План-конспект проведення лекційного заняття тема №3 : Удосконалення умінь та навичок взаємодії з об’єктами професійної діяльності. З дисципліни



Скачати 111.14 Kb.
Дата конвертації13.04.2016
Розмір111.14 Kb.


НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра юридичної психології



ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри

юридичної психології

доктор психологічних наук

Кудерміна О.І.

«____» ___________ 2014р.



ПЛАН-КОНСПЕКТ

ПРОВЕДЕННЯ ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ




ТЕМА № 3: Удосконалення умінь та навичок взаємодії з об’єктами професійної діяльності.

З дисципліни: «Професійно-психологічна підготовка працівників ОВС».

Категорія слухачів: курсантів 4 курсу ННІЗН НАВС.

Навчальна мета: полягає в тому, щоб сформувати у слухачів розуміння важливості удосконалення вмінь професійного спілкування працівників ОВС і допомогти їм виробити необхідні навички спілкування, відповідно до завдань правоохоронної діяльності.

Розвиваюча мета: слухач повинен вміти розкрити динаміку психічних пізнавальних процесів в ході онтогенезу особистості, оволодіти навичками діагностики індивідуальних властивостей пізнавальної сфери особистості.

Виховна мета: слухач повинен формувати вміння і навички розвитку власної пізнавальної сфери та використовувати знання про індивідуальні особливості перебігу психічних пізнавальних процесів у професійній діяльності.

Обсяг навчального часу: 4 години.

Навчальне обладнання, ТЗН: Мультимедійний комплекс, лазерна указка

Наочні засоби: Схеми, плакати, малюнки.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки:
Забезпечуючі дисципліни: Психологія, юридична психологія, конфліктологія.

Навчальні питання:


  1. Формування вмінь встановлювати психологічний контакт.

  2. Вироблення навичок застосовувати методи та прийоми психологічного впливу.

  3. Тренування навичок розпізнання та нейтралізації маніпулятивного впливу.

Висновки
Література:

  1. Александров Д.О. Мистецтво керування людьми. – К., 1999.

  2. Андросюк В.Г., Казміренко Л.І., Юхновець Г.О. Які якості вимагаються від працівника міліції // Науковий вісник УАВС України. – 1997. – №2. – С. 39-43.

  3. Казміренко В. П., Самборська О. В. Структурно-динамічна модель переконуючого впливу // Вісник Київського університету. – 1997.

  4. Професійна психологія в органах внутрішніх справ: Курс лекцій (В.Г. Андросюк, Л.І. Казміренко, Г.О. Юхновець, В.С. Медведєв) – К: УАВС МВС України, 1995.

  5. Психологічне забезпечення оперативно-службової діяльності працівників міліції (У двох частинах). Професійно-психологічна підготовка працівників оперативних підрозділів. Частина 1.: Навч-метод посібник. – К., НАВСУ, 2003.

  6. Юридична психологія: Підруч. для студ. юрид. вищ. навч. закл. і фак. / В.Г. Андросюк, Л.І. Казміренко, Я.Ю. Кондратьєв та ін.; За заг. ред. Я.Ю. Кондратьєва. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 1999. – 352 с.


Перше навчальне питання

“ФОРМУВАННЯ ВМІНЬ ВСТАНОВЛЮВАТИ ПСИХОЛОГІЧНИЙ КОНТАКТ”, слід зазначити, що на відміну від повсякденного побутового спілкування, працівник міліції, що не втаємничує своєї приналежності до ОВС, вступає в контакт з людьми, частіше за все не схильними до взаємності.



Етапи професійного спілкування оперативних працівників:

  1. формування першого враження та (чи) уточнення актуального емоційного стану;

  2. усунення (нейтралізація, послаблення) психологічних бар’єрів та встановлення психологічного контакту;

  3. досягнення мети (здійснення психологічного впливу та отримання необхідної інформації чи зміна поведінки в бажаному напрямі);

  4. завершення спілкування та вихід з контакту;

  5. оцінка та корекція процесу взаємодії.

Психологічний контактпроцес встановлення і підтримання взаємного прагнення до спілкування. Якщо люди відчувають інтерес один до одного і не розцінюють свої позиції (погляди, прагнення, цілі й цінності тощо) як несумісні, у них виникає потреба в продовженні та розвитку стосунків.

В психологічному плані встановлення контакту передбачає три стадії:

1) взаємне оцінювання;

2) взаємна зацікавленість;

3) уособлення в діаду, тобто виникнення почуття “ми”.

Виникає такий різновид міжособистісних стосунків, що створюються умовами взаємодії на засадах симпатії та привабливості.

Встановлення психологічного контакту залежить від кількох взаємопов’язаних чинників:


      1. особистісних властивостей суб’єкта й об’єкта взаємодії;

      2. вибраних методів (засобів) та умов налагоджування контактів;

      3. наявності чи відсутності психологічних бар’єрів, їх природи та вибору адекватних шляхів їх подолання.

Психологічні бар’єри можуть залежати від досить незначних обставин (наприклад, люди старшого покоління негативно ставляться до деяких деталей одягу молодих), але більш серйозні причини можна звести до:

  1. Відмінностей в світогляді, сформованих переконань чи упереджень співбесідника.

  2. Різного “бачення” ситуації спілкування і особистості партнера.

  3. Професійних особливостей осіб, з якими працівник ОВС вступає в контакт. Наприклад, службовці сфери послуг за родом своєї діяльності вступають в контакт, незалежно від того, подобається їм людина чи ні. Це призводить до знеособленості їх спілкування, яке дозволяє зберегти власний внутрішній світ недоторканим. Первісний контакт з такими людьми встановлюється легко, але організація сумісної діяльності потребує активізації особистісного ставлення.

  4. Статевовікових відмінностей.

  5. Характерологічних особливостей учасників контакту. Наприклад, підвищена чутливість, образливість – риси, характерні для людей із заниженою самооцінкою, тому їх надмірна самовпевненість може бути свідченням того, що вони постійно відчувають потребу переконуватись в тому, що їх сприймають так, як їм хочеться.

В основі спілкування взагалі, а також тяжіння (симпатії) одного індивіда до іншого лежить психологічний механізм задоволення потреби у визнанні та самоствердженні, які, у кінцевому рахунку, обумовлені соціальними відносинами. Відповідно до психологічних досліджень проблеми “симпатії-антипатії”, просте чекання “виграшу”, тобто передбачення “позитивного”, ще не визначає тяжіння до партнера, а отже, – породження в нього почуття симпатії, Тут усе залежить від ступеню перевищення “позитивного” над “негативним”, а також від того, якими зусиллями досягається це перевищення. Відомо, що той самий результат може бути досягнутий різними зусиллями. Наприклад, особа, що цікавить нас, прагне підтримувати тільки такі відносини, які дозволяють їй досягти бажаних результатів, тобто задовольнити наявні потреби при мінімальному рівні зусиль. При цьому об’єкт зацікавленості людини, яка встановлює контакт, постійно порівнює результат своєї діяльності (в даному випадку – спілкування) з тими зусиллями, що додаються. Їй треба забезпечити якийсь мінімум “виграшу”, максимальний “виграш” тут не передбачається.

Таким чином, тяжіння (симпатія) об’єкта до ініціатора спілкування буде мати місце в тому випадку, якщо об’єкт передбачає “виграш” (приємне) при стерпних умовах. Іншими словами, симпатія виникає тоді, коли “виграш” перевищує “ціну”.


Друге навчальне питання

Психологічний впливце активна цілеспрямована діяльність, метою якої є отримання необхідної інформації або зміна системи уявлень чи поведінки об’єкта (окремої людини чи групи осіб). Цілеспрямованість передбачає, що суб’єкт впливу (той, хто впливає) має і усвідомлює певну мету, а його діями керує уявлення про те, яким повинен стати об’єкт впливу, як повинна змінитись його поведінка. Інакше результат застосування того чи іншого методу стає мало прогнозованим.

Під механізмом психологічного впливу слід розуміти процедуру вибору того чи іншого методу і варіанту поведінки, а також відповідним чином організований процес проходження стимулів, що впливають, від суб’єкта до об’єкта і зворотного зв’язку між ними.

Структура психологічного впливу має наступні складові:

    1. особливості особистості працівника ОВСдостатня розвиненість пізнавальної, емоційної та вольової сфери; здатність діагностувати індивідуальні особливості та емоційний стан партнера по спілкуванню; вміння вибирати необхідний метод впливу та грамотно його застосовувати;

    2. специфіка об’єкта впливу як конкретної соціальної одиниці (підозрюваного, потерпілого, свідка, малої групи) – особливості мотивації, наявність інтелектуально-пізнавальних передумов для реалізації власних прагнень, емоційно-вольові якості, наявність сталих стереотипів поведінки;

    3. особливості каналу проходження стимулів від суб’єкта до об’єкта та реалізації обраного методу – вміння розпізнавати та впливати на психологічні бар’єри (“фільтри”), що виникають в процесі психологічного впливу.

Найбільш розповсюдженими психологічними бар’єрами є:

  • мотиваційний – небажання чи незацікавленість у спілкуванні внаслідок упередженості, побоювання осуду чи помсти з боку певних осіб (співучасників злочину, родичів підозрюваних тощо), небажання розголошувати деякі події чи інтимні подробиці власного життя;

  • інтелектуальний – помилкове сприймання особливостей особистості партнера по спілкуванню (освіченості, темпераменту, характеру та ін.), різна “мова спілкування”, розбіжності в розумінні одних і тих самих обставин через різний рівень досвіченості, обізнаності в питанні;

  • емоційний – негативне ставлення до конкретного працівника міліції чи до правоохоронних органів в цілому, недовіра, агресивність тощо;

  • вольовий – небажання чи неможливість подолати свої власні поведінкові установки і стереотипи, небажання підкорятись чужій волі чи неможливість відмовитися від вже раніше обіцяного.

Лише після подолання зазначених бар’єрів психологічний вплив стає принципово можливим, а вибір методу в подальшому залежить від позиції особи, що стала об’єктом професійного інтересу.

Слід зазначити, що існує ряд принципів, без врахування яких цілі психологічного впливу в процесі здійснення контактної взаємодії не можуть бути досягнуті:



  1. Необхідно забезпечити психічну активність особи, на яку спрямований психологічний вплив. Вплив тільки в тому випадку буде результативним, якщо він активно сприймається, спонукає активну психічну діяльність.

  2. Психологічний вплив повинен здійснюватися з урахуванням конкретних особливостей особистості. Для того, щоб досягти результатів, треба враховувати, що психологічний ефект кожної зовнішньої дії на особистість завжди обумовлений історією її розвитку, її внутрішніми закономірностями. Серед таких індивідуальних особливостей, насамперед, варто враховувати тип темпераменту, оскільки особи з різним типом темпераменту по-різному можуть сприйняти однаковий вплив. Методи психологічного впливу лише тоді будуть давати необхідний результат, коли в процесі їхнього застосування постійно враховуються всі зміни особистості: не тільки сукупність психічних властивостей і якостей взагалі, але й психічний стан особи в момент впливу.

  3. Психологічний вплив слід здійснювати з урахуванням сукупності конкретних фактів, обставин, що є підґрунтям для виникнення певної спрямованості розумових процесів у особи, на яку впливають.

  4. Для здійснення психологічного впливу необхідно знати загальні закономірності психіки людини: особливості сприйняття і засвоєння нею інформації в процесі спілкування, чинники, що впливають на активізацію процесу засвоєння інформації та хід мислення, вплив емоційних процесів на розумові при реалізації психологічного впливу тощо.

  5. Позитивне сприйняття психологічного впливу обов’язково повинно стимулюватися працівником ОВС.

  6. Слід заздалегідь планувати і прогнозувати процес психологічного впливу, його елементи, зворотну реакцію особи, на яку впливають.

  7. У процесі психологічного впливу не повинні порушуватися права особи, на яку впливають.

  8. Під час психологічного впливу слід обов’язково враховувати ті зовнішні умови, в яких він здійснюється. Зовнішні умови повинні допомагати досягненню цілей впливу. Необхідно в усіх випадках знати, передбачати ті умови, що здатні забезпечити результативність застосування психологічних методів впливу.

  9. Психологічний вплив завжди повинний бути комбінованим, реалізовуватися з урахуванням можливих змін, формування певного стану особи, на яку він спрямований. Як зазначав В.М. М’ясищев, вплив, який зачіпає, хвилює, потрясає й надихає, є складною динамічною системою слів та емоцій. Такий вплив здатний значно змінити особистість.

У найбільш загальному вигляді методами психологічного впливу слід вважати: переконання, навіювання, наслідування. Кожен із них передбачає застосування сукупності засобів і прийомів, доцільність яких визначається перерахованими чинниками.

Переконання здійснюється в словесній формі та ґрунтується на логіці, а вплив на відчуття та емоції має другорядне значення. Активними є обидві сторони, тобто процес переконання являє собою явну або приховану дискусію, метою якої є досягнення єдності поглядів. Тому найбільш ефективним слід вважати такі звернення до співбесідника: “Мені хотілося б з вами обговорити таке питання ...”, “Моє бачення цієї ситуації таке ...”. Якщо викладаються декілька варіантів вирішення проблеми, то найбільш ефективний із них слід пропонувати останнім. Процес переконання бажано здійснювати таким чином, щоб людина “сама” дійшла необхідного висновку та сформулювала його як свою особисту думку.

Наслідуванню легко піддаються вразливі та слабовільні люди, з недостатньою самостійністю мислення, а також ті, хто перебуває під впливом групових або масовидних явищ.

При здійсненні психологічного впливу найбільш ефективними є саме вербальні засоби мови (мовлення) суб’єкта впливу. Для того, щоб досягти бажаного ефекту, зовсім не обов’язково бути оратором. З іншого боку, цього чинника не слід недооцінювати. Бесіда конструюється з врахуванням основних закономірностей, використанням певних методів і прийомів:

Третє навчальне питання

Маніпулятивна поведінкаце такий спосіб організації відносин, коли один учасник прагне досягти своєї мети за рахунок іншого, причому таким чином, щоб останній не усвідомив, що його поведінка насправді зумовлена (провокована) ініціатором взаємодії. Маніпулювання проявляється у безлічі варіантів, хоча можна виділити найбільш розповсюджені його форми (Е. Берн назвав їх “іграми”):

I класситуації, в яких ініціатор досягає (прагне досягти) своєї мети, вибираючи таку позицію в контакті, що нав’язує працівнику міліції підпорядковане становище. Такі ігри називаються “прибудова зверху”, їх варіантами можуть бути: “Я заслужена людина”, “Що ви собі дозволяєте?”, “Не відривайте людей від роботи”, “Спочатку навчіться розмовляти” та ін.

II класпротилежне співвідношення позицій, “прибудова знизу”, що досягається демонстрацією слабкості, підлеглості: “Я слабка жінка”, “У мене діти”, “А що я міг зробити?” та ін. Рольова поведінка в “прибудові знизу” не виключає зміни позицій, наприклад: “Я людина маленька ... але я буду скаржитись”, “Над простими людьми знущаєтесь, а начальства боїтеся” чи може застосовуватись в комбінованому варіанті: “Ми університетів не закінчували”.

III клас“психологічне виправдання”: “Всі так роблять”, “Не для себе стараюсь”, “За всіма не вслідкуєш”, “У мене не десять рук” та ін.

IV клас “капкан довіри”, тобто створення атмосфери удаваної довірчості з наступним переходом до провокації, шантажу, маскування мети спілкування показним зрівнюванням позицій: “Всі ми люди ...”, “Ви, звичайно, розумієте ...”, “Ми то з Вами знаємо ...”.

Основними правилами застосування маніпулятивних засобів в професійному спілкуванні є:

  1. щоб маніпулювати іншими, потрібно навчитись розпізнавати їх маніпуляції;

  2. маніпулювання слід застосовувати лише тоді, коли інші засоби досягнення мети виявились неефективними;

  3. потрібно знати, які саме маніпулятивні прийоми застосовують представники злочинного світу, але це не означає, що ними можна користуватись самому;

  4. перед тим, як маніпулювати співбесідником, необхідно продумати можливі варіанти “виходу з ситуації”.

Важливим моментом маніпулятивної поведінки є спонукання партнера по спілкуванню до мимовільного реагування у вигляді неконтрольованих висловлювань, зміни експресії мови, психофізіологічних реакцій на спеціальним чином подані стимули.

Заключна частина

Підводячи підсумки, хотілося б зазначити, що культура професійного спілкування в системі правоохоронної діяльності визначає основу формування свідомості юристів в умовах становлення правової української держави. Розвинуті комунікативні навички дають можливість глибокого розуміння сутності професійних дій оперативних працівників у справі захисту інтересів особи і держави в цілому.



Доцент кафедри М.О. Гребенюк



База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка