Подорож у країну казок




Скачати 152.07 Kb.
Дата конвертації02.05.2016
Розмір152.07 Kb.
Подорож у країну казок

jiun 016.jpg

  1. Увага! Увага! Хлопчики й дівчатка,

До казки в гості вас запрошуєм, малята!

Ми маєм сповістити новину,

Що, як і ви, в далеку давнину,

Всі діти полюбляють казочки,

І слухають їх завжди залюбки.


  1. Запрошуєм усіх дітей,

Запрошуєм усіх гостей

На зустріч з казкою

В чудовий день оцей!


  1. Увага! Увага!

Вже час розпочинати

Веселе, радісне свято

Чудових дитячих казок!


  1. Тут у нас герої різних дитячих книг:

Колобок і Колосок,

Буратіно і Цибуліно,-

Словом, не підрахуєш усіх.


  1. Починаєм, починаєм,

Сядьте рівно, рівно в ряд.

Починаєм, починаєм

Свято люблячих казкарят.


  1. Отож вуха добре нащурте,

Тільки не пустуйте.

Сідайте швиденько

І слухайте уваж ненько.

( Виходять сороки з телеграмами)



jiun 017.jpg

  1. Ми сороки-білобоки,

Ми до вас на свято завітали.

Вам багато вістей, телеграм

На свої хвости начіпляли.


  1. І зараз ми читаємо вам їх,

А ви відповідь знайдіть:

Хто прислав, з якої казки

Прийшли до вас слова-підказки?

Телеграми



  1. Я із дому втік.

Я від звірів втік.

Нагуляюсь досхочу,

Від усіх тепер втечу!

Від дідуся я втік, від бабусі я втік, незабаром буду у вас.

(Колобок)


  1. Ой річко мила! Пробачай.

Я зголодніла, їсти хочу.

Ти тільки нас обох сховай!

Простого киселику вже поїла, іще й сказала спасибі.

(Орися і з казки «Гуси-лебеді»)



  1. Приїжджайте, лікарю,

В Африку бистріш

І спасіть ви, лікарю,

Малюків моїх.

В них ангіна, скарлатина,холерина,

Дифтерит,апендицит,

Малярія і бронхіт.

(Гіпопотам, казка «Лікар Айболить»)


  1. Не полечу я з вами:

Як була я в лужечку,

Виломила ніжечку,

А ви полинули,

Мене покинули.

(Кривенька качечка)

Котигорошко.

Здрастуйте, діти!

Я – Котигорошко.

Щойно бився із Драконом,

Аж втомився трошки.

Та не можна гаять часу,

Поспішати слід мені:

Колобку на допомогу,

Визволять його з біди.

Отримав я SMS від Колобка, поспішаю йому на допомогу, та не знаю, де його шукати… А ви його не бачили? Хто ж мені допоможе його знайти?



jiun 018.jpg

Казка. Добрий день, вітаю вас!

Настає дозвілля час,

Тож, музики, вигрівайте,

Казка вже прийшла до вас!

Я тобі допоможу. Разом з тобою по казках піду. Сподіваюсь, що ми знайдемо Колобка.

Казка. Ось у мене чарівна паличка. Зараз вона перенесе нас у чарівну казкову країну.

Котигорошко. Де це ми?

jiun 020.jpg


  1. Ми йдемо в країну казок,

Там побачите одразу Декілька героїв різних,

Що прийшли з казок до нас.

Де творилась дивина,

Поросла забудь-трава.

Ту траву я пригорну,

Покажу вам дивину!



  • Тихіше, друзі, тихіше! Здається, у нас гості… Такі старенькі, тож давайте будемо чемними, вислухаємо їх уважно.

jiun 022.jpg

Дід. Щось добреньке з’їсти хочу

Тільки що – не знаю сам.



Баба. Голови б ти не морочив,

Що зварила – те й подам.



Дід. Борщ і каша? Ще з обіду

В животі від них бурчить.



Баба. Вередливий став ти, Діду,

Що ж тобі іще зварить?



Дід. Знаєш…Бабо, ти не сердься,-

Я, мабуть, би з’їв оце…

Колобка із борошенця,

Та ще вбить туди яйце…



Баба. В нас і борошна немає.

Дід. А піди-но, подивись,

Може, з дна хоч назмітаєш?



Баба. От же клятий, причепивсь,

Хоч бери тікай із хати…



Дід. Тож не хочу я борщу!

Баба. Ну куди тебе дівати,

Будь по-твоєму, спечу.

Назмітала ось із миску,

Підсобляй тепер і ти.



Дід. Ти готуй, а я швиденько

Принесу іще дровець.

Повечеряєм гарненько?

Баба в мене – молодець!



jiun 026.jpg

Баба. Колобок який! На славу!

Ну, ступай собі у піч!

Буде Дідові забава.

Дід. (з дровами). Швидше, Бабо, скоро ніч.

Баба. Та печу ж. уже виймаю.

Бач, рум’яненький який!



Дід. Поклади отут із краю (на стіл).

Баба. Та не будь такий швидкий.

Хай він трішки прохолоне,

Хай полежить на вікні (на вікно).

Дід. А поділим так його ми:

Пів – тобі і пів – мені.



Баба. Ой ти, Боже! Де ж він дівся?

Діду, Колобок пропав!



Дід. От діла, оце наївся.

Баба. Що ж робить?

Дід. Якби ж я знав.

А смачний був – не забуду!



Баба. Завтра кращого спечем.

А сьогодні – так і буде –

Повечеряєм борщем.

Ведуча. Дідусю, Бабусю, не сумуйте, зараз ми допоможемо вашому горю. Друзі, ану згадайте, яку казкову річ треба подарувати стареньким, аби вони мали завжди смачні страви? (Скатертину-самобранку)

А ось і вона! Мабуть, чарівні сили, хоч і невидимі, також примчали до нас на свято.



Дід. Ні-ні, я не вірю ні в які чарівні сили.

Це просто така собі звичайнісінька скатертина.



Ведуча. Добре, зараз перевіримо.

Що б ви хотіли з’їсти?



Баба. Ну, раз Колобок пропав, то чи не можна нам пиріжків?

Дід і Баба. Оце так диво! Дякуємо! А смачні!

Котигорошко. Ось він, мій друг Колобок! Казко, дякую тобі за допомогу!

Ведуча. А хто це до нас завітав? Звідки ти Кіт-хитрун, Кіт-чарівник?

Кіт. Няв-няв, я зовсім не казковий Кіт у чоботях. Я учень вашої школи, але колись давно я лінувався, не вчив уроки та ще й прогулював їх. Няв-няв! Я одного разу зустрів злого чародія, він мене перетворив на кота і – змахнув чарівною паличкою…Аж страшно згадувати…

Я був у Країні Навпаки,

І живуть там диваки.

Там в річках тече чорнило,

Там ніхто не чув про мило!

Всі замурзані по вуха,

Галасують всі щодуху,

Оком чують, вухом бачать,

Догори ногами скачуть,

Сажотруси хати білять,

Землеміри небо ділять.

Косарі дерева косять,

Язиками дрова носять.

Взявши торби, малюки

Ходять в небо по зірки,

Наберуть їх повні жмені,

Ще й напхають у кишені,

І додому з неба – скік-

Хто на скирду, хто на тік…

Мені так хочеться повернутися до вас, ходити до школи, але, няв-няв, це неможливо!



Ведуча. Чому?

Кіт. Злий чародій написав мені ось на цьому листку багато різних важких запитань. А в мене в тій Країні Навпаки все так переплуталось у голові, що я нічого не розумію. Няв-няв. І не можу на них відповісти. Няв-няв.

Казка. Давай-но його соди, цей листок! Так-так, розумію.

Отже, друзі, Кіт, тобто цей хлопчик, повинен писати проти запитань тільки два слова: «так» або «ні». Ну що, допоможемо цьому горе-учневі? Сідай за стіл, тримай ручку, зараз будуть і відповіді. А ми спочатку потренуємось. Пам’ятайте, відповідати «так» або «ні».



(Відповідає на запитання)

Кіт. Ура!!! Я побіг до чародія!

Ведуча. Оце тобі й на! Не привітався, не подякував, не попрощався. Я гадаю, що серед вас таких нечемних немає, правда, друзі?!

Хлопчик. Добрий день! Я знову хлопчик! Дякую, спасибі вам за допомогу. До побачення!

Ведуча. О! друзі, ми з вами змогли розвіяти чари злого чародія. Отже, кожен з нас може бути добрим чарівником. Для цього тільки й треба, що не лишати друга в біді, бути чесним, сміливим, дарувати людям посмішку то добро. Давайте ж спробуємо від сьогодні бути тільки добрими чародіями!

Казка. Відгадайте загадку і скажіть, у якій казці відгадка є головним героєм.

Хоч у нього й шуба є, та як холод настає,

Він не їсть тоді, не п’є, і не ходить, не гуляє,

У а у лігво спать лягає. (Ведмідь)

(Виходить дівчинка з кошиком)

Дівчинка. Піду зараз до лісу погуляю,

Послухаю пташок, грибочків назбираю.

…знайому стежечку знайду

І в ліс березовий піду.



jiun 028.jpg

(Дівчинка збирає гриби)

Що за хатка тут? Я бачу…

Хтось живе у ній неначе.

Хатка – не мала і невеличка…

Постукаю та попрошу водички.

(Стукає. Ніхто не озивається)

Здається, що нема нікого тут.

В хатку, мабуть, я зайду.

(Заходить)

…Стоїть три ліжка біля стін,

І великий стоїть стіл.

Три різних стільчика стоїть.

З їжею – три миски на столі.

Миски: велика, середня і маленька.

Їжа у мисках дуже смачненька.

( Куштує)

jiun 033.jpg

На стільцях я посиджу,

Потім в ліжку полежу.

Найкраще ліжечко – маленьке,

Тут перинка пухнаста, м’якенька.

…Мабуть, трохи я посплю.

В ліжку спати я люблю.

(Йдуть ведмеді)

jiun 034.jpg

jiun 040.jpg

Михайло Іванович.

Довгенько в лісі ми бродили,

Ноги трохи затомили.

Зараз прийдемо до хати,

Будемо відпочивати.

Настасія Михайлівна.

Ми ж не тільки бродили-блукали,

Малини повні кошики набрали.

Михасько.

Я знаю, що ми будемо робити.

З малини варення будемо варити.

Настасія Михайлівна.

Отож! Будеш допомагати,

Ягідки перебирати.

(Заходять у хату)

Дівчинка.

Ой, лихо! Треба тікати.

Треба стежку знайому шукати.

(Дівчинка тікає з хати)

Михайло Іванович. Гостя незвана була тут така!

Настасія Михайлівна. Дівчинка маленька, та – прутка!

Михасько. Хай не лякає вас, що сталося.

В казці ми порозважалися.

Казку «три Ведмеді» пригадали?

Сподіваюся, що ви нас упізнали.



Ведмідь. Я – Михайло Іванович.

Ведмедиця. Я – Настасія Михайлівна.

Ведмежатко. А я – Михасько! Ось така казка!

Ну, а щоб не сумувати,

Давайте разом танцювати.

Казка. І знову сміх тут радісно дзвенить,

І казка в залі знову оживає.



Ведуча. Оселились біля річки

Поросята невеличкі.

Цілий день вони гуляли,

Бо веселу вдачу мали.



Поросята. Боки в нас рожеві і рожеві спинки.

На боках і спинках виросли щетинки.

Ніс у поросяток п’ятачком кругленьким,

Хвіст у поросяток бубличком маленьким.

Ми прийшли сьогодні до малят на свято,

Щоб повеселитись і потанцювати.



Ведуча. Літо все промарнували,

Про роботу не згадали,

А виходить, що дарма,

Бо прийшла лиха зима.

Вранці встали поросята,

Почали вони дрижати:

Вітер й холод доніма.

1-е поросятко.

Братці, йде до нас зима!

Нумо, думати-гадати,

Як нам зиму зимувати.

Мабуть, ігор вже досить з нас –

До роботи братись час.



2-е поросятко.

Ой який смішний ти, братик!

Що там думати-гадати,

До зими далеко ще.

Вдень ще сонце припече.

1-е поросятко.

Ну, як знаєте, гуляйте,

Та про вовка пам’ятайте.

Сіроманець не жартує,

Вмить вас разом покуштує.

Я ж збудую собі дім,

Буде тепло й добре в нім.

Не страшний нам сірий вовк,

Де він ходить, дурень вовк,

Хижий вовк, дикий вовк.



Ведуча. Ось розумне поросятко

Пішло будувати хатку.

А друзяки пустунці

Гру продовжили на лунці.

Та недовго вже гуляли,

Бо сніги вже замітали

Всі дороги і путі.

3-є поросятко.

Час до діла братись, мабуть,

Бо загинемо ми тут.

2-е поросятко.

Так, товаришу, прийдеться.

Тож поставим хатку тут.

3-є поросятко. А з чого ж нам будувати?

2-е поросятко. Ха, з соломи, зазвичай.

3-є поросятко.

Ти як хочеш, я ж – з гілок

Побудую дім-дімок.

Ведуча. До роботи взялись дружно,

І за пару вже годин

Був готовий один дім.

2-е поросятко

А у мене гарний дім,

Не злякають дощ і грім,

Дощ і грім, дощ і грім.



Ведуча. Другий братик теж старався –

Тож за хвильку вже вправлявся.



3-є поросятко.

Хоч півсвіту обійти,

Кращу хатку не знайти.

2-е поросятко.

Слухай, де це наш дружок?

Щось давно його не видно.

3-є поросятко.

Щось він дім будує довго,

Тож подивимось підем,

Десь його ми там знайдем.



1-е поросятко.

Я, звичайно, не дурний,

Дім будую кам’яний.

Тут мене страшний хижак,

Не дістане вже ніяк.

jiun 043.jpg

2-е поросятко.

Чуєш, брате, що він каже?

Він боїться хижака, хі-хі-хі і ха-ха-ха!

1-е поросятко.

Нічого вам тут сміятись

І без діла теліпатися.

Краще б ділом зайнялись.



Ведуча. Братці, вчувши тую мову,

Враз побігли у лісок

І такий підняли галас,

Що прокинувсь лютий вовк.



Вовк. Що за галас?

Що за вереск?

Хто це в лісі так кричить?

О, та це ж кричить обід!

Буде в мене добра здобич.

Попоїм сьогодні я.

(Вовк підкрадається до поросят, вони тікають)

Вовк. Відчиняй хутчіше двері,

Бо сьогодні їсти час.



2-е поросятко.

Тут нема нікого вдома!



Вовк. Ну, чекай же. (Дме). Ху-ху-ху!

От удача, так удача!

Зараз з’їм я вас обох.

Відчиняйте двері хутко,

Бо голодний жде тут вовк.

Поросята. Тут нема нікого вдома!

Вовк. От нахабні брехунці. (Дме). Ху-ху-ху!

От халепа, знов невдача,

Але з’їм я зараз трьох.

Відчиняйте двері хутко,

Бо голодний жде тут вовк.

1-е поросятко.

Ой, ой, ой, як ми злякались!

Аж трясуться в нас хвости.

Забирайся, вовче, звідси,

Щоб не було тут біди.

Вовк. От нахабні поросята,

Нестрашний я їм – ти ба!

Та нічого, зачекайте,

Зараз інша буде гра.



Ведуча. Посинів наш вовк з натуги,

Та виходить все дарма.

Видно, прийдеться вовцюзі

Помиритись з усіма.



Вовк. Любі друзі, вибачайте.

Вовка в гурт скоріш пускайте.

Насправді, я не злий,

Але про це ніхто не знає

І, мабуть, це тому

Зі мною ніхто не грає.



1-е поросятко.

Що ж, тебе ми пробачаєм

І до гурту закликаєм.

Будем в мирі разом жити

І у дружбі всі радіти.

(Танець)


jiun 044.jpg

jiun 046.jpg

Ведуча. Жили собі дід та баба. Було у них невеличке господарство – город, кішка Варварка та собачка Фінка. Часто до них у гості приходила внучка Мінка. Жили вони всі дружно. А коли настала весна – вийшли дід із бабою на город.

(Співають пісню)



Ведуча. От посіяли дід із бабою на городі всілякі овочі, зелень. Ціле літо вони працювали: пололи, поливали, удобрювали свою городину. Допомагала їм онучка Мінка, яка дуже любила своїх дідуся і бабусю.

(Співає пісню)



Дід. Отака хороша у нас внучка. А що вже співуча! Як дзвіночок у полі! Піду я і ляжу, хай спочинуть мої ноги. О-хо-хо…

(На сцену вибігають Фінка і Варварка)



jiun 054.jpg

Баба. А що це ви тут робите? Бешкетники! Знову мій клубок розмотали?!

(Змотує клубок, співає пісню)



jiun 058.jpg

Баба. Ні, немає діда. Піду подивлюся, що він там на городі робить.

(Дід співає пісню)



Дід. Фу! Ох і ріпка! Ні, сам я її не витягну…

Баба. Дай-но я! разом ми її швиденько виймемо із землі.

(Співають)



Баба. Ні, діду. Щось, бачу, наших сил замало. Мінко! А йди-но сюди! Допоможи нам із дідом ріпку тягнути!

jiun 066.jpg

(Співають)



Ведуча. Недалеко від грядки грілися на сонечку Фінка і Варварка. Фінка гладила животик і гралася своїм хвостиком, а киця Варварка бавилася своїми сережками у вушках і стиха співала. Фінка їй підспівувала.

(Фінка і Варварка співають)



Мінка. Завжди так! Як не треба, то кіт і собака поряд, а якщо щось допомогти, то вони вигріваються на сонечку! Ану, лежебоки, ідіть до нас та допоможіть ріпку витягати!

Ведуча. Фінка з варваркою схопилися і прибігли на допомогу. Всі дружно заспівали.

Киця Варварка. Ні, я вже не можу! Не витягується ріпка. Піду пошукаю Сіромашку, щось давно я її не бачила.

Ведуча. Сіромашка метушилася біля своєї нірки. Вона збирала пшеничні зернятка, що загубила баба Марушка по дорозі до курника. Збираючи зернятка, мишка радісно наспівувала.

(Співає)


Варварка. Мишуню! Кидай свою роботу та допоможи нам справитися з ріпкою.

Сіромашка. А ти не обманюєш? Не скривдиш мене?

Варварка. Ну що ти! Я ж добра киця, домашня…

Ведуча. Разом Варварка із Сіромашкою побігли на город. Вони весело вчепилися один в одного і всі разом дружно вийняли ріпку із землі, падаючи перевертом.

jiun 068.jpg

jiun 069.jpg

Казка. Мандрували ми невпинно

По казковій по країні.

Там живуть герої чемні,

Добрі, ввічливі. Напевно,

Ви такими будете.

Хороше не забудете.

Там барвінок на подвір’ї,

Волошки синії цвітуть.

Там господарі привітні

Вас завжди у гості ждуть.

Вам я хочу побажати, щоб ніколи

Не лишав вас світ казковий.

Щоб ми з вами радо зустрічались

І завжди щиро усміхались.



(Співають пісню)

jiun 070.jpg


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка