Підтема педагогічна техніка сучасного вчителя, вербальний І невербальний професійний імідж



Скачати 82.39 Kb.
Дата конвертації12.05.2016
Розмір82.39 Kb.
ПІДТЕМА 2. Педагогічна техніка сучасного вчителя, вербальний і невербальний професійний імідж.
Одним із критеріїв визначення рівня педагогічної майстерності вчителя є володіння ним мовленням. Мовлення - це інструмент професійної діяльності педагога, за допомогою якого можна розв'язати різні професійні завдання:

  • складну тему - зробити цікавою;

  • процес навчання - привабливим;

  • створити щиру атмосферу в класі;

  • встановити контакт з учнями;

  • досягнути взаєморозуміння з ними;

  • сформувати в учнів відчуття емоційної захищеності;

  • вселити в учнів віру в себе.

Цей інструмент не дається від народження. Володінню мовленням треба вчитися. Так, А.Макаренко наголошував: «Я став справжнім майстром тільки тоді, коли навчився говорити «Іди сюди» з 15-20 відтінками, коли навчився давати 20 відтінків на обличчі, в постаті і в голосі. І тоді я не боявся, що хтось до мене не підійде, або не почує того, що треба».

В голосі вчителя діти повинні чути волю, культуру, особистість. Мова вчителя в показником його педагогічної культури, засобом самоутвердження його особистості. Погляди А.Макаренка поділяв В.Сухомлинський. Він розробив кодекс мовлення вчителя. Відкидав брутальність, нещирість, фальшивість, непристойність. Виділяв психотерапевтичну функцію слова вчителя. Вказував на взаємозв'язок категорій „душа дитини" - „слово вчителя".


Для учнів має значення не лише пізнавальна інформація, а й та атмосфера, яка її супроводжує. Тому вчитель при підготовці до зустрічі повинен продумати не лише зміст спілкування, а й особливості свого мовлення і комунікативної поведінки. Педагогічна ефективність мовлення залежить від рівня володіння мовою, від вміння здійснювати правильний вибір мовних засобів. Педагогічна ефективність комунікативної поведінки вчителя залежить від того, який стиль спілкування обрав вчитель, який стиль взаємодії йому властивий (авторитарний, демократичний, ліберальний).
Виділяють форми мовлення вчителя:

  1. Монологічне - розповідь, шкільна лекція, коментар, пояснення, розгорнуті оціночні судження (мотивація оцінки знань, поведінки, позаурочної діяльності).

  2. Діалогічне - бесіди, індивідуальні, групові, коментовані, які базуються на питаннях і відповідях.

  3. Полілогічне - дискусія, бесіда трьох і більше учасників. Таке мовлення характеризується зміною висловлювань декількох мовців і безпосереднім зв'язком висловлювань з ситуацією. Важливими компонентами у полілозі є репліки (конструктивні і деструктивні), обговорення теми, що репрезентує діалог, обмін інформацією, а також підсумковий діалог, який спрямований на з'ясування успішності цього мовленнєвого акту.

Вчителю важливо володіти різними формами мовлення і на уроці, і в позаурочній діяльності, і в повсякденному житті.
Ефективність професійного мовлення вчителя залежить від таких умов:

  1. Професійне мовлення повинно відповідати вимогам культури мови (нормам сучасної літературної мови: точність, логічність, чистота, виразність, багатство, доцільність).

  2. Професійне мовлення має бути «словесною дією» , метою якої є здійснення інтелектуального, емоційно-вольового, морального впливу на учнів.

3. Мовлення вчителя повинно бути спрямоване, звернене до учнів.

4. Вчитель має володіти технікою мовлення (голос, дикція, темп, інтонація).



Спілкування - найважливіший професійний інструмент педагогічної діяльності.

Педагогічне спілкування М.Забродський визначає як систему соціально-психологічної взаємодії вчителя та учнів, зміст якої становить обмін інформацією, пізнання особистості, здійснення виховних впливів, організація взаємовідносин за допомогою комунікативних засобів.

За Н.Волковою: „Педагогічне спілкування - це система соціально-психологічщої взаємодії між учителем та учнем, спрямована та створення оптимальних соціаль>н0. психологічних умов для спільної діяльності".

Отже, педагогічне спілкування характеризується такими функціями:


  1. Пізнання особистості.

  2. Обмін інформацією.

  3. Організація діяльності.

  4. Обмін ролями.

  5. Співчуття.

  6. Самоствердження.

Однією з ознак характеру взаємодії є дистанція спілкування, тобто міжособистісний простір між співрозмовниками. Особливістю педагогічної пращ постійна зміна дистанції спілкування. Дистанцію до 45 см прийнято вважати інтимною, 45 см - 120 см - персональною, 120 см - 400 см - соціальною, 4 м – 7м публічною. Більша відстань не дає можливості чітко сприймати міміку, ще більша. (12 м) - жести і рухи корпуса Це призводить до появи бар'єрів у спілкуванні. Скорочення дистанції посилить вплив.

Залежно від змісту і сфери функціонування, спілкування може професійним і непрофесійним.

Професійне педагогічне спілкування - комунікативна взаємодія педагога 3 учнями, батьками, колегами, спрямована на встановлення сприятливого психологічного клімату, психологічну оптимізацію діяльності і стосунків.

Непрофесійне спілкування викликає страх, невпевненість, порушення дина^вд мовлення, спричиняє зниження працездатності, і в результаті появу сгереотигщих висловлювань у школярів, не бажання самостійно працювати.

Уміння налагодити спілкування з учнями - професійна риса вчителя.


Бар'єри спілкування - це перешкоди, що заважають ефективному спілкуванню і спричиняють опір партнера впливові співрозмовника. Бар'єри можуть бути: фізичні, соціальні, гностичні, естетичні, емоційні, психологічні, фонетичні та ін. Охарактеризуємо основні із них.

Соціальний бар'єр зумовлений переважанням рольової позиції вчителя в системі педагогічної взаємодії. Учитель навмисно демонструє свою перевагу над учнем і свій соціальний статус. Нейтралізують його прагнення не протиставляти себе учням, а підносити їх до свого рівня, не нав'язувати свої позиції, а радіти.

Фізичний бар'єр пов'язаний з організацією фізичного простору під час взаємодії. Неправильно організований простір призводить до ізольованості вчителя, який неначе віддаляє себе від учнів, намагаючись сховатися за стіл, стілець тощо. Усувають такий бар'єр, скорочуючи дистанцію, відкритістю у спілкуванні.

Смисловий бар'єр пов'язаний з неадаптованим до рівня сприйняття школярів мовленням учителя, яке занадто насичене незрозумілими словами, науковими термінами, які він використовує без коментарів. Це є причиною зниження їх інтересу до матеріалу, утворює дистанцію у взаємодії. Він стає непомітним за уважного ставлення до свого мовлення, ретельної підготовки до уроку.

Естетичний бар'єр зумовлений несприйняттям співрозмовником зовнішнього вигляду, особливостей міміки. Усувають шляхом самоконтролю поведінки.

Емоційний бар'єр з'являється за невідповідності настрою, негативних емоцій, що деформують сприймання. Долають його за допомогою усмішки, чуйного ставлення до співрозмовника

Психологічний бар'єр виявляється як негативна установка, сформована на підставі попереднього досвіду, неспівпадіння інтересів партнерів комунікації та ін. Усувають його шляхом переорієнтації уваги з особистості на роботу, оптимістичного прогнозування подальшої діяльності. Найтиповішими серед психологічних бар'єрів є: розбіжність настанов (учитель приходить на урок захоплений своїм задумом, а учні байдужі, незібрані, неуважні, внаслідок чого він дратується, нервує); боязнь класу (властивий учителям-початківцям, які часто непогано володіють матеріалом уроку, але побоюються безпосереднього контакту з дітьми); поганий контакт (вчитель заходить до класу і замість організації взаємодії з учнями поводиться «автономно», наприклад, пише пояснення на дошці); звуження функцій спілкування (переважає інформаційна, залишаються поза увагою соціально-перцептивні, комунікативні функції); негативна установка на клас (упереджене негативне ставлення вчителя до класу, невстигаючих учнів, порушників поведінки); боязнь педагогічних помилок (запізнитися на урок, неправильно оцінити відповідь дитини тощо); наслідування (молодий учитель наслідує манери спілкування іншого педагога, не враховуючи власної педагогічної індивідуальності).

Поява бар'єрів спілкування є серйозною перешкодою у організації активного дидактичного спілкування, оскільки невміння подолати бар'єри, як правило, призводить до малоефективних моделей спілкування. Сукупність їх складає кілька типів:

1.„Монблан". Педагог підноситься над класом, як гірська вершина. Він відірваний від учнів, мало цікавиться їх інтересами та взаєминами з ними. Спілкування зводиться лише до інформування учнів, що зумовлює їх пасивність.



2. „Китайська стіна". Спілкування, за якого учитель постійно наголошує на своїй перевазі над учнями, виявляє до нього зневажливе ставлення.

  1. „Локатор". За цієї моделі переважає вибірковість учителя в організації взаємовідносин з учнями. Він зосереджує свою увагу на групі або слабких, або сильних учнів, що руйнує цілісну й безперервну систему спілкування.

  2. „Робот". Характеризує поведінку педагога, який цілеспрямовано й послідовно діє на підставі певної програми, незважаючи на обставини, що вимагають змін у спілкуванні.

  3. „Я сам". Сутність її в тому, що вчитель постає в ролі головної дійової особи, нерідко гальмуючи ініціативу учнів.

  4. „Гамлет". Діям такого вчителя властиві постійні сумніви: чи правильно його зрозуміють, чи адекватно відреагують на його зауваження тощо.

  5. „Друг". Може спричинити для вчителя втрату ділового контакту в спілкуванні.

  6. „Тетерук". Характеризує педагога, який під час взаємодії з учнями чує лише себе, не реагує на учня, не усвідомлює його переживань та потреб.


Щоб успішно подолати бар'єри спілкування вчителю необхідно, насамперед, адекватно оцінювати себе самого. Пізнання себе, керування собою, своїм емоційним станом має стати постійною турботою кожного вчителя. Це необхідно для виявлення негативних і позитивних сторін власної особистості, діяльності, для пошуку шляхів і засобів усунення наявних недоліків, для вдосконалення своєї майстерності.

Великі можливості для гуманізації процесу навчання дає урок як навчальний діалог вчителя з учнями. Навчання в школі - це специфічна форма спільної діяльності вчителя і учнів. Діяльність вчителя і учнів повинна будуватися на гуманістичних, особистісно орієнтованих засадах, які б забезпечували встановлення доброзичливих взаємин, основних на розумінні, взаємоповазі, можливість самоутвердження. Спрямованість навчання має бути не лише на кількісні результати, а на якісні показники (інтерес, упевненість у власних можливостях, здатність самовираження). Учитель і учні - суб'єкти навчального процесу, які є рівноправними його учасниками. Роль вчителя - створити умови для активного навчання учнів, розвитку їхнього творчого потенціалу.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка