Подорож у природу



Скачати 70.22 Kb.
Дата конвертації02.05.2016
Розмір70.22 Kb.


Відділ освіти Барвінківської райдержадміністрації

Барвінківська загальноосвітня школа І – ІІІ ст. №1

Сценарій виступу агітбригади на тему:
«ПОДОРОЖ У ПРИРОДУ»

Вчитель біології та

географії

Молгачова М. Ю.

7-А клас

Волкова Тетяна

Гончаров Михайло

Греку Дмитро

Земляк Олексій

Канавський Костянтин

Кремянський Антон

Лисенко Олена

Тема: «Подорож у природу»
Цілі: Поглибити розуміння кожним учнем життєвої необхідності охороняти природу; пробудити в школярів особисто відповідальність за охорону навколишнього середовища; розвивати пам'ять, артистичні здібності, фантазію учнів у створенні образів; виховувати бережливе ставлення, любов до природи.
Обладнання: музичний центр «телевізор», «труба заводу і стічна труба», сонце на чорній хмарі, копчена риба на мотузці, жабеня, дерева, магазин «Здоров’я», гриби, табличка «5 мілірентген», сокира, фотоапарат, Червона Книга, іграшка птаха, рибка, грабельки, сміття.
Дійові особи: Телеведуча, журналіст, директор заводу, водяник, Іван-Царевич, Баба-Яга, чоловік с татуюванням, лісник, звірі в протигазах, продавець у магазині; сім’я: мама, тато, син, дочка; дівчата біля моря.
Ведуча. Усім, хто присутній сьогодні на святі, скажемо слова ми прості: «Здраствуйте, любі друзі, школярі, батьки та вчителі».

Мабуть, найбільшу насолоду й радість, найпалкішу любов до рідного краю, до життя викликає спілкування з природою. Вона завжди чарувала і чарує, хвилювала й хвилює людину. Шепіт голубої води, зелених дібров, спів дзвінкоголосих пташок, запах і розмаїття квітів – усе це дорога серцю, ні з чим не зрівнянна природа рідного краю. У кожного з нас залишився в серці дорогий куточок, де минуло дитинство.

Вас вітає канал «Зелена планета». Наш девіз: «Ми за чисті ріки, за прозорі озера, за квітучі сади, за здоров’я всієї сім’ї». Сьогодні наша агітбригада презентує нову передачу «Подорож у природу». У зв’язку з екологічною кризою у світі наш журналіст проводить розслідування про стан природи в нашій місцевості. І зараз для вас у прямому ефірі…

(Називає ім’я та прізвище.)
Журналіст. Вітаю. Зараз ми знаходимося на березі озера, і зі мною зараз у прямому ефірі директор заводу Федір Іванович. (Звертається до директора.)Федоре Івановичу, чому ви не дбаєте про охорону навколишнього середовища?
Директор. А навіщо його охороняти? Кому воно таке потрібне?
Журналіст. Так це ж відходи вашого заводу так забруднили воду. Як ж життя в такій воді?
Директор. Зате ми повністю позбавилися браконьєрів.

(З води вилазить чудовисько, всі лякаються)
Директор. А ви кажете що життя не можливе…
Журналіст. (до чудовиська) Ой, ви хто, водяник?
Водяник. Раніше був водяник, а тепер нафтовик. (Виконує пісню на мелодію «А мне летать охота».)

Я нафтовик, я нафтовик,

До цього сморіду я звик.

І вже мої подружки

Не п’явки не квакушки.

Фу, яка гидота…

Ех, жити неможливо,

Не озеро – болото.

Живу я як поганка

Мені ж літать, мені ж літать охота.

Я нафтовик, я нафтовик,

До бруду в озері я звик.

Фу, як смердить –

Гидота, що вмерти вже охота.


Директор. Ну що, тепер зрозумів, хто справжній хазяїн озера?

(Водяник накидається на директора хоче заткнути дірку стічної труби, директор кричить)
Директор. Водянику, може, не треба?
Водяник. Треба, Федю, треба…

(Затикає дірку труби)

До озера підходить чоловік. Лізе купатись.
Журналіст. Схаменіться тут не можна купатись.
Чоловік. А я не купаюсь. Так, татуювання виводжу

Журналіст йде далі. Зустрічає Івана-Царевича, який плаче над мертвою Царівною-Жабою.
Журналіст. Іване-Царевичу, що трапилося?
Іван-Царевич. Та ось від моєї спеки моя царівна загинула, що тепер робити?

Збоку сидить Баба-Яга, навколо неї кошики з овочами.
Баба-Яга. А колись у цьому болоті рогаті водилися.
Журналіст. Що, запасаєтесь на зиму?
Баба-Яга. Та ні, це мені для отруйного зілля.
Журналіст. Отруйного, та це ж овочі та фрукти, які ми їмо.
Баба-Яга. Ну то й що? Тут скільки хімії. Таке зілля виходить… Клас!

(Виконує пісню на мелодію «Песня Медуницы».(фільм «Незнайка з нашого двору»).)

1.Як же соромно людині,

Що живе у нашу днину,

Так з природи ще

Знущатись, щоб без їжі всім зостатись.

Приспів.

Тепер ось Матінка – Природа

Дає такі страшні плоди,

Що отруїтись навіть

Можна, так, отруїтись легко можна,

Напившись чистої води,

Напившись чистої води.

2. Є ось зіллячко у мене

З моркви й буряка варене.

Ще багато є отрав

Із дерев, кущів і трав.



Журналіст підходить до лісу, біля якого сидить чоловік біля якого сидить чоловік і в диму від заводу коптить рибу.
Журналіст. Здравствуйте, я з каналу «Зелена планета», а ви хто?
Лісник. Я лісник
Журналіст. А що ви робити в цьому диму?
Лісник. Рибу копчу, якось жити треба
Журналіст. І давно ви тут живете?
Лісник. Ще з самого малечку, ось буде тридцять років.
Журналіст. Що ви можете розказати про справи лісні.
Лісник. Ну, давайте прогуляємось, подивитесь.
Журналіст. Дивно, а де ж усі звірі, вимерли?
Лісник. Ні, ще є трохи. Вони поховались у мене вдома від туристів. (Підходять до двору, а звірі в протигазах.)

Лісник. Тільки так і можна зберегти нашу фауну. (Журналіст бачить гарні гриби, кидається до них.)
Журналіст. Ой, які гарні грибочки. (Лісник повертає табличку « 5 мілірентген».)
Журналіст (здивовано). Як вам вдалося дожити тут до тридцяти років? Хороше, мабуть, у вас здоров’я, якщо п’єте таку воду і дихаєте цим повітрям.

Підходять до магазину «Здоров’я», в якому продають «Чисте повітря» і «Чисту воду».
Продавець (перепрошує). Хто з вас хоче довго жити – треба чисту воду пити, киснем дихати щодня, бо здоров’я - це життя.
Лісник. Ну, давайте подихаємо трохи, водички поп’ємо.

П’ють воду соломинкою, дихають з пакета. У лісі з’являється сім’я.

  • Ой, гарна галявина, тут і присядемо.


Батько (починає рубати дерева). Фотографуй, дочко, швидше, бо тут скоро нічого не залишиться

Виходить син з підстреленим птахом. Бере Червону Книгу
- Так, подивимось, що це ми сьогодні підстрелили?

Знаходить, порівнює. Дає дівчинці.
- Можна її вже спалити, усе одно в лісі нічого вже не залишилось.

Мама сідає біля дівчинки, розгортає Червону Книгу.
- Ось, дочко, все, що в лісі росло, називалося Флорою, а те, що тут бігало і стрибало,- Фауною.

Лісник із журналістом підбігають до галявини.
Лісник. Ви що робите, я вас оштрафую.
- Скільки? Беріть. Нам не шкода.
- Негідники. А якщо схочете ще раз приїхати, тут же нічого не залишиться.
- А ми на одному місці двічі не відпочиваємо.

Лісник виганяє відпочиваючих, журналіст іде до берега моря.
- А зараз ми на березі моря.. А ось і старий знайомий.(Зустрічає директора заводу.)
- Федоре Івановичу, як справи? Охороняєте природу?

- Ми тепер річку й озеро не забруднюємо прямо в море.



Дивляться, як дівчата вигрібають з води сміття.
Журналіст. Що це ви робите? Вирішили допомогти природі?
- Та ні, Світлана під час купання сережку загубила.

Директор кличе з моря Золоту Рибку. Просить її.
- Рибко, допоможи знайти сережку цим дівчатам.
- Дай хоч ковток чистої води – зроблю що хочеш.

Директор бігає до озера, болота, магазину «Здоров’я». Прибігає з пляшкою «Чиста вода». Дівчата сидять засмучені.
Журналіст. Не встигли, померла Золота Рибка.
Дівчина. А як же мені бути? Хто ж мені допоможе?
Журналіст. А ось Федір Іванович і допоможе. Правда, Федоре Івановичу?

Директор неохоче бере граблі, починає вигрібати сміття з води. Інші теж стають до роботи і знаходять сережку.
Світлана. Ура! Знайшлася! Дякує вам усім, що допомогли.
Директор. То що, може, поприбираємо трохи територію, а то незабаром комісія приїде, а тут он скільки сміття.
Під веселу мелодію учасники вистави швидко все прибирають.
Журналіст. Ми всі дякуємо, що були разом з нами. А якщо хочете продовження передачі, ми запрошуємо всіх узяти участь у суботнику. Щоб хоч якось допомогти нашому довкіллю.
Виконується пісня на мелодію «Песня Медуницы».
Хочемо вам ми сказати:

Треба ліс оберігати,

І болота, і озера,

Щоб вода була прозора.



Приспів

Тоді нам Матінка-

Природа дасть шанс

на цьому світі жить,

Щоб із простенької

Криниці могли напитись

Ми водиці

Й спокійно по землі

Ходить, й спокійно

По землі ходить.

Тож давайте дружно жити,

Не ламати й не смітити.

Ліс будемо шанувати,

Все живе оберігати.


Ведуча. Наше життя залежить від того, в якому стані ми збережемо багатства нашої планети. І все на Землі однаково важливе, а головне – потрібне людині. І кожному з нас потрібна вся Земля, все, що на ній є. Але ж і кожна людина потрібна Землі як її захисник, хазяїн, який підлікує її рани і прикрасить її. Тож світ чекає дотику наших рук, сподіваючись, що це будуть добрі руки.

Ми готували свій виступ з вірою, що хоч трішечки допоможе всім відчути сум і надію нашої Землі на нас, наш розум і серце.





База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка