Положення про робочу навчальну програму дисципліни вступ мета викладення дисципліни та її місце в навчальному процессі. Завдання вивчення курсу




Сторінка1/4
Дата конвертації13.04.2016
Розмір0.81 Mb.
  1   2   3   4

Робочу навчальну програму курсу „Глобальна економіка” склав:

Доктор географічних наук, проф. Сонько С.П.

ЗМІСТ РОБОЧОЇ ПРОГРАМИ


курсу ”Глобальна економіка”
ПОЛОЖЕННЯ про робочу навчальну програму дисципліни
1. ВСТУП

1.1. Мета викладення дисципліни та її місце в навчальному процессі.

1.2. Завдання вивчення курсу.

1.3. Переліелік базових дисциплін та дисциплін, у яких будуть використані зання цієї дисципліни.


2. Тематичний план з розподілом навчального часу.

2.1. Графік вивчення дисципліни (таблиця)

2.2. Графік захисту індивідуальних робіт.
3. ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ
4. Плани лекцій
5. плани семінарських та практичних занять
6. індивідуальна робота
7. Організація самостійної роботи студентів
8. методика активізації процесу навчання
9. література
10. перелік контрольних завдань, що виносяться на іспит
11. карта методичного забезпечення дисципліни.
12. Карта інформаційного забезпечення.

ПОЛОЖЕННЯ про робочу навчальну програму дисципліни
Робоча програма є основним організаційно - методичним документом вивчення дисципліни. Основою для складання робочої програми є навчальний план, робоча програма базового вузу в відповідності чого визначається комплекс необхідних знань і навичок, які набувають студенти у результаті вивчення даної дисципліни. На основі робочої програми проводиться забезпечення окремих видів навчальної діяльності.

В робочій програмі повинні бути виділені всі розділи, які складають основу викладання та методичного забезпечення дисципліни. Відповідальність за зміст і повноту робочої програми дисципліни несе провідний викладач. Для складання програми викладач може залучати асистентів або викладачів-стажистів.




1. ВСТУП
Підвищення якості підготовки фахівців у системі вищої школи є найважливішою задачею в системі Болонського процесу.

В організації навчального процесу, реалізації програм та навчального плану першоступову роль відводять робочій програмі дисципліни. В залежності від її конкретності, продуманності, повноти і буде організовано пізнання дисципліни.

Робоча програма в навчальному процесі є основним методичним документом, в якому визначається конкретний зміст дисципліни, системність, послідовність, організаційні форми проведення поточного та підсумкового контролю. Робоча програма дисципліни є нормативним документом організації навчального процесу в інституті, основою для розробки методичного забезпечення вивчення дисціпліни. Перш ніж розпочати вивчення дисципліни „Глобальна економіка” („ГЕ”), слід визначити, її головні методологічні риси.

Об’єктом дослідження ГЕ є окремі системи національних економік, а також світове господарство вцілому. Такі елементи світового господарства як світова фінансова система, світовий ринок інновацій, галузі світової економіки також об’єктами вивчення ГЕ.

Предмет дослідження. На відміну від інших дисциплін економічного циклу ГЕ вивчає свої об’єкти глобально, тобто у прив’язці до території усієї земної кулі, а, найголовніше, відповідно то сучасних тенденцій глобалізації світової економіки. Отже предметом ГЕ є механізми формування особливостей національних економік під впливом всесвітнього процесу глобалізації.
1.1. Мета викладення дисципліни та її місце в навчальному процесі. Головною метою викладання курсу „Глобальна економіка” є надання студентам спеціальності „Міжнародна економіка” систематичних знань з теорії глобалістики, ознайомлення з головними концепціями глобалістики, виховання навичок “глобального мислення”. Місце дисципліни в начальному плані підготовки економістів дуже значне, оскільки вона методологічно поєднує макроекономіку і міжнародну економіку і як би “замикає” на конкретну територію всї економічні закономірності.
1.2. Завдання вивчення курсу полягає у вивченні студентами закономірностей розвитку глобалізаційних процесів і їх вплив на національні економіки і систему міжнародних відносин.

Для кращого сприйняття курсу необхідний тісний зв’язок з політекономією, філософією, міжнародними економічними відносинами, макроекономікою.

Головна форма викладання - лекції. Крім неї курс передбачає семінарські заняття, доповіді, обговорення, практикум, індивідуальні та самостійні заняття.

Завдання викладання дисципліни висвітлюється стосовно мети викладання: студент мусить знати, розуміти і уміти:

- знати головні концепції глобалістики і вміло пристосовувати їх при адаптації економічної стратегії фірми, регіону, держави до умов глобалізації;

- всебічно обґрунтовувати економічну стратегію України в умовах глобалізаційної економіки;

- що вивчає глобальна економіка і які наукової напрямки розробляються у цій галузі;

- які головні риси притаманні процесам економічної глобалізації;

- групи факторів які впливають на глобалізаційні процеси у світовій економіці, та трансформацію цих факторів.

- особливості формування країнних та глобальних господарських систем і комплексів.

- головні напрямки підвищення регіональної та державної конкурентоздатності в умовах глобальної економіки.

- головні передумови інвестиційної привабливості підприємств і регіонів.


1.3. Перелік базових дисциплін та дисциплін, у яких будуть використані знання цієї дисципліни.

Комплексні науки: геополітика, історія економічних вчень, філософія, економічна теорія; міжнародні відносини.

Інформаційно - прогнозні напрямки -геоінформатика, розробка національних стратегій, концепції стійкого розвитку, інформатика.

Маркетингові дисципліни – міжнародний маркетинг, логістика, підприємництво.

Мененджмент.- міжнародний, регіональний, корпоративний та інноваційний менеджмент.

2. ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ
2.1. Обсяг і структура дисципліни. Згідно до вимог Болонського процесу курс „Глобальна економіка” рекомендовано для вивчення студентами спеціальності „Міжнародна економіка” економічних вузів України. Починаючи з 2005 року і згідно вимог кредитно-модульної системи він охоплює для денного відділення 180 годин (5 кредитів). З них:


Назва курсу

Лекцій

Практичних

Індивідуальних

Самостійних

Іспит

Глобальна економіка

34

26

50

18

14


3. ЗМІСТ ОКРЕМИХ РОЗДІЛІВ РОБОЧОЇ ПРОГРАМИ.
Обсяг та структура дисципліни - тематичний план передбачає обміркований розподіл відведеного часу на вивчення дисципліни між різними видами навчання тем для різних форм навчання . Тут же приводиться графік вивчення дисципліни, в якому показано розподіл у часі різних видів занять та самостійної роботи над курсом з визначенням відповідних форм контролю.

Для кожної теми приводиться мета, перелік понять які мають бути засвоєні, стислий зміст теми (у розрізі окремих лекцій визначаються запитання для самоконтролю знань, даються посилки на літературні джерела з визначенням конкретних розділів, або сторінок.

Визначаються проблемні запитання, та теми рефератів, або курсових робіт для поглибленого вивчення теми на підставі опрацювання додаткової літератури.

Для проведення практичних та семінарських занять визначаються програмні запитання та перелік задач з відповідних окремих методичних вказівок ( для проведення практичних занять), де окрім основних положень робочої прогарами мають бути наведені задачі для практичного вирішення.

Організація проведення індивідуальних занять як виду навчального процесу, здійснюється під керівництвом викладача. Основною метою цих занять є посилення творчої активності і ініціативи студентів при вивченні дисципліни ГЕ. Виходячи з цього має бути складена програма їх виконання, тут потрібно визначити кількість і зміст індивідуальних завдань, які має виконати студент денної форми навчання та терміни їх захисту ( тиждень навчального семестру). Кількість і зміст індивідуальної роботи має бути узгоджений з бюджетом часу навчальної дисципліни.



Індивідуальні завдання як правило мають інтегрувати для свого вирішення комплекс знань декількох тем дисципліни. Тут має бути перелік тих питань, які мають бути дослідженні студентом, форма звіту, організація захисту та критерії оцінювання виконання та захисту індивідуальних завдань. Як підсумок організації індивідуальної роботи студента може бути складено графік індивідуальних робіт з відображенням порядкових номерів тем, матеріал яких використовується у роботі, форма проведення, обсяг годин, форма звітності, перелік та результати виконання.

В окремих методичних посібниках наводиться мета, зміст, організація та розподіл відведеного часу на СРС навчальним планом за темам курсу формами самостійної роботи.

Слід мати на увазі, що загальний бюджет часу на СРС, передбачений навчальним планом і має бути використано на підготовку до лекцій, практичних занять, підготовку до заліків та іспитів. Самостійна робота над курсом є характерною рисою організації навчання у ВУЗі. Тому у робочій програмі мають бути визначені форма та засоби контролю за цією формою навчання. Організація самостійної роботи по вивченню дисципліни ГЕ може бути деталізована окремими методичними вказівками.

В організації НДРС, як форми СРС при вивченні дисципліни має бути подано перелік проблем в яких студент може проводити дослідження, організаційні форми проведення та час їх виконання, форми представлення звіту та контролю. Мають бути передбачені заходи, щодо інтеграції знань цієї дисципліни з тими що передують її вивченню. Слід передбачити різні форми обміну інформацією про проведені дослідження , публікації, наукові конференції, результати НДРС як форми самостійної роботи студентів при вивченні дисципліни мають бути представлені загальною кількістю студентів, які брали участь у НДРС та тих, що залучились до виконання питань, що є складовою частиною держбюджетної та госпразрахункової тематики кафедри.

Основним організаційним принципом виконання НДР слід вважати залучення викладачем студентів до вирішення досліджуваної ним проблеми - це буде підставою для творчого зростання як викладача так і студента, основою формування певної наукової школи.

Обов’язковим елементом робочої програми є конкретні запитання, які має знати студент внаслідок вивчення дисципліни. За цими запитаннями мають бути складені відповідні документи контрольних заходів стосовно їх структури.

Завершальним розділом робочої програми є карта методичного забезпечення дисципліни, яка складається з двох однакових частин. Перша відображає у розділі тем, необхідність тих чи інших дидактичних матеріалів, а друга - їх фактичну наявність на кожний момент часу з вказаним роком видання та наявної кількості.

Закінчується робоча програма переліком літератури, яка рекомендується автором програми для вивчення дисципліни. До основного має включатися 3-4 найбільш повних та нових видань. Додаткова література має відображати найбільш нову інформацію, що публікується в періодичних виданнях.

Окремо мають бути подані нормативно-інструктивні документи ( закони, постанови, положення, інструкції, методички).
ТЕМАТИКА ЛЕКЦІЇ ДИСЦИПЛІНИ „ГЛОБАЛЬНА ЕКОНОМІКА”
Тема 1.Сучасна глобалістика: наука і методологія (2 год).

Зміст теми: 1. Глобалізація як нова парадигма постіндустріального розвитку. 2. Україна в глобалізованому світі. 3. Сучасні особливості глобалізації світової економіки. 4. Глобалізм – як економічна система.

Мета: охарактеризувати методологічні параметри курсу „Глобальна економіка”. Пояснити специфіку об’єкта дослідження ГЕ. Обґрунтувати сучасні актуальні проблеми глобалістики та показати місце України в глобалізованому світі.

Основні поняття та визначення: - Об’єкт вивчення – глобальна економіка. Предмет науки – процеси глобалізації. Простір глобальних трансформацій, його економічний зміст. - Поняття ГЕ, глобалізований світ, вітчизняні тенденції глобалізації.

Стислий зміст теми: Глобалістика — один із найбільш інтенсивних напрямів розвитку сучасної науки про міжнародні відносини і, перш за все, економічні відносини. Глобалістика — це сучасна, самостійна галузь науки про загальні, планетарні проблеми нинішнього і майбутнього розвитку людської цивілізації, глобалізації, її політичну, економічну і соціальну організацію як єдиного цілого.

Методологічною основою цієї науки є глобально-цивілізаційний підхід, який дає можливість виявити генезис, витоки і взаємозв’язок політичних, економічних і соціокультурних вимірів глобалізації, співвідношення процесів глобалізації, інтеграції і дезінтеграції, регіоналізації і фрагментації.

Об’єкт науки глобалістики — процеси глобалізації. Її предметом є виявлення закономірностей і законів формування нової системи світопорядку — глобалізму, яка може стати результатом і суттю розвитку світової спільноти в ХХІ столітті, несучи в собі небачений вплив на цивілізаційну, міжнародну, регіональну і національну безпеку.

Виходячи з сучасного інтегрованого цивілізаційно-формаційного підходу, в теорії глобалістики вживаються такі нові категорії, як індустріальне і постіндустріальне суспільство, економічне і постекономічне суспільство, інформаційне суспільство, сервізація суспільства, нова економіка, глобальна економіка, глобальні трансформації в їх внутрішній взаємозалежності. Це дає можливості по-новому підійти до розгляду і розв’язання головних проблем сучасного світового і національного розвитку. При цьому локомотивом розвитку є прискорений технологічний прогрес та новий характер інвестиційних процесів у глобальному середовищі.

Виділяються такі основні виміри глобалізації: 1) як об’єктивної тенденції світового економічного, політичного, соціального і культурного розвитку; 2) як політичної і стратегічної мети, висунутої елітами наймогутніших держав і контрольованих ними міжнародних організацій; 3) як методології аналізу процесів розвитку і розробка стратегій на рівні суб’єктів глобалізації (держав, міжнародних організацій, корпорацій); 4) як нову глобальну стратегію наймогутніших корпорацій; 5) як об’єднану стратегію і взаємодію наймогутніших держав, глобальних міжнародних організацій і глобальних корпорацій разом узятих.

Зважаючи на цивілізаційну суть, генетично феномен глобалізації походить зі сфери економіки, науки і техніки. А наука — це складова частина культури і цивілізації в цілому. Але феномен глобалізму і глобалізації не може обмежуватись лише сферою економіки. Він переходить і в політику (політична глобалізація), і в соціологію (соціальна глобалізація), і в екологію (екологічна глобалізація), і в культуру, науку і інформацію. Більш того, сьогодні активно формується таке нове комбіноване явище як глобальна корпоративна культура, родоначальниками якої є США і Японія. Сучасні концепції глобального менеджменту, що лише зароджуються також у повній мірі враховують соціально-культурні фактори.

Наука глобалістика об’єктивно поділяється на ряд складових: політичну, економічну, соціальну, екологічну, інформаційну глобалістики. Неминучим є відпочкуванням інших напрямів. Але найчастіше розглядають взаємозв’язок політичної і економічної глобалістики. Якщо об’єктом політичної глобалістики є глобальний світ як цілісність, що розвивається, то відповідно, об’єктом економічної глобалістики є глобальна економіка як інтегрована цілісна система. Предметом політичної глобалістики є дослідження закономірностей і законів політичної глобалізації світу і механізмів впливу політичної глобалізації на світовий соціум. Відповідно, предметом економічної глобалістики є дослідження закономірностей, законів і механізмів дії глобалізму і глобальної економічної системи як єдиного цілого. Як бачимо і політична, і економічна глобалістика мають якісно однорідні об’єкт і предмет дослідження. Тому і методологічні підходи і принципи цих наук повинні бути однорідними, але специфічно-особливими.

В сучасній політичній і економічній глобалістиці домінуючим є єдиний, інтегрований, глобально-цивілізаційний підхід. Відповідно до існуючого визначення цивілізація — це сукупність способів існування і діяльності великої групи людей, яка характеризується особливостями: а) матеріального життя, б) інтелектуального життя, в) морального життя; г) політичної і соціальної організації.



Контрольні питання: Що вивчає наука „Глобальна економіка”? Які головні виміри глобалізації світової економки? З яких складових формується сучасна глобалістики? Предмет глобалістики та об’єкти глобальної економіки. Глобалізм як економічна система.
Тема 2. Загальнонаукові підвалини глобалістики (4 год.)

Зміст теми: 1) Філософський аспект глобалістики. 2) Екологічний аспект глобалістики. 3) Природничо-наукові витоки глобалістики. 4) Закон глобалізації та його постулати.

Мета: Показати глибинний зв’язок головних глобальних проблем людства з загальнонауковами концепціями і парадигмами.

Основні поняття та визначення: - філософія постмодерну, постіндустріалізм, інформаційне суспільство, виробничо-технологічні уклади, глобальні проблеми людства, глобальна екологічна проблема, закони термодинаміки та ентропія.

Стислий зміст теми: Основоположними філософськими категоріями і по сьогодні залишаються категорії простору і часу. Глобалістика розрізнює два типи ресурсу часу: циклічний і лінійний. Циклічний тип притаманний цивілізаціям Сходу, лінійний — цивілізації Заходу. Лінійний час — це час безперервної еволюції по шляху прогресу. Захід неухильно розвиває і вдосконалює лише одну модель розвитку — модель ліберальної демократії, що характеризується прагматизмом і інструментальним ставленням до світу. Сучасна глобалістика використовує і таке поняття як «політичний простір глобального світу», виходячи з того, що формування, існування і розвиток кожної цивілізації визначається трьома сакральними символами — вірою (духовність), землею (територія) і кров’ю (генетична спільність). Поєднання західної техніки з ресурсами територій і розвиток західної цивілізації на цій основі привели до формування постлюдської цивілізації, створеної людиною. Цей цивілізаційний простір розвивається за своїми законами незалежно від людини. Дуже цікавим з точки зору глобалістики є уявлення про „пастки” для часу і для простору, викладене у ряді сучасних робіт Жака Дерріда, Джеремі Ріффкіна, Олександра Секацького, Вольфганга Гігерича, та ін.

Конструктивним з позицій глобалізму є усвідомлення планетарного простору через ідею його речовинного наповнення викладене в хорологічній парадигмі Канта-Ріттера-Геттнера.



Екологічна проблема, або проблема взаємодії суспільства і природи як найкраще підходить до рангу міждисциплінарних. Більше того, “всі проблеми, з якими стикається людська цивілізація в процесі взаємодії з природою є похідними від екологічної. Отже, розв’язавши екологічну проблему людство наблизиться до вирішення решти глобальних проблем – енергетичної, сировинної, демографічної, продовольчої та інших. При усвідомленні екологічної суті людської популяції концептуально значимим є перехід від організмового на популяційний рівень. Саме на цьому етапі завдяки технічно-культурно-перетворювальній діяльності людини з залученням нею косної речовини біосфери формується “уречевлена інформація” у вигляді “споживчих вартостей”.

“Закріплюючи” інформацію в спорудах, машинах і інших споживчих вартостях, людина по-перше, забезпечує подальшу просторову експансію виду “Гомо сапієнс”, по-друге, сприяє реалізації витрат “вільного часу”, яке за словами К.Маркса стало головною рушійною силою розвитку цивілізації.



Застосування другого начала термодинаміки до пояснення процесів глобалізації зустрічається у працях сучасного українського глобаліста О.Г.Білоруса. Цей закон вводить поняття ентропії (грецьке слово, що означає поворот, перетворення). Найбільш підходить для нашого випадку трактування ентропії як міри ймовірності будь-якого макростану, або міри невизначеності цього стану. Якщо вважати, що кожному із зазначених підстанів відповідає якась структура або функція світової системи, то висновок, який зроблено вище, можна сформулювати так: наш світ розвивається у напрямі зростання його ентропії, тобто таким чином, що всі його структури і функції прагнуть ставати однаковими, а напрямки розвитку однаково можливими. Це включає механізм підсилення єдності світу, взаємопов’язаності його частин в одну систему. В цьому об’єктивна суть явища глобалізації.

В соціальному середовищі Друге начало термодинаміки проявляє себе через Закон глобалізації, суть якого зводиться до ряду постулатів.



Твердження 1. Глобалізація у світовому суспільстві є явищем об’єктивним, її прояв обумовлено законами природи.

Твердження 2. Досі ми розглядали глобалізацію як процес загального характеру, який охоплює в цілому усе існування, усю діяльність людства. Оскільки існування і діяльність людства можуть бути розкладені по різних сферах — політиці, економіці, культурі (у вузькому сенсі) і т. д., то можна і треба розрізняти політичний, економічний, культурний і т. д. глобалізм.

Твердження 3. Оскільки дифузія розвивається в напрямку градієнту щільності (накопиченості) маси товару, людей, технологій, інформації, влади, науки, релігії і т. ін. стільки слід говорити про пряму і зворотну складові (дифузії) будь-якого глобалізаційного процесу.

Твердження 4. Визначаючи глобалізацію як один із законів розвитку людства, звернемо увагу на те, що прояви зазначеного закону обов’язково і завжди супроводжуються напругами у людських стосунках, висвітлюючи прояв дії ще одного закону розвитку людства — Закону напруг і конфліктів розвитку.

Твердження 5. Очевидно, глобалізаційні процеси набувають дедалі більшого прояву в умовах зростання умов для контактування учасників глобалізації. А умови для контактування, у свою чергу, поліпшуються з поглибленням глобалізації.

Твердження 6. Об’єктивний процес глобалізації розвивається за активною усвідомленою участю людей, тому її «нерукотворна» лінія модульована «рукотворними» людськими надбудовами.

Твердження 7. Першоосновою будь-яких людських мотивацій до активності в рамках глобалізаційних процесів є прагнення до безпеки.

Твердження 8. Внаслідок свого глобалізаційного розвитку світ занурюється у новий хаос.

Контрольні питання: Чому сучасну глобалізацію необхідно розглядати у зв’язку з природничими науками? Філософські підвалини сучасної глобалістики. Філософія глобальних проблем людства. Фізичні підвалини глобалістики. Другий початок термодинаміки та глобалістика. Природні закони глобалізації.
Тема 3. Концепції сучасної глобалістики (4 год.)

Зміст теми: 1.Загальний огляд головних концепцій глобального розвитку. 2.Глобальні проблеми людства. 3.Методологічні підходи сучасної глобалістики. 4.Концепція сталого розвитку. 5.Українська модель сталого розвитку. 6. Індикатори стійкого економічного розвитку.


Мета: Ознайомити студентів з головними концепціями і теоріями сучасної глобалістики. Визначити критерії сталого розвитку. Ознайомити студентів з українською моделлю сталого розвитку.

Основні поняття та визначення: Концепції Римського клубу, що стосуються межі зростання, сталого розвитку, універсального еволюціонізму, мітозу біосфер, контролю глобального розвитку, світ-системного аналізу, проблема підвищення рівня суспільної організованості і керованості світовим співтовариством і його розвитком. проблеми природно-економічного характеру: енергетична, продовольча, екологічна, сировинна, Світового океану, ресурсна, інформаційна, технологічна. глобальна демографічна проблема, проблеми боротьби цивілізацій, релігій, міжнаціональних відносин, демократії, духовності, культури, захисту здоров’я, організованої злочинності, корупції, безробіття і зубожіння людей світу.

Стислий зміст теми: До розряду найбільш пріоритетних глобальних проблем людства, які мають особливо великий перспективний або, навіть, вічний характер, належить глобальна проблема сталого розвитку світу, який визначається сьогодні і в майбутньому не стільки економічним зростанням держав і країн та забезпеченням розширеного відтворення в його традиційних вартісній і натурально-фізичній формах, скільки з соціально-економічним прогресом людства, забезпеченням розширеного відтворення інтелектуальних ресурсів та інтелектуального потенціалу, а також зростання якості і конкурентоспроможності розвитку, якості людського життя, розвитку людини як найвищої соціальної цінності.

Сучасна глобалістика цілком обґрунтовано концентрує свої зусилля на проблемах глобального розвитку, його якості і безпеки, що власне утворює першу різновидність концепцій. Ця корінна проблема світу в дослідженнях глобалістів була започаткована глобалістами — алярмістами Римського клубу. Друга різновидність концепцій сучасної глобалістики — «максималістські підходи» до вирішення глобальних проблем людства. Це концепції «глобальної рівності» і вирівнювання рівнів розвитку «центру» та периферії для збереження навколишнього середовища. Недолік цього підходу — відхід від реальності і однобічний максималізм країн, що розвиваються.



Третя група концепцій глобалістики базується на ідеях тісного взаємозв’язку соціально-економічних і екологічних процесів розвитку. Це відповідає сучасному рівню осмислення глобальних проблем, але все ще є недостатнім, бо не досягає комплексного системного рівня бачення і все ще трактує глобальні проблеми кожну зокрема, визначаючи лише зв’язок між ними, а не єдину їх систему.

В історії глобалістики таким прикладом була концепція сталого розвитку («устойчивого развития», Sustainable development) тісно пов’язана з іменем колишнього прем’єр-міністра Норвегії Г.Х.Брунтланд, яка очолила Всесвітню комісію з навколишнього середовища і розвитку, створену в 1983 році за ініціативи ООН.



Стійкий розвиток було визначено, як "тривалий безперервний розвиток, що забезпечує потреби людей, які проживають нині, без шкоди забезпечення потреб майбутніх поколінь".

Українська модель СР розробляється в умовах затяжної економічної кризи і господарської депресії, тому багато її положень є гіпотетичними.

Концепція СР України розроблена під керівництвом Ю.І. Костенка та Б.Є. Патона. В ній зазначається, що Україна може забезпечити СР виключно шляхом ефективного використання усіх видів ресурсів, структурно-технологічної реструктуризації виробництва, використання творчого потенціалу всіх членів суспільства для розбудови і процвітання держави.

Перехід України до СР передбачає 2 етапи:



Перший етап має завершитись економічною стабілізацією та завершенням основних інституціональних перетворень, формуванням засад ринкової економіки та громадянського суспільства.

Другий етап корелюється з початком економічного зростання, здійсненням широкомасштабної модернізації економіки і суспільства відповідно до індикаторів сталого розвитку та основних тенденцій світових цивілізаційних процесів.

Базовий набір індикаторів стійкого розвитку поділяють на три основні групи: • соціальні; • економічні; • екологічні.



Контрольні питання: Які ви знаєте концепції глобального розвитку? Що таке сталий розвиток і які критерії сталого розвитку. Головні риси української моделі сталого розвитку.
Тема 4. Глобалістика ноосфери (2 год.)

Зміст теми: 1. Школа універсального еволюціонізму. 2.Теорія біосфери В.Вернадського та сучасні уявлення про біосферу. 3. Перехід біосфери у ноосферу. 4. Саморегуляція біосфери. 5. Заперечення коеволюції людини і природи. 6. Реальність побудови ноосфери.

Мета: Дати уявлення про концепцію біосфери-ноосфери Вернадського. Показати, яку роль відіграє теорія біосфери-ноосфери у постановці і вирішенні глобальної екологічної проблеми. Можливість сталого розвитку.

Основні поняття та визначення: Біосферна саморегуляція. Коеволюція людини і природи. Концепція Живої Землі. Поняття ноосфери.

Стислий зміст теми: Школа універсального еволюціонізму в глобалістиці розвивається під керівництвом академіка Н. Мойсеєва на базі ноосферного вчення В.Вернадського. Піддаються критиці доповіді Римському клубу за їх розуміння пасивної ролі природи і її пасивної реакції на результати діяльності людства. У результаті конструктивної коеволюції може бути сформована ноосфера, ноосферна економіка і ноосферна цивілізація, яка відкриває шлях до якісно нового розвитку. Цю школу називають ще школою глобальної екології. Вона запропонувала теорію глобальних рішень і компромісів. За В.І.Вернадським (1989): біосфера - особлива, охоплена життям оболонка Землі; поверхня нашої планети, її зовнішня область, яка відмежовує її від космічного середовища; область земної кори, зайнята трансформаторами, котрі перетворюють космічне випромінювання в діяльну земну енергію - електричну, хімічну, механічну, теплову і т.д. Вона є наслідком взаємодії її живих і неживих компонентів, акумуляції та перерозподілу в ній величезної кількості енергії, термодинамічно відкритою, самоорганізованою, саморегульованою, динамічно зрівноваженою, стійкою, мозаїчною (дисиметричною), глобальною системою. Найпоширеніше трактування ноосфери як сфери взаємодії природи й суспільства, розумно організованої людиною відповідно до потреб свого розвитку. У цьому випадку немає діалогу із природою, вона не становить рівноправну з людиною субстанцію, вона є лише поле її діяльності (Н. Моисеев). У нашому сторіччі відбулося істотне збурення природної біоти, збільшилася швидкість забруднення навколишнього середовища індустріальними продуктами. У результаті цього біота втратила здатність компенсувати антропогенні збурювання й середовище перебування почало змінюватися в глобальних масштабах. Потік інформації, споживаний природною біотою за посередництвом сонячної енергії, на 15 порядків перевершує максимально можливі інформаційні потоки в комп'ютерах всієї цивілізації. Тому створити ноосферную регуляцію навколишнього середовища настільки ж ефективну, як і біотична регуляція природної біоти, нереально. Ноосфера як екологічна ніша стійкого існування й розвитку цивілізованої людини при наявності науково-технічного прогресу можлива тільки при збереженні природної біоти на великій території планети й скороченні загального енергоспоживання й населення планети до екологічно дозволеного рівня.

Контрольні питання: Що таке ноосфера? В чому полягає суть теорії біосфери? Які умови переходу біосфери в ноосферу? Ноосфера, як можливий позитивний наслідок глобалізації. Вплив глобалізації на біосферну регуляцію. Біосферна саморегуляція.
Тема 5. Фізична економія як альтернатива економічній системі глобалізму (2 год)

Зміст теми: 1.Історія зародження фізичної економії. 2.Вітчизняна школа фізичної економії. 3.Природничо-наукові основи фізичної економії. 4.Фізична економія і глобалістика.

Мета: Дати уявлення про альтернативність глобалізації. Розглянути можливість застосування принципів фізичної економії як альтернативи сучасним економічним теоріям глобалізму. Дослідити вітчизняне коріння фізичної економії.

Основні поняття та визначення: Енергетичний базис людства, об’єктивні механізми виміру праці, енерго-імпульсна сутність енергетичного базису, енергія прогресу, еквіваленти енергії у праці людини, ентропія-негентропія.

Стислий зміст теми: Однією з перших економічних теорій, що з'явилася в XV столітті, була теорія меркантилізму, представниками якої є Т.Мін (Англія), А.Серр (Італія), А.Монкретьен (Франція) та ін. Розвиваючи вчення меркантилістів, Вільям Петті вперше назвав джерелом багатства працю і землю. Економічне вчення збагатилося теорією фізіократів, а лікар Ф.Кене став одним з його основних представників. Він розробив "Економічні таблиці", де вивів основні балансові співвідношення між натуральними і вартісними елементами суспільного продукту. Ліндон Ларуш опублікував свої ідеї, засновані на вивченні праць класиків економічної науки, сучасних економістів і робіт фізиків, що займаються питаннями перетворення енергії. Зокрема, вивчаючи роботи Римана про ударні хвилі і їхнє поширення, він робить висновок, що концентрація енергії в обмеженому просторі веде до ущільнення енергетичного потоку, а цю властивість людина використовує в організації процесів своєї взаємодії з природою. Сергій Подолинський виклав основні положення теорії розвитку суспільства, що базується на використанні людиною природної енергії, а сама людина розглядалася як теплова машина. При цьому праця є використанням накопиченої в організмі механічної і духовної енергії, що дозволяють у результаті процесу праці збільшити загальну кількість енергії на земній поверхні. У1972р. Український дослідник соціально-економічних процесів Микола Данилович Руденко в радянському самвидаві випускає книгу "Енергія прогресу". Вартісне відображення процесів у суспільстві зв'язано з політикою, а її реалізація визначеними суспільними групами спирається на теорію власності. Поки суспільство не перебудується у своїй якості на одухотворених колективістів, а не корисливих сріблолюбів досягти своєї гармонічної єдності з природою йому не вдасться. Капітал - це діяльність сонця на нашій планеті, її збагачення космічною енергією, вважає М.Руденко. Економічні процеси необхідно розглядати як ланцюжок причинно-наслідкових зв'язків, обумовлених взаємодіями одних якісних структур простору з іншими, що породжують їхню трансформацію в якісно нові структури простору. Взаємодії ці відбуваються завдяки людині, що є об'єктом, що володіє енергетичними імпульсами, генерованими усередині її в результаті поглинання нею їжі для підтримки своєї життєдіяльності як біологічної істоти, а також завдяки енергоімпульсам, що з'являються в результаті організації людиною виробництв, що виробляють енергію, яка забезпечує взаємодію речовин у виробничих процесах.

Контрольні питання: Чим відрізняються теоретичні підходи до оцінки людської праці у класичній і у фізичній політекономії? Хто з учених розвивав теорію фізичної економії на різних етапах її виникнення? Яка роль Сергія Подолинського у розвитку фізекономії? Вітчизняна школа фізекономії. Фізекономія як альтернатива економічній системі глобалізму.
Тема 6. геополітика як концепція глобалістики (2 год.)

Зміст теми: 1. Теорії і концепції держави (Організменна теорія держави Ратцеля-Челлена; Держава Хаусхофера; Функціональна теорія держави Р. Гартшорна; Теорія "держави-вмістилища" П. Тейлора). 2. Глобальні геополітичні та геостратегічні концепції (Концепція Мегана-Маккіндера; Концепція "Євразійського узбіччя" Н.Спайкмена; Цивілізаційна концепція С.Гантінґтопа та головні принципи української геостратегії; Концепція "Великої шахівниці" 3.Бжезінського). 3. Американські геополітичні та геостратегічні доктрини (Доктрина Монро; Американські доктрини другої половини XX ст.). 4. Російські геополітичні і геостратегічні теорії та доктрини (Теорія "третього Риму"; Доктрина панславізму; Євразійська доктрина; Правозахисна доктрина; Імперіалістична доктрина А. Дугіна). 5. Геополітичні концепції та доктрини України ("Східна" геополітична доктрина; "Західна " геополітична доктрина; Балтійсько-чорноморська доктрина С. Рудницького; Чорноморська доктрина Ю. Липи). 6. Сучасні геополітичні орієнтири України та її місце на економічній карті світу.

Мета: Ознайомити студентів з головними теоретичними положеннями геополітики. Дати уявлення про геополітичні доктрини різних „гравців” на політичній карті світу. Визначити роль геополітики в умовах глобалізації світової економіки.

Основні поняття та визначення: Теорії держави, держава-організм; глобальні геополітичні концепції, американські геополітичні доктрини, російські геополітичні стратегії і доктрини, геополітичні концепції і доктрини України.

Стислий зміст теми: Організменну теорію держави розробили німецький учений Фрідріх Ратцель та його послідовник - шведський учений Рудольф Челлєн . Вони, особливо Р. Челлєн, користувалися для цього біологічною термінологією: надіндивідуальний організм, форма життя, чи просто "вона " (держава), яка бореться за своє виживання і проходить цикл розвитку — народження, становлення і зростання, занепад, смерть. Рудольф Челлєн (1864-1922). У праці "Нарис системи політики" він розкриває взаємопов'язаність п'яти основних "органів", структур чи елементів держави: влади, землі (території), державного народу (нації), суспільності, господарства. В аналізі зовнішніх стосунків держави Р. Гартшорн виділяє територіальні (особливо прикордонні проблеми, використання території однієї держави іншою, тощо), політичні (залежність, рівноправність, партнерство), економічні (торгівля, послуги, інвестиції та ін.), стратегічні відносини. Теорія "держави-вмістилища" П.Тейлора висунута у 1994 р., де він уподібнив сучасну державу до контейнера. Він вважав, що держава є "вмістилищем багатства". Новий період розвитку геополітики започаткував наприкінці XIX ст. англійський учений, адмірал Альфред Тайєр Меган (1840-1914) і продовжив англієць сер Галфорд Дж. Маккіндер (1861-1947). З геополітики окремої держави вони виходили на глобальну геостратегію. Ключ до неї лежить у Східній Європі.Г. Маккіндер сформулював такі тези: „хто управляє Східною Європою, той управляє "серцевинною країною"; хто управляє "серцевинною країною", той керує "світовим островом" (Євразією та Африкою); хто керує "світовим островом", той управляє світом”. Третьою геостратегічною концепцією була концепція "Євразійського узбіччя", розроблена професором Єльського університету (США) Ніколасом Спайкменом у 30-х роках. "Євразійське узбіччя" - це територія поза межами "гартленду", тобто Західна і Середня Європа, Близький і Середній Схід, Південна, Південно-Східна, Східна і Північно-Східна Азія. Головні принципи української геостратегії у цьому аспекті:

По-перше, це усвідомлення культурно-цивілізаційної окремішності держав великої європейської осі Балтика - Балкани (Балтика - Чорне море, Середня Європа).

По-друге, політичні еліти України (та інших середньоєвропейських країн) мають виробити геостратегію, яка максимально використає у своїх інтересах існуюче протистояння між західною, православно-московською і мусульманською цивілізаціями.

По-третє, виховання у суспільних елітах та й населення цих країн загалом середньоєвропейської культурно-цивілізаційної ідентичності, психологічна переорієнтація на цю мету, позбавлення комплексу другорядності.

По-четверте, принцип релігійного плюралізму як наріжний у розбудові середньоєвропейського дому, культурно-цивілізаційного і конфесійного симбіозу.

Контрольні питання: Які ви знаєте найголовніші глобальні геополітичні доктрини? Геополітика як інструмент глобалізації. Сучасні геополітичні протистояння. Особливості геополітичної стратегії України, Геополітичні стратегії найближчих сусідів України. Вплив геополітики на організацію зовнішньоекономічних відносин.

  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка