчарування в собі і в своїх стосунках з опонентом. У цьому випадку у дитини формується низька самооцінка; що породжує нові проблеми.



7. Похвала . Після всього сказаного, напевно, несподівано і дивно прозвучить рекомендація не хвалити. Необхідно зрозуміти тонку, але важливу відмінність між похвалою і заохоченням, або похвалою і схваленням . У похвалі є завжди елемент оцінки: «Молодець, ну ти просто геній!», «Ти у нас найкрасивіша (здатна, розумна)!», «Ти такий хоробрий, тобі все вдається».

8. Образи, висміювання : «Плакса-вакса», «Не будь локшиною», «Ну просто дубина!», «Який же ти ледар!» Все це — кращий спосіб відштовхнути підлітка і «допомогти» йому втратити впевненість у собі. Як правило, в таких випадках діти ображаються і захищаються: «А сама яка?», «Хай локшина», «Ну і буду таким!».

9. Припущення, інтерпретації : «Я знаю, це все через те, що ти...», «Мабуть знову побився», «Я все одно бачу, що ти мене обманюєш...»

Одна мама любила повторювати своєму синові: «Я бачу тебе наскрізь і навіть на два метри під тобою!», що незмінно дратувало підлітка.

І справді: хто з дітей, підлітків (та і дорослих) любить, коли його «вичисляють»? За цим може послідувати лише захисна реакція, бажання піти від контакту.

10. Випитування, розслідування : «Ні, ти все таки скажи», «Що ж все таки сталося? Я все одно дізнаюсь», «Чому ти знову отримав двійку?», «Ну чому ти мовчиш?».

Стриматися в розмові від розпитувань важко. І все ж краще намагатиися питальні речення замінити на ствердні.



11. Співчуття на словах, вмовляння. Звичайно, дитині потрібне співчуття. Проте є ризик, що слова «я тебе розумію», «я тобі співчуваю» прозвучать дуже формально. Можливо, замість цього просто помовчати, притиснувши її до себе. А у фразах типу: «Заспокойся», «не звертай уваги!» вона може почути зневагу до її турбот, заперечення або зменшення її переживання.

12. Віджартовування, відхід від розмови.

Спілкуйтесь з вашими дітьми, розумійте та приймайте їх якими вони є і тоді багатьох проблем у вашому житті можна буде уникнути!


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка