Підвищення мотивації до навчання та покращення рівня якості знань учнів Підготувала вчителька



Дата конвертації15.04.2016
Розмір75.9 Kb.
Підвищення мотивації до навчання

та покращення рівня якості знань учнів
Підготувала вчителька

початкових класів

Міщаніна Ю.Г.

Мета: поглибити знання батьків з даної проблеми.


2. Шлях від простих потреб до правдивого бажання вчитися.

3. Рекомендації батькам.

 
Чому корабель перемагає хвилі,

хоча їх багато, а він – один?

Тому що у корабля є мета, а у хвиль – ні.

Якщо ми маємо мету, то завжди прийдемо,

куди хочемо.

ВІнстон Черчилль

Народ дуже мудрий. У кожній казці, легенді, притчі є доля істини, сховане мудре зерно. Іноді це зерно знаходиться на поверхні, а інколи його потрібно довго шукати. Для роздумів пропоную вашій уяві притчу «Насіння».

Одного разу жінці приснився сон, що за прилавком магазина стояв Господь Бог.


- Господи! Це Ти! - вигукнула вона з радістю.
- Так, це Я, - відповів Бог.
- А що у Тебе можна купити? - запитала жінка.
- У мене можна купити все, - прозвучала відповідь.
- У такому разі дай мені, будь ласка, здоров'я, щастя, любові, успіху і багато грошей.
Бог доброзичливо посміхнувся і пішов в підсобне приміщення за замовленим товаром. Через деякий час він повернувся з маленькою паперовою коробочкою.
- І це все?! - вигукнула здивована і розчарована жінка.
- Так, це все, - відповів Бог і додав: - Хіба ти не знала, що в моєму магазині продається тюльки насіння?

Мораль цієї притчі: «Якщо людина не готова докласти хоч якихось зусиль, щоб досягти бажаного, не готова зробити власний внесок в успіх справи, їй не допоможе і Господь Бог.»

Коментар: «Безумовно, добре було б домогтися успіху в справах, не вкладаючи нічого, але практика показує, що це неможливо. За будь – якого ставлення до нас інших людей все одно ми маємо й самі докласти певні зусилля. Зокрема, не можна навчити чогось людину (дитину), коли вона не готова затратити час на навчання, хоч як би був зацікавлений у результатах учитель

Учень – діяльна істота. Але щоб учень успішно навчався, він має вдосконалювати не будь – які, а визначені, певні дії.

Учитель керує діяльністю учнів у процесі навчання і формує в них потрібну мотивацію. І якщо цього не зробити, то, як говорив В. Сухомлинський, «усі наші задуми, усі пошуки і побудови перетворюються на порох, якщо немає в учнів бажання вчитися».

Чи запитували ви дитину, чому вона ходить до школи? Якщо ні, то зробіть це. Дуже часто школярі взагалі не розуміють, що основне призначення школи — саме здобуття знань, навчання.

Дослідження вчених показують, що 26 % учнів мають слабко сформовану мотивацію.



Мотивація - це так звані психічні явища, що стали спонуканням до виконання тієї або іншої дії, учинку, що визначають активність особистості та її спрямованість на досягнення запланованого результату.

Зовнішня мотивація заснована на заохоченнях, покараннях та інших видах стимуляції, які або спрямовують, або гальмують поведінку людини. У разі зовнішньої мотивації чинники, що регулюють поведінку, не залежать від внутрішнього «я» особистості.

Внутрішня мотивація сприяє одержанню задоволення від роботи, викликає інтерес, радісне збудження, підвищує самоповагу особистості.

 

 



 

 

Часто школярі ставлять на перше місце спілкування із друзями, тому так важливо знати, наскільки дитина розуміє необхідність отримання повноцінної освіти. На основі цих знань школа та сім'я можуть коригувати мотивацію.



Високий рівень інтересу до школи виявляють учні початкових класів, а в середній ланці цей рівень знижується. У старших класах знову помітне зростання, тому що в дітей уже формуються навички самоконтролю і самостійної організації свого часу.

Багато батьків говорять, що їхня дитина «не хоче вчитися». Щоб зрозуміти, коли це справді проблема, а коли — нормальне явище, давайте згадаємо відому схему психолога Маслоу, так звану піраміду потреб. Вона добре розкриває розвиток людських «хотінь». Ви побачите, скільки часу потрібно дитині, щоб пройти шлях від простих потреб до правдивого бажання вчитися.

Основа мотивів — первинні (природні) і вторинні (набуті) потреби. Тому людина активно включається у діяльність, якщо є потреба.

http://school1_pv.klasna.com/uploads/editor/2759/315443/sitepage_57/images/piramida.bmp

Отже, перші, базові людські потреби — це потреби фізіологічні: їжа, вода, сон, житло. Вони зазвичай є у кожної людини. Тому в будь-якому віці можна використовувати матеріальні мотиви — вчитися, щоб отримати винагороду (іграшку, солодощі, інші радощі життя). Аналогічно можна і наказувати, позбавляючи якихось задоволень (але в жодному разі не їжі, сну, життєво важливих потреб!).

Однак, якщо ви відчуваєте, що дитина доросла до потреб вищого порядку, то краще не гальмувати її в розвитку, а використовувати можливості нового рівня.

Другий базовий блок потреб — це потреба в безпеці: фізичній і психологічній. Навіть малі діти можуть керуватися таким мотивом — буду навчатися, щоб не покарали.

При цьому покаранням може стати погана оцінка. Покарання неодмінно мають бути цивілізованими. Жодного фізичного насильства!

Якщо дитина розвивається нормально, то у неї формується нова потреба ще вищого рівня — потреба в любові і прийнятті іншими людьми (вихователями, вчителями, ровесниками тощо). Фрази: «Вчися читати, і тоді дітки тебе поважатимуть» чи «Роби так, бо подумають, що ти невихований хлопчик», — для дітей, менших 3—4 років, будуть «як об стінку горохом», зате такі мотиви часто дієві для учнів молодших класів. За повагу і визнання їхніх здібностей учителем, батьками, однокласниками вони нерідко ладні «гори звернути». Дайте зрозуміти дитині, що її зусилля гідно оцінять. Мотивація має бути позитивною. Наприклад: «Якщо ти ще трохи потренуєшся писати букву А, то вчителька помітить, що ти старався, відзначить, наскільки краще у тебе стало виходити». Або: «Думаю, однокласникам буде приємно слухати, як ти гарно читаєш». Якщо ви помітили, що такі аргументи діють, то не регресуйте дитину, повертаючи її до навчання за цукерки. Для допомоги у дорослішанні інколи треба нагадувати про важливість того, щоб тебе цінували і поважали не тільки в сім'ї.

Якщо все йде нормально, то у дитини формується позитивна самооцінка і виникає потреба в самоповазі і самосприйнятті.Тоді щасливі батьки вже можуть пожинати плоди того, що дитина хоче гарно навчатися, щоб поважати себе. Тепер ви можете апелювати до таких аргументів, як «Доведи самому собі, що ти це зможеш!», або «Ти здібний і подужаєш цю задачу!».

І тільки тепер ми дійшли до потреби в розвитку інтелектуальної сфери. Дитина починає отримувати задоволення від розуміння навчального матеріалу, від володіння мисленнєвими операціями, подолання перешкод і досягнення навчальних цілей.

Деякі діти досягають такого рівня до кінця початкової школи, а деякі... не досягають зовсім. Чому так відбувається? Багато залежить і від батьків, і від учителів, від їхнього вміння не просто змусити дитину працювати інтелектуально, а навчити її отримувати від цього втіху.

Далі виникають потреби творчі, естетичні. А найвищий рівень — потреба в самоактуалізації, самопізнанні. Чи треба говорити, що навіть не всі дорослі досягають його?.. Це вже рівень зрілої особистості.

Тому завжди потрібно бачити перед собою конкретну людину зі своїми особливостями, інтересами, схильностями. Тобто, щоб бути ефективним у вихованні, учитель ви, батько чи мати, потрібно перш за все добре знати дитину, цікавитися нею, знати, чим вона живе, які в неї досягнення і проблеми. Не спішіть карати, завжди пробуйте розібратися у причинах того, що відбувається, будьте їй союзником.

Наприклад, розглянемо ситуацію, коли однією з причин небажання вчитися є страх: страшно стояти біля дошки, здатися своїм однокласникам смішним, отримати погану оцінку. Візьміть частину цієї проблеми на себе: поговоріть із педагогом не як із ворогом, а як із союзником, який може допомогти вашій дитині; терпляче працюйте з нею, вчіть долати страхи.

Переглядайте зошити дитини, звертайте увагу на характер помилок та почерк. Почерк завжди відображає внутрішній стан дитини. Якщо букви «плигають», похилені в різні сторони, значить, дитина знаходиться у стані напруження. Якщо пропускає літери або не дописує слова, і таких помилок багато, то це також тривожний сигнал: щось (або хтось) не дає їй сконцентруватися. Поговоріть про це з учителем.

Буває таке, що не складаються відносини з однокласниками. Спробуйте викликати дитину на відвертість і розібратися, підказати конструктивний вихід. Аналізуйте, обговорюйте з дитиною все, що її хвилює. Навчайте її зважати на чужу думку, з гумором ставитися до своїх недоліків, і при цьому працювати над собою.

Намагайтеся зацікавити дитину: досліджувати цей світ, навчатися для себе. Так, зовнішні мотиви можуть бути доволі потужним чинником успішності навчання, проте вони психологічно збіднюють сам його процес, перешкоджають використанню всіх його розвивальних ресурсів, а в серйозних випадках можуть спричинити деформацію особистісного розвитку. Вважається, що розвиток саме внутрішньої мотивації означає прогрес. Так, учені довели, що наявність інтересу до справи навіть підвищує імунітет. Внутрішня мотивація підкріплює сама себе. Типовими прикладами такої мотивації можуть бути хобі та ігри, гуртки за інтересами, коли перемога — не основне. Тут мета — не результат, а процес. У будь-якій роботі є багато нецікавого і рутинного, але люди виконують її тому, що бачать зв'язок нудної роботи з її цікавими сторонами. Так, Ч. Дарвін кепсько вчився з усіх предметів, але зацікавився питанням про походження життя і провів дуже трудомістке дослідження.

 

 Рекомендації батькам.

Отже, дозвольте підсумувати сказане. Якщо хочете сформувати у дитини бажання вчитися, треба дотримуватися загальних правил:

1.Для формування внутрішньої мотивації потрібно застосовувати формулу: «Зацікавити – здивувати – надати радість».

2.Використовуйте ті потреби, які точно у дитини є, однак намагайтеся частіше керуватися найвищими з них.

3.При цьому формуйте потреби і бажання наступного рівня.

4.Не забувайте, що якщо найпростіші потреби не задоволені, то навряд чи виникнуть вищі. Допоможіть дитині вирішити актуальні проблеми. Тоді вона розвиватиметься далі.

5.Не вимагайте досконалості в усьому. Не сприймайте низьку оцінку як трагедію.

6.Визнавайте право дитини на помилку. Навчіть ставитися до невдач і помилок як до чогось хоч і неминучого, але корисного.

7.Навчіть бачити причини своїх невдач не тільки в зовнішніх обставинах, але і в собі самому, розуміти ці причини і виправляти помилки.

8.Підтримуйте у свого школяра впевненість у собі, відчуття, що він може подолати будь-які труднощі і водночас завжди може розраховувати на вашу підтримку.

9.Не порівнюйте дитину з іншими, порівнюйте її минулі і теперішні результати.

10.Завжди пристосовуйтеся до потреб та інтересів дитини.

11.Частіше хваліть і підбадьорюйте, навіть якщо щось не виходить.

12.Допомагайте дитині розраховувати свої сили: не змушуйте надто довго вчитися, але і не допускайте легковажного ставлення до навчання.

        


        

 

 


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка