Поняття тривожності у психологічної літературі можна зустріти різні визначення поняття «тривожність»



Скачати 252.41 Kb.
Дата конвертації09.09.2017
Розмір252.41 Kb.
Тривожність: причини виникнення, ознаки, особливості

Нескоромна Тетяна Віталіївна, практичний психолог

Харківської гімназії №23

Поняття тривожності

У психологічної літературі можна зустріти різні визначення поняття «тривожність», коли більшість досліджень поділяють думку визнання необхідності його диференційовано – як ситуативне явище, як і особистісну характеристику.



У психологічному словнику дано таке визначення тривожності: це «індивідуальна психологічна особливість, яка полягає в підвищеної схильності відчувати занепокоєння найрізноманітніших життєвих ситуаціях, зокрема й у таких, що прагнуть цього не привертають».

А.М.Прихожан вказує, що тривожність - це переживання емоційного дискомфорту,пов’язане з очікуванням неблагополуччя, передчуттям небезпеки, що загрожує.

В.В.Суворова визначає тривожність, як психічний стан внутрішнього занепокоєння, неврівноваженості. Вона відносить тривожність до негативного комплексу емоцій, у яких домінує фізіологічний аспект.

На думку Р.С.Немова, тривожність визначається, як властивість людини приходити в стан підвищеного занепокоєння, випробовувати страх і тривогу в специфічних соціальних ситуаціях.

Г.Г.Аракелов у свою чергу, відзначає, що тривожність - це багатозначний психологічний термін, який описує,це як певний стан індивідів в обмежений момент часу, так і стійка властивість будь-якої людини.

К.Хорні тривожність є невід'ємним компонентом психіки. Вона вважала, що тривожність формується в ранніх стосунки з батьками.

Тривожність - це індивідуальна психологічна особливість, яка полягає в підвищеній схильності відчувати занепокоєння в самих різних життєвих ситуаціях, у тому числі в таких, які до цього не сприяють. Тривога - епізодичний стан, а тривожність - це вже властивість характеру. Кожній дитині притаманні окремі страхи, проте якщо їх дуже багато, можна говорити про прояви тривожності в характері дитини.

Усі автори розглядають тривожність по-різному, проте можна прийти до спільного висновку, що тривожність - цей стан побоювання, занепокоєння, випробовуване людиною за умов очікування неприємностей. Зазвичай тривожність веде до виникнення захисних реакцій.

Класифікація видів тривожності

Ч.Спілбергер виділяє два виду тривожності:


  1. Ситуативна тривожність (породжена деякою конкретної ситуацією, яка об'єктивно хвилює та непокоїть. Даний стан може, виникати в будь-якої людини напередодні можливих прикростей і життєвих ускладнень. Цей стан є цілком нормальним, та й грає свою позитивну роль)

  2. Особистісна тривожність. Вона може розглядатися як особистісна риса, що виявляється у постійній схильність до переживань тривоги найрізноманітніших життєвих ситуаціях. Вона характеризується станом несвідомого страху, невизначеним відчуттям загрози, готовністю сприйняти будь-яку несприятливу подію як несприятливе і небезпечне

А.М.Прихожан виділяє види тривожності з урахуванням ситуацій, пов'язаних:

  1. з процесом навчання – навчальна тривожність;

  2. з уявлення про собі – самооціночна тривожність;

  3. зі спілкуванням – міжособистісна тривожність.

З.Фрейд характеризував два види тривоги, кожен з яких є відповіддю Его на зростання інстинктивного чи емоційної напруги:

  1. сигнальна тривога є сторожовий механізм, попереджуючий ЕГО про те що насувається загрозу його рівноваги.

  2. первинна тривога – попереджає емоцію, яка супроводжувала розпад Его.

Форми тривожності

А.М.Прихожан виділяє такі форми тривожності:



  1. Відкрита тривожність - свідомо пережита і що виявляється у діяльності як стан тривоги.

  2. Прихована тривожність - по-різному неусвідомлювана, що виявляється або у надмірному спокої, нечутливості до реального неблагополуччю і навіть запереченні його, або непрямим шляхом через специфічні форми поведінки (виштовхнення волосся, ходіння з боку убік, стукотіння по столу).

Можна виділити «замасковану тривожність». «Масками» тривожності називаються зазначені форми поведінки, які мають вигляд яскраво виражених проявів особистих якостей, породжуваних тривогою, дозволяють людині водночас переживати їх у пом'якшеному вигляді й не виявляти зовні. До таких «масок» найчастіше відносять агресивність, залежність, апатія, надмірна мрійливість тощо.

Діагностичні методики на визначення причин тривожності

Нескоромна Тетяна Віталіївна, практичний психолог

Харківської гімназії №23

Діти:

  1. Тест шкільної тривожності Філіпса

Мета: вивчення рівня і характеру тривожності, пов'язаної зі школою у дітей.

Тест складається з 58 питань, які можуть зачитуватися школярам, а можуть і пропонуватися в письмовому вигляді. На кожне питання потрібно однозначно відповісти «Так» або «Ні».



При обробці результатів виділяють питання, відповіді на які не збігаються із ключем тесту. Відповіді, що не збігаються із ключем – це прояви тривожності (підвищена або висока).При обробці підраховується:

1. Загальне число розбіжностей по всьому тесті.

2. Число збігів по кожному з 8 фактів тривожності, виділених у тесті. Рівень тривожності визначається так само, як й у першому випадку.

Фактори:


  • Загальна тривожність у школі.

  • Переживання соціального стресу.

  • Фрустрація потреби в досягненні успіху.

  • Страх самовираження.

  • Страх ситуації перевірки знань.

  • Страх не відповідати очікуванням навколишніх.

  • Низька фізіологічна опірність стресу.

  • Проблеми й страхи у відносинах із учителями.



  1. Методика «Виміру рівня тривожності Тейлора» (адаптована Немчиним Т.А.)

Мета: призначена для виміру рівня тривожності.

Опитувальник складається з 50 тверджень. Він може пред'являтися випробуваному або списком, або, як набір карток із твердженнями.



Обробка результатів: підраховується кількість відповідей випробуваного, що свідчать про рівень тривожність (дуже високий, високий, середнійз тенденцією до високого, середній з тенденцією до низького, низький).

  1. Методика діагностики тривожності (модифікація тесту Амена)

Мета:виявити ступеню тривожності у дітей у віці 3,5-7 років.

Обладнання:серія малюнків із 14 картинок у двох варіантах (для хлопчиків і для дівчаток). Кожен малюнок сюжетно передає типову для життя дитини ситуацію.

Інструкція: «Подивись уважно на картинку. Як ти думаєш, яке обличчя у цієї дитини — сумне чи веселе? Вибери».

Вибір дитиною відповідного обличчя і його словесних висловлювань фіксується у спеціальному протоколі.



Інтерпретація результатів: потрібно здійснювати кількісний та якісний аналіз інформації, зафіксованої у протоколі.


  1. Проективна методика для діагностики шкільної тривожності (А.М.Прихожан)

Методика була розроблена в 1980-1982 рр. А.М.Прихожан на підставі методики Amen Е.W., Renison N. (1954) і призначена для діагностики шкільної тривожності в учнів 6-9 років.

Опис тесту: для проведення тесту необхідно2 набори по 12 малюнків розміром 18 х 13 см. у кожному. Набір А призначений для дівчаток, Набір Б – для хлопчиків. Номера зображень ставляться на звороті малюнку.

Методика проводиться з кожним досліджуваним індивідуально. Вимоги до проведення стандартні для проективних методик. Перед початком роботи надається загальна інструкція. Крім того, перед показом деяких малюнків даються додаткові інструкції.



Інструкція до тесту: Зараз ти будеш придумувати розповіді за картинками. Малюнки у мене не зовсім звичайні. Подивися, усі – і дорослі, і діти – намальовані без облич.(Пред’являється картинка № 1.) Це зроблено спеціально, для того щоб цікавіше було вигадувати. Я буду показувати тобі картинки, їх всього 12, а ти повинен придумати, який у хлопчика (дівчинки) на кожній картинці настрій і чому саме такий настрій. Ти знаєш, що настрій відображається у нас на обличчі. Коли у нас гарний настрій, обличчя у нас веселе, радісне, щасливе, а коли поганий – сумне.

Виконання завдання по картинці №1 розглядається як тренувальне. У ході його можна повторювати інструкцію, домагаючись того, щоб дитина її засвоїла.

Потім послідовно пред’являються картинки №2-12.Перед пред’явленням кожної повторюються питання: Яке у дівчинки (хлопчика) обличчя? Чому саме таке обличчя?

Перед пред’явленням картинок №2, 3, 5, 6, 10 дитині попередньо пропонується вибрати одного з персонажів-дітей і розповідати про нього.



Обробка результатів тесту: оцінюються відповіді на 10 картинках (№2-11). Картинка №1 – тренувальна, №12 виконує «буферну» функцію і призначена для того, щоб дитина закінчила виконання завдання позитивною відповіддю. Разом з тим слід звернути увагу на рідкісні випадки (за даними А.М.Прихожан, не більше 5-7%), коли дитина на картинку №12 дає негативну відповідь. Такі випадки потребують додаткового аналізу і повинні бути розглянуті окремо.

Загальний рівень тривожності обчислюється за відповідями досліджуваних, які характеризують настрій дитини на зображенні як сумний, печальний, сердитий, нудний. Тривожною можна вважати дитину, яка надала 7 і більше подібних відповідей з 10.

Зіставляючи відповіді досліджуваного з його інтерпретацією картинки, а також аналізуючи вибір героя на картинках(наприклад, на малюнку № 6 – вибирає він учня на першій парті, який вирішив задачу, чи то учня на другій парті, який не вирішив її), можна отримати багатий матеріал для якісного аналізу даних.


  1. Методика «Шкала тривожності» розроблена за принципом «Шкали ситуаційної тривоги „Кондаша” (1973)»

Мета: виявити рівень тривожності дитини.

У методиці перераховані ситуації, з якими часто зустрічаються в житті. Деякі з них можуть бути неприємними, викликати хвилювання, занепокоєння, тривогу, страх. Уважно треба прочитайте кожну пропозицію і обвести кружком одну з цифр: 0,1,2,3,4.

«0» - якщо ситуація зовсім не здається неприємною.

«1» - якщо вона трохи хвилює, турбує.

«2» - якщо ситуація досить неприємна і викликає таке занепокоєння, що хотіли б уникнути її.

«3» - якщо вона дуже неприємна і викликає сильне занепокоєння, тривогу, страх.

«4» - якщо ситуація украй неприємна, якщо ви не можете перенести її і вона викликає у вас дуже сильне занепокоєння, дуже сильний страх.

Методика включає ситуації (30 питань) трьох типів:

А) ситуації, пов’язані зі школою, спілкуванням з учителем;

Б) ситуації, що актуалізують уявлення про себе;

В) ситуації спілкування.

Відповідно види тривожності, що виявляються за допомогою даної шкали, позначені так: шкільна, самооціночна, міжособистісна.



Обробка результатів: підраховується загальна сума балів окремо за кожним розділом і за шкалою в цілому. Отримані результати інтерпретуються як показники рівнів відповідних видів тривожності, показник за всією шкалою — загального рівня тривожності.

  1. Опитувальник Ч.Д. Спілбергера «Дослідження тривожності»

Мета:методика дозволяє диференційовано вимірювати тривожність і як особистісне властивість, і як стан.

Учням пропонується прочитайте уважно кожне з наведених нижче пропозицій і вибрати відповідний відповідь залежно від того, як вони себе почувають в даний момент. Після того як відповіли на перші 20 питань, пропонується прочитати наступні 20 і вибрати відповідний відповідь залежно від того, як себе почувають зазвичай.



Обробка результатів здійснюється наступним чином:

  • Визначення показників ситуативної та особистісної тривожності за допомогою ключа.

  • Обчислення середньо групова показника СТ і ЛТ і їх порівняльний аналіз в залежності, наприклад, від статевої приналежності піддослідних.

При аналізі результатів самооцінки треба мати на увазі, що загальний підсумковий показник по кожній з підшкал може перебувати в діапазоні від 20 до 80 балів. При цьому чим вище підсумковий показник, тим вищий рівень тривожності (ситуативної або особистісної). При інтерпретації показників можна використовувати наступні орієнтовні оцінки тривожності: до 30 балів - низька, 31-44 бали - помірна; 45 і більш висока.

  1. Стандартизоване спостереження. Соціометрія.

Батьки:

  1. Тест-опитувальник «Оцінювання рівня тривожності й схильності школяра до неврозу» (А. Захаров)

Даним тестом можуть скористатися батьки при визначенні рівня тривожності і схильності дитини до неврозу.

Мета: визначення рівня тривожності та ознак психічного напруження дитини. Інструкція. Шановні батьки, прочитайте подані нижче твердження (21) та поставте відмітку навпроти тієї відповіді, яка найбільше підходить до характеру, поведінки вашої дитини («так», «іноді», «ні»).

Обробка результатів діагностики:За кожну відповідь «так» нараховується - 2 бали, «іноді» - 1 бал, «ні» — 0 балів. Підраховується загальна сума, та робиться висновок рівня психічного напруження дитини.

  1. Опитувальник «Критерії визначення тривожності у дитини» П. Бейкер і М. Алворд

П. Бейкер і М. Алворд радять придивитися, чи характерні для поведінки дитини наступні ознаки ( 5 критеріїв визначення тривожності у дитини)

Можна припустити, що дитина тривожний, якщо хоча б один із критеріїв, перерахованих вище, постійно проявляється в його поведінці.



  1. Опитувальник для виявлення тривожності у дитини Р.П.Лаврентьєвої та Т.М. Титаренко

Мета:виявлення тривожності дитини.

Опитувальник складається з 20 ознак тривожної дитини. Треба поставити знак «+», якщо така ознака є у дитини.



Обробка результатів: підсумовується кількість «плюсів», щоб отримати загальний бал тривожності (високий, середній, низький).

Педагоги:

  1. Опитувальник «Критерії визначення тривожності у дитини» П. Бейкер і М. Алворд.

  2. Опитувальник для виявлення тривожності у дитини Р.П. Лаврентьєвої та Т.М. Титаренко.


Корекційно-розвивальна робота,

спрямована на подолання та зниження рівня тривожності
Нескоромна Тетяна Віталіївна, практичний психолог

Харківської гімназії №23
З метою зниження тривожності в поведінці дітей молодшого шкільного віку була зроблена спроба складання корекційно-розвиваючої програми, спрямованої на розвиток конструктивних способів взаємодії тривожних дітей, їхніх міжособистісних відносин, а також на розвиток комунікативних умінь.

Методологічною основою формуючого експерименту послужили методичні рекомендації авторів книг: Н.В. Клюєвої, Р.В. Касаткіної «Учимо дітей спілкуванню», Р.В. Овчарової «Практична психологія в початковій школі» і В.В. Петрусинського «Гри, навчання, тренінг, дозвілля».

Система корекційно-розвиваючих занять включала три етапи:


  1. Орієнтовний (2 заняття)

  2. Реконструктивний (8 занять)

  3. Закріпляючий (3 заняття)

Кожен етап припускає роботу з основних блоків:

  1. Зімкнення групи, вироблення правил поведінки на заняттях.

  2. Розвиток подань про цінності іншої людини й себе самого, розвиток комунікативних навичок, усвідомлення проблем у відносинах з людьми, формування позитивних стратегій взаємодії.

  3. Придбання навички діяльності в конфліктній ситуації, засвоєння способів дозволу власних проблем, усвідомлення мотивів міжособистісних відносин.

Програма спрямована також на розвиток засобів самопізнання тривожних дітей, на підвищення подань про власну цінність, на розвиток мотивів міжособистісних відносин, на розвиток упевненості у власних силах, а також здатності найбільше успішно реалізувати себе в поводженні й взаємодії. Це необхідно для того, щоб забезпечити дитини засобами, що дозволяють йому найбільше ефективно вступати у взаємодії, вирішувати щоденні завдання, що встають перед ним.

Дана програма складається з 13 занять і розрахована на строк 7 тижнів. Заняття проводяться за принципом соціально-психологічного тренінгу в кабінеті, де можна вільно розташовуватися й пересуватися. Їхня тривалість не перевищує одного шкільного уроку (45 хв.). Заняття проводяться два рази в тиждень. Тренінгова група складається з 15 чоловік. Кожній дитині забезпечується можливість виявити себе, бути відкритим і не боятися помилок.

Проведення програми з дітьми не вимагає спеціальних матеріалів: знадобляться тільки зошити для малювання й записів (на час перерви між заняттями зберігаються у психолога), набори кольорових олівців, листки паперу зі шпильками для іменних табличок.

Робота здійснюється за допомогою ігрових методів, методу групової дискусії, проективних методів «репетиції поводження» та елементів психогімнастики.



Практичний блок
Нескоромна Тетяна Віталіївна, практичний психолог

Харківської гімназії №23
Вправа «Дерево очікувань»

Мета: виявлення очікувань учасників семінару.

Учасникам пропонується на різнокольорових лисках написати свої очікування та прикріпити їх на дерево та стати в коло.



Вправа «Чарівні окуляри»

Мета: скоротити дистанцію між учасниками, сприяти встановленню взаєморозуміння, навчити помічати гарні риси колег, доброзичливо ставитися до товаришів, викликати бажання спілкуватися.

Психолог повідомляє, що у нього є «чарівні окуляри». «Той, хто їх одягне, буде бачити в інших людях лише гарне, навіть ті гарні риси, які людина приховує. Ось я зараз їх приміряю. Які ж ви всі гарні, веселі та розумні». Потім психолог передає учаснику приміряти «чарівні окуляри», та гарненько роздивитися свого сусіда. Можливо вони допоможуть помітити в товаришеві те, чого ви не бачили раніше. Учасники по черзі одягають «чарівні окуляри» і називають гарні риси своїх товаришів.


Вправа «П’ять добрих слів»
Мета: підвищення самооцінки, самопізнання себе через інших.

Інструкція: «Кожен із вас має обвести свою руку на аркуші паперу й на намальованій долоні написати своє ім’я. Потім ви передаєте свій аркуш сусідові праворуч, а самі одержуєте малюнок від сусіда ліворуч. В одному з «пальчиків», отриманого чужого малюнка, ви пишете якусь привабливу на ваш погляд, рису її власника (наприклад: «Ти дуже добрий», «Мені подобаються твої вірші» тощо). Наступний робить запис на іншому «пальчику», аж поки аркуш не повернеться до власника».

Коли всі написи зроблені, ведучий збирає малюнки й зачитує «компліменти», а група повинна здогадатися, кому вони призначені.

Наприкінці вправи учасники забирають аркуші зі своїми долонями.

Рефлексія:


  • «Які почуття в тебе виникли, коли ти читав написи на своєї «руці»?

  • «Чи всі твої достоїнства, про які написали інші, тобі відомі»?

Вправа «Чарівний ярмарок»

Мета: усвідомлення своїх позитивних та негативних рис.

Хід гри: тренер розповідає учасникам, що вони на чарівному ярмарку, де можна продавати та купувати риси характеру. Після цього він роздає їм по два стікери. На першому стікері записують риси характеру, які б хотіли продати, а на іншому – риси, які б хотіли придбати (купити). Після зачитування, клеять стікери на дошку в хаотичному порядку. Потім кожен учасник, не дивлячись, забирає два стікери.

Обговорення вправи:

  • які риси характеру ви витягли?

  • Чи змогли б ви прийняти такі риси?

  • Чи хотіли б ви змінити в собі певні риси характеру?


Вправа «Подолаємо тривожність»
Мета: формування впевненості у подоланні хвилювання.

Хід вправи: ведучий говорить: «Тривожність заважає нам впевнено і спокійно йти по житті. Вона може стати причиною багатьох невдач. Давайте просто зараз спробуємо провести бій з тривожністю. Нехай кожен подумає й запише шляхи подолання тривожності. Потім ми усі разом складемо план подолання тривожності і запишемо його на дошці. Таким чином, у кожного з нас буде під рукою наш загальний досвід успішного подолання тривожності» Шляхи подолання тривожності записуються на дошці.

Роботу по подоланню тривожності потрібно здійснювати на трьох взаємопов’язаних і взаємодоповнюючих рівнях: вироблення конструктивних способів поведінки в важких для дитини ситуаціях; навчання учнів прийомам і методам оволодіння тривожністю; розширення функціональних і операційних можливостей школяра, формування в нього необхідних знань, умінь та навичок, які ведуть до підвищення результативності діяльності, створення запасу емоційної рівноваги і стійкості; перебудова мотивації учня, вироблення і закріплення впевненості в собі; розвиток самооцінки і уявлень про себе, формування адекватного рівня домагань, позитивного ставлення до себе.


Вправа «Водоспад»

Мета: допомогти дітям розслабитися.

Хід вправи: «Сядьте зручніше і закрийте очі. 2—3 рази глибоко вдихніть і видихніть. Уявіть собі, що ви стоїте біля водоспаду. Але це не зовсім звичайний водоспад. Замість води в ньому падає вниз м'яке біле світло. Тепер уявіть себе під цим водоспадом і відчуєте, як це прекрасне біле світло струменіє по вашій голові. Ви почуваєте, як розслаблюється ваше чоло, потім рот, як розслаблюються м'язи шиї. Біле світло тече по ваших плечах, потилиці і допомагає їм стати м'якими і розслабленими. Біле світло стікає з вашої спини, і ви відчуваєте, як і в спині зникає напруга, і вона теж стає м'якою і розслабленою.

А світло тече по ваших грудях, по животі. Ви відчуваєте, як вони розслаблюються і ви самі собою, без усякого зусилля, можете глибше вдихати і видихати. Це дозволяє вам відчувати себе дуже розслаблено і приємно.

Нехай світло тече також по ваших руках, по долонях, по пальцях. Ви відчуваєте, як руки і долоні стають усе м'якше. Світло тече і по ногах, спускається до ваших ступній. Ви відчуваєте, що і вони розслаблюються і стають м'якими. Цей дивний водоспад з білого світла обтікає усе тіло. Ви відчуваєте себе зовсім спокійно і безтурботно, і з кожним вдихом і видихом ви усе глибше розслаблюєтеся і наповняєтеся свіжими силами (30 секунд).

Тепер подякуйте цьому водоспадові світла за те, що він вас так чудово розслабив. Трохи потягніться, випряміться і відкрийте очі».



Робота в групах. Складання портрету тривожної дитини, причин виникнення тривожності та ознак

Нескоромна Тетяна Віталіївна, практичний психолог

Харківської гімназії №23
Об’єднання учасників семінару в три групи (березень, квітень, травень).
Завдання:

1 група - зобразити портрет тривожної дитини;

2 група описує причини тривожності;

3 група описує завдання роботи з тривожними дітьми.


Портрет тривожної дитини

Тривожна дитина, входячи до класу, напружено вдивляється в усе, що знаходиться навколо, несміливо, майже беззвучно здоровається і ніяково сідає на краєчок найближчого стільця. Здається, що вона очікує яких-небудь неприємностей.

Таких дітей у школі чимало, і працювати з ними навіть складніше, ніж з іншими категоріями «проблемних» дітей, тому що і гіперактивні, і агресивні діти завжди на очах, як на долоньці, а тривожні намагаються тримати свої проблеми при собі. Їх відрізняє надмірне занепокоєння, при чому іноді вони бояться не самої події, а її передчуття. Часто вони очікують найгіршого. Діти почувають себе безпомічними, побоюються грати в новіігри, приступати до новихвидів діяльності. У них високі вимоги до себе, вони дуже самокритичні. Рівень їхньої самооцінки низький, такі діти дійсно думають, що вони гірше за інших в усьому, що вони некрасиві, нерозумні, незграбні. Вони шукають заохочення, схвалення дорослих у всіх справах.

Для тривожних дітей характерні соматичні проблеми: біль в животі, запаморочення, головні болі, спазми в горлі, утруднений поверхневий подих тощо. Під час прояву тривоги вони часто відчувають сухість у роті, ком у горлі, слабість у ногах, прискорене серцебиття.


Причини тривожності

  • Природна особливість нервової системи(слабкість, астенічність) як риса темпераменту.

  • Порушення стосунків з учителями, однолітками чи в сім’ї.

  • Авторитарний стиль батьківського виховання в родині (суворий, вимогливий): дитину вчать підкорятися, залежати від влади сильніших, відступати перед авторитетами, а не мати власне«Я», що призводить до пасивності, нерішучості, невпевненості у власних силах, залежності.

  • Гіперопіка – оберігання від труднощів, вирішування за дитину усіх її проблем не дозволяє сформуватися навичкам подолання труднощів.

  • Авторитарний стиль роботи вчителя: владний суворий, нетерпимий.

  • Особливість захисної психологічної природи – непродуктивний тип мотивації(«орієнтація на уникання невдачі» замість «орієнтації на досягнення успіху»).

  • Психологічні травми (переляк).

  • Неадекватні вимоги (завищені) до дитини, які не відповідають її потенціалу і бажанням.

  • Постійне порівняння з іншими дітьми, перенесення навчальної оцінки, оцінки вчинку на оцінку всієї особистості.

  • Розлучення батьків.

  • Висока тривожність батьків, невроз чи інші психічні розлади.


Завдання роботи з тривожними дітьми

  • Уникайте змагань і видів робіт на швидкість.

  • Не порівнюйте дитину з іншими.

  • Сприяйте підвищенню самооцінки дитини, частіше хваліть, але так, щоб вона знала, за що.

  • Частіше звертайтеся до дитини на ім'я.

  • Демонструйте зразки впевненої поведінки.

  • Не ставте до дитини завищених вимог.

  • Не принижуйте дитину, караючи її.

  • Частіше використовуйте тілесний контакт, вправи на релаксацію.


Корекційне заняття з учнями 5 класу «Система корекційно-розвивальних занять на зниження шкільної тривожності» Т.В. Нескоромна (апробація авторської програми)

Тема: Пізнаю себе

Мета: Створення позитивної атмосфери взаємодії; зниження психологічного дискомфорту, емоційної напруженості; підвищення самооцінки учнів, самопізнання; виховання бажання до самовдосконалення.

Час проведення: 45 хвилин.

Вступне слово ведучого: повідомлення теми заняття, його мети (2 хв.) Привітання. Пригадування правил роботи в тренінговій групі (5 хв.)



Вправа 1. «Австралійський дощ» (5 хв.)

Мета: активізувати учасників тренінгу, підтримати позитивну атмосферу в групі.

Учасники стають у коло й повторюють за тренером рухи, якими зображають як іде дощ:

подув вітерець - учасники труть долонями;

почав накрапати дощ - клацають пальцями;

дощ перейшов у град - доторкаються кілька разів до ніг;

спалахнула блискавка - широко розривають долоні;

вдарив грім - плескають у долоні;

все закінчилось, і на небі з'явилася веселка - піднімають руки догори.

Ведучий пропонує учасникам тренінгу висловити свої очікування від занять.

Бесіда «Про повагу до себе» (5 хв.)

Для того, щоб наше життя стало кращим, сповнене яскравих вражень, ми повинні любити себе: схвалювати хороші вчинки і бути самим собою. Намагайтеся якомога менше критикувати себе.

Критика замикає той спосіб думок, якого ми намагаємося позбутися. Тільки розуміння себе дає змогу вирватися з цього замкнутого кола. Коли ми говоримо про любов до себе, то у жодному разі така любов не вважається егоїстичною чи самолюбством. Любити себе — це насамперед, поважати себе, відчувати себе особистістю.

Не заперечуйте самі і не давайте іншим заперечувати вашу досконалість.

Минуле змінити не можна, але ви завжди можете створити собі хороше майбутнє. Ми живемо тут і зараз для того, щоб подолати свою обмеженість, щоб захоплюватись своєю незвичайністю. Не забувайте, що у вашому серці достатньо любові, щоб вилікувати планету. Але спочатку вилікуйте себе.

Шануйте в собі хороші риси — і це може різко змінити ваше життя. Можливо згодом ви навчитеся любити в собі навіть ті риси, які раніше вас не влаштовували. Можливо, з цього розпочнеться новий етап у вашому житті.

Перша умова будь-якого самовдосконалення — прийняти себе таким, яким ти є насправді, полюбити себе з усіма своїми перевагами і вадами, врешті-решт бути собою. Лише за такого ставлення до себе має сенс ця робота — інакше для чого вдосконалювати те, чого-не любиш? Любити себе — означає бути вимогливим до себе.

Лише любов до себе породжує упевненість у собі. «Упевненість у собі — основа для того, щоб радіти життю і мати силу діяти» — так сказав Шіллер.

Вправа 2. «Сильні і слабкі сторони» (10 хв.)



Мета: сприяти самопізнанню особливостей характеру, своїх сильних і слабких сторін, формувати уміння виробляти бажані риси характеру, виховувати бажання до самовдосконалення.

Обладнання: аркуші паперу.

Тренер роздає аркуші паперу і ручки. Учасники ділять аркуш вертикальною лінією навпіл і у лівій верхній частині ставлять знак «+», а у правій — «-». Під знаком «+» перелічують ті риси особистості, якими вони пишаються, те, що їм подобається в собі і що вони цінують у людях. Під знаком «-» зазначають те, що їм не подобається в собі і людях. Бажано, щоб записів у лівій та правій частинах було порівну.

Тоді всі зачитують свої записи вголос, обмінюються враженнями. Запитання для обговорення;

  • Які позитивні риси особистості учасників групи тобі сподобались? Чи є такі у тебе?

  • Яких рис ти хотів би набути, а яких — позбутися?

Вправа 3. «Мій портрет у променях сонця» (10 хв.)

Мета: підвищення подання про власну значимість.

Хід гри: ведучий просить відповістити на запитання: «Чому я заслуговую повагу?» – у такий спосіб: намалюйте сонце, у центрі сонячного кола напишіть своє ім'я. Потім уздовж променів напишіть всі свої достоїнства, все гарне, що ви про себе знаєте. Постарайтеся, що б було якнайбільше променів. Після виконання завдання учасники по черзі, показуючи свої малюнки, розповідають про свої достоїнства.

Прощання. Вправа 4. «Усмішка по колу» (3 хв.)

Кожен учасник по колу говорить іншому учаснику щось приємне і дарує йому усмішку.


Пам’ятка щодо системи роботи психолога з тривожними дітьми

Як допомогти тривожній дитині

Фахівці рекомендують проводити роботу з тривожними дітьми в трьох напрямках:



  1. Підвищення самооцінки.

  2. Навчання дитини умінню керувати собою в конкретних, найбільш хвилюючих її ситуаціях.

  3. Зняття м’язової напруги.

Пам’ятка для дорослих,

або правила роботи з тривожними дітьми



  1. Уникайте змагань і видів робіт, що враховують швидкість.

  2. Не порівнюйте дитину з оточуючими людьми.

  3. Частіше використовуйте тілесний контакт, вправи на релаксацію.

  4. Сприяйте підвищенню самооцінки дитини, частіше хваліть її, але так, щоб вона знала, за що.

  5. Частіше звертайтеся до дитини по імені.

  6. Демонструйте зразки впевненої поведінки, будьте в усьому прикладом для дитини.

  7. Не пред’являйте до дитини завищених вимог.

  8. Будьте послідовні у вихованні дитини.

  9. Намагайтеся робити дитині якнайменше зауважень.

  10. Використовуйте покарання лише в крайніх випадках.

  11. Не принижуйте дитину, караючи її.

В роботі з тривожною дитиною необхідно дотримуватися наступних правил:

1. Включення дитини в будь-яку нову гру повинно проходити поетапно. Нехай вона спочатку ознайомиться з правилами гри, подивиться, як у неї грають інші, і лише потім, коли сама захоче, стане її учасником.

2. Необхідно уникати елементів змагання і ігор, у яких враховується швидкість виконання завдання.

3. Якщо ви вводите нову гру, то для того, щоб тривожна дитина не відчувала небезпеки від зустрічі з чимось невідомим, краще проводити її на матеріалі, уже знайомому їй. Можна використовувати частину інструкції чи правил із гри, у яку дитина вже грала неодноразово.

4. Ігри є закритими очима рекомендується використовувати тільки після тривалої роботи з дитиною, коли вона сама вирішить, що може виконати цю умову.

5.У колективні ігри тривожну дитину можна включати, якщо вона почуває себе досить комфортно, а спілкування з іншими дітьми не викликає в неї особливих труднощів.

Працюючи з тривожними дітьми, варто пам'ятати, що стан тривоги, як правило, супроводжується сильним затиском різних груп м'язів. Тому релаксаційні і дихальні, вправи для даної категорії дітей просто необхідні.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка